До питання про арбітраж та його види
Розгляд правових питань, що стосуються такого інституту міжнародного права, як арбітраж. Дослідження положень міжнародного права та права економічно розвинутих країн. Визначення основних критеріїв, що кладуться в основу поділу арбітражу на види.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.08.2022 |
| Размер файла | 28,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Кафедра економічної безпеки та фінансових розслідувань
Національна академія внутрішніх справ
До питання про арбітраж та його види
Петрина Володимир Нестерович
кандидат юридичних наук, доцент
Анотація
У статті розглянута низка правових питань, що стосуються такого інституту міжнародного права, як арбітраж. При цьому в дослідженні зосереджена увага саме на положеннях міжнародного права та права економічно розвинутих країн. В той же час в дослідженні звертається увага на низку положень українського права про арбітраж, що суперечать відповідним положенням міжнародного права та права економічно розвинутих країн.
Зокрема, в статті розглядаються такі питання, як: 1) визначення поняття «арбітраж»; 2) визначення суб'єкту здійснення арбітражу; 3) визначення критеріїв, що кладуться в основу поділу арбітражу на види; 4) виділення видів арбітражу, що застосовуються в теорії та практиці міжнародного права; 5) визначення понять: «некомерційний арбітраж», «міждержавний арбітраж», «міжнародний інвестиційний арбітраж», «комерційний арбітраж», «внутрішньодержавний комерційний арбітраж», «міжнародний комерційний арбітраж», «арбітраж ad hoc», «інституційний арбітраж», «арбітражний трибунал», «арбітражна установа».
В даній статті також розглядається питання про співвідношення поняття «третейський суд», що використовується в українському законодавстві, з поняттям «внутрішньодержавний комерційний арбітраж» (англ. domestic commercial arbitration), що використовується в праві економічно розвинутих країн.
Певна увага в статті приділяється проблемі некоректного визначення таких понять, як «арбітраж ad hoc» та «інституційний арбітраж», відсутності поняття «арбітражний трибунал» та невизначеності поняття «арбітражна установа» в українському праві.
Ключові слова: арбітраж, види арбітражу, некомерційний арбітраж, міждержавний арбітраж, міжнародний інвестиційний арбітраж, комерційний арбітраж, внутрішньодержавний комерційний арбітраж, міжнародний комерційний арбітраж, арбітраж ad hoc, інституційний арбітраж, третейський суд, арбітражний трибунал, арбітражна установа.
Petryna Volodymyr Nesterovych, Candidate of Legal Sciences (Ph.D.) Associate Professor of the Economic Security and Financial Investigation Department, National Academy of Internal Affairs
TO THE ISSUE OF ARBITRATION AND ITS TYPES
Abstract
In this paper there is considered a number of legal issues related to such institute of international law as arbitration. It should be noted that the research is focused on the provisions of international law and the law of economically developed countries. Meantime, the attention is paid to a number of the provisions of Ukrainian law that contradict the provisions of international law and the law of economically developed countries.
In particular, in the article there are considered such issues as: 1) definition of the notion “arbitration”; 2) determination of the subjects that conduct arbitration; 3) determination of the criteria based on which arbitration may be divided into certain types; 4) determination of the types of arbitration that are used in the theory and practice of international law; 5) definition of such notions as “non-commercial arbitration”, “interstate arbitration”, “international investment arbitration”, “commercial arbitration”, “international commercial arbitration”, “ad hoc arbitration”, “institutional arbitration”, “treteisky court”, “arbitral tribunal”, “arbitration institution”.
In this article there are also considered the issues concerning the correlation of the notion “treteisky court”, that is used in Ukrainian law, with the notion of “domestic commercial arbitration”, that is used in the law of economically developed countries.
Certain attention in this article is paid to the problem of incorrect definition of the terms “ad hoc arbitration” and “institutional arbitration” as well as the lack of the notion “arbitral tribunal” and ambiguity of definition of the notion “arbitration institution” in Ukrainian law.
Keywords: arbitration, types of arbitration, non-commercial arbitration, interstate arbitration, international investment arbitration, commercial arbitration, international commercial arbitration, ad hoc arbitration, institutional arbitration, treteisky court, arbitral tribunal, arbitration institution.
Вступ
Постановка проблеми. Міжнародний комерційний арбітраж, який зазвичай згадується в юридичній літературі, не є єдиним видом арбітражу. Проте, достатньо часто ця обставина в юридичній літературі не враховується і до міжнародного комерційного арбітражу відносять такі види арбітражу, які, власне, не є міжнародним комерційним арбітражем. З огляду на цю обставину набуває важливості питання про з'ясування того, що ж таке арбітраж в цілому, які існують види арбітражу та які критерії кладуться в основу поділу арбітражу на види.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Темі міжнародного комерційного арбітражу присвячені роботи низки українських правознавців, серед яких К.Вітман, А.Довгерт, В.Кисіль, В.Комаров, В.Луць, О.Перееверзнєва, І.Побірченко, М.Приходько, І.Проценко, Ю.Рилач, А.Цірат, Г.Цірат, Ю.Шемшученко та інші. Проте, ці роботи фактично не торкаються питань розмежування арбітражу на види та тих ознак, за якими міжнародний комерційний арбітраж відрізняється від інших видів арбітражу.
Мета статті - висвітлення проблем, пов'язаних з поняттям арбітражу, визначенням видів арбітражу та визначенням відмінностей між різними видами арбітражу
Виклад основного матеріалу
Слово «арбітраж», що вживається в українській мові, походить від французького слова arbitrage. В англійській мові французькому слову «arbitrage» відповідає слово «arbitration».
В українському праві, на відміну від міжнародного права, зазвичай «терміном «арбітраж» позначають три взаємопов'язаних поняття, які відображують різні аспекти цього явища: по-перше, під міжнародним комерційним арбітражем розуміють орган, завданням якого є вирішення міжнародних комерційних спорів; по-друге, цей термін означає процедуру (механізм, порядок) вирішення спорів; по-третє, міжнародним комерційним арбітражем називають конкретний склад арбітражу, що вирішує певний спір» [1]. Українська концепція арбітражу, на якій ґрунтується вищенаведене визначення, походить від радянської концепції, так званого, державного арбітражу.
В міжнародному праві та праві розвинутих країн поняття «арбітраж» (англ. arbitration; франц. arbitrage) визначається виключно як «спосіб вирішення спорів» [2, С. 100]. При чому зазначається, що «арбітраж є способом вирішення спорів поза судами...» [3], тобто поза органами державної судової влади. В міжнародному праві та праві економічно розвинутих країн, так само, як і у юридичній літературі цих країн (на відміну від права України та пострадянських країн), термін «арбітраж» (англ. arbitration; франц. arbitrage) ніколи не вживається для позначення будь-якого «органу, завданням якого є вирішення міжнародних комерційних спорів», та/або «конкретного складу арбітражу, що вирішує певний спір». В даній статті поняття «арбітраж» (англ. arbitration; франц. arbitrage) вживається виключно в тому розумінні, яке воно має в міжнародному праві, тобто як спосіб вирішення спорів, бо в усіх країнах світу, крім деяких пострадянських країн, здійснення арбітражу ґрунтується саме на такому його розумінні.
В юридичній літературі арбітраж визначається як «спосіб вирішення спорів із залученням однієї або більшої кількості нейтральних третіх осіб, які зазвичай визначаються за домовленістю сторонами спору та чиє рішення є обов'язковим до виконання» [2, С. 100]. Такі нейтральні треті особи, що залучаються сторонами спору до його вирішення, називаються арбітрами (англ. arbitrators). Арбітри, як правило, є самозайнятими особами, які нікому не підпорядковуються, що й забезпечує високий ступінь їх незалежності і неупередженості. Ті конкретні арбітри (або навіть один арбітр), які були обрані (за згодою таких арбітрів) для вирішення спору шляхом арбітражу, в міжнародному праві називаються арбітражним трибуналом (анл. arbitral tribunal)1. «Арбітраж, зазвичай, здійснюється одним або трьома арбітрами, які в будь-якому випадку іменуються арбітражним «трибуналом» [4, С. 2].
До визначальних характеристик міжнародно-правового інституту арбітражу відноситься, по-перше, те, що арбітраж завжди здійснюється виключно арбітражними трибуналами, які складаються із певних арбітрів, а, подруге, те, що арбітражні трибунали завжди є тимчасовими утвореннями, які створюються для вирішення конкретного спору2.
Арбітраж в залежності від ознак, що кладуться в основу поділу, поділяють на різні види. При цьому кожен з відповідних видів арбітражу може бути в свою чергу також поділений на певні види (чи підвиди). Таким чином, спробуємо класифікувати види арбітражу та визначити критерії, які дозволяють нам розмежовувати певні види арбітражу між собою.
1. Поділ арбітражу на види за такими ознаками, як вид та склад спірних правовідносин, для врегулювання яких застосовується арбітраж
Арбітраж, як спосіб вирішення спорів, застосовується для врегулювання спорів, що виникають із різних видів правовідносин. Так, зокрема, арбітраж може застосовуватись для врегулювання спорів, що виникають як із публічно- правових відносин, так і з приватноправових відносин, а саме, комерційних відносин. Таким чином, якщо покласти в основу поділу арбітражу на види таку ознаку, як вид спірних правовідносин, для врегулювання яких застосовується арбітраж, то арбітраж можна поділити на: 1) некомерційний арбітраж та 2) комерційний арбітраж.
Некомерційний арбітраж - це спосіб вирішення спорів, що виникають із публічно-правових відносин.
Поклавши в основу поділу таку ознаку, як суб'єктний склад спірних публічно-правових відносин, для врегулювання яких застосовується арбітраж, некомерційний арбітраж можна в свою чергу поділити на такі види, як: 1) міждержавний арбітраж, та 2) міжнародний інвестиційний арбітраж.
Міждержавний арбітраж (англ. interstate arbitration) - це спосіб вирішення спорів, що виникають між державами.
Міждержавний арбітраж, як спосіб врегулювання спорів, що виникають між державами, було передбачено ще Конвенцією про мирне врегулювання міжнародних спорів 1899 року (англ. 1899 Convention for the Pacific Settlement of International Disputes). Такий арбітраж є некомерційним за своєю природою, і, безумовно, не може відноситись до міжнародного комерційного арбітражу.
Міжнародний інвестиційний арбітраж (англ. international investment arbitration) - це спосіб вирішення інвестиційних спорів, що виникають із публічно-правових відносин, суб'єктами яких є держава, з одного боку, та іноземний інвестор, з другого боку.
Суть міжнародних інвестиційних спорів, що вирішуються шляхом міжнародного інвестиційного арбітражу, полягає в оспоренні іноземними інвесторами правомірності дій або бездіяльності відповідних держав по відношенню до інвестиційних активів, придбаних іноземними інвесторами на території таких держав. Таким чином, такі спори виникають із міжнародних публічно-правових відносин. З огляду на це, міжнародний інвестиційний арбітраж, за допомогою якого вирішується такий спір, не можна відносити до міжнародного комерційного арбітражу, як це часом робиться в літературі, тому що шляхом міжнародного комерційного арбітражу вирішуються лише такі спори, що виникають із міжнародних приватноправових відносин.
Комерційний арбітраж - це спосіб вирішення спорів, що виникають із комерційних (приватноправових) правовідносин між суб'єктами господарювання. «Комерційний арбітраж є приватною формою розгляду та прийняття обов'язкових рішень з вирішення спорів, що здійснюється неупередженим трибуналом, утвореним за згодою сторін спору» [4, C. 2].
Комерційним арбітраж, зазвичай, вважається тоді, коли шляхом такого арбітражу вирішуються спори, що виникають із комерційних (англ. commercial) відносин, тобто відносин у сфері підприємницької діяльності, що виникають, зокрема, з приводу: торговельних правочинів щодо надання або обміну товарами або послугами; дистриб'юторських договорів; комерційного представництва або агентських відносин; факторингу; оренди (англ. leasing); будівництва промислових об'єктів; надання консультаційних послуг; інжинірингу; надання дозволів на користування об'єктами інтелектуальної власності (англ. licensing); інвестування; фінансування; банківських послуг; страхування; угод про експлуатацію природних ресурсів або концесію; спільну діяльність та інші форми промислової чи підприємницької співпраці; перевезення вантажів та пасажирів повітряним, морським, залізничним та автомобільним транспортом [5].
Арбітраж, як спосіб вирішення комерційних спорів, має численні переваги перед таким способом вирішення комерційних спорів, як судочинство. До таких переваг відноситься: 1) вибір сторонами осіб, що будуть вирішувати спір; 2) контроль сторін спору за процедурою вирішення спору; 3) менші витрати, що несуть сторони у зв'язку із вирішенням спору; 4) менша тривалість строку, на протязі якого вирішується спір; 5) більша свобода дій сторін в організації комерційного арбітражу, та дій арбітрів при вирішенні справи шляхом комерційного арбітражу; 6) конфіденційність процедури вирішення спору; 7) статус арбітражного рішення.
З огляду на вищезазначені переваги арбітражу над судочинством більшість юристів і бізнесменів визнають арбітраж більш ефективним способом вирішення комерційних спорів, ніж судочинство. Так, наприклад, за даними Американської асоціації правників (англ. American Bar Association) 80 відсотків американських правників і 83 відсотка американських бізнесменів вважають арбітраж більш ефективним способом вирішення комерційних спорів, а при проведені міжнародного опитування - цей відсоток сягнув 86 [6].
Поклавши в основу поділу таку ознаку, як суб'єктний склад спірних комерційних (приватноправових) відносин, для врегулювання яких застосовується арбітраж, комерційний арбітраж можна в свою чергу поділити на такі види, як: 1) внутрішньодержавний комерційний арбітраж та
2) міжнародний комерційний арбітраж.
Внутрішньодержавний комерційний арбітраж (англ. domestic commercial arbitration) - це спосіб вирішення спорів, які виникають із комерційних правовідносин, між суб'єктами господарювання однієї країни.
Порядок здійснення внутрішньодержавного комерційного арбітражу в кожній країні визначається правом відповідної країни.
В Україні замість інституту внутрішньодержавного комерційного арбітражу запроваджено інститут третейських судів. Концепція інституту третейських судів в Україні побудована на змішенні двох концепцій:
1) концепції внутрішньодержавного комерційного арбітражу (англ. domestic commercial arbitration), що існує в економічно розвинутих країнах, та
2) концепції третейських судів, що існували в Російській Імперії з початку 19-го сторіччя, а також певний час існували в СРСР.
Між інститутом внутрішньодержавного комерційного арбітражу (англ. domestic commercial arbitration) в економічно розвинутих країнах та українським інститутом третейських судів існує принципова різниця. По-перше, існує фундаментальна різниця у визначенні суті інститутів «внутрішньодержавний комерційний арбітраж» (англ. domestic commercial arbitration) та «третейський суд». Так, якщо поняття «внутрішньодержавний комерційний арбітраж» (англ. domestic commercial arbitration), як і будь який інший арбітраж (англ. arbitration) означає виключно певний спосіб вирішення спорів, то поняття «третейський суд» означає «недержавний незалежний орган» [7], тобто певну організацію. По-друге, існує різниця в категоріях спорів, які вирішуються шляхом внутрішньодержавного комерційного арбітражу (англ. domestic commercial arbitration) в економічно розвинутих країнах, та які вирішуються третейськими судами в Україні. Так, шляхом внутрішньодержавного комерційного арбітражу вирішуються тільки господарські спори. В той час, як третейськими судами України вирішуються як господарські, так і цивільні спори. По третє, існує різниця у визначенні того, хто саме вирішує спори. Так, в економічно розвинутих країнах за будь-якого виду арбітражу вирішують спори (і, відповідно, приймають арбітражні рішення) завжди арбітражні трибунали (англ. arbitral tribunals), які в усіх без виключення випадках тимчасово створюються із відповідної кількості арбітрів. В той час, як в Україні спори вирішуються як 1) постійно діючими третейськими судами (недержавними незалежними органами), так і 2) третейськими судами (недержавними незалежними органами), що утворюються для вирішення конкретного спору (суди ad hoc) [7]. Між інститутом внутрішньодержавного комерційного арбітражу (англ. domestic commercial arbitration) в економічно розвинутих країнах та українським інститутом третейських судів існують також інші, хоча і менш суттєві відмінності.
Міжнародний комерційний арбітраж - це «спосіб вирішення спорів, що виникають із міжнародних комерційних відносин» [8]. Міжнародними комерційні відносини, зазвичай, вважаються тоді, коли місцезнаходження суб'єктів цих відносин є в різних країнах.
Цей вид арбітражу є найбільш поширеним і відомим та найчастіше згадується в юридичній літературі. Регулюванню даного виду арбітражу приділено найбільшу увагу. Так, на міжнародному рівні було прийнято низку правових актів, направлених на регулювання міжнародного комерційного арбітражу. Крім того переважна більшість країн світу прийняла національні закони про міжнародний комерційний арбітраж, що мають базуватися на нормах міжнародного права.
До міжнародно-правових актів, направлених на регулювання міжнародного комерційного арбітражу, відносяться такі акти, як Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, укладена у 1958 році у м. Нью Йорк, США (англ. the 1958 New York Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Awards), Європейська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж (англ. European Convention on International Commercial Arbitration), укладена в 1961 році, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 40/72 від 11.12.1985 р., якою було схвалено Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж (англ. Model Law on International Commercial Arbitration), розроблений Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL), Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 61/33 від 04.12.2006 р., якою були внесені зміни до Типового закону про міжнародний комерційний арбітраж.
На підставі вищезазначених Резолюцій Генеральної Асамблеї ООН Україна, як і інші країни-члени ООН, прийняла законодавчий акт про міжнародний комерційний арбітраж, в основу якого було покладено вищезгаданий Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж. Це Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», в преамбулі якого зазначено, що «цей Закон... враховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України, а також в типовому законі, прийнятому в 1985 році Комісією ООН з права міжнародної торгівлі і схваленому Генеральною Асамблеєю ООН для можливого використання державами у своєму законодавстві» [9].
Проте, прийнявши Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Україна все ж таки не в достатній мірі досягла цілей гармонізації свого законодавства про міжнародний комерційний арбітраж з нормами міжнародного права. Норми Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» часом суттєво відрізняються від положень, передбачених Типовим законом про міжнародний комерційний арбітраж. Головним чином це стосується термінології, що застосовується в Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж». При прийнятті Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» в його основу була покладена радянська концепція арбітражу, яка перейшла в право України із радянського права (тобто права СРСР). У цьому зв'язку положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» в значній мірі були сформовані інакше, ніж положення Типового закону про міжнародний комерційний арбітраж, що зробило цей закон таким, що певним чином спотворює загальноприйняте у світі уявлення про те, що є міжнародним комерційним арбітражем. В той же час треба відмітити, що Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» застосовується тільки в тому випадку, коли місце арбітражу є в Україні, що в практиці вирішення міжнародних комерційних спорів буває не так часто.
міжнародне право арбітраж
2. Поділ арбітражу на види за такою ознакою, як арбітражні правила (англ. arbitration rules), згідно з якими здійснюється арбітраж
Якщо покласти в основу поділу арбітражу на види таку ознаку, як арбітражні правила (англ. arbitration rules) В українському праві арбітражні правила (англ. arbitration rules) зазвичай називаються арбітражним регламентом, згідно з якими здійснюється арбітраж, то арбітраж (включаючи усі вищерозглянуті його види) може бути поділений на: 1) арбітраж ad hoc (англ. ad hoc arbitration) та 2) інституційний арбітраж (англ. institutional arbitration).
Арбітраж ad hoc (англ. ad hoc arbitration) - це такий спосіб вирішення спорів, при якому арбітраж здійснюється тимчасовим арбітражним трибуналом згідно із арбітражними правилами (англ. arbitration rules), що розроблені сторонами певного спору для вирішення цього конкретного спору. Такі правила, на загал, становлять частину арбітражної угоди.
Ad hoc з латинської мови перекладається «для цього». Таким чином, у зв'язку з тим, що при даному виді арбітражу арбітражні правила застосовуються тільки один раз для вирішення одного конкретного спору, так би мовити «для цього» спору, такий арбітраж традиційно називають арбітражем ad hoc В українській юридичній літературі поняття «арбітраж ad hoc» зазвичай трактується інакше..
При арбітражі ad hoc сторони спору мають самі здійснювати організацію (адміністрування) арбітражу і жодна арбітражна установа (англ. arbitration institution) не залучається сторонами до організації (адміністрування) арбітражу. Таким чином, вважається, що арбітраж аd hoc є менш затратним, ніж інституційний арбітраж, при якому обрана сторонами спору арбітражна установа надає сторонам платні послуги з організації (адміністрування) арбітражу.
Треба зауважити, що в сучасних умовах сторони спору, які не залучають до організації (адміністрування) арбітражу будь-якої арбітражної установи, можуть, зазначивши це в своїй арбітражній угоді, самі організовувати (адмініструвати) арбітраж, керуючись Арбітражними правилами ЮНСІТРАЛ (англ. the UNCITRAL Arbitration Rules). При цьому такий арбітраж також вважається арбітражем аd hoc, бо він не може бути віднесений до інституційного арбітражу.
Інституційний арбітраж (англ. institutional arbitration) - це такий спосіб вирішення спорів, при якому арбітраж здійснюється тимчасовим арбітражним трибуналом згідно із арбітражними правилами (англ. arbitration rules), які встановлені визначеною сторонами спору арбітражною установою (англ. arbitration institution).
В джерелах інституційний арбітраж, зазвичай, визначається так: «інституційний арбітраж - це арбітраж, що здійснюється згідно з інституційним арбітражним регламентом та за яким наглядає арбітражна установа, що відповідає за різні аспекти арбітражу, що стосуються формування арбітражного трибуналу, управлінських, фінансових та інших справ» [10].
Установа англійською мовою перекладається як institution, звідси і арбітраж англійською мовою називається institutional arbitration і відповідно українською мовою - інституційний арбітраж. В літературі поняття «арбітражна установа» (англ. arbitral institution) зазвичай визначають як «постійно діюча організація, що має свій власний арбітражний регламент, що регулює порядок надання цією організацією послуг та інші процесуальні аспекти арбітражу» [10].
Для того, щоб спір вирішувався шляхом інституційного арбітражу, сторони мають зазначити це у своїй арбітражній угоді. Є два коректні шляхи, як це може бути зроблено: 1) сторони мають зазначити в арбітражній угоді, що спір буде вирішуватись шляхом арбітражу згідно з арбітражними правилами певної арбітражної установи; 2) сторони мають зазначити в арбітражній угоді, що спір буде вирішуватись шляхом арбітражу під егідою (англ. under the auspices of) певної арбітражної установи. Писати в арбітражній угоді, що спір буде вирішуватись певною арбітражною установою, є помилкою тому, що арбітражні установи згідно з міжнародним правом та правом економічно розвинутих країн не вирішують спори шляхом арбітражу. Проте, треба визнати, що така помилка є досить поширеною на теренах України, де ще й досі більшість юристів продовжують розуміти інститут арбітражу на радянський штиб.
Проте, незалежно від того, яке точно формулювання буде містити арбітражна угода, у випадку, якщо в ній поряд зі словами про вирішення спору шляхом арбітражу буде зазначена назва певної арбітражної установи, відповідна арбітражна установа на підставі такої арбітражної угоди і звернення до неї будь-якої із сторін спору може прийняти рішення про започаткування арбітражного процесу і надання сторонам послуг з організації (адміністрування) арбітражу згідно із своїми арбітражними правилами.
Здійснення інституційного арбітражу позбавляє сторони необхідності самим розробляти арбітражні правила та організовувати (адмініструвати) арбітраж, бо в цьому випадку за них це робить відповідна арбітражна установа. Проте, на загал, інституційний арбітраж вважається більш затратним для сторін, бо послуги будь-якої арбітражної установи з організації (адміністрування) арбітражу є платними.
Арбітражні установи можуть мати різні назви, наприклад, «суд», «інститут», «центр», «асоціація» тощо. Проте, треба наголосити на тому, що згідно з міжнародним правом та правом економічно розвинутих країн арбітражні установи, незалежно від назви, самі не вирішують спори та, відповідно, не приймають арбітражних рішень В українському праві, всупереч міжнародному праву та праву економічно розвинутих країн, арбітражні установи трактуються як такі, що вирішують спори шляхом арбітражу і, відповідно, приймають арбітражні рішення..
На загал, для надання послуг щодо організації (адміністрування) арбітражу для кожного виду арбітражу були створені окремі арбітражні установи.
Так, для надання послуг з організації (адміністрування) міждержавного арбітражу було створено Постійний арбітражний суд (англ. Permanent Court of Arbitration), який знаходиться в м. Гаага, Нідерланди Проте ця арбітражна установа на практиці може надавати також послуги з організації (адміністрування) міжнародного комерційного арбітражу.
Для надання послуг з організації (адміністрування) міжнародного інвестиційного арбітражу було створено Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів (англ. International Centre for Settlement of Investment Disputes), який знаходиться в м. Вашингтон, США.
Для надання послуг з організації (адміністрування) внутрішньодержавного комерційного арбітражу в кожній країні створюються спеціальні арбітражні установи.
Для надання послуг з організації (адміністрування) міжнародного комерційного арбітражу в кожній країні також створюються спеціальні арбітражні установи Проте, міжнародні комерційні арбітражні установи так само можуть надавати послуги з організації (адміністрування) внутрішньодержавного комерційного арбітражу. Усього у світі нараховується понад 1200 таких установ. Серед найбільш відомих в Україні іноземних міжнародних арбітражних установ можна назвати: Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торговельної палати (англ. ICC International Court of Arbitration), що знаходиться в м. Париж, Франція; Лондонський суд міжнародного арбітражу (англ. London Court of International Arbitration), що знаходиться в м. Лондон, Велика Британія; Арбітражний інститут Стокгольмської торговельної палати (англ. Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce), що знаходиться в м. Стокгольм, Швеція; Міжнародний арбітражний суд Федеральної палати економіки Австрії у Відні (англ. Vienna International Arbitral Centre of the Austrian Federal Economic Chamber), що знаходиться в м. Відень, Австрія.
Висновки
Арбітраж в міжнародному праві та праві економічно розвинутих країн визначається виключно як спосіб вирішення спорів. Визначення, і в певній мірі організація, арбітражу за українським правом це цілком не відповідає положенням міжнародного права та права економічно розвинутих країн.
Міжнародний комерційний арбітраж не є єдиним видом арбітражу. В міжнародному праві і практиці та праві і практиці економічно розвинутих країн існують ще інші види арбітражу.
В основі поділу арбітражу на види лежать певні ознаки, основними з яких є: 1) вид та склад спірних правовідносин, для врегулювання яких застосовується арбітраж, та 2) арбітражні правила, згідно з якими здійснюється арбітраж.
За такою ознакою, як вид та склад спірних правовідносин, для врегулювання яких застосовується арбітраж, арбітраж може бути поділений на:
1) некомерційний арбітраж та 2) комерційний арбітраж.
В свою чергу некомерційний арбітраж за такою ознакою, як суб'єктний склад спірних правовідносин, для врегулювання яких застосовується арбітраж, поділяється на такі види, як: 1) міждержавний арбітраж та 2) міжнародний інвестиційний арбітраж.
Комерційний арбітраж, в свою чергу, за такою ознакою, як суб'єктний склад спірних правовідносин, для врегулювання яких застосовується арбітраж, поділяється на такі види, як: 1) внутрішньодержавний комерційний арбітраж та 2) міжнародний комерційний арбітраж.
Поняття «внутрішньодержавний комерційний арбітраж», передбачене правом економічно розвинутих країн, та поняття «третейський суд», передбачене правом України, не є тотожними і ґрунтуються на принципово різних засадах.
За такою ознакою, як арбітражні правила, згідно з якими здійснюється арбітраж, арбітраж може бути поділений на: 1) арбітраж ad hoc та 2) інституційний арбітраж.
Визначення понять «арбітраж ad hoc» та «інституційний арбітраж», що даються в українській юридичній літературі, як правило, не відповідають положенням міжнародного права та права економічно розвинутих країн.
Згідно з міжнародним правом та правом економічно розвинутих країн арбітраж, незалежно від його виду, здійснюється виключно арбітражними трибуналами, які складаються із арбітрів, обраних для вирішення певної конкретної справи.
Згідно з міжнародним правом та правом економічно розвинутих країн арбітражні трибунали завжди створюються тимчасово для вирішення певної конкретної справи і припиняють свою діяльність після закінчення арбітражу.
Арбітражні установи (які можуть називатися арбітражними судами, інститутами, центрами, асоціаціями тощо) згідно з міжнародним правом та правом економічно розвинутих країн не можуть вирішувати спори шляхом арбітражу і, відповідно, приймати арбітражні рішення. Мета з якою вони створюються та функціонують є надання платних послуг з організації (адміністрування) арбітражу.
Література
1. Міжнародне приватне право. Особлива частина: підручник / за ред. А.С. Довгерта, В.І. Кисіля. - Київ: Правова єдність, 2013. - 399 с. - Режим доступу:
http://pidruchniki.com/1728092456831/pravo/mizhnarodniy_komertsiyniy_arbitrazh.
2. Black's Law Dictionary (7th ed.). (1999). St. Paul, MN: West Publishing Co.
3. The US Legal Dictionary. Arbitration. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://administrativelaw.uslegal.com/alternative-means-of-dispute-resolution/arbitration/
4. Latham & Watkins. Guide to International Arbitration. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.lw.com/thoughtleadership/guide-to-international-arbitration-2017.
5. UNCITRAL Model Law on International Commercial Arbitration. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/
uncitral/en/19-09955_e_ebook.pdf.
6. American Bar Association. Benefits of arbitration for commercial disputes.
[Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.americanbar.org/content/dam/aba/
marketing/dispute-resolution/resources/aba-dr-arbitration-guide.pdf
7. Закон України «Про третейські суди». [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 1701-15#Text.
8. United Nations General Assembly Resolution 40/72. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.worldlii.org/int/other/UNGA/1985/87.pdf.
9. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4002-12.
10. Jus Mundi. Institutional Arbitration. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://jusmundi.com/en/document/wiki/en-institutional-arbitration
References
1. Dovgert A.S., Kysyl V.I. (Ed.). (2013). Mizhnarodnepryvatnepravo. Osoblyva chastyna [International private law. Special part]. Kyiv: Pravova Yednist. Retrieved from http://pidruchniki.com/1728092456831/pravo/mizhnarodniy_komertsiyniy_arbitrazh [in Ukrainian].
2. Black's Law Dictionary (7th ed.). (1999). St. Paul, MN: West Publishing Co.
3. The US Legal Dictionary. Arbitration. Retrieved from http://administrativelaw.uslegal.com/alternative-means-of-dispute-resolution/arbitration/
4. Latham & Watkins. Guide to International Arbitration. Retrieved from https://www.lw.com/thoughtleadership/guide-to-international-arbitration-2017.
5. UNCITRAL Model Law on International Commercial Arbitration. Retrieved from https://uncitral.un. org/ sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/en/19-09955_e_ebook.pdf.
6. American Bar Association. Benefits of arbitration for commercial disputes. Retrieved from https://www.americanbar.org/content/dam/aba/marketing/dispute-resolution/resources/aba-dr- arbitration-guide.pdf
7. Zakon Ukrainy «Pro treteysky sudy [The Law of Ukraine “On treteysky courts”]. (n.d.). zakon4.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#Text [in Ukrainian].
8. United Nations General Assembly Resolution 40/72. Retrieved from
http://www.worldlii.org/int/other/UNGA/1985/87.pdf.
9. Zakon Ukrainy «Pro mizhnarodny comerciyny arbitrazh» [The Law of Ukraine “On international commercial arbitration”]. (n.d.). zakon4.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4002-12 [in Ukrainian].
10. Jus Mundi. Institutional Arbitration. Retrieved from https://jusmundi.com/en/ document/wiki/en-institutional-arbitration.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття міжнародного комерційного арбітражу. Категорії спорів та законодавче регулювання діяльності Міжнародного комерційного арбітражного суду України. Міжнародні конвенції, що регулюють комерційний арбітраж, та документи ненормативного характеру.
контрольная работа [32,6 K], добавлен 14.02.2011Взаємозв'язок міжнародного публічного і міжнародного приватного права. Суб'єкти міжнародного приватного права - учасники цивільних правовідносин, ускладнених "іноземним елементом". Види імунітетів держав. Участь держави в цивільно-правових відносинах.
контрольная работа [88,2 K], добавлен 08.01.2011Розгляд процесу розвитку і становлення базової галузі міжнародного права – договірного права. Дослідження етапів формування інституту договірного права впродовж різних періодів історії, визначення особливостей договору на кожному етапі становлення.
статья [27,2 K], добавлен 00.00.0000Дослідження співвідношення міжнародного та національного права в дуалістичній і моністичній теоріях. Аналіз конституцій різних країн щодо впливу міжнародних норм і договорів на національне законодавство. Закріплення основних принципів міжнародного права.
реферат [207,2 K], добавлен 08.01.2014Проблеми та підходи до визначення поняття та місця господарського процесуального права в системі права. Історичний розвиток його предмету та методу. Арбітраж як засіб розгляду спорів. Реформування судової системи. Методи субординації та координації.
реферат [21,4 K], добавлен 06.05.2016Висвітлення питань, пов'язаних із встановленням сутності міжнародного митного права. Визначення міжнародного митного права на основі аналізу наукових підходів та нормативно-правового матеріалу. Система джерел міжнародного митного права та її особливості.
статья [23,1 K], добавлен 17.08.2017Поняття та предмет науки міжнародного приватного права. Система міжнародного приватного права як юридичної науки. Засновники доктрини міжнародного приватного права. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних країн.
реферат [30,3 K], добавлен 17.01.2013Вивчення основних причин виникнення міжнародного права як галузі, що охоплює сукупність правовідносин за участю іноземних елементів. Міжнародне право давнього періоду, середніх віків. Перехід до сучасного міжнародного права і затвердження його принципів.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 11.01.2011Дослідження поняття та основних рис сучасного міжнародного права. Характеристика особливостей міжнародного публічного і приватного права. Міжнародне право від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 року і до першої Гаазької конференції миру.
контрольная работа [28,1 K], добавлен 08.11.2013Сутність, структура та значення сучасної системи міжнародного права, головні етапі її становлення та закономірності розвитку. Проблеми визначення поняття та класифікація джерел міжнародного права. Основні принципи та норми цього правового інституту.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 15.01.2013Особливості співвідношення Конституції України й міжнародно-правових норм. Еволюція взаємодії міжнародного й національного права в українському законодавстві. Тенденції взаємодії міжнародного й національного права України в поглядах вітчизняних учених.
статья [24,4 K], добавлен 06.09.2017Порівняльний аналіз законодавства, робіт вітчизняних та зарубіжних вчених. Вивчення моделі дослідження міжнародного договору як джерела міжнародного права. Розробка пропозицій і рекомендацій, спрямованих на підвищення міжнародної правової діяльності.
статья [138,8 K], добавлен 05.10.2017Уніфікація міжнародного приватного права. Види комерційних договорів. Міжнародні організації та підготовка міжнародних договорів у сфері міжнародного приватного права. Міжнародні договори України в сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 04.11.2014Трудові відносини як предмет міжнародного приватного права. Використання цивілістичних принципів і конструкцій в теорії і практиці трудового права. Полеміка необхідності відділення міжнародного трудового права від міжнародного приватного права.
реферат [20,9 K], добавлен 17.05.2011Поняття та види функцій права. Поняття, ознаки та основні елементи системи права. Предмет та метод правового регулювання як підстави виділення галузей в системі права. Поняття та види правових актів. Поняття, функції, принципи та види правотворчості.
шпаргалка [144,6 K], добавлен 18.04.2011Характеристика міжнародного права рабовласницької доби. Закони Ману. Філософи стародавніх часів про міжнародне право. Правове становище іноземців за часів феодальної доби. Міжнародно-правові теорії феодалізму. Розвиток науки міжнародного права в Росії.
контрольная работа [29,2 K], добавлен 27.10.2010Визначення засобів та регламентація процедури вирішення міжнародних спорів. Застосування міжнародного арбітражу та судового розгляду для вирішення міжнародних спорів. Правовий статус та особливості участі міжнародних організацій у міжнародних спорах.
курсовая работа [90,8 K], добавлен 12.09.2010Розгляд права як особливої форми соціальних норм. Визначення та ознаки права. Види і характеристика нормативних актів; індивідуальні та нормативні акти. Систематизація правових актів. Характеристика діючих та недіючих законів на території України.
презентация [672,9 K], добавлен 17.09.2015Міжнародні економічні відносини, їх зміст і значення. Поняття та класифікація норм міжнародного права. Механізм міжнародно-правового регулювання. Поняття та система джерел міжнародного економічного права. Прийняття резолюцій міжнародних організацій.
контрольная работа [34,3 K], добавлен 08.11.2013Особливості розвитку міжнародного права після розпаду Римської імперії. Дипломатичне і консульське право в феодальний період. Розвиток права міжнародних договорів. Формування міжнародного морського права. Право ведення війни і порядок вирішення спорів.
реферат [25,6 K], добавлен 16.02.2011
