Впровадження проектного підходу в діяльність органів публічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДРІДУ НАДУ

Впровадження проєктного підходу в діяльність органів публічного управління

Лащенко Оксана Василівна канд. наук з держ. упр., доц., доц. каф. менеджменту та управління проєктами

Серьогіна Наталія Каміліївна канд. наук з держ. упр., доц., доц. каф. Менеджменту та управління проєктами

Анотація

Розглядається сутність проектного підходу та необхідність його використання в практичній діяльності органів публічного управління. Досліджується поняття «проект», надаються його специфічні характеристики. Розкривається поняття «проектний менеджмент» та особливості його використання у сфері публічного управління. Визначаються проблеми впровадження проєктного підходу в діяльність органів публічного управління та напрями їх вирішення, серед яких: створення системи мотивацій публічних службовців щодо оволодіння методологією проєктного підходу та її використання в практичній діяльності; залучення до розробки та реалізації проєктів у публічній сфері професіоналів проєктного управління; створення системи навчання та підвищення кваліфікації публічних службовців з методології проєктного підходу та організація їх сертифікації; розроблення та поширення уніфікованого програмного забезпечення для використання в проєктній діяльності в органах публічного управління.

Ключові слова: проєкт, проєктний менеджмент, управління проєктом, органи публічного управління, ефективність, результат.

Abstract

LASHCHENKO Oksana

PhD in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of Management and Project Management Department,

Dnipropetrovsk Regional Institute of Public Administration,

National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

SEROHINA Nataliia

PhD in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of Management and Project Management Department,

Dnipropetrovsk Regional Institute of Public Administration,

National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

IMPLEMENTATION OF THE PROJECT APPROACH IN THE ACTIVITIES OF PUBLIC ADMINISTRATION

The article considers the essence and necessity of applying the project approach to improve the activities of public administration.

The definition of the term «project» and the features of use in public administration are studied. The main characteristics of this concept are outlined. It was found that the concept of «project» has a double meaning and is considered on the one hand as an activity or set of processes that involves the implementation of certain actions to achieve certain goals, and on the other hand as a system of tasks, technical and organizational documents describing and justifying a set of actions to achieve predetermined specific goals.

A study of the phrase «project management» was conducted. It is established that project management in public administration contains two components, namely methodological, which contains a set of knowledge, skills, methods, tools, and technologies of project management necessary for project implementation, and organizational, which includes the project team that carries out the project implementation management process.

The specific features of project management in public administration that distinguish it from the project approach in the business environment are singled out and systematized. It was highlighted that in the public sphere the project implementation is carried out under the aegis of the authorities and aimed at meeting the needs of the local community. Therefore, the project implementation involves a large number of participants and stakeholders with whom constant feedback should be established. Also, the implementation of the projects does not always have a financial effect, often such projects have only social results.

It is established that today the use of the project approach in public administration has many problems and is often declarative. That is because there is a great short age of experienced professionals who know the project approach methodology; there is a formality of processes of involvement of the public and other stakeholders in the development and implementation of projects in the public sphere; there is a lack of readiness of management staff and a system of motivation to use the project approach in their activities.

It is noted that for the project approach implementation in the public institution activities it is necessary: to create a system of public servant motivations to master the methodology of the project approach and its use in practice; to involve project management professionals in the development and implementation of projects in the public sphere; to create a system of training and retraining of public servants on the methodology of the project approach and organize their certification; to develop and to disseminate unifieds of tware for use in project activities in public administration.

Key words: project, project management, public authorities, effectiveness, result.

Постановка проблеми

В умовах сьогодення, коли управління проєктами стає однією з найбільш актуальних та прогресивних управлінських технологій, коли застосування концепції проєктного менеджменту охоплює майже всі сфери людського життя, у тому числі й публічне управління, значною мірою актуалізується питання впровадження проєктного підходу в діяльність органів публічного управління. Завдяки впровадженню проєктного підходу скоротяться терміни досягнення запланованих результатів, ефективніше використовуватимуться ресурси, а управлінські рішення, що приймаються, будуть більш раціональними та обґрунтованими. У зв'язку з цим застосування проєктного підходу в діяльності органів публічного управління вимагає підвищення обізнаності та компетентності публічних службовців у методології проєктного менеджменту, формування у них практичних навичок володіння інструментами управління проєктами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Започаткували розв'язання зазначеної проблеми такі вітчизняні науковці: Ю. Боковиков, К. Глубоченко, Т Іванова, Т Маматова, В. Молоканова, Р. Олійник, С. Повна, О. Подольська, Л. Ричкін, Є. Удод, А. Чемерис, І. Чикаренко, Ю. Шаров та ін. [1 - 3; 6; 8 - 11; 13; 14; 16; 17]. Водночас, зважаючи на сучасний стан розвитку науки державного управління, слід зауважити, що дослідження за цією тематикою не лише не втрачають своєї актуальності, але й потребують продовження.

Метою статті є обґрунтування необхідності впровадження проєктного підходу для удосконалення діяльності органів публічного управління в умовах децентралізації.

Викладення основного матеріалу

Практика реалізації проєктів бере свої початки з часу виникнення цивілізації. Адже побудова єгипетських пірамід, Великої китайської стіни та багато інших звершень в історії людства були не чим іншим як гігантськими за масштабами управлінськими проєктами [15]. Сучасна методологія проєктного підходу стала популярною у розвинених європейських країнах у 50-х рр. ХХ ст. [3]. Саме тоді для керування складними проєктами організації почали систематично використовувати інструменти та техніки проєктного управління.

Сьогодні проєктний підхід використовується в діяльності як приватних, так і державних інституцій усіх провідних країн світу. Він вважається найбільш придатним для управління складними системами в сучасних умовах і став «загальновизнаною методологією здійснення управлінської діяльності» [5]. Проєкти, програми та стратегії розвитку визнаються найважливішими елементами досягнення стратегічних цілей організації як у бізнес-середовищі, так і в державному секторі. Таким чином, концепти стратегії розвитку, управління проєктами стали ключовими умовами в поточній діяльності органів публічного управління з реалізації державної політики, надання послуг, розробки національних програм або використання матеріальних і фінансових ресурсів [8]. Отже, проєктний підхід є тим інноваційним інструментом, який став визнаватися в бізнес-середовищі та активно впроваджується в діяльність органів публічного управління.

Для більш глибокого вивчення особливостей проєктного підходу дамо визначення терміна «проєкт» та окреслимо його особливості у сфері публічного управління. Отже, згідно з тлумачним словником Вебстера, у найзагальнішому розумінні проєкт (англ. project) - це щось, що задумується чи планується. У контексті концепції проєктного менеджменту термін «проєкт» розуміють як систему сформульованих завдань, фізичних об'єктів, технологічних процесів, технічної та організаційної документації, що створюються й упроваджуються для реалізації цих завдань, а також сукупність матеріальних, фінансових та інших ресурсів і управлінських рішень щодо їх виконання [15]. Поняття «проєкт», згідно з визначенням, запропонованим Інститутом управління проєктами (США), є тимчасовим зусиллям, спрямованим на створення унікального продукту або послуги з обмеженими ресурсами [8]. О. Непомнящий визначає це поняття як «процес, який має обмеженість у часі, строках реалізації, дедлайнах, а також може бути обмежений фінансовими потоками, націлений на досягнення конкретних унікальних цілей та завдань у різних галузях економіки та соціального розвитку» [7]. Відрізняється проєкт від поточної діяльності (окремих бізнес- процесів) своєю унікальністю, визначеним періодом реалізації та неповторюваністю в часі. Отже, реалізація проєктів вимагає від учасників бізнес- процесів окремих навичок, що відповідають його специфічним характеристикам [7]. При цьому, як слушно підкреслює О. Подольська, проєкт - це обмежена в часі, ресурсах та вимогах якості унікальна сукупність процесів, спрямована на створення нової цінності [10]. Однак вважаємо дещо дискусійним визначення проєкту Р. Олійника «як тимчасову діяльність з чітко визначеним початком і кінцем, спрямовану на досягнення певних встановлених цілей і завдань, що призведе до вигоди, зміни або доданої вартості» [8, с. 148]. Якщо враховувати публічну сферу застосування проєктного підходу, то відомий дослідник А. Чемерис під проєктом у публічній сфері розуміє комплекс взаємопов'язаних логічно-структурованих завдань і заходів, упорядкованих у масштабі часу, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки, адміністративно-територіальних одиниць чи територіальних громад, організацій та установ і здійснюються в умовах фінансових та інших ресурсних обмежень у визначені терміни [16].

Таким чином, проведена систематизація визначень поняття «проєкт» дозволяє зазначити, що це поняття має подвійне значення. З одного боку, це діяльність, сукупність процесів, що передбачає виконання комплексу певних дій для досягнення певних цілей; а з іншого - це система завдань, технічних та організаційних документів, у яких описана та обґрунтована певна сукупність дій щодо досягнення заздалегідь визначених конкретних цілей.

Ми схиляємося до думки, що під проєктом слід розуміти документ, у якому за допомогою специфічних методів та інструментів описана, обґрунтована та деталізована певна діяльність (сукупність процесів) щодо досягнення заздалегідь визначеного і бажаного результату з чітко зазначеними ресурсами в конкретні строки.

Досліджуючи вплив теоретичних знань та аналізуючи визначення поняття «проєкт», вважаємо за доцільне виділити такі його характеристики: перелік завдань, сукупність процесів, спрямованих на досягнення конкретно визначеної мети; визначеність в обмеженнях у часі, матеріальних та фінансових ресурсах; інноваційність, унікальність створюваного продукту (результату) проєкту; координоване виконання пов'язаних між собою дій; можливість оцінити ефективність дій та продукт проєкту, чітко визначені виконавці проєкту та їх відповідальність.

Також зазначимо, що головними елементами проєкту є: задум (ідея, проблема, завдання) з конкретно визначеними цілями; кількісно визначені та обмежені в часі засоби і ресурси (фінансові, матеріальні, трудові) та унікальний продукт проєкту (результат, здобутий у процесі реалізації проєкту, який задовольняє потреби та інтереси учасників і стейкхолдерів проєкту) з можливістю його оцінювання.

Варто зауважити, що в практичній діяльності з публічного управління спостерігається плутанина у вживанні понять «проєкт» і «програма», які іноді неправомірно ототожнюють. На практиці це призводить до того, що, виконуючи певні програми різного рівня, управлінці вважають, що застосовують проєктний підхід, можливості якого повністю не використовуються. Між поняттями «програма» і «проєкт» існує чітке розмежування. Зокрема, програми є численними заходами, що здійснюються протягом більш тривалих періодів часу для досягнення певних цілей порівняно з проєктами, які розробляються протягом більш короткого і фіксованого періоду часу. Програма - це комплекс заходів та проєктів, об'єднаних для досягнення певних стратегічних переваг. Іншими словами, програма являє собою групу проєктів, спрямованих на отримання вигод, які не можуть бути досягнуті окремими проєктами (виконання всієї програми забезпечує синергетичний ефект реалізовуваних проєктів). Тому програми являють собою портфель проєктів [8]. На жаль, майже ніде не формуються саме проєкти як з'єднана загальною метою ієрархізована сукупність робіт, не використовуються методи структуризації робіт за їх логічним, ресурсним та часовим зв'язком, не формуються матриці відповідальності виконавців, не створюються команди з управління проєктами з визначеними повноваженнями та відповідальністю [3, с. 84]. Отже, ці поняття мають різне змістовне навантаження.

Таким чином, особливістю проєктного менеджменту у сфері публічного управління є розуміння проєктів та програм розвитку як об'єктів управління. проектний мотивація службовець практичний

Також слід звернути увагу на визначення сутності словосполучення «управління проєктом» (або проєктний менеджмент), до трактування якого залучилися багато науковців. Так, фахівці інституту управління проєктами (США) дають таке визначення: «управління проєктом - мистецтво керування і координації людських і матеріальних ресурсів упродовж життєвого циклу проєкту шляхом застосування системи сучасних методів і техніки управління для досягнення визначених у проєкті результатів за складом і обсягом робіт, вартістю, якістю і задоволенням потреб учасників проєкту» [14, с. 21 - 22]. Відомий дослідник Л. Кобиляцький вважає, що управління проєктом - це діяльність, яка спрямована на реалізацію проєкту з максимально можливою ефективністю при заданих обмеженнях щодо часу, коштів (ресурсів) та якості кінцевих результатів [4]. На думку Л. Ричкіна, управління проєктом - це сукупність дій, метою яких є досягнення певного неповторного за своїми характеристиками та особливостями результату, що здійснюється в заздалегідь визначений термін, у межах ліміту необхідних ресурсів (фінансових, кадрових, матеріальних тощо) [11].

Найбільш вдалим, на наш погляд, є визначення С. Шокурова, який зазначає, що управління проєктами - це свого роду процес управління командою і ресурсами проєкту, який можна зорганізувати та структуризувати за допомогою специфічних методів, завдяки яким проєкт завершується у визначений термін успішно і досягає поставленої мети [18]. Як зазначає Т. В. Сивак, проєктний менеджмент - це, перш за все, професійна діяльність, що ґрунтується на поєднанні найсучасніших наукових знань і технологій у різних сферах і галузях з практичними навичками та спрямована на отримання найбільш ефективного результату в процесі досягнення бажаного ефекту чи запланованих змін.

Проте в галузі публічного управління проєктний менеджмент найчастіше розглядається як сучасна технологія управління соціальним розвитком на основі управління проєктами і зазвичай набуває форм соціального проєкту як плану, програми чи задуму, що виконується для створення чогось унікального (якісно нової соціальної системи, управлінських послуг, сприяння розвитку людських ресурсів та окремих галузей сучасного виробництва) на основі партнерських відносин між владою та громадянами [12].

Отже, проведений аналіз дозволяє запропонувати власне визначення проєктного менеджменту, під яким ми розуміємо тимчасову управлінську професійну діяльність щодо планування, організації, мотивування та контролю раціонального використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів шляхом використання сукупності специфічних методів та інструментів для досягнення заздалегідь визначеної мети у встановлені в проєкті строки.

Доцільно зауважити про специфічність проєктного менеджменту, яку окреслює факт тимчасових заходів, спрямованих на досягнення певної мети, потребує високого рівня компетентності як від керівництва проєкту, так і від місцевих рад, які, долучаючись до нього, навчаються більш системно і раціонально підходити до вирішення проблем громади. У такий спосіб створюється сприятливе середовище для соціально-економічного, культурного розвитку на місцевому рівні шляхом самоорганізації та соціальної активності мешканців певного населеного пункту, що відкриває нові можливості для розвитку територіальних громад [11].

Проєктний менеджмент у галузі публічного управління містить як методологічний (сукупність знань, навичок, методів, засобів та технологій проєктного менеджменту, необхідних для реалізації проєкту), так і організаційний (команду проєкту, що здійснює процес управління реалізацією проєкту) складники. Оскільки розробка і реалізація проєкту відбувається в умовах динамічного зовнішнього середовища, це потребує постійного зворотного зв'язку зі стейкхолдерами проєкту.

На відміну від приватного сектору управління проєктами в публічній сфері має свої особливості, а саме:

реалізація проєктів у публічній сфері спрямована на реалізацію стратегії розвитку і задоволення потреб територіальної громади та здійснюється під егідою органу публічного управління;

під час реалізації проєкту в публічній сфері існує велика кількість учасників, що задіяні і підзвітні територіальній громаді як бенефіціару;

під час формування та реалізації проєктів у публічній сфері важлива участь громадськості та налагодження зворотного зв'язку з територіальною громадою;

фінансування проєктів у публічній сфері відбувається повністю або частково за рахунок бюджетних коштів, що підвищує відповідальність місцевої влади за раціональність використання обмежених фінансових ресурсів територіальної громади;

проєкти публічної сфери складніше підлягають оцінюванню, адже результатом їх здійснення може бути лише соціальний ефект, а не фінансовий.

Ми погоджуємося з І. Чикаренко, яка наводить головні аргументи щодо доцільності застосування проєктного підходу для розробки та здійснення програм і проєктів у сфері публічного управління:

управління проєктами є універсальною концепцією, що може застосовуватися для здійснення будь-яких проєктів в усіх галузях та напрямах, починаючи з освіти, науки та медицини і завершуючи важкою промисловістю, збройними силами та оборонним комплексом;

на основі управління проєктами можна ефективно вирішити проблему контролю термінів і особливо витрат (причому як з боку державних органів, так і з боку громадськості); методи управління проєктами є гнучкими, їх можна застосовувати в будь- яких організаціях і при цьому гармонійно коригувати зі стратегічним управлінням та організаційною стратегією;

на основі управління проєктами можна досить чітко здійснювати контроль та управління ефективністю діяльності, що за інших умов найчастіше зробити складно;

проєктний підхід дає змогу сформувати більш гнучку організаційну структуру управління, здатну своєчасно реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища; проєктний підхід передбачає чіткий розподіл керівництвом цілей, завдань, функцій та обов'язків щодо реалізації проєкту, що полегшує оцінювання та підвищує контроль за виконанням завдань підлеглими; на основі проєктного підходу визначають склад завдань проєкту, ієрархічну структуризацію за принципом «дерева робіт», що дає змогу включити в структуру проєкту необхідні та достатні завдання;

проєктний підхід надає можливість здійснення інтегральної оцінки соціально-економічної корисності проєкту за єдиним основним критерієм для отримання узагальненої оцінки ефективності діяльності органу державної влади у певній проблемній сфері;

управління проєктами має за мету отримання готового продукту - кінцевого результату, за яким визначається ступінь задоволення потреб громадян; управління проєктами використовує стратегію цільового раціонального розподілу та використання проєктних ресурсів за критерієм максимізації з метою ефективного управління ними;

за допомогою проєктного підходу здійснюється зворотний зв'язок з населенням країни, що дає змогу оцінити діяльність органу державного управління безпосередньо громадянами держави [17].

На сьогодні використання проєктного підходу в практиці публічних інституцій є лише декларативним. Проєкти, спрямовані на реалізацію стратегії розвитку, переважно являють собою звичайні традиційні плани заходів, мають вигляд простого переліку завдань без детального змістовно-організаційного та інформаційного забезпечення, без належного соціально-економічного, фінансового планування та експертизи. Повноцінне використання методології формування проєктів, управління ними, а також управління «портфелем» проєктів, розробленим для реалізації стратегічних пріоритетів, є достатньо проблемним і не відпрацьованим у сфері публічного управління [3].

Отже, з огляду на особливості управління проєктами в публічній сфері серед основних проблем на шляху до провадження проєктного підходу в діяльність органів публічного управління можна виділити: по-перше, недостатню готовність управлінських кадрів, відсутність стандартів професійної діяльності, які б закріплювали в посадових інструкціях вимоги до володіння сучасними управлінськими технологіями, зокрема із проєктної діяльності; по-друге, брак досвідчених фахівців, які мають знання з методології проєктного підходу і вміють підготувати проєкт для отримання гранду міжнародного фонду, а також недостатнє залучення громадськості, підприємців та інших зацікавлених сторін під час розробки та реалізації проєктів у публічній сфері; по-третє, невирішеність ключового методологічного питання щодо оцінювання суспільної корисності проєктів з реалізації стратегії, що дозволяло б обґрунтовано обирати найбільш цінні проєкти до портфеля, визначати в інтегрованому вигляді очікуваний результат реалізації стратегії [1].

Висновки

У результаті проведеного дослідження можна констатувати, що визнаним методологічним інструментом підвищення ефективності управлінської діяльності є проєктний підхід. Саме проєктний підхід у реалізації стратегічних пріоритетів територіальної громади сприяє підвищенню ефективності діяльності органів публічного управління. Розуміння сутності проєктного менеджменту, практики його застосування та значення для органів публічної сфери дасть можливість підвищити ефективність їх діяльності. Використання технології управління проєктами дозволить вирішити такі проблемні аспекти, як: невизначені терміни реалізації проєкту, перегляд кошторисів реалізації проєкту, технічних завдань тощо. Отже, проєктний менеджмент у системі органів публічного управління має забезпечити чіткий процес реалізації планів виконання проєкту з метою досягнення стратегічних цілей громади у визначені строки та з урахуванням обмеженості ресурсів, у тому числі фінансових. Подальші наукові розвідки можуть бути присвячені як деталізації інструментів проєктного підходу у публічній сфері, так і дослідженню специфіки його використання.

Список бібліографічних посилань

1. Боковикова Ю. В. Проектний менеджмент в діяльності органів місцевого самоврядування. Державне будівництво. 2015. N° 1.

2. Глубоченко К. О. Особливості застосування технологій проектного менеджменту в галузі місцевого самоврядування. Наук. пр. Чорномор. держ. ун-ту ім. Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Сер. «Державне управління». 2013. Т 214, вип. 202. С. 84 - 87.

3. Іванова Т В. Методологія проєктного підходу в реалізації стратегічних пріорітетів сервісно-орієнтованої держави. Інвестиції: практика та досвід. 2019. №9 11. С. 82 - 85.

4. Кобиляцький Л. С. Управління проектами: [навч. посіб.]. Київ: МАУП, 2002. 200 с.

5. Ковбасюк Ю. В. Державне управління: підручник: у 2 т. Київ; Дніпропетровськ: НАДУ, 2012. Т 1. 564 с.

6. Молоканова В. М. Публічне управління регіональними програмами розвитку на засадах проектного менеджменту // Результат-орієнтовані підходи, інструменти та технології в публічному управлінні: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 26 жовт. 2012 р., м. Дніпропетровськ. - Дніпропетровськ: ДРІДУ нАдУ 2012. С. 99 - 101.

7. Непомнящий О. М. Проектне управління як механізм підвищення ефективності публічного адміністрування. Публічне адміністрування та національна безпека. 2018. № 1.

8. Олійник Р. Ю. Проєктний менеджмент: особливості ключових концептів та застосування у публічному секторі. Право та державне управління. 2019. № 2(35), т. 2. С. 147 - 151.

9. Повна С. В. Методологія проектного менеджменту в управлінні державними інвестиційними проектами. Публічне адміністрування: наукові дослідження та розвиток. 2017. №9 1(3). С. 101 - 107.

10. Подольська О. В., Краля В. Г Використання проєктного підходу в публічній сфері.

11. Вісн. Харків. нац. техн. ун-ту сільського господарства ім. Петра Василенка. 2019. Вип. 200. С. 256 - 264.

12. Ричкіна Л. Тенденції та перспективи застосування проектного менеджменту для розвитку територіальних громад. Ефективність державного управління. 2015. Вип. 44. С. 178 - 183.

13. Сивак Т В., Матюшенко О. В. Застосування проектного підходу у процесі підготовки публічних службовців в Україні.

14. Удод Є. Г. Проектний підхід щодо підсилення спроможності територіальних громад в умовах децентралізації. Аспекти публічного управління. 2015. №9 4(18). С. 6 - 11.

15. Управління проектами: навч. посіб. / уклад.: Л. Є. Довгань [та ін.]. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2017. 420 с.

16. Федорчак О. В. Проектний підхід як інноваційний механізм державного управління. Держ. упр.: теорія та практика. 2006. № 1.

17. Чемерис А. Розроблення та управління проектами у публічній сфері: європейський вимір для України: практ. посіб. Київ: Софія-А, 2012. 80 с.

18. Чикаренко І. А. Проектний підхід як один із засобів підвищення ефективності діяльності // Теорія та практика державного управління. Вип. 9. Державне управління та місцеве самоврядування: тези IV міжнар. наук. конгресу, 26 лют. 2004 р. Харків: Магістр, 2004. С. 24 - 26.

19. Шокуров С. Проектний підхід та його актуальність в управлінні проектами в умовах інформаційного суспільства.

List of references

1. Bokovykova Yu. V. Proektnyi menedzhment v diialnosti orhaniv mistsevoho samovriaduvannia. Derzhavne budivnytstvo. 2015. N° 1.

2. Hlubochenko K. O. Osoblyvosti zastosuvannia tekhnolohii proektnoho menedzhmentu v haluzi mistsevoho samovriaduvannia. Nauk. pr. Chornomor. derzh. un-tu im. Petra Mohyly kompleksu «Kyievo-Mohylianska akademiia». Ser. «Derzhavne upravlinnia». 2013. T. 214, vyp. 202. Р. 84 - 87 [in Ukrainian].

3. Ivanova T. V Metodolohiia proiektnoho pidkhodu v realizatsii stratehichnykh prioritetiv servisno-oriientovanoi derzhavy. Investytsii: praktyka ta dosvid. 2019. № 11. Р. 82 - 85 [in Ukrainian].

4. Kobyliatskyi L. S. Upravlinnia proektamy: [navch. posib.] Kyiv: MAUP, 2002. 200 p. [in Ukrainian].

5. Kovbasiuk Yu. V Derzhavne upravlinnia: pidruchnyk: u 2 t. Kyiv; Dnipropetrovsk: NADU, 2012. T. 1. 564 p. [in Ukrainian].

6. Molokanova V. M. Publichne upravlinnia rehionalnymy prohramamy rozvytku na zasadakh proektnoho menedzhmentu // Rezultat-oriientovani pidkhody, instrumenty ta tekhnolohii v publichnomu upravlinni: materialy nauk.-prakt. konf. za mizhnar. uchastiu, 26 zhovt. 2012 r., m. Dnipropetrovsk. - Dnipropetrovsk: DRIDU NADU, 2012. Р. 99 - 101 [in Ukrainian].

7. Nepomniashchyi O. M. Proektne upravlinnia yak mekhanizm pidvyshchennia efektyvnosti publichnoho administruvannia. Publichne administruvannia ta natsionalna bezpeka. 2018. № 1.

8. Oliinyk R. Yu. Proiektnyi menedzhment: osoblyvosti kliuchovykh kontseptiv ta zastosuvannia u publichnomu sektori. Pravo ta derzhavne upravlinnia. 2019. № 2(35), t. 2. Р. 147 - 151 [in Ukrainian].

9. Povna S. V. Metodolohiia proektnoho menedzhmentu v upravlinni derzhavnymy investytsiinymy proektamy. Publichne administruvannia: naukovi doslidzhennia ta rozvytok. 2017. № 1(3). Р. 101 - 107 [in Ukrainian].

10. Podolska O. V, Kralia V. H. Vykorystannia proiektnoho pidkhodu v publichnii sferi.

11. Visn. Kharkiv. nats. tekhn. un-tu silskoho hospodarstva im. Petra Vasylenka. 2019. Vyp. 200. Р. 256 - 264 [in Ukrainian].

12. Rychkina L. Tendentsii ta perspektyvy zastosuvannia proektnoho menedzhmentu dlia rozvytku terytorialnykh hromad. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia. 2015. Vyp. 44. Р. 178 - 183 [in Ukrainian].

13. Syvak T. V., Matiushenko O. V. Zastosuvannia proektnoho pidkhodu u protsesi pidhotovky publichnykh sluzhbovtsiv v Ukraini.

14. Udod Ye. H. Proektnyi pidkhid shchodo pidsylennia spromozhnosti terytorialnykh hromad v umovakh detsentralizatsii. Aspekty publichnoho upravlinnia. 2015. № 4(18). Р. 6 - 11 [in Ukrainian].

15. Upravlinnia proektamy: navch. posib. / uklad.: L. Ye. Dovhan [ta in.]. Kyiv: KPI im. Ihoria Sikorskoho, 2017. 420 p. [in Ukrainian].

16. Fedorchak O. V. Proektnyi pidkhid yak innovatsiinyi mekhanizm derzhavnoho upravlinnia. Derzh. upr.: teoriia ta praktyka. 2006. № 1.

17. Chemerys A. Rozroblennia ta upravlinnia proektamy u publichnii sferi: yevropeiskyi vymir dlia Ukrainy: prakt. posib. Kyiv: Sofiia-A, 2012. 80 p. [in Ukrainian].

18. Chykarenko I. A. Proektnyi pidkhid yak odyn iz zasobiv pidvyshchennia efektyvnosti diialnosti // Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia. Vyp. 9. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia: tezy IV mizhnar. nauk. konhresu, 26 liut. 2004 r. Kharkiv: Mahistr, 2004. Р. 24 - 26 [in Ukrainian].

19. Shokurov S. Proektnyi pidkhid ta yoho aktualnist v upravlinni proektamy v umovakh informatsiinoho suspilstva.

Размещено на Allbest.ru