Встановлення права земельного за рішенням суду

Постановка проблеми. Активний процес розвитку агропромислового комплексу не може йти всупереч із земельними відносинами. Але, крім позитиву, такий процес породжує ряд проблем у власників і користувачів землі. Прискорення земельної реформи відбулось саме після здобуття Україною незалежності. На жаль, земля - ресурс обмежений. Просторова обмеженість цих ресурсів призвела до подрібнення земельного фонду на невеликі земельні ділянки. І звичайно всі земельні ділянки не можуть бути завжди рівноцінними. Оскільки на це впливає їхнє місце розташування. Межування з водними об'єктами, комунікаціями, дорогами - чинники, які забезпечують повне використання потенціалу земельних ділянок, на який і розраховують їхні власники та землекористувачі. Досить часто здійснення господарської діяльності на земельних ділянках багато в чому пов'язане зі взаємодією між їх правовласниками. Реалії, до яких призводить подрібнення земельних ділянок без урахування потреб, що виникають під час їх використання - це необхідність проходу чи проїзду через сусідню ділянку на транспорті до свого двору, можливість прогону своєї худоби або прокладення водопроводу тощо. На даному етапі виникає необхідність у правовідносинах із встановлення земельних сервітутів, зумовлена різноманіттям форм власності - результатом переходу суспільства до ринкових відносин та подрібнення земельного фонду. Очевидно, що роль сервітутів тим більша, чим дрібніша земельна власність. Тому таке право набуває все більшої актуальності у суспільстві та судовій практиці.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми щодо врегулювання сервітутних відносин досліджували такі видатні науковці, як П.Ф. Кулинич та В.В. Носік. Зміст сервітутних відносин у коментованих Земельних кодексах України та підручниках із земельного права України нам розкриває А.М. Мірошниченко. Договірний спосіб встановлення такого права досліджували О.О. Щипанова, Д.М. Старостенко. Норми законодавства, що регулюють дане право, їх повноту та колізії - Т.Є. Харитонова. Окрім того, окремі аспекти земельних сервітутів досліджувались у працях Р.І. Марусенка, В.І. Андрейцева, Г.В. Сосніної, Д.В. Бусуйок та інших.

Метою статті є дослідження порядку дій, які необхідно зробити зацікавленій особі для позитивного результату розв'язання питання щодо встановлення земельного сервітуту за рішенням суду.

Виклад основного матеріалу

Майнові інтереси громадян передбачають право безперешкодного користування майновим об'єктом, а також право на заборону в його використанні для інших осіб. Однак в умовах суспільної, а також майнової взаємодії виникають ситуації, коли претензії на територіальну власність втрачають силу. Необхідність на спільне використання земельної ділянки двома сусідами (юридичними чи фізичними особами) дозволяється за допомогою встановлення обмеження для власника, через сервітут. Тим самим можна домогтися права підвести газ, воду та інші комунікації. Подібні дії - це також спосіб підвищення економічної привабливості земельної ділянки, коли власник бажає її продати за вигідною для себе ціною.

Взагалі земельні сервітути виникли ще понад дві з половиною тисячі років тому, в період формування і розвитку в Стародавньому Римі класичного римського цивільного права. Вперше з поміж кодексів України, як зазначає Т.Є. Харитонова [1, с. 110], право земельного сервітуту було визначено саме в Земельному кодексі України (далі - ЗКУ), що вступив в дію з 1 січня 2002 року. В ст. 99 ЗКУ першої редакції [2] містився перелік із 9 видів права земельних сервітутів, 8 з яких залишаються в незмінній початковій редакції й на цей час. В загальному на теперішній час в ст. 99 ЗКУ [3] міститься перелік із 13 видів можливих земельних сервітутів. Однак цей перелік не є вичерпним [4]. Це свідчить про те, що передбачити всі випадки, коли дане право може знадобитися, неможливо.

В цивільному законодавстві України сервітутні відносини регулюються ст. ст. 401-406 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) [5]. Серед об'єктів, щодо яких може встановлюватись сервітут, окрім природних ресурсів та нерухомого майна, тут зазначається і земельна ділянка. В земельному законодавстві регулюванню сервітутних відносин присвячені ст. ст. 98-102 ЗКУ [3]. землекористувач право сервітут

Відповідно до ст. 98 ЗКУ [3] право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Підставами для встановлення земельного сервітуту є договір, закон, заповіт та рішення суду.

Тобто, щоб розв'язати проблеми недосконалості своєї власності (в даному випадку земельної ділянки), можна законно користуватись чужою. Однак користування таке має бути обмеженим - як за територією, так і за видом встановленого права. Наприклад, якщо Вам надано право прогону худоби наявним шляхом через сусідню ділянку, то використовувати цей шлях для проїзду транспортом заборонено. Під час визначення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються вищевказані права, розробляється відповідна документація із землеустрою. На підставі даної документації реєструються кордони сервітуту в Державному земельному кадастрі, однак законної сили він набуває лише після його державної реєстрації.

Сервітут - це обтяження ділянки. Однак власник залишається повноправним господарем землі, обтяженої сервітутом. Він має право проводити майнові угоди з землею без будь- якого обмеження. Але проведення угоди буде проводитися без скасування права на сервітут.

Звичайно, що найпростіше, найшвидше в часі та найкраще власникам земельних ділянок про можливості встановлення земельного сервітуту домовитись між собою та укласти договір. Адже договір завжди передбачає згоду обох сторін. Однак О.О. Щипанова [6, с. 136], досліджуючи договірний спосіб встановлення земельного сервітуту за законодавством України, зазначає, що такі договори належать до «.«непоіменованих договорів», тобто таких, що не регламентовані актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним засадам.». І сторони, як зауважує О.О. Щипанова [6], «.керуючись ч. 1 ст. 6 ЦКУ, мають право на власний розсуд визначити його зміст.».

Однак вищезазначений спосіб не завжди спрацьовує, і люди змушені звертатись до суду. В такому випадку необхідно доводити те, що особа намагалась іти іншим шляхом, тобто зверталась до власника ділянки з пропозицією укладення договору. Якщо такої процедури не дотримуватись, то наслідком може бути відмова суду в задоволенні позову [7]. Окрім того, необхідно довести неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб [8]. Тобто, що свою земельну ділянку використовувати повноцінно взагалі неможливо без допомоги при цьому сусідньої ділянки. При цьому вже були розглянуті власником різні інші варіанти, але вихід виявився лише один - обтяжити сервітутом чужу (сусідню) земельну ділянку.

Наприклад, технічна можливість проходу, проїзду на земельну ділянку встановлюється під час проведення дослідження в рамках земельно-технічної експертизи. За результатами аналізу реєстру судових рішень [9] випливає, що у 95% судових справ, при яких призначались земельно-технічні експертизи щодо визначення технічної можливості встановлення земельного сервітуту, із всього переліку видів земельного сервітуту, визначеного ст. 99 ЗКУ [3], найчастіше виникають спори саме щодо надання права проїзду і проходу через чужу ділянку.

Під час розгляду справ із вищевказаних питань саме існування такого проїзду на земельній ділянці сусіда, через яку позивач хотів би здійснювати проїзд, не є підставою для задоволення вимог [10]. Окрім того, висновок експерта про можливість задовольнити потреби зацікавленої особи іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту, є підставою для відмови судом у задоволенні позову про його встановлення [11]. У разі відсутності іншого можливого шляху для проходу чи проїзду на земельну ділянку експерт може вирішити питання щодо технічної можливості встановлення земельного сервітуту для проходу чи проїзду через сусідню земельну ділянку. Такі питання експерт вирішує з виїздом на місцевість, проведенням необхідних вимірів спеціальним обладнанням та фотофіксацією. За результатами проведеного дослідження експерт надає висновок. У разі технічної можливості встановлення сервітуту на ділянці до висновку додається план-схема із зображенням варіантів його встановлення.

Висновки і пропозиції

Сервітут є винятковим запобіжним заходом, який застосовується тільки у випадках крайньої потреби. Дотримати баланс інтересів, коли виникає потреба використання чужої земельної ділянки або його частини, це дійсно непросте завдання. Отже, для ухвалення судового рішення щодо встановлення земельного сервітуту на Вашу користь, необхідно для початку все ж таки озирнутись довкола і розглянути інші можливі варіанти (окрім ділянки сусіда), які підійдуть конкретно Вам для задоволення Ваших потреб. Адже сервітут - це швидкий вихід із ситуації для Вас, а для сусіда - обтяження. За відсутності інших варіантів - звернутись до сусіда з пропозицією розв'язати це питання укладенням договору. При цьому на сусідській ділянці має існувати технічна можливість встановлення саме такого виду земельного сервітуту, який необхідний Вам. І лише після отримання відмови укладення договору сервітуту або недосягнення згоди щодо його умов звертатись до суду, довівши при цьому неможливість задоволення своїх потреб в інший спосіб, окрім як встановлення такого права.

Список використаної літератури

1. Харитонова Т Співвідношення врегулювання сервітутних відносин нормами Земельного та Цивільного кодексів України. Юридичний вісник. 2013. № 4. С. 110-115.

2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ Дата оновлення: 25.10.2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 (дата звернення 09.04.2021).

3. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ Дата оновлення: 17.03.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 (дата звернення 09.04.2021).

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 04. 2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № va007700-04 Дата оновлення: 19.03.2010. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/va007700-04#Text (дата звернення 09.04.2021).

5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. Дата оновлення: 01.01.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15# Text (дата звернення 09.04.2021).

6. Щипанова О.О. Договірний спосіб виникнення права земельного сервітуту за законодавством України. Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. Запоріжжя, 2016. № 3. С. 135-141.

7. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2019 у справі № 751/8865/15-ц URL: https://reyestr.court.gov. ua/Review/86070426.

8. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2019 у справі № 351/1146/16-ц URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/79411565 (дата звернення 09.04.2021).

9. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua (дата звернення 09.04.2021).

10. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.03.2020 у справі № 383/153/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/88522559 (дата звернення 09.04.2021).

11. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2019 у справі № 484/690/16-ц. URL: https://reyestr.court. gov.ua/Review/85135556 (дата звернення 09.04.2021).

Размещено на Allbest.ru