Правосуб’єктність як елемент конституційно-правового статусу вищої ради правосуддя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії внутрішніх справ

Правосуб'єктність як елемент конституційно-правового статусу вищої ради правосуддя

С.О. Халюк кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного права та прав людини

Анотація

Кардинальні зміни в системі судоустрою, які супроводжуються трансформацією наявних та утворенням нових органів, зумовлюють необхідність більш детального вивчення конституційно-правового статусу окремих з них. За цих обставин особливої уваги потребує дослідження не лише самого поняття «конституційно-правовий статус», але і його ознак, структурних елементів, видів. Такий підхід зумовлений тим, що «конституційно-правовий статус» - це складна, комплексна правова категорія, одним із елементів якої є правосуб'єк- тність. Сфера застосування правосуб'єктності, її структурних елементів у межах загальної теорії держави і права, галузевих юридичних наук розкривається неоднозначно. Дослідження правової природи правосуб'єктності є однією з найскладніших проблем в юридичній науці. Диференційований підхід до розуміння правосуб'єктності та її змісту значно розширює це поняття. Отже, вкрай важливим є чітке розуміння поняття «правосуб'єктності», її складників та співвідношення цієї категорії з іншим поняттям - «конституційно-правовим статусом».

Визначено, що легітимація як складник правосуб'єктності статусу Вищої ради правосуддя - це процес, який врегульований нормами конституційного права, що визначає її положення серед інших суб'єктів права, який зумовлюється політико-правовими чинниками та ґрунтується на засадах верховенства права, народному волевиявленні, народному суверенітеті, системі стримування та противаг з метою здійснення визначених владних повноважень у законний спосіб.

Запропоновано узагальнення на підставі дослідження доктринальних джерел. По-перше, переважно науковці виокремлюють правосуб'єктність як елемент конституційно-правового статусу. По-друге, правосуб'єктність є певною передумовою для включення того чи іншого суб'єкта, який виступає у відповідній правовій якості, до конституційно-правових відносин, що своєю чергою надає можливість розкрити правові зв'язки суб'єктів. По-третє, правосуб'єктність як елемент конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя знаходить свій вияв в його юридичній легітимації, що зумовлює формулювання його поняття, ознак, функцій, порядку формування, складу та структури, а також припинення повноважень її членів. Таким чином, враховуючи вищевикладене, можемо зазначити, що правосуб'єктність як елемент конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя детермінується через легітимацію в нормативно-правових актах, через визначення поняття, порядку формування, склад, структуру та припинення повноважень її членів.

Ключові слова: статус, Вища рада правосуддя, правосуб'єктність, легітимація, правоздатність, дієздатність.

Постановка проблеми

Сутність конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя можна дослідити через характеристику змісту його основних елементів. Одним із перших таких елементів, на нашу думку, є правосуб'єктність Вищої ради правосуддя. Загалом категорія «правосуб'єктність» широко застосовується в усіх галузях юридичної науки. У сучасних наукових дослідженнях підкреслюють, що поняття правосуб'єктності не отримало однозначного визначення, а тому в юридичній літературі існують різні думки з приводу тлумачення цього поняття. Зокрема, варто зауважити, що до цього часу відсутнє однозначне розуміння змісту правосуб'єктності, підстав її виникнення та припинення, структури та співвідношення з іншими елементами конституційно-правового статусу.

Але для юридичної науки важливе методологічне значення мають положення про право- суб'єктність як категорію, що розкриває правовий статус суб'єктів права, передумови участі у правовідносинах, стадії правового регулювання тощо. Відповідно, категорія правосуб'єк- тності міцно затвердилася в науковій термінології й широко застосовується в усіх галузевих юридичних науках, зокрема активно використовується в чинному законодавстві та судовій практиці. Водночас проблему правосуб'єктно- сті не можна вважати вирішеною, оскільки до цього часу вчені-юристи не прийшли до однозначного розуміння правосуб'єктності, її співвідношення з такими категоріями, як правовий статус, суб'єктивні права та юридичні обов'язки [1, с. 71].

Мета статті полягає в необхідності науково-теоретичного аналізу підходів до змісту поняття «правосуб'єктність» як елементу конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В юридичній літературі багато років триває дискусія щодо визначення сутності та змісту пра- восуб'єктності. Загальнотеоретичним питанням конституційно-правового статусу, його структури та аналізу проблемних аспектів правосуб'єктно- сті як одного з його окремих елементів присвятили свою увагу такі науковці, як М.В. Баглай, О. Богданова, Б.М. Габрічідзе, О.В. Гончаренко, І.І. Дахова, В.В. Копєйчиков, В.В. Доле- жан, РВ. Ігонін, А.М. Колодій, Ю.О. Косткіна,

В. Назаров, В. Нор, Ю.Є. Полянський, С.В. Прилуцький, О.Є. Кутафін, В.Ф. Погорілко, О.В. Скрипнюк, О.В. Совгиря, В.І. Татьков, Ю.М. Тодика, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, Ю.С. Шемшученко, та інші.

Виклад основного матеріалу

В теорії держави і права для позначення можливості брати участь у правовідносинах вироблена універсальна міжгалузева правова категорія «право- суб'єктність». В якості суб'єкта права розглядаються лише ті суб'єкти, за якими визнано особливу юридичну властивість - правосуб'єктність [2, с. 383]. Як зазначає РО. Халфіна, пра- восуб'єктність - це елемент правового статусу особи і можливість виступати як суб'єкт прав та обов'язків у різних сферах суспільних відносин [3, с. 119-120]. У своєму дисертаційному дослідженні «Правовий статус держави: теоре- тико-правовий аспект» А.В. Панчишин стверджує, що до структури правового статусу держави необхідно ставитись, як до «...сукупності предстатусного (правосуб'єктність), статусного (права, обов'язки, законні інтереси держави, принципи її діяльності, гарантії) та післястату- сного (юридична відповідальність) елементів» [4, с. 4].

На думку О.Ф. Скакун, правовий статус особи є системою закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права (тобто як такий, що має правосуб'єктність) координує свою поведінку в суспільстві. Основними елементами право- суб'єктності є правоздатність та дієздатність. При цьому праводієздатність належить до умов набуття правового статусу, тому що вона полягає у здатності особи мати права, виконувати обов'язки, нести відповідальність. Однак цим, на думку вченої, її призначення не обмежується, адже без правосуб'єктності неможливо визначити правовий статус особи [5, с. 380-381].

Щодо поняття правосуб'єктності, то можна виокремити кілька думок. В.М. Корельський та В.Д. Перевалов вважають, що правосуб'єк- тність - це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасником правовідносин. Це складна юридична властивість, що складається з двох елементів - правоздатності та дієздатності [6, с. 356]. Схожа думка щодо правосуб'єктності висловлена І.С. Окунєвим, який зазначає, що юридична конструкція правового статусу суб'єкта права включає право- суб'єктність, яка характеризується єдністю певних складників (правоздатності, дієздатності) [7, с. 3-4]. Крім того, правосуб'єктність детермінують не тільки як визначені законом юридичні права та обов'язки суб'єктів державного регулювання, але й вона передбачає можливість їх мати та реалізовувати належним чином [8, с. 153]. правосуб'єктність легітимація рада

Водночас, повертаючись до правосуб'єк- тності державних органів, потрібно констатувати, що вони беруть участь у різних правовідносинах - конституційних, адміністративних, цивільно-процесуальних, фінансових тощо. Конституційно-правові норми, що регулюють відповідні відносини, встановлюють характеристики суб'єктів, які формують їх конституційно-правовий статус. При цьому конституційно-правового статусу передусім набувають органи державної влади, порядок організації та діяльності яких регламентований переважно нормами конституційного права.

У питанні співвідношення понять «конституційно-правовий статус» і «конституційна право-суб'єктність» потрібно погодитися з В.М. Кравчуком щодо неможливості їх ототожнення, адже фактично конституційна правосуб'єктність виступає невід'ємним складником конституційно-правового статусу [1, c. 73].

На думку О.В. Совгирі, правосуб'єктність уряду України слід розглядати з двох позицій: 1) правосуб'єктність уряду як органу державної влади (загальна правосуб'єктність). Вона обумовлена ухваленням нормативно-правових актів, що регулюють діяльність зазначеного органу в Україні; 2) правосуб'єктність конкретного складу уряду України, що виникає з моменту його призначення. Правосуб'єктність уряду України виникає за наявності двох чинних указів Президента України: про призначення Прем'єр-міністра України та про призначення членів Кабінету Міністрів України у кількості, необхідній для виконання ним своїх повноважень [9, с. 107].

Як зазначає І.І. Дахова, правосуб'єктність органу державної влади виявляється насамперед в його юридичній легітимації. Це означає, що заснування того чи іншого державного органу, визначення його статусу в нормативному акті, формування, а за певних умов - зміна складу (наприклад, перевибори, призначення нового персонального складу) або ліквідація, здійснюється у встановленому правом порядку. Всі ці питання врегульовані як Конституцією України, так і спеціальними законодавчими актами [10, с. 41].

Тож ключовим поняттям правосуб'єктності конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя є «легітимація». Загалом легітимація державної влади є багатоаспектним поняттям, а її дослідженням займаються науковці філософської, соціологічної, політологічної та юридичної науки. Звертаючись насамперед до юридичних джерел, можна констатувати, що вчені у своїх працях вже досліджували окремі аспекти легітимації державної влади. Водночас аналіз доктринальних джерел дозволяє стверджувати, що вказана категорія наразі належить до числа малодосліджених і неоднозначних у сучасному конституційному праві.

Саме тому в межах нашого дослідження спробуємо дослідити поняття «легітимації» та запропонувати власне авторське бачення даної категорії в контексті аналізу конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя.

Досліджуючи поняття «легітимації» державної влади, вважаємо за необхідне звернутися до енциклопедичних джерел і наукової літератури щодо визначення цієї дефініції. У словнику української мови «легітимація» подається як «визнання чи підтвердження законності яко- го-небудь права або повноваження; документ, що підтверджує це право або повноваження» [11, с. 461]. В юридичному словнику-довіднику «легітимація» - це «узаконення якого-небудь нового політичного режиму, надання йому легі- тимності; узаконення певної особи в якості правоздатної щодо цінного паперу» [12, с. 250]. В юридичній енциклопедії «легітимація» (від латинського legitimus - законний, правомірний) - це визнання або підтвердження законності певного права або повноважень особи [13, с. 224].

Щодо доктринальних підходів до цього поняття, то В.Б. Ковальчук зазначає, що «легітимація державної влади - це процес, за допомогою якого державна влада, її дії, норми, інститути, посадові особи набувають ознак легітимності, тобто стають такими, що дають громадянам підстави вважати їх справедливими, законними та доцільними» [14, с. 139]. Також під легітимацією розуміють визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження, а поняття «легітимація державної влади» трактується як процес узаконення влади, за допомогою якого вона набуває ознак легітимності [15, с. 196]. С.І. Максимов зазначає, що «легітимація державної влади дає їй необхідний авторитет у суспільстві, внаслідок чого більшість населення добровільно і свідомо підкоряється цій владі, законним вимогам її органів і представників, що додає їй стійкості та стабільності» [16, с. 89]. Тож легітимація утверджує правовий характер влади, обґрунтовує та виправдовує її рішення, створення владних структур, їх зміну та оновлення [14, с. 139]. За результатами здійснення процедури легітимації влади ознаками легітимності державної влади будуть: 1) законність; 2) довіра громадян та визнання міжнародною спільнотою; 3) встановлення демократичним шляхом; 4) раціональність та ефективність її діяльності [17].

При цьому легітимність є похідною від легітимації, тому що після процесу легітимації державної влади вона набуває статусу легіти- мності на всій території держави [18, с. 10-11]. У вузькому розумінні легітимність означає підтримку, позитивне ставлення, довіру, визнання авторитету влади або державно-правових інститутів суспільною думкою, населенням країни чи великими групами населення [19, с. 31]. У ширшому сенсі під легітимністю розуміється досягнення бажаного результату процесу легітимації. На думку І.М. Жаровської, інституційна державна влада зацікавлена у найвищому рівні легітимності, і для цього необхідно залучати всебічний механізм легітимації владних процесів та органів. Останній включає в себе: 1) соціально-політичне обґрунтування державної влади; 2) легальні і демократичні процедури формування державної влади; 3) юридичне обґрунтування, легалізацію державної влади;

інформаційно-ідеологічну дію державної влади на підвладних суб'єктах; 6) підтримку авторитету державної влади; 7) громадський контроль органів державної влади; 8) формування і легальну можливість існування сильної опозиційної влади, що триматиме владну еліту у правовому тонусі; 9) підвищення рівня правової культури суб'єктів та об'єктів влади з метою формування правоповажних властивостей владних інституцій; 10) формування системи механізмів реального захисту інтересів народу та реалізації владних інтересів саме цієї групи суб'єктів [20, c. 23].

Отже, легітимація як складник правосуб'єк- тності конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя - це процес, врегульований нормами конституційного права, що визначає її положення серед інших суб'єктів права, який зумовлюється політико-правовими чинниками та ґрунтується на засадах верховенства права, на народному волевиявленні, народному суверенітеті, системі стримування та противаг з метою здійснення визначених владних повноважень у законний спосіб.

Висновки і пропозиції

Розглянувши вищевикладене, можна виокремити такі позиції. По-перше, науковці здебільшого визначають правосуб'єктність як елемент конституційно-правового статусу. По-друге, правосуб'єктність виступає певною передумовою для включення того чи іншого суб'єкта, який виступає у відповідній правовій якості, до конституційно-правових відносин, що надає можливість розкрити правові зв'язки суб'єктів. По-третє, правосуб'єктність як елемент конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя знаходить свій вияв в його юридичній легітимації, що зумовлює формулювання його поняття, ознак, функцій, порядку формування, складу та структури, а також припинення повноважень її членів. Таким чином, можемо зазначити, що правосуб'єктність як елемент конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя детермінується через легітимацію в нормативно-правових актах, через визначення поняття, порядку формування, склад, структуру та припинення повноважень її членів.

Список використаної літератури

1. Кравчук В.М. Поняття конституційної пра- восуб'єктності. Історико-правовий часопис. 2013. № 2. С. 71-74.

2. Теория государства и права : учебник для юрид. вузов / под ред. А.С. Пиголкина. Москва : Городец, 2003. 544 с.

3. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. Москва : Юридическая литература, 1974. 351 с.

4. Панчишин А.В. Правовий статус держави: теоретико-правовий аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2014. 20 с.

5. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник. 2-ге вид. Київ : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2010. 520 с.

6. Теория государства и права : учебник для вузов. 2-е изд., изм. и доп. / под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д. Перевалова. Москва : Норма, 2002. 616 с.

7. Окунєв І.С. Загально-теоретичні засади правового статусу суб'єкта права : автореф. дис. . канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2010. 20 с.

8. Дегтярьова С.В. Поняття та сутність правового статусу суб'єктів державного регулювання в агропромисловій сфері. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. № 5 (Т. 1). С. 150-154.

9. Совгиря О.В. Структура конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України: теоре- тико-методологічні аспекти. Вісник Вищої ради юстиції. 2012. № 4 (12). С. 105-115.

10. Дахова І.І. Структура конституційно-правового статусу уряду. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2007. № 13. С. 38-46.

11. Словник української мови в 11 томах / гол. ред. кол. І.К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970-1980. Т. 4. 840 с.

12. Багатомовний юридичний словник-довідник / І.О. Голубовська та ін. Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012. 543 с.

13. Популярна юридична енциклопедія / В.Г. Гіжев- ський та ін. Київ : Юрінком Інтер, 2002. 528 с.

14. Ковальчук В.Б. До легітимації державної влади через демократичні вибори: досвід вітчизняного конституціоналізму. Держава і право. 2010. № 47. С. 138-143.

15. Яремчук В.Д. Історія держави і права зарубіжних країн : універсальний довідник. Львів : БОНА, 2015. 400 с.

16. Проблеми влади і права в умовах посттота- літарних трансформацій: міждисциплінарний аналіз : монографія / М.І. Панов та ін. ; за ред. М.І. Панова, О.Г. Данильяна. Харків : Право, 2004. 360 с.

17. Колісник Г.О. Консолідуюча сила становлення громадянського суспільства та його вплив на легітимність та ефективність державного управління. Державне будівництво. 2009. № 2.

18. Депа Ю.-М.Р. Правова сутність і теоретико-пра- вова конструкція легітимації державної влади. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2016. № 4. С. 3-14.

19. Музика І.В. Проблема легальності та легіти- мності норм права у соціологічному праворо- зумінні: історико-правовий аспект. Часопис Київського університету права. 2011. № 3. С. 31-35.

20. Жаровська І.М. Генезис принципу легітимності державної влади та проблеми його впровадження у сучасному суспільстві. Європейські перспективи. 2012. № 4 (1). С. 19-23.

Размещено на Allbest.ru