Державна політика кластерного розвитку сфери охорони здоров’я в умовах надзвичайних ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна політика кластерного розвитку сфери охорони здоров'я в умовах надзвичайних ситуацій

Шестаковська Тетяна Леонідівна, доктор наук з державного управління, доцент, Національний університет «Чернігівська політехніка»

Анотація

У статті визначені особливості удосконалення державної політики кластерного розвитку сфери охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій. Державну політику кластерного розвитку сфери охорони здоров'я в умовах надзвичайних ситуацій пропонується розглядати як неформальне утворення, що об'єднує провідні компанії, різноманітні науково-освітні організації та інші одностайні установи на громадських засадах. Особливості реалізації державної політики полягають у тому, що вона поєднує промислову, соціально-економічну та регіональну політику.

У методичному плані дослідження формування та реалізації державної кластерної політики у сфері розвитку охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій має відбуватися за такими напрямами: визначення механізмів управління розвитком охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій; аналіз реалізації таких механізмів; проведення досліджень актуальних проблем, що виникають при реалізації державної політики розвитку охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій; різноманітні стратегічні напрямки розвитку охорони здоров'я й підвищення її якості до необхідного рівня світових стандартів у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.

Зокрема, державна політика кластерного розвику охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій переслідує цілі, які тісно перетинаються з суспільством, державою та бізнесом щодо зміцнення здоров'я всього населення, управління надзвичайними ситуаціями, розвитку відповідної інфраструктури як безпосередньо в галузі охорони здоров'я, так і в окремих її специфічних складових, відкритий доступ до інновацій та технологій тощо. Особливістю організації кластерних структур для управління надзвичайними ситуаціями є його учасники, які не входять до нього в абсолютному вимірі, а є його складовою частина, призначеною для досягнення мети (в цьому є його відмінність від загального системного підходу). Представлено організаційну структуру системи державної політики кластерного розвитку сфери охорони здоров'я для управління надзвичайними ситуаціями, яка дозволяє регулювати питання збалансованого соціально-економічного розвитку країни, оцінки її інвестиційної привабливості, рівня економічної самостійності та стабільності функціонування відповідних інституцій та інших завдань.

Ключові слова: державна політика, надзвичайні ситуації, кластер, охорона здоров'я, управління, механізми, розвиток.

Abstract

State policy of cluster development in the field of healthcare in emergency conditions

Shestakovska Tetiana Leonidivna Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor of the National University "Chernihiv Polytechnic"

The article identifies the features of improving the state policy of cluster development of health care in emergencies. It is proposed to consider the state policy of cluster development in the field of health care in emergency situations as an informal entity that unites leading companies, various scientific and educational organizations and other unanimous institutions on a voluntary basis. The peculiarities of the implementation of state policy are that it combines industrial, socio-economic and regional policy. According to the methodological plan, the study of the formation and implementation of state cluster policy in the field of health development in emergencies should take place in the following areas: determination of mechanisms for managing the development of health care in emergencies; analysis of the implementation of such mechanisms; conducting research on current issues that arise in the implementation of state policy for the development of health care in emergencies; various strategic directions of health care development and raising its quality to the required level of world standards in case of emergencies.

In particular, the state policy of cluster development of health care in emergencies pursues goals that closely intersect with society, government and business to improve the health of the entire population, emergency management, development of relevant infrastructure directly in the field of health , and in some of its specific components, open access to innovation and technology, etc. The peculiarity of the organization of cluster structures for emergency management is its participants, which are not included in the absolute dimension, but are part of it, designed to achieve the goal (this is its difference from the general system approach). The organizational structure of the state policy of cluster development of health care for emergency management is presented, which allows to regulate the issues of balanced socio-economic development of the country, assess its investment attractiveness, level of economic independence and stability of relevant institutions and other tasks.

Keywords: state policy, emergencies, cluster, health care, management, mechanisms, development.

Постановка проблеми

З кожним роком галузь охорони здоров'я все більше орієнтується на об'єднання зусиль з іншими сферами (економічними, соціальними, освітніми та іншими) у напрямку збереження та зміцнення здоров'я, продовження активного життя та працездатності громадян. Іншими словами, один об'єкт вивчається з різних сторін, різноманітними методами, які відповідають певній галузі науки чи певним механізмам державного управління. Підтримуючи позицію великої кількості вчених про те, що всі галузі несуть відповідальність за стан життя, здоров'я, активізуючи тим самим механізми державного управління, вони нерозривно пов'язані між собою, а отже, ефективність функціонування та розвитку охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій можна досягти лише шляхом формування цілісної системи їх взаємодії. Існує нагальна потреба у впровадженні так званого міждисциплінарного підходу до вивчення стану здоров'я всього працездатного населення та управління надзвичайними ситуаціями. У результаті використання цього підходу виникає необхідність розробки структурно-ситуативної моделі державної політики розвитку кластеру здоров'я усього населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Соціально-економічні аспекти інноватики та державного управління інноваційними процесами в різних сферах суспільного виробництва проаналізовано в працях І. Ансоффа, С. Білої, В. Бодрова, В. Василенка, А. Гальчинського, М. Гамана, В. Гейця, В. Гусєва, В. Дорофієнка, П. Завліна, В. Іванова, М. Йохна, В. Колосюка, М. Коноваленко, М. Куцина, В. Патрушева, А. Сухорукова, А. Уваренка, Р. Фатхутдінова, Ю. Яковця та ін. Проте, сучасні економічні трансформації, які відбуваються в Україні, вимагають від науковців і практиків удосконалення системи державного управління розвитком охорони здоров'я у сфері надзвичайних ситуацій.

Мета статті - з'ясувати стан наукової розробленості проблематики державної політики розвитку охорони здоров'я в умовах надзвичайних ситуацій.

Виклад основного матеріалу

Кожна галузь має відповідну ринкову структуру, на якій досить активно працюють і конкурують підприємства та організації таких основних секторів, а саме державних, приватних та некомерційних. Охорона здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій не є винятком. Тобто, щоб знайти інноваційні шляхи управління проблемами здоров'я, необхідно, перш за все, вирішити проблему пошуку на основі встановлених внутрішніх детермінованих зв'язків між різноманітними процесами, що відбуваються в системі «людина - навколишнє середовище». ; найбільш характерними для цієї сфери є параметри (зворотний зв'язок), які дозволяють максимально ефективно і спонтанно привести таку систему в стабільний стан, тобто набуття нових якісних параметрів, які повинні відповідати поставленим цілям [1].

Проблема в реалізації державної політики розвитку охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій виникає через те, що вона знаходиться на межі промислової, соціально-економічної та регіональної політики, які певною мірою є компетенцією різних міністерств чи відомств, оскільки ринкова економіка не забезпечує безпосереднього управління галузями, як це було в адміністративний період. Таким чином, актуальними стають компетенції поєднувати сучасні вітчизняні розробки та досвід досліджень і, надавши їм рівень державного статусу, чітко відносити їх до певних сфер розвитку. Також держава може використовувати різні заходи підтримки малого та середнього бізнесу для стимулювання кластерних ініціатив у конкретних регіонах. Саме кластерний підхід забезпечує органам державної влади різних рівнів управління ефективну взаємодію з різними учасниками, бізнесом, точніше представляючи його характеристики та тактичні цілі, закладаючи таким чином основу для цілеспрямованого та чітко вмотивованого стратегічного планування. Таким чином, кластерний підхід залежно від визначених стратегічних пріоритетів регіонального розвитку може бути реалізований трьома різними функціонально-структурними підходами як специфічного типу: промислові агломерації, певні мережеві структури чи кластерні ініціативи. Таким чином, кластерна політика повинна відповідати двом основним процесам розвитку будь-якої економічної системи країни та її регіонів. Перший - це всебічне стимулювання виникнення кластерів, формування передумов для їх активізації, динамічного розвитку та підтримки діяльності вже існуючих кластерних утворень. Друге - стимулювати появу та реалізацію кластерних ініціатив як важливої передумови для виникнення кластерів та кластерних утворень [1-5].

Враховуючи, що кластерні ініціативи зазвичай розглядаються з позицій інституційної форми до процесу реалізації цілей державної політики країни та її регіонів, фасилітатором кластерної ініціативи є безпосередньо державний орган, який ініціює кластерну модель та забезпечує інституційні та організаційні та інформаційна підтримка. Таким чином, роль влади полягає не у формуванні кластерів безпосередньо, а у формуванні завдання та ініціації виникнення таких кластерів, формуванні відповідних мотивів і механізмів, надійного нормотворчого процесу.

Таким чином, кластерна політика передбачає узгоджену систему державних заходів та механізмів підтримки кластерів відповідними бізнес-структурами, які певним чином підвищують конкурентоспроможність національної економіки в цілому, а також суб'єктів господарювання, які входять до таких кластерів (фінансова та технічна допомога, надання преференцій чи пільг, різноманітні консультаційні послуги). Перетворення кластерної ініціативи в ефективний громадський інструмент розвитку країни та її регіонів відбувається шляхом формування її учасниками чіткої стратегії розвитку кластеру та програми його реалізації, з представництвом відповідного координаційного органу між усіма зацікавленими сторонами. Сформована стратегія у вигляді конкретного документа є ефективною інституційною основою для формування заходів державної (або регіональної) підтримки відповідної кластерної ініціативи.

Система управління охороною здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій передбачає подання управлінських функцій, конкретних цілей, які інтерпретуються в конкретних завданнях, стратегічних та оперативних діях учасників управління у відповідних секторах (державному, приватному, нетрадиційному) з метою досягнення соціально-економічних та екологічний ефект - збереження та зміцнення здоров'я всіх громадян, подовження тривалості та якості життя всього економічно активного населення України.

Також, аналізуючи сучасну сферу охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій за останні роки, ми виявляємо, що, незважаючи на багаторічні зусилля з підтримки галузі, важливе місце посідають проблеми, які певним чином унеможливлюють системі відповідати нагальних потреби населення. Це безпосередньо пов'язано з такими основними факторами: відсутність ефективних механізмів державного управління галуззю, неефективна організація медичної допомоги всьому населенню в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, критичний стан медичних закладів, недостатнє використання наявного потенціалу медичних закладів насамперед не державна власність, а фізичні особи-підприємці, які мають відповідні ліцензії на медичне обслуговування.

Таким чином, галузь охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій є багаторівневою, різноманітною структурою. Має також велику кількість медичних закладів різної потужності (відповідні медичні установи, спеціалізовані центри первинної медико-санітарної допомоги, різноманітні диспансери тощо), заклади вищої медичної освіти, науково-дослідні інститути, неоднорідні за розміром та підходами до формування здоров'я населення. Кожна представлена організація визначається різною кількістю висококваліфікованих спеціалістів і персоналу, належить до різних форм власності та має різне підпорядкування - Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України, МОЗ України тощо. Тобто існує сукупність суб'єктів управління, які використовують певні механізми державного управління, що перебувають у взаємодії та виконують свої функції щодо відповідних підпорядкованих об'єктів.

Зокрема, державна політика переслідує цілі, які тісно перетинаються з суспільством, державою та бізнесом щодо зміцнення здоров'я всього населення, управління розвитком охорони здоров'я, розвитку відповідної інфраструктури як безпосередньо в галузі охорони здоров'я, так і в окремих її специфічних запчастини, відкритий доступ до інновацій та технологій тощо. Особливістю організації кластеру є його учасники, які не входять до нього в абсолютному вимірі, а лише його частина, призначена для досягнення мети (в цьому його відмінність від загального системного підходу).

У свою чергу, кластер також може включати абсолютно різні структури в різних галузях. Кластери утворюють унікальний ґрунт для прихильників формування стратегії широкомасштабного державно-приватного партнерства для інноваційно-інвестиційної діяльності. Вони також сприяють організації належного управління, підвищують адаптивність і мобільність окремих служб і підприємств [6-7].

На нашу думку, кластери відіграють важливу роль ефективного інструменту, який ефективно групує галузеві накопичення, можливе дублювання, нераціональне та недоцільне використання процесу фінансування, виявлення та узагальнення спільної мети з окремими окремими галузями, сферами послуг, галузями для вироблення підходів до спільного працювати. Це набагато ефективніше, ніж відповідні відомчі угоди, процес затвердження, затвердження тощо. Бюрократичне діловодство також не дозволяє вирішувати проблеми, які поступово минають щороку [3]. У науково-методичному плані дослідження питань формування кластерів має відбуватися за такими аспектами:

- визначення основних механізмів державного управління якістю здоров'я всього населення;

- аналіз реалізації функцій такими механізмами;

- проведення наукових досліджень з актуальних проблем, що виникають у державному управлінні державним захистом;

- різноманітні стратегічні напрями розвитку трудового капіталу та підвищення його якості до необхідного рівня світових стандартів [1].

Представляємо такі групи кластерів:

1. Об'єднання організацій у сфері соціального захисту населення, які утворюються на базі МОЗ України, Фонду соціального страхування України; Пенсійного фонду України та Управління праці та соціального захисту населення; Федерація профспілок України, Національна служба здоров'я України, Міністерство освіти і науки України.

2. Організація медичного захисту населення (задіяні: наука і освіта, долікарняна та госпітальна медична допомога, фармацевтична галузь, реабілітація, фізична культура і спорт, здоровий спосіб життя, відповідна медична інфраструктура).

3. Об'єднання організацій праці та зайнятості (підтримка населення; навчання, перепідготовка; зайнятість на ринку праці; міграційні центри; міграція; зайнятість; профорієнтація; заробітна плата; допомога від нещасних випадків; фонди промислового страхування, взаємодопомога) .

4. Асоціація екологічного та санітарно-гігієнічного захисту населення (різні наукові організації праці; охорона навколишнього середовища; організація питання; комплексна боротьба зі шкідливими звичками; забезпечення охорони праці).

Представлені моделі кластеру допомагають вирішувати проблеми збалансованого розвитку економіки країни, оцінюючи інвестиційну привабливість відповідних галузей економіки.

Таким чином, кластерна модель механізмів державного управління охороною здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій за низкою складових (соціальний захист, організація належного медичного захисту, екологічна та санітарна охорона, сприяння організації праці та зайнятості населення) є суб'єкт-суб'єктним та суб'єктно-об'єктної взаємодії відповідних взаємопов'язаних кластерів (сприяння соціальному захисту; екологічний та санітарний захист населення; організація належного медичного захисту; організація праці та зайнятості) та механізмів державного управління.

Досвід більшості країн, де використовується розвинена охорона здоров'я, показує, що проблеми, що виникають у цій сфері, не можуть бути вирішені без участі відповідного капіталу підприємця. Охорона здоров'я є однією із сфер соціальної сфери, де певним чином перетинаються відповідні соціально-економічні, морально-етичні та політичні інтереси всього суспільства. Без державного кластеру управління різними формами власності в цій сфері практично неможливо.

Механізми державного управління кластером охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій - це свідомий, законодавчий вплив органів виконавчої влади на відповідні медичні заклади усіх форм власності, економічні процеси та осіб, які працюють у процесі контролю за виконанням чинних законів, наказів міністерств. та інші нормативні акти. нормативно-правові акти чинного законодавства щодо збереження здоров'я населення всього працездатного населення. У представлених наукових джерелах можна знайти й інші визначення, але більшість із них характеризує відповідні функції управління [2-5].

Аналіз тенденцій стану управління охороною здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій дозволив зробити наступні висновки: галузь охорони здоров'я в Україні, насамперед на регіональному рівні, перебуває в стані кластерного розвитку, але цей процес представлений слабо, а тому не ще прийнято в теорії і практиці економіки та організації охорони здоров'я. Досить активним в організації належного пільгового постачання ліків є кластерний підхід. Органи фармацевтичного управління, уповноважені різними фармацевтичними організаціями, аптечними складами, медичними організаціями різних форм власності - сфера загального кластерного інтересу у напрямку забезпечення лікарськими засобами осіб, які мають пільги відповідно до чинного законодавства [7].

Сьогодні в Україні добре розвинена приватна мережа закладів охорони здоров'я. Як підсистема представленої загальнодержавної системи, вона також керується на основі загального законодавства про надану медичну допомогу. У свою чергу, досі немає інтересу до формування кластерів у приватних медичних закладах. Таким чином, система відомчих медичних закладів, сформована на основі галузевого підходу та існуючого картографічного поділу України, відповідно до вимог наближення відповідної медичної допомоги населенню, відповідно у міських селищах та селах, активно включається до загальномедичний кластер.

Сучасний стан та тенденції формування якісних людських ресурсів та особливості їх якісного розвитку в контексті кластерної політики держави визначається необхідністю реалізації комплексу основних стратегічних заходів, тобто:

- заходи, що впливають на охорону здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій та демографічну ситуацію, спрямовані на сприяння розширеному відтворенню населення, всебічне збереження його статево-вікової структури, підтримання загального здоров'я, збільшення тривалості життя, постійне стимулювання народжуваності, сприяння зниженню смертності;

- орієнтовані на загальний розвиток кожної людини, її розумові та фізичні здібності, збагачення відповідного інтелектуального, творчого та культурного потенціалу, зростання освітнього рівня знань, відповідного здорового способу життя та забезпечення ринку праці якісною робочою силою;

- цілеспрямовані заходи щодо забезпечення ефективності роботи центрів зайнятості, динамічних змін у тій чи іншій галузевій структурі зайнятості, комплексної підтримки мобільної робочої сили, зменшення прихованого безробіття, зменшення масового та тривалого безробіття, створення сприятливих умов для інтегрованого розвитку малого та середнього бізнесу, збалансоване постачання робочої сили для нагальних потреб у ньому;

- стратегічні заходи у сфері відновлення та розвитку національного виробництва споживчих товарів і попиту шляхом підвищення їх споживчих якостей; напрямки, орієнтовані на посилення впливу держави на зростання доходів і платоспроможного попиту всього населення; підприємницька та ділова активність населення, комплексне стимулювання зростання доходів населення від використання власності;

- цілеспрямовані заходи щодо забезпечення системного та особистого захисту належного рівня охорони праці, мінімізації ризику втрати здоров'я та життя працівників на виробництві;

- стратегічні заходи, спрямовані на забезпечення захисту прав і гарантій громадян у сфері суспільних відносин; розвиток соціального партнерства.

Висновки

У сучасних умовах використовується низка умов, які можуть як активізувати, так і перешкодити розвитку кластерних ініціатив у вітчизняній охороні здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій. Позитивними умовами є: наявність медико-технологічної та наукової інфраструктури; належна психологічна готовність до асоціацій. Негативними факторами, що впливають на розвиток кластерів, є: низький рівень якості бізнес-клімату у сфері охорони здоров'я, недостатній рівень розвитку асоціативних структур, які відповідно не справляються із завданням розвитку та поступового просування пріоритетів та інтересів охорони здоров'я; поточний горизонт процесу планування. Конкретні переваги комплексного розвитку кластеру з'являються лише через 5-7 років, а тому наявність ефективної стратегії розглядається як один із важливих факторів його ефективного розвитку в довгостроковій перспективі.

Використання кластерної моделі управління розвитком охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій потребує формальної структурно-інституційної структури, яка певним чином координує розвиток кластерних об'єднань, утворених за участю відповідних підприємств, що входять до відповідної кластерної організації. У свою чергу, кластери вимагають від своїх безпосередніх учасників довіри один до одного і досить тривалого горизонту процесу планування. У цьому випадку певною адаптацією використання кластерного підходу для охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій вважаємо формування кластерів за допомогою органів державної влади з використанням ефективних класичних методів управління, тобто кластерного та традиційного підходів до управління охороною здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій. Представлений підхід дозволяє розглядати сферу охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, як у комплексному зв'язку із соціально-економічною системою держави чи її регіонів, так і як систему складних взаємопов'язаних соціально-економічних кластерів. Представлена структура системи державної кластерної політики розвитку охорони здоров'я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій дозволяє регулювати питання збалансованого розвитку економіки країни, оцінки рівня інвестиційної привабливості окремих галузей, рівня економічної самостійності та стабільності кластерів та набір інших завдань.

кластерний здоров'я управління політика

1. Капля А.М., Чубань В.С., Снісар О.Г. Удосконалення державного управління систем запобігання і реагування на надзвичайні ситуації в Україні з використанням досвіду зарубіжних країн: проблеми та перспективи. Пожежна безпека: теорія і практика; Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля.2013. № 14. С. 39-46.

2. Porter M.E. Competitive advantage of nations: creating and sustaining superior performance. Harvard. 2001. 457 р.

3. Литвиновський Є.Ю. Деякі результати спостереження за організацією функціонування територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту. Науковий вісник: державне управління. No4(6). 2020. С. 160-185.

4. Вовченко С. Основні напрямки удосконалення функціонування органів управління щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій на регіональному рівні. Актуальні проблеми державного управління. 2012. Вип. 4. С. 56-61.

5. Салуквадзе І.М. Кластерні формування в регіональній економіці. Регіональний збірник наукових праць з економіки «Прометей». 2008. №3(27). С. 39-41.

6. Соколенко С.І. Стратегія конкурентоспроможності економіки України на основі інтеграційних систем - кластерів / С.І. Соколенко. Севастополь: Вид-во ТОВ «Рібест», 2006. 38 с.

7. Тарасюк О.Б. Кас'янова О. О. Сутність державного матеріального резервування. Актуальні проблеми економіки.2012. № 6. С. 91-95.

References

1. Kaplia A.M., Chuban V.S., Snisar O.H. (2013). Udoskonalennia derzhavnoho upravlinnia system zapobihannia i reahuvannia na nadzvychaini sytuatsii v Ukraini z vykorystanniam dosvidu zarubizhnykh krain: problemy ta perspektyvy [Improving public administration of emergency prevention and response systemsin Ukraine using the experience of foreign countries: problems and prospects]. Pozhezhna bezpeka: teoriia i praktyka - Fire safety: theory and practice, 14, 39-46 [in Ukrainian].

2. Porter M.E. (2001) Competitive advantage of nations: creating and sustaining superior performance. Harvard. 457 р. [in English].

3. Lytvynovskyi Ye.Yu. Deiaki rezultaty sposterezhennia za orhanizatsiieiu funktsionuvannia terytorialnoi pidsystemy yedynoi derzhavnoi systemy tsyvilnoho zakhystu. [Some results of observation of the organization of functioning of the territorial subsystem of the unified state system of civil defense]. Naukovyi visnyk: derzhavne upravlinnia - Scientific Bulletin: Public Administration, 4(6). 2020, 160-185 [in Ukrainian].

4. Vovchenko S. (2012) Osnovni napriamky udoskonalennia funktsionuvannia orhaniv upravlinnia shchodo poperedzhennia ta likvidatsii nadzvychainykh sytuatsii na rehionalnomu rivni [The main directions of improving the functioning of government agencies for the prevention and elimination of emergencies at the regional level]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinni a- Actual problems of public administration, 4, 56-61 [in Ukrainian].

5. Salukvadze I.M. (2008) Klasterrn formuvannja v reg^nal'n ekonom [Cluster formation of the regional economy]. Rehionalnyi zbirnyk naukovykh prats z ekonomiky «Prometei» - Prometheus Regional Collection of Scientific Papers on Economics, 3, 39-41 [in Ukrainian].

6. Sokolenko S.I. (2006). Stratehiia konkurentospromozhnosti ekonomiky Ukrainy na osnovi intehratsiinykh system - klasteriv [The strategy of Ukraine's economic competitiveness based integration systems - clusters]. Sevastopol: Ribest LLC Publishing House [in Ukrainian].

7. Tarasiuk O.B., Kasianova O.O. (2012). Sutnist derzhavnoho materialnoho rezervuvannia [The essence of the state material reserve]. Aktualni problemy ekonomiky- Actual problems of economics, 6,91-95 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru