Ключові проблеми забезпечення енергетичної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ключові проблеми забезпечення енергетичної безпеки

Остудімов Богдан Анатолійович, аспірант кафедри конституційного права та прав людини Національної академії внутрішніх справ

Анотація

Метою статті є здійснення комплексного аналізу забезпечення енергетичної безпеки в Україні з метою виокремлення існуючих проблем, а також визначення напрямів і шляхів їх вирішення.

Наукова новизна. Питання енергетичної безпеки є багатогранними, що зумовлює міжгалузевий і міждисциплінарний підходи до її вивчення. Загалом енергетична безпека трактується як стан захищеності носіїв енергетичних інтересів, насамперед людини, регіону, держави, від загроз дефіциту в забезпеченні їх потреб в енергії за допомогою гарантованого доступу до безпечних для життя і здоров'я людини та нації, навколишнього середовища енергетичних послуг високої якості за доступними цінами на умовах безперервності, надійності, диверсифікованості джерел енергопостачання, ефективності та раціональності, використання відновлюваних джерел енергії та рівного доступу. За результатами дослідження відзначено ряд ключових проблем на шляху забезпечення енергетичної безпеки в Україні: реалізація державної енергетичної політики в Україні, прогалини та суперечності її правового регулювання, недосконалість інституційного механізму, корупційні ризики й загрози, енергетична бідність і т.д.

Висновки. З-поміж актуальних першочергових завдань на шляху вирішення існуючих проблем є ширше використання відновлюваних джерел енергії, зміцнення кібернетичної безпеки в енергетиці, а також сприяння інтеграції енергетичних ринків України до відповідних ринків ЄС, розбудова європейської моделі енергетичної безпеки в Україні. Окрім того, необхідними є якісні, надійні та доступні за ціною енергетичні послуги для всього населення, відповідні дієві гарантії їх забезпечення. Отже, закономірною є потреба удосконалення нормативно-правової та інституційної основ енергетичної безпеки України, вивчення зарубіжного досвіду її регламентації, енергозбереження, перспектив відновлювальної енергетики, інтелектуальної енергетичної системи України, забезпечення екологічної рівноваги, здійснення громадського контролю у цій сфері тощо.

Ключові слова: енергетична безпека, державне регулювання, енергетика, нормативна та інституційна основа, екологічна рівновага, громадський контроль, корупційні ризики, конституційно-правові гарантії.

Abstract

Key problems of energy security

Ostudimov Bogdan А., graduate student of the Department of Constitutional Law and Human Rights of the National Academy of Internal Affairs

The purpose of the article is to conduct a comprehensive analysis of energy security in Ukraine in order to identify existing problems, as well as identify areas and ways to solve them.

Scientific novelty. It is emphasized especially with the proclamation of Ukraine's independence, pay attention to the need to disclose the nature and essence of nuclear law, control in the field of nuclear and radiation safety, administrative and constitutional principles of energy security of Ukraine, state regulation in energy Ukraine, international legal regulation in the field of environmentally oriented energy, etc. Energy security - the state of protection of energy interests (in particular, man, region, state) from the threat of deficit in meeting their energy needs through guaranteed access to safe for life, human health and the environment energy services of appropriate quality for economically justified and affordable prices on the conditions of continuity, reliability, diversification of energy sources, efficiency and rationality, use of energy resources from renewable energy sources, equal access.

It is emphasized that the issues of energy security are multifaceted, which determine the intersectoral and interdisciplinary approaches to its study. In particular, legal scholars note among the key problems - the implementation of state energy policy in Ukraine, gaps and contradictions in its legal regulation, the imperfection of the institutional mechanism, corruption risks and threats, etc. Energy security since the beginning of the twentieth century. remains one of the main strategic factors in military thinking, a significant challenge in the age of hybrid wars. They have a negative impact on cyber attacks on critical elements of infrastructure, including energy.

Conclusion. Among the current priorities on this path are the wider use of renewable energy sources, strengthening cyber security in energy, as well as promoting the integration of Ukraine's energy markets into relevant EU markets, building a European model of energy security in Ukraine. In addition, high-quality, reliable and affordable energy services for the entire population and appropriate effective guarantees for their provision are needed. Thus, there is a natural need to improve the legal and institutional framework of energy security of Ukraine, study foreign experience in its regulation, energy conservation, prospects for renewable energy, intelligent energy system of Ukraine, environmental balance, public control in this area and more.

Keywords: energy security, state regulation, energy, regulatory and institutional framework, ecological balance, public control, corruption risks, constitutional guarantees.

Постановка проблеми

З кінця ХХ - на початку ХХІ ст., поряд із технологічним прогресом, все ж спостерігаємо чисельні екологічні лиха та катастрофи, порушення природних прав і свобод людини і громадянина, загрози національній і міжнародній безпеці. На жаль, саме активна діяльність людини та держави у різних куточках сучасного світу сприяла такій ситуації. І в мирний, і у воєнний час використання енергетичних ресурсів, насамперед атомної енергії, призвело до значного руйнування екосистеми Землі. Так, слід згадати наслідки трагічних аварій та воєнних бомбардувань, а також Чорнобильської катастрофи 1986 р., шкідливого впливу тисяч ядерних випробувань у різних країнах сучасного світу тощо.

Водночас очевидно, що енергетична безпека поступово стала життєво важливою запорукою економічної незалежності та національного суверенітету України, однією з ефективних гарантій і засад сталого розвитку держави. Тому вкрай важливим і нагально необхідним є формування й реалізація державної політики у сфері енергетичної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняній юридичній науці, а також у низці інших галузей науки (економічної, технічної, науки державного управління тощо) все активніше звертаються до вивчення питань енергетичної безпеки. Насамперед, слід згадати внесок таких дослідників, як Балюк Г., Биконя О., Ващенко Ю., Деркач А., Воронцов С., Завгородня С., Зельдіна О., Камінська Н., Коцюба Р., Личенко І., Рябцев Г., Суходоля О., Сменковський А., Сердюченко О., Трегуб О. та ін.

Метою цієї статті є здійснення комплексного аналізу забезпечення енергетичної безпеки в Україні з метою виокремлення існуючих проблем, а також визначення напрямів і шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Сучасні дослідження енергетичної, екологічної, інформаційної та інших видів безпеки, а також засад державно-правового регулювання і реалізації державної політики у згаданих сферах не завжди відзначаються системним і послідовним, комплексним характером. Зазвичай виокремлюються проблеми нормативного або інституційного характеру, існуючий вітчизняний науковий доробок та зарубіжний досвід стосовно ролі тієї чи іншої держави у здійсненні політики енергозбереження, екологічно орієнтованої енергетики, забезпечення регулювання процесу використання різних видів енергії, їх відновлення і запобігання катастрофам тощо. На жаль, фактично лише в останні роки вітчизняні та іноземні експерти почали звертати увагу на сучасні загрози [1-3].

У 90-хрр. ХХ ст. із проголошенням незалежності України, розбудовою національної правової системи українські вчені почали вивчати перспективи виокремлення й розвитку нових галузей права і законодавства. Зокрема, йдеться про формування та становлення ядерного права України [4], згодом екологічного, енергетичного та інших галузей права і законодавства [5].

Як і раніше, на сучасному етапі державотворення спостерігається тісний взаємозв'язок економіки і політики, права. Звісно, це особливо відчутно в енергетичній галузі. Тут тривалий час відбуваються реформи з метою пошуку оптимальної моделі державного регулювання цієї галузі. Так, очевидні як прорахунки, так і значні здобутки на цьому шляху, включаючи побудову системи органів управління центрального й місцевого рівня, відповідальних за розбудову енергетичної системи України, контрольних органів, відповідної законодавчої основи і т.д. Видається, що зі зміною керівництва Української держави доволі часто змінювався курс і пріоритети розвитку та регулювання енергетичної галузі, досі непропорційний і незбалансова- ний регіональний розвиток ринку різних видів енергії. Не можна не згадати нехтування з боку уповноважених органів і посадових осіб держави правами та інтересами людини і громадянина, зокрема у контексті надання якісних і доступних послуг, забезпечення права людини на ядерну та радіаційну безпеку. Не слід заперечувати і факти зловживання на енергетичному ринку України з боку виробників, постачальників згаданих послуг, координуючих і контрольних органів держави, зокрема антимонопольних, зростання корупції та інших протиправних діянь у цій сфері.

Отже, такі тенденції й закономірності негативно вплинули на стан національної безпеки України, дисбаланс системи цивільного захисту населення, поряд із високим рівнем техногенного навантаження та надмірним антропогенним впливом, як наслідок - формуванням значного обсягу відходів від виробництва і споживання, неналежним рівнем їх використання, переробки та утилізації [6-8]. До того ж зростання таких загроз посилилося в зоні проведення Операції Об'єднаних Сил, на тимчасово окупованих територіях України.

За таких обставин перед сучасними науковцями та практиками не вперше постає питання: чи існує державна політика України в енергетичній галузі, який стан її правового регулювання та яким чином гарантується енергетична безпека?

Представники науки конституційного, адміністративного та міжнародного права не залишаються осторонь цієї проблематики. Відзначимо, що в останні роки фактично пожвавився науковий інтерес до питань енергетичної безпеки, державного регулювання у сфері енергетики. Так, як стверджує Ю. Ващенко, державне регулювання у сфері енергетики слід розглядати як комплекс правових, економічних та технічних засобів, за допомогою яких здійснюється вплив держави в особі уповноважених органів на діяльність суб'єктів господарювання у сфері енергетики, спрямований на забезпечення енергетичної безпеки, збалансування публічних та приватних інтересів у сфері енергетики, створення умов для розвитку конкуренції, забезпечення недискримінаційного доступу до товарів та послуг суб'єктів господарювання галузі енергетики, захист прав споживачів енергетичних послуг. При цьому особливістю інституційного забезпечення державного регулювання у сфері енергетики є його здійснення незалежними органами державного регулювання, серед ознак яких визначено поєднання квазізаконодавчих, квазівиконавчих та квазісудових функцій, утворення за експертним принципом, незалежність від уряду, інших державних органів та суб'єктів господарювання регульованих галузей. До головних завдань цих органів віднесено збалансування приватних та публічних інтересів у відповідній сфері, регулювання цін/ тарифів на товари (послуги) суб'єктів господарювання, забезпечення доступу до зазначених товарів (послуг), ліцензування суб'єктів господарювання, створення умов для розвитку конкуренції, захист прав споживачів [5].

Погоджуємося, що важливою є інституційна незалежність органів, які здійснюють державне регулювання у сфері енергетики (незалежність від інших державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також суб'єктів господарювання регульованої сфери), та функціональна незалежність (незалежність у процесі здійснення регуляторних повноважень). Проте обов'язковими мають бути взаємодія з громадськістю, громадські обговорення нормативно-правових актів у цій сфері, громадський та інші види контролю [9; 10].

Загалом процес становлення нормативно-правової бази України в енергетичній сфері відзначається декількома етапами. Важливо, що чимало з прийнятих актів мають концептуальне і стратегічне значення. Наприклад, це Концепція державного регулювання безпеки та управління ядерною галуззю в Україні 1994 р.; Комплексна державна програма енергозбереження України 1997 р. Концепція вдосконалення державного регулювання природних монополій 2007 р., Стратегія національної безпеки України, Концепція розвитку газовидобувної галузі України 2016 р., Енергетична стратегія України на період до 2030 року та ін. Тобто, поряд із законами України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» 1995 р., «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» 2000 р., «Про національну безпеку України» 2018 р., «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» 2019 р. прийнято значну кількість підзаконних нормативно-правових актів.

Прикметно, що на доктринальному рівні знаходимо визначення енергетичної безпеки, зокрема, як стану захищеності носіїв енергетичних інтересів (зокрема людини, регіону, суб'єкта господарювання, галузі економіки, держави) від загроз дефіциту в забезпеченні їх потреб в енергії шляхом гарантованого доступу до безпечних для життя, здоров'я людини та навколишнього природного середовища енергетичних послуг належної якості за економічно обґрунтованими і доступними цінами на умовах безперервності, надійності, диверсифікованості джерел енергопостачання, ефективності та раціональності, використання енергетичних ресурсів з відновлюваних джерел енергії, рівного доступу для всіх категорій громадян [5].

Слід виокремити підходи, за якими розрізняють енергетичну безпеку людини та енергетичну безпеку держави, міжнародну енергетичну безпеку. У свою чергу, низка дослідників привертає увагу до системи гарантій енергетичної, ядерної безпеки, у тому числі регламентованих на конституційному рівні. Так, Р. Коцюба акцентує на імперативності конституційно-правового рівня регулювання гарантій ядерної безпеки на підставі системних зв'язків Декларації про державний суверенітет України й Акта проголошення незалежності України; концепції деклараційно-конституційного регулювання політики ядерної безпеки та її ролі у забезпеченні конституційно-правових гарантій ядерної безпеки.

Авторка визначає, що конституційний механізм забезпечення гарантій ядерної безпеки реалізується через запровадження спеціального порядку прийняття рішень у зазначеній сфері системою органів державної влади - Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, а з питань місцевого значення - місцевим самоврядуванням. Також було запропоновано комплексний підхід до розв'язання проблеми гарантій ядерної безпеки, що передбачає не тільки удосконалення правового регулювання технічного аспекту забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, а й розробку механізмів забезпечення прав людини в умовах використання ядерної енергії, важливими складовими яких є створення державної системи управління й регулювання ядерної галузі, запровадження уніфікованих міжнародних стандартів гарантій ядерної безпеки, забезпечення участі всіх держав у міжнародних угодах, удосконалення заходів щодо ліквідації наслідків ядерних аварій, науковий пошук шляхів вирішення нових правових і етичних проблем безпечного використання ядерної енергії [11].

Наукові розвідки останніх років виокремлюють чимало проблем на шляху забезпечення енергетичної безпеки. С. Завгородня відзначає таку проблему, як енергетична бідність. Для виявлення і боротьби з цим явищем у Третьому і Четвертому енергетичних пакетах ЄС регламентовано низку заходів, які держави-члени ЄС впроваджують, зважаючи на інтенсивність дії того чи іншого чинника енергетичної бідності: 1) низька енергоефективність будівель; 2) високі витрати на енергоресурси у складі доходів домогосподарств; 3) звички користувачів електроенергії; 4) обмежені можливості доступу до альтернативних видів енергії; 5) невідповідність між енергетичними потребами домогосподарств і доступністю енергії для населення через соціальні чи медичні причини; 6) низька поінформованість про програми підтримки споживачів енергоресурсів та заходи енергозбереження в побуті [12].

Також погоджуємося, що енергетична безпека з початку ХХ ст. залишається одним із головних стратегічних чинників у військовому мисленні, вагомим викликом у добу гібридних воєн. Вони негативно впливають за допомогою кібератак на критичні елементи інфраструктури, у тому числі енергетичної. У цьому сенсі вона несе потенційну загрозу суверенітету, бо надає країнам, терористичним організаціям і злочинцям відносну анонімність й ефективний метод впливу на політику і державні стратегії інших держав. А посилення електрифікації робить постачання енергії більш вразливим до кібератак.

Так, Росія є одним із найактивніших розпалювачів гібридної війни і найбільш результативно застосувала її під час окупації Криму в 2014 р. У нещодавньому Звіті експертів НАТО 2030 згадується і про негативний вплив Китаю, що становить велику загрозу критичній інфраструктурі, включно з енергетичною. Зрештою, проблеми, які гібридна війна створює для енергетичного сектору, потенційно можуть підірвати політичну та військову ефективність і згуртованість [1]. Тому важливим є здійснення широкомасштабного постійного огляду стану енергетичної безпеки, виявлення слабких для гібридної енергетичної війни місць у таких напрямах: військова оперативна ефективність, комунікаційні мережі, ринкова економіка та збереження життєвих енергетичних послуг суспільству й довіра населення до урядових інституцій.

Експерти зауважують, що швидкий розвиток інформаційних і комунікаційних технологій, а також зростання нашої залежності від них, відкрили нову сферу ведення війни, яка потенційно може негативно відбитися на політичних, економічних і військових, інших функціях держави. Неоднозначність взаємного цифрового підключення, здатність заперечувати участь в атаках і переваги, які несе спроможність завдавати шкоди критично важливій інфраструктурі за допомогою операцій через мережі, рухають вперед еволюцію гібридної війни. Виключно спільні й своєчасні зусилля усіх уповноважених суб'єктів дозволять досягти належного виявлення, стримування і відновлення від потенційно руйнівних гібридних атак на широкомасштабну енергетичну інфраструктуру [1; 12-14].

На нашу думку, потребує удосконалення інституційна система забезпечення енергетичної безпеки України. Так, Президент України як гарант державного суверенітету, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, виконує особливу роль у системі інституційних та нормативно-правових гарантій енергетичної безпеки, що обумовлено його зовнішньополітичними повноваженнями та повноваженнями Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України й очільника Ради національної безпеки і оборони України. Але мають бути також ефективні важелі монополізації повноважень, забезпечення механізмів збереження генофонду Українського народу та підтримання екологічної рівноваги у контексті світових тенденцій сталого розвитку [13-15].

енергетичний безпека політика правовий

Висновки

Вивчення стану забезпечення енергетичної безпеки засвідчує наявність ряду позитивних і негативних тенденцій як на національному, так і на міжнародному рівнях. Проблематика енергетичної безпеки є багатогранною і широкоаспектною, потребує належної уваги представників різних галузей сучасної науки, з огляду на міжгалузевий і міждисциплінарний характер цього виду безпеки людини і держави, наявність різноманітних підходів до розкриття її сутності, специфіки регулювання й забезпечення реалізації.

Безумовно, що з-поміж актуальних першочергових завдань на цьому шляху є ширше використання відновлюваних джерел енергії, зміцнення кібернетичної безпеки в енергетиці, а також сприяння інтеграції енергетичних ринків України до відповідних ринків ЄС, розбудова європейської моделі енергетичної безпеки в Україні. Окрім того, справжня енергетична безпека вимагає забезпечення якісних, надійних і доступних за ціною енергетичних послуг для всього населення.

Тому закономірною є потреба удосконалення нормативно-правової та інституційної основ енергетичної безпеки України, вивчення зарубіжного досвіду її забезпечення, енергозбереження, перспектив відновлювальної енергетики, інтелектуальної енергетичної системи України, забезпечення екологічної рівноваги, здійснення громадського контролю у цій сфері тощо.

Список використаних джерел

1. Arnold C. Dupuy, Dan Nussbaum, Vytautas Butrimas, Alkman Granitsas. Енергетична безпека в добу гібридних воєн.

2. Камінська Н., Задоровський М. Ядерне роззброєння України: правові підстави і наслідки Актуальні правові та гуманітарно-економічні проблеми в період реформування демократичного суспільства: матер. V Всеукр. науково-практ конфер. (Кіровоград, 2 грудня 2016 р.). Кір., 2016.

3. Рябцев Г.Л., Суходоля О.М. Нові загрози у сфері забезпечення енергетичної безпеки: моніторинг реалізації стратегії національної безпеки.

4. Балюк Г.І. Проблеми формування та становлення ядерного права України: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01, 12.00.06. К., 2000. 270 с.

5. Ващенко Ю.В. Державне регулювання у сфері енергетики України: адміністративно-правовий аспект: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. К., 2015. 488 с.

6. Енергетична безпека України: методологія системного аналізу та стратегічного планування: аналіт. доп. / за заг. ред. О.М. Суходолі. К.: НІСД, 2020. 178 c.

7. Камінська Н.В. Інформаційна агресія Російської Федерації та її вплив на державний суверенітет України. Інформаційна агресія Російської Федерації проти України : тези доповідей наукового семінару Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (25жовтня 2018 р.) Х.: ХНУПС ім. І. Кожедуба, 2018. С. 24-26.

8. Остудімов Б.А. Корупційні ризики в енергетичній сфері України. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі: матеріали V Міжнар. на- ук.-практ. конф. (Київ, 9-10 груд. 2020 р.): у 2ч. К., 2020. Ч.2. С.333-335.

9. Мищак І.М. Деякі питання удосконалення контрольної функції парламенту. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2010. № 3. С. 37-43.

10. Мищак І.М. Закон України «Про громадські об'єднання» як новий етап на шляху реалізації конституційного права громадян на свободу об'єднання. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2012. № 6. С. 43-47.

11. Коцюба Р.О. Конституційно-правові гарантії ядерної безпеки: міжнародний та національний аспекти: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.02. К., 2017. 39 с.

12. Завгородня С.П. Європейський досвід боротьби з енергетичною бідністю.

13. Kortukova T., Kaminska N., Dei M., Blahodarnyi A. COVID-19: Regulation of Migration Processes in The European Legal Area. Cuestiones Politicos. 2020. Vol. 38, 321-332.

14. Nuclear Industries Security (Amendment) Regulations. 2013.

15. WilliamJ.Long & Suzette R.Grillot. Ideas, Beliefs, and Nuclear Policies: The Cases of South Africa and Ukraine. The Nonprolifiration Review.

References

1. Arnold C. Dupuy, Dan Nussbaum, Vytautas Butrimas, Alkman Granitsas. Energetychna bezpeka v dobu gybrydnyh voyen. [in Ukrainian].

2. Kamins'ka N., Zadorovs'kyj M. (2016) Yaderne rozzbroyennya Ukrayiny: pravovi pidstavy i naslidky Aktualni pravovi ta gumanitarno-ekonomichni problemy v period reformuvannya demokratychnoho suspilstva: mater. VVseukr. naukovo-prakt konfer. (Kirovograd, 2 grudnya 2016r.) [in Ukrainian].

3. Ryabcev G.L., Suhodolya, O.M. Novi zagrozy u sferi zabezpechennya energetychnoyi bezpeky: monitoryng realizaciyi strategiyi nacionalnoyi bezpeky. [in Ukrainian].

4. Balyuk G.I. (2000). Problemy formuvannya ta stanovlennya yadernogo prava Ukrainy: dys. ... doktora yuryd. nauk: 12..00.01, 12.00.06. Kyiv [in Ukrainian].

5. Vashhenko Yu.V. (2015). Derzhavne regulyuvannya u sferi energetyky Ukrayiny: administratyvno-pravovyj aspekt: dys. ... doktora yuryd. nauk: 12.00.07. Kyiv [in Ukrainian].

6. Energetychna bezpeka Ukrainy: metodologiya systemnoho analizu ta strategichnoho planuvannya: analit. dop. (2020) / za zag. red. O. M. Suhodoli. Kyiv: NISD [in Ukrainian].

7. Kamins'ka N.V. (2018). Informaciyna agresiya Rosiyskoyi Federaciyi ta yiyi vplyv na derzhavniy suverenitet Ukrainy. Informaciyna agresiya Rosiyskoyi Federaciyi proty Ukrainy: tezy dopovidey naukovogo seminaru Kharkivskogo nacionalnogo univers'tetu Povitryanyh Syl imeni Ivana Kozheduba (25 zhovtnya 2018 r.). Kh.: KhNUPS im. I. Kozheduba, 24-26 [in Ukrainian].

8. Ostudimov B.A. (2020). Korupciyni ryzyky v enerhetychniu sferi Ukrainy. Realizaciya derzhavnoyi antykorupciynoyi polityky v mizhnarodnomu vymiri: materially VMizhnar. nauk.- prakt. konf. (Kyiv, 9-10 grud. 2020r.): u 2ch. Chast'2, 333-335. Kyiv [in Ukrainian].

9. Myshchak I.M. (2010). Some Issues of the Improvement of the Parliament's Control Function. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 3, 37-43 [in Ukrainian].

10. Myshchak I.M. (2012). Zakon Ukrainy «Pro hromadski obiednannia» yak novyi etap na shliakhu realizatsii konstytutsiinoho prava hromadian na svobodu obiednannia. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 6, 43-47 [in Ukrainian].

11. Kotscyuba R.O. (2017). Konstytuciyno- pravovi garantiyi yadernoyi bezpeky: mizhnarodnyy ta nacionalnyy aspekty: avtoref. ... dys. doktora yuryd. nauk: 12.00.02. Kyiv [in Ukrainian].

12. Zavgorodnya,S.P. (2021). Yevropeyskyi dosvid borotby z energetychnoyu bidnistyu. [in Ukrainian].

13. Kortukova T., Kaminska N., Dei M., Blahodarnyi A. (2020). COVID-19: Regulation of Migration Processes in The European Legal Area. Cuestiones Poli'ticas, Vol. 38, 321-332.

14. Nuclear Industries Security (Amendment) Regulations (2013).

15. William J.Long & SuzetteR.Grillot. Ideas, Beliefs, and Nuclear Policies: The Cases of South Africa and Ukraine. The Nonprolifiration Review.

Размещено на Allbest.ru