Правова парадигма принципу верховенства права у касаційному провадженні в цивільному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правова парадигма принципу верховенства права у касаційному провадженні в цивільному судочинстві

Ясинок Микола Михайлович доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри правосуддя, Сумський національний аграрний університет, вул. Герасима Кондратьєва, 160, м. Суми

Котвяковський Юрій Олександрович кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правосуддя, Сумський національний аграрний університет, вул. Герасима Кондратьєва, 160, м. Суми

Анотація

Стаття присвячена дослідженню інституту касаційного провадження та вивчення ролі принципу верховенства права як основоположної змістовної складової даної процесуальної стадії цивільного судочинства.

Верховенство права визнаний міжнародною спільнотою як невід'ємна частина правової системи будь-якої демократичної держави, він є правовим базисом, на підставі якого відбувається правозастосовча та судова діяльність, яку здійснюють суди в процесі правосуддя в цивільних справах. Дана обставина свідчить про важливе як теоретичне, так і практичне значення даного принципу в системі цивільного процесуального права. При цьому, верховенство права знаходить своє застосування не лише на стадії розгляду справи судом першої інстанції, але і протягом апеляційного та касаційного перегляду справи вищестоящими судами. Кінцеве своє закріплення та прояв, даний принцип має в остаточності судового рішення, прийнятого Верховним Судом за результатами розгляду касаційної скарги.

Розкриваючи завдання стадії касаційного провадження та місце у ній принципу верховенства права, авторами зроблено висновки, що завдання касаційного провадження у цивільному судочинстві полягає у контрольній функції Верховного Суду за дотриманням норм права при відправленні правосуддя та ухвалення судових рішень на засадах верховенства права судами першої та апеляційної інстанції. При цьому, згідно з принципом верховенства права, регламентація державою процедури касаційного перегляду справ повинна забезпечувати ефективність судового захисту на даній стадії цивільного процесу, створюючи реальні механізми для відновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод та інтересів, а також мінімізуючи можливість негативних наслідків через допущенням певних судових помилок. касаційний право цивільний

У статті також розкрито питання співвідношення принципу верховенства права та принципу диспозитивності в цивільному судочинстві, які в повній мірі проявляюсь себе на стадії касаційного перегляду справи. За результатами вивчення вказаної проблеми було зроблено висновок про те, що на стадії касаційного провадження вищевказані принципи доповнюють дію один-одного. При цьому, принцип диспозитивності сприяє утвердженню принципу верховенства права шляхом забезпечення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, яка Венеціанською комісією визнається невід'ємною складовою останнього.

Ключові слова: верховенство права, диспозитивність, цивільна юрисдикція, юридична визначеність, доступність до правосуддя, учасники справи, правова система, правовий інститут, касаційний перегляд.

Yasynok Mykola Mykhailovych Doctor of Law, Professor, Head of the Department of Justice, Sumy National Agrarian University, Gerasim Kondratiev St., 160, Sumy

Kotviakovskyi Yuriy Oleksandrovych Candidate of Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Justice, Sumy National Agrarian University, Gerasim Kondratiev St., 160, Sumy

LEGAL PARADIGM OF THE PRINCIPLE OF THE RULE OF LAW IN CASSATION PROCEEDINGS IN CIVIL PROCEEDINGS

Abstract. The article is devoted to the study of the institute of cassation proceedings and the study of the role of the rule of law as a fundamental substantive component of this procedural stage of civil proceedings.

The rule of law recognized by the international community as an integral part of the legal system of any democratic state, is the legal basis on which law enforcement and judicial activities are carried out by courts in the civil justice process. This fact indicates the importance of both theoretical and practical significance of this principle in the system of civil procedural law. At the same time, the rule of law finds its application not only at the stage of consideration of the case by the court of first instance, but also during the appellate and cassation review of the case by higher courts. This principle has its final consolidation and manifestation in the finality of the court decision made by the Supreme Court based on the results of the cassation appeal.

Revealing the tasks of the cassation stage and the place of the rule of law in it, the authors conclude that the task of cassation proceedings in civil proceedings is to control the Supreme Court over the rule of law in the administration of justice and rule of law by the courts of first and appellate instance. . At the same time, according to the rule of law, state regulation of the cassation review procedure should ensure the effectiveness of judicial protection at this stage of civil proceedings, creating real mechanisms to restore violated, unrecognized or disputed rights, freedoms and interests, and minimize negative consequences. certain miscarriages of justice.

The article also reveals the relationship between the principle of the rule of law and the principle of dispositiveness in civil proceedings, which are fully manifested at the stage of cassation review of the case. Based on the results of the study of this problem, it was concluded that at the stage of cassation proceedings, the above principles complement each other. At the same time, the principle of dispositiveness promotes the rule of law by providing legal certainty in the disputed legal relationship, which the Venice Commission recognizes as an integral part of the latter.

Keywords: rule of law, optionality, civil jurisdiction, legal certainty, accessibility of justice, participants in the case, legal system, legal institution, cassation review.

Постановка проблеми. Принцип верховенства права в правовій системі будь-якої держави займає центральне положення, будучи по своїй суті універсальним "мірилом" якісних показників, що характеризують наповненість та досконалість внутрішнього законодавства, логічність і послідовність правозастосовної практики, а також ефективність та справедливість національного судочинства. Рівень практичного втілення даного принципу в окремо взятій країні є правовим індикатором наявності у ній громадянського суспільства. Безумовно, що означений принцип є базовим для формування ціннісних орієнтирів і для нашої держави, яка перебуває в процесі поступової інтеграції в європейську правову сім'ю. Недаремно стаття 8 Конституції України вказує на те, що в Україні не лише формально визнається, але і практично діє принцип верховенства права, як еталон формування системи законодавства в демократичній, соціальній, правовій державі.

Водночас, верховенство права є складною комплексною та багатоаспектною юридичною категорією, максимально повне і вичерпне дослідження якої неможливо здійснити лише в окремо взятій галузі, підгалузі або інституті права. Однак, будь-яка правова норма своїм сутнісним "ядром" обов'язково повинна мати елементи даної категорії, що в свою чергу дасть змогу до формування суджень про повну чи часткову реалізацію означеного принципу у певному правовому інституті. З огляду на це, вивчення правової парадигми принципу верховенства права в процесуальному інституті касаційного провадження дасть змогу більш детально проаналізувати досконалість законодавчої бази, що регламентує дану стадію судового процесу, розкривши її роль для реалізації основного завдання цивільного судочинства. Вказані аспекти і обумовлюють актуальність обраної теми даної статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика юридичної сутності, складових елементів, євроінтеграційного значення та багатьох інших аспектів принципу верховенства права була предметом дослідження значної кількості вчених-правників з усього світу. Лише вітчизняна юридична наука налічує сотні наукових праць, присвячених вивченню принципу верховенства права та його впливу на всі без винятку процеси регулювання суспільних правовідносин. Значний науковий вклад у цьому напрямку в різні часові періоди зробили такі вчені як Д.О. Вовк, В.М. Гайворонський, С.П. Головатий, С.К. Дудар, М.І. Козюбра, С.П. Погребняк, М.В. Цвік, В.М. Селіванов, О.Ф. Скакун, В.В. Сухонос, М.П. Рабінович, С.В. Шевчук, Ю.С. Шемшученко та інші. Одними із останніх ґрунтовних праць слід відмітити дисертаційні дослідження Р.О. Падалки "Верховенство права як основоположний принцип права" [1] та П.А. Комар "Роль судової правотворчості в утвердженні принципу верховенства права" [2], що свідчить про незгасання наукового інтересу до цієї без перебільшення, глобальної правової категорії. Разом з тим, питання правової парадигми принципу верховенства права у касаційному провадженні поки що не було в достатній мірі висвітлено в юридичній літературі і дана стаття покликана усунути цю наукову прогалину.

Метою статті є дослідження процесуальних норм, що регламентують інститут касаційного провадження та вивчення ролі принципу верховенства права як основоположної змістовної складової даної процесуальної стадії цивільного судочинства.

Основні результати дослідження. Навряд чи знайде заперечення висновок про те, що функціонування судової гілки влади цілковито базується на принципі верховенства права, який є як основною засадою всіх без винятку процесуальних галузей права, так і зразковою керівною категорією для кожного судді, котрий чи то вирішує спір, чи то аналізує вже прийняте рішення на предмет його законності і обґрунтованості.

Зокрема, М. Братасюк та О. Росоляк розглядають верховенство права по відношенню до судової гілки влади виключно як мегапринцип, який на їх думку включає в себе змістовно такі принципи та положення: авторитетність суду, його незалежність, доступність та правову визначеність в його діяльності [3, с. 14]. В свою чергу, Ю. Корольова до вищевказаного переліку додає судовий контроль, єдність судової практики та принцип res judicata (остаточність судового рішення, яке набрало законної сили) [4, с. 184].

На думку А. Пухтецької, особлива роль в утвердженні вищевказаного принципу відводиться судовій інстанції в особі Європейського суду з прав людини як "чи не найбільш незаангажованої судової установи світу". За позицією автора, принцип верховенства права сьогодні є базовим, на якому ґрунтується правопорядок країн-учасниць Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, на підставі якої по суті і створено ЄСПЛ [5, с. 34, 36].

Позицію про те, що принцип верховенства права в першу чергу пронизує всю судову систему будь-якої правової, демократичної держави та є її наріжним каменем поділяють також О.М. Капля [6], М.С. Кельман та Р.М. Кельман [7], В.В. Копча [8], Д.М. Ясинок [9] та інші вчені-правники.

Забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом, аналогічно як і верховенство права, в ч. 3 ст. 2 ЦПК України законодавець відносить до категорії основних засад (принципів) цивільного судочинства. Тобто, в основі інституту касаційного провадження лежать два тісно взаємопов'язані та основоположні принципи цивільного процесуального права. В той же час, щоб прослідкувати їх взаємозв'язок, необхідно провести аналізу окремих загальних та спеціальних норм ЦПК України та першочергово встановити завдання касаційного провадження як стадії судочинства та процесуального інституту.

Глава 2 Розділу V ЦПК України не містить спеціальної норми, в якій би законодавець розкрив основні завдання та мету касаційного провадження у цивільному судочинстві. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку" № 10 від 14.06.2012 р. [10] також зосереджує свою увагу на процесуальних аспектах та процедурі касаційного перегляду судових рішень, не даючи відповіді на питання щодо суті і цілей даної судової стадії цивільного процесу. З огляду на це, для встановлення дійсної мети вищевказаного процесуального інституту слід звернутись до інших процесуальних положень ЦПК України.

Так, частина 1 ст. 263 ЦПК України ставить до будь-якого судового рішення декілька базових процесуальних вимог: воно повинно бути законним, обґрунтованим, а також ґрунтуватися на засадах верховенства права. Крім того, судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3 вищевказаної статті), а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України) [11].

Як бачимо, судове рішення, як остаточний правозастосовний акт органу судової влади, повинно містити правильну оцінку фактичних обставин справи (достовірно встановлених у процесі її розгляду), відповідати нормам матеріального права та враховувати існуючу судову практику, що склалась при вирішенні подібних правовідносин. В той же час, закон вимагає, щоб воно обов'язково ґрунтувалося на засадах верховенства права, сприяючи таким чином утвердженню даного принципу в правовій системі та суспільному житті соціуму.

Зі змісту ч. 2 ст. 389 ЦПК України вбачається, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у перерахованих в дані нормі випадках. Це означає, що можливість оскаржити судове рішення суду першої чи апеляційної інстанції у касаційному порядку прямо залежить від якісного виконання цими судами вимог ч. 1 ст. 263 ЦПК України. Іншими словами, своєчасно ухвалене неупередженим, безстороннім судом законне і обґрунтоване судове рішення, в якому правильно та в повній мірі застосовано ефективний спосіб захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача, з урахуванням при цьому висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, апріорі не може бути предметом касаційного оскарження. Разом з тим, ухвалення судового рішення означеної вище якості можливо лише за умови суворого дотримання визначеної процесуальної процедури та правильного застосування судом норм матеріального права.

Як зазначив у своєму рішенні Конституційний Суд України "відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки" (абз. 9 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018) [12].

На нашу думку, вищевказаний висновок у повній мірі можливо віднести і до стадії касаційного провадження, оскільки і право на апеляційний перегляд справи, і право на касаційне оскарження судового рішення однаково гарантуються учасникам цивільної справи, а обов'язок держави забезпечити їх реалізацію сторонами спору входить до єдиної системи принципів цивільного процесуального судочинства. При цьому, обидва процесуальні інститути мають спільну мету - досягти виконання завдання цивільного судочинства шляхом здійснення контролю за дотримання закону судами нижчестоящих інстанцій у межах, визначених їх процесуальними повноваженнями.

Таким чином, завданням касаційного провадження у цивільному судочинстві, на нашу думку, є контроль суду касаційної інстанції за дотриманням ними норм права при відправленні правосуддя та ухвалення судових рішень на засадах верховенства права нижчестоящими за ієрархією судами. Слід зауважити, що дане завдання реалізується лише у відповідності до принципу диспозитивності цивільного судочинства, оскільки касаційне оскарження рішення суду першої інстанції (після апеляційного перегляду справи) та постанови суду апеляційної інстанції є правом учасників справи і примусити особу скористатись ним неможливо.

Як бачимо, інститут касаційного провадження повністю базується на принципі верховенства права і його метою є утвердження та практичне забезпечення реалізації даного принципу судовою гілкою влади.

В той же час, постає закономірне питання: якщо касаційне оскарження судового рішення можливе лише за умови вільного волевиявлення сторони спору, ґрунтованому на диспозитивних засадах, то чи можуть в межах інституту касаційного провадження принципом диспозитивності нівелюватися принцип верховенства права та принцип забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення? В такому разі, який із вищевказаних принципів є первинним для даної стадії цивільного процесу?

Щоб дати відповіді на порушені питання, слід звернутись до елементів принципу верховенства права, коло яких визначено висновками Європейської комісії "За демократію через право" та судовою практикою Конституційного Суду України.

Так, Венеціанська комісія у Доповіді "Верховенство права", схваленій на 25-26 березня 2011 року, до складових досліджуваного правового принципу відносить юридичну визначеність та доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами. При цьому, за позицією Комісії, до категорії прав, що найочевидніше пов'язані з верховенством права, відносяться: право на доступ до правосуддя, право на виклад своєї позиції (the right to be heard) та право на справедливий суд, або - в англо-американській традиції - принцип природної справедливості чи принцип справедливої [юридичної] процедури [13, с. 181].

З вищезазначеного можна зробити висновок, що гарантії юридичної визначеності та гарантії доступу до правосуддя є рівноцінним у структурі принципу верховенства права і відсутність будь-якої з них ставить під сумнів дотримання останнього у повному обсязі.

В свою чергу, Конституційний Суд України до елементів верховенства права відносить принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі [14]. За позицією Суду, юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. Конституційний Суд України виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права, є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда [15].

Отже, процесуальний принцип диспозитивності якраз і покликаний забезпечити юридичну визначеність у спірних правовідносинах, при чому для обох сторін спору. Якщо один із учасників справи свідомо не використовує своє право на подання касаційної скарги (навіть якщо судове рішення не відповідає вимогам законності і обґрунтованості і існують передбачені законом підстави до його касаційного перегляду), то він таким чином добровільно і усвідомлено погоджується із тими правами та обов'язками, які визначив для нього суд. Його ж опонент в такому випадку також має право розраховувати на стабільність визначених рішенням суду положень відносно його прав та обов'язків.

З огляду на це, в структурі інституту касаційного провадження принцип верховенства права не може нівелюватися принципом диспозитивності, оскільки останній навпаки сприяє утвердженню першого шляхом забезпечення юридичної визначеності у спірних правовідносинах. З цих же підстав, стверджувати про первинність одного принципу перед іншим для даної стадії цивільного процесу буде помилкою, оскільки вони обидва спрямовані на досягнення єдиного результату - реалізації основного завдання цивільного судочинства та завдання, визначеного для інституту касаційного перегляду судових рішень.

Висновки

Завданням касаційного перегляду судових рішень є досягнення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ судами першої та апеляційної інстанцій, ухвалення ними своїх рішень у суворій відповідності до норм чинного законодавства та у повному співвідношенні до критеріїв верховенства права, які стосуються судової гілки влади. Інститут касаційного провадження та принцип верховенства права існують у тісному семантичному взаємозв'язку, сутність якого полягає у реалізації завдань даної процесуальної стадії через призму зазначеної основної засади цивільного процесу. При цьому, норми, що регламентують досліджуваний процесуальний інститут, ґрунтуються на принципі верховенства права та відображають у своєму змісті намагання законодавця максимально наблизити інститут касаційного провадження до правової моделі європейського судочинства, взірцем якого на сьогодні залишається Європейський суд з прав людини.

Література

1. Падалка Р.О. Верховенство права як основоположний принцип права: дис....канд. юрид. наук. : 12.00.01 / Київ. Нац. педагог, універ. ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2017. 195 с.

2. Комар П.А. Роль судової правотворчості в утвердженні принципу верховенства права: дис. ...докт. філос. : Вінниця. Донецький нац. універ. ім. Василя Стуса. Вінниця, 2021. 242 с.

3. Братасюк М., Росоляк О. Співвідношення принципу верховенства права та принципу законності. Актуальні проблеми правознавства. 2018. Випуск 1 (13). С. 11-17.

4. Корольова Ю. Кореляція принципів верховенства права та верховенства закону в системі джерел права. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 4. С. 183-186.

5. Пухтецька А. Принцип верховенства права: сучасні європейські доктрини як орієнтир для реформування національного законодавства. ВісникНАН України. 2010. № 3. С. 33-43.

6. Капля О.М. Верховенство права в системі принципів адміністративного судочинства України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. "Серія Право". 2017. Вип. 45. С. 10-13.

7. Кельман М.С., Кельман Р.М. Верховенство права у сфері правової теорії і практики України. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія Право. 2021. №12 (24). С. 57-66.

8. Копча В.В. Верховенство права як принцип сучасної держави. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2018. № 3 (108). С. 198-212.

9. Ясинок Д.М. Судові прецеденти Європейського суду з прав людини як джерело цивільного процесуального права України. Приватне та публічне право. 2019. № 3. С. 44-48.

10. Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку: постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.06.2012 р. № 10. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ v0010740-12#Text (дата звернення: 10.06.2022).

11. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1618-15#Text (дата звернення: 10.06.2022).

12. Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 294, статті 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018 (Справа № 1-12/2018(3911/15). URL: https://ccu.gov.ua/docs/2442 (дата звернення: 13.06.2022).

13. Верховенство права: доповідь № 512/2009, схвалена Венеційською Комісією на 86му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року). Право України. 2011. № 10. С. 168-184.

14. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року № 5- рп/2005 (справа № 1-17/2005). URL: ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-05#Text (дата звернення: 13.06.2022).

15. Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та 65 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції", пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб" від 6 червня 2019 року № 3-р/2019 (справа № 1-231/2018(2980/18, 3728/18). URL: https://ccu.gov.ua/docs/2749 (дата звернення: 21.06.2022).

16. References:

17. Padalka, R. O. (2017). Verhovenstvo prava jak osnovopolozhnij princip prava [The rule of law as a fundamental principle of law]. Candidate's thesis. Kifv. Nac. pedagog. urnver. іт. M. P. Dragomanova [in Ukrainian].

18. Komar, P. A. (2021). Rol' sudovof pravotvorchosti v utverdzhenrn principu verhovenstva prava [The role of judicial lawmaking in establishing the principle of the rule of law]. Doctor's thesis. Vmnicja. Donec'kij nac. urnver. іт. Vasilja Stusa. Vmnicja [in Ukrainian].

19. Bratasjuk, M., Rosoljak, O. (2018). Spіvvіdnoshennja principu verhovenstva prava ta principu zakonnosti [The ratio of the principle of the rule of law and the principle of legality]. Aktual'm problemi pravoznavstva - Actual problems of jurisprudence, 1 (13), 11-17 [in Ukrainian].

20. Korol'ova, Ju. (2019). Koreljacija principu verhovenstva prava ta verhovenstva zakonu v sistemі dzherel prava [Correlation of the principles of the rule of law and the rule of law in the system of sources of law]. P^r^mdc^, gospodarstvo і pravo - Entrepreneurship, economy and law, 4, 183-186 [in Ukrainian].

21. Puhtec'ka, A. (2010). Princip verhovenstva prava: suchasm єvropejs'kі doktrini jak orkntir dlja reformuvannja nadonal'nogo zakonodavstva [The principle of the rule of law: modern European doctrines as a guide for reforming national legislation]. Vdnik NAN Ukrafni - Bulletin of the NAS of Ukraine, 3, 33-43 [in Ukrainian].

22. Kaplja, O. M. (2017). Verhovenstvo prava v sistemі principu admіnіstrativnogo sudochinstva Ukrafni [The rule of law in the system of principles of administrative justice of Ukraine]. Naukovij vdnik Uzhgorods'kogo nadonal'nogo urnversitetu. "Serija Pravo" - Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. "Law Series", 45, 10-13 [in Ukrainian].

23. Kel'man, M. S., Kel'man, R. M. (2021). Verhovenstvo prava u sferi pravovof teorif і praktiki Ukrafni [The rule of law in the field of legal theory and practice of Ukraine]. Naukovo- mformadjnij vdnik Іvano-Frankіvs'kogo urnversitetu prava mem Korolja Danila Galic'kogo. Serija Pravo - Scientific and Information Bulletin of Ivano-Frankivsk University of Law named after King Danylo Halytsky. Law Series, 12 (24), 57-66 [in Ukrainian].

24. Kopcha, V. V. (2018). Verhovenstvo prava jak princip suchasnof derzhavi [The rule of law as a principle of the modern state]. Naukovij vdnik Nadonafnof akademu vnutrishmh sprav - Scientific Bulletin of the National Academy of Internal Affairs, 3 (108), 198-212 [in Ukrainian].

25. Jasinok, D. M. (2019). Sudovі precedenti Єvropej s'kogo sudu z prav ljudini jak dzherelo cmfnogo procesual'nogo prava Ukrafni [Judicial precedents of the European Court of

26. Human Rights as a source of civil procedural law of Ukraine]. Privatne ta publichne pravo - Private and public law, 3, 44-48 [in Ukrainian].

27. Postanova Plenumu Vishhogo specializovanogo sudu Ukra'ini z rozgljadu civil'nih і kriminal'nih sprav "Pro sudovu praktiku rozgljadu civil'nih sprav u kasacijnomu porjadku : postanova Plenumu Vishhogo specializovanogo sudu Ukra'ini z rozgljadu civil'nih i kriminal'nih sprav" [The decision of the Plenum of the Supreme Specialized Court of Ukraine on civil and criminal cases "On the judicial practice of civil cases in cassation"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-12#Text [in Ukrainian].

28. Civil'nij procesual'nij kodeks Ukraini [The Civil Procedure Code of Ukraine].(n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text [in Ukrainian].

29. Rishennja Velikoi palati Konstitucijnogo Sudu Ukraini u spravi za konstitucijnim podannjam Upovnovazhenogo Verhovnoi Radi Ukraini z prav ljudini shhodo vidpovidnosti Konstitucii Ukraini (konstitucijnosti) polozhen' chastini pershoi statti 294, statti 326 Kodeksu Ukraini pro administrativni pravoporushennja vid 23 listopada 2018 roku № 10-r/2018 (Sprava № 1-12/2018(3911/15) [Decision of the Grand Chamber of the Constitutional Court of Ukraine in the case on the constitutional petition of the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights on the constitutionality of the provisions of part one of Article 294, Article 326 of the Code of Administrative Offenses of November 23, 2018 № 10-r / 2018 (3911/15)]. ccu.gov.ua Retrieved from https://ccu.gov.ua/docs/2442 [in Ukrainian].

30. Verhovenstvo prava : dopovid' № 512/2009, shvalena Venecijs'koju Komiskju na 86-mu plenarnomu zasidanni (Venecija, 25-26 bereznja 2011 roku) [Rule of law: report № 512/2009, approved by the Venice Commission at its 86th plenary session (Venice, 25-26 March 2011)]. Pravo Ukraini - Law of Ukraine, 10, 168-184 [in Ukrainian].

31. Rishennja Konstitucijnogo Sudu Ukraini u spravi za konstitucijnim podannjam 51 narodnogo deputata Ukraini shhodo vidpovidnosti Konstitucii Ukraini (konstitucijnosti) polozhen' statti 92, punktu 6 rozdilu X "Perehidni polozhennja" Zemel'nogo kodeksu Ukraini (sprava pro postijne koristuvannja zemel'nimi diljankami) vid 22 veresnja 2005 roku № 5-rp/2005 (sprava № 1-17/2005) [Decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case on the constitutional petition of 51 People's Deputies of Ukraine on the constitutionality of the provisions of Article 92, paragraph 6 of Section X "Transitional Provisions" of the Land Code of Ukraine (case on permanent land use) of 22 September 2005 № 5-rp / 2005 (case № 1-17 / 2005)].(n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-05#Text [in Ukrainian].

32. Rishennja Velikoi palati Konstitucijnogo Sudu Ukraini u spravi za konstitucijnimi podannjami Upovnovazhenogo Verhovnoi Radi Ukraini z prav ljudini ta 65 narodnih deputativ Ukraini shhodo vidpovidnosti Konstitucii Ukraini (konstitucijnosti) polozhen' punktu 5 chastini pershoi statti 3, abzacu tret'ogo chastini tret'oi statti 45 Zakonu Ukraini "Pro zapobigannja korupcii", punktu 2 rozdilu II "Prikincevi polozhennja" Zakonu Ukraini "Pro vnesennja zmin do dejakih zakoniv Ukraini shhodo osoblivostej finansovogo kontrolju okremih kategorij posadovih osib" vid 6 chervnja 2019 roku № 3-r/2019 (sprava № 1-231/2018(2980/18, 3728/18) [Decision of the Grand Chamber of the Constitutional Court of Ukraine in the case on constitutional petitions of the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights and 65 People's Deputies of Ukraine on compliance of the Constitution of Ukraine (constitutionality) with the provisions of paragraph 5 of part 1 of Article 3 Prevention of Corruption ", paragraph 2 of section II" Final Provisions "of the Law of Ukraine" On Amendments to Certain Laws of Ukraine on Peculiarities of Financial Control of Certain Categories of Officials "of June 6, 2019 № 3-r / 2019 (case № 1-231 / 2018 (2980/18, 3728/18)]. ccu.gov.ua Retrieved from https://ccu.gov.ua/docs/2749 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru