Перспективи біометричної ідентифікації у рамках криміналістичної реєстрації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи біометричної ідентифікації у рамках криміналістичної реєстрації

Демчишак Р.Ю.

аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики, Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація

У статті досліджуються перспективи використання різних методів біометричної ідентифікації під час здійснення криміналістичної реєстрації. Встановлено, що біометричні дані разом з відповідними технічними засобами, якими проводиться ідентифікація, можуть стати складовою частиною системи інформаційно-технічного забезпечення криміналістичної реєстрації. З'ясовано видофікацію способів біометричної ідентифікації. Проаналізовано дві групи методів біометричної ідентифікації, а саме: статичні та динамічні. До статичних методів біометричної ідентифікації відносять: розпізнавання обличчя ("автоматичний face-контроль"); розпізнавання обличчя за точками; розпізнавання обличчя за термограмою; дактилоскопічна ідентифікація; ідентифікація особи за сітківкою або райдужною оболонкою ока; ДНК-дослідження. До динамічних: методів біометричної ідентифікації відносять: ідентифікація за почерком; ідентифікація за клавіатурним почерком; ідентифікації за голосом (вимовою); ідентифікація за рухом губ під час відтворення кодового слова; ідентифікація за динамікою повороту ключа в дверному замку і т.д. Динамічні методи біометричної ідентифікації, з точки зору криміналістичної реєстрації та її інформаційно-технічного забезпечення, є більш складними для широкого практичного застосування. Для аналізу динамічних показників необхідне тривале спостереження за особою, щоб зафіксувати сталі поведінкові характеристика цієї особи, накопичення та обробка таких даних для широкого кола осіб тощо. Вказане потребуватиме значного часу та ресурсів, передусім на створення достатніх (великих за обсягом) баз даних з відповідною інформацією (насамперед, аудіо- та відеофайли, які займуть значний вміст внутрішньої пам'яті на відповідних електронних носіях інформації). Зроблено висновок про те, що найбільш перспективними є методи біометричної ідентифікації за обличчям, відбитками пальців та ДНК. Висловлено позицію, що біометричні дані, які вміщені у безконтактні носії документів, що посвідчують особу, можуть бути використані і у сенсі забезпечення функціонування відповідних криміналістичних обліків, наприклад у дактилоскопічному обліку, обліку осіб за ознаками зовнішності. Вказано на взаємозв'язок між вказаними способами ідентифікації та можливостями сучасних мобільних телефонів, планшетних та інших портативних комп'ютерів, які оснащені технологією розпізнавання обличчя, дактилоскопічними сканерами, сканерами сітківки ока тощо.

Ключові слова: біометрія, біометрична, ідентифікація, дані, криміналістика, інформаційно-технічне, забезпечення.

Annotation

The article explores the prospects of using different methods of biometric identification during forensic registration. The author established that biometric data, together with the appropriate technical means by which identification is carried out, can become an integral part of the system of information and technical support of forensic registration. The author clarified the identification of biometric identification methods. Two groups of biometric identification methods are analyzed, namely: static and dynamic. Static methods of biometric identification include face recognition ("automatic face-control"); face recognition by dots; face recognition by thermogram; dactyloscopy identification; identification of the person by the retina or iris; DNA research. The dynamic methods of biometric identification include handwriting identification, identification by keyboard handwriting; voice identification (pronunciation); identification by lip movement during code word playback; identification by the dynamics of turning the key in the door lock, etc. In terms of forensic registration and its information and technical support, dynamic biometric identification methods are more complex for wide practical applications. Long-term observation of a person is necessary for the analysis of dynamic indicators in order to record the constant behavioural characteristics of this person, the accumulation and processing of such data for a wide range of persons, and so on. This will require significant time and resources, especially to create sufficient (large) databases with relevant information (primarily audio and video files that will occupy a significant amount of internal memory on appropriate electronic media). The author concluded that the most promising methods are biometric identification by face, fingerprints and DNA. The position is expressed that biometric data, which are placed in contactless carriers of identity documents, can ensure the functioning of the relevant forensic records, such as dactyloscopy accounting and registration of persons based on appearance. Furthermore, the author described the relationship between identification methods and the capabilities of modern mobile phones, tablets and other laptops, which are equipped with face recognition technology, fingerprint scanners, retina scanners, etc. біометричний ідентифікація криміналістичний

Keywords: biometrics, biometric, identification, data, criminology, information and technical support.

Вступ

Точність ідентифікації детермінує швидкість та ефективність пошуку будь-якого об'єкта чи особи. Відтак, ефективність криміналістичної реєстрації загалом та функціонування криміналістичного обліку зокрема, безпосередньо корелює із ступенем точності методів ідентифікації об'єктів криміналістичного обліку. Одним із таких методів ідентифікації є біометрична ідентифікація. На сьогоднішній день вважаємо за можливе констатувати відсутність у юридичній науковій літературі комплексного аналізу можливостей використання біометричної ідентифікації у процесі здійснення криміналістичної реєстрації. Відтак, саме аналіз можливості використання біометричної ідентифікації під час криміналістичної реєстрації дозволить визначити перспективи підвищення ефективності функціонування криміналістичних обліків та виконання завдань криміналістичної реєстрації. Вказане підтверджує актуальність цього дослідження.

Аналіз теоретичних розробок. Дослідженню біометричної ідентифікації вцілому або частково були присвячені праці наступних вчених: Голуб'яка І.С., Калюги К.В., Іванова П.Л., Маланчука П.М., Мантули А.П., Матарикіної О.В., Мороза А.О., Штанько Н.Є., T. Ahonen, A. Hadid, M. Pietikainen та інших. Разом з тим, наявні дослідження не дають комплексної відповіді щодо перспектив використання біометричної ідентифікації саме в рамках криміналістичної реєстрації.

Мета статті: проаналізувати перспективи використання методів біометричної ідентифікації у рамках криміналістичної реєстрації.

Результати

Кожна людина характеризується низкою унікальних ідентифікуючих властивостей, які або притаманні їй з народження (папілярні візерунки на пальцях, райдужна оболонка ока, структура ДНК тощо), або формуються упродовж життя (почерк, манера ходи, голос (вимова), постава тощо) і залишаються незмінними чи зазнають мінімальних змін з часом. У науковій та законодавчій термінології такі ідентифікуючі властивості, а точніше - інформацію про них, називають "біометричними даними", а способи вимірювання та порівняння таких параметрів називають "біометрією".

У свою чергу поняття "біометрія" - означає сукупність автоматизованих методів і засобів ідентифікації людини, заснованих на її фізіологічній або поведінковій характеристиці. У свою чергу "біометрична ідентифікація" - засіб підтвердження: а) особи; б) належності паспорта його власникові - шляхом розпізнавання і зіставлення біометричних даних (кольору очей, малюнка сітківки ока, відбитків пальців, геометрії руки, рис обличчя тощо), що зафіксовані носіями цих даних, з особистими даними власника [1]. У контексті нашого дослідження, акцентуємо саме на можливості біометричної ідентифікації особи.

Біометричні дані, а точніше способи (методи) ідентифікації особи за такими даними, можуть бути використані в рамках криміналістичної реєстрації, а разом з відповідними технічними засобами, якими проводиться ідентифікація, також стати складовою частиною системи інформаційно-технічного забезпечення криміналістичної реєстрації. Звертаємо увагу, що першим етапом біометричної реєстрації є біометрична ідентифікація особи, подальше ж використання таких даних здійснюється за загальними правилами функціонування криміналістичного обліку, в який внесено біометричні дані.

У законодавстві України, поняття біометричних даних має дещо звужене тлумачення. Так, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" біометричні дані - це сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук) [2].

Однак, науці відома більша кількість об'єктів (параметрів) та способів (методів) біометричної ідентифікації, які в науковій літературі поділяють на дві групи: статичні та динамічні [3, C. 41].

І. Статичні методи біометричної ідентифікації ґрунтуються на фізіологічній (статичній) характеристиці людини, тобто унікальній характеристиці, притаманній їй від народження і включають наступні види:

1. Розпізнавання обличчя ("автоматичний face-контроль"). Цей метод ідентифікації надає змогу порівнювати параметри обличчя об'єкта, які зафіксовані камерою, з даними у відповідній базі (в нашому випадку - у відповідному криміналістичному обліку).

2. Розпізнавання обличчя можна провести не лише за допомогою порівняння самого зображення (сукупності точок) обличчя, але за його формою. Під час застосування цього методу ідентифікації будується тривимірний образ обличчя людини, на обличчі окреслюються контури брів, очей, носа, губ і т.д., обчислюється відстань між ними і будується не просто образ, а ще безліч його варіантів на випадки повороту, нахилу, зміни виразу обличчя.

3. Розпізнавання обличчя за термограмою. В основі даного способу ідентифікації лежить унікальність розподілу на обличчі артерій, що забезпечують кров'ю шкіру і виділяють тепло. Для отримання термограми використовуються спеціальні камери інфрачервоного діапазону. На противагу попередньому цей метод дозволяє розрізняти близнюків.

4. Дактилоскопічна ідентифікація, яка базується на унікальності малюнку папілярних узорів на пальцях для кожної людини. Додаткові можливості для ідентифікації та криміналістичної реєстрації розкриваються за допомогою порівняння форм долоні, а також за розташуванням вен на лицьовій стороні долоні.

5. Ще одним методом біометричної ідентифікації є ідентифікація особи за сітківкою або райдужною оболонкою ока. У першому випадку ідентифікація здійснюється за малюнком кровоносних судин очного дна. У другому випадку - ідентифікація проводитися за малюнком веселкової оболонки.

6. Одним із найбільш достовірних та перспективних методів ідентифікації на сьогодні є проведення ДНК-досліджень [3, C. 41-42].

Як зазначає К.В. Калюга, проведення ДНК-досліджень і формування баз даних ДНК біологічних об'єктів дозволяють використовувати їх в розкритті та розслідуванні злочинів, розшуку злочинців, безвісти зниклих громадян, а також для встановлення особи невпізнаних трупів. Крім того, створені бази ДНК в лабораторіях дозволяють провести весь комплекс біологічних досліджень з тяжких і особливо тяжких злочинів в порядку, необхідному для дослідження речових доказів - від встановлення факту наявності або відсутності біологічного матеріалу (кров, слина, сперма, піт) [4. C.353].

Ототожнення за ДНК-зразками відбувається за допомогою методу генотипної ідентифікації. Як зазначає О.В. Матарикіна, на початку розвитку методу генотипної ідентифікації кінцевий етап всієї складної багатостадійної процедури зводився до аналізу специфічних графічних зображень спадкового матеріалу людини, схожих на відбитки пальців. Тут, основою для експертного висновку найчастіше виступало відображення індивідуальних характеристик ДНК у вигляді графічного образу, а саме: специфічного набору ліній, який нагадує картинку так званого бар-коду [5, C.126].

Молекулярно-генетичний ідентифікаційний аналіз дозволяє досліджувати особливі ділянки ДНК, виокремлено специфічні для кожного індивіда, та отримати унікальне генетичне "відображення" людини, яке неможливо ні приховати, ні змінити, ні підробити. Індивідуалізуючи ознаки, які визначаються на рівні ДНК, характеризуються майже абсолютною стійкістю, тобто зберігаються в організмі людини незмінними все її життя, та є незмінними в її біологічних слідах. Тому ідентифікаційна значимість генетичних ознак є надзвичайно високою. ДНК-типування на сьогодні стало найбільш доказовим методом аналіз біологічного матеріалу при проведенні судово- медичної ідентифікаційної експертизи. Ці технології міцно увійшли в арсенал експертної діяльності судово-медичних служб більшості розвинутих держав світу: Австралії, Австрії, Великобританії, Німеччини, Італії, Іспанії, Канади, Росії, США, Франції, Швейцарії, Японії. В Україні цей метод ідентифікації особи в Експертній службі МВС почав працювати з 90-х років у ДНДЕКЦ МВС України [5, C.126].

Разом з тим, перевірка за обліком генетичних ознак людини потребує щоразу проводити тривале та доволі недешеве в грошовому еквіваленті експертне дослідження, що унеможливлює або ускладнює використання бази відомостей таких криміналістичних обліків в процесі оперативно- розшукової діяльності та кримінальному провадженні, пов'язаних із злочинами невеликої та середньої тяжкості. Тривалість досліджень також суттєво знижує ефективність використання цього різновиду в процесі оперативно-розшукової діяльності та кримінальному провадженні, пов'язаних із тяжкими та особливо тяжкими злочинами, оскільки не забезпечується належна швидкість перевірки криміналістично-значущої інформації.

ІІ. Ще однією групою методів біометричної ідентифікації є динамічні методи. Динамічні методи біометричної ідентифікації ґрунтуються на поведінковій (динамічній) характеристиці людини, тобто побудовані на особливостях, характерних для підсвідомих рухів у процесі відтворення якої-небудь дії. Серед методів виокремлюють:

1. Ідентифікація за почерком.

2. Ідентифікація за клавіатурним почерком. У випадку введення тексту на клавіатурі ідентифікуючою ознакою є загальна швидкість, тимчасові проміжки між натисканням на клавіші, тривалість впливу на них та інші параметри. Зазначені параметри можуть бути зафіксовані за допомогою відповідного програмного забезпечення. Разом з тим, в цьому методі наявні певні недоліки, наприклад, на клавіатурний почерк вливають як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники: час доби, хворобливий стан випробовуваного, зовнішні подразники [6, C.139].

3. Також до динамічних методів біометричної ідентифікації належить метод ідентифікації за голосом (вимовою). Як зазначається в науковій літературі, різноманітні дослідження в галузі акустики, електроніки, лінгвістики, анатомії, фізіології, криміналістики дозволили визначити теоретичні передумови методики ідентифікації особи за фонограмами усної мови, серед яких виокремлюють такі:

- голос конкретної людини, як і інші її функціональні властивості, у неповторній сукупності фізичних характеристик звуку (частоти, тривалості, інтенсивності, тембру) є винятково індивідуальним. Це обумовлено специфічною формою і розмірами ротової та носової порожнин, горла, органів дихання кожної людини;

- складові акустичної характеристики голосу кожна окремо і всі в сукупності залишаються порівняно стійкими у часі і залишаються індивідуальними навіть за морфологічних і патологічних змін органів мовлення;

- особливості мови людини у вигляді інтонацій, акцентів, манери говорити, сформувавшись приблизно до 20-го року життя, стають звичними на підсвідомому рівні і майже не змінюються протягом усього життя [3, C. 43].

Зазначені закономірності визначають значний потенціал використання методу ідентифікації людини за цією ознакою (властивістю) її організму.

В Україні функціонує криміналістичний облік голосів і мовлення людини. Цей облік формується з інформаційно-пошукових колекцій: голосів і мовлення, які формуються із записів голосів і мовлення осіб, що передають повідомлення (у тому числі завідомо неправдиві) про загрозу безпеці громадян та інші суспільно небезпечні діяння; голосів і мовлення осіб, щодо яких установлено факти передачі повідомлень (у т.ч. завідомо неправдивих) про загрозу безпеці громадян та інші суспільно небезпечні діяння (п.п. 2.13.2 п. 2.13. Розділу ІІ Інструкція з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 10.09.2009 №390 [7].

4. Серед інших динамічних методів біометричної ідентифікації можна розглядати такі унікальні способи, як ідентифікація за рухом губ під час відтворення кодового слова, за динамікою повороту ключа в дверному замку і т.д. [3, C. 43].

Проте, такі непоширені методи біометричної ідентифікації, на нашу думку, мають незначні перспективи до широкої інтеграції як елементи функціонування криміналістичних обліків, у зв'язку із вузькоспецифічними способами фіксації та порівняння об'єктів ідентифікації, яким зазначені методи оперують.

Уцілому, динамічні методи біометричної ідентифікації, з точки зору криміналістичної реєстрації та її інформаційно-технічного забезпечення, видаються нам більш складними для широкого практичного застосування. Для їх аналізу необхідне тривале спостереження за особою, щоб зафіксувати сталі поведінкові характеристика цієї особи, накопичення та обробка таких даних для широкого кола осіб тощо. За сучасних умов, цей напрям потребуватиме значного часу та багато ресурсів, передусім на створення достатніх (виликих за обсягом) баз даних з відповідною інформацією (насамперед, аудіо- та відеофайли, які займуть значний вміст внутрішньої пам'яті на відповідних електронних носіях інформації).

У контексті аналізу можливості використання біометричної ідентифікації для всього населення України (в тому числі для завдань криміналістичної реєстрації та її інформаційно- технічного забезпечення), вважаємо, що така можливість є, але за умов широкого поширення біометричних документів, які посвідчують особу.

Так, ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Як вказано у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у безконтактному електронному носії, окрім інших, вносяться також біометричні дані (зміст біометричних даних передбачено згаданим нами раніше п. 2 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону) [2].

Вищенаведені відомості можуть бути використані і у сенсі забезпечення функціонування відповідних криміналістичних обліків, наприклад у дактилоскопічному обліку, обліку осіб за ознаками зовнішності. Разом з тим, в абз. 7 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія та видачі документа особі вилучаються з Реєстру та знищуються. Шаблони відцифрованих відбитків пальців рук особи використовуються лише для завдань ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну передбачених вказаним законом документів. Передачу шаблонів відцифрованих відбитків пальців рук особи законодавством заборонено [2].

Вказані обмеження перешкоджають безпосередньому перенесенню біометричних даних, які містяться в безконтактному електронному носії до відповідного криміналістичного обліку. Однак, вважаємо, що доступ до них щодо конкретних осіб за потребою можна отримати в судовому порядку з подальшим внесення в криміналістичний облік. Зрозуміло, що це не забезпечує оперативності вирішення завдань, які вирішуються під час використання інформації з криміналістичного обліку.

Висновки

Підсумовуючи, можна констатувати, що більшість методів біометричної ідентифікації або уже широко застосовуються у криміналістичній реєстрації або потенційно є способом встановлення криміналістично-значущої інформації. Найбільш ефективним напрямком розвитку біометричної ідентифікації в аспекті криміналістичної реєстрації, на наш погляд, є методи розпізнавання обличь, застосування якого можливе в "польових умовах" зважаючи на можливості мобільних телефонів, планшетних та інших портативних комп'ютерів, які оснащені технологією розпізнавання обличчя. Більш того, вказані пристрої можуть полегшити здійснення дактилоскопічної ідентифікації, оскільки все більше виробників відповідної техніки інтегрують сканери відбитки пальців у свої вироби. Щодо ідентифікації за ДНК, то її активніше використання можливе лише за умови розвитку відповідних технологій до рівня, за якого ДНК-тексти будуть проводитися значно швидше (в ідеалі за кілька хвилин) та із значно меншими затратами коштів.

Список використаних джерел

1. Стаття "Біометрія" / Вільна інтернет-енциклопедія "Вікіпедія" - [електронний ресурс] - режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D 1%96%D0%BE%D0%BC%D0%B5 %D 1%82% D 1%80%D 1 %96%D 1 %8F

2. Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" : Закон від 20.11.2012 № 5492-VI // Офіційний сайт Верховної Ради України. - [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5492-17

3. Мороз А.О. Біометричні технології ідентифікації людини. Огляд систем // А.О. Мороз.- Математичні машини і системи, - 2011, - № 1. - С. 41

4. Калюга К.В. Теорія та практика встановлення та ототожнення особи злочинця засобами криміналістики: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2017. - С. 353

5. Матарикіна. О.В. Сучасні тенденції розвитку криміналістики та кримінального процесу: тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. до 100-річчя від дня народження проф. М.В. Салтевського (м. Харків, 8 листоп. 2017 р.) / О.В. Матарикіна.- МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків. - 2017. - С.126.

6. Штанько Н.Є. Еволюція способів криміналістичної ідентифікації та їх значення для сучасної криміналістики // Н.Є. Штанько. - Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія юридична. - 2015. - №2. - Т.2. - С.139.

7. Інструкція з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 10.09.2009 №390 // Офіційний сайт Верховної Ради України. - [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0963-09

Размещено на Allbest.ru