Адміністративно-юрисдикційні повноваження держави за порушення укладення колективних договорів, угод у сфері праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового Інституту права, психології та інноваційної освіти

Національного університету «Львівська політехніка»

Адміністративно-юрисдикційні повноваження держави за порушення укладення колективних договорів, угод у сфері праці

Остапенко Л.О., доцент кафедри цивільного права та процесу

Анотація

Серед завдань Української держави, що пов'язані з адміністративною юрисдикцією, передбачено захист прав і свобод громадян у сфері праці у разі їх порушення. Статтею 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що положення цього Кодексу поширюються на адміністративні правопорушення, і повною мірою стосуються відповідальності за порушення вимог при укладенні колективних договорі, угод [1].

Кодекс законів про працю України відповідно до ст. 14 передбачає, що вирішення розбіжностей, які виникають під час ведення переговорів, порядок розробки, укладення та внесення змін і доповнень до колективного договору передбачають відповідальність за його виконання [2]. У Законі України «Про колективні договори і угоди» передбачена адміністративна відповідальність за: 1) ухилення від участі в переговорах (ст. 17 Закону);

порушення і невиконання колективного договору, угоди (ст. 18 Закону); 3) ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю (ст. 19 Закону). Водночас законодавцем закріплено положення, що порядок і строки накладання адміністративних штрафів регламентується КУпАП України.

Зміна політичних, соціально-економічних умов розвитку Української держави вимагають вирішення проблем адміністративної відповідальності, серед яких є запобігання та боротьба з порушеннями колективних договорів, угод шляхом притягнення винних осіб до відповідальності. Значною мірою на це впливають за своїм змістом наступні чинники: 1) соціально-економічний; 2) нормативно-правовий; 3) адміністративно-деліктний;

профілактичний.

Владні повноваження органів виконавчої влади щодо контролю за дотриманням Закону України «Про колективні договори і угоди» не мають чіткого закріплення. Йдеться лише про контроль, який зобов'язані проводити безпосередньо сторони, що уклали колективний договір, угоду чи уповноважені ними представники (ст. 15 Закону). Аналогічною за змістом є ст. 19 Кодексу законів про працю України. Важливим є положення ст. 7 КУпАП, де законодавцем передбачено, що додержання вимог закону про застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурора, правом оскарження [1] протиправних дій/бездій при укладенні колективних договорів, угод у сфері праці.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, адміністративна юрисдикція, адміністративно-правове регулювання, колективні договори, повноваження держави, угоди.

Annotation

Among the tasks of the Ukrainian state related to administrative jurisdiction is the protection of the rights and freedoms of citizens in the field of labor in case of violation. Article 2 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses provides that the provisions of this Code apply to administrative offenses, and fully apply to liability for violation of the requirements for the conclusion of collective agreements, agreements [1].

Code of Labor Laws of Ukraine in accordance with Art. 14 stipulates that the resolution of disagreements that arise during negotiations, the procedure for developing, concluding and amending the collective agreement provide for responsibility for its implementation [2].

The Law of Ukraine “On Collective Bargaining and Agreements” provides for administrative liability for: 1) evasion from participation in negotiations (Article 17 of the Law); 2) violation and non-fulfillment of a collective agreement, contract (Article 18 of the Law); 3) failure to provide information necessary for collective bargaining and control (Article 19 of the Law). At

the same time, the legislator enshrined the provision that the procedure and terms of imposing administrative fines are regulated by the Code of Administrative Offenses of Ukraine.

Changing the political, socio-economic conditions of development of the Ukrainian state require the solution of problems of administrative responsibility, among which are the prevention and combating of violations of collective agreements, agreements by bringing the perpetrators to justice. To a large extent, this is influenced by the content of the following factors: 1) socioeconomic; 2) regulatory; 3) administrative-tort; 4) preventive.

The powers of the executive authorities to monitor compliance with the Law of Ukraine «On Collective Bargaining Agreements» are not clearly defined. It is only a question of control, which is obliged to be carried out directly by the parties to the collective agreement, the agreement or their authorized representatives (Article 15 of the Law). Similar in content is Art. 19 of the Labor Code of Ukraine. Important 2 provisions in Art. 7 of the Code of Administrative Offenses, where the legislator provided that compliance with the law on the application of measures of influence for administrative offenses is ensured by systematic control by higher authorities and officials, the prosecutor, the right to appeal [1] illegal actions / inactions in collective agreements, agreements in the field of labor.

Key words: administrative responsibility, administrative jurisdiction, administrative and legal regulation, collective agreements, state powers, agreements.

Вступ

Основний Закон України зобов'язує державу створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю [3, с. 18], що можливо при укладенні колективних договорів, угод, зміст яких передбачає сукупність прав, обов'язків, гарантій і відповідальності його сторін, до яких належать роботодавці з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом (ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди») [4]. Аналогічною за змістом щодо сторін колективного договору є ст. 12 Кодексу законів про працю України [2]. Положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації (ст. 18 КЗпП України) [2].

Захист договірного регулювання відносин у сфері праці має давню історію, яка свідчить про існування тісного зв'язку не лише між договором і правом, але й обов'язком держави щодо його виконання, а в разі порушення - притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

Результати

Проблема адміністративної відповідальності за порушення укладання колективного договору, угоди залишається актуальною для держави, з урахуванням наступних чинників: 1) соціально-економічних;

нормативно-правових; 3) адміністративно-деліктних; 4) профілактичних. адміністративний відповідальність правопорушення закон

Соціально-економічний чинник адміністративної відповідальності за порушення колективних договорів, угод у сфері праці містить у собі комплекс заходів і засобів, спрямованих на захист від посягань, які завдають шкоди суб'єктам соціально-трудових відносин. В Україні на державному рівні заходи, що спрямовані на захист соціально-економічних відносин, передбачають діяльність уповноважених на це органів виконавчої влади, посадових осіб, на запобігання адміністративним правопорушенням, виявленим й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню (ст. 6 КУпАП) [1].

Нормативно-правове забезпечення положень, передбачених колективними договорами, угодами у сфері праці, особливо щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності з дотриманням законності та інших принципів, що забезпечують стадії адміністративного провадження по справі. Зважаючи на предмет нашого аналізу, зазначимо, що характеристика відносин, які виникають при укладенні колективного договору, угоди, а також при їх порушенні тісно пов'язані з нормативно- правовими актами загального характеру, що поширюють свою чинність на всі відносини у сфері праці та закріплюють адміністративну відповідальність за їх порушення.

Спеціальні законодавчі та інші нормативно-правові акти, що регулюють питання в окремій галузі права (наприклад, у трудовому праві, адміністративному праві) регулюють відносини, які є складовими частинами окремої галузі права (наприклад, відносини, що пов'язані з дисципліною праці, охороною праці, оплатою праці тощо).

Вчинення адміністративних правопорушень у сфері праці є одним з негативних чинників дестабілізації соціально-трудових відносин в Українській державі. Так, ухилення від участі в переговорах щодо укладання, зміни або доповнення колективного договору, угоди (ст. 41-1 КУпАП України), порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2 КУпАП), ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КУпАП) не у повній мірі запобігають вчиненню вказаних адміністративно-карних порушень. Рівень запобігання вчиненню адміністративних правопорушень, що посягають на відносини у колективних переговорах, можна умовно поділити на: загальнодержавні, регіональні, місцеві (в трудових колективах на виробництві, установах, організаціях), а також індивідуальні, що стосуються конкретних учасників переговорного процесу, пов'язаного з укладанням колективного договору, угоди в сфері праці. Засоби, які застосовуються для запобігання порушень при укладенні колективних договорів, угод варто поділити на: 1) засоби, що реалізуються до вчинення адміністративно-карних дій при укладенні колективних договорів, угод у сфері праці; 2) засоби, що застосовуються після порушення колективного договору, угоди у сфері праці та охороняються нормами адміністративного права. Необхідно зазначити, що перелік наявних засобів не повністю відповідає об'єму правових, організаційно-розпорядчих заходів, які унеможливлюють вчинення адміністративно-карних дій, під час ведення соціального діалогу і при укладенні колективних договорів, угод у сфері праці.

В.В. Налуцишин, досліджуючи проблему дотримання правового порядку при укладанні соціального договору, зазначає, що це можливо за умови громадської покори або примусу [5, с. 80], які певною мірою обмежують права і свободи людини.

Суб'єкти колективних договірних відносин у сфері праці в межах їх укладання мають відповідний правовий статус (галузевий, родовий, суб'єктно-видовий), який відображає їх становище і міру відповідальності за порушення колективних договорів, угод у сфері праці [6, с. 11-12]. Так, М. Волинець вважає, що до вищого державного керівництва України треба застосувати санкції національного законодавства за порушення прав найманих працівників, а також незалежних профспілок [7, с. А-6], що негативно характеризує Україну серед інших країн світу.

Сучасні підходи до правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про укладання колективних договорів, угод мають закріплення в нормативно-правових актах, що передбачають відповідальність сторін колективного договору, угоди у сфері праці. Варто погодитися з тим, що чимало найкраще продуманих сценаріїв переговорів залишаються нереалізованими, адже майбутні перемовники витрачають час на те, щоб правильно визначити, що їм потрібно від іншої сторони, і чому, і зовсім мало думають про невід'ємний елемент для початку будь-яких переговорів [8, с. 218].

Пояснення наявного адміністративно-правового регулювання відповідальності за порушення колективних договорів, угод у сфері праці можуть бути окреслені наступним чином.

Перш за все, це стосується владних повноважень держави щодо її адміністративно-правового впливу на відносини, які порушуються при укладенні колективних договорів, угод у сфері праці.

І.М. Жаровська, аналізуючи вплив владних повноважень держави на суспільні відносини, пропонує визначити їх через:

створювані державою правові норми, які передбачають підкорення її владним велінням;

підкорення приватної волі загальній волі держави;

покарання (санкції) як засіб впливу на заперечення панівної волі, тобто реалізації реального;

нормування поведінки як сукупність правил відповідно до загального інтересу [9, с. 129].

Звернемо увагу на думку О. І. Гарасимів, яка, розглядаючи філософсько-правові аспекти відповідальності, зазначає про необхідність урахування об'єкта посягання з його ознаками [10, с. 8].

Об'єктом посягання на колективні договірні відносини є суспільні відносини, що виникають у сфері праці відносно підстав ведення переговорів про укладання колективних договорів, угод, що врегульовані законодавством України. Об'єктивна сторона порушень колективних договорів, угод позначається протиправною дією чи бездією шляхом ухилень від участі в переговорах (нереагування на умови і вимоги переговорного процесу, недотримання строків ведення переговорів, незабезпечення роботи членів переговорної комісії тощо).

Суб'єктами, що несуть відповідальність за порушення колективних договорів, угод у сфері праці є роботодавці або особи, що ними уповноважені. Дискусійним залишається питання щодо визначення суб'єкта відповідальності за порушення колективних договорів, угод у сфері праці юридичних осіб. Суб'єктивна сторона порушень колективних договорів угод у сфері праці має форму умислу або необережності і визначається відповідно до адміністративно-процесуальних вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ступінь суспільної небезпеки і шкоди за порушення колективних договорів, угод залежить від протиправних наслідків, що мають соціально-економічний зміст (витрати від виробництва продукції, товарів, ненадання послуг, скорочення штатів, масове звільнення найманих працівників тощо).

З метою з'ясування співвідношення між підходами законодавця у визначенні відповідальності за порушення колективних договорів, угод звернімо увагу на наступну таблицю.

Таблиця 1 Порівняльні показники відповідальності за порушення колективних договорів, угод

Як бачимо, застосування заходів державного примусу до порушників колективного договору, угоди здійснюється судовими органами під час його укладання та виконання. Залишається дискусійним питання стосовно визначення суб'єкта юрисдикції, наділеного повноваженнями щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 31 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачено відповідальність за порушення умов колективних трудових договорів, угод шляхом притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної, цивільно-правової, кримінальної або адміністративної відповідальності згідно з законодавством [11].

Відповідно до ст. 255 КУпАП право складати протоколи про адміністративні правопорушення, вчинені за ст.ст. 41-1 - 41-3 КУпАП, мають центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику і здійснюють контроль і нагляд за додержанням законодавства про працю.

Кримінальним кодексом України передбачено відповідальність службової особи підприємства, установи, організації за грубе порушення угоди про працю (ст. 173 КК України). Перелік покарань за цей вид злочину передбачає штраф або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом строком до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років [12]. Можна зауважити, що законодавець приділяє увагу наявній небезпеці за порушення умов колективних договорів, угод, використовуючи для цього основні та додаткові види покарання [13].

Отже, під колективним договором варто розуміти один із різновидів нормативно-правових актів, за допомогою якого регулюються соціальні трудоправові відносини, що виникають, розвиваються і припиняються між роботодавцем або його представником і представниками трудового колективу та профспілкової організації.

Висновки

Узагальнюючи питання адміністративно-юрисдикційних повноважень держави за адміністративні-карні порушення при укладенні колективних договорів, угод у сфері праці, зазначимо, що залишаються проблемними питаннями, які пов'язані з необхідністю:

удосконалення адміністративного і трудового законодавства, що регулюють відносини при укладенні колективних договорів, угод та захисту їх від протиправних посягань;

дотримання співвідношення між можливостями державного і громадського впливу на різних рівнях і стадіях ведення переговорів щодо укладання колективних договорів, угод у сфері праці;

вироблення і застосування оптимальних і динамічних за змістом адміністративно-правових механізмів, за допомогою яких стане можливим ефективніший захист сторін колективного договору, угоди у сфері праці;

застосування нових за змістом адміністративно-правових засобів захисту прав учасників соціального діалогу і переговорного процесу, призначення яких спрямовано на укладення колективних договорів, угод у сфері праці.

Список використаних джерел

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: чинне законодавство станом на 11 січня 2019 року: (офіц. текст). Київ: Паливода А. В., 2019. 388 с.

2. Кодекс законів про працю України: чинне законодавство зі змінами та доповн. станом на 21 жовтня 2019 року: (офіц. текст). Київ: Паливода А. В. 2019. 128 с.

3. Конституція України: чинне законодавство станом на 10 серпня 2015 року: офіц. текст. Київ: Алерта, 2015. 80 с.

4. Закон України «Про колективні договори і угоди»: чинне законодавство зі змінами та доповн, станом на 29 березня 2016року: (офіц. текст). Київ: Паливода А. В., 2016. 24 с.

5. Налуцишин В. В. Соціальний контроль у забезпеченні правового порядку: філософсько-правова ідея та її сучасний розвиток: монографія. Хмельницький: ФОПМельник А. А., 2018. 397 с.

6. Бутинська Р. Я. Правовий статус учасників колективно-трудових правовідносин: автореф. дис. ... канд. юрид. наук; Донецький юридичний інститут МВС України, 2019. 18 с.

7. Волинець М. Вугілля в Україні зараз видобувають методом часів Стаханова. Щотижневик «2000». 2019. 9 серпня. № 31-32 (916). С. А-6.

8. Кеннеді Г Домовлятися завжди. Як досягти максимуму в будь-яких переговорах; пер. з англ. Т. Микитюк. Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2016. 336 с.

9. Жаровська І. М. Правова природа державної влади: теоретико-правове дослідження: монографія. Львів: СПОЛОМ, 2013. 536 с.

10. Гарасимів О. І. Філософсько-правовий аспект соціальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права». Львів: ЛьвДУВС, 2011. 20 с.

11. Про порядок вирішення трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998р. № 137/98- ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 34. Ст. 227.

12. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ.

13. Lipych, L., Volynets, I., Khilukha, O., Matviichuk, I., Semchuk, Z. Model of management of the employees' innovative behavior at the industrial enterprises. Problems and Perspectives in Management. 2018. 16(3). P 197-206.

Размещено на Allbest.ru