Інноваційна модель стратегічного управління в умовах забезпечення публічної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Бал Мюджахіт, аспірант кафедри публічного адміністрування Міжрегіональної Академії управління персоналом,

03039 Київ



Анотація

У статті обґрунтовано доцільність реалізації теоретичної моделі формування та забезпечення публічної безпеки в Україні, основними елементами якої є наступні: по-перше, стратегічне управління системою публічної безпеки через використання системних підходів; по-друге, механізми стратегічного управління системою публічної безпеки зокрема: SWOT-аналіз; Збалансована Система Показників; TEMPLES (Technology, Economics, Market, Politics, Laws, Ecology, Society); TableadeBord; Модель Лоренца Мейсела; Модель ЕР2М (Effective Progress and Performance Measurement); «Ділове вікно управління»; по- третє, механізми нормативне-правового забезпечення та прогнозування в системі стратегічного управління, у тому числі: Стратегія публічної безпеки України, Комунікаційна стратегія у сфері публічної безпеки України, форсайт; по - четверте, запровадження діяльності Міністерства публічної безпеки України та зміна парадигми від захисту громадського порядку до концепції формування публічної безпеки, ефективної співпраці населення з органами поліції; по-п'яте, інститути громадянського суспільства; по-шосте, кадровий потенціал системи публічної безпеки України; по-сьоме, Національна поліцейська академія як основа формування професійного складу системи публічної безпеки України; по - восьме, селекція та розвиток кадрів - через формування відкритих та прозорих процедур відбору кадрів, а також їх постійний розвиток. Залучення до процесу відбору інститутів громадянського суспільства, професійні кадри, науковців тощо.

Запропонована розробка та реалізація Стратегії забезпечення публічної безпека України, до основних розділів слід віднести наступні: Розділ 1. Сучасний стан забезпечення публічної безпеки України, її роль у життєдіяльності суспільства. Розділ 2. Стратегічне прогнозування забезпечення публічної безпеки України та запровадження механізмів форсайту. Розділ 3. Виокремлення та визначення головних загроз публічній безпеці України. Розділ 4. Кадрове забезпечення публічної безпеки України. Розділ 5. Інституційне забезпечення публічної безпеки України. Розділ 6. Матеріально-технічне забезпечення публічної безпеки України. Розділ 7. Розвиток комунікаційної політики у сфері формування та забезпечення публічної безпеки України. Розділ 8. Міжнародне співробітництво з проблем забезпечення публічної безпеки України. Розділ 9. Моніторинг та контроль за виконанням Стратегії забезпечення публічної безпека України.

Ключові слова: публічна безпека, поліція, органів державного управління, державне управління у сфері публічної безпеки, громадський порядок, жандармерія, правопорядок, правопорушення.



Abstract

Bal Mugahit, graduate student of the Department of Public Administration of the Interregional Academy of Personnel Management, 03039 Kyiv

INNOVATIVE MODEL OF STRATEGIC GOVERNANCE IN THE
CONDITIONS OF PUBLIC SECURITY.

The article substantiates the feasibility of implementing a theoretical model of formation and provision of public safety in Ukraine, the main elements of which are the following: first, strategic management of the public safety system through the use of systemic approaches; secondly, the mechanisms of strategic management of the public security system in particular: SWOT-analysis; Balanced Scorecard; TEMPLES (Technology, Economics, Market, Politics, Laws, Ecology, Society); TableadeBord; Lorenz Meisel model; Model EP2M (Effective Progress and Performance Measurement); «Business management window»; thirdly, mechanisms of normative-legal provision and forecasting in the system of strategic management, including: Strategy of public safety of Ukraine, Communication strategy in the field of public safety of Ukraine, foresight; fourth, the introduction of the Ministry of Public Security of Ukraine and a paradigm shift from the protection of public order to the concept of forming public security, effective cooperation of the population with the police; fifth, civil society institutions; sixth, the personnel potential of the public security system of Ukraine; seventh, the National Police Academy as a basis for the formation of the professional staff of the public security system of Ukraine; eighth, selection and development of personnel - through the formation of open and transparent selection procedures, as well as their continuous development. Involvement of civil society institutions, professionals, scientists, etc. in the selection process.

The author proposes the development and implementation of the Strategy for Public Safety of Ukraine, the main sections include the following: Section 1. The current state of public safety in Ukraine, its role in society. Section 2. Strategic forecasting of public security of Ukraine and introduction of foresight mechanisms. Section 3. Identification and identification of the main threats to public security of Ukraine. Section 4. Staffing of public security of Ukraine. Section 5. Institutional support of public security of Ukraine. Section 6. Logistical support of public safety of Ukraine. Section 7. Development of communication policy in the field of formation and ensuring public security of Ukraine. Section 8. International cooperation on public security of Ukraine. Section 9. Monitoring and control over the implementation of the Public Security Strategy of Ukraine.

Key words: public security, police, public administration bodies, public administration in the field of public security, public order, gendarmerie, law and order, offenses.



Постановка проблеми

Публічна безпека включає безпеку держави і безпеку особистості. Безпека суспільства включає захищеність життєво важливих інтересів особистості і держави в економіці, політиці, екології, праві, культурі, інформації, міжнаціональних відносинах тощо.

Складний характер забезпечення публічної безпеки передбачає не тільки відповідну організаційну структуру, а й адекватну їй систему суб'єктів управління, наділених необхідними, зокрема, адміністративними та іншими повноваженнями. Суб'єктами забезпечення публічної безпеки України є: держава, органи публічної влади (місцевого самоврядування), громадські та інші організації і об'єднання, а також громадяни.

З метою системного формування та забезпечення публічної безпеки - як основи життєдіяльності суспільства слід розробити та прийняти Стратегія забезпечення публічної безпеку, яку визначити у Законі України «Про національну безпеку України». Так, Стратегія забезпечення публічної безпека України - документ довгострокового планування, що розробляється на основі Стратегії національної безпеки України за результатами аналізу публічної безпеки та життєдіяльності суспільства, визначає напрями державної політики щодо гарантування захищеності життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, цілі та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних загроз.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми публічної безпеки, принципи, методи, механізми публічної безпеки в Україні, розвиток системи публічної безпеки та її удосконалення аналізують правознавці, соціологи, психологи, економісти, політологи, фахівці з державного управління. Зокрема, проблеми механізмів стратегічного управління в умовах забезпечення публічної безпеки аналізують В. Барба, А.Басов, О. Батраченко, В. Біліченко, О.Горбачова, А. Долинний, В. Доненко, О. Кобзар, А Крищенко, Я. Курбанов, Р. Мельник, Д. Мулявка, О. Панова, Н. Піх, С. Пономарьов, Е. Саманюк та ін.

Разом з тим, відсутні системні підходи до інноваційних механізмів стратегічного управління в умовах забезпечення публічної безпеки.

Мета статті - системний аналіз наукових підходів до інноваційних механізмів стратегічного управління в умовах забезпечення публічної безпеки.



Виклад матеріалу дослідження

Проведений аналіз дає підстави сформувати структуру Стратегії забезпечення публічної безпека України. Так, зазначена Стратегія має передбачати наступні розділі.

Розділ 1. Сучасний стан забезпечення публічної безпеки України, її роль у життєдіяльності суспільства.

У зазначеному розділі слід провести SWOT аналіз існуючої ситуації розвитку публічної безпеки.

Однією з ключових складових частин проведення SWOT-аналізу є виділення періоду, в межах якого буде досліджуватись взаємодія політичного проекту та зовнішнього середовища. Це може бути: 1. поточний період - досліджуються наявні сильні та слабкі сторони суб'єкта політичної діяльності в умовах наявного зовнішнього середовища; 2. короткострокова перспектива - традиційно, в межах 1-2 років (залежно від турбулентності зовнішнього середовища); 3. середньострокова перспектива - в межах 3-5 років; 4. довгострокова перспектива - підготовка прогнозу строком на 5 років та більше [1, с. 32].

Крім того потрібно визначити основні проблеми забезпечення публічної безпеки, зокрема: обмеженість функцій поліції щодо формування та забезпечення публічної безпеки; знищення довіри суспільства до поліції та органів правопорядку; звичайно, високий рівень корупції; відсутність системних досліджень загроз та небезпек, які виникають в суспільстві; відсутність ефективної взаємодії суспільства та органів поліції; низький професіоналізм працівників органів поліції; відсутність дієвих механізмів попередження виникненню загроз публічній безпеці тощо.

Розділ 2. Стратегічне прогнозування забезпечення публічної безпеки України та запровадження механізмів форсайту.

Передбачити запровадження основних інструментів форсайту системи публічної безпеки у три етапи.

Перший етап - формування перспективних трендів науково-технологічного розвитку у сфері забезпечення публічної безпеки, які класифікуються за кластерам. Вони охоплюють різні сфери (кадрове, матеріально-технічне, фінансове, інноваційне, організаційне та ін. забезпечення публічної безпеки) і носять міждисциплінарний характер.

Потрібно розуміти, що «виявлення трендів» з загальнонаукового методу перетворилося в індустрію з виникненням інновацій. Наприклад, скаутинг трендів (відстеження, розвідка), поряд з технологічним скаутингом в відкритих джерелах, включаючи Інтернет, стає частиною стратегічного передбачення. Кулхантинг (cool hunting) - буквально «полювання за чимось крутим, першокласним» - спрямований на виявлення яскравих, цікавих, нестандартних ідей і об'єктів. Обидва стосуються вже існуючих явищ і фактично є інструментами трендвотчінга (trend watching) - «спостереження за майбутнім «, або власне прогнозування. Трендвотчінга - уловлювання тенденцій і трансформацій в зрозумілу форму - це пошук зрушень, які змінюють та трансформують систему публічної безпеку в майбутньому, але поки можна порівняти з легким подихом вітру. Трендсеттінг (Trend setting) означає твердження значущості інновацій завдяки трендовим лідерам, футурокультуртрегерам (вони не тільки виявляють тренди, але також є їх живим втіленням) і явища дифузного поширення (Diffusion of innovation) [2].

Другий етап - аналіз трендів та формування на їх підставі «картини майбутнього», визначення актуальних тем для побудови сценаріїв і концепцій розвитку.

Моніторинг досліджень майбутнього надає численні переваги як для політиків так і для управлінців дозволяючи: виявити ключових гравців, їх компетенції; оцінити потенціал і обмеження застосування тих чи інших методів і їх комбінацій; актуалізувати футурологічні дослідження, збільшити попит на них; підвищити якість державно-управлінських рекомендацій; розвивати культуру дослідження майбутнього і професійні мережеві спільноти.

Третій етап - на основі «картин майбутнього» готуються орієнтири для державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки в чотирьох перспективних напрямках, визначаються сценарії їх можливого розвитку.

На цьому етапі здійснюються певні перетворення в системі публічної безпеки для досягнення саме бажаного майбутнього та корегування можливих негативних наслідків, які можуть виникнути при реалізації важливих державно - управлінських рішеннях.

Розділ 3. Виокремлення та визначення головних загроз публічній безпеці України. стратегія публічна безпека україна

Ступінь загрози публічній безпеці можна оцінити за критеріями напруженості, показниками соціальної напруги, який формується на основі різних показників. Наприклад, можна взяти рівень протестної активності населення, міграційну активність населення, рівень безробіття; обсяг заборгованості із заробітної плати; рівень життя населення; задоволеність працею та місцем проживання і деякі інші.

Розділ 4. Кадрове забезпечення публічної безпеки України.

Важливим компонентом забезпечення публічної безпеки є професіоналізм посадових осіб, до функціональних обов'язків входить саме забезпечення та формування публічної безпеки.

А тому виникає потреба в організації та функціонування спеціального навчального закладу, який би навчав працівників органів поліції. Це може бути Національна поліцейська академія.

Розділ 5. Інституційне забезпечення публічної безпеки України.

Змінити концепцію охорони громадського порядку, покращити репутацію органів поліції, налагодити дієву співпрацю з інститутами громадянського суспільства, зменшити прояви корупції у поліції, зменшили злочинність та ін. можливо через запровадження діяльності Міністерства публічної безпеки України через реформування Міністерства внутрішніх справ із збільшення обсягу повноваження, пов'язаних з формуванням та забезпеченням публічної безпеки України.

До основних функцій Міністерства публічної безпеки України слід однести наступні:

1) забезпечення публічної безпеки та громадського порядку, охорона власності, розслідування випадків порушення громадського порядку. Основною структурою, що реалізує цю функцію, є Національна поліція;

2) попередження, виявлення та розслідування злочинів. Даний напрямок забезпечується різними підрозділами кримінальної поліції;

3) забезпечення безпеки дорожнього руху, розслідування злочинних порушень правил дорожнього руху, що забезпечує патрульна служба поліції;

4) забезпечення протипожежної безпеки, пожежний нагляд і розслідування порушень правил пожежної безпеки;

5) контроль за обігом зброї, боєприпасів, горючих, токсичних, радіоактивних та інших небезпечних речовин і матеріалів;

6) управління і контроль в галузі виробництва промислової продукції спеціального призначення;

7) охорона вищих посадових осіб держави та особливо важливих об'єктів;

8) контроль за проведенням зборів, страйків, демонстрацій та інших масових заходів;

9) облік і реєстрація населення, паспортний і міграційний контроль;

10) охорона державного кордону, підтримка порядку в прикордонних районах і розслідування порушень державного кордону (в прикордонних підрозділах передбачена військова служба);

11) виконання кримінальних покарань;

12) контроль за Інтернет-безпекою, у тому числі, моніторинг інформаційних мереж, блокування шкідливих сайтів і програм, ведення он-лайнової аналітичної розвідки, розслідування злочинів, скоєних за допомогою інформаційно - телекомунікаційних технологій.

Розділ 6. Матеріально-технічне забезпечення публічної безпеки України.

Передбачити фінансування реформування Міністерства внутрішніх справ України у Міністерство публічної безпеки України.

Окремо стоїть питання матеріальної оплати праці, зокрема, слід збільшити розмір заробітної плати працівника системи забезпечення публічної безпеки України.

Розділ 7. Розвиток комунікаційної політики у сфері формування та забезпечення публічної безпеки України.

Формування комунікаційної стратегії у сфері формування та забезпечення публічної безпеки України, яка передбачає роз'яснення населенню концепції забезпечення публічної безпеки України, можливостей формування спільних дій населення та працівників поліції в частині забезпечення публічної безпеки в певних регіонах.

Комунікаційна стратегія передбачає вирішення шести основних завдань:

1) покращення іміджу органів поліції шляхом запровадження системних комунікацій за допомогою єдиного комунікаційного центру всередині Міністерства публічної безпеки України, запровадження кодексу етики працівників поліції;

2) підвищення обізнаності громадян щодо діяльності органів поліції та Міністерства публічної безпеки України;

3) забезпечення активної участі громадськості у процесі прийняття рішень та налагодження зворотного зв'язку;

4) удосконалення співпраці з медіа і журналістами, у тому числі міжнародними засобами масової інформації;

5) оптимізація внутрішніх комунікацій та обміну інформацією всередині країни щодо забезпечення публічної безпеки.

Розділ 8. Міжнародне співробітництво з проблем забезпечення публічної безпеки України.

Україна бере активну участь у всіх напрямках діяльності ООН, найважливішими з яких є підтримання міжнародного миру та безпеки та зміцнення верховенства права у міжнародних відносинах, розвиток співробітництва у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру, забезпечення прав людини.

На сьогодні стоїть питання об'єднання міжнародних зусиль щодо

формування єдиних засад забезпечення публічної безпеки.

Розділ 9. Моніторинг та контроль за виконанням Стратегії забезпечення публічної безпека України.

У даному розділі передбачити здійснювати моніторинг реалізації Стратегії забезпечення публічної безпека України протягом 1, 3, 5 та 10 років.

Виділяють такі основні етапи контролю реалізації стратегії:

перший -- встановлення індикаторів оцінювання реалізації Стратегії забезпечення публічної безпека України;

другий -- створення системи моніторингових змін, яка забезпечує оцінювання ступеня досягнення цілей;

третій -- порівняння результатів реального функціонування з визначеними цілями;

четвертий -- оцінювання результатів порівняння і, за потреби, розробка коригуючих дій [3, с. 26].

До моніторингу процесу стратегічного управління (планування) можна застосувати класичну методику оцінки програм, яка включає чотири основні етапи: визначення мети моніторингу; проведення оцінки мети та результату; аналіз, звіт та обговорення оцінки; рекомендації з покращення процесу та їх впровадження. Моніторинг повинен бути прозорим і широко обговорюватись та висвітлюватись в засобах масової інформації. Це не тільки створить атмосферу довіри та зацікавленості до самого процесу, а й виконуватиме освітню функцію -- вчитиме посадовців засад стратегічного управління та демократизації суспільства [3, с. 27].

Ще однією ланкою здійснення моніторингу виконання Стратегії публічної безпеки України є проведення експертних перевірок.

Ефективне опрацювання результатів експертних перевірок дає змогу виявити проблемні місця механізмів і процедур їх реалізації, визначити ступінь обумовленості невирішеними проблемами шляхом розроблення та затвердження і, зрештою, розробити й здійснити заходи, спрямовані на:

— удосконалення механізму управління програмами, планами у сфері забезпечення публічної безпеки тощо;

— підвищення результативності та ефективності реалізації заходів у сфері забезпечення публічної безпеки;

— упорядкування використання бюджетних та позабюджетних коштів;

— активізацію залучення коштів з позабюджетних джерел;

— концентрацію ресурсів на вирішенні ключових проблем.

У процесі проведення експертної перевірки мають бути встановлені і оцінені такі моменти, як дотримання державними замовниками і виконавцями положень нормативно-правових актів, договірних документів, контрактів, фінансових зобов'язань, проектів та завдань, що перевіряються.

Наступним етапом перевірки реалізації Стратегії публічної безпеки України повинно стати здійснення оцінки: стану справ з реалізацією конкретних заходів, проектів, робіт та наданих послуг тощо; управління та механізму реалізації; звітності про реалізацію та про використання фінансових ресурсів.

Основними питаннями, що мають бути висвітлені та проаналізовані в ході проведення експертних перевірок, є такі.

1. Проведення оцінки загальних характеристик Стратегії публічної безпеки України таких, як проблематика, організаційні, структурні та часові реквізити тощо. Важливими є питання, що свідчать про наявність чи відсутність чіткості та ясності у формулюванні генеральної мети Стратегії, відповідність Стратегії пріоритетам стратегії національної безпеки, наявність дублювання заходів інших державних, регіональних, місцевих програм чи приватних ініціатив.

2. Аналіз цільових індикаторів, що затверджені стратегією, для чого необхідно визначити: чи сформульовано обмежене число кількісно вимірювальних цільових показників, які б допомогли оцінити кінцеву результативність стратегії в середньо-, довгостроковому аспекті та охопити економічний, науковий, інноваційний, соціальний та екологічний ефекти; чи сформований в стратегії графік термінів досягнення цільових показників, і чи має вона чітко визначені строки та етапи реалізації заходів для досягнення проміжних цілей; чи визначені в стратегії кількісні щорічні показники результативності її виконання за найбільш важливими проміжними та кінцевими етапами.

3. Стан фінансування Стратегії публічної безпеки України оцінюється за такими напрямами: ступінь обґрунтування обсягу заявлених ресурсів; рівень фінансування плану за джерелами; залучення коштів з позабюджетних джерел.

4. Управління реалізацією Стратегії публічної безпеки України оцінюється за такими складовими: моніторинг за ходом виконання стратегії; процедура відбору виконавців; якість звітності, що надається.

5. Оцінка результатів реалізації Стратегії публічної безпеки України має містити показники: ступінь досягнення проміжних та кінцевих результатів та відповідність їх пріоритетам і цілям стратегії; досягнення різних індикаторів; економічний ефект від реалізації різних проектів та заходів [4, с. 119].

Таким чином, саме Стратегія публічної безпеки України є основою запровадження інноваційної концепції запровадження публічної безпеки яка передбачає безпекове середовище життєдіяльності суспільства, формування спільних дій громадськості та органів влади щодо формування такого безпекового середовища.

Формування та забезпечення публічної безпеки в Україні може бути зображено наступною схемою (рис. 1.).



Рис. 1. Модель формування та забезпечення публічної безпеки в Україні

Основними елементами моделі формування та забезпечення публічної безпеки в Україні є наступні:

1) Стратегічне управління системою публічної безпеки через використання системних підходів;

2) Механізми стратегічного управління системою публічної безпеки зокрема:

2.1.SWOT-аналіз (здійснення аналізу сильних та слабких сторін, можливостей й небезпек системи публічної безпеки. Цей широко поширений метод діагностики дозволяє, не проводячи витратних досліджень і не збираючи вичерпну інформацію про систему, отримати уявлення про стратегічні пріоритети і про можливості по його реалізації, що надаються умовами зовнішнього середовища. Він дає можливість побудувати комбінацію з актуальної інформації та суб'єктивних очікувань);

2.2. Збалансована Система Показників. Ефектом від впровадження Збалансованої Системи Показників будуть наступні результати:

опрацювання та формалізація стратегії системи публічної безпеки, яка проводиться на початку проекту, часто допомагають вирішити проблему нерозуміння стратегії кадрами системи публічної безпеки; обговорення стратегічних показників може також привести до виявлення ефективних показників, зручних для оперативного управління; знання, отримані в результаті розробки Збалансованої Системи Показників, можуть стати основою інших проектів з реорганізації системи державного управління;

в процесі формування стратегії і складання стратегічних карт часто знаходяться рішення багатьох оперативних завдань.

2.3. TEMPLES (Technology, Economics, Market, Politics, Laws, Ecology, Society). Зазначений механізм дозволяє розглянути групу питань, пов'язаних із зовнішнім середовищем, розділивши їх на кілька підгруп для визначення відповідності та класифікації. Кожен з цих факторів піддають відповідному аналізу, щоб з'ясувати, які труднощі можуть виникати при діяльності та прогнозуванні в даній сфері і як є позитивні можливості. Названі причини зручно аналізувати з урахуванням різних (в основному довгострокових і середньострокових) перспектив, коли необхідно передбачити, які зміни очікують систему публічної безпеки в майбутньому, і підібрати стратегії, максимально адекватні ситуації, що розвиваються.

2.4. TableadeBord. Система, яка об'єднує набір фінансових і нефінансових показників для вимірювання результатів діяльності всіх підрозділів установи. Показники поділяються на функціональні й цільові, між якими визначаються причинно-наслідкові зв'язки. На нижніх рівнях управління використовують показники операційної ефективності (нефінансові), на верхніх - додаються фінансові показники [5];

2.5. Модель Лоренца Мейсела, яка спрямована на аналіз сучасного кадрового потенціалу системи публічної безпеки, а також визначення перспектив розвитку персоналу;

2.6. Модель ЕР2М (Effective Progress and Performance Measurement). Відповідно до Моделі ЕР2М включає дві послідовні фази: формулювання стратегії та її впровадження. Формулювання - це аналітичний процес, який дозволяє визначити «Що робити?». Впровадження, з одного боку, - організаційний процес, який допомагає відповісти на питання «Як робити?» і «Хто буде робити?», з іншого боку, - це процес, який сприяє розвиткові управлінських здібностей та управління змінами. Мета Моделі ЕР2М полягає не тільки в тому, щоб забезпечити впровадження стратегії, але і в тому, щоб формувати культуру, в якій постійні зміни - нормальні явища. Показники ефективності повинні забезпечити співробітників, які приймають рішення і відповідають за реалізацію стратегії, швидкої зворотним зв'язком;

2.7. «Ділове вікно управління». Модель, орієнтована на стратегічне управління й зростання в зовнішніх і внутрішніх сферах [5];

3) Механізми нормативне-правового забезпечення та прогнозування в системі стратегічного управління, у тому числі: Стратегія публічної безпеки України, Комунікаційна стратегія у сфері публічної безпеки України, форсайт;

4) Запровадження діяльності Міністерства публічної безпеки України та зміна парадигми від захисту громадського порядку до концепції формування публічної безпеки, ефективної співпраці населення з органами поліції;

5) Інститути громадянського суспільства;

6) Кадровий потенціал системи публічної безпеки України;

7) Національна поліцейська академія як основа формування

професійного складу системи публічної безпеки України.

8) Селекція та розвиток кадрів - через формування відкритих та прозорих процедур відбору кадрів, а також їх постійний розвиток. Залучення до процесу відбору інститутів громадянського суспільства, професійні кадри, науковців тощо. Пропонується систему селекції кадрів здійснювати через незалежну комісія, яка формується із громадськості, активістів, науковців та осіб, які мають досвід у сфері забезпечення публічної безпеки.

Розвиток кадрів системи публічної безпеки здійснюватиме Національна поліцейська академія.



Висновки

У дослідженні обґрунтовано доцільність реалізації теоретичної моделі формування та забезпечення публічної безпеки в Україні, основними елементами якої є наступні: стратегічне управління системою публічної безпеки через використання системних підходів; механізми стратегічного управління системою публічної безпеки; механізми нормативне-правового забезпечення та прогнозування в системі стратегічного управління; запровадження діяльності Міністерства публічної безпеки України; інститути громадянського суспільства; кадровий потенціал системи публічної безпеки України; Національна поліцейська академія як основа формування професійного складу системи публічної безпеки України; селекція та розвиток кадрів - через формування відкритих та прозорих процедур відбору кадрів, а також їх постійний розвиток. Залучення до процесу відбору інститутів громадянського суспільства, професійні кадри, науковців тощо.



Література

1. Изосимов С.В., Шевченко А.Л. Метод SWOT-анализа: его место в методах исследования, преимущества и недостатки. Экономикс. 2013. № 2. С. 29-34.

2. Серганов Н.И. Трендвотчинг (trendwatching): тренд и его метод работы. URL: http://dninauki.ucoz.ru/publ/7page2.

3. Жмуденко В. О. Моніторинг та контроль за станом економічної безпеки аграрної сфери як функції стратегічного управління. Агросвіт. 2015. № 21, С. 25-30.

4. Ткаченко В.Г. Экономическая безопасность Украины в условиях рыночных трансформационных процессов: монография / Под общ. редакцией проф. В.Г. Ткаченко и проф. В.И. Богачева. Луганск. Ровеньки: МАПУ, ЛНАУ, 2007. 330 с.

5. Луциків І., Котовська І. Стратегічне управління як інструмент розвитку суб'єктів публічної сфери в Україні. Економіка та управління національним господарством. URL: https://galicianvisnyk.tntu.edu.ua/pdf/54/5.pdf



References

1. Izosimov S.V. & Shevchenko A.L. (2013), Metod SWOT-analiza: ego mesto v metodah issledovanija, preimushhestva i nedostatki [Method of SWOT-analysis: its place in research methods, advantages and disadvantages]. Jekonomiks - Economics, (2) [in Russian]

2. Serganov N.I. (2019), Trendvotching (trendwatching): trend i ego metod raboty [Trendwatching: a trend and its method of operation] Retrieved from http://dninauki.ucoz.ru/publ/7page2. [in Russian]

3. Zhmudenko V. O. (2015), Monitorynh ta kontrol za stanom ekonomichnoi bezpeky ahrarnoi sfery yak funktsii stratehichnoho upravlinnia [Monitoring and control over the state of economic security of the agricultural sector as a function of strategic management]. Ahrosvit - Agrosvit, (21), (25-30).

4. Tkachenko V.G. (2007), Jekonomicheskaja bezopasnost' Ukrainy v uslovijah rynochnyh transformacionnyh processov: monografija [Economic security of Ukraine in terms of market transformation processes: a monograph]. Lugansk. Roven'ki: MAPU, LNAU [in Russian]

5. Lutsykiv I. & Kotovska I. (2019), Stratehichne upravlinnia yak instrument rozvytku subiektiv publichnoi sfery v Ukraini [Strategic management as a tool for the development of public sector entities in Ukraine]. Ekonomika ta upravlinnia natsionalnym hospodarstvom - Economics and management of the national economy Retrieved from https://galicianvisnyk.tntu.edu.ua/pdf/54/5.pdf https://doi.org/10.32689/2708-7530-2020-5(5)-399-410

Размещено на Allbest.ru

...