Сучасні підходи до засад кримінального провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАСАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Циганій Світлана Олексіївна

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри правознавства, ПВНЗ Університет новітніх технологій, пер. Машинобудівний, 28, м. Київ

Кузьмічова-Кисленко Єлизавета Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент, кафедри правознавства, ПВНЗ Університет новітніх технологій, пер.Машинобудівний, 28, м.Київ

Анотація

У статті нами було вивчено сучасні наукові та нормативні джерела. Було проаналізовано і визначено сучасні підходи до засад кримінального провадження. На наше переконання, сучасні підходи до засад кримінального провадження визначені в кримінальному процесуальному кодексі України, а також практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Дослідження КЗПЛ і великого масиву рішень ЄСПЛ дає можливість стверджувати, що складно виділити один або декілька напрямків, які є важливими для галузі кримінального процесу і будуть виражати всю сукупність сучасних наукових поглядів на засади кримінального провадження. У статті встановлено, що в рамках кримінального процесу практичне значення має ст. 3, 5, 6, 7, 8 КЗПЛ. Кожна із цих статей отримала своє широке тлумачення в практиці ЄСПЛ і в рамках наукової статті розглянути їх всі не видається за можливе. Вказане планується здійснити в рамках цієї роботи, однак зважаючи на обмежений обсяг дослідження, окремі питання стануть предметом подальших наукових пошуків. Під час дослідження нами відводилася окрема увага таким засадам як забезпечення законності втручання держави в особисте життя людини, обмеження її недоторканості, права на справедливий судовий розгляд справи незалежним і неупередженим судом (справа «Салов проти України»), заборона нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження (справа «Мельник проти України», забезпечення права на справедливий суд (справа «Девір проти Бельгії»), свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї (справа «Сондерс проти Сполученого Королівства»), верховенства права (права «Салов проти України»). На наше переконання, на теперішній час реформування національного кримінального процесу має відбуватися відповідно до європейських стандартів, які встановлені в КЗПЛ, а також в рішеннях ЄСПЛ. Цей напрям передбачає посилення захисту прав і свобод людини, як найвищої соціальної цінності.

Ключові слова: засади кримінального провадження, принципи, втручання в особисте життя, незалежний, неупереджений суд, заборона нелюдського поводження, забезпечення права на справедливий суд, європейські стандарти.

справедливий судовий недоторканість законність

Abstract

Modern approaches to the principles of criminal proceedings. Tsyganii Svitlana Oleksiyivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Law, University of New Technologies, Mashinobudivnyi Lane, 28, Kyiv. Kuzmichova-Kyslenko Elizaveta Volodymyrivna Candidate of Law, Associate Professor, Department of Law, University of New Technologies, Mashinostroitelny Lane, 28, Kyiv

In this article we have studied modern scientific and regulatory sources. Modern approaches to the principles of criminal proceedings were analyzed and defined. In our opinion, modern approaches to the principles of criminal proceedings are defined by the CPC, as well as the practice of the European Court of Human Rights. A study of the CPT and a large array of European Court of Human Rights decisions suggests that it is difficult to identify one or more areas that are important in the field of criminal procedure and will express the whole set of modern scientific views on the principles of criminal proceedings. The article establishes that in the framework of the criminal process, Art. 3, 5, 6, 7, 8 Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Each of these articles has received its wide interpretation in the practice of the European Court of Human Rights and in the framework of a scientific article to consider them all does not seem possible. This is planned to be done in the framework of this work, but due to the limited scope of research, some issues will be the subject of further research. During the study we paid special attention to such principles as ensuring the legality of state interference in a person's private life, limiting his inviolability, the right to a fair trial by an independent and impartial tribunal (Salov v. Ukraine), prohibition of inhuman or degrading treatment , conduct (Melnik v. Ukraine, ensuring the right to a fair trial (Devir v. Belgium), freedom from self-disclosure and the right not to testify against close relatives and family members (Saunders v. the United Kingdom), supremacy In our opinion, at present, the reform of the national criminal process must take place in accordance with European standards established in the CPC, as well as in the decisions of the European Court of Human Rights as the highest social value.

Keywords: principles of criminal proceedings, principles, privacy, independent, impartial court, prohibition of inhuman treatment, ensuring the right to a fair trial, European standards.

Постановка проблеми

На сучасному етапі здійснення судової реформи, яка проводиться з метою зміцнення справедливих правових форм взаємовідносин між публічною владою і громадянами, кримінальне процесуальне право повинно забезпечити необхідні умови, щоб особа мала всі можливості ефективно захищати свої права й законні інтереси. Це зумовлює необхідність відповідності норм кримінального процесуального права міжнародним положенням. Вбачається, що в першу чергу ця вимога стосується принципів кримінального процесу. Адже створення та утвердження правової держави із її основними цілями - захист прав та свобод громадян, забезпечення їх інтересів, неможливе без послідовного впровадження системи принципів до регулювання суспільних відносин. Саме тому наразі важливим та актуальним завданням науковців та правозастосовників є вивчення загальних засад кримінального провадження, їх системи, тлумачення їх змісту в рішеннях національних судових інстанціях (Верховний Суд), а також в рішеннях міжнародних судових установ (Європейський суд з прав людини). Вказане планується здійснити в рамках цієї роботи, однак зважаючи на обмежений обсяг дослідження, окремі питання стануть предметом подальших наукових пошуків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наука кримінального процесуального права містить велику кількість досліджень загальних засад (принципів) кримінального провадження. Серед них варто відзначити монографічну роботу О. Кучинської, Т. Фулей, Р. Бараннік «Принципи кримінального провадження у світлі практики Європейського суду з прав людини» [1]. О. Кучинська також є автором роботи, що присвячена дослідженню принципів кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників [2]. І. Беспалько проаналізувала система принципів кримінального процесу та проблеми їх класифікації [3]. Окремі засади стали предметом самостійних наукових досліджень. Так, В. Кононенко, А. Чирва у своїй роботі дослідили «презумпцію (не)винуватості» [4]. В. Нор, Д. Крикливець розглянули реалізацію засади змагальності під час розгляду скарг слідчим суддею [5]. І. Вегера-Іжевська на рівні монографічного дослідження розглянула засаду забезпечення права на недоторканність житла чи іншого володіння особи в кримінальному провадженні [6]. Окрім наведених наукових праць, можна привести і інші, які також відзначаються своєю науковою значущістю та новизною. Водночас, розвиток держави та суспільства потребує нових наукових пошуків у всіх сферах кримінального процесуального права, в тому числі, і щодо засад кримінального провадження.

Метою статті є аналіз і визначення сучасних підходів до засад кримінального провадження.

Виклад основного матеріалу

Засади кримінального провадження складають собою систему фундаментальних положень у найзагальнішому вигляді і містять сутнісні ознаки кримінального провадження, визначають рівень захищеності прав та свобод людини, побудову його системи (стадій та окремих проваджень) та є орієнтиром у діяльності учасників кримінального провадження. Окрім визначення засад кримінального провадження як таких, що стають індикатором рівня захищеності прав та свобод людини, побудови його системи (стадій та окремих проваджень), визначається, що вони застосовуються у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження (ч. 6 ст. 9 КПК). Додамо, що, на наш погляд, слід застосовувати їх в сукупності для врегулювання конкретних правовідносин, з огляду на їх системний характер.

Розпочинаючи дослідження, пропонуємо визначитися із термінологією. Так, Глава 2 КПК має назву «Засади кримінального провадження». При цьому ст. 7 має назву «Загальні засади кримінального провадження». Далі по тексту КПК здебільшого вживається термін «загальні засади кримінального провадження», який ми і будемо вживати в рамках цього дослідження.

Окрім цього, в КПК 2012 р. термін «принципи» було змінено на «засади». При цьому тлумачний словник визначає засаду як вихідне, головне положення, принцип; основа світогляду, правило поведінки [7, с. 347]. Отже, на нашу думку, незалежно від того який термін ми будемо використовувати - «принципи», «засади» кримінального провадження, маємо на увазі вихідні положення кримінального процесуального права, навколо яких будується система захисту прав його учасників, система кримінального процесу тощо.

Розглядаючи сучасні підходи до засад кримінального провадження, пропонуємо в першу чергу звернути увагу на положення ч. 5 ст. 9 КПК, відповідно до якої «кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини», а також ч. 2 ст. 8 КПК: «Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини». Вбачається, що законодавець під час прийняття КПК 2012 р. самостійно визначив в якому напрямку має рухатися кримінальне процесуальне право, в тому числі, і сучасні наукові підходи. Отже, на наше переконання, сучасні підходи до засад кримінального провадження визначені практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а також як основа цієї практики - Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - КЗПЛ).

Дослідження КЗПЛ, а також великого масиву рішень ЄСПЛ дає можливість стверджувати, що складно виділити один або декілька напрямків, які є важливими для галузі кримінального процесу. Однаково важливими в аспекті реалізації в рамках кримінального процесу, а також цікавими з наукової точки зору є:

- ст. 3 КЗПЛ «Заборона катування», де визначено, що «нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню»;

- ст. 5 КЗПЛ «Право на свободу та особисту недоторканність», в якій визначається зміст цього права і випадки його обмеження;

- ст. 6 КЗПЛ «Право на справедливий суд», де визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також права кожної особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального;

- ст. 7 КЗПЛ «Ніякого покарання без закону», де сформульовано положення про заборону визнання особи винною у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом;

- ст. 8 КЗПЛ «Право на повагу до приватного і сімейного життя», де визначається одне з основоположних прав людини - право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Кожна із цих статей отримала своє широке тлумачення в практиці ЄСПЛ і в рамках наукової статті розглянути їх всі не видається за можливе. Проте, звернемо увагу на окремі з них, які викликали науковий інтерес автора.

Так, ЄСПЛ приділяє особливу увагу проблемам забезпечення законності втручання держави в особисте життя людини, обмеження її недоторканості, права на справедливий судовий розгляд справи незалежним і неупередженим судом. Наприклад, у справі «Салов проти України» дає змогу глибше зрозуміти зміст засади верховенства права. Так, ЄСПЛ зазначає, що «право на справедливий судовий розгляд, передбачене статтею 6 параграф 1 Конвенції, передбачає повагу до принципу верховенства права. Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду. Відповідно до цього принципу жодна з сторін не може клопотати про перегляд остаточного і обов'язкового рішення переважно для того, щоб заслухати справу знову та домогтися нового рішення у справі. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду рішень мають застосовуватися з метою виправлення судових помилок, а не для нового розгляду справи по суті [8]. Додамо, що стосовно принципу правової певності (в літературі і в Рішеннях ЄСПЛ також вживається термін «принцип правової визначеності») ЄСПЛ винесені окремі рішення, в яких надається його тлумачення.

У справі «Мельник проти України» ЄСПЛ одноголосно постановив, що було допущено порушення ст. 3 Конвенції «заборона нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження». Так, ЄСПЛ встановив, що «позбавлення свободи часто тягне за собою приниження людської гідності. Ще не було сказано, що затримання після звинувачення як таке зачіпає питання, викладені в статті 3 Конвенції. Також цю статтю не можна тлумачити як таку, що містить загальне зобов'язання звільняти особу за станом здоров'я чи доправляти її до цивільної лікарні для отримання специфічної медичної допомоги. Тим не менш, відповідно до цього положення держава має забезпечити особу умовами утримання, які б не порушували її людську гідність, щоб спосіб та метод виконання міри покарання не зумовлювали страждання або труднощі такої міри, які б перевищували неминучий рівень страждань в'язня та щоб з огляду на практичні вимоги ув'язнення його здоров'я та добробут були забезпечені. Оцінюючи умови утримання, треба брати до уваги кумулятивний ефект цих умов, а також специфічні твердження заявника. Наявні 3 складові, які необхідно розглядати стосовно сумісності стану здоров'я заявника та умов його утримання: 1) медичний стан в'язня; 2) адекватність медичної допомоги, яка надається в умовах утримання; 3) доцільність утримання з огляду на стан здоров'я заявника» (п. 93, 94 Рішення) [9]. Цікаво, що фактично ЄСПЛ у своєму Рішенні доповнює норми КЗПЛ і розширює їх зміст. Слід віднестися до цього із розумінням, оскільки ані міжнародні документи, ані національне законодавство невзмозі вмістити в собі абсолютно весь обсяг нормативного матеріалу, яким характеризується та або інша засада кримінального провадження.

Стосовно визначення права на справедливий суд, ЄСПЛ встановив, що «право на суд» у сфері кримінального правосуддя є не більш абсолютним, ніж у цивільно-правових справах. До нього застосовуються обмеження (п. 49 Рішення «Девір проти Бельгії»). Проте такі обмеження не повинні обмежувати здійснення права таким чином і настільки, у яких спотворюється сама суть цього права. Вони повинні переслідувати законну мету, крім того, має бути встановлена обґрунтована пропорційність застосованих засобів необхідної мети (п. 37 Рішення «Девір проти Бельгії») [10].

В п. 32 Рішення «Ленґборґер проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що для того, щоб встановити, чи можна вважати суд «незалежним», необхідно враховувати, зокрема, спосіб призначення його членів та термін їх повноважень, наявність гарантій проти зовнішнього тиску, і питання про те, чи є орган насправді незалежним. Фактично в своєму Рішенні, ЄСПЛ сформував критерії незалежності суду:

- спосіб призначення його членів та термін їх повноважень,

- наявність гарантій проти зовнішнього тиску,

- чи є орган насправді незалежним [11].

Вбачається, що зазначені критерії в повній мірі можна застосовувати і в національній системі права, зважаючи на її особливості. Частково вказані критерії зафіксовані в Конституції України, зокрема, в ст. 126 «Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України», ст. 128 «Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом», ст. 129 «Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права» та інші.

У справі «Мікалефф проти Мальти» ЄСПЛ визначив, що «неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості. Чи існує упередженість, можна перевірити різними способами. Відповідно до прецедентної практики Суду, наявність неупередженості для цілей пункту 1 статті 6 має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, який має враховувати особисте переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи був суддя упереджений або мав певне суб'єктивне ставлення до певної справи. Також Суд перевіряє за допомогою об'єктивного тесту, тобто шляхом з'ясування, чи забезпечив сам суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви щодо його неупередженості (п. 93). Що стосується суб'єктивного тесту, необхідно переконатися, що суд буде вільним від особистого упередження або прихильності. Суд визначає, що презюмується особиста неупередженість судді, доки не буде доведене протилежного. Що стосується потрібного типу доказів, суд, наприклад, може з'ясувати, чи виявляє суддя ворожнечу чи погану волю з особистих причин (п. 94).

Суд зауважує, що у переважній більшості випадків, що виникають з питань неупередженості, суд має зосереджувався на об'єктивному тесті. Однак немає чіткого поділу між суб'єктивною та об'єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не тільки викликати об'єктивно сформульовані побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний тест), але також може стосуватися питання його неупередженості. або її особисте переконання (суб'єктивний тест). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути важко отримати докази, за допомогою яких можна спростувати презумпцію суб'єктивної неупередженості судді, вимога об'єктивної неупередженості забезпечує додаткову важливу гарантію [12].

Наступна засада, яку пропонуємо розглянути - свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї (ст. 18 КПК). В практиці ЄСПЛ найбільш вживаним є формулювання «право зберігати мовчання і не свідчити проти себе».

Право особи не бути примушеною свідчити про свою винуватість, подавати на підтвердження винуватості докази, які будуть використані під час обвинувачення проти неї, тісно пов'язано із презумпцією невинуватості, яка прямо гарантована п. 6 ст. Конвенції. Це має однаково застосовуватися до всіх підсудних, незалежно від характеру звинувачень проти них чи рівня їхньої освіти та інтелекту. У своїй практиці Суд визначив щонайменше три типи ситуацій, які викликають занепокоєння щодо неналежного примусу в порушення статті 6. Перший - коли підозрюваний зобов'язаний давати свідчення під загрозою санкцій і або надає свідчення внаслідок або на нього накладені санкції за відмову надавати свідчення. Другий тип - коли фізичний або психологічний тиск, часто у формі ставлення, яке порушує статтю 3 Конвенції, застосовується для отримання реальних доказів або заяв. Третій - коли органи влади використовують хитрість для того, щоб отримати інформацію, яку вони не змогли отримати під час допиту (п. 60, 74 Рішення ЄСПЛ «Сондерс проти Сполученого Королівства») [13].

Висновки

У статті нами було проаналізовано і визначено сучасні підходи до засад кримінального провадження. На наше переконання, сучасні підходи до засад кримінального провадження визначені КЗПЛ, а також практикою ЄСПЛ. Дослідження КЗПЛ, а також великого масиву рішень ЄСПЛ дає можливість стверджувати, що складно виділити один або декілька напрямків, які є важливими для галузі кримінального процесу і будуть виражати всю сукупність сучасних наукових поглядів. У статті встановлено, що в рамках кримінального процесу практичне значення має ст. 3, 5, 6, 7, 8 КЗПЛ. Кожна із цих статей отримала своє широке тлумачення в практиці ЄСПЛ і в рамках наукової статті розглянути їх всі не видається за можливе. Під час дослідження нами відводилася окрема увага таким засадам як забезпечення законності втручання держави в особисте життя людини, обмеження її недоторканості, права на справедливий судовий розгляд справи незалежним і неупередженим судом (справа «Салов проти України»), заборона нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження (справа «Мельник проти України»), забезпечення права на справедливий суд (справа «Девір проти Бельгії»), свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї (справа «Сондерс проти Сполученого Королівства»). На наше переконання, на теперішній час реформування національного кримінального процесу має відбуватися відповідно до європейських стандартів, які встановлені в КЗПЛ, а також в рішеннях ЄСПЛ. Цей напрям передбачає посилення захисту прав і свобод людини, як найвищої соціальної цінності.

Література

1. Кучинська О. П., Фулей Т. І., Бараннік Р. В. Принципи кримінального провадження у світлі практики Європейського суду з прав людини: монографія. Ніжин: ТОВ Видавництво: АспектПоліграф, 2013. 228 с.

2. Кучинська О. П. Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 288 с.

3. Беспалько І.Л. Система принципів кримінального процесу та проблема їх класифікації: монографія; наук. ред. Д. В. Філін; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. Харків: ФІНН, 2011. 216 с.

4. Кононенко В., Чирва А. Презумпція (не)винуватості. Київ: Арт Економі, 2019. 576 с.

5. Нор В.Т., Крикливець Д.Є. Реалізація засади змагальності під час розгляду скарг слідчим суддею; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Юрид. фак-т. Львів: Колір ПРО, 2017. 376 с.

6. Вегера-Іжевська І.В. Забезпечення права на недоторканність житла чи іншого володіння особи в кримінальному провадженні: монографія; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків: Право, 2019. 232 с.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ, Ірпінь: Перун, 2002. 1728 с.

8. Справа «Салов проти України» (Заява № 65518/01). Рішення від 6 вересня 2005 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/980_428#Text (дата звернення 03.02.2022).

9. Справа «Мельник проти України» (Заява № 72286/01). Рішення від 28 березня 2006 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_049#Text (дата звернення 03.02.2022).

10. CASE OF DEWEER v. BELGIUM (Application no. 6903/75). STRASBOURG 27 February 1980. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-57469%22]} (дата звернення 03.02.2022).

11. CASE OF LANGBORGER v. SWEDEN (Application no. 11179/84). JUDGMENT STRASBOURG 22 June 1989. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001- 57515%22]} (дата звернення 03.02.2022).

12. Joseph MICALLEF against Malta (Application no. 17056/06). JUDGMENT STRASBOURG 5 September 2006. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-76874%22]} (дата звернення 03.02.2022).

13. CASE OF SAUNDERS v. UNITED KINGDOM (Application no. 19187/91). JUDGMENT STRASBOURG 17 December 1996. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22: [%22001-58009%22]} (дата звернення 03.02.2022).

References

1. Kuchynska O. P., Fulei T. I., Barannik R. V. (2013). Pryntsypy kryminalnoho provadzhennia u svitli praktyky Yevropeiskoho sudu z prav liudyny: monohrafiia. [Principles of criminal proceedings in the light of the case law of the European Court of Human Rights]. Nizhyn: TOV Vydavnytstvo: AspektPolihraf, 228 s. [in Ukrainian].

2. Kuchynska O. P. (2013). Pryntsypy kryminalnoho provadzhennia v mekhanizmi zabezpechennia prav yoho uchasnykiv: monohrafiia. [Principles of criminal proceedings in the mechanism of ensuring the rights of its participants]. Kyiv: Yurinkom Inter 288 s. [in Ukrainian].

3. Bespalko I.L. (2011) Systema pryntsypiv kryminalnoho protsesu ta problema yikh klasyfikatsii: monohrafiia; [The system of principles of criminal procedure and the problem of their classification]. nauk. red. D. V. Filin; Nats. yuryd. akad. Ukrainy im. Yaroslava Mudroho. Kharkiv: FINN, 216 s. [in Ukrainian].

4. Kononenko V., Chyrva A. (2019) Prezumptsiia (ne)vynuvatosti. [Presumption of (innocence).]. Kyiv: Art Ekonomi, 576 s. [in Ukrainian].

5. Nor V.T., Kryklyvets D.Ie. (2017) Realizatsiia zasady zmahalnosti pid chas rozghliadu skarh slidchym suddeiu; [Implementation of the adversarial principle during the review of complaints by the investigating judge]. M-vo osvity i nauky Ukrainy, Lviv. nats. un-t im. I. Franka. Yuryd. fak-t. Lviv: Kolir PRO, 376 s. [in Ukrainian].

6. Vehera-Izhevska I.V. (2019) Zabezpechennia prava na nedotorkannist zhytla chy inshoho volodinnia osoby v kryminalnomu provadzhenni: monohrafiia; [Ensuring the right to inviolability of the home or other property of a person in criminal proceedings].Nats. yuryd. un-t im. Yaroslava Mudroho. Kharkiv: Pravo,232 s. [in Ukrainian].

7. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy(2002) . [Large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. red. V.T. Busel. Kyiv, Irpin: Perun, 1728 s. [in Ukrainian].

8. Sprava «Salov proty Ukrainy» (Zaiava № 65518/01). Rishennia vid 6 veresnia 2005 r. [Salov v. Ukraine]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_428#Text (data zvernennia 03.02.2022). [in Ukrainian].

9. Sprava «Melnyk proty Ukrainy» (Zaiava № 72286/01). Rishennia vid 28 bereznia 2006 r. [Melnik v. Ukraine]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_049#Text (data zvernennia 03.02.2022). [in Ukrainian].

10. CASE OF DEWEER v. BELGIUM (Application no. 6903/75). STRASBOURG 27 February 1980. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-57469%22]} (data zvernennia 03.02.2022).

11. CASE OF LANGBORGER v. SWEDEN (Application no. 11179/84). JUDGMENT STRASBOURG 22 June 1989. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001- 57515%22]} (data zvernennia 03.02.2022).

12. Joseph MICALLEF against Malta (Application no. 17056/06). JUDGMENT STRASBOURG 5 September 2006. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22: [%22001-76874%22]} (data zvernennia 03.02.2022).

13. CASE OF SAUNDERS v. UNITED KINGDOM (Application no. 19187/91). JUDGMENT STRASBOURG 17 December 1996. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22: [%22001- 58009%22]} (data zvernennia 03.02.2022)

Размещено на Allbest.ru