Конституційна скарга: національний та міжнародний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конституційна скарга: національний та міжнародний досвід

Коваль М.М. доцент кафедри кримінального права і процесу Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка» кандидат юридичних наук

Цилюрик І.І. асистент кафедри кримінального права і процесу Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Зеленюх О.В. асистент кафедри кримінального права і процесу Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

На основі наукових досліджень та поглядів вчених, спираючись на використані джерела та літературу, проаналізовано сутність інституту конституційної скарги як гарантії прав і свобод людини та громадянина в Україні. Визначені історичні передумови виникнення інституту конституційної скарги в Україні. Здійснено порівняльно-історичний аналіз українського законодавства у сфері конституційної скарги та законодавства зарубіжних країн. Запропоновано механізми удосконалення конституційної скарги в Україні.

Ключові слова: конституційна скарга, права і свободи громадян, законодавство зарубіжних країн, механізми удосконалення конституційної скарги.

Annotation

Based on scientific research and the views of scientists, based on the sources and literature used, the essence of the institution of constitutional complaint as a guarantee of human and civil rights and freedoms in Ukraine is analyzed. The historical preconditions for the emergence of the institute of constitutional complaint in Ukraine have been determined. The comparative-historical analysis of the Ukrainian legislation in the field of the constitutional complaint and the legislation of foreign countries is carried out. Mechanisms for improving the constitutional complaint in Ukraine are proposed.

Since Ukraine has declared itself as a legal and social state, which in its activities is guided by the principles of justice, legality, democracy, natural and positive rights and freedoms of man and citizen, an integral part of such a state is the direct creation of judicial protection and legal guarantee. It is determined that the special influence on the development of the current stage of constitutional regulation and judicial reforms in general is carried out on the basis of studying the experience of the bodies.

Judicial reform in 2015, which also included changes in the field of constitutional justice, is aimed at creating effective guarantees for the protection of individual rights and freedoms, and its main achievement was the introduction of the institution of constitutional complaint in the national legal system. As an important procedural guarantee of the rights and freedoms of individuals, a constitutional complaint serves both as a means of protecting the public interest and the constitutional order in general.

Key words: constitutional complaint, rights and freedoms of citizens, legislation of foreign countries, mechanisms for improving the constitutional complaint.

Вступ

Україна задекларувала себе як правова та соціальна держава, яка у своїй діяльності керується принципами справедливості, законності, демократичності, забезпечує природні та позитивні права і свободи людини та громадянина. Невід'ємною частиною такої держави є безпосереднє створення системи судового захисту та юридичного гарантування. Варто зазначити, що особливий вплив на розвиток сучасного етапу конституційного регулювання та судових реформ загалом здійснюється на основі вивченні досвіду діяльності органів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

конституційна скарга законодавство

Права людини, механізми їх забезпечення та реалізації, захист тощо є найбільш актуальним питанням сьогодення в Україні. Різним аспектам цієї проблеми присвячені роботи багатьох вчених та юристів-практиків: Т.О. Бринь, А. О.Селіванова, П. Б. Євграфова, В. М. Шаповалова, А.П. Ткачук, М.М. Гультай, О.В. Петришин, Ю.Г. Барабаш, С. Г. Серьогіна, І. І. Бодрова та інших, щодо запровадження нового механізму гарантій дотримання конституційних прав і свобод людини, а саме створення інститутуконституційної скарги, як однієї з форм реалізації права громадян на судовий захист конституційних прав і свобод.

Метою статті є дослідження становлення інституту конституційної скарги, механізму його реалізації та визначення актуальних напрямів правових досліджень, спираючись на досвід європейських країн.

Результати дослідження

У зв'язку з судово-правовою реформою, яка проводиться в Україні, дуже суттєво посилюється актуальність даної проблеми. На цьому підґрунті наукового вивчення та аналізу вимагає процедура звернення, розгляду та винесення рішення у справах про захист прав і свобод людини, що відповідає умовам формування та розвитку громадянського суспільства.

Діяльність органу конституційної юрисдикції в сучасній державі, що орієнтується на конституційно-демократичні цінності є важливою складовою щодо забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини, які зазнали або можуть зазнати численних порушень з боку влади, усіх державних органів та їх посадових осіб. Констиуційний Суд слугує гарантією рівноправних взаємовідносин держави з індивідуумом, тим самим забезпечує виконання державою своїх обов'язків у сфері захисту прав і свобод людини. Таким чином, поряд із покладеним на Конституційний Суд України, як єдиний орган конституційної юрисдикції, завданням щодо гарантування верховенства Констиуції України, він покликаний захищати конституційні права і свобод людини і громадянина.

Судова реформа 2015 року, яка стосувалася і змін у сфері конституційної юстиції, спрямована на створення ефективних гарантій захисту прав та свобод особи і головним її досягненням стало впровадження у національну правову систему інституту конституційної скарги. На думку дослідника Пирогова В.С., пріоритетною функцією конституційної скарги є саме правозахисна [1]. Як слушно зауважують вчені, найчастіше конфлікти між державою та громадянами виникають через ігнорування державою конституційних прав і свобод громадян, шляхом прийняття антиконституційних законів. Дослідниця Совгиря О. вважає, саме гідністьлюдини має бути передусім захищена через інструмент конституційної скарги [2, с. 158].

Конституційна скарга відповідно до ст. 55 Закону України «Про Конституційний суд України» - це подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу [3].

На відміну від інших скарг та позовів, рішення по конституційній скарзі має не індивідуальний, а загальний характер, тобто поширюється на всіх осіб, права яких можуть бути порушені дією неконституційного акту. Будучи важливою процесуальною гарантією прав і свобод приватних осіб, конституційна скарга служить одночасно засобом захисту публічних інтересів та конституційного правопорядку в цілому [4].

Адже у разі ухвалення Конституційним Судом рішення на користь суб'єкта конституційної скарги в останнього з'являється можливість звернення до судів загальної юрисдикції для перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами. Така можливість прямо передбачена процесуальними кодексами. Наприклад, стаття 459 КПК «Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами» серед нововиявлених обставин передбачає і ч. 2 п. 4 «визнання Конституційним Судом України неконституційності закону України, іншого акта (їх окремихположень) або надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи». Як бачимо, рішення КСУ не веде до автоматичного скасування прийнятого рішення, а лише єпідставою для перегляду за нововиявленими обставинами за правилами суду відповідної інстанції. Таку модель конституційної скарги дослідники називають неповною чи нормативною [5, с. 166].

Існує певна колізія у відповідності чинним нормам процесуального права. Окрім норм кримінального процесуального кодексу, усі інші (цивільні, адміністративні тощо) передбачають перегляд справи лише за умови, що рішення суду не було виконано. Для вирішення цієї проблеми можна запропонувати досвід Німеччини. Так, у § 32 Закону «Про Федеральний Конституційний Суд Німеччини» суд наділений повноваженнями встановлювати тимчасову заборону виконання судового рішення, якщо це терміново потрібно для запобігання загрози насильства або іншої важливої причини загального блага. Але цей строк обмежений 6 місяцями з моменту початку виконання рішення [6]. Такий досвід було б доречно запровадити в Україні. Дозволити КСУ приймати рішення про відкриття провадження за скаргою з одночасним зупиненням виконання судового рішення.

Стосовно вимоги забезпечення справедливої компенсації за результатами розгляду конституційної скарги, то таку можливість у межах конституційного провадження у справі за конституційною скаргою не передбачено [7]. Проте у разі ухвалення рішення за конституційною скаргою на користь суб'єкта конституційної скарги останній може скористатися конституційним правом на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Якщо звернутися до історії виникнення конституційного контролю, то її у 1795 р. висунув Е. Сійєс з метою реалізації основного закону, створити «спеціальну владу», яка б могла скасовувати законодавчі акти, що суперечать Конституції. Відповідна ідея вперше була реалізована в Конституції Франції 1799 р., яка містила главу про охоронний сенат, котрий підтверджував або скасовував законопроекти, які повинні були бути затверджені у парламенті, та тлумачення норм конституції за відповідним поданням [8].

Досвід зарубіжних країн свідчить, що право подання конституційної скарги мають суб'єкти з приводу порушених прав чинними законами, актами державної влади, діями посадових осіб та інших [9, с.187-188]. Досить цікавим у цьому плані є досвід постсоціалістичної Республіки Польщі. Зокрема, М.М.Гультай з цього приводу зазначає, що у Конституції Польщі від 02 квітня 1997 року, в розділах ІІ «Свободи, права та обов'язки людини і громадянина» та УІІІ «Суди і Трибунали" закріплений інститут конституційної скарги, де кожен має право звернутися до Конституційного Трибуналу (орган конституційної юстиції Польщі) з питань про відповідність Конституції законів або інших нормативно-правових актів на підставі яких орган загального судочинства ухвалив остаточне рішення, що суперечить або порушує основні конституційні права та свободи особи (наприклад, прийняття нормативно-правових актів, які обмежують доступ до правосуддя або ускладнюють процес) [10]. Конституція Польщі заклала засади конституційної скарги, визначаючи підставу подання - порушення конституційних прав і свобод, а також предмет і суб'єктів подання (фізичні або юридичні особи, органи муніципалітету, професійні спілки, церкви, віросповідні союзи тощо) [4].

За дослідженням М.М.Гультай в Німеччині інститут конституційної скарги на конституційному рівні був закріплений в Основному Законі ФРН від 23 травня 1949 року, згідно пункту 4"а" ч. 1 ст. 93 якого орган конституційної юстиції уповноважений розглядати конституційні скарги, що можуть бути подані будь-якою особою, яка вважає, що державна влада порушила одне з її основних прав або одне з прав зазначених у Основному Законі. Аналогічне положення закріплене в Федеральному законі «Про Федеральний конституційний суд» 1951 р. Суб'єктом, наділеним правом звернення до органу конституційної юрисдикції з конституційною скаргою щодо захисту фундаментальних прав, закріплених Основним Законом ФРН, може бути будь-яка особа, чиї права було порушено [11]. Фізичні особи німецької національності мають право подавати конституційну скаргу щодо будь-якого фундаментального права; іноземці й особи без громадянства можуть подати таку скаргу щодо тих прав, які визнані за ними основним Законом ФРН. До суб'єктів конституційної скарги належать також юридичні особи, якщо їх порушені права належать до фундаментальних і захищаються Основним Законом. Крім того, однією з особливостей є те, що конституційну скаргу можуть також подати громади, об'єднання громад, релігійні організації [6].

Згідно Закону про Федеральний конституційний суд 1951 р. (ст. 95) правовими наслідками задоволення конституційної скарги є: скасування судового рішення та повернення справи на повторний розгляд компетентним судом; визнання закону неконституційним та втрату ним юридичної сили. Також суд вказує, що будь-яке повторне діяння, схоже до оскаржуваного, вважається порушенням Основного закону [12, с. 340]. Таку модель називають повною конституційною скаргою.

Досить цікава практика запровадження конституційної скарги в Турецькій республіці. На думку К.Б.Айріян це було зумовлено великою кількістю справ проти Туреччини в Європейському суді з прав людини. Починаючи з 2004 року ЄСПЛ та Конституційний Суд Туреччини активно співпрацюють у бік суттєвого зменшення системних порушень прав і свобод людини, в результаті чого було розроблено декілька поправок до системи конституційного судочинства Туреччини. Серед них пропозиція щодо запровадження інститут індивідуальної конституційної скарги, яка мала би значно зменшити число звернень проти Туреччини, спрямованих до Європейського суду з прав людини. У вересні 2010 року пакет конституційних реформ -в ньому і індивідуальна скарга до Конституційного суду - був прийнятий на референдумі. Згідно нового тексту статті 148 Конституції Туреччини кожен може звернутися з індивідуальною скаргою до Конституційного суду у зв'язку з конституційними правами, передбаченими також у Європейській конвенції з прав людини [13].

У світі інститут конституційної скарги підтвердив свою дієвість саме як правозахисний інструмент. На відміну від інших скарг та позовів, рішення по конституційній скарзі має не індивідуальний, а загальний характер, тобто поширюється на всіх осіб, права яких можуть бути порушені дією неконституційного акту. Будучи важливою процесуальною гарантією прав і свобод приватних осіб, конституційна скарга служить одночасно засобом захисту публічних інтересів та конституційного правопорядку в цілому [14].

Отже, наявний зарубіжний досвід свідчить, що на формування інституту конституційної скарги, на його конституційно-правовий зміст впливає розвиток самого суспільства, дотримання основних конституційних принципів, соціально-економічне і політичне благополуччя держави. Доцільно зазначити, що інститут конституційної скарги в різних країнах світу мають свої особливості. Визначити чітку тенденцію до формування єдиного інституту конституційної скарги не можна-кожна країна спираючись на національну правову доктрину формує інститут по-своєму.

Найчастіше Конституційний Суд відмовляє у розгляді конституційних скарг, якщо:

- остаточне судове рішення, на яке міститься посилання в скарзі, набуло чинності раніше 30.09.2016 р.;

- конституційні скарги подаються недержавною мовою;

- невідповідність об'єкта оскарження (таким об'єктом не може бути незгода та оскарження рішень судів у системі судоустрою України, скарга на дії державних органів та їхніх посадових осіб, відповідність Конституції підзаконних актів);

- відсутні конкретні положення (пункти, статті, частини) закону, що оскаржуються;

- відсутнє обґрунтування оспорюваних положень (тверджень щодо неконституційності закону України, норми, яка з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнала порушення внаслідок застосовуваного закону).

Висновки

Проаналізувавши історичні особливості української державності, сучасне законодавство України та світовий досвід, вважаємо, що конституційна скарга є елементом системи конституційного контролю за додержанням прав і свобод людини та громадянина і дає можливість стверджувати, що держава, яка запровадила його, є правовою. Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що інститут конституційної скарги ще не запрацював в Україні на повну силу. Серед найбільших проблемних аспектів реалізації конституційної скарги в Україні варто виділити проблему значної кількості недоліків під час подання скарги й проблему регламентації порядку виконання рішень Конституційного Суду, яка є, до речі, нагальною для всіх форм звернень до КСУ. Якщо конституційна скарга запрацює на повну потужність, це неодмінно зменшить кількість поданих заяв до ЄСПЛ, істотно укріпивши національні системи судоустрою та захисту прав людини. Безумовно, це збільшить міжнародний авторитет України як справді правової держави. Варто відзначити й фінансовий аспект цього питання, адже захист прав осіб національними засобами зменшить витрати держави Україна на виплату компенсацій позивачам до ЄСПЛ.

Список використаних джерел

1. Пирогов В. С. та Щебетун І. С. Конституційна скарга та її місце у механізмі захисту прав і свобод людини / В.С.Пирогов, І.С. Щебетун // Вісник студентського наукового товариства ДонНУ імені Василя Стуса. URL: http://jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/view/5460.

2. Совгиря О. Конституційна скарга як спосіб захисту конституційних прав та свобод осіб у податкових правовідносинах / О.Совгиря // Право України, 2018. № 12. С.148-163.

3. Закон України «Про Конституційний Суд України». Відомості Верховної Ради. 2017. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2136-19.

4. Черняк Є. Новели українського законодавства щодо конституційної скарги / Є.Черняк // Вісник Конституційного Суду. 2017. № 6 С. 75-84.

5. Острогляд О.В. Конституційнв скарга як засіб комунікації громадян і держави та спосіб вдосконалення кримінально-правового регулювання /О.В. Острогляд // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького: Серія Право. 2017. №4 С.165-169.

6. Гультай М. М. Особливості функціонування інституту конституційної скарги у Федера-тивній Республіці Німеччина. URL: http://veche.kiev.ua/journal/2695

7. Остапенко В. В.Конституційна скарга у механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe

8. Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР). 1918. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0002300-18.

9. Кампо В.М.Деякі проблеми розвитку конституційної юстиції в Україні. В.М. Кампо // Право України. 2010. №6. С.60-69.

10. Гультай М. М. Інститут конституційної скарги в конституціях європейських держав. URL: http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/ndf/02-2012.pdf

11. Лотоцька М.І. Інститут Конституційної скарги в Німеччині та можливість його запровадження в Україні. Наука та практика сучасної юриспруденції М.І. Лотоцька // Матеріали Всеукраїнськоїнауково -практичної конференції. Харків, 2016. С.187-188.

12. Конституційне законодавство зарубіжних країн: хрестоматія: навч.посіб./ Упоряд. В.О. Ріяка, К.О. Закоморна. К.: Юрінком Інтер, 2007. 384 с.

13. Айріян К. Конституційна скарга як засіб правового захисту: досвід зарубіжних країн. URL: http://www.spilnota.net.ua/ua/article/id-1167.

14. Шаповалова К.Г. Конституційна скарга у механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?!

Размещено на Allbest.ru