Безпека об’єктів критичної інфраструктури в Україні: організаційно-нормативні проблеми та підходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

БЕЗПЕКА ОБ'ЄКТІВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-НОРМАТИВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПІДХОДИ

Франчук Василь Іванович,

доктор економічних наук, професор, проректор Львівського державного університету внутрішніх справ

(Львів, Україна)

Пригунов Павло Якович,

кандидат психологічних наук, професор, директор Департаменту з питань безпеки, оборони, діяльності органів юстиції та запобігання корупції Секретаріату Кабінету Міністрів України

(Київ, Україна)

Мельник Степан Іванович,

доктор економічних наук, доцент, заступник декана факультету № 2 Львівського державного університету внутрішніх справ

(Львів, Україна)

Анотація

Розкрито теоретичні засади функціонування об'єктів критичної інфраструктури, у межах якого основна увага приділена критичному аналізу змісту понять «критична інфраструктура» та «безпека критичної інфраструктури». Запропоновано й обґрунтовано визначення низки понять у сфері критичної інфраструктури та її безпеки, які доцільно використати у відповідних нормативно-правових документах. Наведено основні обставини, які необхідно брати до уваги, організовуючи безпеку об'єктів критичної інфраструктури.

Ключові поняття: критична інфраструктура, безпека об'єкта критичної інфраструктури, цілісність об'єкта критичної інфраструктури, самодостатність об'єкта критичної інфраструктури, стійкість об'єкта критичної інфраструктури, загроза об'єкту критичної інфраструктури, небезпека об'єкту критичної інфраструктури.

Abstract

Franchuk Vasyl,

Doctor of Economic, Professor, Vice-Rector, Lviv State University of Internal Affairs (Lviv, Ukraine)

Pryhunov Pavlo,

PhD (Psychology), Professor, Chief of the Department on Safety Issues, Defenses, Activities of Judicial Authorities and Prevention of Corruption of the Secretariat of Cabinet of Ministers of Ukraine (Kyiv, Ukraine)

Melnyk Stepan,

Doctor of Economic, Associate Professor, Deputy Dean of the Faculty №2, Lviv State University of Internal Affairs (Lviv, Ukraine)

SAFETY OF CRITICAL INFRASTRUCTURE FACILITIES IN UKRAINE: ORGANIZATIONAL AND REGULATORY PROBLEMS AND APPROACHES

The theoretical foundations of the functioning of critical infrastructure, which focuses on critical analysis of the content of the concepts of critical infrastructure and critical infrastructure security are revealed in the article. The definition of a number of concepts in the field of critical infrastructure and its safety, which should be used in the relevant legal documents, is proposed and substantiated. The key factors to consider when organizing the security of critical infrastructure are suggested and grounded.

It is determined that for the proper organization of the safety of critical infrastructure, the availability of official relevant legal documents and organizational structure is crucial, within which they should be divided into groups with clear content characteristics. Since, the structure of the security system of critical infrastructure facilities in Ukraine, the scope of security powers and responsibilities of their owners and the state will depend on their content.

An expert assessment of the feasibility of standardization of basic security concepts and the organization of the security system of critical infrastructure is conducted. It is found that the formation of public-private partnership in the field of critical infrastructure security is important to increase the efficiency of this system.

It has been established that security activity in the field of critical infrastructure is a rather complex process, which, in addition to security mechanisms, will include coordination, as well as activities that require appropriate management. All these factors require appropriate specialists, whose training and retraining should begin in higher education institutions that have educational and safety technologies, some experience with the involvement of practitioners. It is determined that the certification and maintenance of registers should be an important and obligatory element in the organization of security of critical infrastructure facilities.

Key concepts: critical infrastructure, safety of critical infrastructure facility, integrity of critical infrastructure facility, self-sufficiency of critical infrastructure facility, stability of critical infrastructure facility, threat of critical infrastructure facility, danger of critical infrastructure facility.

Вступ

Сучасний світ сьогодні є надто суперечливим, з одного боку, він переповнений різними загрозами і щодо окремої країни, і загалом для існування, а з іншого - має багато різноманітних можливостей для розвитку. Основною причиною такого стану, в якому опинилося людство, є досягнення у сфері промислових та інформаційних технологій. В умовах, що виникають, найбільше шансів вижити та розвиватися мають ті держави та організації, які спроможні адаптуватися до глобальних швидкоплинних змін, протидіяти тим чи іншим загрозам, швидко відновлювати зруйновані процеси, об'єкти, системи тощо, компенсувати збитки, а також максимально використовувати можливості, що є в країні, організації, чи можливості, які виникають поза їх межами. Особливо, це стосується критичної інфраструктури, тобто ресурсів, мереж, процесів, систем, об'єктів тощо, які підтримують життєво важливі функції в суспільстві, створюють умови для реалізації або задоволення базових потреб його членів і формують у них відчуття безпеки і захищеності. Їх знищення, пошкодження або порушення функціонування матиме суттєвий негативний вплив на соціальну та економічну сфери держави, рівень її обороноздатності та національної безпеки. Сьогодні для України критична інфраструктура відіграє надважливу роль, а забезпечення її безпеки - це надзавдання державних інституцій та її власників і операторів. Особливе місце у цьому процесі посідають питання організації та нормотворення, які, своєю чергою, потребують наукової дискусії та обґрунтування.

1. Теоретичні засади функціонування об'єктів критичної інфраструктури

критичний інфраструктура правовий законодавство

Термін «критична інфраструктура» вперше з'явився у директиві PDD-63 (Presidential Decision Directive), яка була підписана президентом Сполучених Штатів Америки Б. Клінтоном у 1996 році. Зазначеною Директивою критичну інфраструктуру було віднесено до національних життєво важливих інтересів, визначено цілі та сформовано концепцію зменшення її уразливості в громадському і приватному секторі. І найголовніше, закладено вимогу щодо забезпечення безпеки критичних елементів інфраструктури. Згодом питанням критичної інфраструктури та її безпеки почали приділяти увагу в інших країнах, зокрема: Німеччині, Великій Британії, Нідерландах, Чеській Республіці, Словаччині, Польщі, Угорщині та ін. Важливим у цьому процесі є те, що у деяких національних законодавствах при визначенні терміна «критична інфраструктура» акцентовано на функціях та послугах. Саме функції та послуги об'єктів критичної інфраструктури, якими забезпечують суспільство, бізнес та державу, є в основі визначення їх критичності, що дає методологічні можливості для встановлення критеріїв відбору елементів критичної інфраструктури та пріоритетності їх захисту [1, с. 6].

В Україні термін «критична інфраструктура» неодноразово використовувався в нормативно-правових документах, проте його визначення й досі відсутнє в чинному законодавстві. Вперше в офіційних документах України термін «критична інфраструктура» вжито у 2006 р. в тексті Рекомендацій парламентських слухань з питання розвитку інформаційного суспільства. В Стратегії національної безпеки «Україна у світі, що змінюється» (2012 р.) цей термін згадувався при визначенні шляхів зміцнення енергетичної безпеки та напрямів забезпечення інформаційної безпеки. В новій Стратегії національної безпеки України (2015 р.) термін «критична інфраструктура» використовується деталізованіше [1, с. 7]. На думку авторів зазначеної книги, «критична інфраструктура України - це системи та ресурси, фізичні чи віртуальні, що забезпечують функції та послуги, порушення яких призведе до найсерйозніших негативних наслідків для життєдіяльності суспільства, соціально-економічного розвитку країни та забезпечення національної безпеки» [1, с. 7]. Дещо інше бачення змісту поняття «критична інфраструктура» викладено у проекті Закону України «Про критичну інфраструктуру та її захист», де трактується як сукупність об'єктів, які є стратегічно важливими для економіки і національної безпеки, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам [2].

Аналізуючи останні два визначення поняття «критична інфраструктура» через призму безпекової сутності, складно з ними погодитися. У запропонованих визначеннях поняття «критична інфраструктура», критичність визначається не набором відповідних товарів та послуг і видами об'єктів, які їх надають, щоб забезпечити нормальну життєдіяльність людей та виконання важливих функцій держави, а негативними наслідками для життєдіяльності суспільства, соціально-економічного розвитку країни, життєво важливих національних інтересів та забезпечення національної безпеки. Інакше зміщено акценти в розумінні сутності самого поняття, внаслідок чого буде хибне розуміння процесів забезпечення безпеки об'єктів критичної інфраструктури. Крім того, необхідно також брати до уваги й те, що основна ідея формування та функціонування об'єктів критичної інфраструктури в країні полягає у тому, аби створити необхідні умови для реалізації, зокрема:

1) базових потреб людини;

2) життєво важливих функцій держави в мирний час, в умовах надзвичайного стану, воєнного стану та стану війни.

З огляду на зазначене, видається логічним та доцільним поняття «критична інфраструктура України» розглядати як сукупність об'єктів незалежно від форми власності, що реалізують функції, виробляють товари (послуги), які є життєво необхідними для людей і діяльності країни та порушення яких призведе до дестабілізації суспільних відносин.

У запропонованому визначенні поняття «критична інфраструктура України» критичність того чи іншого її об'єкта пропонується визначати за рівнем його впливу на виробництво життєво важливих товарів чи послуг та виконання важливих функцій, без реалізації яких не зможе забезпечуватися життєдіяльність країни та національна безпека. Також зміст термінів «життєво важливі товари чи послуги», «важливі функції» стає зрозумілим, оскільки йдеться лише про товари і послуги, які забезпечують базові потреби людини та країни, зокрема й у сфері безпеки та оборони. Під важливими функціями розуміються будь-які види діяльності держави чи приватних структур, які створюють умови й механізми для життєдіяльності людини та функціонування країни в мирний час, в умовах надзвичайного і воєнного станів та стану війни.

Заразом є цілком очевидним і зрозумілим, що кожен об'єкт критичної інфраструктури, процес виробництва чи надання ним послуг можуть зазнавати дестабілізуючої дії від впливу тих чи інших загроз, або можуть самі бути джерелом загрози, у зв'язку з чим, з одного боку, він має бути об'єктом безпеки, а з іншого - й суб'єктом безпеки, тобто мати за обов'язок і право самостійно здійснювати безпекову діяльність та нести відповідальність за власну бездіяльність щодо протидії тим чи іншим загрозам у межах Закону. В наукових джерелах та проектах правових актів України є різні підходи до цього питання. Зокрема в проекті Закону України «Про критичну інфраструктуру та її захист» застосовується три безпекових поняття:

1) безпека критичної інфраструктури - стан захищеності критичної інфраструктури, за якого забезпечується функціональність, безперервність роботи, цілісність і стійкість критичної інфраструктури;

2) захист критичної інфраструктури - всі види діяльності, спрямовані на своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію загроз безпеці об'єктів критичної інфраструктури, а також мінімізацію та ліквідацію наслідків у разі їх реалізації;

3) державна система захисту критичної інфраструктури - система суб'єктів із забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури [2].

Аналізуючи зміст наведених термінів, можна зробити висновок про те, що під час його формулювання автори не використовували сучасні надбання такої науки, як безпекознавство, яка за останнє десятиліття стрімко розвивається в Україні. Зокрема, складно зрозуміти, чому безпеку критичної інфраструктури пропонується розглядати лише з пасивного боку як стан захищеності, як результат вжитих дій, а активну складову, тобто діяльнісну, пропонується закласти в іншому терміні «захист». Окрім того, суб'єктами захисту автори законопроекту визначають лише державні інституції, які утворюють за їх задумом державну систему захисту критичної інфраструктури.

2. Нормотворення основних безпекових понять та організація безпеки об'єктів критичної інфраструктури

Аналіз наукових та нормативно-правових джерел показав, що в Україні відсутня система безпеки критичної інфраструктури, тим більше на засадах, що впроваджені в країнах-членах ЄС та НАТО. Наближення вітчизняних механізмів організації безпеки критичної інфраструктури до загальноєвропейського, у сучасних умовах, є одним із пріоритетів державної політики. Значну роль у цьому процесі відіграє відповідне науково-методичне забезпечення, серед якого важливим є розроблення загального системного підходу до формування змістовної та організаційної складової системи безпеки критичної інфраструктури в Україні.

Організовуючи безпеку об'єктів критичної інфраструктури в Україні, необхідно найперше ґрунтуватися на розумінні сутності поняття «безпека». Сьогодні безпека розглядається як багатоаспектне явище і поняття, що має складну структуру. Зокрема, безпека як первинна потреба людини та її інтерес, чи інтерес соціальної системи. Безпека як складова організаційної культури та спосіб управлінського мислення, які є джерелом безпекових процесів у соціальних системах. Безпека як стан соціальної системи в межах граничних значень, помірявши які можна отримати інформацію про те, в якому стані вона перебуває: безпечному чи небезпечному. Безпека як властивість соціальної системи, яка виявляється через такі основні її критерії, як цілісність, самодостатність та стійкість. Безпека як діяльність, що містить механізми попередження, виявлення та ліквідації загроз, а в разі їх реалізації, - механізми відновлення та відшкодування завданих збитків [3].

Отже, формуючи нормативно-правове забезпечення безпеки об'єктів критичної інфраструктури, потрібно опиратися на сучасні наукові розробки, які мають практичне значення, особливо визначення термінів. Зокрема, такими базовими термінами, які відображають сутність поняття «безпека» та зазначені, можуть бути: безпека критичної інфраструктури, цілісність, самодостатність, стійкість, загрози критичній інфраструктурі, небезпека критичній інфраструктурі, технології попередження загрози, технології виявлення загрози, технології ліквідації загрози, технології відновлення діяльності, відшкодування завданих збитків. Їх авторський зміст подано в таблиці 1.

Таблиця 1. Визначення основних понять у сфері безпеки критичної інфраструктури