Судове правотлумачення: особливості та практичне значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Судове правотлумачення: особливості та практичне значення

Світлана Василівна Бобровник, завідувач кафедри теорії та історії права та держави Інституту права

Постановка проблеми

Реформування основних сфер життєдіяльності сучасного суспільства обумовлює суттєве підвищення значимості права як суспільної цінності, засобу забезпечення компромісу суспільних потреб, інтересів та можливостей. Однак, складність феномену права, його існування у різноманітних джерелах, особливості юридичної техніки закріплення правових вимог, необхідність підвищення ефективності правозастосування обумовлюють необхідність наукового осмислення поняття, особливостей та значимості правоінтепретації як засобу з'ясування змісту недосконалої норми права, змісту прав, свобод і обов'язків суб'єктів права, вміщених у правовій нормі, та засобу забезпечення законності як важливого принципу функціонування права. Таким чином, необхідність тлумачення у праві обумовлюється не лише недосконалістю та неоднозначністю самого права, а і сутністю правореалізації, що потребує інтерпретації права. Порушення правил інтерпретації спричиняє серйозні наслідки, пов'язані з порушенням прав і свобод людини. На подвійній природі тлумачення наголошує І. Д. Шутак, зазначаючи, що воно не зводиться до розуміння тексту норми, його метою є реалізація приписів у поведінці суб'єктів права [1, с. 21].

Аналіз останніх досліджень публікацій

Проблема тлумачення не належить до малодослід- жених. Вчені досліджували різні аспекти юридичного тлумачення, що в сукупності склали солідну доктринальну основу правоінтерпретаційної діяльності. Проблеми герменевтичних аспектів тлумачення досліджені у роботах А. М. Бернюкова, Т В. Дружиніної-Сендецької, О. Нетреб'як; загальнотеоретичні аспекти тлумачення досліджені у роботах В. К. Антошкіної, Ю. Л. Власова, В. В. Гончарова, М. П. Молибоги, П. М. Рабіновича, В. Г Ротаня, Ю. М. Тодики; дослідженню окремих видів тлумачення присвячені наукові публікації Є. В. Білозьорова, О. В. Білоус, Л. М. Василькової, В. В. Гончарова, С. Д. Гусарєва, Є. П. Євграфової, О. В. Капліної, О. М. Кириченко, М. І. Козюбри, В. М. Косовича, О. М. Костюка, М. В. Котенка, А. М. Мірошниченко, Н. М. Оніщен- ко, С. З. Опотяка, О. В. Петришина, С. В. Прийми, М. М. Садовського, Ю. М. Тодики, І. Д. Шутака. Проблеми судового тлумачення в основному зосереджуються навколо проблематики актів Конституційного Суду України (роботи Т С. Богдавневича, П. В. Волвенка, О. І. Кадикала, І. Д. Сліденка) та Європейського суду з прав людини. Побіжно проблема судового тлумачення прав людини (роботи С. Б. Карвацької, І. Ю. Кретової, О. Л. Трагнюка, С. Є. Федика). Побіжно проблема судового тлумачення розглянута в дисертаційному дослідженні О. С. Копитової, присвяченому судовому правозастосуванню.

Мета статті полягає у з'ясуванні теоретико-правових особливостей судової правоінтерпрета- ції, визначенні її ознак та практичного значення в процесі винесення правосудного рішення.

Основні результати дослідження

З'ясування особливостей суддівського тлумачення потребує з'ясування сутності та змісту категорії тлумачення. В основному, розуміння тлумачення пов'язується із діяльністю суб'єктів. Так, М. В. Котенко тлумачення норм права пов'язує з інтелектуальною вольовою діяльністю [2, с. 262]. Інші вчені пов'язують тлумачення з процесом пізнання [3, с. 6], юридичною герменевтикою [4, с. 89] чи реалізацією юридичної техніки [5, с. 91]. Різноманітними є уявлення вчених про мету тлумачення. Під нею розуміють правильне застосування і реалізація норми права (П. М. Рабінович), з'ясування і роз'яснення волі законодавця (М. В. Котенко), з'ясування смислу норми права та роз'яснення засвоєного (О. В. Капліна), визначення змісту тексту норми та пов'язаних з нею правових і неправових джерел (Ю. Л. Власов), з'ясування волі самої норми (Б. В. Малишев).

Складність розуміння тлумачення пов'язується із такими факторами, як: складність самого права та джерел його вияву; складність процесу тлумачення, що включає уяснення та роз'яснення норм; поширеність тлумачення на всі стадії правового регулювання; особливості суб'єктів права, що здійснюють тлумачення; багатоаспектність мети тлумачення; ступінь поширеності результатів тлумачення. Це надає можливість стверджувати про наявність особливостей тлумачення стосовно різновиду юридичної діяльності. Саме в процесі тлумачення як інтелектуальної діяльності відбувається встановлення змісту норм права у певній ситуації, їх подальше роз'яснення. Вольова сторона тлумачення полягає у намірах суб'єктів тлумачення здійснити певну діяльність по тлумаченню права відповідно до прийнятого рішення незалежно від волі інших осіб [6, с. 10].

Має свої особливості процес тлумачення і в діяльності суддів. Судове тлумачення можемо визначити як інтелектуально-вольову діяльність судів, що засновується на професійних знаннях, здійснюється певними способами та за допомогою спеціальних методів з метою з'ясування змісту правової норми, що застосовується; винесення правосудного рішення; знаходження компромісу різноманітних інтересів. Його необхідність обумовлюється загальним характером правових норм; особливостям зовнішнього виразу правових норм; особливостями мови права та правилами викладу норм права в тексті нормативно-правового акта; системністю правових приписів; значним обсягом нормативного матеріалу, що застосовується; багатозначністю юридичної термінології та нормативним закріпленням декількох варіантів поведінки, які обираються суб'єктами на власний розсуд; колізійністю та суперечливістю нормативно-правового матеріалу.

Таким чином, тлумачення має особливе значення в процесі прийняття правосудного рішення. Адже цей особливий різновид правозастосування пов'язується із необхідністю знаходження компромісу спірних інтересів, можливістю виправлення помилок у розумінні змісту акта учасниками процесу і недопущення власних, врахуванням особливостей спірних ситуацій, роз'яснення змісту прийнятого рішення зацікавленим суб'єктам, необхідністю винесення рішення за наявності колізій чи прогалин у праві; забезпеченням реальності правових вимог, що існують не лише на папері, а і діють у реальному житті, забезпеченні переконаності суб'єктів права у можливості забезпечення правових інтересів законним шляхом; формуванні поваги до права як вищої соціальної цінності. Важливим для діяльності судді є поєднання тлумачення і конкретизації права; забезпечення справедливості в процесі правозастосування; досягнення компромісу різного розуміння кожною із сторін судового процесу змісту норми права; подолання негативних властивостей права, пов'язаних з колізійністю, багатозначністю та нечіткістю правових велінь; забезпечення правового пізнання та інтелектуальних можливостей в процесі інтерпретації; поєднанні правових знань, набутих в процесі професійної підготовки з можливістю їх практичного застосування в процесі розгляду юридичних справ; забезпеченні з'ясування волі законодавця в процесі тлумачення та втілення її у справедливому судовому рішенні.

Будь-яке правозастосовне рішення, передусім судове, повинно пов'язуватись із з'ясуванням змісту та смислу норми. Окрім того, спірні ситуації потребують роз'яснення змісту таких норм сторонам і учасникам процесу, тому правовий результат тлумачення не обмежується процесом правореалізації і сягає за його межі [7, с. 171]. Потреба у судовому тлумаченні викликається також суперечливістю норм законодавства, наявністю колізій та прогалин у його приписах, неможливістю відмови у правосудді за наявності суперечностей норм і навіть нормативних актів. Адже процесуальні акти в імперативному порядку зобов'язують суд здійснювати правосуддя. Для прикладу можливо назвати ст. 11 ГПК України, ст. 10 ЦПК України, ст. 6 КАС України, які встановлюють правило щодо заборони відмови у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини [8].

Характеризуючи важливість правової інтерпретації в суддівській діяльності, згадаємо слова Р. Циппеліуса, який вважав, що право є дієвим і ефективним та актуалізованим, якщо надає правовим регуляторам певного простору у прийнятті рішень згідно з відповідними уявленнями про справедливість [9, с. 49]. Адже право виявляється не лише в нормативно-правових актах. Воно існує і підтверджує дієвість у юридичній практиці, важлива роль у якій належить суддовій практиці та реальній поведінці суб'єктів права, яка часто визначається відповідно до правосудних рішень. Це підтверджує і засновник антрополого-комунікативного бачення права А. В. Поляков, вважаючи, що «право виникає і після його соціального розуміння, оцінки та реалізації через поведінкові акти [10, с. 114].

Слід погодитись із ідеєю В. Б. Малишева про те, що тлумачення є інструментом пізнання смислу норми, однак не її сутності [11, с. 294]. Дійсно, сутність норми пізнається скоріше у науковій діяльності завдяки знанням основних закономірностей права, правового регулювання та застосування спеціальних методів пізнання, що потребує спеціальної дослідницької підготовки. Метою судової інтерпретації є визначення саме смислу норми, що покладається в основу винесення правосудного рішення.

Важливого значення для пізнання змісту норми в процесі тлумачення є з'ясування інтерпретації та конкретизації правового припису. Як відомо, конкретизація є поширенням дії абстрактної норми на певний випадок чи суб'єкта. Конкретизація складає смисл правозастосування. Саме шляхом винесення правосудного рішення норма права набирає конкретизованого значення, поширюється на певну ситуацію чи регламентує поведінку певного індивідуально визначеного суб'єкта. Яким же чином конкретизація права співвідноситься із тлумаченням? Відповідь на це питання може бути сформульована таким чином. Інтерпретація є важливою передумовою конкретизації права, засобом забезпечення її правомірності та фактом її високої ефективності. На нашу думку, інтерпретація в процесі конкретизації може мати місце:

у випадку застосування недосконалої за юридичною технікою норми, що має незавершене формулювання та закінчується висловом «та інше», «в інших випадках»; у випадку наявності оціночних категорій, що потребують уточнення; у випадку внесення змін, доповнень до правового припису чи його відміни; у випадку уяснення суддею змісту норми в процесі суддівського розсуду. суспільний цінність судовий інтелектуальний

З огляду на існування різноманітних підходів до співвідношення конкретизації права та тлумачення, підтримуємо позицію В. В. Вопленка, який визначає співвідношення цих категорій як засобу і мети. Вчений визначає тлумачення в якості загальної умови, засобу, за допомогою якого вдається конкретизувати чи вирішити певний казус [12, с. 108].

Як відомо, тлумачення права складає один із етапів судового правозастосування, пов'язаного з підбором правової норми. Однак, в цьому випадку тлумачення не можливо розуміти дещо спрощено, лише як з'ясування змісту норми права, яка може по-різному розумітися сторонами процесу, чи мати певні неточності або вади змісту. Змістом і спрямуванням процесу інтерпретації є також вияснення питань:

чи поширюється норма на цей випадок і чи регулює вона сферу відносин, що розглядаються;

чи є вона чинною на момент розгляду справи;

чи не має норма зворотної сили;

чи поширює норма дію на конкретних суб'єктів;

чи поширює вона дію територіально;

чи може вона інтерпретуватись буквально, чи потребує розширювального чи звужувального тлумачення;

чи потребує вона системного тлумачення та віднадходження аналогічної чи пов'язаної з тлумачною норми;

чи існує офіційне тлумачення норми і яким суб'єктом воно здійснено; чи існує колізійність норми з ієрархічно-підпорядкованими приписами; чи потребує застосування в цьому випадку аналогія права чи аналогія закону.

Розв'язання цих проблем потребує солідної правової підготовки судді та характеризує суддівське тлумачення як багатоаспектну, значиму та практично спрямовану діяльність.

Важливо також з'ясувати сутність судового тлумачення в залежності від типу правопізнання. З огляду на позитивізм, судове тлумачення є засобом забезпечення законності, панування права шляхом приведення у відповідність державної волі, вміщеної у нормі та практики її застосування. Тлумачення набирає інструментального значення, пов'язаного із необхідністю роз'яснення нормативних положень в процесі їх застосування [13, с. 25].

За природно-правового підходу, пов'язаного з необхідністю відображення і закріплення державою природних прав людини, тлумачення стає засобом забезпечення моральності, рівності та справедливості права. Його природа пов'язується з необхідністю відображення духу закону та його поєднання з буквою писаного права.

Соціологічний тип правопізнання визначає судове тлумачення як різновид юридичної практики, що спричиняє дієвість, ефективність права як засобу забезпечення суспільного порядку, прав і сво- бод людини. Суддівська інтерпретація перетворюється на важливий фактор і умову життя права, його реальності та дієвості.

Важливим аспектом аналізу судового тлумачення є з'ясування його особливостей як процесу мислення. По-перше, в процесі мисленнєвої діяльності суддя може з'ясувати не лише безпосередній сенс норми, а і виявити прихований її зміст. Мова іде про неоднозначність формулювань правових норм, що безпосередньо впливає на їх зміст. В цьому випадку суддя обирає той смисл норми, який найбільш повно враховує обставини справи. Така ситуація можлива у випадку відсутності внесених зміст у норму, які об'єктивно викликаються практикою її застосування та об'єктивними потребами суспільства. По-друге, мисленнєва діяльність судді має місце у випадку вивчення матеріалів справи, поданих доказів та ступеня обґрунтованості рішень органів, що здійснюють досудове слідство, чи матеріалів і доказів, наданих сторонами. Інтерпретуючи ці документи, суддя обирає ті з них, які складають доказову базу справи та є достатньо обґрунтованими. По-третє, це обрання необхідного способу тлумачення, який відповідає його меті. В цьому відношенні у сучасній літературі обґрунтована можливість виокремлення формального і реального судового тлумачення [14, с. 73]. Якщо формальне тлумачення зобов'язує суддю чітко слідувати тексту, що підлягає інтерпретації, керуючись виключно принципом законності, що може призвести до прийняття невива- женого, несправедливого рішення, то реалістичний спосіб надає можливість в процесі тлумачення застосовувати принципи та ідеї моралі, справедливості, враховувати особливості певної справи, що може підвищити ефективність суддівської діяльності. Обидва з означених підходів мають позитивні і негативні риси. Адже якщо суддя буде керуватись виключно положеннями закону, то, з одного боку, він забезпечить дотримання законності та створить умови щодо підвищення ефективності дії права та правового регулювання та, з іншого боку, він може не забезпечити справедливості винесеного рішення та компромісу конфліктуючих інтересів за умови консервативності правоут- ворення в умовах динамічного розвитку суспільних відносин.

Реалістичність судового тлумачення може призвести, з одного боку, до можливості врахування динамізму відносин у суспільстві та забезпечити справедливість прийнятого рішення, однак, може призвести до волюнтаризму. Подолання негативних аспектів судового тлумачення залежить від ряду об'єктивних факторів, пов'язаних із якістю законодавства, відсутністю політичного впливу на правосуддя, забезпеченістю суддівської діяльності гідною матеріальною винагородою та умовами праці, відсутністю тиску вищих судових інстанцій, формуванням поваги до суддівської діяльності з боку суспільства. Великого значення в цьому процесі належить і суб'єктивним факторам, пов'язаним із рівнем підготовки судді, наявністю стажу практичної діяльності, його уявленням про справедливість, рівнем обізнаності із узагальненнями судової практики, його правової культури та правосвідомості. Означені фактори можуть впливати на доцільне поєднання фактичного та реалістичного тлумачення правових норм в процесі правосуддя. При цьому важливим є досягнення мети тлумачення, яку можливо інтерпретувати з певною протилежністю. Адже, з одного боку, вона полягає у інтелектуальному осмисленні волі законодавця та забезпеченні її конкретизації у правосудному рішенні, а з іншого боку, ця мета повинна пов'язуватись із забезпеченням справедливості права шляхом врахування особливостей конкретної справи.

Поєднання цих, здавалося б, протилежних аспектів мети може бути забезпечено виправданим та доцільним обранням суддею способу та методу тлумачення. Особливості судового тлумачення полягають у тому, що суддя повинен не лише знати закон, а і вміти його застосовувати; повинен обрати ту альтернативу із наданих нормативно-правовим актом, яка є доцільною та забезпечує справедливість рішення; шляхом інтелектуально-вольової діяльності та внутрішнього переконання подолати подвійний сенс правової вимоги; врахувати причинно-наслідкові зв'язки тлумачення - рішення - виконання рішення; дотримуватися наданих повноважень та процедурних вимог їх здійснення; усвідомлювати значення судового тлумачення не лише для окремого рішення, а і для судової практики.

Важливого значення для аналізу судового тлумачення має з'ясування меж і можливостей суддівського розсуду. Ця категорія визначається як повноваження, що надаються законом судді для вибору із декількох альтернатив, з яких кожна законна.

Не заперечуючи можливості застосування суддівського розсуду в процесі тлумачення фактів, необхідних для вирішення спору; при застосуванні норми, що припускає вибір різних варіантів застосування; в аспекті вибору норми, яка є найбільш доцільною для певної ситуації, все ж необхідно зазначити на наявності певних меж застосування суддівського розсуду. Вони можуть бути процедурними та матеріальними. Процедурні пов'язуються із вмотивованістю розсуду та його справедливістю, а матеріальні - з розумністю доказування і доказів, що залежать від досвіду, світогляду, емоційності судді. У вітчизняному праві суддівський розсуд пов'язується з аналізом діючих норм та практикою їх застосування. Застосування суддівського розсуду є не лише можливістю, а і є обов'язком суду. Це обумовлюється тим, що застосування суддівського розсуду передбачено юридичними нормами; розсуд здійснюється у певній процесуальній формі, його здійснення повинно бути мотивованим; варіант вирішення спору передбачається нормативно; розсуд обмежений чіткими нормами; важливим принципом суддівського розсуду є законність.

Висновки

Дослідження проблем судового тлумачення надало можливість зробити наступні висновки:

Необхідність тлумачення у праві обумовлюється не лише недосконалістю, незрозумілістю, неоднозначністю самого права, а і сутністю правореалізації, що потребує інтерпретації права. Кожний із різновидів юридичної діяльності потребує особливого тлумачення.

Судове тлумачення є інтелектуально-вольовою діяльністю судді, що засновується на професійних знаннях, здійснюється певними способами та за допомогою спеціальних методів з метою з'ясування змісту правової норми, що застосовується; знаходження компромісу різноманітних інтересів та винесення правосудного рішення.

Важливим аспектом судового тлумачення є з'ясування його особливостей як процесу мислення. По-перше, в процесі мисленнєвої діяльності суддя з'ясовує не лише безпосередній, а і прихований зміст норми; по-друге, мисленнєва діяльність судді має місце у випадку вивчення матеріалів справи, поданих доказів чи ступеня обґрунтованості рішення.

Список використаних джерел

1. Шутак І. Д. Юридична техніка тлумачення норм права / Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького, 2015. №11. С. 18-24.

2. Котенко М. В. Тлумачення норм права у системі юридичної діяльності / Ученые записки Таврического национального университета В. И. Вернадського. Сер. «Юридические науки». Т. 25. 2012. № 1. С. 258-263.

3. Котяй Т. В. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність: поняття, види, значення : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків. 2019. 20 с.

4. Терехов Е.М. Сравнительно-правовой анализ понятий «правоинтерпретационная деятельность» и «толкование права» / Правовая парадигма, 2019. Т 18. № 1. С. 88-92.

5. Опотяк С. З. Теорія тлумачення правових норм (юридична природа та підходи до тлумачення правових норм) / Бюлетень Міністерства юстиції України. 2011. № 4. С. 122-127.

6. Антошкіна В. К. Необхідність значення та мета тлумачення в праві в сучасний період. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, 2019. Вип. 59. С. 7-14.

7. Тропер М. Проблема толкования и теория верховенства конституции. Сравнительное конституционное обозрение. 2005. № 4. С. 171 - 181.

8. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів : Закон України від 3 жовт. 2017 р. № 2147-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 48. Ст. 436.

9. Циппеліус Р. Філософія права. Підруч.; пер. з нім. Є. М. Причепій та ін. К. : Тандем, 2000. 299 с.

10. Поляков А. В. Конкретизация законодательства как средство правовой коммуникации. Конкретизация законодательства как технико-юридический прием нормотворческой, интерпретационной, правоприменительной практики: материалы Международного симпозиума (Геленджик, 27 - 28 сентября 2007 г) / под ред. В. М. Баранова. Нижний Новгород : Нижегородская академія МВД России, 2008. С. 112 - 117.

11. Малишев В. Б. Цілеспрямованість правової системи: теоретико-методологічне дослідження : дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01. К., 2013. 405 с.

12. Залоило М. В. Конкретизация и толкование юридических норм: проблемы соотношения и взаимодействия. Журнал российского права № 5. 2010. С. 105-112.

13. МалютинН. С. Судебное толкование нормативных правовых актов в Российской Федерации: конституционно-правовой аспект : дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. М. 2015. 260 с.

14. Тимошина Е. В. Методология судебного толкования: критический анализ реалистического подхода. Труды Института государства и права РАН. 2018. Том 13. № 1. С. 72-101.

15. Куртирєв П. В. Реалізація доктрини суддівського розсуду у правовідносинах правосуддя / Актуальні проблеми юридичної науки: Зб. тез міжнародної науково-практичної конференції «Сьомі осінні юридичні читання», 2008. С. 59-61.

References

1. Shutak I. D. Yurydychna tekhnika tlumachennia norm prava / Naukovo-informatsiinyi visnyk Ivano-Frankivskoho universytetu prava imeni Korolia Danyla Halytskoho, 2015. №11. S. 18-24.

2. Kotenko M. V. Tlumachennia norm prava u systemi yurydychnoi diialnosti / Uchenbie zapysky Tavrycheskoho natsyonalnoho unyversyteta VY Vernadskoho. Ser. «Iurydycheskye nauky». T. 25. 2012. № 1. S. 258-263.

3. Kotiai T. V. Tlumachennia zakonu pro kryminalnu vidpovidalnist: poniattia, vydy, znachennia. Avtoref. dys kand.. yuryd. nauk: Nats. yuryd. un-t im. Yaroslava Mudroho. Kharkiv. 2019. 20 s.

4. Terekhov E. M. Sravnytelno-pravovoi analyz poniatyi «pravoynterpretatsyonnaia deiatelnost» y «tolkovanye prava» / Pravovaia paradyhma, 2019. T. 18. № 1. S. 88-92.

5. Opotiak S. Z. Teoriia tlumachennia pravovykh norm (iurydychna pryroda ta pidkhody do tlumachennia pravovykh norm) / Biuleten yustytsii Ukrainy. 2011. № 4. S. 122-127.

6. Antoshkina V. K. Neobkhidnist znachennia ta meta tlumachennia v pravi v suchasnyi period. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia Pravo, 2019. Vyp. 59. S. 7-14.

7. Troper M. Problema tolkovanyia y teoryia verkhovenstva konstytutsyy. Sravnytelnoe konstytutsyonnoe obozrenye. 2005. № 4. S. 171 - 181.

8. Pro vnesennia zmin do Hospodarskoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Tsyvilnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Kodeksu administratyvnoho sudochynstva Ukrainy ta inshykh zakonodavchykh aktiv: Zakon Ukrainy vid 3 zhovt. 2017 r. № 2147-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2017. № 48. St. 436.

9. Tsyppelius R. Filosofiia prava. Pidruch.; per. z nim. Ye. M. Prychepii ta in. K. : Tandem, 2000. 299 c.

10. Poliakov A. V. Konkretyzatsyia zakonodatelstva kak sredstvo pravovoi kommunykatsyy. Konkretyzatsyia zakono- datelstva kak tekhniko-yurydycheskyi pryem normotvorcheskoi, ynterpretatsyonnoi, pravoprymenytelnoi praktyky: materyalb Mezhdunarodnoho sympozyuma (Helendzhyk, 27 - 28 sentiabria 2007 h.) / pod red. V. M. Baranova. Nyzhnyi Novhorod : Nyzhehorodskaia akademiia MVD Rossyy, 2008. S. 112 - 117.

11. Malyshev V. B. Tsilespriamovanist pravovoi systemy: teoretyko-metodolohichne doslidzhennia. Dys...dokt.iuryd. nauk: 12.00.01. K., 2013. 405 s.

12. Zaloylo M. V. Konkretyzatsyia y tolkovanye yurydycheskykh norm: problemb sootnoshenyia y vzaymodeistvyia. Zhurnal rossyiskoho prava № 5. 2010. S. 105-112.

13. Maliutyn N. S. Sudebnoe tolkovanye normatyvnbkh pravovbkh aktov v Rossyiskoi Federatsyy: konstytutsyonno- pravovoi aspekt. Dyss.kand.iuryd.nauk: 12.00.01. M. 2015. 260 s.

14. Tymoshyna E. V. Metodolohyia sudebnoho tolkovanyia: krytycheskyi analyz realystycheskoho podkhoda. Trudb Ynstytuta hosudarstva y prava RAN. 2018. Tom 13. № 1. S. 72 - 101.

15. Kurtyriev P. V. Realizatsiia doktryny suddivskoho rozsudu u pravovidnosynakh pravosuddia / Aktualni problemy yurydychnoi nauky: Zb. tez mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Somi osinni yurydychni chytannia», 2008. S. 59-61.

Размещено на Allbest.ru