Лобіювання як спосіб взаємодії публічної влади з громадськістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра інформаційного, господарського та адміністративного права

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Лобіювання як спосіб взаємодії публічної влади з громадськістю

Бабенко Дмитро Вадимович, викладач

Грачова Олександра Юріївна, студентка

Шпак Кристіна Олегівна, студентка

Анотація

В умовах сьогодення феномен лобіювання в Україні все ще залишається законодавчо неврегульованим, не дивлячись на тенденції демократизації та державних заходів, щодо зацікавлення громадськості у формуванні та реалізації національної політики. Варто зауважити, що в умовах історичної та політичної ретроспективи відношення до поняття «лобіювання» змінювалося. В Україні лобіювання набуло значного попиту серед суспільства, адже постає потреба у ефективній державній політиці, щодо задоволення публічних інтересів громадян. Однак досі не сформовано остаточне поняття даного явища, а серед учених виникає низка суперечливих дискусій щодо впливу лобіювання на суспільство.

Статтю присвячено питанню розвитку лобіювання, як способу взаємодії публічної влади з громадськістю. Авторами сформовано поняття та висвітлено основні засади процесу лобіювання в Україні. Виявлено негативні і позитивні риси лобіювання. Виокремлено основні суб'єкти та об'єкти суспільних відносин, що виникають під час процесу лобіювання. Окрім того, здійснено аналіз норм чинного законодавства України щодо регулювання здійснення лобіювання громадянами України та безпосередньо суб'єктами владних повноважень. Зокрема окремо авторами було висвітлено основні тенденції щодо процесу взаємодії держави із суб'єктами господарювання, завдяки лобіюванню інтересів сторін.

Проведено дослідження функціонування лобіювання громадських інтересів в Україні, а також перспектив, планів щодо здійснення лобіювання шляхом аналізу державних програм, основних нормативно-правових актів національного законодавства та міжнародних тенденцій, які були запроваджені.

Сформована авторська позиція і пропозиції щодо подальшого реформування питання взаємодії органів публічної влади з громадянами, шляхом впровадження міжнародних практик таких країн: США, Канади, В елико британії.

Ключові слова: лобіювання, публічна влада, інститут громадянського суспільства, публічне адміністрування.

Babenko Dmytro Vadymovych

Grachova Oleksandra Yuriivna

Shpak Krystina Olehivna

LOBBYING AS A WAY OF PUBLIC AUTHORITY INTERACTION WITH PUBLIC

Abstract

In today's conditions, the phenomenon of lobbying in Ukraine still remains unregulated by law, despite the trend of democratization and government measures to interest the public in the formation and implementation of national policy. It is worth noting that in the context of historical and political retrospect, attitudes toward the concept of "lobbying" have changed. In Ukraine, lobbying is in great demand among society, as there is a need for an effective public policy to meet the public interests of citizens. However, the final concept of this phenomenon has not yet been formed, and a number of controversial discussions are emerging among scholars about the impact of lobbying on society.

The article is devoted to the development of lobbying as a way of interaction between public authorities and the public. The authors formed the concept and highlighted the basic principles of the lobbying process in Ukraine. Negative and positive features of lobbying were revealed. The main subjects and objects of public relations that arise during the lobbying process are identified. In addition, an analysis of the current legislation of Ukraine on the regulation of lobbying by citizens of Ukraine and directly by the subjects of power.

In particular, the authors highlighted the main trends in the process of interaction between the state and business entities, through lobbying the interests of the parties. A study of the functioning of public interest lobbying in Ukraine, as well as prospects, plans for lobbying by analyzing state programs, major regulations of national legislation and international trends that have been introduced.

The author's position and proposals on further reforming the issue of interaction of public authorities with citizens, through the implementation of international practices of the following countries: USA, Canada, Great Britain.

Keywords: lobbying, public authorities, civil society institute, public administration.

Вступ

Постановка проблеми. На сьогодні все більше постає нових викликів перед державою, щодо забезпечення якісних демократичних процесів в Україні. Незважаючи на процеси реформування системи державного управління, діяльність органів публічної влади продовжує демонструвати часткову неспроможність реалізувати потреби різних верств населення, що супроводжується пасивною реакцією на проблеми соціальних груп. Зокрема за результатами опитування громадян станом на 2021 р. рівень недовіри до суб'єктів публічної влади, а саме до державного апарату, становить 66,7% [1], що підтверджує неефективну державну політику у сфері забезпечення інтересів громадян. Тому важливим викликом сьогодення є встановлення чіткого окресленого та врегульованого процесу взаємодії громадськості та держави у сфері публічного адміністрування в Україні.

Окрім того, необхідність створення державою сприятливих умов для розвитку у суспільстві громадської ініціативи та самоорганізації, формування та діяльності інститутів громадянського суспільства, налагодження партнерської взаємодії між ними та органами державної влади, органами місцевого самоврядування передбачено відповідними державними програмами та чинним законодавством.

Варто зауважити, що у 2016 році Україна взяла на себе низку зобов'язань перед Європейським Союзом, щодо легалізації лобістської діяльності в Україні відповідно до стандартів ЄС. Зокрема це передбачено у ст. 444 Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, відповідно до якої сторони сприяють діалогу та співробітництву між учасниками громадянського суспільства, у тому числі-лобістської діяльності з обох сторін як невід'ємної частини відносин між Україною та ЄС [2]. Таким чином, участь інститутів громадянського суспільства в сфері діяльності органів влади гарантується на зобов'язанні адаптації українського законодавства до міжнародних стандартів та принципів.

Адже, на сьогодні в Україні спостерігається значний попит на лобістські послуги та законні інструменти співпраці з владою, однак відсутність легального механізму здійснення лобіювання, унеможливлює даний процес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичними дослідженнями проблем лобіювання у державному управлінні та нормативно-правових засад здійснення лобістської діяльності в Україні приділяли увагу: Т. Аравіна, О. Барвін, Дж. Беррі, І. Бєлоусова, О. Бінецький, І. Богдановська, Т. Виноградова, С. Зотова, О. Карпенко, О. Митрофанов, М. Росенко, М. Обушний, Є. Тихомиров, М. Хилька та інші.

Процес використання механізмів лобізму висвітлювали у своїх наукових працях: О. Дягілєв, О. Любимов, В. Нестерович Д. Лубінець, О. Одінцова, В. Федоренко та інші.

Зокрема, наукові роботи В. Бевзенка, О. Євтушенко, Г. Зинченко, А. Неділько, Н. Обушна, І. Точієва, Б. Чернявської, Л. Шинелева, присвячені деяким аспектам та ролі інститутів громадянського суспільства в публічному адмініструванні в умовах сучасного формування діяльності органів державної влади у прийнятті державних рішень.

Однак, аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень свідчить про відсутність системного дослідження сучасних проблем реалізації лобіювання в системі публічного адміністрування в Україні.

Мета статті. Метою роботи є дослідження сутності інституту лобіювання, його значення як важливого демократичного процесу в Україні та легітимного способу взаємодії суб'єктів публічної влади з громадськістю. Висвітлення основних тенденцій та перспектив, щодо здійснення лобіювання шляхом аналізу відповідних державних програм та нормативно-правових актів, та позиції щодо нагального законодавчого врегулювання процесу лобіювання в Україні.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні поряд з реформами українського суспільства відбувається стрімкий розвиток демократичних процесів, що напрямлені забезпечити публічні інтереси громадян. У міжнародній практиці процес взаємодії та впливу громадського суспільства на діяльність органів державної влади визначається поняттям «лобіювання».

Важливо зауважити, що наразі у національному законодавстві відсутній критерій за яким слід визначати дану дефініцію. Однак, разом з тим низка норм Основного Закону створюють певні умови для реалізації цього права. Зокрема відповідно до ст. 5 Конституції України: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Окрім того, згідно зі ст. 38 Конституції України громадянам гарантовано право брати участь в управлінні державними справами [3]. Таким чином, конституційні приписи передбачають умови щодо легітимізації та функціонування інституту лобіювання в Україні. Також відповідно до ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Україною Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права» від 19.10.1973 №2148, передбачено, що кожен громадянин повинен мати право і можливість брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників [4].

Слід наголосити на тому, що громадяни України мають право брати участь в управлінні державними справами під час проведення відповідних виборів, реалізовуючи своє право обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до ст.38 Конституції України [3]. Однак, в іншому випадку пересічний громадянин не має реальних важелів впливу на владу та її рішення. Лобіювання - це специфічний інститут політичної системи, що являє собою механізм представництва інтересів та впливу приватних і громадських організацій, профспілок, корпорацій, підприємницьких спілок тощо на процес формування державної політики [5]. Дана інституція забезпечує реалізацію права кожного громадянина звертатися до уряду. Окрім того, лобізм передбачає професійну діяльність лобістів, тобто службовців або спеціальних консультантів, що безпосередньо забезпечують надання лобістських послуг шляхом представлення інтересів громадян через взаємодію із суб'єктами владних повноважень.

Серед основних завдань лобізму можна виокремити такі:

1) залучення громадян, інститутів громадянського суспільства та суб'єктів господарювання до процесу здійснення державної політики;

2) забезпечення принципу свободи соціальних недержавних структур та публічного інтересу меншості, як форма прояву політичного плюралізму;

3) можливість впливу на управлінські рішення, шляхом реалізації громадянами своїх конституційних прав;

4) мінімізація проявів корупції, корупційних діянь і злочинів у діяльності суб'єктів владних повноважень;

5) посилення прозорості та ефективності діяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб [6].

Важливо наголосити на тому, що головним значенням лобіювання, як якісного процесу взаємодії громадськості з державними органами, полягає у створенні легітимних можливостей для участі у виробленні та прийнятті державних рішень як найбільш зацікавлених суспільних груп, так і спеціалізованих фахівців.

На жаль, через законодавчу невизначеність процесу лобіювання, в Україні сформувалась негативна суспільна думка щодо ототожнення понять «лобіювання» та «корупція». Дійсно наведені явища за більшістю ознак схожі між собою, однак відмінна риса, яка їх відрізняє - це законність. Процес лобіювання пов'язаний з прийняттям виключно державних рішень. Тобто рішення, які приймають зацікавлені приватні особи, організації чи підприємства і які також можуть потрапити під вплив інтересів певних зацікавлених груп, не слід називати лобізмом. Лобізм - це процес, суб'єктами якого виступають суспільні групи, які прагнуть забезпечити та задовольнити публічний інтерес законним шляхом [5]. Наразі лобістська діяльність в Україні функціонує переважно у сфері розподілу і перерозподілу економічних ресурсів, власності та адміністративних важелів впливу.

Зокрема специфіка даного явища в Україні полягає у тому, що воно має так званий неформальний, тобто тіньовий характер. Так суб'єкти господарювання з метою захисту та реалізації власних інтересів, здійснюють незаконний вплив на представників влади, хабарництво, корупцію, за допомогою чого потім приймаються управлінські рішення в інтересах певних груп чи осіб [7]. Однак, відповідно до ч.1 ст.9 Господарського Кодексу України передбачено, що у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому [8].

Таким чином, національне законодавство хоча і передбачає механізм правового регулювання відносин інституту громадськості та держави, проте де-факто лобіювання публічного інтересу в Україні продовжує здійснюватися у своїх тіньових проявах, що у подальшому і формує у суспільстві негативні асоціювання лобізму з корупцією.

Безумовно, для лобізму притаманні певні негативні риси, зокрема це пріоритетність власних інтересів над державними, можливість зловживання зі сторони певних соціальних груп. Тому сьогодні й існує нагальна потреба у законодавчому врегулюванні лобіювання в Україні.

Актуалізація питання ухвалення спеціального закону про лобіювання є все більш значущою для суспільства. Указом Президента України «Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в

Україні на 2021 - 2026 роки» (надалі - Стратегія), яка декларує основи побудови та розвитку відносин між інститутами громадянського суспільства та суб'єктами публічного адміністрування в Україні. У вказаній Стратегії зазначається, що становлення демократичної, правової та соціальної держави тісно пов'язане з розвитком громадянського суспільства як сфери суспільної діяльності громадян, досягнення спільного блага, у тому числі у взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, політичними інститутами та бізнесом. Відтак з метою виконання завдань Стратегії на національному рівні Кабінет Міністрів України, на підставі ч.2 розділу VII Стратегії, зобов'язаний затвердити трирічні плани заходів з реалізації Стратегії. Проте станом на травень 2022 року такі плани відсутні [9].

Варто зауважити, що вже були певні спроби встановлення механізму регулювання лобістської діяльності у законодавстві. Відтак до Верховної Ради України (надалі -- ВРУ) вже надходили проекти законів: № 8429 «Про діяльність лобістів у Верховній Раді України» (09.11.2005, народний депутат І. Гринів), № 7269 «Про регулювання лобістської діяльності в Україні» (20.10.2010 народний депутат В. Коновалюк), № 7129 «Про забезпечення прозорості і законності комунікації з об'єктами владних повноважень» (20.09.2017, народний депутат М. Найєм). Однак зазначені законопроекти не були затверджені навіть після першого читання, через відсутність правових норм регулювання непрямого лобіювання, регламенту взаємодії лобістів з об'єктами лобіювання, неповноту об'єктів лобіювання.

На сьогодні у ВРУ зареєстровано два законопроекти: Закон України «Про лобізм» та Закон України «Про державну реєстрацію суб'єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні».

Відтак у проекті Закону «Про лобізм» від 28.02.2020 № 3059-1 (надалі - проект Закону) передбачено, що лобізм - посередницька діяльність професійних суб'єктів лобізму між групами інтересів (замовниками лобістських послуг або їх вигодонабувачами) та суб'єктами владних повноважень з метою впливу не забороненими законом методами на їх діяльність та яка здійснюється як окремий вид підприємницької діяльності, або діяльність інших суб'єктів лобізму з метою впливу не забороненими законом методами на діяльність суб'єктів владних повноважень у власних інтересах [10].

Спираючись на це визначення можна встановити, що взаємодія органів публічної влади з громадськістю базується на реалізації своїх волевиявлень, на відміну від основної характеристики лобістської діяльності, яка базується на співпраці органів публічної влади з громадськістю, що врегульовано в інших країнах. Проект Закону «Про лобізм» покликаний визначити загальні правові та організаційні засади лобістської діяльності для забезпечення прозорої комунікації з суб'єктами владних повноважень в Україні. Однак не дивлячись на позитивні риси даного законопроекту, низка фахівців і зокрема громадських організацій, висловлюють зауваження щодо конституційності приписів проекту Закону, тому станом на зараз його повернуто на доопрацювання суб'єкту ініціативи.

На нашу думку, лобіювання виражається за допомогою взаємодії інтересів різних соціальних, економічних спільнот населення, меншин та осіб, які мають волевиявлення задовольнити свій інтерес на основі постанов органів державної влади, уповноважених на це законом. Найчастіше, така діяльність визначена на законодавчому рівні та виявляється в дозволеній поведінці.

Нині однією із найбільш стабільних залишається політика лобіювання США. Станом на квітень 2022 року, основним нормативно-правовим актом США залишається Федеральний Акт «Про відкритість лобіювання» від 1995 року, у якому зазначаються основоположні засади термінології лобіювання, методи та способи здійснення, діяльність його суб'єктів. Найвідомішими лобістськими органами у США залишається Торгова Палата США, Національна асоціація виробників і т.д. Також, лобізм став однією з найбільш важливих елементів сучасної американської політики, тому за останні роки його значення продовжує збільшуватися. Про це свідчать витрати на лобіювання, що ростуть щорічно. За даними Центру відповідальної політики США (Center for Responsive Politics, USA) витрати на лобіювання зросли з 1,45 млрд. дол. США у 1998році до 3,37 млрд. дол. США у 2017 році, а кількість лобістів зросла з 10404 (1998 рік) до 11529 осіб (2022 рік) [12].

Сусідня країна Канада також включає у себе основні принципи лобіювання, які прийняті на законодавчому рівні та регулюються законом «Про регулювання лобістської діяльності» від 1988 року. Проте, даний нормативно-правовий акт має відмінності від положень щодо лобіювання, які зазначені у законодавчій базі США. Наприклад, система лобіювання цієї країни поділена на 3 групи: лобісти-консультанти, корпоративні лобісти та лобісти від організації. Кожні з них виконують різні політичні функції відповідно до своїх категорій. Особливим нормативно-правовим актом є прийнятий у 1997 р. Кодекс поведінки лобістів, що встановлює особливості реєстрації лобістів, представляє основні стандарти забезпечення їхньої діяльності.

Великобританія характеризується особливим ставленням до питань лобіювання у своїй країні, адже вона не містить жодного нормативно-правового акту, який визначав термін лобіювання на законодавчому рівні. Саме тому основною характеристикою регулювання цього питання залишається те, що певні категорії лобістів можуть самостійно об'єднуватися у товариства, здійснювати контроль за своєю діяльністю без державного контролю та обмеження. Як зазначає статистика Великобританії, пов'язана з питанням шахрайства станом на 2020 рік, така діяльність зменшує кількість випадків корупції у сфері публічної влади майже, ніж на 60%, що дозволяє зберегти прозорість та відкритість на території країни [14].

лобіювання публічна влада громадськість

Висновки

Отже, у результаті проведеного дослідження визначено, що лобіювання - це легальний демократичний шлях взаємодії влади і суспільства, що покликаний запобігати корупції, захищати органи державної влади від незаконних дій, а також сприяти підвищенню кваліфікації та відповідальності посадовців під час розробки та реалізації державної політики. Тому, відсутність в Україні унормованих правових механізмів легалізації лобіювання створює певні корупційні ризики і загрози для держави та суспільства.

Про необхідність прийняття законодавчого акту щодо врегулювання лобістських відносин свідчать і європейські вимоги та стандарти країн розвиненої демократії. Зокрема найкраще правове регулювання лобіювання й надалі залишається США. Адже альтернативний нормативно-правовий акт встановлював би засади здійснення лобіювання, що є демократичним шляхом до формування прогресивної державної політики, яка забезпечує рівність прав і свобод усіх соціальних груп та існування плюралізму суспільних інтересів, дозволяючи громадянам безпосередньо брати участь у прийнятті та реалізації політичних рішень.

На сьогодні у ВРУ зареєстровано два законопроекти: Закон України «Про лобізм» та Закон України «Про державну реєстрацію суб'єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні», які мають визначити загальні правові та організаційні засади лобістської діяльності для забезпечення прозорої комунікації інституту громадянського суспільства з суб'єктами публічного адміністрування в Україні. Прийняття вищезгаданих законопроектів є важливим для законодавчого врегулювання процесу лобіювання в Україні, а також забезпечення адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів та принципів. Таким чином, правове регулювання лобіювання дозволить забезпечити гласність та прозорість прийняття державних рішень, що і є основою демократичної країни.

Література

І.Оцінка громадянами діяльності влади, рівень довіри до соціальних інститутів та політиків, електоральні орієнтації громадян: офіц. сайт Разумков центр. URL:

https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinka-gromadianamy-diialnosti- vlady-riven-doviry-do-sotsialnykh-instytutiv-ta-politykiv-elektoralni-oriientatsii-gromadian-liutyi- 2020r(дата звернення: 17.02.2022).

2. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Верховна Рада України: офіц. веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_0n/page (дата звернення: 14.04.2022).

3. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.Верховна Рада України: офіц. веб-сайт.URL:https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/254к/96-вр#Text(дата звернення: 15.03.2022)

4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Міжнародний документ від 16.12.1966.Верховна Рада України: офіц. веб-сайт.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_043#Text

5. Митрофанов О. А. Лобіювання як механізм забезпечення конституційних прав громадян. 2016. № 3. С. 101-111.

6. Росенко М.І. Лобізм і його роль в діяльності сучасних парламентів. Шляхи удосконалення регламентації діяльності лобістів в парламенті України.Державне управління: удосконалення та розвиток. 2010. №11.

7. Виговський Д. Суть лобізму як категорії політичної науки.Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. 2008. Випуск 20. С. 42-48.

8. Господарський Кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-ГУ.Верховна Рада України: офіц. веб-сайт.ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text(дата звернення: 15.04.2022)

9. Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021 - 2026 роки: Указ Президента України від 27.09.2021 № 487/2021. Верховна Рада України: офіц. веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/487/2021#Text (дата звернення: 22.03.2022)

10. Проєкт Закону про лобізм. Верховна Рада України: офіц. веб-сайт. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68265 (дата звернення: 15.03.2022).

11. Карпенко О. Про доцільність впровадження в Україні інституту цивілізованого лобізму державно-управлінських рішень. Демократичне врядування. 2011. Вип. 7.

12. Lobbying database», OpenSecrets.org, Center for Responsive Politics of the ША,режим доступу: https://www.opensecrets.org/lobby/ (дата звернення 18.05.2022)

13. Тихомирова Є. Лобізм як складова міжнародного PR. Політичний менеджмент. 2005. №1(10). C. 143- 151.

14. Пасхавер О. Й., Верховодова Л. Т., Агеєва К. М. Світовий досвід для України:взаємовідносини великого капіталу з владою і суспільством.и^: http://c-e- d.info/21.php.(дата звернення 18.05.2022)

References

1.Odnka gromadjanami dyafnosti vladi, riven' dovm do sodal'nih mstitutiv ta poRtikA, elektoral'm orkntacn gromadjan [Citizens' assessment of government activities, the level of trust in social institutions and politicians, electoral orientations of citizens].razumkov.org.ua Retrieved from https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinka-gromadianamy-diialnosti- vlady-riven-doviry-do-sotsialnykh-instytutiv-ta-politykiv-elektoralni-oriientatsii-gromadian-liutyi- 2020r [in Ukrainian]

2. Ugoda pro asodadju mdh Ukramoju, z odnk! storoni, ta Єvropejs'kim Sojuzom, Єvropejs'kim spivtovaristvom z atomno'i energn і trimmi derzhavami-chlenami, z msho'i storoni [The Association Agreement between Ukraine, of the one part, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, of the other part]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011/page [in Ukrainian]

3. Konstitudja Ukra'ini [Constitution of Ukraine]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr#Text [in Ukrainian]

4. M^hnaradnij pakt pro gramad-jans'd і poRtichm prava [International Covenant on Civil and Political Rights]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_043#Text [in Ukrainian].

5. Mitrofanov, O. A. (2016). Lobyuvannja jak meharnzm zabezpechennja konstitudjnih prav gromadjan [Lobbying as a mechanism for ensuring the constitutional rights of citizens], 3, 101-111 [in Ukrainian].

6. Rosenko, M.I. (2010). Lodzm і jogo rol' v dyarnosR suchasnih parlamentiv. Shljahi udoskonalennja reglamentacn dyarnosR lodstiv v parlamenti Ukrami [Lobbying and its role in the activities of modern parliaments. Ways to improve the regulation of lobbyists in the Parliament of Ukraine]. Derzhavne upravlinnja: udoskonalennja ta rozvitok - Public administration: improvement and development, 11 [in Ukrainian],

7. Vigovs'kij, D. (2008). Sut' lobizmu jak kategorii politichnoi nauki [The essence of lobbying as a category of political science]. Ukrams'ka nacional'na ideja: realii ta perspektivi rozvitku - Ukrainian national idea: realities and prospects, 20, 42-48 [in Ukrainian].

8. Gospodars'kij Kodeks [Economic Code of Ukraine]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text [in Ukrainian].

9. Ukaz Prezidenta Ukraini “Pro Nacional'nu strategiju sprijannja rozvitku gromadjans'kogo suspil'stva v Ukraini na 2021 - 2026 roki” [Decree of the President of Ukraine “On the National Strategy for Civil Society Development in Ukraine for 2021 - 2026”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/487/2021#Text [in Ukrainian].

10. Ргоє^ Zakonu pro lobizm [Draft Law on Lobbying].w1.c1.rada.gov.ua Retrieved from http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68265 [in Ukrainian].

11. Karpenko, O. (2011). Pro docil'nist' vprovadzhennja v Ukraini institutu civilizovanogo lobizmu derzhavno-upravlins'kih rishen' [On the expediency of introducing in Ukraine the institution of civilized lobbying of public administration decisions/ Demokratichne vrjaduvannja - Democratic governance, 7 [in Ukrainian].

12. Lobbying database», OpenSecrets.org, Center for Responsive Politics of the USA,rezhim dostupu: https://www.opensecrets.org/lobby/ (data zvernennja 18.05.2022)

13. Tihomirova, Є. (2005). Lobizm jak skladova mizhnarodnogo PR [Lobbying as a component of international PR]. Politichnij menedzhment - Political management, 1(10), 143- 151 [in Ukrainian].

14. Pashaver, O. J., Verhovodova, L. T., Ageєva, K. M. Svitovij dosvid dlja Ukraini:vzaєmovidnosini velikogo kapitalu z vladoju i suspil'stvom [World experience for Ukraine: the relationship of big capital with government and society].c-e-d.info Retrieved from http://c-e- d.info/21.php. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru