Проблемні питання реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблемні питання реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні

Ковальчук Олена Богданівна -

кандидат юридичних наук,доцент кафедри теорії права та конституціоналізму Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», доцент, заслужений юрист України

Olena B. Kovalchuk --

candidate of juridical sciences, associate professor of the department of theory of law and constitutionalism, the Training and Scientific Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University, associate professor, Honored Lawyer of Ukraine (1/3, Kniazia Romana str., Lviv 79000, Ukraine)



У статті розглянуто окремі проблемні питання реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.Автор висвітлив питання:розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності; розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади; максимального залучення населення до прийняття управлінських рішень.

Ключові слова: концепція, місцеве самоврядування, децентралізація, адміністративно- територіальний устрій, делегування повноважень.



В статье рассмотрены отдельные проблемные вопросы реализации Концепции реформирования местного самоуправления и территориальной организации власти в Украине. Автор осветил вопросы: разграничение полномочий в системе органов местного самоуправления и органов исполнительной власти на разных уровнях административно-территориального устройства по принципу субсидиарности; разграничение полномочий между органами исполнительной власти и органами местного самоуправления на основе децентрализации власти; максимального привлечения населения к принятию управленческих решений.

Ключевые слова:концепция, местное самоуправление, децентрализация, административнотерриториальное устройство, делегирование полномочий.



O.B. Kovalchuk Problematic Issues of Implementation of the Concept of Reforming Local SelfGovernment and Territorial Organization of Power in Ukraine

The article is devoted to some problematic issues of implementation of the Concept of Reforming Local Self-Government and Territorial Organisation of Power in Ukraine. The author highlighted the following issues: delimitation of powers in the system of local self-government bodies and executive bodies at different levels of the administrative-territorial structure on the principle of subsidiarity; delimitation of powers between executive bodies and local self-government bodies on the basis of decentralization of power; maximum involvement of the population in making the managing decisions.

It is noted that currently the following problems need to be effectively and quickly resolved, namely: inconsistency of local policy on socio-economic development with the real interests of local communities; excessive centralization of powers of executive bodies and financial and material resources; removal of local selfgovernment from solving issues in the field of land relations, increasing social tensions among the rural population due to the lack of ubiquity of local self-government etc.

The article defines, in accordance with the Concept, the main powers of local self-government bodies of the basic level, in particular, such as ensuring: local economic development (investment attraction, entrepreneurship development); development of local infrastructure, information networks, social and cultural facilities; community development planning; resolving issues of land development (allocating land plots, issuing building permits, building commissioning); landscaping; management of secondary, preschool and out-ofschool education institutions; provision of ambulance services, primary health care, disease prevention; providing social assistance through territorial centers; provision of administrative services through centers for the provision of such services.

The main powers of local governments at the regional level include ensuring: regional development; environmental protection; development of regional infrastructure, first of all regional highways, network of inter-district and inter-regional routes of public transport; vocational education; providing highly specialized medical care; development of culture, sports, tourism.

Keywords: concept, local self-government, decentralization, administrative-territorial organization, delegation of powers.

Постановка проблеми

В умовах тривання конституційної реформи, внесення змін до чинних законів України, які врегульовують питання правового статусу органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади видається актуальним дослідити, які проблемні питання виникли на шляху реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом дослідження питань реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні було здійснено такими науковцями, як А. Ткачук, Ю. Семенюк, Н. Колісніченко, А. Кругла- шов, В. Бурега, О. Ременяк, А. Цабека, Г. Бублик, А. Новак та іншими.

Невирішені раніше проблеми. Не дивлячись на те, що Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України ще 1 квітня 2014 року досі залишаються актуальними питання: розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом суб- сидіарності; розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади; максимального залучення населення до прийняття управлінських рішень, якіпотребують подальшого ґрунтовного дослідження.

Метою дослідження є розглядпроблем- них питань реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.



Виклад основного матеріалу

Запорукою подальшого розвитку держави є розвиток місцевого самоврядування в Україні. Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року № 333-р. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні(далі - Концепція) [1]визначила основні напрямки подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні, однаквиникло чимало проблемних питань у процесі її реалізації.

Розглянемо окремі з них.

Зокрема, Концепцією передбачено, що на даний час ефективного та швидкого розв'язання потребують такі проблеми, як:неузгодженість місцевої політики щодо соціально-економічного розвитку з реальними інтересами територіальних громад; надмірна централізація повноважень органів виконавчої влади та фінансово-матеріальних ресурсів; відсторонення місцевого самоврядування від вирішення питань у сфері земельних відносин, посилення соціальної напруги серед сільського населення внаслідок відсутності повсюдності місцевого самоврядування та інші.

В Концепції пропонуєтьсярозмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності; розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади; максимального залучення населення до прийняття управлінських рішень, сприяння розвитку форм прямого народовладдя[1].

Під принципомсубсидіарностірозуміють як правило відображення політичної концепції, згідно з якою механізм управління суспільством має будуватися «знизу вгору»: всі проблеми, які можуть ефективно вирішуватися на місцях, повинні перебувати в компетенції муніципальних органів як найбільш близьких до населення. Якщо вони не можуть впоратись, то вирішення відповідних проблем має передаватися в компетенцію вищих (і більш віддалених від громадян) рівнів влади -- регіонального, загальнодержавного та, нарешті, наднаціонального (наддержавного) в особі ЄС (для країн-членів ЄС). Таким чином, кожен наступний рівень влади є допоміжним (субсидіарним) по відношенню до нижчого і вирішує тільки ті завдання, із якими він може впоратися найбільш ефективно[2].Такий принцип субсидіарності закріплений в статті 5 Договору про заснування Європейської Спільноти (Договору про заснування Європейського економічного співтовариства)[3].

План заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 591-р[4], а згодом в новій редакції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 688-р[5]чітко визначав напрям проведення реформування.

Завданням реформи булопередбачено, що публічні послуги повинні надаватися відповідно до державних стандартів з урахуванням необхідності забезпечення, а саме:територіальної доступності, що передбачає надання послуг на території громади, де проживає особа; належної матеріально-технічної бази для надання основних форм публічних послуг (органи місцевого самоврядування повинні мати у своєму розпорядженні відповідні приміщення та інфраструктуру).

Позитивним є визначення, що доступність та належна якість публічних послуг забезпечується шляхом оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципами субсидіарності та децентралізації.

Слушно відзначають Ю. Семенюк та Н. Колісніченко, що ключовими поняттями, якіле- жать в основі реформ децентралізації, є участь громади, співпраця,справедливий розподіл ресурсів, прийняття рішень на місцевому рівні тазалучення освітян [6, с. 117].

А. Круглашовта В.Бурега під децентралізацією влади розуміють не одну, окрему реформу, а комплекс заходів із цілеспрямованої трансформації системи державного управління, які впроваджуються системно і поступово. Здійснення децентралізації влади небезпідставно називають одним із найбільш успішних напрямів реформування в Україні. Успіх цих реформ пов'язаний, перш за все, із тим, що їх результати стосуються майже кожного громадянина, і особливо помітними стали для жителів невеликих міст, селищ і містечок[7, с. 68].

О.В. Ременяк запропоновано розуміння сутності та природи децентралізації як дієвого механізму організації публічної влади в демократичній правовій державі, що передбачає процедуру передачі владних повноважень (прав та обов'язків, матеріальних та інтелектуальних ресурсів) від центральних до місцевих органів, відповідно до встановленого законодавства, з урахуванням можливості ефективної взаємодії між цими органами та інститутами громадянського суспільства [8, с. 4].

Основними повноваженнями органів місцевого самоврядування базового рівня Концепція передбачає забезпечення: місцевого економічного розвитку (залучення інвестицій,

розвиток підприємництва); розвитку місцевої інфраструктури, зокрема доріг, мереж водо-, тепло-, газо-, електропостачання і водовідведення, інформаційних мереж, об'єктів соціального та культурного призначення;

планування розвитку території громади;

вирішення питань забудови території (відведення земельних ділянок, надання

дозволів на будівництво, прийняття в експлуатацію будівель); благоустрою території; управління закладами середньої, дошкільної та позашкільної освіти; надання послуг швидкої медичної допомоги, первинної охорони здоров'я, з профілактики хвороб; надання соціальної допомоги через територіальні центри; надання адміністративних послуг через центри надання таких послуг.

Основними повноваженнями органів місцевого самоврядування обласного рівня забезпечення: регіонального розвитку; охорони навколишнього природного середовища; розвитку обласної інфраструктури, насамперед обласних автомобільних доріг, мережі міжрайонних та міжобласних маршрутів транспорту загального користування; професійно-технічної освіти; надання високоспеціалізованої медичної допомоги; розвитку культури, спорту, туризму [1].

Відповідно було визначено, що для оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою необхідно забезпечити: утворення на кожному адміністративно-територіальному івні представницьких органів місцевого самоврядування з власними виконавчими органами; ефективний державний контроль за дотриманням органами місцевого

самоврядування вимог Конституції та законів України.

В червні 2014 року п'ятий Президент України П.О. Порошенко вніс до Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування)» [9], що було зумовлено суспільно-політичною ситуацією в державі, військовими діями на сході України, анексією Криму та взятими Україною зобов'язаннями перед Європейським Союзом.

Пропонувалося виключити статті 118 і 119 Конституції України, які визначають порядок формування та повноваження місцевих державних адміністрацій, що вважаємо доцільним, оскільки це відповідає загальнодержавному курсу, який взято на децентралізацію повноважень органів державної виконавчої влади шляхом їх передачі органам місцевого самоврядування з одночасною передачею відповідних фінансових ресурсів.

В статті 106 пропонувалося передбачити право Президента України призначати на посади та звільняти з посад представників Президента України в регіонах та районах. Зазначений проект був відкликаний з метою доопрацювання.

Як зауважив А. Ткачук за три місяці в Україні сім відсотків громад об'єдналися. Це рекорд всіх часів і народів - жодна країна Європи так швидко це не робила. У них добровільний етап закінчувався за десять років чотирма-п'ятьма відсотками. Але це є великий виклик. Є новоутворена громада, яка складається із двадцяти шести сільрад, це близько шістдесяти поселень. Це величезна структура і тепер її треба зміцнювати - треба створити виконком, нову структуру управління, провести модернізацію бюджетних установ, що закрити, а що відкрити додатково, реорганізацію комунальних підприємств[10].

Правильна децентралізація посилює державу, а не послаблює. Те, що в нас відбулась регіоналізація в унітарній державі... Держава унітарна, супер централізована виконавча влада, а в нас відбулася регіоналізація. Крим - де Крим? Донецька область, Луганська область, Закарпаття. Купа проблем. Тому що неправильно побудована система публічної влади - голова ОДА не був державним оком у цій території. Він не був кадровим державним службовцем, який пильнує інтереси держави, це був продукт торгів і компромісів з місцевими регіональними елітами. І тому він говорив президенту і прем'єру: все добре, я лояльний і мій регіон лояльний. А насправді там формувалася своя локальна ідентичність, зав'язана на своїх місцевих князьках. І тільки вони почули, що ситуація може змінюватися, ця лояльність одразу зникла.

А справжня децентралізована держава працює по-іншому - коли регіональна еліта займається місцевим регіональним розвитком і за це відповідальна, а державна виконавча влада представлена сильною особистістю, яка не залежить від регіональної еліти, вона призначається за спеціальними процедурами. І це є стримуючий фактор.

Суть префекта - це якраз цементування загальної держави. Тому що сьогодні в прокуратури забрано загальний нагляд, взагалі місцеве самоврядування абсолютно пустилося берега, воно може приймати будь-які акти і впливу на це не має. Тому нам конче потрібно зробити реформу так, як заплановано, так, як записано в Концепції Уряду. Тоді не буде сепаратизму, буде місцевий патріотизм, будуть формуватися локальні ідентичності, не регіональні, а на рівні громад, і таким чином ми в Україні запровадимо класичну європейську політикузгуртованості [10].

Однак, 30 жовтня 2020 року у Верховній Раді України було зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та деяких інших законодавчих актів України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні» № 4298 [11]. Станом на сьогодні проект прийнятий в першому читанні та підготовлений до розгляду у другому читанні. 18 листопада 2021року розгляд було перенесено.

Нажаль запропонований проект закону підсилює органи місцевої виконавчої влади, і не має на меті розвиток місцевого самоврядування в Україні.

Для прикладу стаття 5 проекту передбачає, що місцеві державні адміністрації спрямовуються, координуються та контролюються Кабінетом Міністрів України. Місцеві державні адміністрації та їх голови підзвітні і підконтрольні Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України.Обласні та районні державні адміністрації підзвітні, підконтрольні та відповідальні перед районними та обласними радами у частині реалізації делегованих ними відповідно до закону повноважень [11]. Тобто, пропонується не підсилити виконавчі органи місцевого самоврядування і ліквідувати обласні та районні держадміністрації, а навпаки розвивати місцеві органи виконавчої влади.

Пропонується також передбачити, що голова місцевої державної адміністрації призначається на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, а строк перебування на посаді голови місцевої державної адміністрації в одній адміністративно-територіальній одиниці становить три роки.

Викликає запитання чому таке обмеження, що на посаду голови обласної державної адміністрації може вноситися кандидатура з числа осіб, які: перебувають на посаді голови обласної державної адміністрації в іншій області (в порядку переведення); звільнені з посади голови обласної державної адміністрації у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду або за власним бажанням (не пізніше двох років з дня звільнення на дату внесення); визначені переможцями конкурсу на зайняття посади голови обласної державної адміністрації (у разі прийняття рішення про оголошення відповідного конкурсу);

перебувають на посаді голови районної державної адміністрації та мають стаж роботи на посаді голови районної державної адміністрації не менше чотирьох років на дату внесення; звільнені з посади голови районної державної адміністрації у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду або за власним бажанням (не пізніше двох років з дня звільнення на дату внесення) та мають стаж роботи на посаді голови районної державної адміністрації не менше чотирьох років.

На посаду голови районної державної адміністрації може вноситися кандидатура з числа осіб, які: 1) перебувають на посаді голови районної державної адміністрації в іншому районі (в порядку переведення); 2) перебувають у кадровому резерві на посади голів районних державних адміністрацій; 3) звільнені з посади голови обласної державної адміністрації у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду або за власним бажанням (не пізніше двох років з дня звільнення на дату внесення).

Що стосується призначення на конкурсній основі не викликає зауважень, але всі інші підстави є досить дискусійними.

Окрім того, стаття 16 проекту до загальних засад здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями відносить те, що місцева державна адміністрація на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці забезпечує здійснення координаційних повноважень, повноважень із забезпечення законності та окремих повноважень місцевого самоврядування.

До окремих повноважень місцевого самоврядування належать повноваження щодо виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, інших цільових програм відповідної обласної, районної ради, рішень відповідної ради, а також повноважень, наданих законом та делегованих відповідною обласною, районною радою.

Огаття 19 проекту передбачає, що місцеві державні адміністрації забезпечують законність у діяльності органів місцевого самоврядування згідно з цим Законом та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Обласна державна адміністрація є органом, що забезпечує законність у діяльності районних рад на території відповідної області. Районна державна адміністрація є органом, що забезпечує законність у діяльності сільських, селищних, міських, районних в місті рад, їх виконавчих органів на території відповідного району [11].

Стаття 26 проекту передбачає, що обласні, районні державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм відповідними радами [11].

А. В. Цабекавважає, що зарубіжна практика діяльності органів місцевого самоврядування свідчить, що покладання функцій державної виконавчої влади на органи місцевого самоврядування є непоодиноким явищем. Зазначене пояснюється тим, що децентралізація влади має своїми наслідками зниження рівня корупції та збільшення довіри з боку громадян до влади, підвищення ефективності управлінських рішень та якості у наданні адміністративних послуг тощо. Децентралізація органів виконавчої влади основною метою має передачу повноважень від державної влади до органів місцевого самоврядування. Зокрема, чинне українське законодавство покладає на місцеві органи влади здійснення як самоврядних, так і делегованих державою повноважень. При цьому серед багатьох аспектів у формуванні сучасної моделі місцевого самоврядування в Україні важливе місце займає інститут делегування повноважень. Виходячи із зазначеного, актуальним вбачається дослідження поняття та особливостей делегування повноважень у механізмі децентралізації органів виконавчої влади в Україні[12, с. 106].

У юридичній літературі наукові підходи до співвідношення понять «децентралізації влади» та «делегування повноважень» різняться. Водночас характерною особливістю делегування повноважень є наявність спеціального суб'єктного складу, який з одного боку представлений суб'єктом делегування із відповідним правовим статусом, а з іншого - виконавцем делегованих повноважень. Окрім зазначеного, важливо враховувати, що за суб'єктом делегування повноважень зберігається як право здійснювати контроль за здійсненням делегованих повноважень, так і можливість відкликання таких повноважень. Також у контексті досліджуваної тематики важливо акцентувати увагу на тому, що ототожнення поняття «делегування» із «наділенням» та «передачею» повноважень не є зовсім коректним[12, с. 110].

Г.В. Бублик вважає, щопроблема делегованих повноважень має виключне значення для всіх державно-правових реформ, оскільки напряму впливає на процес і обсяг реалізації прав і свобод громадян, тому що стан реалізації прав і свобод людини прямо залежить від ефективності діяльності системи органів державної влади і системи органів місцевого самоврядування. Враховуючи те, що делегування повноважень є відносно новим, малодослідженим явищем, воно відповідно потребує розвитку і удосконалення. Відсутність досліджень інституту делегованих повноважень стає на заваді нормальному становленню, розвитку і взаємодії місцевих органів публічної влади.

На її думкудоцільно встановити на законодавчому рівні невичерпний перелік повноважень, які можуть бути делеговані делегуючим суб'єктом, і вичерпний виключний перелік повноважень, які взагалі не можуть бути делеговані. При цьому до повноважень, які взагалі не можуть бути делеговані доцільно віднести повноваження, які мають загальнодержавне значення, в т.ч.: забезпечення національної безпеки, охорона державної таємниці тощо[13, с. 16].

А. О. Новакрозглядає попередній проект, а саме коли пропонувалось у рамках

децентралізації влади внестизміни в ч. 4 ст. 143 Конституції України, які передбачають, щосаме виконавчі органи місцевого самоврядування, виконавчийкомітет районної, обласної ради з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольнимиорганам виконавчої влади, що делегували такі повноваження. Також передбачена ліквідація місцевих державнихадміністрацій і введення інституту префектів з метою здійснення контрольно- наглядових і координаційних функцій. Діюактів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідностіКонституції чи законам України зупиняє префект з одночасним зверненням до суду.Загалом започаткована модернізація системно-структурноїорганізації влади на місцевому рівні є важливим кроком нашляху демократизації механізму здійснення публічної влади.Але реформування публічно-владного управління, особливоліквідація тих або інших владних структур, потребує поступовості, зваженості та відповідальності, щоб у результаті запроваджених заходів не були втрачені управлінські зв'язки та це непризвело до погіршення якості надання населенню соціальнихі адміністративних послуг [14, с. 139].

Стаття 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає перелік повноваженьрайонних і обласних рад, які делегуються відповідним місцевим державним адміністраціям [15].

Однак, з огляду на попередню практику делегування повноважень вбачається за доцільне шляхом реформування повноважень чітко визначити повноваження органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади та відмовитись від формулювання на законодавчому рівні поняття делегування повноважень.

Також одним з проблемних питань є законодавче врегулювання питання адміністративно-територіального устрою в Україні. Це питання досить болісно вирішується від 1991 року і до тепер.

Концепція передбачає, що формування критеріїв для адміністративно-територіальних одиниць різного рівня адміністративно- територіального устрою держави здійснюється з урахуванням того, що: адміністративно- територіальний устрій складається з трьох рівнів:

базового (адміністративно-

територіальні одиниці - громади);

районного (адміністративно-

територіальні одиниці - райони);

регіонального (адміністративно-

територіальні одиниці - Автономна Республіка Крим, області, мм. Київ і Севастополь);

територія адміністративно-територіальної одиниці є нерозривною;

у межах адміністративно-територіальної одиниці не може бути інших адміністративно- територіальних одиниць того ж рівня;

територія адміністративно-територіальної одиниці базового рівня визначається з урахуванням доступності основних публічних послуг, що надаються на території громади (час прибуття для надання швидкої медичної допомоги в ургентних випадках та пожежної допомоги не має перевищувати 30 хвилин) [1].

Однак, всі проекти законів про адміністративно-територіальний устрій в Україні не були прийняті. Останній проект Закону «Про засади адміністративно- територіального устрою»№ 2804 внесений 24 січня 2020 року[16].Водночас слід зауважити, що проведення на підзаконному рівні реформи адміністративно-територіального устрою в Україні видається не зовсім правильним, оскільки залишились невирішені питання. Постанова Верховної Ради України«Проутворення та ліквідацію

районів»від 17 липня 2020 року № 807-IX [17], якою було проведено скорочення округівне може бути основою реформи. Такі питання повиннівирішуватись на конституційному та законодавчому рівнях.

Зміни до Конституції України 2014 року перш за все мали вирішити питання утворення виконавчих органів обласних та районних рад, реорганізації місцевих державних адміністрацій в органи контрольно-наглядового типу, дати чітке визначення адміністративно- територіальної одиниці - громади.

Зусиллями вітчизняних фахівців, практиків, науковців, експертів проект змін до Конституції був розроблений та переданий на широке публічне обговорення. Запропоновані зміни підтримало суспільство та високо оцінила Венеційська Комісія.

На жаль, політичні обставини не дозволили Верховній Раді України прийняти подані Президентом України зміни до Конституції щодо децентралізації.Тому Уряд з 2014 року розпочав реформу в межах чинної КонституціїУкраїни [18].

Реалізація Концепції передбачала їїздійсненняу два етапи.

На першому підготовчому етапі передбачалося:у першочерговому порядку внести до Конституції України зміни щодо утворення виконавчих органів обласних і районних рад та розподілу повноважень між ними;створити законодавчу основу для реалізації права територіальних громад на добровільне об'єднання, передбачивши при цьому надання державної підтримки об'єднаним громадам протягом п'яти років після утворення для поліпшення інфраструктури надання послуг та транспортної доступності;законодавчо врегулювати нову систему адміністративно- територіального устрою;здійснити моделювання адміністративно-територіальних одиниць у регіонах та розробити проекти нормативних актів, необхідних для завершення формування нової системи адміністративно-територіального устрою.

На другому етапі реалізації Концепції передбачалося:уніфікувати і стандартизувати публічні послуги, що надаються населенню органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з урахуванням принципів максимальної доступності послуг для споживачів та визначити на законодавчому рівні умови для їх належного фінансування;провести інституційну реорганізацію органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на новій територіальній основі;провести місцеві вибори з урахуванням реформованої системи органів місцевого

самоврядування;удосконалити систему планування території громад, вирішити питання забезпечення новостворених громад схемами планування території та генеральними планами.

Очікуваними результатами булоутворення виконавчих органів обласних та районних рад; координація діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади на відповідній території та інші[1].

Станом на сьогодні діє План заходів з реалізації нового етапу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні на 2019-2021 роки, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 р. № 77-р. [19].

Залишаються невирішеними питання: внесення змін до Конституції України [20]та відповідних змін до чинних законів України, які містять положення щодо статусу органів місцевого самоврядування;прийняття законів України «Про адміністративно-територіальний устрій України», «Про місцевий референдум».



Висновки

Правовий аналіз проблемних питань реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні засвідчив, що Україна обрала правильний шлях подальшого розвитку, однак необхідно здійснювати послідовні кроки в цьому напрямку і не змінювати його, а лише вдосконалювати шляхи реалізації. Так, вбачається за доцільне все ж таки повернутись до запропонованих у 2014 році змін до Конституції України та за основу подальшої децентралізації в Україні взяти ліквідацію місцевих державних адміністрацій та утворення виконавчих органів обласних та районних рад з чітко визначеними їх повноваженнями та повноваженнями центральних органів виконавчої влади і територіальних органів центральних органів виконавчої влади на відповідних територіях.

місцевий самоврядування виконавчий

Список використаних джерел

Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року № 333 -р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/333-2014-%D1%80#Text (дата звернення: 08.12.2021).

Принцип субсидіарності в законодавстві ЄС. URL:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B1%D1%81%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%B0% D1%80%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C#cite_note-1 (дата звернення: 08.12.2021).

Договір про заснування Європейської Спільноти (Договір про заснування Європейського

економічного співтовариства) від 25 березня 1957 року. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_017#Text (дата звернення: 08.12.2021).

План заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та

територіальної організації влади в Україні: затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 591 -р. (втратив чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 688-р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/591-2014- %D1%80#Text (дата звернення: 08.12.2021).

План заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та

територіальної організації влади в Україні: затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 688-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/688-2016-%D1%80#n80 (дата звернення: 08.12.2021).

Семенюк Ю., Колісніченко Н. Визначення та основні поняття децентралізації освіти: публічноуправлінський контекст. Державне управління та місцеве самоврядування, 2019, вип. 3(42). С. 111-120.

Круглашов А, Бурега В.Здобутки і труднощі в реалізації децентралізації влади в Україні. Аспекти публічного управління. 2021. Том 9. № 2. С. 68-76.

Ременяк О. В. Децентралізація публічної влади в правовій теорії та державотворчій практиці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та юрид.наук: 12.00.01. Львів, 2020. 21 с.

Про внесення змін до Конституції України (щодо повноважень органів державної влади та

місцевого самоврядування: Проект Закону України № 4178а від 26 червня 2014 року та № 1655-VII від 02 вересня 2014 року. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=51513 (дата

звернення: 08.12.2021).

Ткачук А. За три місяці в Україні сім відсотків громад об'єдналися. Це рекорд всіх часів і

народів. URL: https://www.prostir.ua/?focus=a-tkachuk-za-try-misyatsi-v-ukrajini-sim-vidsotkiv-hromad-

objednalysya-tse-rekord-vsih-chasiv-i-narodiv (дата звернення: 08.12.2021).

Про місцеві державні адміністрації: Про внесення змін до Закону України та деяких інших законодавчих актів України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні: проект Закону України№ 4298 від 30 жовтня 2020 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70293 (дата звернення: 08.12.2021).

Цабека А. В. Делегування повноважень у механізмі децентралізації органів виконавчої влади в Україні. Держава та регіони. Серія: Право. 2020. № 2 (68). С. 106-111.

Бублик Г. В. Делегування повноважень місцевими органами влади: організаційно-правовий аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та юрид.наук: 12.00.07. Київ, 2005. 21 с.

НовакА. О. Організаційно-правові основи державногоконтролю за здійсненням органамимісцевого самоврядування делегованихповноважень органів виконавчої влади. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2015, Випуск 29. С. 131-143.

Про місцеве самоврядування в Україні: закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 08.12.2021).

Проект Закону про засади адміністративно-територіального устрою№ 2804 від 24 січня 2020

р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67986 (дата звернення: 08.12.2021).

Про утворення та ліквідацію районів: Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/807-20#Text (дата звернення: 08.12.2021).

Етапи децентралізації в Україні. URL: https://decentralization.gov.ua/about (дата звернення:

.

План заходів з реалізації нового етапу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні на 2019-2021 роки: затверджено розпорядженням Кабінету

Міністрів України від 23 січня 2019 р. № 77-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2019- %D1%80#n7 (дата звернення: 08.12.2021).

Конституція України від 28 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення:

.



References

Kontseptsiia reformuvannia mistsevoho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii vlady v Ukraini: skhvalena rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 1 kvitnia 2014 roku № 333-r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

Pryntsyp subsydiarnosti v zakonodavstvi YeS. URL:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B1%D1%81%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%B0% D1%80%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C#cite_note-1 (data zvernennia: 08.12.2021).

Dohovir pro zasnuvannia Yevropeiskoi Spilnoty (Dohovir pro zasnuvannia Yevropeiskoho ekonomichnoho spivtovarystva) vid 25 bereznia 1957 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_017#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

Plan zakhodiv shchodo realizatsii Kontseptsii reformuvannia mistsevoho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii vlady v Ukraini: zatverdzhenyi rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 18 chervnia 2014 roku № 591-r. (vtratyv chynnist na pidstavi rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 22 veresnia 2016 roku № 688-r.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/591-2014-%D1%80#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

Plan zakhodiv shchodo realizatsii Kontseptsii reformuvannia mistsevoho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii vlady v Ukraini: zatverdzhenyi rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 22 veresnia 2016 roku № 688-r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/688-2016-%D1%80#n80 (data zvernennia: 08.12.2021).

Semeniuk Yu., Kolisnichenko N. Vyznachennia ta osnovni poniattia detsentralizatsii osvity: publichnoupravlinskyi kontekst. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia, 2019, vyp. 3(42). S. 111-120.

Kruhlashov A, Bureha V.Zdobutky i trudnoshchi v realizatsii detsentralizatsii vlady v Ukraini. Aspektypublichnoho upravlinnia. 2021. Tom 9. № 2. S. 68-76.

Remeniak O. V. Detsentralizatsiia publichnoi vlady v pravovii teorii ta derzhavotvorchii praktytsi:avtoref.dys. na zdobuttia nauk. stupenia k-ta yuryd.nauk: 12.00.01. Lviv, 2020. 21 s.

Pro vnesennia zmin do Konstytutsii Ukrainy (shchodo povnovazhen orhaniv derzhavnoi vlady ta mistsevoho samovriaduvannia:Proekt Zakonu Ukrainy № 4178a vid 26 chervnia 2014 roku ta № 1655-VII vid 02 veresnia 2014 roku. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=51513 (data zvernennia:

.

Tkachuk A. Za try misiatsi v Ukraini sim vidsotkiv hromad ob'iednalysia. Tse rekord vsikh chasiv i

narodiv. URL: https://www.prostir.ua/?focus=a-tkachuk-za-try-misyatsi-v-ukrajini-sim-vidsotkiv-hromad-

objednalysya-tse-rekord-vsih-chasiv-i-narodiv (data zvernennia: 08.12.2021).

Pro mistsevi derzhavni administratsii: Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy ta deiakykh inshykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo reformuvannia terytorialnoi orhanizatsii vykonavchoi vlady v Ukraini: proekt Zakonu Ukrainy№ 4298 vid 30 zhovtnia 2020 r. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70293 (data zvernennia: 08.12.2021).

Tsabeka A. V. Delehuvannia povnovazhen u mekhanizmi detsentralizatsii orhaniv vykonavchoi vlady v Ukraini. Derzhava ta rehiony. Seriia: Pravo. 2020. № 2 (68). S. 106-111.

Bublyk H. V. Delehuvannia povnovazhen mistsevymy orhanamy vlady: orhanizatsiino-pravovyi aspekt:avtoref.dys. na zdobuttia nauk. stupenia k-ta yuryd.nauk: 12.00.07. Kyiv, 2005. 21 s.

Novak A. O. Orhanizatsiino-pravovi osnovy derzhavnohokontroliu za zdiisnenniam orhanamymistsevoho samovriaduvannia delehovanykhpovnovazhen orhaniv vykonavchoi vlady. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovriaduvannia. 2015, Vypusk 29. S. 131-143.

Pro mistseve samovriaduvannia v Ukraini: zakon Ukrainy vid 21 travnia 1997 roku № 280/97-VR. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

Proekt Zakonu pro zasady administratyvno-terytorialnoho ustroiu№ 2804 vid 24 sichnia 2020 r. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67986 (data zvernennia: 08.12.2021).

Pro utvorennia ta likvidatsiiu raioniv: Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 17 lypnia 2020 roku № 807-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/807-20#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

Etapy detsentralizatsii v Ukraini. URL: https://decentralization.gov.ua/about (data zvernennia:

Plan zakhodiv z realizatsii novoho etapu reformuvannia mistsevoho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii vlady v Ukraini na 2019-2021 roky: zatverdzheno rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 23 sichnia 2019 r. № 77-r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2019- %D1%80#n7 (data zvernennia: 08.12.2021).

Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (data zvernennia:

Размещено на Allbest.ru

...