Додержання вимог режиму секретності при організації та здійсненні негласних (слідчих) розшукових дій

Размещено на http://allbest.ru

Додержання вимог режиму секретності при організації та здійсненні негласних (слідчих) розшукових дій

Пеньков Сергій Володимирович Пеньков Сергій Володимирович, доктор юридичних наук, професор кафедри права Дніпропетровського гуманітарного університету

Волошина Марина Олександрівна Волошина Марина Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ



Анотація

Метою статті є висвітлення проблемних питань щодо додержання працівниками оперативних та слідчих підрозділів, а також працівниками органів прокуратури режиму секретності при організації та здійсненні негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальних провадженнях та пошук шляхів їх вирішення, в першу чергу на законодавчому рівні.

Наукова новизна. Проаналізовано Кримінальний процесуальний кодекс України в частині забезпечення режиму секретності при здійсненні негласних слідчих (розшукових) дій та використанні їх результатів у доказуванні, Закон України «Про державну таємницю», підзакон- ні нормативно-правові акти, якими визначено порядок організації режиму секретності при здійсненні негласних заходів в правоохоронній діяльності.

Визначено недоліки, що мають місце у правовій регламентації режиму секретності в процесуальній діяльності правоохоронних органів, надано рекомендації щодо їх усунення з наданням конкретних пропозицій про внесення необхідних змін та доповнень до діючих законів України та підзаконних нормативно-правових актів.

Висновки. Кримінальне процесуальне законодавство України в частині регламентації додержання вимог режиму секретності при прийнятті процесуальних рішень щодо здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, безпосереднього їх проведення, оформлення та практичного використання у кримінальному судочинстві отриманих результатів залишається недостатньо визначеним, потребує ретельного аналізу та вдосконалення.

Першочергових змін потребує Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про державну таємницю», Звід відомостей, що становлять державну таємницю.

Авторами запропоновано внесення низки змін до зазначених та деяких інших законодавчих і нормативно-правових актів, що дозволять усунути наявні суперечності та сприятимуть додержанню режиму секретності, унеможливлять визнання доказів недопустимими через порушення процесуальних норм.

Ключові слова: негласні слідчі (розшукові) дії, режим секретності, державна таємниця, процесуальні рішення, засекречування.



Abstract

Compliance with the requirements of the secret regime in the organization and performance of secretly (inquisitorial) investigative actions

Penkov Sergii V., doctor of law, professor of law department, Dnipropetrovsk Humanitarian University

Voloshyna Maryna O., candidate of law, associate professor of operative search activities of the department of the faculty of training for criminal police units of the Dnipropetrovsk state University of Internal Affairs

The purpose of the article is to highlight the problematic issues of compliance with the operational and investigative units, as well as prosecutors in the organization and implementation of covert investigative (investigative) actions in criminal proceedings and finding solutions, especially at the legislative level.

Scientific novelty. The Criminal Procedure Code of Ukraine in terms of ensuring secrecy in the implementation of covert investigative (search) actions and the use of their results in evidence, the Law of Ukraine «On state secrets», bylaws, which determine the organization of secrecy in the implementation of covert measures in law enforcement activities.

The shortcomings in the legal regulation of the secrecy regime in the procedural activities of law enforcement agencies are identified, recommendations for their elimination are provided with specific proposals for making the necessary changes and additions to the current laws of Ukraine and bylaws.

Conclusions. Criminal procedural legislation of Ukraine in terms of regulation of compliance with the requirements of secrecy in making procedural decisions on covert investigative (investigative) actions, their direct conduct, registration and practical use in criminal proceedings, the results remain insufficiently defined, requires careful analysis and improvement.

The Criminal Procedure Code of Ukraine, the Law of Ukraine «On state secrets», and the Code of Information Constituting a State Secret require urgent changes. The authors propose to make a number of changes to these and some other laws and regulations that will eliminate the existing contradictions and promote compliance with the secrecy regime, make it impossible to declare evidence inadmissible due to violations of procedural rules.

Key words: covert investigative (search) actions, secrecy regime, state secret, procedural decisions, classification.



Вступ

Постановка проблеми. Впровадження інституту негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НС(Р)Д) без сумніву є однією з найреволюційніших подій в напрямку вдосконалення кримінального процесуального законодавства, покликаного забезпечити підвищення ефективності кримінального судочинства, надійний захист прав і свобод громадян та інтересів суспільства і держави під час здійснення кримінального провадження.

Однак, практичне застосування НС(Р)Д, як і будь-яких інших новацій, неминуче призводить до певних ускладнень, особливо на початковому етапі. До них можна віднести: неоднозначність деяких формулювань, труднощі при оформленні процесуальних документів, пов'язаних із застосуванням НС(Р) Д (клопотань, постанов, протоколів і т. ін.), використання й оцінку доказів, отриманих внаслідок проведення зазначених заходів, строки складання процесуальних документів (зокрема протоколів) і деякі інші.

Однією з причин цих явищ є певна розбалансованість та суперечливість деяких положень законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують вказаний напрямок діяльності.

Зазначені проблемні питання деякою мірою врегульовані підзаконними нормативно-правовими актами, відомчими наказами, інструкціями, розпорядженнями і т. д.

У той же час, згідно ч. 2 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України [1, ст. 1 ч. 2].

Таким чином, згадані підзаконні нормативно-правові акти не віднесені до кримінального процесуального законодавства і їх практичне застосування, наприклад, при оформленні результатів НС(Р)Д, створить умови для визнання отриманих доказів недопустимими під час судового розгляду кримінальних проваджень, чим і користуються адвокати та «різного калібру» правозахисники, і на що звертають увагу працівники суду [2].

До того ж законодавча неврегульованість деяких питань здійснення та оформлення НС(Р)Д не виключає можливості зловживань з боку нечесних, недбайливих, або, навпаки, занадто старанних співробітників.

З огляду на зазначене, перед науковцями, практичними працівниками оперативних та слідчих підрозділів правоохоронних органів, суддями та законотворцями постає завдання якнайшвидшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства України, в т. ч. і в частині проведення і оформлення НС(Р)Д та подальшого використання в кримінальному судочинстві отриманих доказів.

Ця робота повинна проводитись на підставі глибокого наукового аналізу досягнень юридичної науки, напрацьованого зарубіжного та вітчизняного практичного досвіду та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питаннями правової регламентації застосування режиму секретності під час організації та проведення НС(Р)Д займалися такі вченні, як Блажівський Є. М., Геселев О.В., Гончаренко В.Г., Гриненко С.О., Козьякова І. М., Міщенко С. М., Нор В.Т., Погорецький М.А., Скрипниченко С.М., Тагієв С.Р., Тацій В.Я., Тертишник В.М., Фомін С.Б., Чернявський С.С., Шило О.Г., Шумило М.Є. та ін. кримінальний судочинство негласний розшуковий

У зв'язку з поширенням випадків застосування НС(Р)Д у правоохоронній діяльності та використання отриманих результатів в кримінальних провадженнях та судочинстві питання додержання режимних заходів при здійсненні НС(Р)Д потребує додаткового вивчення, а діюче законодавство - вдосконалення.

Метою статті є висвітлення проблемних питань щодо додержання працівниками оперативних та слідчих підрозділів, а також працівниками органів прокуратури режиму секретності при організації та здійсненні НС(Р)Д, використанні отриманих результатів в кримінальному провадженні або в інших цілях та пошук шляхів їх вирішення, в першу чергу на законодавчому рівні.



Виклад основних положень

Враховуючи, що НС(Р)Д - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України [1, ч. 1 ст. 246], одним із проблемних питань під час їх здійснення є додержання вимог режиму секретності. Під відомостями про факт та методи проведення НС(Р)Д слід розуміти інформацію про прийняте рішення щодо проведення НС(Р)Д, оформлене відповідною постановою слідчого (прокурора) або ухвалою слідчого судді, вид НС(Р)Д, час та місце її здійснення, ідентифікаційні ознаки особи або місця та речі (кінцевого обладнання), щодо яких буде проводитись або проведено НС(Р)Д, способів і засобів проведення НС(Р)Д та їх організаційних та практичних особливостей.

До таких відомостей слід також віднести інформацію щодо планування проведення НС(Р)Д незалежно від того, проведені вони чи ні. Такі відомості можуть міститися в клопотанні слідчого (прокурора) щодо отримання дозволу суду на проведення НС(Р)Д та в ухвалі суду про відмову в задоволенні такого клопотання. В даному випадку НС(Р)Д фактично не проводяться, але інформація, безпосередньо викладена в процесуальних документах (клопотанні та відповідній ухвалі), також не підлягає розголошенню. Крім того, до таких відомостей належать данні про плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення здійснення НС(Р)Д, суб'єктів НС(Р)Д, в т. ч. і про працівників оперативно-технічних підрозділів, інших спеціальних підрозділів документування та про осіб, які залучені, раніше залучались, або залучення яких планується на конфіденційній основі для проведення НС(Р)Д.

Під нерозголошенням відомостей слід розуміти обмеження допуску та доступу до них сторонніх осіб, засекречування цих відомостей, вжиття заходів щодо їх захисту, в т. ч. і технічного та недопущення їх несанкціонованого витоку. Крім того, при організації та проведенні деяких видів НС(Р)Д можуть виникати ситуації, коли необхідно ввести в оману об'єкт впливу, створити у нього хибну уяву про суть подій, що відбуваються, тобто дезінформувати його. Наприклад, при здійсненні оперативної закупки довести до відома злочинців завідомо неправдиві відомості про особу покупця, чим приховати його належність до правоохоронних органів.

Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця (секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Звід відомостей, що становлять державну таємницю (далі - ЗВДТ) - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим Законом сферах. ЗВДТ формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць [3, ст. 1,12].

29.01.2021року набрав чинності наказ Служби безпеки України від 23.12.2020 р. № 383 «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю». Згідно п.п.4.12.3 та 4.12.4 ЗВДТ відомості про факт або методи проведення НС(Р)Д та відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться чи планується проведення НС(Р)Д, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, віднесені до державної таємниці зі ступенем секретності «таємно» [4].

Відповідно до ч.1 ст. 517 КПК України досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться із дотриманням вимог режиму секретності. В той же час, відповідно до ч. 7 цієї ж статті здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці. Заслуговують окремої уваги частина друга та третя згаданої статті КПК України, згідно з якими процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю та до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації та її матеріальних носіїв [1, ч. 1, 2, 3, 7 ст. 517].

Враховуючи викладене, необхідно одразу ж вказати на невідповідність частини другої ст.517 КПК України існуючим реаліям. Так, згідно зі ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови [1, ч. 1, 2, 3 ст. 110].

КПК України визначено, які саме відомості в обов'язковому порядку повинні знайти своє відображення в процесуальних документах, якими оформлюється рішення про проведення НС(Р)Д [1, ч. 2,4 ст. 248, ст. 251].

Згідно з ч.2 ст. 248 КПК України у клопотанні про надання дозволу на проведення НС(Р)Д зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести НС(Р)Д;

5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення;

6) вид НС(Р)Д та обґрунтування строку її проведення;

7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;

8) відомості залежно від виду НС(Р)Д про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

9) обґрунтування можливості отримання під час проведення НС(Р)Д доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення або встановлення осіб, які його вчинили.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НС(Р)Д відповідно до ч. 4 ст. 248 КПК України повинна відповідати загальним вимогам досудових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:

1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням;

2) кримінальне правопорушення, у зв'язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала;

3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести НС(Р)Д;

4) вид НС(Р)Д та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

5) строк дії ухвали.

Аналогічні вимоги висуваються і до постанови слідчого (прокурора) про проведення НС(Р)Д, які зазначено в ст. 251 КПК України:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься НС(Р)Д;

4) початок, тривалість і мету НС(Р)Д;

5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити НС(Р)Д;

6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;

7) вказівку на вид НС(Р)Д, що проводиться.

Додаткові вимоги до постанов прокурора або слідчого встановлені ст.271 та ст. 272 КПК України [1, ч. 7 ст. 271, ч. 3 ст. 272]. Так, згідно з ч.7 ст.271 КПК України (Контроль за вчиненням злочину) прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 КПК України, зобов'язаний:

1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;

2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Відповідно до ч.3 ст.272 КПК України (Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації) у постанові, крім відомостей, передбачених статтею251 КПК України, зазначається:

1) обґрунтування меж спеціального завдання;

2) використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

Крім того, частиною 2 ст. 272 КПК України висунуто вимоги щодо збереження в таємниці достовірних відомостей про особу, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, яка на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування [1, ч. 2 ст. 272].

Одним із шляхів вирішення цього завдання також може бути доведення до відома інших учасників злочинного угрупування заздалегідь розробленої легенди щодо особистості конфідента, тобто їх дезінформація.

Таким чином, вищевказані відомості відповідно до діючого ЗВДТ відносяться до державної таємниці, а відповідні клопотання та постанови слідчого (прокурора), а також ухвали суду про надання дозволів на проведення НС(Р)Д (або про відмову в наданні таких дозволів) повинні оформлюватися з додержанням вимог режиму секретності. Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про державну таємницю» та положення п.п.4.12.3 та 4.12.4 ЗВДТ, зазначені клопотання, постанови слідчого (прокурора) та ухвали суду містять відомості, що становлять державну таємницю, це суперечить частині 2 ст. 517 КПК України.

Подальший аналіз законодавства, що регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України, розкриває додаткові існуючі суперечності.

Так, дослідження п.4 ч.1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» дозволяє дійти висновку, що до інформації, яка відноситься до державної таємниці у сфері державної безпеки та охорони правопорядку, не віднесені відомості про факти та методи проведення НС(Р)Д та такі, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться чи планується проведення НС(Р)Д, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, на відміну від аналогічних відомостей, які стосуються проведення оперативно-розшукових заходів в рамках оперативно-розшукової діяльності [3, п.4 ч.1 ст. 8].

Зазначене упущення можна пояснити тим, що Закон України «Про державну таємницю» прийнятий ще у 1994році, останні зміни до п.4 ч.1 ст. 8 вносилися у 2012році Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України», при цьому необхідність віднесення відомостей про факт та методи проведення НС(Р)Д залишилася поза увагою законодавців.

Віднесення, згідно з абз. 11 п.4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю», до державної таємниці інформації про зміст матеріалів досудового розслідування та судочинства не охоплює всього масиву відомостей про способи, засоби та методи НС(Р)Д, іншу інформацію стосовно організації та проведення НС(Р)Д, зазначену вище [5].

Часткове врегулювання зазначеного питання здійснено Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 р. №114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі - Інструкція) [6] Так, згідно з п.п. 5.1 та 5.2 Інструкції постанова слідчого, прокурора про проведення НС(Р)Д, клопотання та ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НС(Р)Д, протокол про їх проведення, які містять відомості про факт та методи проведення НС(Р)Д, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню. Засекречування таких матеріальних носіїв інформації здійснюється слідчим, прокурором, співробітником уповноваженого оперативного підрозділу, слідчим суддею шляхом надання на підставі ЗВДТ відповідному документу грифу секретності [6, п.п. 5.1, 5.2]. До переліку цих документів, на нашу думку, слід також віднести й ухвалу слідчого судді про відмову в наданні дозволу на проведення НС(Р)Д.

З огляду на зазначене та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 1 КПК України, така ситуація є неприйнятною та потребує виправлення шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про державну таємницю» та КПК України.

Потребують дослідження й питання додержання вимог режиму секретності при здійсненні фіксації ходу і результатів НС(Р)Д, захисту отриманої інформації, її дослідження та використання у доказуванні або в інших цілях. Зазначені питання регламентовані статтями 103-107, 252, 254-257, 265, 266 КПК України.

Так, згідно зі ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим КПК України. За результатами проведення НС(Р)Д складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили НС(Р)Д або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки, можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

Проведення НС(Р)Д може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів. Протоколи про проведення НС(Р)Д з додатками не пізніше, ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених дій передаються прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення НС(Р)Д речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні [1, ст. 252].

КПК України засекречення або розсекречення матеріальних носіїв інформації (далі - МНІ) щодо організації та здійснення НС(Р)Д і подальшого використання здобутої інформації не регламентовані. Лише деякі статті КПК України містять положення щодо нерозголошення відомостей про факт проведення НС(Р)Д та отриманої інформації.

Так, згідно з ч.1 ст.254 КПК України відомості про факт та методи проведення НС(Р)Д, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України [1, ч. 1 ст. 254]. Аналогічні вимоги висунуто до керівників і працівників операторів телекомунікаційного зв'язку та банківських установ, які зобов'язані вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення дій зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж або моніторингу банківських рахунків та отриманої інформації [1, ч. 4 ст. 263, ч. 2 ст. 269¹]. Тільки у 2019році згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» ч.3 ст.254 КПК України було доповнено нормою щодо недопущення виготовлення копій протоколів про проведення НС(Р)Д та додатків до них до прийняття рішення про їх розсекречування у порядку, визначеному законодавством [7].

Однак, Законом України «Про державну таємницю» визначено лише дві підстави для розсекречення МНІ - закінчення строків засекречення та скасування державним експертом з питань таємниць рішення про віднесення інформації до державної таємниці [3, ч. 7 ст. 15].

Спроба внести ясність у зазначені питання зроблена в розділі У Інструкції «Порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення НС(Р)Д». Так, пунктами 5.9-5.11 Інструкції визначено порядок розсекречення МНІ, щодо проведення НС(Р)Д, згідно з якими:

після завершення проведення НС(Р)Д грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів НС(Р)Д як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України (п. 5.9 Інструкції);

таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури (п. 5.10 Інструкції);

для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації, клопотання, у якому зазначаються підстави для скасування грифа секретності, обліковий номер та назва матеріального носія інформації. До клопотання долучаються матеріальні носії інформації, грифи секретності яких пропонується скасувати (п. 5.11 Інструкції) [6, п. 5.9-5.11].

Пунктами 5.12-5.23, 5.25 регламентовано процедуру розсекречення МНІ, яка фактично визначена в Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 р. №939 [8].

При вирішенні питання щодо розсекречення матеріалів НС(Р)Д та використання їх у якості доказів в кримінальному провадженні слід враховувати положення ч. 3-5 ст. 290 КПК України, якими регламентовано обов'язок прокурора (слідчого) надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них і передбачено можливість надання стороні кримінального провадження доступу до відомостей, які не підлягають розголошенню у судовому засіданні та були видалені. При цьому копії або виписки з матеріалів, що містять державну таємницю, роботи забороняється. Лише підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Абзацом третім ч.5 ст.517 встановлений особливий режим зберігання та ознайомлення з цими виписками [1, ч. 3-5 ст. 290, ч. 4, 5 ст. 517].



Висновки

Кримінальне процесуальне законодавство України в частині регламентації додержання вимог режиму секретності під час здійснення НС(Р)Д залишається недосконалим, потребує ретельного аналізу та внесення низки змін та доповнень у діючі закони України та підзаконні нормативно-правові акти. З метою забезпечення принципу правової визначеності та виключення підстав необмеженості трактування законодавчих та нормативно-правових актів пропонується першочергово внести до них такі зміни й доповнення:

1) статтю 254 КПК України доповнити частинами 4 та 5 наступного змісту: «Рішення щодо розсекречення протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них приймається прокурором з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України. Про прийняття такого рішення прокурор виносить постанову» та «Розсекречення матеріальних носіїв інформації здійснюється у порядку, визначеному законодавством»;

2) частину1 ст.256 КПК України після слів «досудового розслідування», доповнити словами та реченням: «після прийняття рішення про їх розсекречування у порядку, визначеному законодавством. У разі неможливості розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурором вирішено використовувати в доказуванні, подальше досудове розслідування, судове провадження здійснюються в порядку, передбаченому ст. 517 цього Кодексу»;

3) частину2 ст.517 КПК України після слів «державної таємниці» доповнити словами: «за винятком рішень, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій»;

4) п.4 ч.1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» доповнити абзацом дванадцятим наступного змісту: «про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій; про осіб, які залучаються або раніше залучались, або плануються до залучення на конфіденційній основі для проведення негласних слідчих (розшукових) дій» (у зв'язку з чим абзац дванадцятий п.4 ч.1 ст. 8 вважати абзацом тринадцятим);

5) частину сьому ст. 15 Закону України «Про державну таємницю» після слів «рішення про віднесення її до державної таємниці» доповнити словами, «а також у разі прийняття прокурором рішення про розсекречення матеріалів досудового розслідування»;

6) статтю 15 Закону України «Про державну таємницю» доповнити частиною восьмою наступного змісту: «Порядок засекречення та розсекречення матеріальних носіїв інформації визначається Кабінетом Міністрів України»;

7) доповнити Звід відомостей, що становлять державну таємницю, пунктами 4.12.5 та 4.12.6 наступного змісту: «відомості про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій; про осіб, які залучаються або раніше залучались, або плануються до залучення на конфіденційній основі для проведення негласних слідчих (розшукових) дій» та «Відомості про статистичні показники здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, що дають змогу здійснити кількісну оцінку сил і засобів, які застосовувалися для їх здійснення, але не розкривають об'єкти спрямувань цих заходів» Встановити ступінь секретності зазначеної інформації «таємно»;

8) пункт5.12 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні викласти у такій редакції: «Після отримання клопотання про необхідність скасування грифів секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відповідних документів, керівником органу, де здійснювалося їх засекречування, вживаються заходи щодо їх розсекречення в порядку визначеному законодавством». Пункти 5.13-5.23 та 5.25 виключити.

Подальший розвиток України як демократичної держави, де людина, її життя, здоров'я, честь та гідність є найвищою цінністю, а утвердження та захист прав і основоположних свобод людини і громадянина є головним обов'язком держави неминуче поставить перед законодавцями, науковцями та працівниками правоохоронних і судових органів ряд додаткових питань щодо додержання та захисту прав людини, таких як можливість судового оскарження процесуальних рішень щодо проведення негласних заходів, додержання міжнародних зобов'язань України при організації і проведенні зазначених заходів, відшкодування збитків, нанесених правам та охоронюваним законом інтересам громадян та ін. Підготовка підґрунтя для вирішення зазначених питань набуває актуальності вже сьогодні, потребує вивчення і запровадження отриманих результатів у практичну діяльність.



Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651- 17#Text (Дата звернення: 10.04.2021).

2. ЛеоновА. Особливості проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування кримінальних проваджень. Закон і Бізнес. URL: https://zib. com.ua/ua/136530-osoblivosti_provedennya_ nsrd_v_kriminalnomu_provadzhenni.html (Дата звернення: 10.04.2021).

3. Про державну таємницю : Закон України від 21 січня 1994 р. №3855-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/3855- 12#Text (Дата звернення: 10.04.2021).

4. Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю : Наказ Служби безпеки України від 23.12.2020 р. №383. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2. nsf/link1/RE35674.html (Дата звернення: 10.04.2021).

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України : Закон України від 13 квітня 2012 р. №4652-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4652-17#n710 (Дата звернення: 10.04.2021).

6. Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні: затверджена Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ v0114900-12#Text (Дата звернення: 10.04.2021).

7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства: Закон України від 4жовтня 2019р. №187-IX. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-20#n68 (Дата звернення: 10.04.2021).

8. Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 р. №939. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/ KP130939?ed=2013_12_18 (Дата звернення: 10.04.2021).



References

1. Verkhovna Rada of Ukraine. (2012). Criminal Procedure Code of Ukraine №4651- VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17#Text (Last accessed: 10.04.2021) [in Ukrainian].

2. Leonov,A. Features of covert investigative (investigative) actions during the pre-trial investigation of criminal proceedings. Law and Business. URL: https://zib.com.ua/ ua/136530-osoblivosti_provedennya_nsrd_v_ kriminalnomu_provadzhenni.html (Last accessed: 10.04.2021) [in Ukrainian].

3. Verkhovna Rada of Ukraine. (1994). On the state secret: Law of Ukraine №3855-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/main/3855-12#Text (Last accessed: 10.04.2021) [in Ukrainian].

4. Security Service of Ukraine. (2020). On approval of the Code of information constituting a state secret: Order № 383. URL: http://search. ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE35674.html (Last accessed: 10.04.2021) [in Ukrainian].

5. Verkhovna Rada of Ukraine. (2012). On amendments to some legislative acts of Ukraine in connection with the adoption of the Criminal Procedure Code of Ukraine: Law of Ukraine №4652-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4652-17#n710 (Last accessed: 10.04.2021) [in Ukrainian].

6. Prosecutor General's Office of Ukraine, Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Security Service of Ukraine, State Border Guard Service of Ukraine, Ministry of Finance of Ukraine, Ministry of Justice of Ukraine. (2012). Instruction on organization of covert investigative (search) actions and use of their results in criminal proceedings: Order № 114/1042/516/1199/936/1687/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ v0114900-12#Text (Last accessed: 10.04.2021) [in Ukrainian].

7. Verkhovna Rada of Ukraine. (2019). On amendments to some legislative acts of Ukraine to improve certain provisions of criminal procedure legislation : Law of Ukraine № 187IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/187-20#n68 (Last accessed: 10.04.2021) [in Ukrainian].

8. Cabinet of Ministers of Ukraine. (2013). On the statement of the Order of the organization and maintenance of a mode of secrecy in the state bodies, local governments, at the enterprises, in establishments and the organizations: Resolution №939. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/ KP130939?ed=2013_12_18 (Last accessed: 10.04.2021) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...