Характеристика Кодексу адміністративного судочинства України як джерела права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика кодексу адміністративного судочинства України як джерела права

Пащенко Костянтин Сергійович, кандидат юридичних наук, суддя Окружного адміністративного суду

м. Києва

Анотація

Кодифікації у сфері адміністративного судочинства не приділяється значна увага. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) аксіоматично сприймається як джерело права і, зазвичай, не стає самостійним предметом наукових пошуків.

Метою статті є аналіз КАС України як самостійного визначального джерела права адміністративного судочинства, з'ясування його якості та ефективності, еволюційних змін, впливу на правозастосовну практику, з урахуванням сучасних законотворчих ініціатив.

Наукова новизна пов'язана із фундаментальністю кодифікаційних процесів у регламентації порядку здійснення адміністративного судочинства і діяльності адміністративних судів, що має важливе суспільно-політичне, техніко-юридичне, реалізаційно-забезпечувальне значення. Справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, як завдання адміністративного судочинства, напряму залежить від єдиного (стадійного) правового регулювання, властивого процесуальному праву, що складно забезпечити безліччю законів або бланкетним способом викладу правових норм. КАС в системі законодавства про адміністративне судочинство покликаний визначити юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановити порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, окреслити завдання адміністративного судочинства, забезпечити їх реалізацію, врегулювати порядок судового процесу і належну правову процедуру, при поєднанні політики держави у боротьбі з порушеннями з боку суб'єктів владних повноважень. Нестабільність законодавства, незавершеність реформ у судочинстві, збільшення кількості судових справ і оскаржень судових рішень, активна законотворчість засвідчують доцільність використання системного методу у дослідженні джерельної бази судового адміністративного процесу. Оновлення концепції судового права, положень вітчизняного КАС дозволяють надати нового дослідницького сенсу такій категорії як «джерела адміністративного судочинства», із моніторингом їх якості й ефективності, законодавчих векторів удосконалення та визначенням авторської позиції щодо цих процесів. Зокрема, у публікації охарактеризовано КАС України в контексті віднесення його до джерел права та загальнотеоретичних підходів щодо таких законодавчих актів.

Висновки. Проведений моніторинг кодифікованого акта у сфері адміністративного судочинства засвідчує, що оновлений КАС України має позитивні риси, зумовлені використанням методів узагальнення, структуризації, системності, логічності - із дотриманням європейських цінностей і світових надбань теорії та практики - у змістовному наповненні. Як пізнавальному об'єкту, Кодексу притаманні ознаки, властиві традиційним кодифікованим актам, з урахуванням континентальної системи права і національних традицій. Об'єктивно, динамічність суспільних відносин, зокрема йу публічно-управлінській сфері ставить перед кодифікаційною діяльністю нові виклики. Дослідники того чи іншого правового інституту, категорії адміністративного судочинства, зазвичай, пропонують відповідні шляхи, напрямки удосконалення його (її) законодавчого гарантування. Проте, будь-які реформаційні процеси утверджують у приналежності КАС до пріоритетних джерел вітчизняного судового адміністративного процесу.

Ключові слова: кодекс, адміністративне судочинство, Кодекс адміністративного судочинства України, джерела права, кодифікаційна діяльність, законопроекти.

Abstract

Pashhenko Kostyantin S., Ph.D.in Law,

Judge of the Circuit Administrative Court of Kyiv City

DESCRIPTION OF CODE OF ADMINISTRATIVE LEGAL PROCEEDING OF UKRAINE AS SOURCE OF LAW

Codification activity in the field of the administrative legal proceeding considerable attention is not spared. The Code of the Administrative Legal Proceeding of Ukraine is axiomatically perceived as a source of right and, usually, does not become the independent article of scientific searches.

The purpose of the article is an analysis of Code of the Administrative Legal Proceeding of Ukraine as an independent determining source of right for the administrative legal proceeding, finding out of his quality and efficiency, evolutional changes, influence, on enforcement practice, taking into account modern law-making initiatives.

The scientific novelty is related to solidity in regulation of order of realization of the administrative legal proceeding and activity of administrative courts, which has important community political, technical legal, realization accept sense. Just, impartial and timely decision of cramps of disputes in the field of in public legal relationships with the purpose of effective defense of rights, freedoms and interests of physical persons, rights and interests of legal entities, from violations from the side of subjects of imperious plenary powers, as a task of the administrative legal proceeding, straight depends on the unique (phasic) legal adjusting, incident to the judicial right, that it is difficult to provide variety of laws or by the blankets method of exposition of legal norms. Code of the Administrative Legal Proceeding of Ukraine in the system of legislation about the administrative legal proceeding called to define jurisdiction and plenary powers of administrative courts, set the order of realization of the legal proceeding in administrative courts, to outline the task of the administrative legal proceeding, to provide their realization, settle the order of trial and proper legal procedure, at combination of policy of the state in a fight against violations from the side of subjects of imperious plenary powers. Instability of legislation, incompleteness of reforms in the legal proceeding, increase of cases appeals of court decisions, active make-law certify expedience of the use of system method in research of a source base of administrative trial. Update of conception of judicial right, positions, national Code of the Administrative Legal Proceeding of Ukraine allow to give new research sense such category as «source of the administrative legal proceeding», with monitoring of their quality and efficiency, legislative vectors of improvement, and determination of author position in relation to. In particular, in a publication it is described Code of the Administrative Legal Proceeding of Ukraine, in the context of taking of him to the sources of law and general theoretic approaches in relation to such legislative acts.

Conclusions. The conducted monitoring of codification act certifies in the field of the administrative legal proceeding, that the renewed Code of the Administrative Legal Proceeding of Ukraine has positive lines, predefined the use of methods of generalization, structuring, system, logic, - in a construction and the European values and world acquisitions of theory and practice - in the rich in content filling. As to the cognitive object, to Code inherent signs, incident to the traditional codification acts, taking into account the continental system of right and national traditions. Objectively, dynamic of public relations, in particular, and in to in public administrative to the sphere, puts new calls before codification activity. Researchers of that or other legal institute, category of the administrative legal proceeding, usually, the proper ways offer, directions of improvement of him (it) legislative guaranteeing. However, any assert Reformation processes in belonging of Code of the Administrative Legal Proceeding to the priority sources of domestic administrative trial.

Key words: code, administrative legal proceeding, Code of the Administrative Legal Proceeding of Ukraine, source of law, codification activity, projects of laws.

Постановка проблеми

Конституційне регулювання юридичної сили нормативно-правових актів та їх місця у національному законодавстві (статті8, 9, 58, 92) вказує на провідну роль закону у суспільних відносинах різних сфер та історичне визнання його джерелом права, зокрема й у сфері адміністративного судочинства. Питання про джерела права визнаються одними з ключових для будь-якої галузі. Вони є важливими не лише у загальній теорії, а й у всій юридичній науці [1, с. 62]. На перший погляд, джерело права, зокрема, у формі кодифікованого акта, є сталою категорією із глибоким корінням. Проте, розвиток відносин у суспільстві, зміни у правовій доктрині, реформування судової системи в цілому доводять, що цій категорії також властива еволюція, яка супроводжується законодавчими змінами. При цьому, нормотворчі оновлення завжди спонукають до помилок у правозастосуванні і наукової полеміки. «Система джерел права перманентно змінюється, що детерміновано змінами та розвитком суспільства та держави, сучасними процесами конвергенції правових систем», - відзначає А. Крусян [2, с. 70]. Тому постійний моніторинг законодавчого забезпечення адміністративного судочинства не втрачає актуальності. Тим більше, що КАС України [3] зазнав уніфікованих змін (2017 р.), не втративши своєї індивідуальності (в контексті визначення системи законодавства про адміністративне судочинство (ст. 3)).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Щороку в Україні захищаються дисертаційні роботи, присвячені адміністративному судочинству [4], в яких об'єктивно аналізуються відповідні проблеми, із зверненням до КАС України та аналізом його положень. При цьому, питання джерел адміністративного судочинства не часто стають предметом наукових пошуків. Розглядаючи, здебільшого, концептуальні засади адміністративного судочинства, вчені звертаються і до його джерел (В. Б. Авер'янов, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, О. В. Константий, О. В. Кузьменко, О. В. Муза, Н. Б. Писаренко та ін.). Комплексне дослідження застосування джерел адміністративного права в судочинстві у 2019році проведено В. В. Решотою [5], яким відмічено наявність лише двох монографічних праць з означеної тематики: О.В.Константия 2005року і В.В.Ількова 2017року [5, с.2], проведені без урахування сучасних законодавчих змін. Разом із тим, у сучасних дослідженнях звертається увага, насамперед, на «вторинні» джерела адміністративного судочинства, зокрема, судовий прецедент [6]. У публікації «Кодекс адміністративного судочинства України як джерело адміністративного процесуального права: інновації та проблеми» 2019року [2], наприклад, увага приділена принципу верховенства права у системі джерел адміністративного процесуального права та судовому прецеденту. КАС як джерело права зазвичай згадується аксіоматично.

Мета статті - проаналізувати КАС України як самостійне визначальне джерело права адміністративного судочинства, з'ясувати його якість та ефективність, вплив на право- застосовну практику, з урахуванням сучасних законотворчих ініціатив.

Виклад основного матеріалу

Приналежність КАС України до джерел права має беззаперечне сприйняття, на відміну від самого поняття і змістовного наповнення категорії «джерела права», які дискутуються і в теорії права, і в галузевих науках.

Підтримуючи розуміння джерел процесуального права як «форми об'єктивізації системи процесуальних норм» [7, с. 156], варто відмітити, що КАС України - єдиний вітчизняний процесуальний кодекс, який до системи законодавства включає Конституцію України, сам Кодекс та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 3). У цивільному, господарському, кримінальному, адміністративно-деліктному процесах, окрім названих трьох джерел, вживається словосполучення «інші закони» або перераховані конкретні законодавчі акти (в ГПК, ЦПК).

При цьому, КАС України містить окрему статтю (7) «Джерела права, які застосовуються судом», в якій кодекс не згадується, а має місце вказівка на: закони України та інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; рішення Конституційного Суду України; аналогію закону і аналогію права.

У Конституції України [8], яка визнається пріоритетним джерелом права, безпосередньо щодо адміністративного судочинства, окрім загальних засад здійснення будь-якого судочинства, вказано лише, що: з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (ст. 125). Порядок судочинства в таких судах об'єктивно не має конституційного врегулювання. Застосування норм міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, спирається на загальноприйняті правила для всіх видів судочинства, з урахуванням відповідних обставин.

Таким чином, розмежовуються системи «законодавство про адміністративне судочинство» і «джерела права, які застосовуються судом». Джерела, які використовує суд при здійсненні адміністративного судочинства, є категорією із широким розумінням, як з тео- ретико-методологічної, так і праксіологічної точки зору. Такі джерела вивчаються і застосовуються судом для ухвалення законного рішення. «Законодавство про адміністративне судочинство» має обмежений трьома актами характер.

Адміністративне судочинство розглядається як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому КАС (п. 5 ч.1 ст. 4 КАС). Порядок (процедура) такої діяльності закріплена саме в КАС України. Проте, вона не є безумовною, адже якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені КАС України, застосовуються правила міжнародного договору. Отже, в ієрархії законодавчих актів про адміністративне судочинство КАС займає «третю позицію».

На нашу думку, законодавство про адміністративне судочинство (порядок його здійснення) є процесуальною (процедурною) складовою джерел права адміністративного судочинства, які об'єднані матеріальною і процесуальною частинами у меті вирішення публічно-правового конфлікту. Задля цієї мети суд, використовуючи закріплену законом процедуру, вправі звернутися і до конституційних положень як норм прямої дії, і до рішень вищих судових інстанцій, рішень Конституційного Суду, і до аналогії закону (аналогії права).

З огляду на викладене вважаємо, що законодавець невиправдано оминув пряму вказівку на Кодекс (КАС) у приписах статті7, використавши загальний термін «закони України». Цей термін, звісно, включає і кодекс як закон. Але значення КАС у системі джерел права нібито применшується, хоча, логічно, суд вирішує справи, використовуючи законну процедуру, визначену саме КАС.

Уточнення назви статті7 КАС як «Джерела права в адміністративному судочинстві» із вказівкою на законодавство про адміністративне судочинство і джерела, що застосовуються судом при вирішенні адміністративної справи, сприяло би, на нашу думку, теоретико-методологічному розумінню і єдиному правозастосуванню цих категорій.

Також варто відмітити, що при оновленні ЦПК, ГПК і КАС [9] згадана вище нор- мотворча конструкція з'явилася лише в КАС України.

Кодифікація правових норм, будучи формою систематизації законодавства, має на меті посилення його стабільності, ліквідацію колізій, створення чіткої, заснованої на науковому підґрунті системи нормативних актів [10, с. 6]. Процес кодифікації являє собою діяльність, спрямовану на удосконалення законодавства шляхом підготовки та прийняття нового, узагальнюючого, юридично цілісного і внутрішньо узгодженого кодифікованого акта. Кодифікація здійснюється компетентними правотворчими органами держави, тому вирізняється державно-владним, офіційним характером і є різновидом правотворчості. Об'єктом кодифікації має бути певна група нормативно-правових приписів, що мають спільний предмет правового регулювання. Кодифікація зумовлена потребами суспільного розвитку і такою властивістю об'єктивного юридичного права, як його системність. А її метою є створення якісних нормативно-правових актів, і як наслідок - удосконалення законодавства [11, с. 137].

У країнах континентальної системи права кодекс визнається пріоритетною формою правового регулювання процесуальних відносин [12, с. 66].

Так, у більшості пострадянських країн закон, що регулює порядок судового провадження у справах за участю публічної адміністрації, представлений у вигляді кодексу, з деякими відмінними назвами цього акта: Адміністративно-процесуальний кодекс Естонії, Адміністративно-процесуальний кодекс Азербайджанської Республіки, Кодекс адміністративного судочинства Республіки Вірменія, Адміністративно-процесуальний кодекс Грузії, Кодекс Республіки Узбекистан про адміністративне судочинство тощо. Лише Молдова, Литва і Латвія не кодифікували адміністративне судочинство: Закон Молдови про Адміністративний суд, Закон Литовської Республіки «О производстве по административным делам», Адміністративно-процесуальний закон Латвії.

В європейських країнах теж відмінні підходи до обрання форми адміністративно-процесуального законодавства. Так, наприклад, попри те, що Німеччину і Францію називають класичним прикладом моделі, яка передбачає існування спеціалізованих адміністративних судів, і основні засади якої втілені в адміністративному судочинстві України, вони мають різне законодавче бачення цих процесів. У Франції чинним є Кодекс адміністративної юстиції (2001 р.), який включає законодавчу і регламентуючу частини. При цьому, наприклад, КнигаГУ Законодавчої частини Кодексу називається «Порушення справи у першій інстанції»; КнигаУ «Порядок прийняття судових рішень у термінових питаннях»; КнигаУІ «Розгляд справи в суді»; КнигаУІІ «Судовий розгляд»; КнигаУІІІ «Способи оскарження»; КнигаІХ «Виконання рішень». КнигиІУ і УІ не містять законодавчих приписів, залишаючись лише назвами. Регламентуюча частина Кодексу також включає дев'ять Книг із тими ж назвами, але їх положення конкретизують зміст законодавчої частини, тобто встановлюють відповідну правову процедуру здійснення адміністративного судочинства [13, с. 37]. Питання здійснення адміністративного судочинства у Німеччині врегульовано Положенням про адміністративні суди (1960 р.). Однак, існують й інші нормативно-правові акти, що крок за кроком описують процедурні питання здійснення адміністративного судочинства. Наприклад, Закони «Про адміністративні процедури», «Про зменшення навантаження судів у сфері адміністративно- і фінансово-судової юрисдикції» та ін. [14; 15]. У Польщі діють Закони «Про систему адміністративних судів», «Про провадження в адміністративних судах» [16, с. 56], а в Болгарії - Адміністративно-процесуальний кодекс (2006 р.) [17].

Гсторія кодифікаційної діяльності і кодексів, кодифікованих законів, зводів тощо налічує у своєму розвитку понад чотири тисячі років (починаючи з Кодексу Ур-Нам- му, складеного близько 2100 р. до н.е.) [18]. Слово «codex» («caudex») має латинське походження і декілька значень: від колодки, що прикріплювалась до ніг злочинця, касової книги римлян - до законодавчої збірки [19, с. 60]. У середні віки це слово майже не вживалося: зібрання законів називалися leges. Але вже з кінця XVIII ст. вони мають назву «кодекс».

Законодавче забезпечення вітчизняного адміністративного судочинства в Україні формувалося на підставі кодифікаційної роботи. З 2002 року існувало декілька законопроектів із назвою Адміністративно-процесуальний кодекс. При підготовці законопроекту № 1331 до третього читання його назва змінюється на Кодекс адміністративного судочинства України, який і приймається в липні 2005 року. Саме цей кодифікований акт став правовою гарантією захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, а також правовою основою створення та початку діяльності адміністративних судів в Україні. кодекс адміністративний судочинство законотворчий

У першій редакції Кодексу зазначалося, що він визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства (ст. 1). Він мав поділ на розділи (сім), глави і статті (272). Примітно, що стаття «Законодавство про адміністративне судочинство» не зазнала змін у частині віднесення до такого законодавства Конституції України, самого Кодексу і міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

До нової редакції КАС України (2017 року) він 88раз зазнавав змін і доповнень, 12разів ставав предметом офіційного тлумачення у Рішеннях Конституційного Суду України.

Важливим етапом законодавчого розвитку адміністративного судочинства стала нова редакція КАС України. При цьому, його текст зазнавав чималої критики, зокрема через значну кількість оціночних понять. Кодекс містить зміни більше, ніж до 80 % існуючих статей, здебільшого розширюючи і конкретизуючи вже наявні норми, проте мається і велика кількість новел: запровадження нових термінів, електронного судочинства, розмежування предметної юрисдикції; способів судового захисту; зміни у порядку доказування, оскарження, диференціація адміністративних справ тощо.

Разом із тим, до оновленого Кодексу вже 20 разів внесені зміни і доповнення (станом на 27.02.2021р.), спрямовані на забезпечення ефективного адміністративного судочинства у поєднанні із захистом прав, свобод та інтересів осіб у відносинах з публічною адміністрацією. Ключові зміни відбулися на підставі Законів: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи» (№ 142-ІХ); «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (№ 460-ІХ); «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (№ 361-ІХ); «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської системи» (№ 590-ІХ). Примітно, що положення оновленого КАС не піддавалися офіційному тлумаченню Конституційним Судом України.

Діяльність парламенту ІХскликання в напрямку удосконалення положень КАС України не вирізняється активністю. За цей період на розгляд Верховної Ради України внесено усього 15 проектів законів, пов'язаних із внесенням змін до КАС України. Основними векторами сучасного законопроек- тування, за даними офіційного веб-порталу парламенту [20], можна назвати наступні: порядок винесення окремих ухвал суду (№2154, знято з розгляду); перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку (№2314, прийнято); вжиття судом заходів забезпечення позову (№ 3026); розподіл судових витрат (№3071, відкликано; №4255); забезпечення рівномірного навантаження на суддів Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (№ 3101); перебіг процесуальних строків під час дії карантину (№3374, відкликано; №3383, прийнято); забезпечення рівномірного навантаження на суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (№ 3730); використання офіційної електронної адреси (№ 3860); особливості провадження у справах за зверненнями органів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки (№4150); судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах (№5044); підсудність справ Верховному Суду як суду першої інстанції (№ 5067; № 5067-1; № 5067-2).

Звертаючись до моніторингу КАС України, необхідно відзначити, що дослідники кодифікаційної діяльності вважають, що «кодекс має низку юридичних властивостей, які характеризують його як специфічний різновид законів і кодифікованих актів, а саме: наявність високої стабільності; прийняття в особливій законодавчій процедурі, пріоритетність у системі нормативно-правових актів; регулювання широкого кола питань у межах галузі чи інституту; наявність складної, логічно стрункої організації змісту; високий рівень уніфікованості нормативно-правових приписів; засадничий характер для інших нормативно-правових актів; значна новелізація змісту; визначальність основних параметрів системного утворення у межах предмета правового регулювання» [21, с. 68].

Підтримуючи такий підхід та екстраполюючи його на вітчизняний КАС, слід відзначити, що Кодекс необхідно розцінювати як єдиний, базовий нормативний акт, що комплексно регулює адміністративно-судочин- ські правовідносини (судові адміністративно-процесуальні), визначаючи юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлюючи порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Саме норми КАС регламентують рух адміністративної справи в адміністративному судочинстві, вказують на алгоритм дій його учасників і суду, закріплюють відповідну процесуальну форму. Кодекс сприяє цілісності і несупереч- ності правового регулювання у сфері адміністративного судочинства, є базовим законодавчим актом у галузі адміністративного судочинства (як самостійної галузі процесуального права [22, с. 13]); покликаний визначати характер правового регулювання, принципи, сприяти взаємоузгодженості матеріальних і процесуальних адміністративних (у широкому значенні) норм.

За ступенем новизни КАС є новаційним кодексом (у класифікації традиційних і нова- ційних кодексів). При цьому, з урахуванням його оновленої редакції, чинний КАС можна віднести до рекодифікаційних актів. А за предметом регулювання - до правоохоронних (у широкому розумінні охорони права) і галузевих (судочинських) - за об'єктом кодифікації.

Оновленими приписами КАС України йому не надано вищої юридичної сили у системі законодавчих актів, що застосовуються в адміністративному судочинстві. З одного боку, це є логічним, ураховуючи неможливість надання кодексу більшої юридичної сили, порівняно з іншими законами, оскільки загальновизнаною є думка, відповідно до якої теорія кодексу нерозривно пов'язана з теорією закону (позитивістська концепція кодексу) [23, с. 46]. Разом із тим, закріплено положення, за яким «у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України» (ч. 3 ст. 7 КАС України). І тут виникає питання, якщо закон (рівний за силою з Кодексом) суперечить КАС, то у якого акта вища юридична сила? Звісно, що це повинен бути Кодекс, але вжиття зазначеної нормотворчої конструкції не сприяє такій правовій визначеності. Наприклад, в КПК України чітко вказано, що «закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу» (ч. 3 ст. 9); в ЦК - «інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу» (ч. 2 ст. 4).

На нашу думку, в КАС України необхідно уточнити пріоритетність положень Кодексу в регулюванні відносин під час здійснення адміністративного судочинства, порівняно з іншими нормативно-правовими актами (зокрема, й законами), окрім Конституції і міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Адже Кодекс являє собою особливий різновид закону і містить основні засади адміністративного судочинства як самостійної процесуальної галузі. Це сприятиме правореалізаційній діяльності та дозволить уникнути законодавчих колізій.

З огляду на загальні ознаки, КАС можна віднести до внутрішньо стабільних кодексів, оскільки зміни, внесені до нього після нової редакції, пов'язані, здебільшого, зі змінами до інших законодавчих актів і не стосуються загальних процесуальних аспектів адміністративного судочинства (окрім нових редакцій деяких статей, в яких закріплені особливості щодо тих чи інших категорій адміністративних справ). Також Кодекс вирізняється зовнішньою стабільністю, зумовленою доцільністю існування в часі, зокрема важливістю вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

КАС України є доступним і суспільно витребуваним, як з боку професійних юристів, так і пересічних громадян. На це вказує судова статистика вирішення публічно-правових спорів (понад 300 тис. справ щорічно у місцевих адміністративних судах та окружних адміністративних судах. Наприклад, на одного суддю Окружного адміністративного суду міста Києва припадає щорічно 800-1000справ). Окремі важливі висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (позиції з тих чи інших правових питань, тлумачення положень КАС) представлені у вільному доступі (наприклад, [24]).

Вагоме значення має визначення термінів, що використовуються у Кодексі (стаття 4) під час адміністративного судочинства. Це сприяє однаковому розумінню і єдності правозастосування.

Будучи об'єктом складної системи в загальній теорії систем і маючи структурова- ний вигляд, КАС позиціонується як логічно побудований законодавчий акт за формулою - від загального до конкретного (його частини пов'язані між собою і утворюють нерозривну системну єдність, що відображає рух адміністративного провадження і його особливості та специфічні риси в межах диференціювання). Чинний КАС України містить сім розділів, які поділяються на глави, деякі з них - на параграфи, включає 393 статті. Кодекс не характеризується дво- чи трьохрівневою структурою, оскільки не поділяється на загальну, особливу (спеціальну) частину. При внесенні змін до КАС використано такі мовні звороти як «статтю, частину статті доповнено...», «частина статті із змінами; стаття в редакції Закону; текст статті із змінами». Ведення нових статей до КАС супроводжується терміносистемами: «Кодекс доповнено статтею» (ст. 266-1) або більш конкретизовано - «§2 главиїї розділу II доповнено статтею» (ст. 289-1).

Висновки

Проведений моніторинг кодифікованого акта у сфері адміністративного судочинства засвідчує, що оновлений КАС України має позитивні риси, зумовлені використанням методів узагальнення, струк- туризації, системності, логічності - із дотриманням європейських цінностей і світових надбань теорії та практики - у змістовному наповненні. Як пізнавальному об'єкту, Кодексу притаманні ознаки, властиві традиційним кодифікованим актам, з урахуванням континентальної системи права і національних традицій. Об'єктивно, динамічність суспільних відносин, зокрема й у публічно-управлінській сфері, ставить перед кодифікаційною діяльністю нові виклики. Дослідники того чи іншого правового інституту, категорії адміністративного судочинства, зазвичай, пропонують відповідні шляхи, напрямки удосконалення його (її) законодавчого гарантування. Проте, будь-які реформаційні процеси утверджують у приналежності КАС до пріоритетних джерел вітчизняного судового адміністративного процесу.

Список використаних джерел

1. Ільков В. В. Джерела права в адміністративному судочинстві: теоретико-право- ва характеристика. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2016. № 24. С. 62-64.

2. КрусянА. Кодекс адміністративного судочинства України як джерело адміністративного процесуального права: інновації та проблеми. Юридичний вісник. 2019. №3. С.70-77.

3. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 06.07.2005 р. № 2747-ГУ (із змінами і доповненнями).

4. Правова наука та законодавча практика: аналіз дисертаційних досліджень. Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2020. Випуск 8. 470 с.

5. Решота В. В. Застосування джерел адміністративного права в судочинстві України : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Львів, 2019. 39 с.

6. Константий О. В. «Вторинні» джерела права адміністративного судочинства України. JURNALUL JURIDIC NATIONAL: TEORIE SI PRACTICA. 2019. №5. С.59-62.

7. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР.

8. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів : Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII.

9. КопиленкоО.Л., ГорбуноваЛ.М. Кодифікація законодавства України на сучасному етапі державотворення. Серія «Актуальні питання кодифікації законодавства України» / За заг. ред. В. О. Зайчука. Випуск 1. Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2009. 232 с.

10. БарабашТ. М. Кодифікація законодавства як пріоритетний напрям нормативно-правового регулювання в Україні. Правові аспекти належного регулювання: європейський та український підходи / Інститут законодавства Верховної Ради України, Інститут ім. Т.М.С.Ассера. Київ, 2012. С. 137-142.

11. БугайчукА. А. Кодекс як пріоритетна форма нормативно-правового регулювання кримінальних процесуальних правовідносин. Актуальні проблеми правових наук в євроін- теграційному вимірі: матеріали Міжнар. на- ук.-практ. конф. (Харків, 14-15груд. 2018 р.). Харків: ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2018. Ч. 2. С. 66-69.

12. КачурІ.А. Інститут адміністративної справи в адміністративному судочинстві України : дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2018. 225 с.

13. Безрученков М. В. Административная юстиция в зарубежных странах. Электронный научно-практический журнал «Политика, государство, право».

14. Thomas Mann (Hg.) Основные черты административного судопроизводства в Германии и Украине (Grundstrukturen der Verwaltungsgerichtsbarkeit in Deutschland und der Ukraine). 2011.

15. Качурі. Законодавче врегулювання інституту адміністративної справи в адміністративному судочинстві: досвід пострадянських держав. Jurnalul juridic national: teorie si practica (г. Кишинеу, Молдова). 2018. № 2(30). С. 54-58.

16. Сборник законодательных актов отдельных государств по административной юстиции. Алматы: Фонд Сорос Казахстан, 2012. 800 с.

17. БлажівськаО. Теоретико-право- вий аналіз поняття та змісту кодифікації як форми систематизації законодавства.

18. ЯсіновськаА. Загальнотеоретична характеристика Кодексів. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2012. Випуск 56. С. 59-64.

19. Верховна Рада України: офіційний портал.

20. Ясіновська А. Процесуальні кодекси: загальнотеоретичні аспекти. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2013. Випуск 57. С. 68-74.

21. КовалівМ.В., ГаврильцівМ.Т., СтахураІ.Б. Адміністративне судочинство: навчальний посібник. Львів, 2014. 596 с.

22. Гетьман Є. Кодекс як особливий вид закону. Загальні проблеми правової науки. Вісник. 2011. №1 (64). С.42-50.

23. Огляд судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за січень 2021 року. Київ, 2021. 56 с.

References

1. Krusian,A. (2019). Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy yak dzherelo administratyvnoho protsesualnoho prava: innovatsii ta problemy. Yurydychnyi visnyk, 3, 70-77.

2. Verkhovna Rada Ukrainy. (2005). Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy: Zakon Ukrainy № 2747-IV (iz zminamy i dopovnenniamy).

3. Pravova nauka ta zakonodavcha praktyka: analiz dysertatsiinykh doslidzhen. (2020). Vypusk8. Kyiv: Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy [in Ukrainian].

4. Reshota,VV. (2019). Zastosuvannia dzherel administratyvnoho prava v sudochynstvi Ukrainy: avtoref. dys. ... d-ra yuryd. nauk. Lviv [in Ukrainian].

5. Konstantyi,O.V. (2019). «Vtorynni» dzherela prava administratyvnoho sudochynstva Ukrainy. JURNALUL JURIDIC NATIONAL: TEORIE SI PRACTICA, 5, 59-62.

6. IlkoyV. V. (2017). Sutnisna kharakterystyka dzherel prava v administratyvnomu sudochynstvi. Pravo i suspilstvo, 1, 154-158.

7. Verkhovna Rada Ukrainy. (1996). Konstytutsiia Ukrainy: Zakon Ukrainy №254k/96-VR.

8. Verkhovna Rada Ukrainy. (2017).

9. Pro vnesennia zmin do Hospodarskoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Tsyvilnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Kodeksu administratyvnoho sudochynstva Ukrainy ta inshykh zakonodavchykh aktiv: Zakon Ukrainy №2147-VIII.

10. Kopylenko,O.L., Horbunova,L.M. (2009). Kodyfikatsiia zakonodavstva Ukrainy na suchasnomu etapi derzhavotvorennia. Seriia «Aktualni pytannia kodyfikatsii zakonodavstva Ukrainy» / Za zah. red. V. O. Zaichuka. Vypusk 1. Kyiv: Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy [in Ukrainian].

11. Barabash,T. M. (2012). Kodyfikatsiia zakonodavstva yak priorytetnyi napriam normatyvno-pravovoho rehuliuvannia v Ukraini. Pravovi aspekty nalezhnoho rehuliuvannia: yevropeiskyi ta ukrainskyi pidkhody / Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, Instytut im. T.M.S.Assera. Kyiv, 137-142 [in Ukrainian].

12. Buhaichuk,A.A. (2018). Kodeks yak priorytetna forma normatyvno-pravovoho rehuliuvannia kryminalnykh protsesualnykh pravovidnosyn. Aktualni problemy pravovykh nauk v yevrointehratsiinomu vymiri: materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. Kharkiv, Ch. 2, 66-69 [in Ukrainian].

13. Kachur,I.A. (2018). Instytut administratyvnoi spravy v administratyvnomu sudochynstvi Ukrainy: dys. ... kand. yuryd. nauk. Kyiv [in Ukrainian].

14. BezruchenkoyM.V. (2015). Administrativnaya yusticiya v zarubezhnyh stranah. Elektronnyj nauchno-prakticheskij zhurnal «Politika, gosudarstvo, pravo».

15. Thomas,Mann(Hg.) (2011) Osnovnye cherty administrativnogo sudoproizvodstva v Germanii i Ukraine (Grundstrukturen der Verwaltungsgerichtsbarkeit in Deutschland und der Ukraine)

16. Kachur,I. (2018). Zakonodavche vrehuliuvannia instytutu administratyvnoi spravy v administratyvnomu sudochynstvi: dosvid postradianskykh derzhav. Jurnalul juridic national: teorie si practica, 2(30), 54-58 [in Ukrainian].

17. Sbornik zakonodatel'nyh aktov otdel'nyh gosudarstv po administrativnoj yusticii. (2012). Almaty compendium_of_laws_of_some_countries/ (Last accessed: 27.02.2021) [in Russian].

18. Blazhivska,O. (2013). Teoretyko- pravovyi analiz poniattia ta zmistu kodyfikatsii yak formy systematyzatsii zakonodavstva.

19. Zahalnoteoretychna kharakterystyka Kodeksiv. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna, Vypusk56, 59-64 [in Ukrainian].

20. Verkhovna Rada Ukrainy: ofitsiinyi portal.

21. Yasinovska,A. (2013). Protsesualni kodeksy: zahalnoteoretychni aspekty. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna, Vypusk57, 68-74 [in Ukrainian].

22. Kovaliv,M.V., Havryltsiv,M.T., Stakhura,I.B. (2014). Administratyvne sudochynstvo: navchalnyi posibnyk. Lviv. Hetman,Ye. (2011). Kodeks yak osoblyvyi vyd zakonu. Zahalni problemy pravovoi nauky. Visnyk, 1(64), 42-50.

23. VerkhovnyiSud. (2021). Ohliad sudovoi praktyky Kasatsiinoho administratyvnoho sudu u skladi Verkhovnoho Sudu za sichen 2021 roku. Kyiv

Размещено на Allbest.ru