Міжнародний комерційний арбітраж: понятійні проблеми в українському праві
Значення понять "арбітраж", "арбітражний суд", "арбітражна установа" та "третейський суд", що вживаються в українському праві. Причини невідповідності їх значення у сфері міжнародного комерційного арбітражу значенню даних понять і міжнародному праві.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.08.2022 |
| Размер файла | 25,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна академія внутрішніх справ
Міжнародний комерційний арбітраж: понятійні проблеми в українському праві
Петрина Володимир Нестерович,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри економічної безпеки та фінансових розслідувань
м. Київ
Анотація
У статті розглянуто деякі понятійні проблеми українського права у сфері міжнародного комерційного арбітражу.
Зокрема, у статті досліджується значення таких понять, як «арбітраж», «арбітражний суд», «арбітражна установа» та «третейський суд», що вживаються в українському праві і, зокрема, в Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Розглядаються також проблеми співвідношення вищезазначених понять українського права з такими поняттями міжнародного права, як «arbitration», «arbitral tribunal» та «arbitral institution».
В статті досліджуються причини невідповідності значення вищезгаданих понять українського права у сфері міжнародного комерційного арбітражу значенню відповідних понять і міжнародному праві.
Також в даній роботі розглядаються деякі проблеми, пов'язані із колізією норм права, направлених на регулювання міжнародного комерційного арбітражу, з іншими нормами українського права та шляхи вирішення такою колізії.
Значна увага в статті приділяється проблемі невизначеності в українському праві такого поняття, як «арбітражна установа» (англ. arbitration institution). Частиною цієї проблеми, що є предметом розгляду в даній статті, є принципово відмінне від міжнародного права розуміння в українському праві правового статусу арбітражних установ. Зокрема, розглядається принципово відмінне визначення правого статусу такої української арбітражної установи, як Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, від, наприклад, такої центральної і провідної у світі арбітражної установи як Міжнародний комерційний арбітражний суд при Міжнародній торговельні палаті (англ. ICC International Court of Arbitration), що знаходиться у м. Париж, Франція.
Іншою значною понятійною проблемою, що розглядається в статті, є надання в українському праві таким поняттям, як інституційний арбітраж (англ. institutional arbitration) та арбітраж ad hoc (англ. ad hoc arbitration) іншого значення, ніж ці поняття мають в міжнародному праві.
Ключові слова: арбітраж, третейський суд, арбітражний трибунал, арбітражна установа, арбітражний суд.
Abstract
International commercial arbitration: conceptual problems in Ukrainian law
Petryna Volodymyr Nesterovych Candidate of Legal Sciences (Ph.D.) Associate Professor of the Economic Security and Financial Investigation Department, National Academy of Internal Affairs, 03035, Kyiv
Certain conceptual problems of Ukrainian law on international commercial arbitration are discussed there in this article.
Specifically, there is discussed the meaning of such notions as «арбітраж», «арбітражний суд», «арбітражна установа» та «третейський суд» that are used in Ukrainian law including the Law of Ukraine «On International Commercial Arbitration». There are discussed the problems on consistency of the said Ukrainian notions with such relevant notions of international law as «arbitration», «arbitral tribunal» and «arbitral institution» as well.
The reasons of inconsistency of the meaning of the said Ukrainian law notions in the sphere of international commercial arbitration with the meaning of respective notions of international law are analyzed in this paper as well.
Also in this article there are considered some problems related to conflict of the norms of Ukrainian law aimed to regulate international commercial arbitration with other norms of Ukrainian law and the ways to solving these problems.
Significant attention in this article is given to the problem of ambiguity in Ukrainian law of the notion «arbitration institution». Essential part of the above problem discussed herein is the principle difference in understanding of the legal status of arbitration institutions between Ukrainian and international law. Particularly, it is considered the fundamental difference in the legal status of the International Commercial Arbitration Court at the Ukrainian CCI and, for instance, the ICC International Court of Arbitration, the world's leading arbitration institution.
Another significant conceptual problem of Ukrainian law discussed in this paper is the problem of giving to the notions «institutional arbitration» and «ad hoc arbitration» the different meaning than these notions have in international law.
Keywords: arbitration, arbitral tribunal, arbitral institution, court of arbitration
Основна частина
Постановка проблеми. Арбітраж є найбільш поширеним способом вирішення зовнішньоекономічних спорів. У цьому зв'язку важливо, щоб норми, які регулюють відносини у сфері міжнародного комерційного арбітражу, в усіх країнах світу були гармонізовані для того, щоб суб'єкти міжнародних комерційних відносин будь-яких країн, вдаючись до арбітражу для вирішення спорів між ними, однаково розуміли ці норми в силу їх уніфікованості.
Необхідність гармонізації усіма країнами світу законодавства про міжнародний комерційний арбітраж визнана в документах Організації Об'єднаних Націй, зокрема в резолюції Генеральної Асамблеї ООН №40/72 від 11.12.1985 р., якою було схвалено Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж (англ. UNCITRAL Model Law on International Commercial Arbitration), розроблений Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL), та рекомендовано усім країнам-членам ООН врахувати положення цього типового закону з метою уніфікації законодавства цих країн з міжнародного комерційного арбітражу.
На підставі вищезазначеної резолюції Генеральної Асамблеї ООН практично кожна країна-член ООН прийняла свій власний закон про міжнародний комерційний арбітраж, в основу якого було покладено вищезгаданий Типовий закон Юнсітрал про міжнародний комерційний арбітраж. Україна 24 лютого 1994 року також прийняла такий закон, а саме Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», зазначивши в його преамбулі, що «цей Закон… враховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України, а також в типовому законі, прийнятому в 1985 році Комісією ООН з права міжнародної торгівлі і схваленому Генеральною Асамблеєю ООН для можливого використання державами у своєму законодавстві».
Проте, прийнявши Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Україна все ж таки не в достатній мірі досягла цілей гармонізації свого законодавства про міжнародний комерційний арбітраж з нормами міжнародного права. Норми Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» часом суттєво відрізняються від положень, передбачених Типовим Законом Юнсітрал про міжнародний комерційний арбітраж, і головним чином це стосується термінології, що застосовується в ЗУ про МКА. Навіть саме поняття «арбітраж» в ЗУ про МКА концептуально відрізняється від поняття «арбітраж» (англ. arbitration), що застосовується в актах міжнародного права та права економічно розвинутих країн.
Такий стан речей в українському законодавстві про міжнародний комерційний арбітраж, яке є частиною законодавства України з врегулювання господарських спорів, призводить до того, що Україна займає нижні сходинки у відповідних світових рейтингах. До того ж, завдяки цій проблемі українські юристи, що набувають знань про міжнародний комерційний арбітраж виключно з українських джерел (та інших джерел з пострадянських країн), зазвичай не цілком адекватно розуміють суть та механізм міжнародного комерційного арбітражу, що відбувається поза межами України та пострадянських країн.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Темі міжнародного комерційного арбітражу присвячені роботи низки українських правознавців, серед яких К.Вітман, А. Довгерт, В. Кисіль, В. Комаров, В. Луць, О. Перееверзнєва, І. Побірченко, М. Приходько, І. Проценко, Ю. Рилач, А.Цірат, Г.Цірат, Ю. Шемшученко та інші. Проте, ці роботи носять головним чином описовий характер, ознайомлюючи читачів з українською концепцією міжнародного комерційного арбітражу, з нормами українського законодавства про міжнародний комерційний арбітраж та джерелами міжнародного права у цій сфері. В українській літературі не проводився аналіз на відповідність понять і термінів, що використовуються в українському законодавстві про міжнародний комерційний арбітраж, поняттям і термінам, що
використовуються у відповідних актах міжнародного права.
Мета статті - висвітлення певних відмінностей в понятійному апараті у сфері міжнародного комерційного арбітражу, що існують між українським правом та міжнародним правом, та причин, що породили ці відмінності.
Виклад основного матеріалу. В міжнародному праві та праві економічно розвинутих країн поняття «арбітраж» (англ. arbitration; франц. arbitrage) визначається, як «спосіб вирішення спорів із залученням однієї або більшої кількості нейтральних третіх осіб, які зазвичай визначаються за домовленістю сторонами спору та чиє рішення є обов'язковим до виконання» [1, С. 100].
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» міжнародний комерційний арбітраж - це «будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки N1 і №2 до цього Закону)» [2].
В одному цьому визначені міжнародного комерційного арбітражу, що дається в статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», міститься низка положень, які суперечать як нормам міжнародного права, так і деяким нормам національного права України.
Так, по-перше, арбітраж з зазначеному вище законі визначається як певна організаційна структура, а саме третейський суд. В той час, як в міжнародному праві і в праві економічно розвинутих країн арбітраж (французькою - arbitrage, англійською - arbitration) не є якоюсь організацією («постійно діючою, чи такою, що утворюється спеціально для розгляду окремої справи») [2], а є ніщо інше, як «спосіб вирішення спорів» [1, С. 100], тобто є певним процесом. У цьому зв'язку арбітраж не може утворюватися, він здійснюється.
По-друге, згідно з міжнародним правом не існує будь-яких арбітражних установ (англ. arbitration institutions), що розглядають і вирішують міжнародні комерційні спори (ні постійно діючих, ні таких, що утворюються спеціально для розгляду окремої справи), як про це йдеться в статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». «Комерційний арбітраж є приватною формою розгляду та прийняття обов'язкових рішень з вирішення спорів, що здійснюється неупередженим трибуналом, утвореним за згодою сторін спору… Арбітраж, зазвичай, здійснюється одним або трьома арбітрами, які в будь-якому випадку іменуються арбітражним «трибуналом» [3, С. 2].
Арбітражні установи (англ. arbitration institutions), центральною і найбільш відомою з яких є Міжнародний комерційний арбітражний суд при Міжнародній торгівельній палаті (англ. International Court of Arbitration of the International Chamber of Commerce), згідно з міжнародним правом та правом економічно розвинутих країн не розглядають і не вирішують міжнародні комерційні спори. Ці організації тільки надають платні послуги з адміністрування арбітражу, тобто послуги з організації та проведення міжнародного комерційного арбітражу. Розглядають і вирішують міжнародні комерційні спори, зокрема приймають арбітражні рішення, арбітражні трибунали (англ. arbitral tribunals), про які, на превеликий подив, в українському законодавстві, направленому на регулювання суспільних відносин з міжнародного комерційного арбітражу, взагалі не згадується. Так, наприклад, в статті 1 Арбітражного регламенту Міжнародної торговельної палати (англ. ICC Arbitration Rules) чітко зазначено, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Міжнародній торгівельній палаті «не вирішує спори. Він адмініструє вирішення спорів, яке здійснюється арбітражними трибуналами» [4]. Так само в статті 2 Додатку І до Регламенту Арбітражного інституту при Торговій палаті Стокгольму (надалі - «ТПС») зазначається, що «ТПС сам не вирішує спори. Функцією ТПС є: (і) адмініструвати внутрішні та міжнародні спори згідно з Арбітражним регламентом ТПС чи з іншими процедурами чи правилами, на які погодились сторони спору; та (іі) надавати інформацію стосовно питань щодо арбітражу та медіації» [5, С. 32].
В міжнародному праві арбітраж, в якому (за рішенням сторін міжнародного комерційного спору) певна арбітражна установа (англ. arbitral institution) надає платні послуги з адміністрування арбітражу, називається інституційним арбітражем (англ. institutional arbitration) [3, С. 13]. Арбітраж, в якому певна арбітражна установа (англ. arbitral institution) не надає послуги з адміністрування арбітражу, називається арбітражем ad hoc (англ. ad hoc arbitration) [З, С. 48].
Також треба зауважити, що «спеціально для розгляду окремої справи» ніяких арбітражних установ не утворюється, не дивлячись на те, що говориться в статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Для вирішення міжнародного комерційного спору як шляхом інституційного арбітражу, так і шляхом арбітражу ad hoc, завжди тимчасово утворюється арбітражний трибунал. Як уже зазначалося, «арбітраж, зазвичай, здійснюється одним або трьома арбітрами, які в будь-якому випадку іменуються арбітражним «трибуналом» [3, С. 2].
У цьому зв'язку треба звернути увагу на те, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України також відноситься до арбітражних установ. Проте, не дивлячись на міжнародне право і міжнародну практику та керуючись вищезазначеним хибним визначенням поняття «арбітраж», що міститься в Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж», в Положенні про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, що є Додатком №1 до вищезазначеного закону, мова йде про те, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України вирішує міжнародні комерційні спори. Так, зокрема в частині другій пункту 2 зазначеного положення говориться, що «Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу…» [6]. Таким чином, можемо бачити різницю: Міжнародний комерційний арбітражний суд при Міжнародній торгівельній палаті та інші арбітражні установи розвинутих країн світу не вирішують міжнародні комерційні спори, а тільки надають послуги з адміністрування арбітражу, а Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України - вирішує.
По-третє, положення статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (« «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд)…» [2]), згідно з якими поняття «міжнародний комерційний арбітраж» і «третейський суд» розглядаються як синоніми, вступає в колізію з нормами Закону України «Про третейські суди», який є спеціальним законом для визначення порядку утворення та діяльності третейських судів в Україні.
Так, стаття 6 Закону України «Про третейські суди» зазначає, що «Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:… 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України» [7]. Враховуючи те, що міжнародний комерційний арбітраж за визначенням передбачає участь у спорі сторони, що є нерезидентом (бо інакше він би не був міжнародним), то є очевидним, що згідно із Законом України «Про третейські суди» третейські суди не можуть розглядати міжнародні комерційні спори шляхом міжнародного комерційного арбітражу, і, відповідно, є очевидним те, що міжнародний комерційний арбітраж та третейський суд є не тотожними поняттями, не дивлячись на те, що це зазначено в статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Адже, для визначення порядку утворення та діяльності третейських судів в Україні спеціальним законом є саме Закон України «Про третейські суди» і, таким чином, за правилами вирішення колізій між нормами права норми саме цього закону мають застосовуватись при вирішені питання чи можуть третейські суди розглядати міжнародні комерційні спори шляхом міжнародного комерційного арбітражу і, відповідно, чи є поняття «третейський суд» та поняття «міжнародний комерційний арбітраж» тотожними.
Висновки. Значення поняття «арбітраж» (англ. arbitration) в українському праві суттєво відрізняється від значення цього поняття в міжнародному праві та праві економічно розвинутих країн.
Першопричиною такої відмінності є те, що в українському праві до цього часу послуговуються визначенням арбітражу, взятим із радянського права, не дивлячись на те, що радянське поняття арбітражу і поняття арбітражу в міжнародному праві гуртуються на принципово різних концепціях. Так, якщо в міжнародному праві міжнародним комерційним арбітражем називається виключно спосіб вирішення спорів між суб'єктами господарювання-особами приватного права, кваліфікуючою ознакою якого є не залучення до цього процесу державних органів, то в Радянському Союзі суб'єкти господарювання були особами публічного права і спори між ними вирішувала держава в особі системи спеціальних органів, які називалися державним арбітражем, або просто «арбітражем». Таким чином, в українській юридичній літературі, так само як і в радянській, ігноруючи відповідні положення міжнародного права, до цього часу «терміном «арбітраж» позначають три взаємопов'язаних поняття, які відображують різні аспекти цього явища: по-перше, під міжнародним комерційним арбітражем розуміють орган, завданням якого є вирішення міжнародних комерційних спорів; по-друге, цей термін означає процедуру (механізм, порядок) вирішення спорів; по-третє, міжнародним комерційним арбітражем називають конкретний склад арбітражу, що вирішує певний спір» [8]. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України був побудований, виходячи саме з такого пострадянського розуміння міжнародного комерційного арбітражу. І, таким чином, на подив міжнародній юридичній спільноті, він став особою публічного права, яка вирішує міжнародні комерційні (зовнішньоекономічні) спори, замість того, щоб бути арбітражною установою (англ. arbitral institution), тобто особою приватного права, яка не вирішує міжнародні комерційні спори, а лише надає послуги з адміністрування арбітражу, як, скажімо, Міжнародний комерційний арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті та усі інші арбітражні установи (незалежно від того, як вони називаються: суди, центри, асоціації тощо) економічно розвинутих країн.
В той же час, в міжнародному праві:
1) для позначення відповідного способу вирішення спорів вживається термін «арбітраж» (англ. arbitration);
2) не існує «органу, завданням якого є вирішення міжнародних комерційних спорів», а існують лише арбітражні установи (англ. arbitral institutions), які за згодою сторін спору можуть надавати їм послуги з адміністрування арбітражу. В міжнародному праві термін «арбітраж» (англ. arbitration) ніколи не використовується для позначення терміну «арбітражна установа» (англ. arbitral institution), так як цими термінами позначаються два цілком різних поняття;
3) конкретний склад арбітрів, що вирішує певний спір, називається арбітражним трибуналом (англ. arbitral tribunal). В міжнародному праві термін «арбітраж» (англ. arbitration) ніколи не використовується для позначення терміну «арбітражний трибунал» (англ. arbitral tribunal), так як цими термінами позначаються два цілком різних поняття.
Така невідповідна інтерпретація поняття «міжнародний комерційний арбітраж» в українському праві призводить до того, що українські юристи, що набували свої знання про міжнародний комерційний арбітраж виключно із положень українського права, зазвичай, не адекватно розуміють такий інститут міжнародного права, як міжнародний комерційний арбітраж, і, як правило, не готові до самостійного ведення комерційних арбітражних справ поза межами України. Приведення положень українського права про міжнародний комерційний арбітраж у відповідність до положень міжнародного права, на нашу думку, вирішило би цю проблему.
Література
арбітраж міжнародний право
1. Black's Law Dictionary (7th ed.). (1999). St. Paul, MN: West Publishing Co.
2. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4002-12.
3. Latham & Watkins. Guide to International Arbitration. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.lw.com/thoughtleadership/guide-to-international-arbitration-2017.
4. ICC Arbitration Rules. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://iccwbo.org/dispute-resolution-services/arbitration/rules-of-arbitration/#article_1.
5. Arbitration Rules of the Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://sccinstitute.com/media/1407444/ arbitrationrules_ eng_2020.pdf.
6. Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово - промисловій палаті України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4002-12#Text.
7. Закон України «Про третейські суди». [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 1701-15#Text.
8. Міжнародне приватне право. Особлива частина: підручник / за ред. А.С. Довгерта, В.І. Кисіля. - Київ: Правова єдність, 2013. - 399 с. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/1728092456831/pravo/mizhnarodniy_komertsiyniy_arbitrazh.
References
1. Black's Law Dictionary (7th ed.). (1999). St. Paul, MN: West Publishing Co.
2. Zakon Ukrainy «Pro mizhnarodny comerciyny arbitrazh» [The Law of Ukraine «On international commercial arbitration»]. (n.d.). zakon4.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4002-12 [in Ukrainian].
3. Latham & Watkins. Guide to International Arbitration. Retrieved from: https://www.lw.com/thoughtleadership/guide-to-international-arbitration-2017.
4. ICC Arbitration Rules. Retrieved from https://iccwbo.org/dispute-resolution-services/arbitration/rules-of-arbitration/#article_1.
5. Arbitration Rules of the Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce. Retrieved from https://sccinstitute.com/media/1407444/arbitrationrules_eng_2020.pdf.
6. Polozhenia pro Mizhnarodny comerciyny arbitrazhny sud pry Torgovo-promyslovy palati Ukrainy [The Regulation of Ukraine On International commercial arbitration court at the Trade and Industry Chamber of Ukraine]. (n.d.). zakon4.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4002-12#Text [in Ukrainian].
7. Zakon Ukrainy «Pro treteysky sudy [The Law of Ukraine «On treteysky courts»]. (n.d.). zakon4.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#Text [in Ukrainian].
8. Dovgert A.S., Kysyl V.I. (Ed.). (2013). Mizhnarodnepryvatnepravo. Osoblyva chastyna [International private law. Special part]. Kyiv: Pravova Yednist. Retrieved from http://pidruchniki.com/1728092456831/pravo/mizhnarodniy_komertsiyniy_arbitrazh [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття міжнародного комерційного арбітражу. Категорії спорів та законодавче регулювання діяльності Міжнародного комерційного арбітражного суду України. Міжнародні конвенції, що регулюють комерційний арбітраж, та документи ненормативного характеру.
контрольная работа [32,6 K], добавлен 14.02.2011Арбітраж як спосіб вирішення цивільно-правових спорів в міжнародному праві. Класифікація арбітражних органів. Лондонська асоціація морських арбітрів. Переваги арбітражного розгляду спорів. Морські арбітражні комісії при ТПП України і Російської Федерації.
курсовая работа [52,7 K], добавлен 27.03.2013Інститут третейського суду в Римському праві та Середньовіччі. Порядок включення правил ІНКОТЕРМС у договір купівлі-продажу між суб'єктами підприємницької діяльності. Арбітражна угода - засіб законного вирішення спорів міжнародним комерційним арбітражем.
контрольная работа [28,5 K], добавлен 05.10.2012Поняття договору купівлі-продажу. Сторони та предмет як елементи договору. Правове регулювання строків у договорах купівлі-продажу в українському та європейському праві: порівняльний аналіз. Відмежування договору міжнародної купівлі-продажу продукції.
курсовая работа [57,4 K], добавлен 20.10.2012Поняття юридичної особи в міжнародному приватному праві. Види об'єднань господарських товариств в країнах континентальної Європи і Великобританії. Підстави допуску іноземної особи до здійснення підприємницької діяльності на території іншої країни.
курсовая работа [33,9 K], добавлен 01.04.2011Поняття та особливості шлюбу у міжнародному приватному праві. Джерела колізійного регулювання сімейних відносин за участю іноземного елементу. Основні колізійні проблеми шлюбно-сімейних відносин: питання укладення та шлюбу, визнання його недійсним.
курсовая работа [42,4 K], добавлен 23.12.2014Поняття і значення представництва у цивільному праві. Вивчення підстав його виникнення і основних видів: за законом, за довіреністю, комерційного представництва. Повноваження та межі для вчинення повноважень представника. Види, форма та строк довіреності.
курсовая работа [55,8 K], добавлен 10.10.2010Визначення необхідності інституту правонаступництва в праві. Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів та державної власності. Припинення існування СРСР та вирішення питання про правонаступництво. Особливості правонаступництва України.
курсовая работа [35,2 K], добавлен 14.04.2010Поняття нейтралітету у міжнародному праві та його форми. Нейтралітет як вид статусу держави в міжнародно-правових відносинах, а також стратегія зовнішньополітичної діяльності України. Вибір кращої моделі забезпечення національної безпеки України.
дипломная работа [84,2 K], добавлен 22.12.2012Підходи щодо тлумачення оціночних понять у праві. Аналіз поняття "грубе порушення трудових обов’язків", конкретизація його значення, застосування його на практиці. Включення оціночних понять у норми законодавства про працю. Правила етичної поведінки.
статья [25,2 K], добавлен 17.08.2017Поняття та характеристика інституту співучасті у вчиненні злочину у кримінальному праві, його форми. Підвищена суспільна небезпека злочинів, вчинених спільно декількома особами. Види співучасників у кримінальному праві України, Франції, Англії та США.
реферат [46,6 K], добавлен 14.01.2011Аналіз і характеристика поняття "суддівський розсуд" у кримінальному праві, що є правозастосовною інтелектуально-вольовою діяльністю судді, яка є передбаченою законодавством мірою свободи вибору одного з варіантів рішення в кримінальному провадженні.
статья [22,7 K], добавлен 17.08.2017Поняття, природа та функції колізійної норми, її специфіка як засобу подолання конфліктів у праві, що виявляється насамперед у функціях права та в їх системі й структурі. Основні частини колізійної норми та її класифікація за певними критеріями.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 26.11.2014Загальні принципи права. Класифікація загальних принципів сучасного міжнародного права. Приклади застосування принципів в міжнародно-правотворчій діяльності міжнародних організацій. Регулювання співробітництва між державами. Статут Міжнародного суду.
реферат [19,5 K], добавлен 09.10.2013Поняття і зміст міжнародного приватного права. Вчення про колізійні та матеріально-правові норми. Правове становище юридичних і фізичних осіб. Регулювання шлюбно-сімейних та трудових відносин в міжнародному приватному праві. Міжнародний цивільний процес.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 02.11.2010Історико-правові передумови становлення судового прецеденту в англійському праві. Характеристика і види судового прецеденту. Судова система Великої Британії, співвідношення закону і прецеденту. Місце і роль прецеденту в сучасному англійському праві.
курсовая работа [35,5 K], добавлен 07.10.2010Суть та значення позову в адміністративному процесуальному праві. Співвідношення понять "позов" і "позовна заява". Елементи адміністративного позову: предмет, підстава, кваліфікація, зміст та сторони позову. Види позовів в адміністративному судочинстві.
курсовая работа [43,8 K], добавлен 24.11.2010Юридична природа інституту визнання та виконання рішень іноземних судів в сучасному міжнародному праві. Співвідношення понять "визнання" та "виконання" іноземних судових рішень. Судова процедура визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.
дипломная работа [163,5 K], добавлен 07.10.2010Поняття та предмет науки міжнародного приватного права. Система міжнародного приватного права як юридичної науки. Засновники доктрини міжнародного приватного права. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних країн.
реферат [30,3 K], добавлен 17.01.2013Засоби правового захисту прав і інтересів суб'єктів ЗЕД. Компетенції господарських судів у справах за участю іноземних організацій. Вимоги до арбітражної угоди. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражного суду. Виконання іноземних судових рішень.
реферат [26,2 K], добавлен 07.06.2010
