Судимість: поняття, ознаки, правові наслідки, погашення та зняття судимості (статті 88-91 КК України)

4) за правилами статей 70 і 71 КК усі покарання, призначені за окремі крим. правопорушення чи окремими вироками, об'єднуються в остаточну (єдину, сукупну) міру покарання (за винятком випадків, передбачених у ч. 3 ст. 72 КК), яка, в кінцевому підсумку, і відбувається засудженим і саме факт її відбуття визначає той момент, з якого, як правило починає спливати строк погашення судимості за кожне окреме крим. правопорушення, що входить до сукупності.

Виходячи з цих положень, при сукупності крим. правопорушень або вироків:

1) строки погашення судимості обчислюються самостійно стосовно кожного окремого крим. правопорушення, що входить до їх сукупності;

2) ці строки починає спливати з моменту відбуття засудженим того об'єднаного (сукупного) покарання, яке остаточно визначено судом за правилами статей 70 і 71 КК;

3) тривалість кожного з цих строків залежить від: а) виду покарання, призначеного за кожне окреме крим. правопорушення, що входить до сукупності (а стосовно штрафу і від його розміру), та б) ступеня тяжкості кожного окремого крим. правопорушення, що входить до сукупності.

Таким чином, у випадках засудження особи за сукупністю крим. правопорушень чи вироків:

1) якщо особа засуджується за вчинення декількох крим. правопорушень із застосуванням статей 75, 79 чи 104 КК, то судимість у неї погашається, за загальним правилом, відповідно до пп. 1 або 2 ст. 89 КК після закінчення встановленого судом іспитового строку, бо в такому випадку особа не відбувала реально покарання, призначене їй за сукупністю;

2) якщо особа засуджується за вчинення декількох крим. проступків, то судимість у неї погашається відповідно до п. 21 ст. 89 КК після відбуття покарання, остаточно призначеного за сукупністю цих крим. проступків.

3) якщо ж особа засуджується за сукупністю вчинених нею крим. проступку і злочину, то судимість у неї погашається: а) за крим. проступок - після відбуття покарання, визначеного за сукупністю (п. 21 ст. 89 КК), а б) за злочин - за правилами пп. 4-9 ст. 89 КК залежно від ступеня його тяжкості та виду (а стосовно штрафу і розміру) призначеного за нього покарання;

4) якщо за сукупністю злочинів чи вироків військовослужбовець відбував покарання у виді службових обмежень (ст. 58 КК), тримання в дисциплінарному батальйоні (ст. 62 КК), арешту на гауптвахті (ч. 2 ст. 60 КК), то відповідно до п. 4 ст. 89 КК судимість у нього погашається після відбуття покарання, призначеного за сукупністю;

5) у всіх інших випадках засудження за сукупністю злочинів чи вироків, строки погашення судимості обчислюється відповідно до пп. 5-9 ст. 89 КК за кожен окремий злочин. Ці строки спливають самостійно (тобто паралельно, не поглинаючись і не складаючись одним з іншим), а тривалість кожного з них може бути різною, бо залежить від виду (а, стосовно штрафу і його розміру) покарання, призначеного за кожен із цих злочинів, а також від ступеня тяжкості кожного з них.

Відповідно до закону судимість може бути не тільки автоматично погашена (статі 89-90 КК), а й знята судом з підстав, зазначених у ст. 91 КК.

IX. Отже, наступне питання стосується встановлення тих умов, за наявності яких судимість може бути не погашена, а знята.

Закон не містить визначення зняття судимості, але аналіз положень ст. 91 КК свідчить, що зняття судимості - це дострокове припинення стану судимості, яке здійснюється судом до закінчення перебігу строків її погашення і застосовується до осіб, які відбули покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, якщо протягом не менш як половини встановленого законом строку погашення судимості ці особи зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довели своє виправлення. З наведеного визначення випливає, що:

1) зняття судимості - це дострокове припинення стану судимості, бо завжди здійснюється до закінчення перебігу строків погашення судимості. Інакше кажучи, зняття судимості - це встановлений законом (ст. 91 КК) своєрідний виняток із загального правила про погашення судимості;

2) на відміну від погашення судимості, її зняття відбувається не автоматично, а внаслідок прийняття спеціального рішення з цього питання - винесення судом ухвали про зняття судимості (статті 538 і 539 КПК). Таким чином, суб 'єктом прийняття рішення про зняття судимості є, як правило, тільки суд (ст. 538 КПК). Виняток з цього загального правила встановлений лише у ч. 2 ст. 2 Закону України від 01.10.1996 р. (в ред. від 17.06.2020 р.) «Про застосування амністії в Україні» на підставі якої зняття судимості може бути здійснено також актом застосування індивідуальної амністії;

3) на відміну від погашення судимості, її зняття має не обов'язковий, а факультативний характер, бо закон не зобов'язує, а лише наділяє суд правом на підставі передбачених законом (ст. 91 КК) і встановлених за конкретної справою умов, вирішити на свій власний розсуд питання про зняття судимості чи про відмову в її знятті. Цей висновок прямо випливає з ч. 7 ст. 539 КПК, згідно з якою «у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову»;

4) відповідно до ст. 91 КК дострокове зняття судимості стосується не всіх, а лише окремих категорій осіб, які мають судимість (ч. 1), і може бути застосовано після спливу (закінчення) чітко визначеного в законі проміжку часу (ч. 3) та за наявності певних умов (ч. 1). Тобто, закон (ст. 91 КК) встановлює певну передумову та підставу зняття судимості. Які ж чинники виступають передумовою та підставою зняття судимості?

Аналіз ст. 91 КК свідчить, що передумовою зняття судимості є повне відбуття засудженим одного з таких двох основних видів покарань, як

а) обмеження волі (ст. 61 КК) або б) позбавлення волі (ст. 63 КК). Як випливає з ч. 1 ст. 91 КК, засудження і відбуття особою інших видів основних покарань виключає дострокове зняття судимості. З наведеного можна зробити такі висновки:

1) відбуття тільки двох видів основних покарань, передбачених статтями 61 і 63 КК, надає засудженому право звернутися до суду з клопотанням про дострокове зняття судимості, а суду прийняти рішення про зняття судимості чи відмову в цьому;

2) призначені засудженому вироком суду обмеження чи позбавлення волі, мають бути відбуті засудженим тільки реально (фактично), бо у разі закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК) або звільнення особи від відбування цих видів покарання з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК), діють правила погашення, а не зняття судимості, передбачені у першому випадку в ч. 2 ст. 90 КК, а, у другому, - у пп. 1 і 2 ст. 89 КК;

3) призначені вироком суду обмеження чи позбавлення волі, мають бути відбуті засудженим у повному обсязі (повністю), бо у разі дострокового звільнення від їх відбування, діють правила погашення, а не зняття судимості, передбачені в ч. 3 ст. 90 КК;

4) якщо до обмеження чи до позбавлення волі вироком суду були приєднані додаткові покарання, то це не виключає можливості дострокового зняття судимості, але, якщо додаткове покарання хоча б частково відбувається після основного, то воно впливає на визначення моменту з якого починає спливати строк судимості, необхідний для її дострокового зняття.

Встановлюючи передумову дострокового зняття судимості, ч. 2 ст. 91 КК передбачає і виняток з неї, згідно з яким зняття судимості до закінчення строків її погашення не допускається (виключається) у випадках засудження особи за:

а) умисні тяжкі злочини (ч. 5 ст. 12 КК);

б) особливо тяжкі злочини (ч. 6 ст. 12 КК);

в) корупційні крим. правопорушення (примітка до ст. 45 КК) .

Підстава зняття судимості складається з двох чинників, кожен із яких

є обов'язковим для її наявності:

1) перший з цих чинників, який має, так би мовити, формальний (формалізований) і об'єктивний характер, бо не залежить від поведінки особи, що має судимість, передбачений в ч. 3 ст. 91 КК, згідно з якою зняття судимості допускається лише після закінчення не менше як половини строків погашення судимості, зазначених у ст. 89 КК. Інакше кажучи, як клопотання засудженого про зняття судимості, так рішення суду з цього питання допускається законом лише за умови, якщо закінчилася не менше (а може бути і більше) як половина тих строків, які встановлені у пп. 6-8 ст. 89 КК для погашення судимості стосовно осіб, які були засуджені і реально відбули увесь строк таких видів основних покарань, як обмеження чи позбавлення волі;

2) другий чинник підстави, який має матеріальний (сутнісний) і суб'єктивний характер, бо характеризує поведінку особи, що має судимість. Він передбачений у ч. 1 ст. 91 КК, згідно з якою позитивне рішення про дострокове зняття судимості може бути прийнято судом лише за умови, якщо протягом половини строку погашення судимості особа, що має судимість, своєю зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці доведе свої виправлення. Зрозуміло, що цей чинник має оціночний характер і в кожному конкретному випадку встановлюється судом на основі ретельного і всебічного аналізу даних про поведінку особи, що має судимість.

Таким чином, для застосування ст. 91 КК необхідна сукупність умов (п. 9 пост. ПВСВУ), які складають передумову і підставу дострокового зняття судимості, після якого, так як і у разі погашення судимості, особа визнається такою, що не має судимості з усіма сприятливими для її правового статусу наслідками, що з цього випливають.

X. На завершення розглянемо питання про особливості погашення та зняття судимості стосовно осіб, які вчинили крим. правопорушення у неповнолітньому віці.

Це питання регламентоване у ст. 108 КК, згідно з ч. 1 якої воно вирішується відповідно до вимог статей 88-91 КК, але з урахуванням положень (особливостей), передбачених частинами 2 та 3 цієї статті. Із аналізу цих положень випливає:

1) питання про погашення чи зняття судимості стосовно осіб, які вчинили крим. правопорушення у віці до 18 -ти років, вирішується на підставі ст. 108 КК незалежно від того, чи досягли вони повноліття на момент його вирішення. Тобто для застосування ст. 108 КК має значення вік особи на момент вчинення крим. правопорушення, а не на час, коли виникає питання про погашення чи зняття судимості;

2) при визначення тривалості строку погашення судимості у таких осіб завжди враховуються такі показники, як: а) або тільки вид покарання, до якого були засуджені такі особи (п. 1 ч. 2 ст. 108 КК) або б) як вид покарання (позбавлення волі), так й тяжкість вчиненого злочину (саме злочину, а не крим. проступку);

3) залежно від цих показників такими, що не мають судимості визнаються:

а) особи, засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, - після виконання цього покарання, незалежно від того, чи було воно призначено за вчинення крим. проступку або злочину;

б) що стосується осіб, засуджених до позбавлення волі, то строки погашення судимості тут є диференційованими., бо їх тривалість залежить від тяжкості вчиненого злочину. Тому згідно з пп. 2-4 ч. 2 ст. 108 КК ці строки дорівнюють: одному року - за нетяжкий злочин (ч. 4 ст. 12 КК); трьом рокам - за тяжкий злочин (ч. 5 ст. 12 КК); п'яти рокам - за особливо тяжкий злочин (ч . 6 ст. 12 КК). Зазначені строки починають спливати після відбуття засудженим призначеного вироком позбавлення волі або після звільнення від його відбування;

4) дострокове зняття судимості у цих випадках згідно з ч. 3 ст. 108 КК допускається: а) лише щодо осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі б) за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, в) вчинений у віці до 18-ти років г) за тими ж самими підставами, що передбачені в ч. 1 ст. 91 КК, і д) тільки після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у пп. 3 або 4 ч. 2 ст. 108 КК.

Список літератури

1. Голіна В. В. Судимість. Харків: Харків юрид., 2006. 384 с.

2. Муратова С. О. Судимість у системі інститутів Загальної частини кримінального права України: монографія. Харків: Право, 2017. 272 с.

3. Письменський Є. О. Інститут судимості в кримінальному праві України / Є. О. Письменський; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка; [наук. ред. А. С. Беніцький]. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2008. 215 с.

4. Тютюгін В. І. Кримінальне право України. Загальна частина: посіб. для підгот. до заліків та іспитів / В. І. Тютюгін, О. Д. Комаров, М. А. Рубащенко; відп. ред. проф. В. І. Тютюгін. 4-тє вид., перероб. та допов. Харків: Право, 2021. 238 с.

Размещено на Allbest.ru