Охорона публічного порядку та безпеки, що ґрунтується на знаннях: принципи і методи (скандинавська модель)

Размещено на http://allbest.ru

Львівський державний університет внутрішніх справ

Факультет № 3ІПФП НП

Охорона публічного порядку та безпеки, що ґрунтується на знаннях: принципи і методи (скандинавська модель)

Туз Н.Д. кандидат юридичних наук доцент

кафедри тактико-спеціальної підготовки,

Отенький В.М. кандидат історичних наук, доцент

кафедри тактико-спеціальної підготовки

Анотація

Досліджено питання щодо актуальних аспектів охорони публічного порядку та безпеки під час мирних зібрань громадян відповідно до скандинавської моделі охорони публічного порядку та безпеки під час проведення масових заходів, оскільки доволі часто поліцейським у процесі проведення різних масових заходів треба протидіяти агресивній, протиправній поведінці, інколи із застосуванням насильства, для припинення яких потрібно вжити поліцейських заходів примусу. Застосування сили має обмежуватися мінімально необхідними діями, щоб забезпечити відновлення публічного порядку та безпеки.

Ключові слова: публічний порядок і безпека, поліцейські, натовп, соціальні ідентифікаційні риси.

Annotation

The Scandinavian model of protection of public order and security during peaceful assemblies of citizens in Ukraine was established for the study and implementation of police in 2018, when the Ministry of Internal Affairs of Ukraine issued an order dated 23.08.2018 № 706 "On approval of the Concept of implementation of bodies and units the police of Ukraine of the Scandinavian model of ensuring public safety and order during mass events".

The main goal of this Concept is to replace the outdated reactive model of behavior in ensuring public safety and order in the event of mass events with a new one - proactively oriented. Such a model should cover all possible types of mass events. To date, the protection of public order and security is largely based on the hypothesis that the crowd is inherently irrational and dangerous.

However, that this approach is both wrong and counterproductive, as it can lead to excessive police intervention, which will increase the impact on people who support aggressive sentiment in the crowd.

A mass event is defined as an organized action (set of actions or phenomena of social life) with the participation of large masses of people, held in a public place in the manner prescribed by the state to meet political, spiritual, physical and other needs of citizens. In accordance with international and national legislation on the implementation and protection of human rights, the authorized state bodies have the appropriate obligations to respect and protect the rights, freedoms of man and citizen, respectively, and are responsible in this area.

The bodies and subdivisions of the National Police of Ukraine are of great importance in fulfilling the task of protecting the rights and freedoms of citizens, as in accordance with Art. 2 of the Law of Ukraine "On the National Police", one of the key tasks of the police - the protection of public order and security.

The issues of topical issues of protection of public order and security during peaceful assemblies of citizens in accordance with the Scandinavian model of protection of public order and security during mass events were studied, as police officers often have to counteract aggressive, illegal behavior violence, which must be stopped by police coercion. The use of force must be limited to the minimum necessary to ensure the restoration of public order and security.

Keywords: public order and security, police, crowd, social identification.

Вступ

Скандинавська модель охорони публічного порядку та безпеки під час мирних зібрань громадян в Україні була закріплена для вивчення та впровадження в діяльності поліцейських у 2018 році, коли МВС України видало наказ від 23.08.2018 року № 706 «Про затвердження Концепції запровадження в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України скандинавської моделі забезпечення публічної безпеки та порядку під час проведення масових заходів».

Основною метою цієї Концепції є заміна застарілої реактивної моделі поведінки при забезпеченні публічної безпеки та порядку в разі проведення масових заходів новою - проактивно орієнтованою. Така модель має охоплювати всі можливі види масових заходів [2].

На сьогоднішній день охорона публічного порядку та безпеки значною мірою ґрунтується на гіпотезі, що натовп за своєю сутністю є нераціональним і небезпечним. Однак, що цей підхід одночасно є неправильним і непродуктивним, оскільки може призводити до надмірного втручання поліції, яке збільшить вплив на осіб, які підтримують агресивні настрої у натовпі.

Метою статті є розкрити актуальні аспекти охорони публічного порядку та безпеки під час мирних зібрань громадян відповідно до скандинавської моделі.

Результати

Масовий захід визначається як організована дія (сукупність дій або явищ соціального життя) за участю великих мас людей, яка проводиться в громадському місці у визначеному державою порядку з ю задоволення політичних, духовних, фізичних та інших потреб громадян, які є формою реалізації їх прав і свобод [10, с. 373]. Відповідно до міжнародного та національного законодавства щодо забезпечення реалізації та захисту прав людини, уповноважені державні органи мають відповідні зобов'язання щодо поваги й захисту прав, свобод людини і громадянина, відповідно і несуть відповідальність в цій сфері. Важливе значення у виконанні завдання щодо захист прав та свобод громадян покладено на органи та підрозділи Національної поліції України, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», одним із ключових завдань поліції - охорона публічного порядку та безпеки [9]. Більша частина поліцейських заходів так чи інакше пов'язана з підтримкою публічного порядку та безпеки. Як охорона громадського порядку конкретно пов'язана із масовими заходами? Відповідь частково ґрунтується на гіпотезі, що натовп за своєю сутністю створює загрозу для інших. Ця гіпотеза суттєво впливає на способи і ди охорони правопорядку у натовпі.

Найважливішім є те, що, оскільки джерелом правопорушень вважається виключно натовп, а не взаємодія натовпу і поліції, не враховується можливість розвитку конфлікту через невідповідні дії поліції та, відповідно, це не використовується як основа для розробки стратегії, тактики і дів, які можуть мінімізувати таку можливість. Навпаки, увага спрямована на те, яким чином стримати натовп та убезпечити його від войовничих дій. Стисло кажучи, натовп розглядають як проблему і ставляться до нього відповідним чином.

Існують дві важливі проблеми, пов'язані з цим підходом. Перша полягає в «самореалізації пророцтва»: якщо ви ставите на людей «клеймо ворожості» і ставитеся до них відповідним чином, дуже ймовірно, що вони це відчують і виявлять ворожість у відповідь. Коли голова «Манчестер Юнайтед» (Manchester United) вперше назвав своїх фанатів «тваринами», фанати у відповідь на наступній грі почали скандувати «ми ненавидимо людей» (Robins, 1984) [5].

Друга проблема полягає в тому, що цей підхід спричиняє втрату важливої можливості. Поліція може спілкуватися з людьми з натовпу у способи, які призведуть до погіршення відносин та ескалації конфлікту, та водночас використовувати інші способи, які забезпечать покращення відносин і сприятимуть деескалації конфлікту. Крім цього, якщо відносини між поліцією і натовпом є характерними для ширших груп населення, які формують натовп (наприклад, такі події, як масові безпорядки в Брікстоні і Токстеті, розглядалися як відтворення негативних відносин між поліцією та чорношкірим населенням Британії), то охорона правопорядку в умовах великої скупченості людей може мати значний позитивний ефект для охорони правопорядку в цілому.

Розв'язанню проблем діяльності органів та підрозділів Національної поліції щодо забезпеченню охорони публічного порядку та безпеки під час мирних зібрань громадян були присвячені праці учених В. Авер'янова, О. Бандурки, Д. Бахраха, Д. Заброди, М. Лошицького та багато інших. Роботи цих науковців мають значну наукову та практичну цінність, однак поза їхньою увагою залишилося дослідження проблем охорони публічного порядку відповідно до скандинавської моделі.

Результати та обговорення. Протягом останніх 30 років дослідження соціальної ідентичності постійно заперечували конкретне поняття ідентичності, яке лежить в основі класичної психології натовпу. Фактично із самої назви випливає те, що традиційний підхід до соціальної ідентичності відхиляє ідею того, що люди мають єдину персональну ідентичність. Навпаки, згідно з цим підходом ідентичність має розглядатися як система, елементи якої регулюють нашу поведінку (тобто є психологічно вираженими) у різних контекстах. Беззаперечно, іноді ми сприймаємо себе через призму персональної ідентичності: що робить нас унікальними як індивідуумів та відмінними від інших осіб. Однак водночас ми сприймаємо себе через призму належності до певних груп (я - працівник поліції, я - католик тощо), а також визначаємо, що робить нашу групу унікальною порівняно з іншими. Іншими словами, ми сприймаємо себе в розрізі своєї соціальної ідентичності.

З психологічного погляду, перехід від персональної ідентичності до соціальної - це те, що створює можливості для групової поведінки. Для обґрунтування цього доводу давайте розглянемо таку ситуацію. Ви перебуваєте в приміському електропоїзді, переповненому пасажирами, кожен з яких намагається ігнорувати інших, уникає контакту очима та мінімізує фізичний контакт. Електропоїзд зупиняється. Через деякий час оголошують про затримку руху, за що просять вибачення. Люди починають сприймати інших як супутників, повертаються один до одного, розмовляють та усміхаються. У цьому прикладі можна звернути увагу на три фактори [5].

По-перше, нам необхідно робити розрізнення між фізичною групою людей (яку ми називаємо об'єднанням) і психологічною групою. Остання означає просто людей, які одночасно присутні в одному місці, водночас попередня означає людей, які суб'єктивно сприймають себе як таких, що належать до спільної соціальної категорії. Одне й те саме об'єднання може не включати психологічну групу (як у нашому прикладі в електропоїзді до зупинки) або включати кілька психологічних груп (при поїздках в одному вагоні фанатів різних футбольних команд). Крім цього, психологічні угрупування, які входять до того й самого об'єднання, можуть мігрувати при розвитку подій. поліція україна скандинавський безпека публічний

По-друге, коли люди припиняють сприймати інших як індивідуумів і розпочинають розглядати як членів групи, їх відносини піддаються фундаментальній трансформації. До звичайних членів групи ставляться з теплотою і повагою; їм довіряють, їх підтримують та їм допомагають. Це твердження не поширюється на членів зовнішньої групи. Причинами такої фундаментальної трансформації є те, що після того, які люди визнають себе членами групи, доля групи в цілому (та, відповідно, інших представників групи), добробут, престиж і репутація групи стануть їх долею, добробутом, престижем і репутацією.

І врешті, по-третє, незважаючи на те, що люди можуть виконувати в групах певні дії, які не вчиняють за інших обставин, це не обов'язково має антисоціальний характер (у наведеному нами прикладі люди стають дружелюбнішими і щедрішими, ніж приміські пасажири), та, беззаперечно, це свідчить про те, що вони втрачають контроль своїх дій.

Загалом, варто відмітити, що сучасні дослідження про соціальні ідентичності та взаємодію (скоординованість - спільну гру) між групами у зібраннях людей є основою принципів роботи поліції з людськими зібраннями, що нині становлять базу для застосування особливої тактики дій поліції. Ці принципи мають велике значення для того, яким чином поліція поводиться і у спокійних ситуаціях, і тих ситуаціях, коли виникають безлади, сутички та заворушення. Головним є те, щоб дії та заходи поліції були чітко обґрунтовані та обдумані, а також сприймалися оточенням як законні та справедливі [3, с. 14].

Насправді люди в групах відповідають переконанням і дотримуються стандартів, які пов'язані з важливими ідентифікаційними рисами. На відміну від класичного погляду, згідно з яким люди втрачають ідентичність та, відповідно, втрачають контроль у колективному середовищі, в рамках цього підходу люди змінюють ідентичність і, відповідно, змінюють основи для контролю поведінки в групах. Їх дії залежатимуть від конкретної групи.

До цього часу ми ототожнювали групу і натовп як два взаємозамінні поняття, та, з одного боку, обговорювали групи в цілому, без посилання на натовп. Слід зазначити, що на сьогодні існує велика кількість історичних літературних творів, у яких дії натовпу описані не як непродумані чи неконтрольовані, а як істинне втілення переконань залучених до них соціальних груп. Навіть якщо натовп є агресивно налаштованим, характер такої агресії, включаючи переслідувані цілі та способи їх досягнення, відображає системи переконання, поширені у відповідній спільноті.

Однак існує одна суттєва відмінність між натовпом та іншими видами груп. Більшість груп використовують формальні засоби для обговорення та узгодження групових норм, а також визначення того, як застосовувати такі норми в інших ситуаціях. Вони організовують зустрічі і конференції для обговорення своїх переконань і формальної ієрархії з ю офіційного впровадження рішень у повсякденному житті. Натовп нічого подібного не робить. Важко під час заколоту зупинитися для обговорення подальших дій. Аналогічним чином у натовпі рідно існує формальна структура управління. Масові заходи зазвичай пов'язані з безпрецедентними ситуаціями, які практично неможливо усунути за допомогою попередньо визначених заходів реагування. Всі ці характеристики разом означають, що процес визначення відповідних заходів групи стає більш змінним та обтяжливим, ніж будь-коли раніше (Рейчер, 1982 рік, 1984 рік). Він залежить від кількох поглядів у групі, які підтримують більш чи менш конфронтаційні дії. Незрозуміло, які чинники зумовлять віддання переваги тому чи іншому погляду [4, с. 206].

Для надання відповіді на це запитання необхідно визначити іншу відмінність між натовпом та іншими групами. Оскільки психологічні особливості групової ідентичності завжди асоціюються з (безумовною) присутністю іншої групи, така інша група не обов'язково має бути фізично присутня. Навпаки, масові заходи зазвичай пов'язані з особистими контактами різних сторін - одного натовпу з іншим (скажімо, між «лівім» і «правим» крилом політичних угрупувань) або (що є частим явищем, яке актуальне для цієї статті) між людьми з натовпу та поліцією. Ми передбачаємо, що відносини між угрупуваннями та натовпом суттєво залежать від взаємодії між натовпом і аутсайдерами.

Інтерактивна динаміка конфлікту в натовпі ґрунтуються на трьох елементах.

По-перше, взаємозв'язки між діями, які вчиняють за межами групи, спільною долею та груповими формуваннями є тіснішими в умовах скупчення людей через те, що люди з натовпу безпосередньо залежать від того, що їм дозволяють робити аутсайдери (зокрема поліція). Іншими словами, якщо поліція має схильність і повноваження поводитися з усіма людьми з натовпу під час масових заходів так, наче всі вони є «сірою масою», це зумовить формування у людей спільного бачення, на підставі якого вони об'єднаються в групу для спільних дій.

По-друге, якщо спільна доля, визначена із-зовні групи, порушує внутрішньо-групову концепцію законності на підставі досвіду визнання законними неправомірних або стримувальних заходів, то натовп гнівно та агресивно об'єднається проти такої зовнішньої групи. Як приклад, варто згадати ситуацію Вестмінстерським мостом. Студенти прибули до Лондона для лобіювання своїх інтересів в парламенті, оскільки вважали це своїм фундаментальним демократичним правом. Коли, з їхнього погляду, це право було порушене, навіть найбільш миролюбні учасники підтримали спроби прорвати поліцейське оточення [5].

На нашу думку, ніхто не може в загальних рисах описати дії, які здатні посіяти ворожість чи спричинити масові заворушення (загальнопоширена метафора: якщо є сухе дерево, будь-яка іскра може перетворитися на полум'я).

По-третє, ми не стверджуємо, що спільне уявлення про незаконні дії зовнішніх груп призведе до безпосереднього конфлікту всіх людей із натовпу з представниками таких зовнішніх груп. Замість того, щоб покладатися на простий послідовний поділ на насильницькі і ненасильницькі дії, ми повинні розглянути спектр поведінки - від активної участі в насильницьких діях до їх активного подолання. Дії зовнішніх груп можуть впливати на всіх етапах цього спектра, і спосіб позбавлення людей бажання вдаватися до насильницьких дій до їх розгорнення має найважливіше значення. Цей феномен ми називаємо самоконтролем [7, с. 209-210].

Ми пропонуємо замість спрямовання уваги виключно на (можливі) правопорушення з боку людей із натовпу зосередитися на процесі ескалації та деескалації насильницьких дій. Розуміння цих процесів та вплив на них забезпечать розширення можливостей працівників поліції щодо контролю дій натовпу. Таке розуміння може скеровувати дії поліції у способи, що мінімізують конфлікти та максимально збільшують можливості залучати людей із натовпу для досягнення цієї мети.

Наслідки сучасної психології натовпу для охорон громадського порядку можна узагальнити у вигляді трьох настанов. Вони ґрунтуються на правилах, які ми окреслили раніше.

Перша настанова стосується питань інформації та розвідувальних даних. Сьогодні увага зосереджена на даних поліцейської розвідки, які стосуються присутності індивідуумів, що раніше брали участь у насильницьких діях. Незважаючи на те, що ця робота визнана досить ефективною, якщо її розглядати конкретно, в ній проігноровано процес розгорнення (чи нерозгорнення) агресивних дій кількох осіб у колективні. Якщо представники поліції це розуміють, вони повинні також розуміти соціальні ідентифікаційні риси людей із натовпу. Ми продемонстрували, як поведінка людей із натовпу, їх уявлення про те, що є правильним і неправильним, а також способи реагування на втручання з боку поліції ґрунтуються на переконаннях і цінностей, пов'язаних із соціальною ідентичністю. Відповідно, охорона громадського порядку, яка ґрунтується на знаннях, має розпочинатися з використання інформації про такі соціальні ідентифікаційні риси.

Розуміння соціальних ідентифікаційних рис - необхідна передумова для виконання другої нашої настанови. А саме основна увага стратегій охорони правопорядку під час масових заходів має максимально сприяти досягненню цілей натовпу. У той час як окремі групи у натовпі можуть намагатися поводити себе у спосіб, який недозволений поліцією, та представники таких груп можуть бути готові до конфронтації з поліцією, більшість учасників, як правило, ототожнюють себе з групами, які мають цілком законні цілі та наміри. Сприяючи цьому, поліція не тільки зможе уникнути насильницьких дій з боку учасників, але й одержить від них підтримку при взаємодії з меншістю інших представників [6].

Однак це можливо, якщо поліція матиме інформацію, завдяки якій зрозуміє пріоритети цих груп і розробить ди, що забезпечать досягнення законних цілей.

Друга настанова настанова ґрунтується на зосередженні основної уваги комунікації з людьми із натовпу. До проведення заходів важливо скласти плани стратегій спільно з організаторами заходів, у яких мають бути чітко визначені колективні цілі та шляхи їх найефективнішого досягнення. До чи на початку проведення заходів необхідно повідомити про ці домовленості всім учасникам шляхом використання мережі, інформаційних листівок або за допомогою систем візуального чи слухового зв'язку. Таким чином, поліція може відігравати ефективну роль у забезпеченні організаторів засобами для кращої комунікації у підконтрольних їй регіонах.

Під час заходів особливо важливо розробити засоби звернення до людей із натовпу таким чином, щоб у разі розвитку непередбачуваних подій організатори та поліція могли пояснити, що вони роблять та як їх дії пов'язані з узгодженими цілями заходу. Невизначеність завжди відкриває можливості для підвищення авторитету осіб, які зможуть скористатися недовірою до поліції, що сформувалася історично.

Третя та остання настанова має пріоритетне значення порівняно з усіма попередньо визначеними. Тобто, в усіх аспектах охорони громадського порядку надзвичайно важливо підтримувати диференційований підхід до натовпу. Як ми неодноразово повторювали, натовп не розпочинає свої дії як гомогенний механізм, він стає таким, коли до нього ставляться відповідним чином. Основна мета охорони правопорядку полягає у ставленні до учасників з повагою та, якщо будь-хто розпочинає конфлікт, забезпеченні, щоб реагування не стало підставою для приєднання до конфлікту інших осіб. Окрім усього іншого, це впливає на розробку нової тактики, оскільки велика кількість існуючих прийомів передбачають однакове ставлення до всіх людей у натовпі. Це, зокрема, має визначальне значення для застосування тих чи інших технологій, оскільки окремі види обладнання не забезпечують належної точності для відокремлення винних від спостерігачів [8].

Виконання зазначених умов має вирішальне значення для вибору того чи іншого обмундирування, оскільки через подряпане забрало із пластику (перспекса) обличчя людей із натовпу зливаються, що унеможливлює прицільну реакцію. Іншими словами, окреслені нами в цьому документі настанови та, зокрема диференціювання, є не просто додатковими засобами, які можна впровадити в існуючу практику. Вони, переважніше, відображають альтеративний погляд, який має враховуватися при прийнятті всіх рішень щодо охорони правопорядку у натовпі.

Застосування настанов - приклади запровадження на практиці охорони публічного порядку та безпеки, яка ґрунтується на знаннях. Ми наведемо два приклади. Один стосується досить специфічного питання щодо тактики. Інший є більш розширеним та відображає підхід, що застосовується для охоплення всіх аспектів серії найважливіших масових заходів.

Приклад 1. Розробка диференційованих прийомів стримування. Працівники поліції повинні розуміти те, як сприймають їхні тактичні дії учасники акцій. Зокрема, гнів учасників не слід ігнорувати як прояв ворожого ставлення до поліції, що сформувалося раніше. Навпаки, працівники поліції повинні обдумувати, як їх дії можуть спровокувати ворожість у тих, хто почав відчувати до них симпатію. Далі ми наголошуємо, що у разі необхідності затримання людей із натовпу через страх того, що будь-хто з них вчинить насильницькі дії, надзвичайно важливо повідомити людям про те, чому було здійснено затримання і чому воно було необхідне внаслідок дій невеликої кількості людей. Елементом таких дій може бути розробка нових комунікаційних технологій, зокрема потужних мобільних гучномовців і гігантських LCD-екранів.

Необхідно розробити процедури вибіркового фільтрування з ю забезпечення можливості особам зі спеціальними потребами покинути зону оточення, про що має бути повідомлено натовпу. Крім цього, необхідно також наголосити на тому, що конфлікт у зоні оточення може створювати перешкоди для вибіркового фільтрування та, відповідно, суперечити інтересам людей із натовпу.

Одразу після надання дозволу окремим особам покинути зону оточення необхідно повідомити іншим про те, що поліція також хотіла б і їх відпустити, однак це можливо тільки за певних умов запобігання агресивним діям з боку окремих індивідуумів. Ці умови можуть включати зняття предметів одягу, що ускладнюють встановлення особи, передачу плакатів, пляшок та інших предметів, які можуть бути використані як зброя.

Основний елемент моделі щодо рівня втручання поліції ґрунтується на понятті багаторівневої охорони правопорядку. Зокрема, розроблено чотири рівні втручання поліції з ю налагодження позитивних і тісних відносин із людьми з натовпу, а також для контролю перших ознак порушення порядку. Це забезпечить можливість завчасного, належного і цільового втручання до того, як конфлікт досягне рівня, коли для його подолання необхідне лише застосування жорстких заходів.

Перший рівень представлено працівниками поліції в традиційній уніформі, які працюють у парах, рівномірно розподілені серед натовпу у відповідній зоні, а не тільки з боків. Їхня основна функція полягає в забезпеченні умов для присутності поліції. Поліцейські пройшли спеціальну підготовку, поводять себе дружелюбно, відкрито і з готовністю йдуть на контакт. Вони можуть взаємодіяти з людьми з натовпу та в цілому сприяють у досягненні мети. Водночас присутність (і прийняття) цих працівників поліції у натовпі дозволяє їм визначати ознаки напруги та початку конфлікту (зокрема, словесні образи фанатів один одного). Тому вони можуть швидко реагувати на незначні інциденти порушень правопорядку та зосереджують увагу тільки на тих індивідуумах, які фактично ведуть себе протиправно, не чіпаючи інших людей із натовпу. Відповідно, ця тактика забезпечує поліції можливість недокучливого втручання на ранніх етапах прояву порушення порядку, арештовуючи зловмисників непомітно для інших індивідуумів.

У разі неусунення конфлікту або його ескалації застосовується другий рівень охорони правопорядку. Це передбачає залучення в зону конфлікту більших груп працівників поліції, які також одягнені в стандартну уніформу. В коло їх обов'язків входить спілкування з фанатами у неконфронтаційний спосіб, затвердження загальних норм щодо меж дозволеної поведінки, а також виявлення порушень таких норм та їх наслідків.

У разі неефективності застосування заходів другого рівня переходять на третій рівень. Працівники поліції повинні використовувати захисне екіпірування, мати при собі поліцейські кийки, однак робити все можливе для цільового вжиття заходів. Якщо такі дії все ще не є достатніми, необхідно залучення поліцейських підрозділів для придушення масових заворушень PSP (Corpo de Intervencao), які мають використовувати все захисне екіпірування та мати при собі напоготові брандспойти для застосування тактичних прийомів на четвертому рівні.

Цей підхід виявився надзвичайно ефективним. У цілому кількість працівників поліції не була надмірною, вони розсіювалися у натовпі, та, незважаючи на велику кількість працівників поліції з питань придушення масових заворушень, їх не було видно. Втручання останніх відбувалося дуже рідко. Це свідчило про дуже низький рівень конфліктів. На цьому фоні спостерігалася велика кількість демонстративних випадків прояву контролю з боку самих фанатів. Зокрема, безпосередньо до початку матчів в Англії фанати вдалися до словесних образ поліцейських, інші англійські фанати вчинили опір цій групі та активно запобігли нападу.

Висновки

Підсумовуючи вищеописану інформацію, варто зазначити, що на сьогодні існує велика кількість історичних літературних творів, у яких дії натовпу описані не як непродумані чи неконтрольовані, а як істинне втілення переконань залучених до них соціальних груп. Навіть якщо натовп є агресивно налаштованим, характер такої агресії, включаючи переслідувані цілі та способи їх досягнення, відображає системи переконання, поширені у відповідній спільноті.

Однак існує одна суттєва відмінність між натовпом та іншими видами груп. Більшість груп використовують формальні засоби для обговорення та узгодження групових норм, а також визначення того, як застосовувати такі норми в інших ситуаціях. Вони організовують зустрічі і конференції для обговорення своїх переконань і формальної ієрархії з ю офіційного впровадження рішень у повсякденному житті. Натовп нічого подібного не робить. Важко під час заколоту зупинитися для обговорення подальших дій. Аналогічним чином у натовпі рідно існує формальна структура управління.

Масові заходи зазвичай пов'язані з безпрецедентними ситуаціями, які практично неможливо усунути за допомогою попередньо визначених заходів реагування. Всі ці характеристики разом означають, що процес визначення відповідних заходів групи стає більш змінним та обтяжливим, ніж будь-коли раніше. Він залежить від кількох поглядів у групі, які підтримують більш чи менш конфронтаційні дії. Незрозуміло, які чинники зумовлять віддання переваги тому чи іншому погляду.

Оскільки психологічні особливості групової ідентичності завжди асоціюються з (безумовною) присутністю іншої групи, така інша група не обов'язково має бути фізично присутня. Навпаки, масові заходи зазвичай пов'язані з особистими контактами різних сторін - одного натовпу з іншим (скажімо, між «лівім» і «правим» крилом політичних угрупувань) або між людьми з натовпу та поліцією. Важливо відзначити, що відносини між угрупуваннями та натовпом суттєво залежать від взаємодії між натовпом і так званими «аутсайдерами».

Коли люди припиняють сприймати інших як індивідуумів і розпочинають розглядати як членів групи, їх відносини піддаються фундаментальній трансформації. До звичайних членів групи ставляться з теплотою і повагою; їм довіряють, їх підтримують та їм допомагають. Це твердження не поширюється на членів зовнішньої групи. Причинами такої фундаментальної трансформації є те, що після того, які люди визнають себе членами групи, доля групи в цілому (та, відповідно, інших представників групи), добробут, престиж і репутація групи стануть їх долею, добробутом, престижем і репутацією.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon. rada.gov.ua.

2. Про затвердження Концепції запровадження в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України скандинавської моделі забезпечення публічної безпеки та порядку під час проведення масових заходів: Наказ МВС України від 23.08.2018 № 706.

3. Забезпечення публічного порядку та безпеки під час мирних зібрань громадян (скандинавська модель): навч. посібник / Ю. Р. Йосипів, Н. Д. Туз, В. М. Синенький, М. Д. Курляк. Львів: ЛьвДУВС, 2019. 96 с.

4. Туз Н.Д. Структура командування під час забезпечення охорони публічного порядку та безпеки згідно зі скандинавською системою // Н.Д. Туз. Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридиична. Львів: ЛьвДУВС, 2018. Вип. 3. С. 202-210.

5. Права людини і забезпечення правопорядку під час публічних зібрань. URL: https://www.osce.Org/files/f/documents/d/8/375751.pdf.

6. Стандартні операційні процедури щодо забезпечення публічної безпеки і порядку органами та підрозділим Національної поліції України у зв'язку з проведення масових заходів, затверджені Головою Національної поліції України 01.12.2019 року.

7. Туз Н. Д. Тактичні ди, які застосовуються поліцейськими щодо зменшення рівня напруженості та подолання конфліктів відповідно до скандинавської

моделі охорони публічного порядку та безпеки під час проведення масових заходів / Н. Д. Туз // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія юридична. - 2018. - Випуск 4. - С. 206-216.

8. Робоча група Ради Європейського Союзу з питань поліцейської співпраці (2006), Посібник Європейського Союзу щодо міжнародної поліцейської співпраці та заходів із запобігання та протидії насильству та правопорушенням під час міжнародних футбольних матчів. Official Journal of the European Union (English Edition)

9. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р. № 580- VIII/ URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text/.

10. Тактико-спеціальна підготовка працівників Національної поліції: навч. посібник / О. І. Тьорло, Ю. Р. Йосипів, В. М. Синенький та ін. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 480 с.

Размещено на Allbest.ru