Прийняття управлінських рішень в стратегічному управлінні діяльністю державних установ

Abstract. The dynamic development of modern world, changes in the forms of managing, improvement of processes taking place in the external environment of activity today require from government institutions effective and mobile activities, which had a strategic focus and guaranteed stability in the implementation of their functional powers.

Strategic management in the activities of public institutions should be aimed not only at developing strategic alternatives, but also at making managerial decisions that would clearly meet the non-standard state and administrative situation. At the same time, it is important to correlate plans with opportunities, available resources and potential. The main actions should be directed not at what has already happened (that is, overcoming the consequences), but at actions that can prevent and foresee the same undesirable consequences. At the same time, the absence of a balanced strategy leads to uncertainty of future, as well as to a decrease in the efficiency of activities. It is strategic management that is such it can overcome these problems and acts as an effective tool in developing a trajectory of activity in the long term, but for government institutions, the strategic management of their activities is a fairly new process.

It is strategic management that is such it can overcome these problems and acts as an effective tool in developing a trajectory of activity in the long term, but for government institutions, the strategic management of their activities is a fairly new process. It is on the effectiveness of management decisions, which are integral elements of the process of strategic public administration in Ukraine, that its future, the success of reforming political, socio-economic and other relations in it, depends to greatest extent. At the same time, in Ukraine, among these decisions there are still many that lack strategic, consistency and substantiation, which is most significantly manifested in policy development and lawmaking. All this allows us to confidently state that today, making managerial decisions in the strategic management of the activities of state institutions is one of the priority tasks.

Keywords: state ecological policy, united territorial communities, state regulation, public, environment, ecological safety, strategic environmental assessment, environmental impact assessment.

Постановка проблеми. Сьогодні в Україні вже доведена необхідність використання планів при провадженні своєї діяльності не тільки для підприємств бізнесу, а й для державних установ. В нашій державі, як і в інших країнах світу, активно розвивається і запроваджується стратегічний підхід до планування сталого територіального розвитку. У сучасних умовах кризових потрясінь стратегічне управління має виступати не просто як механізму управління, воно має перетворитися на важливий організаційний ресурс оптимізації діяльності державних установ, завданням якого має стати спрощення складної структури управління та взаємодії між рівнями владної вертикалі завдяки упровадження нових процедурних алгоритмів у збалансування внутрішньо-організаційних та просторових стратегічних і тактичних завдань управління. Така зміна ролі стратегічного управління привертає увагу до необхідності переоцінки характеру встановлення ефективності стратегічного управління у поточній управлінській діяльності органів державної влади України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні питання пов'язані із процесом прийняття управлінських рішень в стратегічному управлінні діяльністю державних установ присвячені наукові праці таких закордонних та вітчизняних науковців, як: К.Ендрюс, П. Браун, П.Дойл, Д. Трейсі, Г. Керол, В. Чиркин, О.С. Віханський, П.Забелін, А.Я. Кібанов, О.І. Воронов, Ю.Є. Петруня, Б.В. Літовченко та ін. У своїх роботах вчені доводять важливість використання стратегічного управління в державних установах, наголошують на перевагах, які воно здатне надати при його використанні. Однак питання щодо прийняття управлінських рішень в стратегічному управлінні діяльністю державних установ в сьогоднішніх умовах українського суспільства залишається малодослідженим. Отже, питання прийняття управлінських рішень в стратегічному плануванні діяльністю державних установ є важливим та актуальним.

Мета статті. Мета даної статті полягає у теоретичному обґрунтуванні специфіки прийняття управлінських рішень та дослідженні сутності стратегічного управління як інструменту розвитку державних установ.

Виклад основного матеріалу. В умовах турбулентних змін, які характеризують сьогодення постає гостра необхідність отримати від державних установ ефективну діяльності, яка б мала стратегічну спрямованість та гарантувала сталість у реалізації їх функціональних обов'язків.

Сьогодні суттєво видозмінюються функції, що реалізуються під час планувального процесу, водночас з тим зазнає змін саме значення планування у діяльності державних установ. Нині державне управління можна вважати інструментом підвищення конкурентоспроможності областей та територій країни, засобом об'єднання різноманітних державних суб'єктів навколо цінностей, що є новими та пріоритетів, які можна вважати довгостроковими. Державне управління - це надскладний процес, який підпадає під вплив дії різноманітних факторів, що впливаючи на нього деколи можуть мати протилежну спрямованість відомо з [1]. Проте, не дивлячись на складність поняття процесу державного управління, світовий досвід демонструє практику використання державними установами максимально простих, прозорих та зрозумілих процедур, щодо реалізації своєї влади. Однією з таких уніфікованих процедур можна вважати стратегічне управління.

Стратегічне управління є вкрай важливим не тільки для бізнесу та підприємництва, а й для державних установ, адже зовнішнє середовище характеризується мінливістю, невизначеністю, великою кількістю інформації та має у собі протиріччя, таїть загрози, особливо якщо говорити про реалії сьогодення. Аби існувати сьогодні, а також отримати можливість до розвитку в означених умовах, вкрай важливо мати план того майбутнього, що є бажаним, а також розробляти способи та планувати дії задля його досягнення. Важливо при цьому співвідносити плани з можливостями, наявними ресурсами та потенціалом. Головні дії мають бути спрямовані не на те, що вже сталося (тобто подолання наслідків), а на дії, що здатні попередити та передбачити ті самі небажані наслідки. Отже, саме таким чином державні установи можуть не тільки отримати результати економічного зростання, але й якісно змінити своє функціонування - досягнувши сталого розвитку.

На сьогодні стратегічне управління в державних установах нашої країни можна вважати недостатньо розвинутим, також не приділяється належна увага розробці стратегічних напрямків їхнього розвитку. Пояснити ситуацію що склалася можна наступними причинами:

- керівники державних установ всебічно орієнтуються на поточні задачі та намагаються вирішувати саме їх;

- не існують стратегії розвитку деяких сфер, в яких функціонують державні установи;

- залишається низька ініціативність керуючих державними установами щодо використання нових механізмів управління розвитком такими установами;

- відсутність прогресивного стратегічного бачення ситуації керівництвом державних установ;

- відсутність єдиних критеріїв та методології оцінки ефективності функціонування державних установ;

- використання застарілих «бюрократичних» систем управління в державних установах.

Виходячи з наведених проблем, бачимо що більшість з означених пов'язана саме з керівниками державних установ. Таким чином, можемо вважати, що стратегічне управління діяльністю державних установ - є сферою діяльності вищого керівництва, основним завданням якого є визначення пріоритетних напрямків і траєкторій розвитку тієї чи іншої державної установи, визначення її цілей, розподіл ресурсів, що зможе забезпечити ефективне функціонування державних установ відомо з [2].

Відповідно, вважаємо що під стратегічним управлінням діяльністю державних установ доцільно розуміти сукупність передбачуваних дій, спрямованих на трансформацію організації з її наявного стану в стан бажаний, наперед фіксований, наперед визначений з врахуванням факторів зовнішнього середовища. Оскільки державні установи являють собою відкриті системами, можна стверджувати що успішна їхня діяльність можлива лише за умови налагодження безперервної взаємодії і зворотного зв'язку із зовнішнім середовищем та як наслідок, з урахуванням отриманих результатів означеної взаємодії здійснення стратегічного управління за рахунок прийняття зважених управлінських рішень.

Саме від ефективності управлінських рішень, що є складовими елементами процесу стратегічного державного управління в Україні, в найбільшій мірі залежить її майбутнє, успіх реформування в ній політичних, соціально - економічних та інших відносин. В той же час, в Україні серед цих рішень ще чимало таких, яким бракує стратегічності, системності та обґрунтованості, що найбільш суттєво проявляється при розробці політики та в законотворчості.

Відповідно, прийняття рішень є найважливішою функцією управління, що становить основу управлінського процесу. Управлінське рішення - це результат вибору суб'єктом управління найкращої альтернативи, спрямованої на розв'язання певної управлінської проблеми. Основна мета управлінського рішення - забезпечити координуючий вплив на об'єкт управління для досягнення цілей організації. Управлінське рішення є результатом системної діяльності людей і продуктом когнітивної (опосередкованої пізнавальними факторами), емоційної, вольової, мотиваційної природи - синтезу психічних процесів, які мають вихідну регулятивну спрямованість відомо з [3].

На рівні державного управління процес прийняття рішень набуває особливої актуальності, оскільки від їх своєчасності та обґрунтованості залежить не тільки ефективність функціонування окремого органу влади, реалізації державної політики в окремій сфері чи галузі, а також добробут громадян. Державно - управлінське рішення - це управлінське рішення, що приймається органом державної влади, його керівником з метою визначення і реалізації державних цілей, стратегій, політики, функцій держави, вирішення інших проблем державного рівня.

Під прийняттям управлінських рішень розуміють процес їх розроблення та вибору. Управлінське рішення є результатом вибору суб'єктом управління способу дій, які спрямовані на вирішення конкретної проблеми управління. Основною метою управлінського рішення є забезпечення координувального впливу на об'єкт управління для досягнення поставлених цілей.

Таким чином, прийняття управлінських рішень в контексті стратегічного управління діяльністю державних установ слід розглядати у трьох аспектах:

- вид діяльності, яка відбувається в керуючій системі й пов'язана з підготовкою, знаходженням, вибором та прийняттям певних варіантів дій (в цьому аспекті управлінські рішення - вид роботи в апараті управління, певний етап процесу управління);

- варіант впливу керуючої системи на керовану (в такому розумінні управлінське рішення являє собою опис передбачуваного впливу керуючої системи на керовану);

- організаційно-практична діяльність керівника у керованій системі відомо з [4].

Прийняття управлінських рішень охоплює створення вибору для зміни певного існуючого стану, вибір однієї альтернативи з кількох можливих, мобілізацію організаційних та індивідуальних ресурсів на виконання рішення і діяльність, спрямовану на досягнення бажаного результату.

Процес прийняття будь-яких управлінських рішень складний і багатосторонній. В державних установах це ще підсилюється необхідністю узгодження встановленої процедури, закріпленої вимогами нормативних документів і умов конкретної ситуації, в яких вирішується певна проблема.

Звернемо увагу на те, що специфіка управлінських рішень у сфері державного управління надає можливість визначити їх особливості. Потрібно підкреслити наступні особливості застосування вказаних рішень:

- значущість та обсяг повноважень об'єкта управління (на рівні держави чи відповідної державної установи);

- пріоритетність у вирішенні державних проблем, політик і програм;

- суворо визначена форма (нормативно-правові акти), яка формується суб'єктами державного управління (державні установи);

- забезпечення виконання вказаних рішень на ґрунті державних ресурсів (кадрових, матеріальних, фінансових, інформаційних, інституційних);

- високий рівень ризиків (визначається впливом політичної та соціально - економічної ситуації в державі);

- при негативних наслідків - значні проблеми відомо з [5].

Відповідно, враховуючи проведений аналіз, можемо зазначити що використання стратегічного управління в державних установах з прийняттям зважених управлінських рішень дозволить досягти довгострокових результатів та отримати збільшення ефективності діяльності. Також прийняття управлінських рішень в стратегічному управлінні діяльністю державних установ дозволить отримати наступні переваги:

1. Відповідність внутрішнього потенціалу тієї чи іншої державної установи до мінливих умов та вимог зовнішнього середовища.

2. Зосереджений фокус від провадження діяльності на кінцевому результаті, а також контроль за діяльністю функціональних підрозділів, якщо такі передбачені.

3. Поділ цілей державної установи на відповідні підцілі для конкретних структурних підрозділ, а також визначення завдань та функцій для них.

4. Створення позитивного іміджу державної установи з раціональним використанням наявних ресурсів.

5. Покращення процесу керованості державною установою адже саме наявність стратегічного плану дозволяє порівнювати отримані результати, а у разі необхідності внести корективи в існуючу стратегію.

6. Підвищення мотивації діяльності управлінців за рахунок того, що існує чітке розуміння цілей діяльності державної установи та її структурних підрозділів на усіх організаційних рівнях.

7. Забезпечення стійких стимулів для управлінців щодо прагнення до змін, впровадження обґрунтованих новацій в свою діяльність, формування таких підходів до роботи, які орієнтовані не на традиційні захисні реакції, а на пошук переваг, що продиктовані зовнішнім середовищем.

Висновки. Отже, стратегічне управління є важливим функціональним ресурсом оптимізації діяльності державних установ, який би мав спростити складні структури управління та взаємодії між рівнями владної вертикалі в такий спосіб, аби діяльність державних установ мала внутрішньо збалансований характер між стратегічними і тактичними засадами управління.

Прийняття зважених управлінських рішень в стратегічному управління діяльністю державних установ спрямоване як на забезпечення конкретних результатів і стабілізаційних механізмів діяльності державних установ, так і на збалансованість стратегічних завдань і тактичних установок щодо виконання окремих державно-управлінських завдань. Разом з тим, стратегічне управління в публічній сфері дозволяє розробляти механізми реагування та адаптації до зовнішнього середовища господарювання, сприяє зниженню його невизначеності й формує основу для послідовної політики, спрямованої на вирішення не тільки поточних проблем, але й питань довготермінового розвитку.