Окремі проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації правомочності громадян на розпорядження власними анатомічними матеріалами

Ключові слова: право на свободу та особисту недоторканність, розпорядження власними анатомічними матеріалами, адміністративно-правове забезпечення, нормативно-правове регулювання, проблеми, недоліки. адміністративний недоторканність свобода

Статья посвящена определению отдельных проблем административно-правового обеспечения реализации правомочности распоряжения собственными анатомическими материалами и формулированию предложений и рекомендаций касательно их решения. В статье предоставлена краткая характеристика реализации права на свободу и личную неприкосновенность в направлении распоряжения собственными анатомическими материалами и основ их обеспечения. Определены некоторые проблемы проблем административно-правового обеспечения реализации правомочности распоряжения собственными анатомическими материалами в отдельных направлениях публичного администрирования. Сформулирована авторская позиция по поводу возможных способов их решения.

Ключевые слова: право на свободу и личную неприкосновенность, распоряжение собственными анатомическими материалами, административно-правовое обеспечение, нормативно-правовое регулирование, проблемы, недостатки.

Z.B. Pelekh Certain Problems of Administrative and Legal Provision for Realizing Citizens' Legal Power to

Dispose Own Anatomical Materials

Keywords: right to liberty and integrity of the person, disposal of own anatomical materials, administrative and legal provision, normative and legal regulation, problems, shortcomings.

Постановка проблеми

Конституційне право громадян на свободу та особисту недоторканність до сьогодні традиційно вивчалось у контексті запобігання і протидії насильства над особою, дотримання прав громадян у кримінальному провадженні та їх обмежень та ін. Тобто переважно з цим правом пов'язуються ті сфери його реалізації, які стосуються правопорушень, що можуть вчинятись по відношенню до свободи та недоторканності людини (торгівля людьми, катування, жорстоке поводження та ін.), та/або притягнення до відповідальності і застосування запобіжних заходів шляхом арештів, тримання під вартою тощо. Проте, як сама по собі категорія «свобода» є широкою за своїм змістом, що неодноразово розкривалось у філософських та правових наукових напрацюваннях, так і назване конституційне право, що підтверджується аналізом положень чинних нормативно-правових актів, охоплює своїм змістом більшу низку правомочностей, включаючи право людини на розпорядження власними анатомічними матеріалами. Тому наразі важливо активізувати наукові дослідження з приводу можливості реалізації цього права поза межами впливу кримінального і кримінально-процесуального права та формування ефективного механізму його забезпечення з боку держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наразі відсутні наукові розробки з питань реалізації права на свободу та особисту недоторканність в частині розпорядження власними анатомічними матеріалами та її адміністративно-правового забезпечення, а наявні дослідження і публікації не вирішують проблем правового регулювання у цій сфері. Тому наукове підґрунтя нашого дослідження складають нормативно- правові акти різної юридичної сили.

Невирішені раніше проблеми. Через нестачу належного наукового обґрунтування реалізації права на свободу та особисту недоторканність у сфері розпорядження власними анатомічними матеріалами і шляхів удосконалення її адміністративно-правового забезпечення, стан їх нормативно-правового регулювання знаходиться сьогодні на неналежному рівні, що вимагає численних доопрацювань і оптимізації чинного законодавства.

Мета. У зв'язку з цим метою статті є визначення окремих проблем адміністративно- правового забезпечення реалізації правомочності розпорядження власними анатомічними матеріалами та формулювання пропозицій і рекомендацій стосовно їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Перш, ніж розглянути певні проблеми адміністративно- правового забезпечення реалізації права на свободу та особисту недоторканність за вказаним напрямом, пропонуємо розпочати виклад основного матеріалу з короткого ознайомлення із правомочністю розпорядження власними анатомічними матеріалами та засадами її забезпечення, що дозволить сформувати основну уяву про об'єкт дослідження, окреслити його межі та спрямувати необхідним чином.

У цьому ракурсі насамперед зауважимо, що належність правомочності розпорядження власними анатомічними матеріалами до змісту названого конституційного права громадян безпосередньо випливає зі ст. 289 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України [1], присвяченій праву на особисту недоторканність, ч. 4 якої закріплює правову можливість людини із розпорядження власними анатомічними матеріалами щодо передачі їх після її смерті науковим, медичним або навчальним закладам [1]. При цьому, аналогічна правомочність на розпорядження власними анатомічними матеріалами, але за життя, регламентована окремо у ст. 290 ЦК України [1], що наштовхує на міркування з приводу доцільності об'єднання цих статей в одну, адже окрім факту настання смерті носія права, обидві правомочності мають однаковий зміст та реалізуються практично в однаковий спосіб - шляхом здійснення свідомого, добровільного волевиявлення стосовно подальшої долі власних органів, крові, інших анатомічних матеріалів. Враховуючи це, підсумуємо, що розпорядження власними анатомічними матеріалами (як за життя, так і після смерті суб'єкта права) є нормативно закріпленою невід'ємною складовою права на свободу та особисту недоторканність, яку громадяни можуть реалізувати за власним бажанням. Відтак, виникає питання, яким чином реалізація права на свободу та особисту недоторканність за цим напрямом забезпечується суб'єктами публічної адміністрації, адже забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [2].

З цього приводу зазначимо, що окремого нормативно-правового акта, присвяченого адміністративно-правовому забезпеченню реалізації як цього права загалом, так і названої правомочності зокрема наразі не прийнято. Здебільшого чинні нормативно-правові акти регламентують певні аспекти діяльності, пов'язаної із застосуванням трансплантації і донорством, і публічного адміністрування у цій галузі. Однак в їх межах не приділено окремої уваги забезпеченню і гарантуванню саме цього права громадян.

Як наслідок, щоб визначити, яким чином це право реалізується і забезпечується, необхідно вдаватись до аналізу положень нормативно- правових актів і формулювати власні думки з цього приводу. У зв'язку з чим наголосимо на тому, що дослідження низки нормативно- правових актів, насамперед зазначених статей ЦК України, законів України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» [3], «Про поховання та похоронну справу» [4], «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» [5], «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» [6], постанов Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»» від 27 грудня 2018 р. № 1211 [7], «Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин» від 23 грудня 2020 р. № 1366 [8], наказів Міністерства охорони здоров'я України «Про інфекційну безпеку донорської крові та її компонентів» від 1 серпня 2005 р. № 385 [9], «Про затвердження Порядку забору та тимчасового зберігання пуповинної (плацентарної) крові та/або плаценти» від 10 липня 2014 п. № 481 [10] та інших документів дозволяє висловити такі міркування з приводу окресленої проблематики:

1) право на свободу та особисту недоторканність реалізується у сфері розпорядження власними анатомічними матеріалами передусім шляхом свідомого і добровільного надання згоди на вилучення анатомічних матеріалів за життя і відмови від неї, надання згоди, незгоди на посмертне донорство та їх відкликання, за наслідком яких ці матеріали можуть бути вилучені або ж навпаки не повинні вилучатись;

2) відповідно, забезпечення реалізації цього права має здійснюватись, на нашу думку, через створення необхідних правових умов для: надання згоди, незгоди і їх відкликання (далі - згода, надання згоди) громадянами щодо вилучення їх анатомічних матеріалів шляхом своєчасного та повного інформування про їх права, обов'язки, наслідки участі тощо, урегулювання на нормативному рівні питань надання згоди/незгоди, їх відкликання, їх прийняття, належного оформлення та ін.; дотримання цього права іншими суб'єктами у їх діяльності завдяки нормативно-правовому регулюванню належного оформлення і реєстрації відповідного волевиявлення громадян з метою його подальшого врахування у медичній практиці, пов'язаній із вилученням анатомічних матеріалів людини;

3) з огляду на вказане зазначені напрямки повинні забезпечуватись через належні механізми: нормативно-правового регулювання (шляхом своєчасних і належних підготовки і видання нормативно-правових актів з питань реалізації і забезпечення цього права); інформування (із зазначених вище питань); реєстрації надання згоди/незгоди, їх відкликання у відповідних базах даних та належного ведення останніх; ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із трансплантацією та донорством крові та її компонентів; контролю з боку суб'єктів публічної адміністрації за дотриманням відповідних вимог суб'єктами права; громадського контролю; притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог законодавства (в окресленій сфері передбачена кримінальна відповідальність, тому даний напрям правового забезпечення виконується поза межами публічного адміністрування).

Встановивши це і беручи за основу для подальшого дослідження, можемо перейти до вивчення основного питання статті. Так, маємо констатувати, що сьогодні перераховані напрямки адміністративно-правового забезпечення переважно позбавлені належного нормативноправового базису, а наявні нормативно-правові акти характеризуються численними недоліками, які виражаються у допущених колізіях, неточностях, прогалинах, неузгодженості термінологічно-категоріального апарату, використанні застарілої термінології, збереженні чинності неактуальними нормативно-правовими актами тощо. Зазначений стан частково можна пояснити відсутністю наукових розробок з окреслених питань. Тому, щоб сформулювати конкретні пропозиції і рекомендації з удосконалення нормативно-правового регулювання та підвищення ефективності публічного адміністрування у вказаній галузі, зупинимось на з'ясуванні окремих із проблем адміністративно-правового забезпечення реалізації права на свободу та особисту недоторканність за певними напрямками публічного адміністрування у досліджуваній сфері.

Інформування. У ч. 2 ст. 5 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» закріплено функцію публічної адміністрації з інформування громадян зокрема щодо правового регулювання відносин у сфері застосування трансплантації та здійснення діяльності, пов'язаної з трансплантацією [5]. Важливість цього напрямку публічного адміністрування обумовлена значенням надання своєчасної, належної, повної і достовірної інформації громадянам про їх правові можливості, способи їх реалізації і забезпечення, що безсумнівно сприяє підвищенню рівня дотримання прав і свобод громадян як з боку суб'єктів публічної адміністрації, так і рештою суб'єктів права. Тому, у відповідності зі ст.ст. 6, 19 Конституції України [2] інформування, як і решта напрямків діяльності органів публічної влади, має бути належним чином регламентованим. Однак, названим законом не урегульовано механізм реалізації передбаченої ним функції публічного адміністрування у сфері застосування трансплантації. Ним регламентовано лише її належність до напрямків публічної політики та повноваження суб'єктів публічної адміністрації з проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи

[5] , форми, інструменти та процедури здійснення якої не розкриті. Єдине, що встановлено положеннями Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» - це засади ведення інформаційних систем, які ми виокремили в окремий напрямок адміністративно-правового забезпечення, оскільки вони більше пов'язані із належним оформленням надання згоди, аніж із наданням необхідної інформації населенню. Так чи інакше, вказане свідчить про доцільність розробки і прийняття пі- дзаконного нормативно-правового акта, яким буде затверджено порядок реалізації інформаційної політики в окресленій галузі, особливо з питань інформування громадян про право на свободу та особисту недоторканність в частині правомочності на розпорядження власними анатомічними матеріалами і її гарантування.

Реєстрація згоди і ведення баз даних. Оформлення згоди згідно з чинним законодавством здійснюється із внесенням відомостей про неї до відповідних баз даних - інформаційних систем та реєстрів, ведення яких передбачене зокрема ст. 17 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»

[6] і ст. 11 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» [5]. Окреслена діяльність є важливою з точки зору адміністративно-правового забезпечення реалізації права на свободу та особисту недоторканність тому, що внесена своєчасно інформація, зокрема про відкликання згоди або незгоди на посмертне донорство, сприяє дотриманню та реалізації правомочності на розпорядження власними анатомічними матеріалами. Наприклад, якщо дані відомості не буде вчасно внесено у відповідну базу даних, то велика ймовірність того, що посмертне донорство буде здійснене або, навпаки, не буде здійснене проти волі померлої особи, а це є нічим іншим, як порушенням названого вище конституційного права громадян. Проте нормативно-правове забезпечення публічного адміністрування за цим напрямом також знаходиться на неналежному рівні.

Наприклад, в межах постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин» від 23 грудня 2020 р. № 1366 [8] не закріплено, що до зазначеної інформаційної системи вносяться дані про відкликання згоди або незгоди на посмертне донорство, натомість зазначено про внесення даних тільки про згоду та незгоду. Це суперечить ч. 5 ст. 16 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», відповідно до якої відомості про письмову заяву про відкликання мають вноситись в установленому порядку до зазначеної інформаційної системи [5]. Зазначене повинно бути виправленим шляхом внесення низки доповнень до вищезгаданої постанови, наприклад, шляхом додавання до переліку інформації, яка може реєструватись в інформаційній системі, розміщеного у пп. 3 п. 9 Положення, та інформації, про ефективність механізмів використання якої закріплено у пп. 5 п. 9 Положення, даних про письмову заяву про відкликання згоди або незгоди. У протилежному випадку має місце порушення правил нормопроєктувальної техніки та вимог, які висуваються до нормативно-правових актів, зокрема закріплених у п. 5 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 р. № 870 [11], щодо відсутності суперечностей у тексті проекту акта та узгодженості його положень з актами законодавства. Окрім того, наявність суперечностей між нормативно-правовими актами не сприяє їх ефективному застосуванню і може спричиняти проблеми на практиці, включаючи окреслені вище, пов'язані із внесенням необхідних даних до інформаційної системи, несвоєчасність або нездійснення якого може призвести до порушення права на свободу та особисту недоторканність. До моменту внесення відповідних змін до названої постанови слід керуватись правилом, згідно з яким у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу [12].

Зазначені зауваження стосуються також того, що вказане Положення закріплює можливість внесення даних про згоду або незгоду на посмертне донорство, однак не містить жодного слова про волевиявлення живих донорів, що суперечить ч. 5 ст. 14 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», відповідно до якої відомості про надані згоди на вилучення анатомічних матеріалів у живого донора вносяться до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів та тканин у порядку, встановленому законодавством [5]. Окреслене має бути виправлене аналогічним чином, шляхом доповнення пп. 3, 5 п. 9 Положення даними про згоду живих донорів.

Також маємо звернути увагу і на протиріччя всередині тексту Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», зокрема у ч. 2 ст. 11 так само не передбачені наведені вище дані про відкликання згоди та про згоду живого донора, що частково виправдовує окреслену вище проблему із суперечністю між постановою Кабінету Міністрів України та Законом. Однак, якщо законом закріплено необхідність внесення таких відомостей, важливість чого ми окреслили вище, то й у нормах, присвячених безпосередньо інформаційним системам, про них має бути зазначено. Додатково зауважимо, що й у ч. 3 ст. 11 цього Закону не вказано, що інформація про згоду/незгоду вноситься до Державної інформаційної система трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин. У зв'язку з цим, вважаємо за доцільне наголосити на необхідності внесення відповідних доповнень до ч. 2-3 ст. 11 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині».

Водночас, з огляду на розглянуте, маємо підкреслити ще один недолік нормативноправового регулювання ведення інформаційних систем та реєстрів. А саме, зазначена вище постанова Кабінету Міністрів України регламентує порядок ведення тільки одного з їх різновидів - Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів та тканин, тоді як решта інформаційних систем залишаються без належного нормативно-правового забезпечення. Маємо на увазі, що сьогодні відсутні нормативно-правові акти, які б встановлювали порядок ведення Державної інформаційної системи трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин та Національного реєстру донорів крові, не зважаючи на те, що ч. 5 ст. 17 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» передбачають затвердження відповідних положення/порядку Кабінетом Міністрів України [6; 5]. Це свідчить про низький рівень виконання положень законів і необхідність прийняття вказаних нормативних документів.

Крім того, зазначимо, що сьогодні досі залишається чинним наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації» від 29 листопада 2002 р. № 432 [13], прийнятий на виконання ст. 17 Закону України «Про трансплантацію органів та інших матеріалів людині», який втратив чинність від 1 січня 2019 р. [14]. Згідно з чинним Законом України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» в Україні впроваджуються інші інформаційні системи, що, як наслідок, робить цей наказ неактуальним, а отже його слід визнати таким, який втратив чинність.

Отже, у якості проміжного підсумку підкреслимо необхідність оптимізації нормативноправового базису в частині ведення інформаційних систем та реєстрів у сфері трансплантації і донорства шляхом внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, визнання такими, що втратили чинність, неактуальних і прийняття нових, які передбачені законами, однак все ще не прийняті.

Ліцензування господарської діяльності. Доцільність його віднесення до напрямків адміністративно-правового забезпечення права на свободу та особисту недоторканність пов'язана, на нашу думку, із тим, що: ліцензування застосовується лише до такого виду господарської діяльності, провадження якого становить загрозу зокрема порушення прав і законних інтересів громадян, і лише у разі недостатності інших засобів державного регулювання (п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» [15]), що вже свідчить про належність ліцензування до напрямків забезпечення прав громадян; ліцензування підтверджує відповідність суб'єкта господарської діяльності низці вимог для якісного, безпечного та ефективного способу здійснення діяльності, включаючи обслуговування громадян; воно є гарантією належного ведення документообігу та дотримання вимог чинного законодавства в цій частині суб'єктом господарської діяльності, оскільки у протилежному випадку ліцензію буде зупинено або анульовано, внаслідок чого подальша діяльність буде заборонена. Так, зберігання документації, яка підтверджує виконання робіт, є однією з ліцензійних умов господарської діяльності (зазначаємо це на прикладі п. 9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 286 [16]).

У зв'язку з цим зауважимо, що Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачає у пп. 15, 16, 34 ч. 1 ст. 7 необхідність ліцензування: медичної практики (як випливає з аналізу ст. 6 і пп. 1 п. 4 розд. VII Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», діяльність, пов'язана із застосуванням трансплантації, є різновидом медичної практики, а отже на неї поширюється законодавство щодо ліцензування медичної практики [5]); заготівлі та тестування донорської крові та компонентів крові незалежно від їх кінцевого призначення, переробки, зберігання, розподілу та реалізації донорської крові та компонентів крові, призначених для трансфузії [15] (далі - діяльність із заготівлі і подальшого використання донорської крові). Проте сьогодні на нормативному рівні затверджено лише Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики [17] (далі - Ліцензійні умови провадження медичної практики), тоді як передбачена законодавством діяльність із заготівлі і подальшого використання донорської крові залишається без належного нормативного супроводу з питань ліцензування, що фактично унеможливлює отримання ліцензії. Одна з причин такого стану пов'язана, на нашу думку, із тим, що за ліцензування цього різновиду діяльності має відповідати впроваджений Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» уповноважений орган у сфері донорства крові та компонентів крові [6] (ст. 9), який сьогодні все ще не утворений, на користь чого свідчить відсутність відповідний нормативно- правових актів та прикінцеві положення названого Закону про те, що ст. 9 вводиться в дію з дня прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про початок діяльності уповноваженого органу [6]. Відповідно, наразі можна констатувати відсутність нормативно-правового та ін- ституційного супроводу ліцензування діяльності із заготівлі та подальшого використання донорської крові. Тим не менш, вважаємо, що на виконання положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» необхідно прийняти нормативно-правовий акт, яким буде затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із заготівлі і подальшого використання донорської крові.

Щодо Ліцензійних умов провадження медичної практики, то в їх межах не зазначено обов'язків щодо зберігання документації, пов'язаної з наданням згоди, незгоди, їх відкликання, що, на нашу думку, неправильно, адже це докази того, що вони були внесені до інформаційних систем на підставі реального волевиявлення особи, що безпосереднім чином пов'язано із дотриманням і забезпеченням реалізації прав громадян. При цьому, у даному нормативному акті закріплено серед обов'язків ліцензіата лише щодо здійснення медичного втручання після отримання згоди на нього [17] (пп. 19 п. 13 Ліцензійних умов провадження медичної практики). Але, згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», згода на медичне втручання стосується лише випадків застосування методів діагностики, профілактики та лікування [3], що не має нічого спільного із згодою на вилучення анатомічних матеріалів людини. Тому вважаємо за необхідне доповнити зазначені Ліцензійні умови положеннями про: обов'язкове зберігання такої документації; обов'язок здійснення вилучення анатомічних матеріалів людини лише у випадку отримання оформленої відповідно до Закону згоди на це.

Контроль, здійснюваний суб 'єктами публічної адміністрації. Згідно з пп. 10 п. 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267 [18] вказаний суб'єкт публічної адміністрації здійснює відповідно до покладених на нього завдань контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, вимог, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної із трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині і затверджує порядки здійснення контролю діяльності закладів охорони здоров'я та наукових установ, пов'язаної із трансплантацією органів, тканин і клітин [18]. Проте сьогодні відсутні порядки здійсненню контролю за діяльністю, пов'язаною із трансплантацією, включаючи дотримання ними законодавства, що свідчить про невиконання відповідним Міністерством свої обов'язків. До того ж, як ми вже зазначали вище, Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» також не містить засад здійснення контролю. Окреслене вказує на неналежний стан нормативно-правового регулювання у цій сфері, який у свою чергу призводить до неможливості здійснення контролю за дотриманням прав громадян, як однієї з обов'язкових вимог виконання діяльності, пов'язаної із трансплантацією. Зауважимо, що без належного механізму контролю та його реалізації забезпечити дотримання прав громадян складно, що знижує рівень їх гаранто- ваності державою.

Також контроль за виконанням волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині згоди чи незгоди на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплан- татів [4], передбачений ч. 2 ст. 6 Закону України «Про поховання та похоронну справу», яким встановлено, що він має здійснюватись відповідно до Закону. Але і цей Закон не містить ані засад, ані механізму його виконання.

Як наслідок, має місце ситуація, за якої законодавство вибірково закріплює завдання зі здійснення контролю з питань діяльності суб'єктів права, пов'язаної із трансплантацією, і дотриманням ними законодавства і вимог щодо волевиявлення осіб про вилучення їх анатомічних матеріалів, не розвиваючи при цьому відповідних положень ані в межах законів, ані на рівні підзаконних нормативно-правових актів. У якості підтвердження зазначимо, що Перелік питань для проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 березня 2019 р. № 500 [19], не містить жодного питання, пов'язаного із наданням згоди на вилучення анатомічних матеріалів.

Припускаємо, що з огляду на відсутність спеціального законодавства та закріплену обов'язковість здійснення контролю в означеній сфері він може здійснюватись у порядку, закріпленому у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [20]. Принаймні положення про відносини, на які не поширюється дія цього Закону [20] (ч. 2 ст. 2), не містять медичну практику, пов'язану із трансплантацією, а отже за допомогою методу виключення можна зробити висновок про те, що він поширюється на вказані відносини.

Поза вказаним, вважаємо за необхідне наголосити на тому, що з огляду на наявну ситуацію з нормативно-правовим забезпеченням контролю за дотриманням законодавства та за виконанням волевиявлення громадян в частині згоди чи незгоди на вилучення їх анатомічних матеріалів у сфері трансплантації доцільно здійснити кілька важливих кроків у напрямку його удосконалення, а саме: доповнити Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» статтею, присвяченою засадам здійснення контролю суб'єктами публічної адміністрації, оскільки це невід'ємний напрямок публічного адміністрування, який забезпечує належне дотримання прав і свобод громадян, принципів верховенства права і законності; доповнити переліки повноважень суб'єктів публічної адміністрації, закріплені цим Законом, тими, які стосуються здійснення контролю; якщо до відносин контролю у цій сфері має застосовуватись Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (а так, на нашу думку, і є), то слід розмістити відсилочну норму на нього у новій статті про засади здійснення контролю, яку ми запропонували додати до Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині». Вказане сприятиме виконанню повноважень, закріплених у пп. 10 п. 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267; якщо механізм здійснення контролю у цій сфері має певні особливості, а також для розвитку положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», доцільно прийняти нормативно-правовий акт, яким буде затверджено порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері застосування трансплантації; доповнити Перелік питань для проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 березня 2019 р. № 500, питанням, пов'язаним із наданням згоди на вилучення анатомічних матеріалів.

Зі свого боку, Закон України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» прямо передбачає не лише повноваження, а й засади здійснення контролю ст. 9 [6], однак, як ми вже розглянули вище під час вивчення питання ліцензування, встановлений у ній уповноважений орган ще не утворено, а отже і контроль у порядку ст. 9 здійснюватись наразі не може. За Міністерством охорони здоров'я України, як і за Урядом таке повноваження теж не закріплене, внаслідок чого здійснення контролю унеможливлюється.

Проте, зауважимо, що відповідно до ч. 10 ст. 2 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» його дія поширюється на відносини контролю за додержанням законодавства у сфері донорства крові та компонентів крові здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» [20]. А отже принаймні механізм його здійснення визначений на нормативному рівні.

Громадський контроль. Механізм або хоча б засади здійснення громадського контролю, якому згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» держава сприяє [5], так само не передбачені цим Законом, як, власне, жодним іншим нормативно-правовим актом. Тому вважаємо, що наразі необхідними є розробка і прийняття нормативно-правового акта, який би затвердив порядок здійснення громадського контролю у вказаній сфері, що дозволить не лише розвинути положення ч. 4 ст. 5 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» , а й забезпечити залучення громадськості до управління державними справами і підвищити рівень дотримання прав громадян та інтересів суспільства.

Висновки

Таким чином, стан нормативно-правового регулювання публічного адміністрування у напрямку забезпечення реалізації правомочності розпорядження власними анатомічними матеріалами як складової права на свободу та особисту недоторканність знаходиться на низькому рівні і потребує значної оптимізації шляхом прийняття необхідних нормативно- правових актів, утворення та/або уповноваження на адміністративно-правове забезпечення за відповідним напрямком суб'єктів публічної адміністрації, визнання такими, що втратили чинність, неактуальних нормативно-правових актів, внесення змін і доповнень для виправлення суперечностей, неузгодженостей, заповнення прогалин тощо. Водночас, проблеми адміністративно- правового забезпечення реалізації названого права не обмежуються розглянутими у межах статті, що потребує подальшого наукового дослідження з метою обґрунтування шляхів удосконалення публічного адміністрування в окресленій сфері.

Список використаних джерел:

1. Цивільний кодекс України: від 16 січня 2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003. №№ 40-44. ст.356.

2. Конституція України: від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. ст. 141.

3. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1993. № 4. Ст. 19.

4. Про поховання та похоронну справу: Закон України від 10 липня 2003 р. № 1102-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2004. № 7. Ст. 47.

5. Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині: Закон України від 17 травня 2018 р. № 2427-VIII. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2018. № 28. Ст. 232.

6. Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові: Закон України від 30 вересня 2020 р. № 931-ІХ. Офіційний вісник України. 2020. № 86. С. 42. Ст. 2764. Код акта 101376/2020.

7. Деякі питання реалізації Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»: постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1211. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n45 (дата звернення: 08.12.2021).

8. Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин: постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 р. № 1366. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1366-2020-%D0%BF#Text (дата звернення: 08.12.2021).

9. Про інфекційну безпеку донорської крові та її компонентів: наказ Міністерства охорони

здоров'я України від 1 серпня 2005 р. № 385. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0895-05#n28

(дата звернення: 08.12.2021).

10. Про затвердження Порядку забору та тимчасового зберігання пуповинної (плацентарної) крові та/або плаценти: наказ Міністерства охорони здоров'я України від 10 липня 2014 п. № 481. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0869-14#Text (дата звернення: 08.12.2021).

11. Про затвердження Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України: постановаКабінету МіністрівУкраїни від6вересня 2005 р.№870.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/870-2005-%D0%BF#Text (дата звернення: 08.12.2021).

12. Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами: Лист Міністерства юстиції України 30 січня 2009 р. № Н-35267-18. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v3526323-09 (дата звернення: 08.12.2021).

13. Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації:

наказМіністерства охорониздоров'я України від29 листопада2002р.№ 432.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0432282-02#Text (дата звернення: 08.12.2021).

14. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині: Закон України від 16 липня 1999 р. № 1007-ХІУ, втратив чинність від 1 січня 2019 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1999. № 41. Ст. 377.

15. Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України від 2 березня 2015 р. № 222-УІІІ. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2015. № 23. Ст. 158.

16. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності банків пупо-

винної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я:постанова КабінетуМіністрівУкраїнивід2березня2016р.№286.URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/286-2016-%D0%BF#Text (дата звернення: 08.12.2021).

17. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної

практики:постанова КабінетуМіністрівУкраїнивід2березня2016р.№285.URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF#n8 (дата звернення: 08.12.2021).

18. Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров'я України: постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/267- 2015-%D0%BF#Text (дата звернення: 08.12.2021).

19. Про затвердження переліку питань та уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню: наказ Міністерства охорони здоров'я України від 5 березня 2019 р. № 500. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0301-19#Text (дата звернення: 08.12.2021).

20. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5 квітня 2007 р. № 877-V. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2007. № 29. ст. 389.

References:

1. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy: vid 16 sichnia 2003 r. № 435-IV. Vidomosti Verkhov-noi Rady Ukrainy (VVR). 2003. №№ 40-44. st.356.

2. Konstytutsiia Ukrainy: vid 28 chervnia 1996 r. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrai-ny (VVR). 1996. № 30. st. 141.

3. Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorov'ia: Zakon Ukrainy vid 19 lystopada 1992 r. № 2801-KhII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 1993. № 4. St. 19.

4. Pro pokhovannia ta pokhoronnu spravu: Zakon Ukrainy vid 10 lypnia 2003 r. № 1102-IV. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 2004. № 7. St. 47.

5. Pro zastosuvannia transplantatsii anatomichnykh materialiv liudyni: Zakon Ukrainy vid 17 travnia 2018 r. № 2427-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 2018. № 28. St. 232.

6. Pro bezpeku ta yakist donorskoi krovi ta komponentiv krovi: Zakon Ukrainy vid 30 veresnia 2020 r. № 931-IKh. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2020. № 86. S. 42. St. 2764. Kod akta 101376/2020.

7. Deiaki pytannia realizatsii Zakonu Ukrainy “Pro zastosuvannia transplantatsii anatomichnykh materialiv liudyni”: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 27 hrudnia 2018 r. № 1211. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n45 (data zvernennia: 08.12.2021).

8. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Yedynu derzhavnu informatsiinu systemu transplantatsii orhaniv ta tkanyn: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 23 hrudnia 2020 r. № 1366. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1366-2020-%D0%BF#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

9. Pro infektsiinu bezpeku donorskoi krovi ta yii komponentiv: nakaz Ministerstva okhorony

zdorov'ia Ukrainy vid 1 serpnia 2005 r. № 385. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0895-05#n28

(data zvernennia: 08.12.2021).

10. Pro zatverdzhennia Poriadku zaboru ta tymchasovoho zberihannia pupovynnoi (platsentarnoi) krovi ta/abo platsenty: nakaz Ministerstva okhorony zdorov'ia Ukrainy vid 10 lypnia 2014 p. № 481. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0869-14#Text (data zve-rnennia: 08.12.2021).

11. Pro zatverdzhennia Pravyl pidhotovky proektiv aktiv Kabinetu Ministriv Ukrainy: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 6 veresnia 2005 r. № 870. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/870- 2005-%D0%BF#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

12. Shchodo poriadku zastosuvannia normatyvno-pravovykh aktiv u razi isnuvannia ne- uzghodzhenosti mizh pidzakonnymy aktamy: Lyst Ministerstva yustytsii Ukrainy 30 sichnia 2009 r. № N- 35267-18. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v3526323-09 (data zvernennia: 08.12.2021).

13. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Yedynu derzhavnu informatsiinu systemu transplantatsii: nakaz Ministerstva okhorony zdorov'ia Ukrainy vid 29 lystopada 2002 r. № 432. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0432282-02#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

14. Pro transplantatsiiu orhaniv ta inshykh anatomichnykh materialiv liudyni: Zakon Ukrainy vid 16 lypnia 1999 r. № 1007-KhIV, vtratyv chynnist vid 1 sichnia 2019 r. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 1999. № 41. St. 377.

15. Pro litsenzuvannia vydiv hospodarskoi diialnosti: Zakon Ukrainy vid 2 berez-nia 2015 r. № 222- VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 2015. № 23. St. 158.

16. Pro zatverdzhennia Litsenziinykh umov provadzhennia hospodarskoi diialnosti bankiv pupovynnoi krovi, inshykh tkanyn i klityn liudyny zghidno z perelikom, zatverdzhe-nym Ministerstvom okhorony zdorov'ia: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 2 berez-nia 2016 r. № 286. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/286-2016-%D0%BF#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

17. Pro zatverdzhennia Litsenziinykh umov provadzhennia hospodarskoi diialnosti z medychnoi

praktyky:postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 2 bereznia 2016 r. №285. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF#n8 (data zvernennia: 08.12.2021).

18. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Ministerstvo okhorony zdorov'ia Ukrainy: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 25 bereznia 2015 r. № 267. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/267- 2015-%D0%BF#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

19. Pro zatverdzhennia pereliku pytan ta unifikovanoi formy akta, skladenoho za rezultatamy provedennia planovoho (pozaplanovoho) zakhodu derzhavnoho nahliadu (kont-roliu) shchodo dotrymannia sub'iektom hospodariuvannia vymoh zakonodavstva u sferi hospo-darskoi diialnosti z medychnoi praktyky, shcho pidliahaie litsenzuvanniu: nakaz Ministerstva okhorony zdorov'ia Ukrainy vid 5 bereznia 2019 r. № 500. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0301-19#Text (data zvernennia: 08.12.2021).

20. Pro osnovni zasady derzhavnoho nahliadu (kontroliu) u sferi hospodarskoi di-ialnosti: Zakon Ukrainy vid 5 kvitnia 2007 r. № 877-V. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 2007. № 29. st. 389.

Размещено на Allbest.ru