Законодавчий базис державного регулювання нанотехнологій: світові тенденції та вітчизняні аналоги

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Сумського державного університету

Законодавчий базис державного регулювання нанотехнологій: світові тенденції та вітчизняні аналоги

Погребняк О.Д. д. ф-м. н., професор, завідувач кафедри наноелектроніки та модернізації поверхні Факультету електроніки та інформаційних технологій

Миргород-Карпова В.В. к.ю.н., заступник директора з наукової роботи, старший викладач кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки

Старинський М.В. д.ю.н., професор, професор кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки

Анотація

Інтенсивний розвиток нанотехнологій в сучасному світі обумовлено можливістю отримання в довгостроковій перспективі значних ефектів та результатів без надзвичайних обсягів затрат природних ресурсів та великим потенціалом впливу на господарську систему суспільства. Активізація розробки та проведення у багатьох країнах державної політики прискореної наноіндустріалізації економіки базуючись на масштабному фінансуванні ініціатив, стратегій, різного роду цільових програм створення національної наноіндустрії стала відображенням гострої конкурентної боротьби за першість в цій сфері на міжнародному рівні. Розвиток нанотехнологій створює передумови до укріплення конкурентних позицій, забезпечення інноваційної модернізації та національної безпеки України, підвищення темпів економічного зростання. Станом на сьогодні в Україні поступово збільшується увага вчених до розвитку та поширення нанотехнологій, формування наноіндустрії, становлення та розширення світового ринку продукції, виробленої в даній сфері. Тим не менш, правові аспекти становлення нанотехнологій в Україні, формування перспектив щодо вироблення підходів державного управління та функціонування спеціальної системи державних органів залишаються абсолютно недослідженими. Існують поодинокі наукові розробки О. Печерського, О. Синєокого, Я. Триневої. Це породжує ситуацію, коли одна із найбільш важливих галузей розвитку сучасного світу знаходиться поза межами законодавчого регулювання та державного контролю. Окрім відсутності належного теоретичного базису розвитку наноіндустрій, констатуємо, що в Україні відсутній жодних спеціальний закон в даній сфері. Враховуючи всю систему джерел вітчизняного права ухваленим та чинним залишається законодавчий акт 2009 року - Концепція Державної цільової науково-технічної програми «Нанотехнології та наноматеріали» на 2010-2014 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року № 331-р.

Annotation

The intensive development of nanotechnologies in the modern world is due to the possibility of obtaining, in the long run, significant effects and results without the extraordinary cost of natural resources and the great potential for impact on the economic system of society. Intensification of development and implementation in many countries of the state policy of accelerated nanoindustrialization of an economy based on large-scale financing of initiatives, strategies, various target programs of creation of the national nanoindustry became a reflection of fierce competition for supremacy in this sphere at the international level. The development of nanotechnologies creates preconditions for strengthening competitive positions, ensuring innovative modernization and national security of Ukraine, increasing economic growth. Today in Ukraine, scientists' attention to the development and dissemination of nanotechnology, the formation of the nanoindustry, the formation and expansion of the world market for products produced in this field is gradually increasing. Nevertheless, the legal aspects of the formation of nanotechnology in Ukraine, the formation of prospects for the development of approaches to public administration and the functioning of a special system of public authorities remain completely unexplored. There are isolated scientific researches by O. Pecherskyi, O. Synieokyi, Ya. Tryneva. This creates a situation where one of the most important areas of development of the modern world is outside the scope of legislative regulation and state control. In addition to the lack of a good theoretical basis for the development of nanoindustries, we note that in Ukraine, there is no special law in this area. Given the whole system of sources of domestic law, the legislative act of 2009 remains adopted and valid - the Concept of the State Targeted Scientific and Technical Program "Nanotechnologies and Nanomaterials" for 2010-2014, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine dated April 2, 2009, № 331-r.

Вступ

Розвиток нанотехнологій базується на інтеграції цілого ряду дисциплін: хімія, фізика, механіка, біологія, електроніка, матеріалознавство тощо. В сучасному суспільстві нанотехнології змінюють модель функціонування всіх секторів економіки та суспільного життя, а також формують нові напрямки розвитку економічного середовища та ринків. Окремі дослідники стверджують, що нанотехнології не являють собою окрему галузь світового господарства, а мають призначення щодо модернізації існуючих меж світового господарства та реформування секторів економіки. Вперше широка дискусія з участі різних представників науки, політики та бізнесу, за цією тематикою відбулася в Національному науковому фонді США в 2000 році. Тема заходу: «Соціальне значення нанонауки та нанотехнології». В ході обговорення було зроблено висновок, що нанотехнології мають міждисциплінарний характер та передбачають можливість інтеграції і поєднання природничих наук, таких як біологія, хімія, фізика та гуманітарних наук (економіка, право, соціологія, психологія, етика).

У цій статті ми маємо на меті обґрунтувати законодавчий базис державного регулювання нанотехнологій.

Результати

Сфера розвитку нанотехнологій є найбільш актуальною в сучасному світі. За офіційними даними, загальний обсяг фінансування (державного інвестування) в наноіндустрію в США в минулому році було на рівні близько 1,5 млрд. дол. США. В загальному обсязі за роки розвитку даної сфери, США інвестувало 29 млрд. дол. США. Японія з 2001 р. щорічно інвестує на розвиток нанотехнологій 0,9 млрд. дол. США, а Німеччина щорічно виділяє з державного бюджету 0,5 млрд. євро. Патентування в області нанотехнологій, з метою захисту права інтелектуальної власності, відбувається в колосальних розмірах. Так, Китай на своєму рахунку має більш ніж 65 тис. патентів, США - 28тис. патентів, Південна Корея - 17, Японія - 10.

Перші наукові пошуки щодо перспектив дослідження нанотехнологій були зроблені американським науковцем Р. Фейнманом в 1959 році, наукові дослідження якого складали дослідження на молекулярному рівні. Однак, офіційні перші згадки про термін «нанотехнології» зустрічаються в роботах японського науковця-фізика Н. Танігучі. Так, в 1974 р. ним на конференції Японського товариства точного машинобудування було використано дану категорію та явище, під яким запропоновано розуміти виробничу технологію з використанням якої відбувається отримання ультра тонких розмірів порядком 1 нанометра або ж 1 мільярдної частини метра. Саме вимірювання в розмірі «нанометр» було і покладено в основу назви даної сфери.

Як самостійна сфера науки нанотехнології почали розвиватися саме на початку 1980 році американським дослідником К. Дрекслером в лабораторії штучного інтелекту, котрий вперше випустив книгу, що базується на його дисертаційних дослідженнях «Наносистеми. Молекулярна техніка, виробництво та розрахунок». нанотехнології державний управління

З роками до сфери нанотехнологій було прикуто все більше і більше уваги. Світовими лідерами по розвитку галузі було прийнято офіційні документи, котрі закріплювали розуміння категорії «нанотехнологія» (в Таблиці 1 наведено найбільш відомі документи).

Аналізуючи наведені в Таблиці 1 положення зауважимо, що в процесі реалізації нанотехнологічних пріоритетів перед Європою постали нові проблеми, пов'язані з юридичними, соціальними, етичними та іншими аспектами цієї сфери діяльності. Тому дослідивши законодавство ЄС з метою визначення придатності існуючих правил до викликів потенційних ризиків наноматеріалів, Єврокомісія констатувала, що термін «наноматеріали» конкретно не згадується в жодному законодавчому документі ЄС [5]. У своїй резолюції щодо нормативно-правових аспектів наноматеріалів, Європарламент закликав серед іншого запровадити у законодавстві ЄС наукове визначення наноматеріалів [6; 7].

В процесі представлення дослідження «Принципи дефініцій наноматеріалів для цілей регулювання» представниками Об'єднаного дослідницького центру Єврокомісії зроблено висновок, що наноматеріал - це природний, виготовлений та супутній (побічний) матеріал, котрий містить частки (у вільному стані, у вигляді сукупності або агломерату), щонайменше 50% яких (у числовому розподілі за розміром) мають один або більше зовнішніх габаритів у діапазоні від 1 нм до 100 нм. В окремих випадках, коли це виправдано міркуваннями збереження довкілля, охорони здоров'я та безпеки, конкурентоспроможності, межа 50%, встановлена для розподілу за розміром, може бути замінена інтервалом від 1 до 50% [7].

Визначення наноматеріалів має враховувати частки наноматеріалів, а також повністю відповідати чинному законодавству ЄС і співвідноситися з іншими нормативними підходами та світовими тенденціями.

Таблиця 1 Зміст категорії «нанотехнології» відповідно до положень офіційних документів загального міжнародного значення.