Деякі проблемні аспекти законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі проблемні аспекти законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)

Мищак Іван Миколайович,

доктор історичних наук, професор,

завідувач науково-організаційного відділу

Інституту законодавства Верховної Ради України

Анотація

Реформування системи державного управління та місцевого самоврядування, яке активно проводиться упродовж останніх п'яти років, вимагає належного законодавчого забезпечення. Передусім ідеться про внесення змін до Конституції України, на розвиток яких мають бути розроблені йухвалені базові законодавчі акти, зокрема про адміністративно-територіальний устрій, про статус представників або органів центральної влади на місцях, про службу в цих органах, про місцеве самоврядування в Україні (нова редакція), про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція) тощо.

Метою статті є аналіз проекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади №2598 від 13 грудня 2019 р., виділення його основних позитивних та проблемних положень.

Наукова новизна полягає в аналізі проекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади, внесеного на розгляд Верховної Ради України, визначенні позитивних положень, які можуть бути корисними для удосконалення правового статусу й незалежності органів місцевого самоврядування, а також виокремленні найбільш дискусійних норм, які викликають обґрунтовані побоювання щодо потенційного посилення позицій центральної влади на місцевому рівні.

Висновки. Реформування державного управління в Україні потребує системного оновлення законодавчого поля, у тому числі внесення змін до Конституції. Відповідні суспільні очікування знайшли практичне втілення в поданні Президентом України на розгляд парламенту законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) №2598 від 13 грудня 2019 р. Його здобутком стали положення щодо: ґрунтування територіального устрою України на засадах унітарності, єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, субсидіарності і повсюдності місцевого самоврядування, запровадження трискладової системи адміністративно-територіального устрою України - громади, округи, області, створення виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування на рівні округу й області замість нинішніх державних адміністрацій та ін.

Разом із тим законопроект, навіть у доопрацьованій формі від 27 грудня 2019 р., містив ряд положень, які потенційно можуть нести загрозу звуження прав органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Такими є право префекта здійснювати виконавчу владу в округах і областях, містах Києві та Севастополі, видавати акти, які є обов'язковими на відповідній території, призупиняти дію актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду, вносити Президенту України подання про зупинення дії ухваленого радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, та про тимчасове зупинення у зв'язку з цим повноважень голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради тощо. Чи не найбільше критики викликала норма про право Президента України у разі ухвалення радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, за поданням префекта зупиняти указом дію відповідного акта й тимчасово зупиняти повноваження голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради та призначати тимчасового державного уповноваженого. У разі визнання Конституційним Судом України зазначеного акта таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України повинна достроково припиняти повноваження голови громади, ради громади, окружної, обласної ради. Так само сумнівними видаються пропозиції визначати на рівні законів, а не в Конституції, засади правового статусу голів громад, депутатів рад громад, окружних, обласних рад, порядок утворення, реорганізації та ліквідації виконавчих органів ради громади, виконавчих комітетів окружних, обласних рад, обсяг їх повноважень тощо. Дискусійність цих та інших положень, зрештою, була визнана суб'єктом права законодавчої ініціативи - Президентом України, що призвело до відкликання законопроекту. Водночас аналіз цього законопроекту і визначення найбільш дискусійних його положень є корисним у контексті необхідності розроблення нового законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.

Ключові слова: Конституція, закон, децентралізація влади, місцеве самоврядування, громада, префект.

Abstract

Myshchak Ivan M.,

PROBLEMATIC ASPECTS OF THE DRAFT LAW FOR THE AMENDING IN THE CONSTITUTION OF UKRAINE (ON DECENTRALIZATION)

The reform of public administration and local government, which has been actively pursued for the past five years, requires adequate legislative support. First of all, it is about the amendments to the Constitution of Ukraine, for the development of which basic legislative acts should be developed and adopted, in particular the administrative-territorial structure, the status of representatives or bodies of central government in the field, the service in these bodies, local self-government in Ukraine (new edition), about service in local self-government bodies (new edition), etc.

The purpose of the article is to analyze the draft amendments to the Constitution of Ukraine on decentralization No.2598 of December 13, 2019, highlighting its main positive and problematic provisions.

The scientific novelty lies in the analysis of the draft amendments to the Constitution of Ukraine on decentralization of power submitted to the Verkhovna Rada of Ukraine, the identification of positive provisions that may be useful for improving the legal status and independence of local self-government bodies, as well as the identification of the most debatable norms on the potential strengthening of central government positions at the local level.

Conclusions. Reforming public administration in Ukraine requires a systematic update of the legislative field, including amendments to the Constitution. The corresponding public expectations were practically embodied in the submission by the President of Ukraine to the Parliament for consideration of the Draft Law amendments in the Constitution of Ukraine (on decentralization) No.2598 of December 13, 2019. His achievement was the provisions on: grounding the territorial structure of Ukraine on the basis of unitarity, unity and unity state territory, decentralization, subsidiarity and ubiquity of local self-government, introduction of a three-component system of administrative and territorial structure of Ukraine - communities and, districts, creation of executive committees of local self-government bodies at the district level instead of current state administrations, etc.

However, even in the revised form of December 27, 2019, the draft contained a number of provisions that could potentially jeopardize the rights of local self-government bodies and officials. Such are the right of the prefect to exercise executive power in districts, oblasts, cities of Kyiv and Sevastopol, to issue acts that are binding in the respective territory, to suspend the acts of local selfgovernment bodies and officials on the grounds of their inconsistency with the Constitution or the laws of Ukraine, while simultaneously addressing court, to submit to the President of Ukraine a motion to suspend an act approved by a community council, a community chairman, a district, regional council of an act that does not conform with the Constitution of Ukraine and creates a threat of violation of the state sovereignty, territorial integrity or national security threat, and the temporary suspension in connection with the office of the head of the community, the council of the community, district, regional council and others. Most criticized was the rule on the right of the President of Ukraine in the case of adoption by the community council, community head, district, regional council of an act that does not conform to the Constitution of Ukraine and creates a threat to violation of state sovereignty, territorial integrity or threat to national security appropriate act and temporarily suspend the authority of the head of the community, the composition of the community council, district, regional council and appoint a temporary state commissioner. In case the Constitutional Court of Ukraine recognizes such an act as not in conformity with the Constitution of Ukraine, the Verkhovna Rada of Ukraine upon termination of the President of Ukraine must terminate beforehand the powers of the head of the community, community council, district, regional council. Equally questionable are proposals to determine, at the level of laws, not in the Constitution, the principles of the legal status of heads of communities, deputies of community councils, district, regional councils, the order of formation, reorganization and liquidation of executive bodies of community councils, executive committees of district, regional councils, their scope. authority, etc. The debatability of these and other provisions was eventually recognized as a subject of legislative initiative by the President of Ukraine, which led to the withdrawal of the bill. At the same time, the analysis of this bill and the definition of its most debatable provisions is useful in the context of the need to develop a new bill amending the Constitution of Ukraine on decentralization of power.

Key words: Constitution of Ukraine, law, decentralization, local government, community, prefect.

Постановка проблеми

Реформування системи державного управління та місцевого самоврядування, яке активно проводиться упродовж останніх п'яти років, вимагає належного законодавчого забезпечення. Передусім ідеться про внесення змін до Конституції України, на розвиток яких мають бути розроблені й ухвалені базові законодавчі акти, зокрема про адміністративно-територіальний устрій, про статус представників або органів центральної влади на місцях, про службу в цих органах, про місцеве самоврядування в Україні (нова редакція), про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція) тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання реформування системи державного управління й місцевого самоврядування в Україні постійно перебувають у центрі уваги вітчизняних дослідників. Цій проблематиці присвятили свої праці І. О. Дег- тярьова, В. Є. Воротін, В. С. Куйбіда, Л. В. Го- нюкова, О. Г. Пухкал, А. П. Савков, Г. М. Ша- ульська та багато ін. Водночас нині комплексного дослідження потребують основні положення та норми проекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади, який вносився на розгляд Верховної Ради та викликав чимало критичних зауважень, що, зрештою, і не дало змоги втілити їх у життя.

Метою статті є аналіз проекту змін до Конституції України щодо децентралізації влади № 2598 від 13 грудня 2019 р., виділення його основних позитивних та проблемних положень.

Виклад основного матеріалу

Одним із головних принципів розбудови демократичного суспільства є активне залучення громадян до публічного управління на центральному та місцевому рівнях. Проте, як свідчить зарубіжний досвід, передусім країн Європейського Союзу, все більше справ, які найбільше турбують громадян, вирішуються на місцевому рівні, не потребуючи залучення держави. Водночас така можливість є лише там, де сформовані спроможні громади, які мають як відповідні повноваження, так і належні матеріальні та фінансові ресурси для реалізації потреб своїх мешканців.

В Україні ідея передачі повноважень центральної влади на місця й розширення сфери діяльності органів місцевого самоврядування, відома під узагальненою назвою «децентралізація влади», нині розглядається як можливість подолання кризових явищ в управлінні, забезпечення добробуту населення та посилення гарантій захисту прав і свобод громадян. Відповідні суспільні очікування підтверджуються й соціологічними опитуваннями. Так, за словами директора з комунікацій Інституту Горшеніна Н. Клау- нінг, з посиланням на кількісне дослідження «Реформи в Україні: зміни на краще або імітація прогресу», проведене Інститутом Горшеніна спільно з Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні 22 листопада - 10грудня 2019 р., більшість українців (68,3 %) вважає за необхідне, щоб нова влада продовжувала реформування місцевого самоуправління (децентралізацію) [1].

Практичним наслідком реалізації зазначених очікувань стало підтвердження Президентом України В. Зеленським курсу на децентралізацію влади та реєстрація в парламенті Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) №2598 від 13 грудня 2019р.[2]. Як зазначено в Пояснювальній записці до законопроекту, «пропоновані зміни зумовлюються істотними недоліками конституційно-правового регулювання питань місцевого самоврядування концептуального, системно-структурного та термінологічного характеру, що ускладнює чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що функціонують в адміністративно-територіальних одиницях різних рівнів, призводить до дублювання їх повноважень, негативно впливає на земельні, бюджетно-фінансові та інші відносини». Крім того, наголошується, що «чинна модель організації влади на місцях, закріплена у Конституції України, зберігає рівень надмірної централізації влади, ознаки одержавлення місцевого самоврядування, порушує принципи його компетенційної автономії, повноти, організаційної самостійності, матеріальної та фінансової спроможності. Внаслідок цього місцеве самоврядування фактично підміняється централізованим механізмом державного управління через місцеві державні адміністрації» [3].

Варто зауважити, що серед основних ідей законопроекту є ті, які були в Проекті Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) №2217а від 1 липня 2015 р. (доопрацьований законопроект від 15 липня 2015 р.), попередньо схваленому Верховною Радою України VIII скликання 31 серпня 2015 р. [4]. Ідеться, зокрема, про запровадження інституту префекта як представника центральної влади на місцях, трискладової системи адміністративно-територіального устрою, надання Президентові повноважень тимчасово зупиняти повноваження посадових осіб й органів місцевого самоврядування та призначати тимчасового державного уповноваженого, надання Верховній Раді України за поданням Президента України достроково припиняти повноваження посадових осіб й органів місцевого самоврядування та призначати позачергові вибори у визначеному законом порядку у разі визнання Конституційним Судом України їх актів такими, що не відповідають Конституції України тощо. Перелічені новації викликали критику представників різних політичних сил та експертів, а головне - органів місцевого самоврядування, які вважали такі зміни порушенням їхніх прав і посяганням на незалежність місцевого самоврядування. Відсутність консенсусу стосовно цих та інших положень призвела до провалу конституційної реформи щодо децентралізації Верховною Радою України VIII скликання.

Враховуючи зазначене, перенесення дискусійних положень у новий законопроект щодо децентралізації влади без широкого суспільного обговорення й роз'яснення окремих його положень автоматично призвело до чергової хвилі критичних зауважень. Крім того, у законопроекті про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) №2598 від 13 грудня 2019 р. пропонувалося зменшити термін повноважень органів місцевого самоврядування з п'яти до чотирьох років, скасовувався спеціальний статус міст Києва та Севастополя, особливий статус втрачали й міста обласного підпорядкування тощо [2]. Натомість у законопроекті не прописані повноваження голів громад, округів та областей. Особливо значний резонанс викликало перенесення регулювання багатьох ключових питань зі сфери конституційних норм до окремих законодавчих актів.

Цілком прогнозовано законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) № 2598 від 13 грудня 2019 р. викликав критику не лише опозиційних до влади політичних сил, а представників місцевого самоврядування та неурядових організацій. Зокрема, було оприлюднено Спільну заяву міських, селищних, сільських голів, голів об'єднаних територіальних громад та експертів з питань децентралізації влади і місцевого самоврядування, в якій зазначено, що «запропоновані законопроектом № 2598 зміни, порівняно з чинною Конституцією України, містять ознаки централізації влади, звужують статус органів місцевого самоврядування та надмірно розширюють контрольні повноваження держави в особі префектів та Президента» [5]. Додатком до заяви було перелічено перелік загроз для органів місцевого самоврядування. Своєю чергою, підписанти заяви виступили за «доопрацювання проекту змін до Конституції щодо децентралізації влади з широким залученням органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, профільних експертів та представників громадянського суспільства...» і висловили готовність «долучитися до цієї роботи й зробити все від них залежне, аби гармонізувати проект змін та привести його у відповідність з положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування» [5].

На критичні зауваження оперативно від- реагували в Офісі Президента України. Так, 27 грудня 2019 р. Глава держави відкликав попередній законопроект та вніс на розгляд Верховної Ради доопрацьований. У новому законопроекті про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) було змінено ряд положень, передусім тих, які звужували гарантовані чинними конституційними нормами права громад, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб. Зокрема, згідно з частиною першою ст.113 проекту до системи адміністративно-територіального устрою України окремими адміністративно-територіальними одиницями, окрім громад, округів, областей, Автономної Республіки Крим, були повернуті міста Київ та Севастополь, а відповідно до частини шостої цієї самої статті «статус міста Києва як столиці України та міста Севастополь у системі адміністративно-територіального устрою України визначаються законами України» [2]. Також згідно з частиною п'ятою ст. 141 законопроекту строк повноважень голови громади, депутатів ради громади, окружної, обласної ради, обраних на чергових виборах, знову становить п'ять років.

Серед позитивних новел законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади), на нашу думку, слід відзначити викладення ст. 132 в новій редакції, з якої прибрано положення про «поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади», натомість включено гарантії, відповідно до яких «територіальний устрій України ґрунтується на засадах унітарності, єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, субсидіарності і повсюдності місцевого самоврядування...» [2]. Позитивними видаються і зміни частини першої ст. 133 щодо системи адміністративно-територіального устрою України, якими передбачено замість нинішніх «Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл» запровадити систему адміністративно-територіального устрою України у складі таких адміністративно-територіальних одиниць: громади, округи, області, Автономна Республіка Крим, міста Київ та Севастополь [2]. На наше переконання, укрупнені громади й округи за умови надання їм необхідних повноважень та матеріальних і фінансових ресурсів матимуть більше можливостей для реалізації програм і планів соціально-економічного, культурного тощо розвитку, ніж нинішні села, селища й міста та райони. Так само позитивними новаціями є давно очікувані норми про створення виконавчих органів ради громади, виконавчих комітетів окружних та обласних рад, тобто створення на окружному й обласному рівнях виконкомів, сформованих органами місцевого самоврядування та їм підконтрольних, замість нинішніх державних адміністрацій.

Водночас до допрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) включено норми, які уже викликали критичні зауваження головним чином з точки зору їх відповідності принципам субсидіарності й незалежності місцевого самоврядування. Так, формулювання частини першої ст.118 законопроекту, згідно з яким «виконавчу владу в округах і областях, містах Києві та Севастополі здійснюють префекти та територіальні органи центральних органів виконавчої влади» [2] потенційно можуть нести загрозу звуження повноважень виконавчих комітетів окружних та обласних рад, тобто передачі повноважень щодо здійснення виконавчої влади на місцях органам місцевого самоврядування. Водночас представник центральної влади мав би зосередитися на виконанні контрольних функцій за використанням коштів державного бюджету та аналізі актів органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб на предмет відповідності Конституції й законам України [6, с. 57].

Конфліктна ситуація можлива і через надання префекту права згідно зі ст. 119 на підставі і в порядку, що визначені законом, видавати акти, які є обов'язковими на відповідній території, адже згідно зі ст. 114 ради і голови громад, виконавчі органи рад громад, окружні і обласні ради, виконавчі комітети окружних і обласних рад також ухвалюють акти, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. При цьому надане префекту частиною другою ст. 144 право призупиняти дію актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду посилює позиції центральної влади на місцевому рівні [2].

Вважаємо дискусійними рішення про вилучення з Конституції частини другої ст. 133, яка містить перелік і назви областей України, АР Крим, міста Київ та Севастополь, а натомість включення частини четвертої ст. 133, згідно з якою «порядок утворення, ліквідації, встановлення та зміни меж, найменування і перейменування громад, округів, областей, віднесення громад до категорії сіл, селищ, міст визначаються законом» [2]. Так само на конституційному рівні не визначені статус голів громад, депутатів рад громад, окружних, обласних рад, порядок утворення, реорганізації та ліквідації виконавчих органів ради громади, виконавчих комітетів окружних, обласних рад, обсяг їх повноважень тощо, які згідно зі ст. 140 законопроекту запропоновано визначати законом.

Чи не найбільше критичних зауважень пов'язано з наданням згідно зі ст.119 законопроекту повноважень префекту «вносити Президенту України подання про зупинення дії ухваленого радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці та тимчасове зупинення у зв'язку з цим повноважень голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради [2]. Докладніше нові повноваження Глави держави виписані в частині третій ст. 144 законопроекту: «У разі ухвалення радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, Президент України за поданням префекта зупиняє указом дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду України, тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого. Тимчасовий державний уповноважений спрямовує та організовує діяльність відповідних виконавчих органів ради громади, виконавчого комітету окружної, обласної ради» [2]. При цьому правовий статус тимчасового державного уповноваженого також не визначений у Конституції, а має регулюватися окремим законом. Відповідно до частини сьомої ст. 144 законопроекту у разі визнання Конституційним Судом України акта голови громади, ради громади, окружної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України повинна достроково припинити повноваження голови громади, ради громади, окружної, обласної ради [2].

Висновки

Реформування державного управління в Україні потребує системного оновлення законодавчого поля, у тому числі внесення змін до Конституції. Відповідні суспільні очікування знайшли практичне втілення в поданні Президентом України на розгляд парламенту законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) №2598 від 13 грудня 2019 р. Його здобутком стали положення щодо: ґрунтування територіального устрою України на засадах унітарності, єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, субсидіарності і повсюдності місцевого самоврядування, запровадження трискладової системи адміністративно-територіального устрою України - громади, округи, області, створення виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування на рівні округу й області замість нинішніх державних адміністрацій та ін.

Разом із тим законопроект, навіть у доопрацьованій формі від 27 грудня 2019 р., містив ряд положень, які потенційно можуть нести загрозу звуження прав органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Такими є право префекта здійснювати виконавчу владу в округах і областях, містах Києві та Севастополі, видавати акти, які є обов'язковими на відповідній території, призупиняти дію актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду, вносити Президенту України подання про зупинення дії ухваленого радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, та про тимчасове зупинення у зв'язку з цим повноважень голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради тощо. Чи не найбільше критики викликала норма про право Президента України у разі ухвалення радою громади, головою громади, окружною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України та створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, за поданням префекта зупиняти указом дію відповідного акта й тимчасово зупиняти повноваження голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради та призначати тимчасового державного уповноваженого. У разі визнання Конституційним Судом України зазначеного акта таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України повинна достроково припиняти повноваження голови громади, ради громади, окружної, обласної ради. Так само сумнівними видаються пропозиції визначати на рівні законів, а не в Конституції, засади правового статусу голів громад, депутатів рад громад, окружних, обласних рад, порядок утворення, реорганізації та ліквідації виконавчих органів ради громади, виконавчих комітетів окружних, обласних рад, обсяг їх повноважень тощо. Дискусійність цих та інших положень, зрештою, була визнана суб'єктом права законодавчої ініціативи - Президентом України, що призвело до відкликання законопроекту. Водночас аналіз цього законопроекту і визначення найбільш дискусійних його положень є корисним у контексті необхідності розроблення нового законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.

Список використаних джерел

конституція законопроект децентралізація влади

1. Більшість українців виступають за продовження децентралізації: опитування. URL: https://decentralization.gov.ua/ news/12116 (Дата звернення: 10.01.2020).

2. Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) №2598 від 13.12.2019 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67644 (Дата звернення: 10.01.2020).

3. Пояснювальна записка до проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) № 2598 від 13.12.2019 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67644 (Дата звернення: 10.01.2020).

4. Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) №2217а від 01.07.2015 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55812 (Дата звернення: 10.01.2020).

5. Спільна заява міських, селищних, сільських голів, голів об'єднаних територіальних громад та експертів з питань децентралізації влади і місцевого самоврядування. Український кризовий медіа-центр. 2019. 19 грудня. URL: https://uacrisis.org/ua/74427- decentralization-common-statement (Дата звернення: 10.01.2020).

6. МищакІ.М. Законодавче забезпечення місцевого самоврядування в Україні та перспективи його удосконалення. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 1. С. 54-57. URL: https://instzak.com/index.php/journal/article/ view/702 (Дата звернення: 10.01.2020).

References

1. Bilshist ukraintsiv vystupaiut zaprodovzhennia detsentralizatsii: opytuvannia. URL: https://decentralization.gov.ua/news/12116 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

2. Pro vnesennia zmin do KonstytutsiiUkrainy (shchodo detsentralizatsii vlady): Proekt Zakonu №2598 vid 13.12.2019r. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67644 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

3. Poiasniuvalna zapyska do proektu Zakonu pro vnesennia zmin do Konstytutsii Ukrainy (shchodo detsentralizatsii vlady) №2598 vid 13.12.2019r. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67644 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

4. Pro vnesennia zmin do Konstytutsii Ukrainy (shchodo detsentralizatsii vlady):Proekt Zakonu №2217a vid 01.07.2015 r. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55812 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

5. Spilna zaiava miskykh, selyshchnykh,silskykh holiv, holiv obiednanykh terytorialnykh hromad ta ekspertiv z pytan detsentralizatsii vlady i mistsevoho samovriaduvannia. (2019). Ukrainskyi kryzovyi media-tsentr, 19 hrudnia. URL: https://uacrisis.org/ua/74427-decentralization-common-statement (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

6. Myshchak,I.M. (2013). Legislative regulation of the self-government in Ukraine and perspectives for its improvement. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 1, 54-57. URL: https://instzak.com/index.php/journal/article/ view/702 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru