Імплементація міжнародно-правових норм ради європи щодо охорони культурної спадщини у законодавство України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імплементація міжнародно-правових норм ради європи щодо охорони культурної спадщини у законодавство України

Мазур Тамара Вікторівна,

кандидат юридичних наук,

професор кафедри публічного управління та адміністрування Національної академії внутрішніх справ

Анотація

Україна стала членом Ради Європи в 1995 році, взявши на себе зобов'язання дотримуватися основоположних принципів діяльності організації. У сфері культурної політики наша держава активно впроваджує основні положення Ради Європи в національне законодавство.

Метою статті є аналіз основних міжнародно-правових пам'яткоохоронних актів Ради Європи та імплементації їх норм у законодавство України у контексті сучасних викликів і загроз національній культурній спадщині.

Наукова новизна статті полягає в аналізі міжнародно-правових норм Ради Європи щодо захисту культурних цінностей і відповідності національного законодавства України цим нормам, а також тим викликам і загрозам, які постали перед Україною та її культурними цінностями після окупації Росією Криму й початку збройного конфлікту на Донбасі.

Висновки. Україна активно співпрацює з Радою Європи у сфері захисту культурних цінностей та є учасницею основних міжнародних конвенцій, прийнятих цією організацією. Наша держава ратифікувала Європейську культурну конвенцію 1954 р., Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи 1985р., Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) 1992 р., Рамкову конвенцію про захист національних меншин 1995 р., Рамкову Конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства 2005 р. тощо.

Водночас українське законодавство потребує подальших змін у зв'язку з розвитком міжнародного права охорони культурної спадщини та з метою протидії руйнуванню, викраденням і знищенню об'єктів культурної спадщини в окупованому Криму та зоні збройного конфлікту на Донбасі. Серед документів Ради Європи у цьому контексті важливою є Конвенція про правопорушення, пов'язані з культурними цінностями 2017р., яка підписана нашою державою, однак ще не ратифікована. Так само важливими для України є й документи Ради Європи рекомендаційного характеру, положення яких варто враховувати під час внесення змін до національного пам'яткоохоронного законодавства.

Ключові слова: Рада Європи, Україна, міжнародне право, конвенція, законодавство, культурна спадщина.

Abstract

Professor of the Department of Public Administration, National Academy of Internal Affairs IMPLEMENTATION OF THE COUNCIL OF EUROPE'S INTERNATIONAL LEGAL NORMS FOR THE PROTECTION OF CULTURAL HERITAGE IN UKRAINIAN LAW

Ukraine became a member of the Council of Europe in 1995, pledging itself to adhere to the fundamental principles of the organization. In the field of cultural policy, our country actively implements the Council of Europe's basic provisions into national law.

The purpose of the article is to analyze the main international legal acts of the Council of Europe and to implement their norms in the legislation of Ukraine in the context of contemporary challenges and threats to the national cultural heritage.

The scientific novelty of the article is to analyze the international legal norms of the Council of Europe on the protection of cultural values and the conformity of national legislation of Ukraine with these standards, as well as those challenges and threats that Ukraine and its cultural values face after the occupation of Crimea by Russia and the beginning of the armed conflict in the Donbass.

Conclusions. Ukraine actively cooperates with the Council of Europe in the field of protection of cultural values and is a party to the main international conventions adopted by this organization. Our country has ratified the European Cultural Convention of 1954, the Convention on the Protection of the Architectural Heritage of Europe in 1985, the European Convention for the Protection of Archaeological Heritage (Revised) in 1992, the Framework Convention for the Protection of National Minorities in 1995, the Framework Convention for the Protection of National Minorities heritage for society 2005 and more.

At the same time, Ukrainian legislation needs further changes in connection with the development of international cultural heritage law and in order to counteract the destruction, theft and destruction of cultural heritage sites in occupied Crimea and the armed conflict zone in the Donbass. Among the Council of Europe documents in this context, the Convention on Offenses Relating to Cultural Values 2017, which has been signed by our country but has not yet been ratified, is important. Equally important for Ukraine are Council of Europe documents of a recommendatory nature, the provisions of which should be taken into account when amending national conservation legislation.

Key words: Council of Europe, Ukraine, international law, convention, legislation, cultural heritage.

Постановка проблеми

Міжнародно-правовий захист культурних прав людини і громадянина постав на порядку денному світової спільноти наприкінці ХІХ - на початку ХХст., коли були прийняті перші акти, спрямовані на вироблення чітких правил ведення бойових дій. До гаазьких конвенцій 1899 та 1907 років були включені також норми, спрямовані на захист культурних цінностей в умовах війни. Подальший розвиток міжнародні норми щодо захисту об'єктів культурної спадщини отримали в Пакті Реріха 1935 р., а також пактах і конвенціях ООН та ЮНЕСКО вже після Другої світової війни. Разом із тим на європейському континенті потужна нормотворча робота щодо захисту об'єктів культурної спадщини з другої половини ХХст. проводиться Радою Європи, заснованою 1949 року і відкритою для всіх держав, які сповідують принцип верховенства права. Україна, ставши членом Ради Європи 1995 року, взяла на себе зобов'язання привести національне законодавства у відповідність з основними документами цієї міжнародної організації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Міжнародно-правовий захист об'єктів культурної спадщини є предметом дослідження багатьох зарубіжних (П. О'Кіф та Л. Протт [1], К. Форрест [2] та ін.) й українських (В. І. Акуленко [3], О. І. Мельничук [4],

І. М. Мищак [5; 6] та ін.) вчених. На сьогодні докладно проаналізовані основні міжнародні конвенції щодо захисту культурної спадщини та здійснено коментар їх положень. Українські вчені також досліджували міжнародні норми і стандарти у сфері охорони культурної спадщини та відповідність їм національного законодавства. Водночас упродовж останніх років українське пам'яткоохоронне законодавство зазнало істотних змін. Крім того, окупація Криму і збройний конфлікт на Донбасі вимагають змін державної політики та законодавства з метою убезпечення об'єктів культурної спадщини на окупованих територіях і в зоні бойових дій від руйнування та знищення. Як наслідок, проблема потребує нового комплексного дослідження.

Метою статті є аналіз основних міжнародно-правових пам'яткоохоронних актів Ради Європи та імплементації їх норм у законодавство України у контексті сучасних викликів і загроз національній культурній спадщині.

Виклад основного матеріалу

Події двох світових воєн засвідчили неспроможність більшості держав самостійно забезпечити й гарантувати захист прав своїх громадян. Так само під загрозою опинилася і світова культурна спадщина, яка лише за роки Другої світової війни втратила мільйони об'єктів у різних країнах світу. Чергова загроза початку збройного конфлікту на європейському континенті в умовах «холодної війни» призвела до появи нової міжнародної організації регіонального характеру - Ради Європи, яка своїм першочерговим завданням проголосила захист прав і свобод людини. При цьому культурні права людини, зокрема захист культурної спадщини, також є предметом уваги Ради Європи.

Статут Ради Європи, підписаний у Лондоні 5 травня 1949 р. представниками десяти європейських держав [7], засвідчив їх відданість, серед іншого, духовним та моральним цінностям, які визнані спільним надбанням європейських народів. Водночас згідно зі ст. 1 Статуту мета організації, зокрема в культурній галузі, досягається шляхом спільного обговорення питань й укладання угод та впровадження заходів на їх виконання. (Україна приєдналася до до Статуту Ради Європи шляхом прийняття Закону від 31 жовтня 1995 р. № 398/95-ВР [8]).

Одним із перших вагомих міжнародних актів Ради Європи у культурній сфері стала Європейська культурна конвенція, прийнята 19 грудня 1954 р. [9]. Прикметно, що Україна ратифікувала Європейську культурну конвенцію 1954 р. ще до офіційного вступу до цієї організації шляхом прийняття постанови Верховної Ради України «Про участь України в Європейській культурній конвенції 1954 року» від 24 лютого 1994 р. № 4030-XII. Цією постановою парламент «погодився з пропозицією Президента України щодо участі України в Європейській культурній конвенції 1954 р., а також дав згоду вважати цю Конвенцію обов'язковою для України як однієї з держав - правонаступниць колишнього Союзу РСР» [10]. Одним із головних завдань, згідно з Преамбулою Конвенції, держави-учасниці визначили збереження європейської культури й забезпечення усіх можливостей щодо її розвитку. При цьому кожна з держав зобов'язалася зберігати власну національну спадщину як частину культурної спадщини Європи. Велика роль Конвенцією відводиться міжнародній співпраці у сфері розвитку й культурного обміну. Так, згідно зі ст. 4 кожна держава повинна сприяти міждержавному обміну культурними цінностями, а також вільному пересуванню осіб, які мають безпосереднє відношення до культури. У контексті досліджуваної проблематики ключове значення має ст. 5 Конвенції, відповідно до якої сторони-учасниці розглядають предмети, що мають культурну цінність для Європи та перебувають під їх охороною, як частину спільної культурної європейської спадщини, а головне - повинні не лише забезпечити збереження таких предметів, а й надати до них доступ жителям різних країн [9].

Після набуття нашою державою членства в Раді Європи процес ратифікації засад- ничих документів Організації прискорився. Відповідна діяльність проводилася як на виконання рекомендацій Ради Європи, так і за власною ініціативою. Ратифіковані Верховною Радою міжнародні акти відповідно до Конституції України та Закону «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства й підлягають обов'язковому виконанню [5, с. 35].

Будучи багатонаціональною державою та прагнучи надати національним меншинам широкі права для вираження власної ідентичності, Україна після вступу до Ради Європи одним із перших актів ратифікувала Рамкову конвенцію про захист національних меншин від 1 лютого 1995 р. [11] (Конвенцію ратифіковано Законом №703/97-ВР від 9 грудня 1997 р.). Цим самим Україна висловила цілковиту підтримку принципам Конвенції щодо поваги культурної самобутності національних меншин та необхідності охорони й розвитку цієї самобутності державою. Зокрема, згідно зі ст. 5 Конвенції Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити представникам національних меншин належні умови для збереження й розвитку власної культури та культурної спадщини [11].

Важливе місце серед актів Ради Європи, спрямованих на захист культурної спадщини, посідає Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи від 3 жовтня 1985 р. [12]. (Конвенцію ратифіковано Законом України від 20 вересня 2006 р. № 165-V). Саме архітектурна спадщина, як відзначено в преамбулі Конвенції, найбільш повно відображає багатство й розмаїття культурної спадщини Європи. Передусім Конвенція має важливе значення для уніфікації в подальших правових актах та доктрині основних термінів і понять, які стосуються архітектурної спадщини. Зокрема, відповідно до ст. 1 до архітектурної спадщини віднесено пам'ятки, архітектурні ансамблі та визначні місця й наведено їх визначення. Крім того, встановлено, що кожна держава згідно зі ст. 2 Конвенції повинна забезпечити облік і належну документацію для об'єктів, які підлягають охороні [12]. Уже традиційно для міжнародних актів Конвенція встановлює, що кожна держава на своїй території повинна мати компетентний орган, відповідальний за охорону та збереження об'єктів архітектурної спадщини, а також запровадити чіткі правові процедури, спрямовані на захист культурної спадщини. Прикметно, що ст. 4 Конвенції передбачає певні можливості щодо обмеження права приватної власності, якщо має місце загроза об'єкту архітектурної спадщини. Зокрема, компетентні державні органи мають право вимагати від власника об'єкта проводити необхідні роботи для його захисту та збереження, а в разі неможливості здійснення ним таких робіт - проводити такі роботи. Крім того, Конвенція допускає примусове відчуження державою об'єктів архітектурної спадщини, якщо є загроза їх знищення чи руйнування [12]. Такі норми фактично дисонують із усталеною практикою і правовою системою держав англосаксонського права, однак були прийняті як загальноєвропейські, у тому числі і Великою Британією. Важливе місце в Конвенції відводиться також положенням щодо забезпечення охорони довкілля, збереження історичних ландшафтів, здійснення реставраційних і ремонтних робіт, організації просвітницьких кампаній серед населення з метою долучення громадян до охорони архітектурної спадщини тощо. Ці норми ще недостатньо розвинуті в національному законодавстві України та потребують приведення його у відповідність до положень Конвенції.

Так само важливою для України є Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) від 16 січня 1992 р. [13]. (Конвенцію ратифіковано Законом України від 10 грудня 2003 р. № 1369-IV). Документ є другою редакцією Конвенції, прийнятої 6 травня 1969 р. Необхідність її оновлення була пов'язана зі значним освоєнням нових територій і розвитком населених пунктів Європи та загрозою знищення археологічної спадщини, а також масовими випадками незаконних розкопок та, як наслідок, викраденням і переміщенням знайдених під час таких розкопок артефактів. Для спільного розуміння різними державами й уточнення правової термінології в Конвенції наведено визначення основних понять та об'єктів археологічної спадщини, міститься перелік зобов'язань держав-у- часниць, основних заходів, необхідних для охорони й підтримання в належному стані об'єктів археологічної спадщини. Складовою частиною охорони археологічної спадщини відповідно до Конвенції є проведення досліджень, створення за їх результатами наукових звітів, карт і схем розташування об'єктів, організація міжнародних наукових форумів тощо. Сторони-учасниці також зобов'язалися запобігати незаконному обігу об'єктів археологічної спадщини, вести просвітницьку діяльність серед населення, обмінюватися фахівцями й технологіями та ін. [13].

Розвиток міжнародного законодавства охорони культурної спадщини на початку ХХІ ст. дає підстави стверджувати про наявність численних загроз культурній спадщині людства, з одного боку, через можливі втрати й руйнування об'єктів під впливом природних факторів, а з іншого, - посилення небезпеки їх втрати у зоні збройних конфліктів або у зв'язку з незаконним переміщенням, вивезенням тощо. Разом із цим зростає усвідомлення держав щодо необхідності поряд із розвитком політики мультикультуралізму забезпечити збереження культурного розмаїття народів, вираженого у культурній спадщині.

Відповідні тенденції отримали втілення в тих правових актах Ради Європи, які так чи інакше спрямовані на збереження та розвиток традиційної культури. Підтвердженням цього є, зокрема, Рамкова Конвенція Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства від 27 жовтня 2005 р. (Конвенція Фаро) [14]. (Конвенція ратифікована Україною Законом №581-VII від 19 вересня 2013 р.). Сторони-учасниці визнали право кожної людини на участь у культурному житті, зокрема на користування культурною спадщиною. Відповідно до ст. 1 Конвенції однією з цілей є збереження культурної спадщини та її використання. А згідно зі ст. 5 дер- жави-учасниці взяли на себе зобов'язання, серед іншого, підвищувати цінність культурної спадщини шляхом її захисту та збереження, захищати культурну спадщину як елемент сталого розвитку й культурного розмаїття, а також визнавати цінність культурної спадщини на своїй території незалежно від її походження [14]. Особлива увага при цьому відводиться просвітницькій діяльності серед населення, передусім молоді, щодо цінності культурної спадщини людства й необхідності її збереження.

Загалом станом на 2018 рік у рамках Ради Європи було підготовлено понад 200 угод, конвенцій тощо та протоколів до них, більшість з яких ратифікована Україною [15]. Водночас окремі акти Ради Європи, які мають пряме відношення до охорони культурної спадщини, досі не ратифіковані нашою державою. Так, 11 вересня 2017 р. Україна підписала Конвенцію Ради Європи про правопорушення, пов'язані з культурними цінностями від 19 травня 2017 р. [16] (досі не набула чинності через відсутність належної кількості ратифікацій). Ця Конвенція ставить за мету боротьбу держав із незаконною торгівлею та нищенням культурних цінностей. Головна її відмінність від інших схожих міжнародних угод, розроблених, зокрема, у рамках ЮНЕСКО, - криміналізація незаконної торгівлі культурними цінностями. До кримінальних злочинів, серед іншого, віднесено незаконні розкопки, вивезення культурних цінностей за межі держави, їх незаконні продаж і придбання тощо. Ці норми набувають особливої актуальності для України в умовах анексії Криму й проведення на території півострова археологічних розкопок без жодних погоджень та незважаючи на заперечення української сторони, а також вилучення археологічних артефактів та вивезення їх у тому числі за межі Криму.

Висновки

Україна активно співпрацює з Радою Європи у сфері захисту культурних цінностей та є учасницею основних міжнародних конвенцій, прийнятих цією організацією. Наша держава ратифікувала Європейську культурну конвенцію 1954 р., Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 р., Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) 1992 р., Рамкову конвенцію про захист національних меншин 1995 р., Рамкову Конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства 2005 р. тощо.

Водночас українське законодавство потребує подальших змін у зв'язку з розвитком міжнародного права охорони культурної спадщини та з метою протидії руйнуванню, викраденням і знищенню об'єктів культурної спадщини в окупованому Криму та зоні збройного конфлікту на Донбасі. Серед документів Ради Європи у цьому контексті важливою є Конвенція про правопорушення, пов'язані з культурними цінностями 2017 р., яка підписана нашою державою, однак ще не ратифікована. Так само важливими для України є й документи Ради Європи рекомендаційного характеру, які варто враховувати під час внесення змін до національного пам'ят- коохоронного законодавства.

Список використаних джерел

1. O'Keefe Patrick]., Prott LyndelV. Cultural heritage conventions and other instruments: а compendium with commentaries. Crickadarn, UK: Institute of Art and Law, 2011. 343 р.

2. Forrest C. International Law and the Protection of Cultural Heritage. Routledge, 2012. 480 р. https://doi.org/10.4324/9780203865194

3. Акуленко В. І. Міжнародне право охорони культурних цінностей та його імплементація у внутрішньому праві України. К.: Юстініан, 2013. 608 с.

4. Мельничук О. І. Міжнародно-правовий статус всесвітньої культурної і природної спадщини / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. К.: Наукова думка, 2008. 285 с.

5. МищакІ.М. Законодавче забезпечення охорони культурної спадщини та шляхи його вдосконалення в Україні. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. №3. С.31-37. DOIhttps://doi. org/10.32886/instzak.2013.03.06

6. МищакІ.М. Нормативно-правове забезпечення формування Державного реєстру національного культурного надбання та шляхи його вдосконалення в Україні. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. № 4. С. 19-24.

7. Статут Ради Європи : Міжнародний документ Ради Європи. 05.05.1949. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_001 (Дата звернення: 10.01.2020).

8. Про приєднання України до Статуту Ради Європи: Закон України від 31 жовтня 1995 р. № 398/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 38. Ст. 287.

9. Європейська культурна конвенція: Міжнародний документ Ради Європи.

19.12.1954. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/994_213 (Дата звернення: 10.01.2020).

10. Про участь України в Європейській культурній конвенції 1954року: Постанова Верховної Ради України від 24 лютого 1994 р. №4030-XII. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/4030-12 (Дата звернення: 10.01.2020).

11. Рамкова конвенція про захист національних меншин : Міжнародний документ Ради Європи. 01.02.1995. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/995_055 (Дата звернення: 10.01.2020).

12. Convention for the Protection of the Architectural Heritage of Europe. Granada, 03.10.1985. URL: https://www.coe.int/en/web/ conventions/search-on-states/-/conventions/ rms/090000168007a087 (Дата звернення: 10.01.2020).

13. European Convention on the Protection of the Archaeological Heritage (Revised). Valletta, 16.01.1992. URL: https://www.coe. int/en/web/conventions/search-on-states/-/ conventions/rms/090000168007bd25 (Дата звернення: 10.01.2020).

14. Council of Europe Framework Convention on the Value of Cultural Heritage for Society. Faro, 27.X.2005. URL: https://www.coe. int/ru/web/conventions/search-on-states/-/ conventions/rms/0900001680083746 (Дата звернення: 10.01.2020).

15. Search on States and International Organisations. Treaty list for a specific State. Ukraine. URL: https://www.coe.int/en/web/ conventions/search-on-states/-/conventions/ treaty/country/U (Дата звернення: 10.01.2020).

16. Council of Europe Convention on Offences relating to Cultural Property. 19.05.2017. URL: https://www.coe.int/en/web/ conventions/search-on-states/-/conventions/ treaty/221 (Дата звернення: 10.01.2020).

References:

1. O'Keefe,PatrickJ., Prott,LyndelV. (2011). Cultural heritage conventions and other instruments: а compendium with commentaries. Crickadarn, UK: Institute of Art and Law.

2. Forrest, C. (2012). International Law and the Protection of Cultural Heritage. Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203865194

3. Akulenko,V.I. (1991). Okhorona pamiatok kultury v Ukraini (1917 - 1990). K.: Vyshcha shk. [in Ukrainian].

4. Melnychuk,O.I. (2008). Mizhnarodno- pravovyi status vsesvitnoi kulturnoi i pryrodnoi spadshchyny / NAN Ukrainy, Instytut derzhavy i prava im. V. M. Koretskoho. K.: Naukova dumka [in Ukrainian].

5. Myshchak,I.M. (2013). Legal Regulation of the Cultural Heritage Protection and Ways of its Improvement in Ukraine. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 3, 31-37 [in Ukrainian].

6. Myshchak,I.M. (2014). Regulatory support of the State Cultural Heritage Register formation and ways of its improvement in Ukraine. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 4, 1924 [in Ukrainian].

7. Statut Rady Yevropy: Mizhnarodnyi dokument Rady Yevropy. 05.05.1949. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_001 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

8. Verkhovna Rada Ukrainy. (1995). Pro pryiednannia Ukrainy do Statutu Rady Yevropy: Zakon Ukrainy No 398/95-VR. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 38, St. 287 [in Ukrainian].

9. Yevropeiska kulturna konventsiia: Mizhnarodnyi dokument Rady Yevropy.

19.12.1954. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_213 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

10. Verkhovna Rada Ukrainy. (1994). Pro uchast Ukrainy v Yevropeiskii kulturnii konventsii 1954 roku: Postanova No4030-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4030-12 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

11. Rada Yevropy. (1995). Ramkova

konventsiia pro zakhyst natsionalnykh menshyn. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/

show/995_055 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

12. Convention for the Protection of the Architectural Heritage of Europe. Granada, 03.10.1985. URL: https://www.coe.int/en/web/ conventions/search-on-states/-/conventions/ rms/090000168007a087 (Last accessed: 10.01.2020).

13. European Convention on the Protection of the Archaeological Heritage (Revised). Valletta, 16.01.1992. URL: https://www.coe. int/en/web/conventions/search-on-states/-/ conventions/rms/090000168007bd25 (Last accessed: 10.01.2020).

14. Council of Europe Framework Convention on the Value of Cultural Heritage for Society. Faro, 27.X.2005. URL: https://www.coe. int/ru/web/conventions/search-on-states/-/ conventions/rms/0900001680083746 (Last accessed: 10.01.2020).

15. Search on States and International Organisations. Treaty list for a specific State. Ukraine. URL: https://www.coe.int/en/web/ conventions/search-on-states/-/conventions/ treaty/country/U (Last accessed: 10.01.2020).

16. Council of Europe Convention on Offences relating to Cultural Property. 19.05.2017. URL: https://www.coe.int/en/web/conventions/ search-on-states/-/conventions/treaty/221 (Last accessed: 10.01.2020).

Размещено на Allbest.ru