Проблемні питання законодавчого регулювання кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність (стаття 111-1 КК України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемні питання законодавчого регулювання кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність (стаття 111-1 КК України)

Топоркова Марина Миколаївна кандидат юридичних наук, доцент, Доцент кафедри державно - правових дисциплін та міжнародного права, Державний біотехнологічний університет

Пономаренко Світлана Олегівна студентка факультету адвокатури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Онищенко Олександра Тарасівна Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

кримінальна відповідальність колабораційна діяльність

Стаття присвячена аналізу проблем кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, що закріплена у статті 111-1 КК України. У результаті дослідження було проаналізовано поняття «колабораціонізму», його історичні витоки та класифікацію в залежності від характеру і рівня співпраці. У зв`язку із внесеннням 2 березня 2022 року статті 111-1 до Кримінального кодексу України виникла необхідність аналізу цієї статті через її схожість з іншими складами кримінальних правопорушень передбачених кримінальним законодавством. Співставлено та проаналізовано схожі й відмінні ознаки статтей 111(Державна зрада) та 111-1(Колабораційна діяльність) КК України.

Встановлено схожість диспозицій цих статтей, що може викликати проблеми у правозастосуванні даних норм. Також було проведено аналогічний аналіз статтей 111-1 (Колабораційна діяльність) та 436-2 (Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників) КК України.

Визначено відмінності, а саме щодо суб`єкта кримінального правопорушення, а також відмінності в об`єктивній стороні. Тако запропоновано внести зміни до чинної редакції статті 111-1 КК України щодо умисності такого діяння.

У результаті дослідження також з`ясовано, що кримінальне законодавство європейських країн не містить кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність. Виключенням є Литовська Республіка, у кримінальному законодавстві якої міститься стаття 120 КК Литовської республіки «Колабораціонізм». Також колабораціонізм у кримінальному праві Литовської Республіки розглядається як окрема форма діянь визначених статтями 117 («Зрада») та 118 («Надання допомоги іншій державі у здійсненні діяльності, ворожої до Литовської Республіки») Кримінального Кодексу Литовської Республіки.ї.

Ключові слова: «колабораціонізм», «колабораційна діяльність», «державна зрада», «держава-агресор», «кримінальна відповідальність».

Abstract

Toporkova Maryna MykolaiivnaAssociate Professor, PhD in Law, Associate Professor at state and legal disciplines and international law Department of Biotechnological State University

PonomarenkoSvitlanaOlehivnaStudent of the Faculty of Advocacy, YaroslavMudryi National Law University

OnyshchenkoOleksandraTarasivnaStudent of yhe Faculty of Advocacy, YaroslavMudryi National law University

PROBLEM ISSUES OF LEGISLATIVE REGULATION OF CRIMINAL LIABILITY FOR COLLABORATION ACTIVITIES (ARTICLE 111-1 OF THE CC OF UKRAINE)

The article is devoted to the analysis of the problems of criminal liability for collaborative activities, which is enshrined in Article 111-1 of the Criminal Code of Ukraine. The study analyzed the concept of "collaborationism", its historical origins and classification depending on the nature and level of cooperation. In connection with the introduction on March 2, 2022 of Article 111-1 to the Criminal Code of Ukraine, it became necessary to analyze this article because of its similarity with other components of criminal offenses under criminal law. Similar and distinctive features of Articles 111 (Treason) and 111-1 (Collaborative Activities) of the Criminal Code of Ukraine are compared and analyzed. The similarity of the dispositions of these articles has been established, which may cause problems in the law enforcement of these norms. A similar analysis of Articles 111-1 (Collaborative Activities) and 436-2 (Justification, Recognition as Legitimate, Denial of Armed Aggression of the Russian Federation against Ukraine, Glorification of Its Participants) of the Criminal Code of Ukraine was also conducted. Differences have been identified, namely with regard to the subject of the criminal offense, as well as differences in the objective side. It is thus proposed to amend the current version of Article 111-1 of the Criminal Code of Ukraine regarding the intent of such an action.

The study also found that the criminal law of European countries does not contain criminal liability for collaborative activities. The exception is the Republic of Lithuania, whose criminal law contains Article 120 of the Criminal Code of the Republic of Lithuania "Collaborationism". Also, collaborationism in the criminal law of the Republic of Lithuania is considered as a separate form of acts defined by Articles 117 ("Treason") and 118 ("Assistance to another state in carrying out activities hostile to the Republic of Lithuania").

Keywords: "Collaborationism", "collaboration activity", "treason", "aggressor state", "criminal liability".

Постановка проблеми

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації питання кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, її поняття, та межі юридичної відповідальності колаборантів набули особливої значущості в Україні. 02.03.2022 року Кримінальний Кодекс України було доповнено статтею 111-1, яка передбачає відповідальність за колабораційну діяльність. Зважаючи на це, аналіз даного складу злочину, виокремлення його особливостей та можливих проблем під час правозастосування набуло особливої значущості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність досліджували Є. Письменський, М. Акімов, О. Головкін, О. Ілларіонов, В. Кубальський, А. Політова, М. Рубащенко, І. Сказко та інші дослідники кримінального права.

Мета статті. Метою даної статті є аналіз поняття «колабораційна діяльність», її місце серед інших злочинів проти основ національної безпеки України, питання відмежування схожих статей Кримінального Кодексу України та розгляд зарубіжного досвіду у сфері встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність. Зважаючи на те, що кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність була введена 02.03.2022 року, питання щодо особливостей даного складу злочину, недоліків його законодавчого регулювання та проблем, які можуть стати на шляху правозастосування, є не дослідженими.

Виклад основного матеріалу

Поняття «колаборант» та пов'язані з ним «колабораціонізм», «колабораціоніст» є похідними поняттями з латинського слова «collaborare» (співпраця). У позитивній конотації колаборація передбачає спільну діяльність або співробітництво. У негативній - зрадницьку співпрацю з ворогом [1].

Саме ситуація Другої світової війни внесла істотні корективи щодо негативного значення цього терміну, який отримав зневажливе забарвлення. Його почали трактувати таким чином, як «допомога ворогу», «підтримка окупаційних сил», «робота, спрямована проти фундаментальних національних інтересів», «зрада» або «державна зрада» чи навіть «танці під музику окупантів» [2]. Як свідчать історики, колабораціоністським первісно називався уряд маршала Анрі-Філіпа Петена, що був утворений в окупованій гітлерівцями Франції (Режим Віші) через укладення з ними угоди про співпрацю. Саме таким чином офіційно був позначений принцип взаємовідносин гітлерівської Німеччини і Режиму Віші [3]. Звідси походить усталене дотепер загальне розуміння колабораціонізму як співпраці населення окупованих територій або громадян окупованої держави з ворогом (окупантом) [4].

02.03.2022 року Кримінальний Кодекс України було доповнено статтею 111-1 згідно із законом №2108-IX, яка передбачає відповідальність за колабораційну діяльність. Дана стаття містить 8 частин та має примітку, де наводяться визначення понять «публічне поширення закликів», «публічне висловлення заперечення», «заходи політичного характеру», «здійснення інформаційної діяльності», «тяжкі наслідки».

Науковці-історики класифікують колабораційну діяльність в залежності від характеру й рівня співпраці та зазвичай беручи до уваги широкий спектр дій, які сприяють утвердженню окупаційної влади на побутову, економічну, військову, політичну та адміністративну [5].

Необхідно зазначити, що не кожен акт такої взаємодії може і повинен тягти негативні правові наслідки або навіть заслуговувати на моральний осуд. Науковці зазначають, що вимушене співробітництво з ворогом на побутовому рівні, здійснюване як елемент стратегії виживання (зазвичай через крайню необхідність [7]) потрібно протиставляти умисній діяльності, вчинюваній в інтересах окупанта на шкоду своєму народові та безпеці держави. В історичній літературі підкреслюється, що колабораціонізм на побутовому рівні є суспільно-психологічним явищем, яке неодмінно з'являється під час війни. Так чи інакше стосунки між армією завойовника та місцевим населенням не можуть не виникати, адже ворожій армії потрібне місце для розміщення, а також вода, їжа, тепло і т. ін. [7].

Тому, з огляду на те, що колабораційна діяльність може бути вимушена та не заподіювати шкоду державі, норми статті 111 -1 КК доцільно доповнити вказівкою на умисність зазначених в диспозиціях статті дій чи виокремити особливий вид звільнення від відповідальності в ч.9 ст. 111-1 КК через вимушеність таких дій та відсутності шкоди, заподіяної державі.

Дискусійним є питання щодо відмежування державної зради, що передбачена статтею 111 КК України та колабораційної діяльності за ч.7 ст. 111-1 КК.

Частина 1 статті 111 КК встановлює відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України [8].

Як зазначають дослідники, перехід на бік ворога полягає в наданні безпосередньої допомоги державі, з якою Україна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлікту. Форми такого переходу можуть бути різними: перехід до ворога через лінію фронту; вступ до армії ворожої держави; участь за її завданням у бойових діях проти України; надання різної допомоги агентам такої держави та ін. Перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід) [9].

Частина 7 статті 111-1 КК України встановлює кримінальну відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України [8].

Тобто, диспозиції даних статей мають багато спільних ознак та при практичному застосуванні норм ч.1 ст.111 КК та ч.7 с. 111-1 КК можуть виникнути багато суперечок при відмежування даних складів злочинів.

Також дослідження питання відмежування потребує й ч.1 ст. 111-1 КК та ст. 436-2 КК.

Частина 1 статті 111-1 КК встановлює кримінальну відповідальність за публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України

Натомість стаття 436-2 КК встановлює відповідальність за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників. В частині 1 статті 436-2 КК України закріплена наступна диспозиція: виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище дві норми можна зазначити, що їх диспозиції в деяких елементах об'єктивної сторони є тотожними. Проте необхідно зазначити, що стаття 436-2 КК встановлює відповідальність саме за заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України. Натомість стаття 111-1 КК встановлює кримінальну відповідальність за публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України. Також характерною відмінністю наведених статей є те, що в статті 111-1 КК суб'єкт злочину є громадянин України, а в статті 436-2 КК суб'єкт є загальний.

На сьогоднішній день чинне кримінальне законодавство європейських країн не містить прямих згадок про колабораціонізм як підставу для настання відповідного виду відповідальності. Виключенням є Литовська Республіка, де передбачена кримінальна відповідальність за дії громадянина Литовської Республіки, що полягають у сприянні незаконній владі в утвердженні окупації чи анексії Литовської Республіки, зокрема в придушенні опору мешканців Литви або в допомозі структурам незаконної влади у здійсненні окупації чи анексії (ст. 120 Кримінального кодексу Литовської Республіки “Колабораціонізм”) [10] .

Колабораціонізм в кримінальному праві Литовської Республіки розглядається як окрема форма діянь, визначених у ст. 117 “Зрада” та ст. 118 “Надання допомоги іншій державі у здійсненні діяльності, ворожої до Литовської Республіки”. Важлива відмінність між цими злочинами полягає у тому, що в разі вчинення колабораціонізму це відбувається в особливий період - під час анексії або окупації, тому колабораціонізм - це самостійний привілейований вид злочинної зради (ст. 117) та (або) надання допомоги іншій державі у здійсненні діяльності, ворожої до Литовської Республіки (ст. 118). Саме через це покарання за колабораціонізм є більш м'яким, аніж за вчинення зазначених злочинів.

Тож можна стверджувати, що законодавець при встановленні відповідальності за колабораційну діяльність пішов схожим до Литовської Республіки шляхом. Стаття 111 КК України передбачає відповідальність за державну зраду, стаття 111 -1 КК України за колабораційну діяльність, а стаття 111-2 КК України передбачає відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

Висновки

Отже, проаналізувавши все вищезазначене можна зробити висновок, що стаття 111-1 КК України є спеціальною привілейованою нормою по відношенні до статті 111 КК України. Суб'єктом вчинення даного злочину може бути тільки громадянин України. Проаналізувавши теоретичні види колабораційної діяльності можна зазначити, що вона може бути вимушена та не заподіювати шкоду державі, а тому, норми статті 111 -1 КК доцільно доповнити вказівкою на умисність зазначених в диспозиціях статті дій чи виокремити особливий вид звільнення від відповідальності в ч.9 ст. 111-1 КК через вимушеність таких дій та відсутності шкоди, заподіяної державі. Проблемним питанням при правозастосування ст 111-1 КК може стати проблема відмежування норм ч.1 ст. 111 КК та ч.7 с. 111-1 КК та ч.1 ст. 111-1 КК та ст. 436-2 КК.

1. Gordon, Bertram M. The Morphology of the Collaborator: The French Case. Journal of European Studies. 1993. № 23, no. 1. р. 1

2. Семененко В.І., Петровський В.В. Особливості колаборації в Україні та західній Європі в роки Другої світової війни у компаративному аспекті (англо- та німецькомовна історіографія). Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки». 2019. Вип. 28. С. 43.

3. Hoffmann, Stanley. Collaborationism in France during World War II. The Journal of Modern History. 1968. vol. 40, no. 3. pp. 375 - 395.

4. Енциклопедія історії України: Том 4 / редкол.: Смолій В.А. (голова) та ін. Київ : Наук. думка, 2007. С. 440

5. Енциклопедія історії України: Том 4 / редкол.: Смолій В.А. (голова) та ін. Київ : Наук. думка, 2007. С. 441; Іванова Т. Явище білоруської колаборації з Німеччиною в роки Другої світової війни: історіографія проблеми. Актуальні питання гуманітарних наук. 2019. № 24. Том 1. С. 17; Осьмачко С.Г. Советский коллаборационизм (1941 - 1945 гг.): актуальность дефиниции и социокультурный дискурс. Верхневолжский филологический вестник. 2019. № 3 (18). С. 234.

6. Горобець В. Співпраця з ворогом як вимушена модель поведінки та стратегія виживання. Військовоісторичний меридіан. 2018. № 3 (21). С. 67

7. Горобець В. Співпраця з ворогом як вимушена модель поведінки та стратегія виживання. Військовоісторичний меридіан. 2018. № 3 (21). С. 67

8. Кримінальний кодекс України від 6 квітня 2001 р.-№16.-ст.203.

9. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - Х. : Право, 2013.

10. LietuvosRespublikosbaudziamojokodekso, patvirtintas 2000 m. rugsejo 26 d. jstatymuNr. VIII-1968 (accessed: 05.06.2022).

References

1. Gordon, Bertram M. The Morphology of the Collaborator: The French Case. Journal of European Studies. 1993. № 23, no. 1. р. [in English].

2. Semenenko, V.I., Petrovs'kij, V.V. (2019). Osoblivostikolaboraci'i v Ukraini ta zahidnijЄvropi v rokiDrugoisvitovoivijni u komparativnomuaspekti (anglo- ta nimec'komovnaistoriografija) [Peculiarities of collaboration in Ukraine and Western Europe during the Second World War in a comparative aspect (English- and German-language historiography)]. VisnikHarkivs'kogonacional'nogouniversitetuimeni V.N. Karazina. Serija «IstorijaUkratni. Ukratnoznavstvo: istorichni ta filosofs'kinauki» - Bulletin of Kharkiv National University named after V.N. Karazin. Series "History of Ukraine. Ukrainian studies: historical and philosophical sciences", 28, 43 [in Ukrainian].

3. Hoffmann, Stanley. Collaborationism in France during World War II. The Journal of Modern History. 1968. vol. 40, no. 3. pp. 375 - 395. [in English].

4. Smolij, V.A. (2007). EnciklopedijaistoritUkrami [Encyclopedia of the history of Ukraine]. (vol. 1-4). Ki'iv: Nauk. Dumka [in Ukrainian].

5. Ivanova, T. (2019). Javishhebilorus'koikolaboraci'i z Nimechchinoju v rokiDrugo'isvitovoivijni: istoriografijaproblemi [The phenomenon of Belarusian collaboration with Germany during the Second World War: historiography of the problem]. Aktual'nipitannjagumanitarnihnauk - Current issues of humanitarian sciences,24, 1, 17 [in Ukrainian].

6. Os'machko, S.G. Sovetskijkollaboracionizm (1941 - 1945 gg.): aktual'nost' definiciiisociokul'turnyjdiskurs [Soviet collaborationism (1941-1945): relevance of the definition and sociocultural discourse]. Verhnevolzhskijfilologicheskijvestnik - Upper Volga Philological Bulletin, 3 (18), 234 [in Ukrainian].

7. Gorobec', V. (2018). Spivpracja z vorogomjakvimushena model' povedinki ta strategijavizhivannja [Cooperation with the enemy as a forced model of behavior and survival strategy]. Vijs'kovoistorichnij meridian - Military historical meridian, 3 (21), 67 [in Ukrainian].

8. Kriminal'nijkodeksUkratni [Criminal Code of Ukraine]. 16, 203 [in Ukrainian].

9. Taciy, .Ja.,Pshonkia, V. P., Borisov, ., V. I. , Tjutjugin, V. I. Kriminal'nijkodeksUkratni. Naukovo-praktichnijkomentar [Criminal Code of Ukraine. Scientific and practical commentary]. (vol. 1-2). H.: Pravo [in Ukrainian].

10. LietuvosRespublikosbaudziamojokodekso, patvirtintas 2000 m. rugsejo 26 d. jstatymuNr. VIII-1968 (accessed: 05.06.2022). [in English].

Размещено на Allbest.ru