Підходи до проблем соціального захисту моряків зарубіжних держав та України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРІДУ НАДУ

ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МОРЯКІВ ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ ТА УКРАЇНИ

ЗОЗУЛЯ Ігор Юрійович аспірант

Анотація

соціальний захист моряк публічний

Розглядається питання соціального захисту моряків, які працюють в Україні, та моряків, які працюють під прапором іншої держави. Правові колізії та нератифіковані міжнародні правові акти унеможливлюють побудову стрункої моделі публічного управління соціальним захистом моряків. Акцентується увага на тому, що соціальний захист безпосередньо залежить від соціального права, прийнятого в державі, та від умов трудового права. Існування великої кількості правових актів, які є різнорідними і не завжди узгодженими, зумовлює концентрацію на соціальному захисті тільки незахищених верств населення і відсутність окремої діяльності щодо соціального захисту моряків. Показуються відмінності підходів до проблем соціального захисту моряків у зарубіжних державах та в Україні на підставі аналізу відомих моделей соціального захисту в зарубіжних державах.

Ключові слова: публічне управління та адміністрування, моделі соціального захисту, соціальний захист моряків, правові основи соціального захисту моряків.

Annotation

ZOZULIA Ihor Postgraduate Student, Odessa Regional Institute of Public Administration, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

APPROACHES TO THE PROBLEMS OF SOCIAL PROTECTION OF SEAFARERS OF FOREIGN COUNTRIES AND UKRAINE

The problem of social protection of seafarers concerns two planes: social protection of seafarers working in Ukraine and social protection of seafarers working under the flag of another state. There is no legislation on social protection of seafarers in Ukraine. Today, there is no separate structural subdivision of social protection in state and public authorities. Legal conflicts and non-ratified international legal acts make it impossible to build a coherent model of public management of seafarers' social protection. Research on social protection of seafarers and public policy in this area is lacking in the field of public administration.

Social protection directly depends on the social law adopted in the state and on the conditions of labour law. International Labour Organization projects were in Ukraine in 2020 and were aimed at improving labour legislation and formalizing employees. However, the peculiarities of the work of Ukrainian sailors both in Ukraine and abroad were not taken into account. These projects address business issues. Attention is not paid to the activities of intermediary companies between Ukrainian seafarers and foreign employers. These companies are also business structures and the employment of seafarers is not always open, transparent and formal. Scientists study the problems of labour protection of seafarers under international and national law. They identify political and legal issues as major for Ukrainian seafarers, especially those working under a foreign flag. The relationship between the existing models of social protection in the world and the level of protection of seafarers in Ukraine is not studied in the science of public administration.

The article demonstrates the differences between the approaches of foreign countries and Ukraine to the problems of social protection of seafarers. Many experts consider models of social protection in foreign countries according to several models: Continental; Anglo-Saxon; Scandinavian; Southern European. In 2011, the European Commission paid special attention to the work of seafarers and their social protection. Experts are considering the possibility of public management of social protection of seafarers by creating professional and local funds, public organizations for the maintenance of ships in port cities. The Constitution of Ukraine (Article 46) guarantees the right to social protection. However, the absence of ratified international conventions leaves seafarers working under foreign flags outside these rights. Sailors can receive social protection on general rights, which are specified by other legal acts. In 2020, we are talking about expanding the institutionalization of social protection and responsibility for this process of local authorities in the context of decentralization in accordance with the Decree of the President of Ukraine of September 30, 2020 №415 / 2020 «On the Council for Social Development of Regions». The main emphasis is on vulnerable groups. Attention is not paid to the issues and problems of vulnerability of seafarers.

The state policy of social protection is not developed in Ukraine. Lack of ratification by Ukraine of international conventions providing social protection for seafarers, which provide social protection for seafarers, who works under the flags of other states, in fact, makes social protection of seafarers impossible.

Key words: public administration, models of social protection, social protection of seafarers, legal bases of social protection of seafarers.

Постановка проблеми

Проблема соціального захисту моряків стосується двох площин: соціальний захист моряків, які працюють в Україні; та соціальний захист моряків, які працюють під прапором іншої держави. Окремого законодавства щодо соціального захисту моряків не існує. Фактично це питання розглядається або в межах правових актів України щодо соціального захисту та соціального забезпечення або в межах міжнародних правових актів щодо роботи моряків. На сьогодні не існує окремого структурного підрозділу в органах державної та публічної влади, який би займався соціальним захистом моряків. Правові колізії та нератифіковані міжнародні правові акти унеможливлюють побудову стрункої моделі публічного управління соціальним захистом моряків. Цій проблематиці приділяється багато уваги в правових та соціальних науках. Утім, дослідження соціального захисту моряків та державної політики в цьому напрямі відсутні в галузі «Публічне управління та адміністрування».

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Соціальний захист безпосередньо залежить від соціального права, прийнятого в державі, та від умов трудового права. Стосовно останнього привертають увагу міжнародні проєкти 2020 р., спрямовані на поліпшення законодавства про працю. Проєкт Міжнародної організації праці (МОП) «ЄС-МОП» має низку цілей: поліпшити законодавство про працю, щоб працівники були оформлені й мали гідні умови праці, а роботодавці мали мотивованих співробітників і чесну конкуренцію; реформувати систему безпеки і охорони здоров'я на роботі, щоб працівники були захищеними та здоровими, а підприємства - конкурентоспроможними та стабільними; зміцнити інспекцію праці, щоб виконувалися закони, надавалася інформація і технічні поради, був дієвий контроль [11]. Проєкт «Towards safe, healthy and declared work in Ukraine Project Duration: January 2020-December 2022» стосується безпечної, здорової та задекларованої роботи в Україні. Він фінансується Європейським Союзом і його довгостроковою метою є те, щоб працівники в Україні мали безпечну, здорову та заявлену роботу. Очікуваний короткостроковий вплив - це поліпшення дотримання Україною ключових міжнародних та європейських стандартів з охорони праці та трудових відносин. Виокремлюють два основних результати, яких хочуть досягти: наближення законодавчої бази з питань охорони праці до міжнародних стандартів праці та запровадження систем та процедур розгортання служб інспекції праці. Проєкт базується на досягненнях проєкту ЄС-МОП «Посилення спроможності адміністрації праці для покращення умов праці та боротьби з незадекларованою роботою». Новий проєкт, вважають, зміцнить цю роботу [17]. Утім, особливості роботи моряків як в Україні, так і за кордоном ці проєкти не враховують. Здебільшого вони стосуються питань бізнесу та підприємницької сфери. Не звертається увага на діяльність компаній- посередників між моряками України та зарубіжними роботодавцями. Ці компанії також є бізнес-структурами і питання працевлаштування моряків не завжди є відкритими, прозорими й офіційними.

А. Л. Клименко звертає увагу на те, що модель соціального захисту здебільшого розглядається на двох рівнях: внутрішньодержавному та міжнародному. Причому перший вважається більш вагомим, оскільки стосується національної системи соціального захисту. На цю систему впливають міжнародні правові акти, які вважають «м'якими» актами [8]. О. П. Єлєазаров та О. О. Бєлогубова акцентують увагу на захисті праці моряків за міжнародним і національним законодавством і визначають основні проблеми для українських моряків, які працюють під закордонним прапором, а саме: політико-правові, пов'язані з порушенням прав моряків владою чи приватними особами; проблеми з посередниками з працевлаштування моряків (з крюїнговими компаніями) [2; 5].

О. О. Бєлогубова вважає, що ратифікація міжнародних конвенцій дасть можливість вирішити низку питань, зокрема: відповідність трудового договору моряка національному законодавству; запровадження нагляду за дотриманням національного законодавства; забезпечення правових гарантій морякам; закріплення в національному законодавстві гарантій та стандартів щодо захисту прав моряків та судновласників [3]. В інших публікаціях з цієї проблематики йдеться про відсутність публікацій стосовно діяльності органів публічного управління та адміністрування із ратифікації міжнародних правових документів щодо соціального захисту моряків [7].

Л. Б. Баранник вважає, що соціальний захист є складником комплексної системи розвинутої ринкової економіки і відображає рівень розвитку соціальної держави. Він наголошує на важливості законодавчого порядку та економічного механізму вирішення проблем соціального захисту. Вважається, що захист має компенсаційний та упереджувальний характер і відображає сукупність заходів держави з вирішення проблем соціального захисту [1].

На підставі аналізу літератури виявлено, що не розглядається взаємозв'язок між існуючими у світі моделями соціального захисту та рівнем захищеності моряків в Україні. Існування великої кількості правових актів, які є різнорідними і не завжди узгодженими, зумовлює концентрацію на соціальному захисті тільки незахищених верств населення і відсутність окремої діяльності щодо соціального захисту моряків.

Мета статті - показати відмінності підходів зарубіжних держав та України до проблем соціального захисту моряків у контексті відомих моделей соціального захисту в зарубіжних державах.

Викладення основного матеріалу

Багато фахівців (І. В. Жиглей, Н. М. Хома, В. М. Семенов, Н. Г. Діденко, В. В. Лаврухін, О. М. Шаров та ін.) моделі соціального захисту в зарубіжних державах розглядають відповідно до тих моделей, які існують в державі, а саме:

1) континентальна модель (модель Бісмарка) - встановлює жорсткий зв'язок між рівнем соціального захисту та тривалістю професійної діяльності (Австрія, Бельгія, Франція, Люксембург); в її основі лежить механізм соціального страхування (страхові внески, страхові фонди, незалежність від державних бюджетів, соціальні виплати, соціальна допомога);

2) англосаксонська модель (модель Беверіджа) - базується на всезагальності (універсальності) системи соціального захисту (Великобританія та Ірландія), що поширюється на всіх громадян, які потребують соціальної допомоги (стандартизованість способів розрахунку розміру та умов надання пенсій і медичного обслуговування, фінансування за рахунок страхових внесків і державного бюджету);

3) скандинавська модель соціального захисту (Данія, Швеція, Фінляндія) - соціальний захист розуміється як законне право громадянина (широке охоплення різних соціальних ризиків і життєвих ситуацій, які вимагають підтримки суспільства; отримання соціальних послуг і виплат, що, переважно, гарантується всім жителям країни й не обумовлюється зайнятістю і виплатою страхових внесків; фінансування за рахунок оподаткування; страхування від безробіття);

4) південноєвропейська модель (Італія, Іспанія, Греція, Португалія) - виокремлює головну роль сім'ї в рівні соціальної захищеності (соціальна політика має пасивний характер і орієнтована на компенсацію втрат у прибутках окремих категорій громадян) [4; 6; 10; 13 - 15].

У 2011 р. Європейська комісія приділила особливу увагу праці моряків та їх соціальному захисту, зокрема питанню громадянства та відповідних елементів надання соціального захисту, створення умов праці та проживання тощо. Ідеться про єдині вимоги і норми для держав ЄС та умови, у які потрапляють інші громадяни, які працюють під прапорами держав ЄС. Ідеться про дискримінаційні моменти, зокрема наголошується, що є дискримінаційні елементи в законодавстві Нідерландів для моряків інших держав, окрім тих, хто працює під прапором Греції. Особливої дискримінації в Нідерландах зазнають капітани-іноземці (низька зарплатня, майже відсутній соціальний захист, у тому числі медичне обслуговування тощо). Ідеться про особливості законодавства у сфері соціального партнерства. На захист таких працівників стають громадські об'єднання, такі як профспілки, які вимагають гарантій для капітанів-іноземців. А в Данії, навпаки, профспілки укладають угоду про працю з моряком і забезпечують найвигідніші умови для своїх громадян. У Словаччині закон про морську навігацію передбачає, що праця іноземних громадян регулюється не законом про працю, а умовами контракту з роботодавцями. В Італії та Великобританії дискримінація стосується заробітної платні щодо громадян з третьої держави. У Чеській Республіці, Греції та Ірландії дискримінація вбачається в тому, що в роботі капітанів визначено умови щодо громадянства держави, освіти та знання мови. У Швеції, Литві, Польщі не існує дискримінації у сфері захисту моряків. До іноземців застосовуються такі самі норми, як і до громадян цих держав. У Німеччині у 2006 р. внесені зміни до законодавства, що унеможливило дискримінацію моряків інших держав. Такі ж зміни відбулися в законодавстві Франції у 2008 р., а в Іспанії - у 2009 р. [16]. Отже, українські моряки повністю незахищені в умовах, коли не існує внутрішнього ринку праці для них. Умови соціального захисту моряків ЄС різняться наявністю чи відсутністю страховок. Українські моряки в цьому плані також дискриміновані.

Є фахівці, які розглядають можливості публічного управління соціальним захистом моряків, яке стосується створення професійних та місцевих фондів, організацію об'єднань з обмеженими можливостями для утримання суден у припортових містах (громада купує у власність судна, працевлаштовує та захищає моряків), а також вплив регіональних законодавств на захист моряків.

У Конституції України (ст. 46) гарантується право на соціальний захист, яке включає право на забезпечення у випадках: повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від працівників обставин, старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується за рахунок: страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій; бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними, а також конституційною вимогою щодо пенсій, які мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом [9]. Однак відсутність ратифікованих міжнародних конвенцій залишає моряків, які працюють під іноземними прапорами, поза межами зазначених прав. Соціальний захист вони можуть отримати на загальних правах, зазначених іншими правовими актами.

Наразі ідеться про розширення інституалізації соціального захисту населення і відповідальність за цей процес місцевих органів влади в умовах децентралізації. Це зазначено і в Указі Президента України від 30 вересня 2020 р. «Про Раду соціального розвитку регіонів» [12]. Рада соціального розвитку регіонів - це консультативний орган, який фактично відображає сферу публічного управління і який має вплинути на процеси налагодження взаємодії державних органів з органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства в гарантуванні прав громадян на соціальний захист через аналітичну роботу, надання пропозицій щодо вирішення нагальних питань соціального захисту, підготовки і розгляду законопроєктів, які стосуються соціального захисту населення; розроблення пропозицій щодо взаємодії з інститутами громадянського суспільства в питанні надання соціальних послуг вразливим верствам населення. Отже, основний акцент робиться на вразливі верстви населення.

Висновки

Стосовно окремих категорій населення, таких як моряки, не вироблена державна політика соціального захисту. Відсутність ратифікації Україною міжнародних конвенцій, що забезпечують соціальний захист моряків, які працюють під прапорами інших держав, фактично унеможливлює соціальний захист моряків. Зарубіжний досвід соціального захисту моряків достатньо різноплановий і залежить від моделі соціального захисту та системи публічного управління, прийнятиху конкретній державі. Подальші розвідки будуть стосуватись аналізу законодавства і з'ясування найбільш доцільного для України досвіду.

Список бібліографічних посилань

1. Баранник Л. Б. Соціальний захист громадян: навч. посіб. Дніпро: Ун-т митної справи та фінансів, 2017. 246 с.

2. Бєлогубова О. О. Правові питання захисту прав моряків на стадії працевлаштування для праці за кордоном. Актуальні проблеми держави і права. 2008. №9 39. С. 288 - 291.

3. Бєлогубова О. О. Уніфікація правового регулювання працевлаштування і трудових відносин моряків в цілях розвитку ринку праці моряків // Международное право развития: современные тенденции и перспективы: материалы междунар. науч.-практ. конф. (г. Одесса, 17 июня 2015 г.). Одесса, 2015. С. 83 - 88.

4. Європейська соціальна політика і моделі соціального партнерства: навч.-метод. посіб. / Діденко Н. Г, Тодоров І. Я.,Чугріна О. Р., Міхеєва О. К.; за заг. ред. Н. Г. Діденко. Донецьк: ДонДУУ, 2011. 219 с.

5. Єлєазаров О. П. Деякі аспекти правового захисту праці моряків за міжнародним і національним законодавством. Прикарпат. юрид. вісн. 2016. Вип. 3. С. 128 - 131.

6. Жиглей І. В. Моделі соціальних держав та соціальний захист: екскурс в минуле та майбутнє. Вісн. Житомир. держ. технол. ун-ту. Сер. «Економіка, управління та адміністрування». 2008. №9 4(4б). С. 71 - 79.

7. Ківалов С. В. Конвенція МОП 2006 року про працю в морському судноплавстві: шлях до ратифікації. LexPortus. 2019. № 4. С. 7 - 27.

8. Клименко А. Л. Соціальний захист і соціальне забезпечення в умовах євроінтеграції України: окремі аспекти. Теорія і практика правознавства. 2017. Вип. 2(12). URL: http:// tlaw.nlu.edu.ua/artide/viewFile/119583/114133.

9. Конституція України в редакції від 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 груд. 2004 р. N° 2222-IV Відом. Верховної Ради України. 2005. № 2. Ст. 44.

10. Лаврухин В. В. Реформування чинної моделі соціального захисту в системі пріоритетів державної соціальної політики в Україні: дис....канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. Київ, 2015.262 с.

11. На шляху до безпечної, здорової та задекларованої праці в Україні: проєкт ЄС - МОП. Січень - липень 2020 р. URL: https://swayoffice.com/qeY7RdCpB2eMDmPf?ref=email.

12. Про Раду соціального розвитку регіонів: Указ Президента України від 30 верес. 2020 р. № 415/2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4152020-35193.

13. Семенов В. М., Рагуліна Ю. М. Теоретичні основи державного управління системою соціального захисту в європейських країнах. Правові горизонти. 2017. Вип. 5. С. 20 - 26.

14. Хома Н. М. Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів. Держава і право. 2012. Вип. 56. С. 618 - 623.

15. Шаров О. М. Економічна дипломатія: основи, проблеми та перспективи: монографія. Київ: НІСД, 2019. 560 с.

16. Barnard, C. (2011, December). European Network on Free Movement of Workers: thematic report. Seafarers. Retrieved from http://ec.europa.eu/social/ BlobServlet?docId=7424&langId=en.

17. International Labour Organization (2020). Towards safe, healthy and declared work in Ukraine. Retrieved from https://www.ilo.org/budapest/what-we-do/projects/dedared-work- ukraine/lang--en/index.htm.

List of references

1. Barannyk L. B. Sotsialnyi zakhyst hromadian: navch. posib. Dnipro: Un-t mytnoi spravy ta finansiv, 2017. 246 р. [in Ukrainian].

2. Bielohubova O. O. Pravovi pytannia zakhystu prav moriakiv na stadii pratsevlashtuvannia dlia pratsi za kordonom. Aktualni problemy derzhavy i prava. 2008. № 39. Р. 288 - 291 [in Ukrainian].

3. Bielohubova O. O. Unifikatsiia pravovoho rehuliuvannia pratsevlashtuvannia i trudovykh vidnosyn moriakiv v tsiliakh rozvytku rynku pratsi moriakiv // Mezhdunarodnoe pravo razvitiya: sovremennyie tendentsii i perspektivyi: materialyi mezhdunar. nauch.-prakt. konf. (g. Odessa, 17 iyunya 2015 g.). Odessa, 2015. Р. 83 - 88 [in Ukrainian].

4. Yevropeiskasotsialnapolityka i modelisotsialnohopartnerstva: navch.-metod. posib. / Didenko N. H., Todorov I. Ya., Chuhrina O. R., Mikheieva O. K.; zazah. red. N. H. Didenko. Donetsk: DonDUU, 2011. 219 р. [in Ukrainian].

5. Yelieazarov O. P Deiaki aspekty pravovoho zakhystu pratsi moriakiv za mizhnarodnym i natsionalnym zakonodavstvom. Prykarpat.yuryd. visn. 2016. Vp. 3. Р 128 - 131 [in Ukrainian].

6. Zhyhlei I. V Modeli sotsialnykh derzhav ta sotsialnyi zakhyst: ekskurs v mynule ta maibutnie. Visn. Zhytomyr. derzh. tekhnol. un-tu. Ser. «Ekonomika, upravlinnia ta administruvannia». 2008. № 4(46). Р. 71 - 79 [in Ukrainian].

7. Kivalov S. V Konventsiia MOP 2006 roku pro pratsiu v morskomu sudnoplavstvi: shliakh do ratyfikatsii. LexPortus. 2019. № 4. Р 7 - 27 [in Ukrainian].

8. Klymenko A. L. Sotsialnyi zakhyst i sotsialne zabezpechennia v umovakh yevrointehratsii Ukrainy: okremi aspekty. Teoriia i praktyka pravoznavstva. 2017. Vp. 2(12). URL: http:// tlaw.nlu.edu.ua/article/viewFile/119583/114133 [in Ukrainian].

9. Konstytutsiia Ukrainy v redaktsii vid 28 chervnia 1996 roku, iz zminamy i dopovnenniamy, vnesenymy zakonamy Ukrainy vid 8 hrud. 2004 r. № 2222-IV. Vidom. Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2005. № 2. St. 44 [in Ukrainian].

10. Lavrukhyn V. V. Reformuvannia chynnoi modeli sotsialnoho zakhystu v systemi priorytetiv derzhavnoi sotsialnoi polityky v Ukraini: dys....kand. nauk z derzh. upr.: 25.00.02. Kyiv, 2015.262 р. [in Ukrainian].

11. Na shliakhu do bezpechnoi, zdorovoi ta zadeklarovanoi pratsi v Ukraini: proiekt YeS - MOP. Sichen - lypen 2020 r. URL: https://sway.office.com/qeY7RdCpB2eMDmPf?ref=email [in Ukrainian].

12. Pro Radu sotsialnoho rozvytku rehioniv: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 30 veres. 2020 r. № 415/2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4152020-35193 [inUkrainian].

13. Semenov V M., Rahulina Yu. M. Teoretychni osnovy derzhavnoho upravlinnia systemoiu sotsialnoho zakhystu v yevropeiskykh krainakh. Pravovi horyzonty. 2017. Vyp. 5. Р. 20 - 26 [in Ukrainian].

14. Khoma N. M. Typolohiia modelei sotsialnoi derzhavy: analiz osnovnykh pidkhodiv. Derzhava ipravo. 2012. Vyp. 56. Р. 618 - 623 [in Ukrainian].

15. Sharov O. M. Ekonomichna dyplomatiia: osnovy, problemy ta perspektyvy: monohrafiia. Kyiv: NISD, 2019. 560 p. [in Ukrainian].

16. Barnard, C. (2011, December). European Network on Free Movement of Workers: thematic report. Seafarers. Retrieved from http://ec.europa.eu/social/BlobServlet? docId=7424&langId=en [in English].

17. International Labour Organization (2020). Towards safe, healthy and declared work in Ukraine. Retrieved from https://www.ilo.org/budapest/what-we-do/projects/dedared-work- ukraine/lang--en/index.htm [in English].

Размещено на Allbest.ru