Публічне управління соціальними ризиками в умовах нової соціально-економічної реальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Публічне управління соціальними ризиками в умовах нової соціально-економічної реальності

Бурик Зоряна Михайлівна, професор кафедри управління та бізнес-адміністрування Інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки, Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника

Анотація

Значне поширення соціальних ризиків та погіршення соціально-економічних показників розвитку держави зумовлює необхідність пошуку дієвих напрямів та практик публічного управління. Сучасний стан розробки проблематики ризиків у соціальній сфері засвідчує, що соціальні ризики є деструктивним явищем, яке потребує глибокого осмислення та врахування при прийнятті важливих управлінських рішень. У статті розглянуто поняття та характерні особливості соціальних ризиків, визначено сфери їх поширення. Виокремлено чинники, які впливають на процес управління ризиками, окреслено загальні тенденції розвитку системи управління ризиками. Визначено перелік перспективних напрямків, розвиток яких сприяє налагодженню процесу управління соціальними ризиками.

У роботі відзначено необхідність забезпечення ефективної діагностики та оцінки соціальних ризиків, ґрунтовного аналізу виявлених проблем, налагодження інформаційного обміну між ключовими суб'єктами управління ризиками. Важливим аспектом залишається використання переваг вітчизняної моделі управління соціальними ризиками, яка базується на основних інструментах соціального захисту населення. Державне управління ризиками у соціальній сфері повинно враховувати широкий спектр поширення соціальних ризиків, нестабільність їхнього розвитку, трансформаційні процеси у різних сферах суспільного життя, використовувати європейські практики та вітчизняні напрацювання теоретико-прикладного спрямування.

Існує доцільність у використанні математичних та економічних способів оцінки соціальних ризиків, врахування демографічних і соціальних чинників, показників, тенденцій розвитку ринку праці та економіки в цілому. Виокремлення сучасних напрямів побудови моделі публічного управління є складним, багатовимірним процесом, що здійснюється за допомогою прогностичних, статистичних дій, оцінювання існуючого стану речей та визначенні подальшої траєкторії застосування моделей управління ризиками. Оптимізація управлінських процесів в системі соціальних ризиків дозволить забезпечити стабільність розвитку української держави, підвищити стан захищеності та ступінь довіри населення, сформувати місці основи соціального захисту в Україні.

Ключові слова: соціальний ризик, державна політика, управління, оцінка та діагностика.

Abstract

Public management of social risks in the conditions of the new socio-economic reality

Buryk Zoriana Mykhaylivna Doctor of science in Public Administration, Professor, Department of Management and Business Administration, Institute of Graduate Studies and Preuniversity Education, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Significant spread of social risks and deterioration of socio-economic indicators of state development necessitates the search for effective areas and practices of public administration. The current state of development of risk issues in the social sphere shows that social risks are a destructive phenomenon that requires deep understanding and consideration in making important management decisions. The article considers the concepts and characteristics of social risks, identifies areas of their spread. The factors influencing the risk management process are singled out, the general tendencies of the risk management system development are outlined. The list of perspective directions which development promotes establishment of process of management of social risks is defined.

The paper notes the need to ensure effective diagnosis and assessment of social risks, thorough analysis of identified problems, establishing information exchange between key stakeholders in risk management. An important aspect remains the use of the advantages of the domestic model of social risk management, which is based on the main tools of social protection. Public risk management in the social sphere should take into account a wide range of social risks, the instability of their development, transformation processes in various spheres of public life, use European practices and domestic developments in the theoretical and applied field. There is expediency in the use of mathematical and economic methods of assessing social risks, taking into account demographic and social factors, indicators, trends in the labor market and the economy as a whole. Isolation of modern directions of building a model of public management is a complex, multidimensional process, which is carried out through forecasting, statistical actions, assessing the current state of affairs and determining the further trajectory of risk management models. Optimization of management processes in the system of social risks will ensure the stability of the Ukrainian state, increase the state of protection and the level of public confidence, form the basis of social protection in Ukraine.

Keywords: social risk, public policy, management, evaluation and diagnosis

Постановка проблеми

Забезпечення ефективного державного будівництва пов'язано з соціально-економічним розвитком, визначенням перспектив та розв'язанням проблем у соціальній сфері. Існування протиріч у політичному та соціальному наповненню державної політики сприяє виникненню соціальних ризиків, які потребують дієвої та конструктивної реакції.

Становлення системи управління соціальними ризиками залишається актуальним напрямом вітчизняної науки, який покликаний вирішувати складні управлінські питання, пов'язані зі зміною соціально-економічних реалій, поширенням нових трансформаційних процесів. Багатогранність ризиків, які виникають у сфері соціальних, економічних, трудових відносин, зумовлюють потребу у дослідженні основ публічного управління. Це дозволить забезпечити стабільний сталий розвиток суспільства та держави, вирішити кризові явища та проблеми, спричинені соціальними ризиками. органів, що реалізують державну політику.

В умовах складної політичної, соціально-економічної та епідеміологічної обстановки надзвичайно важливо та актуально налагодити чіткий механізм управління соціальними ризиками, що дозволить мінімізувати ступінь соціальної напруги та невизначеності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Вивчення проблематики управління соціальними ризиками стало об'єктом наукових спрямувань багатьох вчених та дослідників, серед яких Т.В. Кравченко, І.М. Михайловська, Є.С. Котов, О.С. Вишневський, І.О. Горго, С.В. Карпенко, С.А. Шимків, В.І. Надгара, О.А.Дєгтяр, О.В. Євтухов, О.М. Непомящий, О.Ф. Новікова, С.Б. Березіна.

Проведені дослідження розкривають економічні, правові, управлінські аспекти щодо врегулювання питань, пов'язаних із виникненням та поширенням соціальних ризиків. Разом із тим, трансформаційні процеси у сферах соціально - економічного розвитку, державного управління, державної політики вимагають послідовного аналізу сучасних тенденцій та визначення актуальних напрямків та шляхів управління соціальними ризиками.

Мета статті - розглянути процес управління соціальними ризиками відповідно до сучасних реалій соціально-економічного розвитку. Досягнення вказаної мети передбачає виконання наступних завдань: 1) розкрити зміст поняття «соціальний ризик» та його характерні ознаки; 2) визначити чинники, що впливають на процес управління соціальними ризиками в сучасних соціально-економічних умовах; 3) розглянути окремі управлінські механізми вирішення завдань щодо виявлення та мінімізації соціальних ризиків.

Виклад основного матеріалу

Розроблення ефективної моделі управління соціальними ризиками напряму залежить від чіткого розуміння змістовного наповнення поняття «соціальний ризик» та основних його різновидів у соціально - економічній сфері.

На сьогодні сформувалася значна кількість підходів до розуміння вказаної категорії, що пов'язано з активними процесами державного будівництва та соціально-економічними перетвореннями.

За результатами дослідження вказаної категорії Е.Е. Мачульська визначила, що існування соціального ризику передбачає погіршення матеріального становища в результаті втрати доходу, зниження рівня життя нижче прожиткового мінімуму, а також у зв'язку з необхідністю додаткових витрат на утримання дітей та інших членів сім'ї, що потребують сторонньої допомоги, та створюють необхідність соціального захисту зі сторони держави [1, с.26].

Зі змісту вказаного бачення випливає, що соціальний ризик є негативним соціальним явищем, яке впливає на обсяг соціального забезпечення громадян, стан дотримання соціальних прав, свобод та інтересів громадян. При цьому, забезпечення подолання стану погіршення соціального становища є об'єктом державного регулювання та впливу. У межах теорії державного управління вказана проблематика також знайшла необхідне обґрунтування. Серед найбільш поширених соціальних ризиків в управлінській сфері виділяють: погіршення матеріальної забезпеченості населення; ріст захворюваності і смертності населення; негативна демографічна ситуація; зниження рівня освіченості населення [2, с.48].

Безумовно, зазначені ризики є серйозним викликами, що потребують послідовного державного реагування, яке повинно враховувати різні фактори та показники (економічне зростання, демографічні показники, рівня забезпечення та багато інших).

Вдалий та виправданий підхід щодо розуміння сутності соціального ризику запропоновано Е.М. Лібановою. Зі змісту дослідження випливає, що соціальні ризики [3, с.24-26]:

1) є загрозами, що виникають у рамках соціальної сфери суспільства і не є обмеженими у просторі [3, с.24-26];

2) характеризуються негативними соціальними наслідками [3, с.24-26];

3) впливають на життєдіяльність індивідів, соціальних груп та суспільства у цілому [3, с.24-26].

З огляду на це, необхідність вироблення ефективної моделі державного управління слід пов'язувати із необхідністю здійснення аналізу та мінімізації кількості соціальних ризиків, що мають деструктивний вплив на суспільне життя. Характеристика соціальних риків у свою чергу здійснюється науковцями відповідно до сучасних глобалізаційних процесів, розвитку соціальних інститутів, технологічних та економічних аспектів.

На переконання науковця В.І. Надраги, соціальні ризики містять наступні особливості: характеризуються невідповідністю дій суб'єкта та об'єкта ризику змінам, які відбуваються у соціальному середовищі; обумовлюються окремих індивідів; не є наслідком техногенних чи природніх процесів; є причиною загроз у соціальній сфері [4, c.66].

Вказаний підхід розкриває вагомі риси соціальних ризиків, які залежать від соціального середовища, враховують об'єктивні та суб'єктивні чинники, залежать від дій суб'єкта управління, що має вплив як на поширення, так і мінімізацію соціальних ризиків.

З огляду на це, прослідковується прямий зв'язок системи управління, правового регулювання на ступінь поширення соціальних ризиків та заходи щодо врегулювання негативних ознак вказаного явища.

На наше переконання, на особливості управління соціальними ризиками в сучасних соціально-економічних умовах впливають багато чинників.

1. Суттєві зміни, які відбуваються соціальній сфері та суспільному житті. Безумовно, виникнення соціальних ризиків зумовлюється трансформаційними процесами, які відбуваються в державі. С. Б. Березіна переконана, що розвиток суспільства призводить до приросту кількості явищ та подій, що спричиняють ризик втрати доходу, здоров'я і навіть життя [5, с.38].

Державна політика повинна ефективно реагувати на зміни, які впливають на виникнення та збільшення кількості соціальних ризиків. Заходи повинні базуватися на оцінці соціального середовища, характеризуватися гнучкістю та здатністю до повноцінного вирішення новостворених проблем.

Збільшення вірогідності виникнення нових соціальних ризиків змушує переглянути основи вирішення питань у сфері соціального забезпечення та кардинально впливає на систему державного управління щодо впровадження механізмів запобігання та мінімізації наслідків нових видів соціальних ризиків [4, с.29].

2. Нестабільність та невизначеність системи соціальних ризиків.

Соціальної напруга та занепад розвитку економіки залишаються тими чинниками, які нівелюють намагання органів державної влади сформувати основи соціального забезпечення та налагодити систему впливу, спрямовану на вирішення існуючих протиріч [6, с. 26].

Розвиток соціального середовища наразі свідчить про постійну нестійкість і неврівноваженість, що не дозволяє прослідкувати особливості розвитку соціальних ризиків як на особистісно-індивідуальному, так і на державному рівнях [6, с.26].

Таким чином, прослідковується негативна тенденція, що з одного боку існує пряма залежність ефективності розв'язання соціальних ризиків від державної політики (управління), а з іншого існують суперечності та відсутність стабільності, прогнозованості та контрольованості середовища покришення соціальних ризиків.

3. Збільшення кількості соціальних ризиків, ступня та сфер їх поширення. Трансформаційні процеси у суспільства, прийняття рішень на державному та місцевому рівнях змінюють існуючі тенденції формування системи подолання соціальних ризиків. Складність демографічної та економічної обстановки розкривають соціальні протиріччя, які існують у різних сферах життєдіяльності, надаючи їм нових форм та провів.

Аналізуючи чинники та передумови соціальних ризиків, їх вплив на суспільство, Березіна С.Б. відзначила, що виникнення соціальних ризиків та збільшення їх кількості пов'язується з процесами, що виникають в інших сферах, за рахунок чого відбувається їх посилення та поширення на широкий перелік об'єктів (індивідів, соціальних груп, локальних громад, світової спільноти загалом) [7, с.139].

Потрібно відзначити, що поширення соціальних ризиків виходить за рамки соціальної сфери, оскільки стосується і економічних, політичних, демографічних процесів, галузей державного управління, житлово -комунального господарства, медичної сфери, трудових правовідносин та багатьох інших напрямків теоретично-практичних спрямувань.

Сфери поширення соціальних ризиків, на думку Л.Л. Шамілевої, є досить розгалуженими та містять значну кількість структурних компонентів: ризики, пов'язані з демографічною обстановкою, ризики у сфері зайнятості (втрата роботи, неповна зайнятість, неадекватна зайнятість); ризики бідності (низький рівень доходів та витрат, низький рівень матеріальної забезпеченості); ризики втрати здоров'я, працездатності; ризики обмеження життєдіяльності та низхідної соціальної мобільності; нерегульована трудова міграція; соціальна нестабільність; незадовільний екологічний стан та його погіршення [8, с.167].

З огляду на це, пошук напрямів дослідження питання соціальних ризиків доцільно здійснювати шляхом глибокого та послідовного аналізу властивостей та показників соціального ризику, які існують у різних сферах його реалізації. Така особливість ризиків у соціальній сфері змушує впроваджувати як і універсальні механізми врегулювання соціальних протиріч (застосування яких можливе у всіх (або більшості) сферах їх поширення), так і спеціальні ( мають вузьку спеціалізацію та прикладну спрямованість щодо окремої галузі чи напрямку). Рівень поширення соціальних ризиків також спричинений низьким рівнем добробуту та нерівномірним розподілом ресурсів серед населення, що негативно позначається на досягненні справедливості у наданні необхідної соціальної підтримки.

4. Застарілість та неефективність системи державного управління.

Виникнення деструктивних явищ та проблем у демографічній сфері (смертність, міграція), на ринку праці (збільшення безробіття, недосконалість системи оплати праці), у сфері соціального забезпечення (недостатність виплат і нарахувань) є наслідком непослідовної та неактуальної державної політики.

Необхідність розробки дієвої моделі управління соціальними ризиками пояснюється: високим ступенем незахищеності населення; значною кількістю непередбачуваних або недооцінених проблем; невідповідністю сучасним практикам регулювання, які не здатні забезпечити координацію між суб'єктами управління у зазначеній сфері та здійснювати ефективне прогнозування і, як наслідок, мінімізувати їх.

Таким чином, на сьогодні прослідковуються істотні відхилення у системі управління ризиками, що вимагає продовження пошуку оптимальних шляхів врегулювання вказаного питання.

Проаналізувавши процеси у сфері державного управління О.А. Дєгтяр пропонує застосувати теорію ризик-менеджменту при управлінні соціальними ризиками. Науковець переконаний, що способи оцінки та управління ризиками включають наступні позиції [9, с. 4-5].

1. Попередження ризику - покриття матеріального збитку від несприятливих наслідків ризиків шляхом усунення їх дії [9, с. 4-5].

2. Ігнорування ризику - відмова державою від вчинення дій, спостереження за розвитком соціальної обстановки із наступним виробленням державної політики [9, с. 4-5].

3. Поглинання ризику - покриття матеріального збитку завдяки системі ефективній дії соціального забезпечення (прямих асигнувань з бюджету [9, с. 4-5].

4. Розподіл ризику - налагодження перерозподільчих відносин, що дозволяють «розкласти шкоду у просторі» (між членами суспільства)[9, с.4-5].

З метою врахування існуючих тенденцій функціонування соціального середовища вважаємо за доцільне сформувати перелік перспективних напрямів розвитку інститутів публічного управління, що відіграють позитивне значення у подоланні негативних соціальних наслідків (соціального ризику)

1. Дослідження розвитку соціально-економічної обстановки - прийняття рішень і управління ризиками повинне здійснюватися на основі розуміння розуміння процесів та подій, що можуть відбутися у майбутньому [10, с.72].

2. Здійснення аналізу виявлених проблем поширення соціальних ризиків. Вирішення соціальних ризиків напряму залежить від ефективності державного регулювання та управління. Однак, вжиття заходів реагування неможливе без глибокого опрацювання проблем та протиріч, сучасних тенденцій розвитку. Для подолання суперечностей, пов'язаних з соціальними ризиками необхідно розширення дослідницьких можливостей і самих знань, перш за все в напрямку наукового обґрунтування впливу держави на запобігання соціальних ризиків або мінімізацію їх негативних наслідків [6, c.28]

3. Визначення ступеня небезпеки соціального ризику (діагностика та оцінка соціального ризику).

Ступінь небезпеки соціального ризику може відрізнятися залежно від виду соціального ризику, сфери його поширення. Доцільно проводити дослідження щодо визначення його негативних проявів і цим самим формувати механізм здійснення управлінського впливу, націлений на швидке реагування.

Діагностика ризиків повинна відбуватися на підставі економічних, математичних розрахунків за допомогою методів прогнозування, моделювання, аналізу та ін. У своєму дослідженні процесу оцінки соціальних ризиків С. Б. Березіна доводить, що ймовірність настання соціального ризику значною мірою залежить від обраної (чи побудованої) математичної моделі, однак важко досягнути точності у проведених дослідженнях [5,с.38].

Розрахунки із оцінки соціальних ризиків повинні бути об'єктивними, всебічними та враховувати провідні європейські практики аналізу статистичних та динамічних показників.

Опрацювавши теоретичні положення інтегральних соціальних показників Ю.М. Саєнко вказав, що існує необхідність врахування європейського досвіду, що передбачає вимірювання соціальних процесів у координатах ідентичності, нерівності, консолідації та конфліктності; обґрунтування й поєднання нових вимірювань чи показників; використання найприйнятніших баз даних і результатів крос-національних досліджень [11 ,c.113]

4. Розвиток інформаційного середовища. Обмін досвідом, інформацією має вагоме значення під час управління ризиками. Однак, тільки за умови існування загальної політики та системи управління ризиками можливо застосувати інструменти інформаційної взаємодії та оптимізувати процес управління .

Цікавим та вагомим напрямом наукової та практичної складової розвитку інформаційного середовища повинен стати процес створення єдиного інформаційного простору управління ризиками. Процес публічного управління ризиками повинен врахувати інноваційну практику налагодження системи інформаційного обміну між громадянами, юридичними особами, державними інституціями з метою своєчасної ідентифікації та оцінки ризиків, внесення коригувань в закріплену модель державного управління. Важливо розуміти, що дієвість заходів зі зниження ризиків досягається завдяки якісному інформуванню, встановленню ефективного зворотного зв'язку між соціальними групами та суб'єктами, які залучаються до процесу управління ризиками[9, с.74].

5. Підвищення ефективності існуючих систем управління соціальними ризиками. Окрім операцій з діагностики, визначення основних соціальних ризиків, важливо налагодити практичну модель реалізації закріплених у законодавстві заходів. Найбільш дієвою та відповідною до існуючих соціальних ризиків є система соціального захисту.

Безперечно, система соціального захисту впливає на розподіл матеріальних благ та керування соціальними ризиками і, як наслідок, задовольняє необхідні потреби громадян при настанні несприятливих життєвих обставин (втраті годувальника, безробіття тощо). Також, існує розгалужена система допомог, стимулів, грошового забезпечення та компенсацій, що дозволяють компенсувати складне соціальне становище [12, с. 525].

Тісний зв'язок системи соціального захисту і процесу управління ризиками вимагає врахування видової класифікації, співвідношення та аналізу значимості соціальних ризиків. З іншого боку, ефективність соціального захисту визначається здатністю запобігти чи спрогнозувати соціальні ризики та мінімізувати соціальні витрати [13, c.487]

Беручи до уваги зазначене, система соціального захисту є нормативно закріпленою моделлю, яка орієнтована на соціальні потреби населення та має важелі впливу, що створюють можливості прогнозування та стримування поширення. На сьогодні виникає потреба у переосмисленні процесу функціонування системи соціального захисту, яка повинна передбачити вагомі важелі впливу на зменшення соціальних ризиків.

соціальний ризик управління

Висновки

Опрацювання питання створення ефективної моделі управління соціальними ризиками засвідчує, що провадження дієвих механізмів мінімізації ризиків потребує врахування багатьох чинників та тенденцій сучасних соціально - економічних процесів. Система управління соціальними ризиками в умовах сьогодення повинна враховувати багатогранність теоретичних та практичних особливостей соціальних ризиків. Поширення соціальних ризиків стосується різних сфер суспільного життя і суспільства загалом, що потребує застосування як універсальних, так і спеціальних напрямів оптимізації соціальних процесів та ризиків. Важливого значення набуває процес оцінки та діагностики існуючих ризиків та соціальної обстановки на підставі всебічних економічних та математичних розрахунків, застосування ризик-менеджменту, налагодження інформаційної взаємодії.

Подальші напрямки досліджень повинні бути спрямовані на аналіз відхилень, спричинених соціальними ризиками, впровадження інноваційних форм управління соціальними ризиками, використання провідного європейського досвіду з врахуванням вітчизняних економічних, політичних та соціальних факторів впливу.

Література

1. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: учебник. - М.: Юрайт, 2010. - 582 с.

2. Якубовський О.П., Пахомова Т.І., Драгомирецька Н.М Управління ризиками та кризами (опорний конспект дистанційного курсу навчальної дисципліни): Навчальний посібник. - К.: Центр дистанційного навчання НАДУ при Президентові України, 2005. - 68 с.

3. Людський розвиток в Україні: мінімізація соціальних ризиків: кол. монографія / за ред. Е.М. Лібанової. Київ: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України; Держкомстат України, 2010. 496 с.

4. Надрага В.І. Соціальні ризики в трудовій сфері. Київ: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2015. 471 с.

5. Березіна С.Б. Соціальні ризики ймовірнісного виду та їх оцінка. Економіка та держава 2018. № 3. С. 33-39.

6. Євтухов О.В. Тенденції розвитку соціальних ризиків у сучасному суспільстві: державно-управлінський аспект. Аспекти публічного управління.2018.Т. 6, № 6-7. С. 24- 30.

7. Березіна С.Б. Сучасні і майбутні ризики в соціальній сфері України. Причорноморські економічні студії.2018.Вип.32.С.131-141.

8. Шамілева Л.Л. Визначення та інтегральна оцінка соціальних ризиків у регіонах України. Демографія та соціальна економіка. 2008. No 1. С. 166-176.

9. Дєгтяр О.А., Непомнящий О.М. Напрями удосконалення засобів управління соціальним ризиком. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне управління. 2017. Вип. 1.С. 1-9.

10. Надрага В.І. Управління соціальними ризиками: сутність та механізми. Проблеми системного підходу в економіці. 2016. Вип. 2. - С. 71-79.

11. Методологія та методика визначення інтегральних соціальних показників / відп. ред. Ю.І. Саєнко ; НАН України, Ін-т соціології. К., 2004. -- 372 с.

12. Правознавство. Словник термінів: навч. посібник / В.Г. Гончаренко [та ін.] ; ред. В.Г. Гончаренко. - К. : Юрисконсульт; К.: КНТ, 2007. - 636 c.

13. Надрага В.І. Соціальний захист в системі мінімізації соціальних ризиків. Соціально-трудові відносини: теорія та практика . 2014. № 2. С. 486-490.

References

1. Machul'skaja E.E. (2010), Pravo social'nogo obespechenija: uchebnik [Right to social security: textbook], Jurajt, Moskow, Russia.

2. Yakubovs'kyj O.P., Pakhomova T.I. and Drahomyrets'ka N.M (2005), Upravlinnia ryzykamy ta kryzamy (opornyj konspekt dystantsijnoho kursu navchal'noi dystsypliny): Navchal'nyj posibnyk [Risk and Crisis Management (reference syllabus of the distance course of the discipline): Textbook], Tsentr dystantsijnoho navchannia NADU pry Prezydentovi Ukrainy, Kyiv, Ukraine

3. Libanova E.M. (Ed.) (2010), Lyuds'kyy rozvytok v Ukrayini: minimizatsiya sotsial'nykh ryzykiv [Human development in Ukraine: minimization of social risks], M.V. Ptukha Institute of Demography and Social Research of the National Academy of Sciences of Ukraine; State Statistics Committee of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

4. Nadraha V.I. (2015), Sotsial'ni ryzyky v trudovij sferi [Social risks in the labor sphere], Instytut demohrafii ta sotsial'nykh doslidzhen' im. M.V. Ptukhy NAN Ukrainy

5. Berezina S.B. (2018), “Social risks of probabilistic type and their assessment, Ekonomika ta derzhava”, vol. 3, pp. 33-39

6. Yevtukhov O.V. (2018), “Trends in social risks in modern society: public administration aspect”, Aspekty publichnoho upravlinnia, [Online], vol. 6-7,

7. Berezina, S.B. (2018), “Modern and future risks in the social sphere of Ukraine”, Prychornomors'ki ekonomichni studii [Online], vol. 32,

8. Shamileva L.L. (2008), “Definition and integrated assessment of social risks in the regions of Ukraine”, Demohrafiia ta sotsial'na ekonomika, vol. 1, pp. 166-176.

9. Degtyar O.A. and Nepomnyashchy, O.M. (2017) “Directions for improving social risk management tools”, Visnyk Natsional'noho universytetu tsyvil'noho zakhystu Ukrainy. Seriia : Derzhavne upravlinnia, [Online], vol. 1

10. Nadraga V.I. (2016), “Social risks management: the essence and mechanisms”, Problemy systemnoho pidkhodu v ekonomitsi, [Online], vol. 2

11. Saenko Y.I. (2004), Metodolohiia ta metodyka vyznachennia intehral'nykh sotsial'nykh pokaznykiv [Methodology and methods of determining integrated social indicators], National academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

12. Goncharenko V.G. (2007), Pravoznavstvo. Slovnyk terminiv: navchal'nyj posibnyk [Science of law. Glossary of terms: textbook], Yuryskonsul't, Kyiv, Ukraine.

13. Nadraga V.I. (2014), “Social protection in the system of minimization of social risks”, Sotsial'no-trudovi vidnosyny: teoriia ta praktyka, [Online], vol.2,

Размещено на Allbest.ru