Концептуальні засади формування сталого розвитку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Жарков Володимир Олександрович, аспірант

Анотація

Державне управління в Україні перебуває в стадії активного реформування, що пов'язано, у першу чергу, із запровадженням європейських цінностей в новій системі управління.

Мета статті полягає у визначенні концептуальних засад формування сталого розвитку на сучасному етапі трансформації державного управління в Україні.

Наукова новизна. Дістало подальшого розвитку визначення концептуальних засад формування сталого розвитку на сучасному етапі трансформації державного управління в Україні, які в рамках проведення реформи державного управління передбачають забезпечення сталого розвитку як результат реалізації схваленої Урядом Стратегії реформування державного управління на період до 2021 року. Стратегія, своє чергою, є реакцією на зовнішні чинники впливу, зокрема на рішення Генеральної Асамблеї ООН щодо нової програми в галузі сталого розвитку «Трансформація нашого світу: Порядок денний сталого розвитку на 2030 рік», яка включає 17 цілей розвитку і 169 відповідних завдань.

Висновки. Таким чином, концептуальні засади формування сталого розвитку в системі державного управління в Україні в рамках проведення реформи державного управління передбачають забезпечення сталого розвитку як результат реалізації схваленої Урядом Стратегії реформування державного управління на період до 2021 року. Це, своєю чергою, є реакцією на зовнішні чинники впливу, зокрема на рішення Генеральної Асамблеї ООН щодо нової програми в галузі сталого розвитку «Трансформація нашого світу: Порядок денний сталого розвитку на 2030 рік», яка включає 17 цілей і 169 відповідних завдань. Для України ці цілі і відповідні завдання є обов'язковими для виконання в рамках взятих зобов'язань, що передбачає внесення змін до організаційно-правового механізму державного управління.

Ключові слова: державне управління, система державного управління, сталий розвиток, концептуальні засади сталого розвитку.

Abstract

державний управління сталий розвиток

Zharkov Volodymyr O., Postgraduate student, Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine

CONCEPTUAL BASIS FOR THE SUSTAINABLE DEVELOPMENT FORMATION IN UKRAINE

The purpose of the article is to define the conceptual foundations for the formation of sustainable development at the present stage of public administration transformation in Ukraine.

The scientific novelty. There was further development the conceptual foundations of the sustainable development formation at the present stage of public administration transformation in Ukraine, which, in the context of public administration reform, provides for sustainable development as a result of the implementation the Government Management Reform Strategy approved by the Government for the period until 2021. This, in turn, is a reaction to external factors of influence, in particular, to the decision of the UN General Assembly on a new program in the sustainable development field «Transformation of our world: Agenda for Sustainable Development by 2030», which includes 17 development goals and 169 related tasks. For Ukraine, these goals and related tasks are mandatory to fulfill, within the framework of the obligations undertaken, which provide for amendments to the organizational and legal mechanism of public administration.

Conclusions. Thus, the conceptual foundations for the formation of sustainable development in the public administration system in Ukraine, which in the framework of public administration reform envisage ensuring sustainable development as a result of the implementation of the Government's Strategy for reforming public administration for the period up to 2021. This, in turn, is a response to external influences, in particular the UN General Assembly decision on a new Sustainable Development Agenda: Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development, which includes 17goals: 1)End poverty in all its forms everywhere; 2)End hunger, achieve food security and improved nutrition and promote sustainable agriculture 3)Ensure healthy lives and promote wellbeing for all at all ages; 4)Ensure inclusive and equitable quality education and promote lifelong learning opportunities for all; 5)Achieve gender equality and empower all women and girls; 6) Ensure availability and sustainable management of water and sanitation for all 7) Ensure access to affordable, reliable, sustainable and modern energy for all 8) Promote sustained, inclusive and sustainable economic growth, full and productive employment and decent work for all; 9)Build resilient infrastructure, promote inclusive and sustainable industrialization and foster innovation; 10)Reduce inequality within and among countries; 11)Make cities and human settlements inclusive, safe, resilient and sustainable; 12) Ensure sustainable consumption and production patterns; 13) Take urgent action to combat climate change and its impacts; 14) Conserve and sustainably use the oceans, seas and marine resources for sustainable development; 15)Protect, restore and promote sustainable use of terrestrial ecosystems, sustainably manage forests, combat desertification, and halt and reverse land degradation and halt biodiversity loss; 16)Promote peaceful and inclusive societies for sustainable development, provide access to justice for all and build effective, accountable and inclusive institutions at all levels; 17)Strengthen the means of implementation and revitalize the Global Partnership for Sustainable Development and 169 related tasks. For Ukraine, these goals and corresponding tasks are obligatory for the fulfillment, within the framework of the undertaken obligations, which implies amendments to the organizational and legal mechanism of public administration.

Key words: public administration, public administration system, sustainable development, conceptual foundations of sustainable development.

Постановка проблеми

Останні роки державне управління в Україні перебуває в стадії активного реформування, що пов'язано, в першу чергу, з формуванням державного апарату європейського зразка та впровадженням європейських цінностей в нову систему управління державою. Відповідно до цього Урядом схвалено Стратегію реформування державного управління на 20162020 роки (Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування державного управління України» від 24 червня 2016 року № 474), що була оновлена Стратегію реформування державного управління України на період до 2021р. Оновлена стратегія та план заходів з її реалізації викладено в нової редакції. Крім того, відповідні зміни внесено до Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1013 [2]. Зміни, які були внесені, засновані на результатах комплексної оцінки стану справ в системі державного управління, проведеної експертами європейської Програми SIGMA (Support for Improvement in Governance and Management, спільна ініціатива ОЕСР та ЄС), а також їх рекомендацій.

Результатом реалізації Стратегії реформування державного управління на період до 2021 року має стати більш ефективна та підзвітна громадянам система державного управління, яка працює в інтересах суспільства на засадах забезпечення сталого розвитку країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Трансформація системи державного управління в контексті сталого розвитку, а також аспекти стратегічного розвитку й законодавчого забезпечення представлені у наукових працях: В. Д. Бакуменка та О. В. Безуглого [1], Є. Р. Бершеди та О. Л. Копиленка [5], І. М. Мищака [3; 4], Н. Д. Чалої [7], О. В. Червякової [8] та ін. Інформаційним джерелом дослідження також є міжнародні і національні документи, програми, плани.

Виклад основного матеріалу

За матеріалами Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, сталий розвиток - це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність наступних поколінь задовольняти свої власні потреби [1, с. 626].

«Сталий розвиток» є перекладом з англійської мови словосполучення sustainable development, що означає дослівно: «розвиток, що підтримується» (sustain - опора, підтримувати, витримувати) [10].

За визначенням О. В. Безуглого, теорія сталого розвитку суспільства охоплює всі без винятку аспекти людської життєдіяльності, що, у свою чергу, певним чином позначається на навколишньому середовищі (як соціальному, так і природному). Суперечності, що виникають у процесі життєдіяльності людини, актуалізують завдання з реалізації принципів місцевого самоврядування для забезпечення збалансованого суспільного розвитку. Розв'язання цих суперечностей дає змогу ефективно використати реальні самоврядні можливості територіальних громад, забезпечуючи сталий розвиток держави в цілому [1].

Генеральною Асамблеєю ООН найбільш значимою проблемою, яка стоїть перед світовою спільнотою, визначено забезпечення сталого розвитку людства. Така заява була зроблена в 1987 р. та з тих самих пір не втратила своєї актуальності, Концепція сталого розвитку активно обговорюється світовими лідерами й сьогодні. Ця концепція була прийнята на Конференції ООН з розвитку і навколишньому середовищу в місті Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Нині концепція сталого розвитку є найпоширенішою і часто називається «Всесвітньою моделлю майбутнього цивілізації».

Варто зазначити, що Концепція сталого розвитку утворилася в результаті поєднання трьох складових:

1) екологічної (основна мета сталого розвитку в галузі екології - стабільність фізичних і екологічних систем, ігнорування потреб екології призведе до деградації навколишнього середовища і поставить під загрозу існування всього людства);

2) соціальної (усвідомлення соціальних проблем стало поштовхом до вироблення Концепції, спрямованої на збереження культурної та соціальної стабільності, а також на зменшення кількості несучих руйнування конфліктів);

3) економічної (тривалі економічні проекти, що враховують закономірності природи, виявляються більш ефективними, ніж проекти, при реалізації яких не враховуються можливі екологічні наслідки).

Найбільш значима зустріч на вищому рівні зі сталого розвитку відбулася у вересні 2015 р. у штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку, де 193 держави - члени ООН офіційно прийняли нову програму в галузі сталого розвитку «Трансформація нашого світу: Порядок денний сталого розвитку на 2030 рік», який включає 17 цілей і 169 завдань. Цей порядок денний носить універсальний, всеосяжний і перетворювальний характер, який покликаний стимулювати дії, що забезпечать побудову більш стійкого миру упродовж майбутніх 15 років. Порядок денний спирається на досягнення Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ), прийнятих у 2000 році. Нові цілі є частиною широкомасштабного й амбітного порядку денного в галузі розвитку, центральне місце в якому займають три взаємопов'язаних елементи сталого розвитку: економічне зростання, соціальна інтеграція й охорона навколишнього середовища.

Цілі сталого розвитку (ЦСР) і відповідні до них завдання є глобальними за своїм характером й універсальними, які, при цьому, забезпечують повагу до національних стратегій і пріоритетів. Досягнення ЦСР повинно мати комплексний і системний підхід враховуючи їх взаємопов'язаність.

Розглянемо детальніше ЦСР та відповідні завдання, які були офіційно затверджені на засіданні Генеральної Асамблеї ООН у вересня 2015 р. і викладені у Резолюції, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 25 вересня 2015 р. «Трансформація нашого світу: Порядок денний сталого розвитку на 2030 рік» [9]:

Ціль 1. Подолання бідності у всіх її формах та усюди.

Для досягнення Цілії: забезпечити значну мобілізацію ресурсів з різних джерел, у тому числі шляхом посиленої співпраці в галузі розвитку, щоб були адекватні та передбачувані засоби для країн, що розвиваються, зокрема найменш розвинених країн, для реалізації програм та політики щодо подолання бідності у всіх її вимірах; створювати надійні рамки політики на національному, регіональному та міжнародному рівнях, спираючись на стратегії розвитку, що не стосуються бідних та гендерно-чутливих стратегій розвитку, для підтримки прискорених інвестицій щодо ліквідації бідності.

Ціль 2. Подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства.

Для досягнення Цілі 2 передбачається: збільшити інвестиції, у тому числі за рахунок посилення міжнародної співпраці, у сільську інфраструктуру, сільськогосподарські дослідження та розширення послуг, розвиток технологій, генетичні банки рослин та тваринництва з метою підвищення виробничого потенціалу сільського господарства в країнах, що розвиваються, зокрема найменш розвинених країнах; виправити та припинити торговельні обмеження, викривлення на світових ринках сільського господарства, у тому числі шляхом паралельного усунення всіх форм експортних субсидій сільського господарства та всіх експортних заходів з рівнозначним ефектом, відповідно до мандату Дохінського раунду розвитку; вжити заходи для забезпечення належного функціонування ринків продовольчих товарів та їх похідних і полегшити своєчасний доступ до ринкової інформації, у тому числі про продовольчі запаси, з метою сприяння обмеженню надзвичайної мінливості цін на продукти харчування.

Ціль 3. Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці.

У рамках реалізації Цілі необхідним є посилення імплементації Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо контролю над тютюном у всіх країнах; підтримка досліджень і розробка вакцин та лікарських засобів проти інфекційних та неінфекційних захворювань, які в першу чергу впливають на країни, що розвиваються, забезпечення доступу до основних лікарських засобів та вакцин відповідно до Дохської декларації - «Угода про ТРІПС і суспільна охорона здоров'я», яка підтверджує право країн, що розвиваються, повною мірою використовувати положення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності щодо гнучкості для захисту здоров'я населення і, зокрема, забезпечення доступу до медикаментів для всіх; суттєве збільшення фінансування охорони здоров'я, набору, розвитку, навчання й утримання медичної робочої сили в країнах, що розвиваються, особливо в найменш розвинених країнах і малих острівних державах, що розвиваються; посилення потенціалу усіх країн, зокрема країн, що розвиваються щодо раннього попередження, зменшення ризиків та управління національними і глобальними ризиками для здоров'я.

Ціль 4. Забезпечення всеохоплюючої і справедливої якісної освіти та заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх.

Для досягнення зазначеної Цілі необхідно побудувати та модернізувати навчальні заклади для дітей, інвалідів з огляду на стать, забезпечити безпечне, ненасильницьке, інклюзивне й ефективне середовище навчання для всіх; до 2020 року значно розширити глобальну кількість стипендій, доступних країнам, що розвиваються, зокрема найменш розвинутим країнам, малим острівним країнам, що розвиваються, та африканським країнам для вступу до вищої освіти, включаючи професійне навчання та інформаційно-комунікаційні технології, технічні, інженерні та наукові програми в розвинених країнах та інших країнах, що розвиваються; істотно збільшити кількість кваліфікованих викладачів, у тому числі завдяки міжнародній співпраці для підготовки вчителів у країнах, що розвиваються, особливо найменш розвинених країнах та малих острівних державах, що розвиваються.

Ціль 5. Забезпечення гендерної рівності, розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат.

Ціль передбачає проведення реформ для надання жінкам рівних прав на економічні ресурси, а також доступ до власності та контролю над землею й іншими формами власності, фінансовими послугами, спадщиною, природними ресурсами відповідно до національного законодавства; розширення використання сприятливих технологій, зокрема інформаційних та комунікаційних технологій для розширення можливостей жінок; здійснення обґрунтованої політики та посилення законодавства щодо сприяння гендерній рівності, розширення можливостей всіх жінок та дівчат на всіх рівнях.

Ціль 6. Забезпечення наявності та раціонального використання водних ресурсів і санітарії для всіх.

Ціль передбачає розширити міжнародну співпрацю та підтримку нарощування потенціалу для країн, що розвиваються, в діяльності та програмах, пов'язаних з водопостачанням та санітарією, включаючи збирання води, очищення води, ефективність використання води, очищення стічних вод, переробки та повторного використання; підтримувати та посилювати участь місцевих громад у покращенні частки очищених вод і санітарії та суттєвому збільшенні утилізації, безпечного використання в усьому світі.

Ціль 7. Забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх.

Для досягнення Цілі до 2030 року потрібно розширити міжнародне співробітництво для полегшення доступу до досліджень чистої енергії та технологій, включаючи відновлювану енергію, енергоефективність, передові й екологічно чисті технології викопного палива, а також сприяти інвестиціям в енергетичну інфраструктуру та чисті енергетичні технології; розширити інфраструктуру та модернізувати технологію надання сучасних та стійких енергетичних послуг для всіх країн, що розвиваються, зокрема найменш розвинених країн, малих острівних держав, що розвиваються, та країн, що розвиваються без виходу до моря, відповідно до програм підтримки.

Ціль 8. Сприяння поступальному, всеохоплюючому, сталому економічному зростанню, повній та продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх.

Ціль передбачає підтримку економічного зростання на душу населення, принаймні 7 відсотків приросту валового внутрішнього продукту щорічно у найменш розвинених країнах; досягнення вищого рівня економічної продуктивності за рахунок диверсифікації, технологічного вдосконалення та інновацій, у тому числі шляхом зосередження уваги на секторах з високою доданою вартістю та трудомістких галузях; сприяння політиці, орієнтованій на розвиток, що підтримує продуктивну діяльність, гідне створення робочих місць, підприємництво, творчість та інновації, а також заохочує формалізацію та зростання мікро-, малих та середніх підприємств, у т.ч. через доступ до фінансових послуг та ін.

Ціль 9. Сприяння стійкій інфраструктурі, всеохоплюючій і сталій індустріалізації та інноваціям.

З метою реалізації Цілі пропонується сприяти сталому розвитку інфраструктури в країнах, що розвиваються, шляхом посиленої фінансової, технологічної та технічної підтримки африканських країн, найменш розвинутих країн, країн, що розвиваються, та країн, що розвиваються на малих островах; підтримка розвитку вітчизняних технологій, наукових досліджень та інновацій у країнах, що розвиваються, у тому числі шляхом забезпечення сприятливого політичного середовища, зокрема для диверсифікації промисловості та додавання вартості до товарів; значно розширити доступ до інформаційно-комунікаційних технологій та забезпечити універсальний і відкритий доступ до інтернету в найменш розвинених країнах до 2020 року.

Ціль 10. Скорочення нерівності всередині країн та між ними.

Ціль передбачає запровадження принципу спеціального та диференціального режиму для країн, що розвиваються, зокрема найменш розвинених країн, відповідно до угод Світової організації торгівлі; заохочення офіційної допомоги для розвитку, включаючи прямі іноземні інвестиції, для держав, де є найбільша потреба, зокрема найменш розвинених країн, країн Африки, малих острівних країн, що розвиваються, та країн, що розвиваються без виходу до моря, відповідно до їх національних планів та програм; до 2030 року зменшення до 3-х відсотків трансакційних витрат грошових переказів мігрантів та ліквідацію коридорів грошових переказів із витратами вище 5 відсотків.

Ціль11. Забезпечення відкритості, безпеки, життєстійкості й екологічної стійкості міст і населених пунктів.

Для досягнення Цілі необхідно підтримувати позитивні економічні, соціальні й екологічні зв'язки між міською, міжміською та сільською територіями шляхом посилення планування національного та регіонального розвитку, а також до 2020 року значно збільшити кількість міст та населених пунктів, які приймають і впроваджують інтегровану політику та плани щодо включення, ефективності використання ресурсів, пом'якшення й адаптації до зміни клімату, стійкості до катастроф і розвитку та впровадження відповідно до Сендайської рамкової програми зі зниження ризику лих на 2015-2030 роки цілісного управління ризиками стихійних лих на всіх рівнях; підтримка найменш розвинених країн, у тому числі за допомогою фінансової та технічної допомоги, будівництво стійких та безпечних будівель із використанням місцевих матеріалів.

Ціль12. Забезпечення переходу до раціональних моделей споживання та виробництва.

Для досягнення Цілі потрібно підтримувати країни, що розвиваються, зміцнювати їх науковий та технологічний потенціал для просування до більш стійких моделей споживання та виробництва; розробити та впровадити інструменти для моніторингу наслідків стійкого розвитку для сталого туризму, що створює робочі місця, сприяє розвитку місцевої культури та продуктів; раціоналізувати неефективні субсидії на викопне паливо, що веде до марнотратного споживання, усунути ринкові диспропорції з урахуванням національних умов, у тому числі шляхом реструктуризації оподаткування та поетапного припинення тих шкідливих субсидій, де вони існують, щоб відобразити їх вплив на навколишнє середовище, повністю враховуючи конкретні потреби та умови країн, що розвиваються.

Ціль13. Вжиття невідкладних заходів щодо боротьби зі зміною клімату та її наслідками.

Визнаючи, що Рамкова конвенція ООН про зміну клімату є основним міжнародним міжурядовим форумом для ведення переговорів щодо глобальної реакції на кліматичні зміни, необхідним є виконання зобов'язань, які взяті сторонами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Зокрема, слід залучити спільно 100 мільярдів доларів США щорічно з усіх джерел для задоволення потреб країн, що розвиваються, для найважливіших заходів щодо пом'якшення наслідків змін клімату та прозорості їх імплементації, а також забезпечити повною мірою функціонування Зеленого кліматичного фонду шляхом його капіталізації; сприяння механізмам підвищення потенціалу для ефективного планування й управління кліматичними змінами в найменш розвинених країнах та малих острівних державах, що розвиваються, включаючи фокусування на жінках, молоді та місцевих і маргіналізованих громадах.

Ціль 14. Збереження та раціональне використання океанів, морів і морських ресурсів в інтересах сталого розвитку.

Необхідним для досягнення Цілі є розширення наукових знань, розвиток науково-дослідних можливостей та передача морських технологій з урахуванням критеріїв та рекомендацій Міжурядової океанографічної комісії щодо передачі морських технологій з метою покращення здоров'я океану та посилення внеску морського біорізноманіття у країнах, що розвиваються; забезпечення доступу дрібних рибалок-кустарів до морських ресурсів та ринків збуту; посилення збереження і стале використання океанів та їх ресурсів, застосовуючи міжнародне право, як це відображено в Конвенції ООН про морське право, яка забезпечує правову базу для збереження й сталого використання океанів та їх ресурсів.

Ціль 15. Захист та відновлення екосистем суші та сприяння їх раціональному використанню, раціональне лісокористування, боротьба з опустелюванням, припинення й повернення назад (розвертання) процесу деградації земель та зупинка процесу втрати біорізноманіття.

Важливим для результативності Цілі є мобілізація та суттєве збільшення фінансових ресурсів з усіх джерел для збереження і сталого використання біорізноманіття та екосистем; мобілізація значних ресурсів з усіх джерел та на всіх рівнях для фінансування сталого управління лісами й надання адекватних стимулів країнам, що розвиваються, для просування такого управління, в тому числі для збереження та лісовідновлення; посилення глобальної підтримки зусиль у боротьбі з браконьєрством та торгівлею охоронюваними видами, у тому числі шляхом збільшення потенціалу місцевих громад для пошуку можливостей сталого існування.

Ціль16. Сприяння побудові миролюбного та відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх, створення ефективних підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях.

Для досягнення цієї Цілі потрібно зміцнити відповідні національні інституції, у тому числі шляхом міжнародного співробітництва, для розвитку потенціалу на всіх рівнях, зокрема в країнах, що розвиваються, для запобігання насильству та боротьбі з тероризмом і злочинністю, а також сприяти та застосовувати недискримінаційні закони й політику для сталого розвитку.

Ціль17. Зміцнення засобів здійснення й активізація роботи в рамках Глобального партнерства в інтересах сталого розвитку.

1) фінансові завдання:

- посилення мобілізації внутрішніх ресурсів, у тому числі шляхом міжнародної підтримки країн, що розвиваються для покращення внутрішнього потенціалу для збору податків та інших доходів;

- виконання повною мірою своїх офіційних зобов'язань розвиненими країнами щодо розвитку (ОДР), у тому числі зобов'язання досягти цільового показника виділення коштів по лінії ОДР країнам, що розвиваються, на рівні 0,7 відсотка свого валового національного доходу (ВНД) і виділення ОДР найменш розвиненим країнам на рівні 0,15-0,20 відсотка свого ВНД; державам, що надають ОДР, пропонується розглянути питання про те, щоб поставити перед собою мету виділяти не менше 0,20 відсотка свого ВНД по лінії ОДР для найменш розвинених країн;

- мобілізація додаткових фінансових ресурсів для країн, що розвиваються, з різних джерел;

- надання країнам, що розвиваються, допомоги з метою забезпечення довгострокової прийнятності рівня їх заборгованості завдяки проведенню скоординованої політики, спрямованої на заохочення, залежно від обставин, фінансування за рахунок позикових коштів, полегшення боргового тягаря та реструктуризації заборгованості, а також вирішити проблему зовнішньої заборгованості бідних країн з великою заборгованістю, щоб полегшити їх борговий тягар;

- прийняття та запровадження режиму стимулювання інвестицій для найменш розвинених країн;

2) технологічні завдання:

- посилення співпраці Північ-Південь, Південь-Південь та трикутного регіонального й міжнародного співробітництва, доступу до науки, технологій та інновацій, посилення обміну знаннями на взаємно узгоджених умовах, у тому числі шляхом поліпшення координації між існуючими механізмами, зокрема на рівні ООН, та через глобальний механізм спрощення технологій;

- сприяння розвитку, передачі, поширенню та розповсюдженню екологічно безпечних технологій країнам, що розвиваються, на вигідних умовах, у тому числі на пільгових та сприятливих умовах, за взаємною згодою;

- функціонування банку технологій і науки, технологій та інноваційних механізмів розбудови потенціалу для найменш розвинених країн та розширення використання сприяючих технологій, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій;

3) завдання щодо нарощування потенціалу: посилення міжнародної підтримки для впровадження ефективного та цілеспрямованого нарощування потенціалу в країнах, що розвиваються, для підтримки національних планів щодо реалізації всіх Цілей сталого розвитку;

4) завдання з торгівлі:

- сприяння універсальній, відкритій, недискримінаційній та справедливій багатосторонній торговій системі у рамках Світової організації торгівлі, у тому числі шляхом завершення переговорів у рамках Програми щодо Дохійського порядку денного у сфері розвитку;

- значне збільшення експорту країн, що розвиваються, зокрема з метою подвоєння частки найменш розвинених країн у світовому експорті до 2020 року;

- здійснення своєчасного впровадження безмитного і безквотного доступу на ринки на постійній основі для всіх найменш розвинених країн, що відповідає рішенням Світової організації торгівлі, у тому числі, забезпечуючи пільгові правила походження, що застосовуються до імпорту з найменш розвинутих країн, та сприяння прозорому, простому спрощеному доступу до ринків;

5) завдання системних питань:

політика та інституційна узгодженість:

- підвищення глобальної макроекономічної стабільності, у тому числі шляхом координації й узгодженості політики;

- підвищення узгодженості політики щодо сталого розвитку;

- повага до політичного простору й лідерство кожної країни щодо створення та впровадження політики подолання бідності і сталого розвитку;

- покращення глобального партнерства для сталого розвитку, доповненого партнерством з багатьма зацікавленими сторонами, які мобілізують та обмінюються знаннями, досвідом, технологіями та фінансовими ресурсами для підтримки досягнення Цілей сталого розвитку у всіх країнах, зокрема в країнах, що розвиваються;

- заохочення та сприяння ефективним державним, державно-приватним та громадянським партнерствам, спираючись на досвід та стратегії партнерства;

дані, моніторинг та підзвітність:

- до 2020 року посилити підтримку на розвиток потенціалу для країн, що розвиваються, включаючи найменш розвинені країни та малі острівні країни, що розвиваються, щоб значно підвищити наявність якісних, своєчасних та достовірних даних, розділених за рівнем доходу, статі, віку, раси, етнічної приналежності, міграційного статусу, інвалідності, географічного положення та інших характеристик, що мають відношення до національних контекстів;

- до 2030 року спирання на існуючі ініціативи щодо розвитку вимірювань прогресу в галузі сталого розвитку, які доповнюють валовий внутрішній продукт, а також підтримка статистичного розвитку потенціалу в країнах, що розвиваються.

Висновки

Концептуальні засади формування сталого розвитку в системі державного управління в Україні в рамках проведення реформи державного управління передбачають забезпечення сталого розвитку як результат реалізації схваленої Урядом Стратегії реформування державного управління на період до 2021 року. Це, своєю чергою, є реакцією на зовнішні чинники впливу, зокрема на рішення Генеральної Асамблеї ООН щодо нової програми в галузі сталого розвитку «Трансформація нашого світу: Порядок денний сталого розвитку на 2030 рік», яка включає 17 цілей і 169 відповідних завдань. Для України ці цілі і відповідні завдання є обов'язковими для виконання в рамках взятих зобов'язань, що передбачає внесення змін до організаційно-правового механізму державного управління.

Список використаних джерел

1. Безуглий О. В. Розвиток. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. К.: НАДУ 2010. 820 с.

2. Деякі питання реформування державного управління України: Розпорядження КМУ від 24.06.2016 р. №474-p. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2 016%D1%80 (Дата звернення: 10.01.2020).

3. МищакІ.М. Деякі питання удосконалення контрольної функції парламенту. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2010. № 3. С. 37-43.

4. МищакІ.М. Нормотворча діяльність ООН щодо забезпечення права людини на освіту та імплементація цих норм в Україні. Правничий часопис Донецького університету. 2013. №2(30). С. 164-171.

5. Парламентаризм та законотворення: вибрані лекції / Упор.: О. Л. Копиленко, Є. Р. Бершеда, Ю. О. Волошин, І. М. Мищак. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2017. 498 с.

6. Про стратегію сталого розвитку «Україна 2020»: Указ Президента від 12.01.2016 р. №5/2015. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/5/2015 (Дата звернення: 10.01.2020).

7. Україна 2030: Доктрина збалансованого розвитку. Видання друге. Львів: Кальварія, 2017. 164 с.

8. ЧервяковаО.В. Зміна принципів та пріоритетів державного управління в умовах суспільних змін. Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІДУНАДУ «Магістр», 2014. Вип. 1 (45). С. 34-40.

9. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. Resolution adopted by the General Assembly on 25 September 2015. URL: https://www. un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/ RES/70/1&Lang=E (Дата звернення: 10.01.2020).

10. The United Nations in Ukraine. URL: http://www.un.org.ua/en/45-temp/1484-2012 -06-11-14-41-36 (Дата звернення: 10.01.2020).

References

1. Bezuhlyy,O.V. (2010). Rozvytok. Entsyklopedychnyy slovnyk z derzhavnoho upravlinnya. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

2. Cabinet of Ministers of Ukraine. (2010). Deyaki pytannya reformuvannya derzhavnoho upravlinnya Ukrayiny: Resolution No. 996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4742016-%D1%80 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

3. Myshchak, I.M. (2010). Some Issues of the Improvement of the Parliament's Control Function. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 3, 37-43 [in Ukrainian].

4. Myshchak,I.M. (2013). Normotvorcha diialnist OON shchodo zabezpechennia prava liudyny na osvitu ta implementatsiia tsykh norm v Ukraini. Pravnychyi chasopys Donetskoho universytetu, 2 (30), 164-171 [in Ukrainian].

5. Kopylenko, O. L., Bersheda, Ye. R., Voloshyn, Yu. O., Myshchak, I. M. (Upor.). (2017). Parlamentaryzm ta zakonotvorennya: vybrani lektsiyi. К.: Instytut zakonodavstva [in Ukrainian].

6. President Ukrainy. (2016). Pro stratehiyu staloho rozvytku «Ukraina 2020»: Decree No.5/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/5/2015 (Last accessed: 10.01.2020) [in Ukrainian].

7. Ukrayina 2030: Doktryna zbalansovanoho rozvytku. (2017). Vyd. druhe. Lviv: Calvariya [in Ukrainian].

8. Chervyakova,O.V. (2014). Change of principles and priorities of public administration in the conditions of social changes. Aktual'ni problemy derzhavnoho upravlinnya, vol. 1(45), 34-40 [in Ukrainian].

9. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. Resolution adopted by the General Assembly on 25 September 2015. URL: https://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/70/1&Lang=E (Last accessed: 10.01.2020).

10. The United Nations in Ukraine. URL: http://www.un.org.ua/en/45-temp/1484-2012-06-11-14-41-36 (Last accessed: 10.01.2020).

Размещено на Allbest.ru