Особливості проведення окремих процесуальних дій та прийняття рішень під час розслідування зловживання владою або службовим становищем суддею в ході здійснення правосуддя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІПФПНП Львівського державного університету внутрішніх справ

Особливості проведення окремих процесуальних дій та прийняття рішень під час розслідування зловживання владою або службовим становищем суддею в ході здійснення правосуддя

Борусовський Михайло Володимирович,

аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету №1

м. Львів

Анотація

Наукову статтю присвячено особливостям щодо проведення окремих процесуальних дій та прийняття рішень під час розслідування зловживання владою або службовим становищем суддею під час здійснення правосуддя. Встановлено, що ці особливості пов'язані зі специфічними гарантіями незалежності і недоторканності суддів, що установлені законом, які також поширюються на присяжних, під час виконання ними обов'язків, пов'язаних із здійсненням правосуддя. Проведено ґрунтовний аналіз підслідності кримінальних правопорушень, що можуть вчинятися суддями. Встановлено, що вчинення злочинів суддями, належить до підслідності Державного бюро розслідувань, крім випадків вчинення ними злочинів, підслідних детективам Національного антикорупційного бюро України. Запропоновано, включити до переліку спеціальних суб'єктів, щодо яких здійснюється досудове розслідування слідчими Державного бюро розслідувань, присяжних, у випадку здійснення ними обов'язків у суді, за винятком вчинення ними злочинів, підслідних Національного антикорупційного бюро України. З цією метою, запропоновано внести законодавчі зміни до ч. 4 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України. На підставі аналізу судових рішень судів різних інстанцій, наголошено на необхідності письмового повідомлення про підозру та його вручення Генеральним прокурором або його заступником. Встановлено, що затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом, що здійснюється за згодою Вищої ради правосуддя. Розглянуто, що суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі рішення Вищої ради правосуддя. Досліджено порядок отриманням дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно судді, різних судових інстанцій, зокрема суду першої, апеляційної інстанції, Верховного суду України та Вищого антикорупційного суду України.

Ключові слова: розслідування, кримінальне провадження, вирок, рішення, ухвала, постанова.

Abstract

процесуальний суддя влада недоторканність

Borusovskiy Mykhailo Volodymyrovych Post-graduate student of the Department of Criminal Procedure and Criminology, Faculty №1 IPFPNP Lviv State University of Internal Affairs, Gorodotskaya St., 26, Lviv

Features of conducting certain procedural actions and decision-making during investigation of abuse of power or official status

The scientific article is devoted to the peculiarities of conducting certain procedural actions and decision-making during the investigation of abuse of power or official position by a judge in the administration of justice. It is established that these features are related to the specific guarantees of independence and inviolability of judges established by law, which also apply to jurors in the performance of their duties related to the administration of justice. A thorough analysis of the investigation of criminal offenses that may be committed by judges. It is established that the commission of crimes by judges belongs to the jurisdiction of the State Bureau of Investigation, except for cases of crimes committed by them under the investigation of detectives of the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine. It is proposed to include jurors in the list of special subjects subject to pre-trial investigation by investigators of the State Bureau of Investigation, in case they perform their duties in court, except for crimes committed by them under investigation by the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine. To this end, it is proposed to make legislative changes to Part 4 of Art. 216 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. Based on the analysis of court decisions of courts of various instances, it is emphasized the need for written notification of suspicion and its delivery by the Prosecutor General or his deputy. It is established that the detention of a judge or his detention or arrest is carried out w ith the consent of the High Council of Justice. It is considered that a judge may be temporarily suspended from the administration of justice for a period not exceeding two months in connection with criminal prosecution on the basis of a decision of the High Council of Justice. The procedure for obtaining permission to conduct covert investigative (investigative) actions against a judge, various courts, including the court of first, appellate instance, the Supreme Court of Ukraine and the Supreme Anti-Corruption Court of Ukraine has been studied.

Keywords: investigation, criminal proceedings, abuse, power, service opinion, judge.

Основна частина

Постановка проблеми. Аналіз положення законодавства щодо притягнення судді (суддів) до кримінальної відповідальності вказує на наявність специфічних процедур при проведенні досудового розслідування кримінальних правопорушень, які ними вчиняються. Дане положення стосується і розслідування зловживання владою або службовим становищем суддею під час здійснення правосуддя. Особливі процедури проведення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень стосовно судді, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом (далі - КПК) України, Законами України (далі - ЗУ) та підзаконними нормативно правовими актами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження різноманітних аспектів розслідування кримінальних правопорушень зробили такі вчені, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, М.В. Салтевський, В.В. Тіщенко, К.О. Чаплинський, В.Ю. Шепітько, Б.В. Щур, О.О. Юхно та ін.

Інститут кримінальної відповідальності суддів за злочини проти правосуддя досліджували: С.Є. Дідик, Н.Д. Квасневська, А.Ю. Карташов, В.В. Кузнєцов, А.В. Тітова, Ю.І. Кулешов, Т.О. Кошаєва, М.С. Пономарьова, А.В. Щасний, В.І. Тютюгін, М.І. Хавронюк та інші науковці.

Що стосується окремих питань криміналістичного забезпечення розслідування зловживання владою або службовим становищем суддею, то свої праці присвятили: Д.А. Бондаренко, М.А. Погорецький, Н.П. Сиза, М.В. Шепітько, Р.М. Шехавцов та інші.

Дані дослідження є цінними для формування основ методики розслідування зловживання владою або службовим становищем суддею під час здійснення правосуддя, проте є необхідність у детальнішому розгляді особливостей проведення окремих процесуальних дій та прийняття рішень під час розслідування цього виду кримінального правопорушення.

Виклад основного матеріалу. Щодо наявності спеціальних кримінальних процесуальних процедур, на думку М.В. Шепітька, саме вони вказують на нерівність суддів, які підозрюються у вчиненні злочину, в порівнянні з іншими підозрюваними. При цьому необхідно вказати на те, що така необхідність викликана подоланням суддівської недоторканності та імунітету, що диктується статусом суддів і дозволяє бути незалежними при винесенні рішень. Наявність спеціальних процедур щодо пред'явлення підозри судді та судді Конституційного Суду України, їх затримання або обрання запобіжного заходу вказує на порушення принципу рівності перед законом і судом. Це порушення принципу рівності є наслідком специфічного статусу судді, наявності складної процедури призначення на цю посаду, а також наявності суддівської недоторканності. [1, с. 107].

З метою деталізації щодо останніх, розглянемо детальніше специфічний процесуальний статус судді, який у широкому значенні цього слова, полягає у суддівській недоторканості. Поняття суддівської недоторканності розкривається у ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якому вказується, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку [2]. Вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України є безумовною підставою притягнення судді до кримінальної відповідальності.

Для з'ясування особливостей розслідування зловживання владою або службовим становищем суддею в ході здійснення правосуддя, перш за все необхідно встановити те, слідчий якого органу повинен його проводити. Згідно п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України, слідчі органів ДБР, здійснюють досудове розслідування злочинів, учинених суддею, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Так, детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206"², 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366"¹, 368, 368"⁵, 369, 369"², 410 Кримінального кодексу України (ч. 5 ст. 216 КПК України), у разі його вчинення суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді) (абз 4 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України).

Таким чином, у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України суддею, таке підслідне слідчим Державного бюро розслідувань (далі - ДБР). Якщо суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), поряд із злочином, передбаченим ст. 364 КК України, вчинено інші злочини, передбачених ст. ст. 191, 206»

², 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366"¹, 368, 368"⁵, 369, 369"², 410 КК України, котрі підслідні НАБУ, у такому разі, згідно абз. 1 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами НАБУ, своєю постановою може віднести кримінальне провадження до підслідності НАБУ, якщо відповідним злочином заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків трьох і більше осіб.

Окрім цього, детективи НАБУ, за рішенням директора НАБУ та за погодженням із прокурором спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) України, можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів (абз. 1 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України). Тому, логічним є висновок про те, що у разі вчинення суддею іншого кримінального правопорушення, в сукупності із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження, рішення щодо визначення підслідності такого кримінального провадження буде приймати прокурор, що здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, який своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів (ч. 10 ст. 216 КПК України).

Тому, у разі початку досудового розслідування щодо судді у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, за наявності додаткової кваліфікації особливої частини КК України, таке, згідно правил персональної підслідності, буде розслідуватися слідчими ДБР.

Наступним, слід визначити особливості повідомлення про підозру та його вручення судді. Розділом 37 КПК України врегульовано питання кримінального провадження щодо окремої категорії осіб, зокрема мова йде також про суддів та суддів Конституційного Суду України. У цих ситуаціях судді або судді Конституційного Суду України письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором або його заступником (ст. 481 КПК України). Дане питання останнім часом набрало актуальності, адже, прокурори подекуди використовують можливість доручити вручення повідомленні про підозру слідчому, що здійснює досудове розслідування.

Так, вироком Святошинського РС м. Києва від 08.04.2016 року винесено виправдувальний вирок відносно судді, через допущені процесуальні порушення під час повідомлення судді про підозру в учиненні цього злочину. Суд дійшов висновку, що таку підозру за чинним законодавством мав здійснювати заступник Генерального прокурора України. Суд визнав суддю невинуватим через те, що це порушення у процедурі повідомлення про підозру призвело до неповного досудового розслідування та порушення процесуального закону. Таким чином, є наявним приклад некомпетентного проведення досудового розслідування та порушень процесуальних норм, що призвело до неможливості проведення повного та всебічного розслідування кримінального провадження та доведення вини судді, що обвинувачувався у постановленні завідомо неправосудної постанови [3].

На противагу даному рішенню, слід навести рішення Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 2 квітня 2018 року [4]. У рішенні суд вказав, про те, що не заслуговують на увагу доводи позивача щодо не набуття ним статусу підозрюваного в рамках кримінального провадження, та відсутність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, з посиланням на ті обставини, що повідомлення про підозру вручено не особисто Генеральним прокурором чи його заступником, а прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді САП. Судом констатовано, що наведені норми права не містять вимоги щодо вручення письмового повідомлення про підозру професійному судді особисто Генеральним прокурором України або його заступником, а тому доводи позивача в цій частині не заслуговують на увагу.

Проте, заслуговує уваги окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду України на рішення Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 2 квітня 2018 року, які не погодились із даним рішенням, та виклали окрему думку, в якій заразом і розтлумачили норми КПК, розуміння яких на практиці виявилося вкрай неоднозначним. В окремій думці зазначено, що «той прокурор, який склав повідомлення або його погодив, повинен довести процедуру повідомлення до логічного завершення - сповістити про своє обґрунтоване припущення про вчинення кримінального правопорушення певну особу. Здійснення повідомлення про підозру особам, вказаним у главі 37 КПК, не входить до кола повноважень слідчого або іншого прокурора, а отже, не може бути їм доручене в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК. Генеральний прокурор або його заступник не вправі давати доручення про здійснення письмового повідомлення про підозру судді іншим службовим особам. Це виняткове повноваження генерального прокурора або його заступника. Повідомлення про підозру судді має підписати і вручити саме генеральний прокурор або його заступник. Вручення повідомлення про підозру іншим прокурором є врученням його неналежною (неуповноваженою) особою і не має своїм наслідком залучення судді до участі у кримінальному провадженні як підозрюваного» [5].

Аналогічну позицію окремій думці суддів, відображено у рішенні Касаційного кримінального суду від 19.02.2019 року [6], звернув увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК повідомлення судді про підозру і її вручення здійснюється лише

Генеральним прокурором або його заступником. Вказана вимога зумовлена особливим статусом суддів і є гарантією їхньої незалежності та імунітету.

Що стосується останніх судових рішень, то згідно вироку Вишгородського районного суду Київської області від 15 січня 2020 року [7], судом констатовано порушення норм процесуального законодавства в частині повідомлення про підозру судді у вчиненні кримінального правопорушення, так як на момент складання та підписання письмового повідомлення про підозру ОСОБА_2, останній був і є до цього часу професійним суддею, а відтак, відповідно до положень ст. 481 КПК України повноваження щодо здійснення письмового повідомлення про підозру надаються Генеральному прокурору або його заступнику, тобто вказані конкретно визначені КПК України посадові службові особи, і цей перелік є виключним.

Вручення вказаного повідомлення про підозру Генеральний прокурор, всупереч вимогам ст. ст. 480, 481 КПК України, доручив слідчому групи слідчих в даному кримінальному провадженні, яке останній виконав 13.02.2015. Проте, судом констатовано, що Генеральний прокурор або його заступник не можуть передати такі повноваження слідчому, або іншому прокурору також через те, що згідно із ч. 4 ст. 22, абз. 1 ч. 1 ст. 277, ч. 1 ст. 278 КПК України слідчий має право вручати складене виключно ним самим і погоджене з прокурором повідомлення про підозру.

Наступною процесуальною дією, що слід розглянути є затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом, що здійснюється за згодою Вищої ради правосуддя. Також, суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи, за винятком: 1) якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв'язку з таким діянням; 2) затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збере-ження доказів цього злочину. Суддя має бути негайно звільнений, якщо мета такого затримання (попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину) досягнута (ст. 482 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» [8], суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

Існує також певна проблематика із отриманням дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) стосовно судді, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України. Зважаючи на те, що ч. 2 ст. 247 КПК України, передбачено, питання щодо розгляду клопотань про надання дозволу на проведення НСРД щодо суддів, та/або у приміщеннях судових органів, що може здійснюватися слідчим суддею відповідного апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, здійснюється слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Прикладом судової практики щодо отримання дозволу про проведення негласних заходів щодо судді є вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.04.2015 року [9]. В ході документування протиправних дії судді проводилися оперативно - розшукові заходи. Для отримання дозволу на їх проведення, працівники правоохоронних органів зверталися із поданням у Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ (що на той час виконував роль суду касаційної інстанції), котрий скерував подання до Чернівецького апеляційного суду, судді якого задовольнили подання про проведення відповідних заходів щодо судді Червоноградського міськрайонного суду Львівської області. Тому, на нашу думку, за аналогією, клопотання про проведення НСРД, стосовно судді суду першої та апеляційної інстанції у кримінальному провадження за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК України, повинно бути адресоване до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду України, судді котрого визначать відповідний апеляційний суд поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, що здійснюватиме розгляд такого клопотання.

Слід також відзначити, що на даний час у КПК України, дещо неочевидними є питання щодо порядку розгляду клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо суддів Верховного суду та Вищого антикорупційного суду. На нашу думку, клопотання про проведення НСРД, стосовно судді Верховного суду України, що також включає суддю суду касаційної інстанції, слід подавати до Апеляційної палати ВАСУ.

Відповідно, розгляд клопотання про проведення НСРД стосовно судді ВАСУ, на нашу думку, слід здійснювати, відштовхуючись від правила, передбаченого абз. 7 ч. 1 ст. 34 КПК України. Відповідно до нього, у разі якщо обвинувачений чи потерпілий є або був суддею чи працівником апарату Вищого антикорупційного суду і кримінальне провадження належить до підсудності цього суду, таке кримінальне провадження у першій інстанції здійснює апеляційний суд, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, і в такому разі ухвалені судові рішення оскаржуються в апеляційному порядку до апеляційного суду, який визначається колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Враховуючи це, клопотання про проведення НСРД стосовно судді ВАСУ слід скеровувати до апеляційного суду м. Києва.

На нашу думку, розглянуті нами особливості щодо прийняття процесуальних рішення та здійснення дій, поширюється також і на присяжних, адже відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» [8], на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя. Це насамперед пов'язано із особливим порядком притягнення їх до відповідальності (п. 1 ч. 5 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Висновки. Таким чином, проведений нами аналіз засвідчує наявність специфічних особливостей щодо проведення окремих процесуальних дій та прийняття рішень під час розслідування зловживання владою або службовим становищем суддею в ході здійснення правосуддя. Ці особливості пов'язані зі специфічними гарантіями незалежності і недоторканності суддів, що установлені законом, які також поширюються на присяжних, під час виконання ними обов'язків, пов'язаних із здійсненням правосуддя.

Література

1. Шепітько М.В. Проблеми розслідування постановления суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. / редкол.: В. І. Борисов та ін. Харків: Право, 2017. Вип. 34. С. 102-117.

2. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII. URL: https://zakon.rada.gov. Ua/l aws/show/1402-19

3. Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08.04.2016 року. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/57021853

4. Рішення від 2 квітня 2018 року №800/536/17. Верховний Суд. Касаційний адміністративний суд. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73249693

5. Судді ВП ВС висловились стосовно порядку повідомлення про підозру спецсуб'єктам. URL: https://sud.ua/ru/news/publication/130522-suddi-vp-vs-vislovilis-stosovno-poryadku-povidomlennya-pro-pidozru-spetssubyektam

6. Постанова від 19.02.2019 №349/1487/14-к. Верховний Суд. Касаційний кримінальний суд. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/80115441? utm_source=jurliga. ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_campaign=Verdictum_text&utm_content=jl03&_ga=2.11300 4740.1356967997.1588511522-1475031186.1569924820

7. Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 січня 2020 року. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86915866

8. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/T161402? ed=2017_12_15&an=437#437

9. Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.04.2015 року. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/44322198

References

1. Shepitko, M.V. (2017). Problemy rozsliduvannia postanovlennia suddeiu zavidomo nepravosudnoho vyroku, rishennia, ukhvaly abo postanovy [Problems of investigation of a judge's decision of knowingly unjust sentence, decision, ruling or resolution]. Pytannia borotby zi zlochynnistiu - Issues of combating crime, 34, 102-117 [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy «Pro sudoustrii ta status suddiv»: vid 2 chervnia 2016 roku №1402-VIII [Law of Ukraine «On the Judiciary and the Status of Judges»: from June 2, 2016, №1402-VIII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 [in Ukrainian].

3. Vyrok Sviatoshynskoho raionnoho sudu m. Kyieva vid 08.04.2016 roku [Judgment of the Sviatoshynsky District Court of Kyiv of April 8, 2016]. reyestr.court.gov.ua. Retrieved from http://reyestr.court.gov.ua/Review/57021853 [in Ukrainian].

4. Rishennia vid 2 kvitnia 2018 roku#800/536/17. Verkhovnyi Sud. Kasatsiinyi administratyvnyi sud [Decision of April 2, 2018№800 / 536/17. Supreme Court. Administrative Court of Cassation]. reyestr.court.gov.ua. Retrieved from http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73249693 [in Ukrainian].

5. Tueva, O. (n.d.). Suddi VP VS vyslovylys stosovno poriadku povidomlennia pro pidozru spetssubiektam [Judges of the Grand Chamber of the Supreme Court commented on the procedure for notifying special services of suspicion]. sud.ua. Retrieved from https://sud.ua/ru/news/publication/130522-suddi-vp-vs-vislovilis-stosovno-poryadku-povidomlennya - pro-pidozru-spetssubyektam [in Ukrainian].

6. Postanova vid 19.02.2019 # 349/1487/14-k. Verkhovnyi Sud. Kasatsiinyi kryminalnyi sud [Resolution of 19.02.2019 №349/1487/14-k. Supreme Court. Criminal Court of Cassation]. verdictum.ligazakon.net. Retrieved from https://verdictum.ligazakon.net/document/8011544Uutm_ source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_campaign=Verdictum_text&utm_content=jl03 &_ga=2.113004740.1356967997.1588511522-1475031186.1569924820 [in Ukrainian].

7. Vyrok Vyshhorodskoho raionnoho sudu Kyivskoi oblasti vid 15 sichnia 2020 roku [Judgment of the Vyshhorod District Court of Kyiv Region of January 15, 2020]. reyestr.court.gov.ua. Retrieved from http://reyestr.court.gov.ua/Review/86915866 [in Ukrainian].

8. Zakon Ukrainy «Pro sudoustrii i status suddiv»: vid 02.06.2016 roku №1402-VIII [Law of Ukraine «On the Judiciary and the Status of Judges» from June 2, 2016 №1402-VIII]. ips.ligazakon.net. Retrieved from https://ips.ligazakon.net/document/view/T161402? ed=2017_12_ 15&an=437#437 [in Ukrainian].

9. Vyrok Kovelskoho miskraionnoho sudu Volynskoi oblasti vid 25.04.2015 roku [Judgment of the Kovel City District Court of the Volyn Region of 25.04.2015]. reyestr.court.gov.ua. Retrieved from http://reyestr.court.gov.ua/Review/44322198 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru