Удосконалення механізмів парламентського контролю за діяльністю спецслужб в Україні як складова демократизації та реформування владних інститутів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СПЕЦСЛУЖБ В УКРАЇНІ ЯК СКЛАДОВА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ТА РЕФОРМУВАННЯ ВЛАДНИХ ІНСТИТУТІВ

Мищак Іван Миколайович,

доктор історичних наук, професор,

завідувач науково-організаційного відділу

Анотація

Метою статті є аналіз правових механізмів парламентського контролю за діяльністю спецслужб в Україні у контексті дискусії щодо доцільності створення спеціального контрольного комітету Верховної Ради України.

Наукова новизна у контексті дискусії про необхідність створення спеціального парламентського комітету, який і повинен здійснювати контроль за діяльністю спеціальних служб в Україні, полягає в обґрунтуванні невідповідності самого підходу щодо створення окремого парламентського контрольного комітету за діяльністю спецслужб Конституції й законам України. парламентський контроль спецслужба рада

Висновки. Чинне законодавство України передбачає механізми контролю держави та суспільства за діяльністю спецслужб і правоохоронних органів спеціального призначення, які реалізовані в повноваженнях Верховної Ради, її Уповноваженого з прав людини й Рахункової палати, а також діяльності судової гілки влади. Водночас в Україні, на відміну від США, Великої Британії чи сусідньої Польщі, Конституція й інші законодавчі акти визначають парламентський контроль у нерозривному зв'язку законодавчої та контрольної функцій Верховної Ради України, а контрольна функція парламентських комітетів не розглядається відокремлено від інших функцій. Такий підхід посилюється правовою позицією Конституційного Суду України, за якою комітети не є самостійними суб'єктами парламентського контролю. Як наслідок, не створено спеціальних парламентських комітетів із функціями контролю за діяльністю спеціальних органів і служб, як і не забезпечується належним чином інформування суспільства з боку Верховної Ради чи Президента про діяльність спецслужб щодо протидії загрозам національної безпеки. Такий підхід скоріше диктується не потребами забезпечення таємності, а усталеною ще з радянських часів практикою та нерозвиненістю інститутів громадського контролю в цілому. Разом із тим посилення громадського контролю за діяльністю спецслужб можливе і в рамках чинного законодавства. Видається за доцільне оприлюднювати щорічний звіт голови СБУ в частині, що не містить таємної інформації, а також законодавчі ініціативи та кроки парламенту, прийняті за результатами такого звіту. Подібне інформування й ознайомлення суспільства з результатами діяльності спеціальних органів і служб не лише сприятиме реалізації на практиці прав і свобод людини та громадянина, а й підвищенню рівня довіри громадян до них та владних інститутів загалом. Водночас створення комітету/комітетів Верховної Ради України з функціями виключно контролю за діяльністю спецслужб і спеціальних органів держави суперечить нормам Конституції України.

Ключові слова: Конституція, закон, парламентський контроль, парламентські комітети, спеціальні служби.

Abstract

Myshchak Ivan M., Doctor of History, Professor, Head of the Scientific and Organization Department, the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine

IMPROVEMENT OF THE MECHANISMS OF PARLIAMENTARY CONTROL OVER THE ACTIVITY OF SPECIAL SERVICES IN UKRAINE AS A COMPONENT OF DEMOCRATIZATION AND REFORM OF POWER INSTITUTIONS

The purpose of the article is to analyze the legal mechanisms of parliamentary control over the activities of special services in Ukraine in the context of the discussion on the feasibility of establishing a special control committee of the Verkhovna Rada of Ukraine.

The scientific novelty in the context of the debate on the need to create a special parliamentary committee, which should monitor the activity of special services in Ukraine, is to justify the inconsistency of the very approach to the creation of a separate parliamentary control committee for the activities of the special services of the Constitution of Ukraine and laws of Ukraine.

Conclusions. The current legislation of Ukraine provides for mechanisms of control of the state and society for the activity of special services and law enforcement agencies of special purpose, which are implemented in the powers of the Verkhovna Rada, its Commissioner for Human Rights and the Accounting Chamber, as well as the activities of the judicial branch of power. At the same time, in Ukraine, unlike in the United States, the United Kingdom or neighboring Poland, the Constitution and other legislative acts define parliamentary control in an inextricable link with the legislative and control functions of the Verkhovna Rada of Ukraine, and the control function of parliamentary committees is not considered separately from other functions. This approach is reinforced by the legal position of the Constitutional Court of Ukraine, according to which committees are not independent subjects of parliamentary control. As a result, no special parliamentary committees have been set up to oversee the activities of special bodies and services, or to properly inform the public on the part of the Verkhovna Rada or the President about the activities of special services in countering national security threats. Rather, this approach is dictated not by the need for secrecy, but by the practice and underdevelopment of public control institutions as a whole established in Soviet times. At the same time, strengthening of public control over the activity of special services is possible also within the current legislation. It seems appropriate to publish the annual report of the SBU chairman in the part that does not contain classified information, as well as legislative initiatives and steps taken by the parliament on the results of such a report. Such information and public awareness of the results of the activities of special bodies and services will not only promote the implementation of human and citizen's rights and freedoms in practice, but also increase the level of trust of citizens in them and government institutions in general. At the same time, the creation of a committee / committees of the Verkhovna Rada of Ukraine with functions exclusively to control the activity of special services and special bodies of the state is contrary to the norms of the Constitution of Ukraine.

Key words: Constitution, law, parliamentary control, parliamentary committees, special services.

Постановка проблеми

Ефективна діяльність спеціальних і розвідувальних підрозділів та служб у будь-якій країні, з одного боку, є гарантією запевнення національної безпеки, а з іншого - несе потенційні загрози й обмеження прав людини і громадянина. Із метою забезпечення прав і свобод громадян у демократичних країнах відпрацьовані чіткі механізми контролю за діяльністю спецслужб. Основи такого контролю, як правило, встановлені на рівні конституцій та докладно регламентовані спеціальними законами. В Україні проблема неналежного контролю за діяльністю спеціальних служб, як засвідчили події 2004-2005 та 2013-2014рр., несе загрози не лише порушення прав громадян, а й системі державної безпеки в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

У західних демократичних державах питання контролю громадськості за діяльністю спеціальних і розвідувальних органів актуалізувалося головним чином завдяки розслідуванню діяльності спецслужб США в 70-х роках минулого століття та їх звинуваченнях у незаконних діях на території власної держави, зокрема несанкціонованих стеженнях, прослуховуваннях, переглядах кореспонденції тощо. У Європі схожий інтерес проявився дещо пізніше і пов'язаний із запровадженням механізмів демократичного контролю, передусім з боку парламентів, та створенням відповідних контрольних органів. У підготовці спеціальних праць взяли участь відомі фахівці в галузі безпеки та діяльності парламентських контрольних органів, зокрема В. Вагнер, А. Вілс, Г. Борн, Ф. Флурі та ін. У співавторстві з колегами [1] та під егідою міжнародних організацій, зокрема Ради Європи [2], Женевського центру демократичного контролю над збройними силами [3] й ін. ними оприлюднено ряд спеціальних робіт, присвячених зарубіжному досвіду становлення й розвитку демократичного контролю за діяльністю спецслужб. В Україні зазначена тематика лише починає активно розроблятися, а фахові дослідження проводять Інститут законодавства Верховної Ради України [4; 5], Національний інститут стратегічних досліджень [6], Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння [7] й інші інституції та окремі дослідники. Разом із тим означена проблема потребує подальшого комплексного дослідження в контексті реформування владних інститутів в Україні й удосконалення механізмів суспільного контролю за їх діяльністю.

Метою статті є аналіз правових механізмів парламентського контролю за діяльністю спецслужб в Україні у контексті дискусії щодо доцільності створення спеціального контрольного комітету Верховної Ради України.

Виклад основного матеріалу

Україна, яка після здобуття незалежності започаткувала реформування національної спецслужби, створеної на основі колишнього КДБ Радянського Союзу та його республіканських підрозділів, зіткнулася з проблемою нерозуміння представниками силових структур необхідності чіткого демократичного контролю за їхньою діяльністю з боку суспільства. При цьому гостра потреба в сильній спецслужбі в умовах економічної кризи, високого рівня корупції й організованої злочинності навпаки призвела до розширення функцій Служби безпеки України, надання їй завдань щодо контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки, а також боротьби з корупцією та організованою злочинністю, які притаманні далеко не всім спецслужбам провідних демократичних держав. Як наслідок, уже багато років точиться дискусія щодо доцільності реформування СБУ і виведення з її відання таких напрямків діяльності, як боротьба зі злочинами в економічній сфері, організованою злочинністю, корупцією, та передачі відповідних функцій поліції й іншим спеціальним органам.

Ця дискусія загострилася після анексії Криму й початку збройного конфлікту на Донбасі, де підрозділи СБУ одними з перших почали ефективно протистояти незаконним збройним формуванням. З огляду на посилення загроз національній безпеці та необхідність зосередження усіх можливостей СБУ на нейтралізації цих загроз у черговий раз постало питання реформи спецслужби та звуження її функцій. Відповідні ідеї реалізовані в численних концепціях і проектах реформи СБУ, які готувалися й обговорювалися в тому числі із західними партнерами нашої держави із врахуванням зарубіжного досвіду функціонування спеціальних і розвідувальних підрозділів.

Серед пропонованих проектів реформи СБУ та інших спеціальних органів і служб держави питання демократичного контролю посідає особливе місце. На необхідності такого контролю сходяться практично всі учасники процесу, однак бачать його дещо по-різному. Враховуючи зарубіжний досвід, переважно йдеться про необхідність створення спеціального парламентського комітету, який і повинен здійснювати такий контроль.

Безумовно, зарубіжний досвід парламентського контролю за діяльністю спеціальних і розвідувальних служб заслуговує на увагу. Він має чіткі та відпрацьовані механізми. Так, у Конгресі США в обох палатах створені постійні комітети з питань розвідки. Зокрема, у верхній палаті парламенту - Сенаті, ще в 1976 р. був створений Комітет із питань розвідки (The United States Senate Select Committee on Intelligence), метою якого є нагляд за розвідувальною діяльністю на відповідність її Конституції та законам США, проведення досліджень та звітування перед Сенатом про розвідувальну діяльність держави. Цікавим є принцип формування Комітету: він включає 15 сенаторів: вісім від партії більшості та сім - від меншості. При цьому перевага більшості в один мандат визначена резолюцією Сенату і, на відміну від інших комітетів, не змінюється пропорційно кількості депутатів більшості та меншості в Сенаті. Таким чином структура Комітету відображає безпартійний характер розвідки й заохочує усіх його членів до співпраці. Члени комітету розглядають письмові звіти розвідувальних органів, їх бюджет, готують профільне законодавство та рекомендації. Якщо йдеться про приховані дії розвідки, то доступ до такої інформації може обмежуватися Президентом навіть членам Комітету й надаватися лише головам і заступникам голови комітетів із питань розвідки Сенату й Палати представників, а також керівництву Сенату та Палати представників. Комітет, як правило, проводить закриті засідання двічі на тиждень, на яких заслуховує офіцерів розвідки. Щорічні слухання, присвячені загрозам національній безпеці, проводяться у відкритому режимі. Ще одним елементом контролю парламенту за діяльністю розвідувальних органів є надання згоди Сенату на призначення Президентом керівників розвідки [8].

Своєю чергою, Комітет із питань розвідки (The United States House Permanent Select Committee on Intelligence) у нижній палаті парламенту - Палаті представників, створено 1977 року. Комітет здійснює нагляд за 17-ма розвідувальними органами країни, включаючи підрозділи Міністерства оборони, Національної безпеки, Юстиції, Державного департаменту, Казначейства, Енергетики та ін. Комітет із питань розвідки Палати представників проводить дослідження з питань розвідувальної діяльності з метою підвищення її ефективності та інформування суспільства [9].

У Великій Британії створено спільний для двох палат Комітет із питань розвідки та безпеки (The Intelligence and Security Committee of Parliament), до якого входить 9 членів. Комітет був створений Законом про розвідувальні служби 1994 р., але його повноваження врегульовані Законом про правосуддя та безпеку 2013 р. Відповідно до Закону 2013 р. та супровідного Меморандуму про взаєморозуміння Комітет здійснює нагляд за діяльністю і витратами MI 5, MI 6, оборонної розвідки, штаб-квартири Уряду, Об'єднаної розвідувальної організації, Секретаріату національної безпеки та Офісу з питань безпеки й боротьби з тероризмом [10]. Комітет має право заслуховувати міністрів і керівників розвідувальних органів, проводити розслідування тощо. Щороку Комітет готує звіт про загрози національній безпеці, а також окремі звіти про терористичні загрози. Для прикладу, серед останніх таких звітів - Звіт про російську загрозу.

Наявність парламентського контролю за діяльністю спецслужб передбачена і в країнах континентальної Європи. Так, відповідно до рекомендацій ПАРЄ 1402 (1999) «Контроль внутрішніх служб безпеки в країнах-членах Ради Європи» та 1713 (2005) «Про демократичний контроль над сектором безпеки в країнах-членах» такий контроль за діяльністю спеціальних служб й органів держави має здійснювати спеціальний комітет парламенту. Така практика застосовується у сусідній Польщі, яка починала реформу спецслужб фактично радянського типу на початку 90-х років минулого століття. Так, у Сеймі Польщі діє Комісія у справах спеціальних служб (Komisja do Spraw Stuzb Specjalnych), серед завдань якої - підготовка висновків на проекти нормативних актів, що стосуються спеціальних служб, вивчення річних звітів керівників спеціальних служб, висловлення пропозицій щодо проекту бюджету спеціальних служб, надання висновків щодо заяв про призначення та звільнення осіб на посади керівників спеціальних служб та їхніх заступників, ознайомлення з інформацією спецслужб про особливо важливі аспекти їх діяльності, розгляд підозр про порушення спецслужбами законодавства і прав людини, розгляд скарг на діяльність спецслужб тощо [11].

Зрештою, апелюючи до зарубіжного досвіду, 29 серпня 2019 р. у Верховній Раді України народними депутатами від «Європейської солідарності» було зареєстровано Проект Закону про парламентський контроль за дотриманням вимог Конституції та законів України щодо забезпечення національної безпеки в діяльності спеціальних служб та правоохоронних органів № 1204. Проект передбачає «створення комітету Верховної Ради України, до повноважень якого належить забезпечення контрольних функцій парламенту з метою гарантування неухильного і безумовного дотримання державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронними органами, правоохоронними органами спеціального призначення та розвідувальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки» [12]. Згодом цей законопроект було відкликано, доопрацьовано авторами і внесено на заміну. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 2020 р. № 485-IX законопроект включено до Порядку денного третьої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання.

Не вдаючись до аналізу законопроекту № 1204, вважаємо за необхідне зазначити, що такий аналіз уже здійснено Головним науково-експертним управлінням Верховної Ради України, яке 5 листопада 2019 р. оприлюднило свій негативний Висновок, запропонувавши відхилити законопроект за результатами розгляду у першому читанні [13].

Ми ж спробуємо коротко охарактеризувати відповідність/невідповідність самого підходу щодо створення окремого парламентського контрольного комітету за діяльністю спецслужб Конституції й законам України.

Безпосередньо наявність парламентського контролю прямо передбачена нормами Основного Закону нашої держави. Так, згідно з п.33 частини першої статті85 Конституції України «здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом, віднесено до повноважень Верховної Ради України». Водночас відповідно до частини першої ст. 89 Основного Закону «Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України...» [14]. Отже, парламентський контроль визначається Основним Законом держави у нерозривному зв'язку законодавчої та контрольної функцій Верховної Ради України. Крім того, згідно зі ст. 101 Конституції парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. А відповідно до ст. 107 Конституції Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони [14]. Таким чином, контрольними функціями Конституція нашої держави наділяє одразу кілька органів, натомість контрольна функція парламентських комітетів не розглядається відокремлено від інших функцій.

У відповідності до Конституції України та на розвиток її норм зазначені питання виписані в інших законодавчих актах. Так, згідно з частиною першою ст. 1 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. «комітет Верховної Ради України - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій [15]. Разом із тим, як витікає з положень статей 14 та 25 Закону, контрольна функція комітетів є допоміжною й полягає в наданні відповідних рішень на розгляд Верховної Ради України. Саме так тлумачить ці положення Конституційний Суд України. Зокрема, у Рішенні №16-рп/2010 від 10 червня 2010 р. КСУ встановив, що Конституція України «не наділяє комітети самостійними контрольними повноваженнями, вони можуть лише сприяти Верховній Раді України у здійсненні повноважень щодо парламентського контролю, виконуючи певні дії допоміжного (інформаційного, експертного, аналітичного тощо) характеру. Наведене узгоджується, йдеться далі у Рішенні КСУ, з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою комітети не є самостійними суб'єктами парламентського контролю. Вони беруть участь у його здійсненні лише на стадії підготовки та попереднього розгляду питань, віднесених до сфери парламентського контролю Верховної Ради України (абзац сьомий пункту 8 мотивувальної частини Висновку Конституційного Суду України від 14 березня 2001р. № 1-в/2001) [16]. (Ми вже звертали увагу на те, що чинне законодавство потребує доповнення в частині удосконалення контрольної функції Верховної Ради в цілому [17; 18], а також посилення ролі парламентських комітетів у діяльності законодавчого органу держави, зокрема їх контрольної функції [19, с. 43]).

Розглянемо також, яким чином регламентується парламентський контроль в інших законодавчих актах. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. №2229-XII[20] постійний контроль за діяльністю Служби безпеки України, дотримання нею законодавства здійснюється Верховною Радою України. Цей контроль полягає в поданні Головою Служби безпеки України Верховній Раді України щорічного звіту про діяльність Служби безпеки України (стаття 31 в редакції Закону №2592-VI від 7 жовтня 2010 р.). Отже, згідно із Законом «Про Службу безпеки України» для парламентських комітетів також не передбачено самостійних контрольних функцій.

Ширші контрольні повноваження діяльності спецслужби Закон «Про Службу безпеки України» надає якраз не Верховній Раді, а Главі держави. Повноваження Президента України передбачають не просто звітність перед ним СБУ (голова СБУ так само, як і парламенту, подає Президенту щорічний звіт про діяльність спецслужби), а й контроль з боку Глави держави. Так, згідно з частиною другою ст. 32 Закону постійний контроль за дотриманням конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності та діяльності у сфері охорони державної таємниці органів і підрозділів Служби безпеки України, а також контроль за відповідністю виданих Службою безпеки України положень, наказів, розпоряджень, інструкцій і вказівок Конституції і законам України здійснюється спеціально призначеними Президентом України посадовими особами [20]. Повноваження цих посадових осіб та правові гарантії їх діяльності визначаються Положенням, яке затверджується Президентом України (частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1703-IV від 11 травня 2004 р.). Крім того, відповідно до частини третьої цієї самої статті, Служба безпеки України регулярно у порядку, визначеному Главою держави, інформує Президента України, членів Ради національної безпеки України і посадових осіб, спеціально призначених Президентом України, з основних питань своєї діяльності, про випадки порушення законодавства, а також на їх вимогу подає інші необхідні відомості [20]. (Наведені в Законі «Про Службу безпеки України» широкі повноваження Президента України також можуть бути оскаржені, оскільки виходять за рамки повноважень Глави держави, передбачених ст. 106 Конституції України.)

Варто відзначити, що останні зміни чинного законодавства України, ухвалені вже в умовах анексії Криму та збройного конфлікту на Донбасі, не внесли істотних змін щодо здійснення парламентського контролю за діяльністю спеціальних органів і служб. Так, відповідно до частини другої ст. 6 Закону України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 р. №2469-VIII «Верховна Рада України відповідно до статті 89 Конституції України створює комітети Верховної Ради України, до повноважень яких належить, зокрема, забезпечення контролю за діяльністю органів сектору безпеки і оборони» [21]. Отже, ця норма фактично узгоджується з положеннями Конституції України та Законом України «Про комітети Верховної Ради України».

Окремо слід зупинитися на можливостях і механізмах практичного забезпечення контролю Верховної Ради України за діяльністю спецслужб. Як уже зазначалося, окрім чіткої норми щодо необхідності надання головою СБУ щорічного звіту Верховній Раді про діяльність Служби, затвердження парламентом її бюджету, структури і штатної чисельності тощо, а також призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України, інших контрольних функцій за діяльністю спецслужб у Верховної Ради практично немає.

Сам процес звіту голови СБУ перед Верховною Радою України також викликає ряд запитань. На відміну від, приміром, США чи Великої Британії, де оприлюднюються щорічні звіти про загрози національній безпеці й проводяться відкриті слухання, українському суспільству невідомо, яким чином враховується парламентом звіт голови СБУ, чи приймаються за його розглядом якісь рішення або заходи тощо. Загалом перший Друкований публічний звіт Служби безпеки України за європейськими принципами, виданий за технічної підтримки Консультативної місії ЄС з реформування сектору цивільної безпеки України, був представлений спецслужбою лише в березні 2017 р. [22]. До того часу громадськість не мала інформації про зміст подібних звітів, які подавалися Президенту й парламенту, а також не була поінформована про жодну реакцію Глави держави чи парламентарів на такі звіти або заходи, які були розроблені та здійснені на основі оприлюднених у звітах СБУ даних.

Повертаючись до питання доцільності створення спеціальних парламентських контрольних комітетів чи комітету за діяльністю спецслужб й інших спеціальних органів, слід наголосити, що Постановою Верховної Ради України № 19-IX від 29 серпня 2019 р. у парламенті ІХ скликання було створено Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки, у складі якого є Підкомітет з питань нагляду за діяльністю державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів (голова підкомітету - Голова депутатської фракції Політичної партії «Слуга народу» Д. Арахамія), а також Комітет з питань правоохоронної діяльності. Фактично, контроль за діяльністю Служби безпеки України й дотримання нею чинного законодавства повинні здійснювати зазначені комітети, а контроль за використанням бюджетних коштів, як і для інших державних органів, забезпечує Рахункова палата. Крім того, у частині порушення прав людини і громадянина опосередкований контроль і відповідне реагування шляхом внесення подань здійснює Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Елементом контролю з боку судової влади є надання дозволів на здійснення спеціальних заходів, зокрема прослуховування, зняття інформації з комп'ютерної техніки й телефонів, проведення обшуків, арештів тощо.

Висновки

Чинне законодавство України передбачає механізми контролю держави та суспільства за діяльністю спецслужб і правоохоронних органів спеціального призначення, які реалізовані в повноваженнях Верховної Ради, її Уповноваженого з прав людини й Рахункової палати, а також діяльності судової гілки влади. Водночас в Україні, на відміну від США, Великої Британії чи сусідньої Польщі, Конституція й інші законодавчі акти визначають парламентський контроль у нерозривному зв'язку законодавчої та контрольної функцій Верховної Ради України, а контрольна функція парламентських комітетів не розглядається відокремлено від інших функцій. Такий підхід посилюється правовою позицією Конституційного Суду України, за якою комітети не є самостійними суб'єктами парламентського контролю. Як наслідок, не створено спеціальних парламентських комітетів із функціями контролю за діяльністю спеціальних органів і служб, як і не забезпечується належним чином інформування суспільства з боку Верховної Ради чи Президента про діяльність спецслужб щодо протидії загрозам національної безпеки. Такий підхід скоріше диктується не потребами забезпечення таємності, а усталеною ще з радянських часів практикою та нерозвиненістю інститутів громадського контролю в цілому. Разом із тим посилення громадського контролю за діяльністю спецслужб можливе і в рамках чинного законодавства. Видається за доцільне оприлюднювати щорічний звіт голови СБУ в частині, що не містить таємної інформації, а також законодавчі ініціативи та кроки парламенту, прийняті за результатами такого звіту. Подібне інформування й ознайомлення суспільства з результатами діяльності спеціальних органів і служб не лише сприятиме реалізації на практиці прав і свобод людини та громадянина, а й підвищенню рівня довіри громадян до них та владних інститутів загалом. Водночас створення комітету/комітетів Верховної Ради України з функціями виключно контролю за діяльністю спецслужб і спеціальних органів держави суперечить нормам Конституції України.

Список використаних джерел

1. Democratic Control of Intelligence Services: Containing Rogue Elephants / edited by Hans Born, Marina Caparini. Aldershot: Ashgate Publishing, Ltd., 2007. 303 p.

2. Armed Forces and Security Services: What democratic Controls? Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2009. 260 p.

3. Parliamentary oversight of the security sector: Principles, mechanisms and practices / Editor and Lead Author Hans Born. Geneva: Geneva Centre for the Democratic Control of Armed Forces, 2003. 198 p.

4. Законодавство у сфері воєнної безпеки: виклики, проблеми, шляхи удосконалення. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2016. 281 с.

5. Національна безпека: моніторинг реалізації законодавства України. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2018. 375 с.

6. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки: Монографія / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський. К.: НІСД, 2010. 288 с.

7. Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки: актуальні джерела. Видання друге, доопрацьоване і доповнене. K.: Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння, 2016. 272 с. URL: https:// www.dcaf.ch/sites/default/files/publications/ documents/Democratic-Civilian-Controlover-security-Sector%20_Comparative-Legaldocuments_ukr. pdf

8. About the Committee. URL: https:// www.intelligence.senate.gov/about (Дата звернення: 02.03.2020).

9. History and Jurisdiction. URL: https:// republicans-intelligence.house.gov/about/ history-and-jurisdiction.htm (Дата звернення: 02.03.2020).

10. The Committee. URL: http://isc. independent.gov.uk/ (Дата звернення: 02.03.2020).

11. Komisja do Spraw Sfuzb Specjalnych. URL: https://www.sejm.gov.pl/Sejm9.nsf/agent. xsp?symbol=KOMISJAST&NrKadencji=9&KodKo m=KSS (Дата звернення: 02.03.2020).

12. Проект Закону «Про парламентський контроль за дотриманням вимог Конституції та законів України щодо забезпечення національної безпеки в діяльності спеціальних служб та правоохоронних органів» (реєстр. № 1204 від 29.08.2019 р.). URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=66508 (Дата звернення: 02.03.2020).

13. Висновок Головного науково-експертного управління 05.11.2019 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc 4_1?pf3511=66508 (Дата звернення: 02.03.2020).

14. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст 141.

15. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. №116/95-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/116/95-%E2%F0 (Дата звернення: 02.03.2020).

16. Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2010 від 10 червня 2010 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v016p710-10 (Дата звернення: 02.03.2020).

17. МищакІ.М. Деякі питання удосконалення контрольної функції парламенту. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2010. № 3. С. 37-43.

18. МищакІ.М. Конституційно-правові аспекти реалізації народними депутатами України права законодавчої ініціативи. Наукові записки Інституту законодавства ВерховноїРади України. 2011. № 3. С. 56-61.

19. МищакІ.М. Правова регламентація діяльності комітетів Верховної Ради України. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2011. № 5. С. 39-44.

20. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. №2229-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 (Дата звернення: 02.03.2020).

21. Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018р. №2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2469-19 (Дата звернення: 02.03.2020).

22. Друкований публічний звіт СБ України за європейськими принципами. 23-03-2017. URL: https://www.ssu.gov.ua/ua/ news/1/category/21/view/3011#.f8NhNAn3. dpbs (Дата звернення: 02.03.2020).

References

1. Born, Hans, Caparini, Marina. (Eds). (2007). Democratic Control of Intelligence Services: Containing Rogue Elephants. Aldershot: Ashgate Publishing, Ltd.

2. Armed Forces and Security Services: What democratic Controls? (2009). Strasbourg: Council of Europe Publishing.

3. Born, Hans. (2003). Parliamentary oversight of the security sector: Principles, mechanisms and practices. Geneva: Geneva Centre for the Democratic Control of Armed Forces.

4. Zakonodavstvo u sferi voiennoi bezpeky: vyklyky, problemy, shliakhy udoskonalennia. (2016). K.: Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy [in Ukrainian].

5. Natsionalna bezpeka: monitorynh realizatsii zakonodavstva Ukrainy. (2018). K.: Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy [in Ukrainian].

6. Horbulin,V. P., Kachynskyi, A.B. (2010). Stratehichne planuvannia: vyrishennia problem natsionalnoi bezpeky. Kyiv: NISD [in Ukrainian].

7. Demokratychnyi tsyvilnyi kontrol nad sektorom bezpeky: aktualni dzherela. (2016). Vydannia druhe, doopratsovane i dopovnene. Kyiv: Tsentr doslidzhen armii, konversii ta rozzbroiennia. URL: https://www.dcaf.ch/ sites/default/files/publications/documents/ Democratic-Civilian-Control-over-securitySector%20_Comparative-Legal-documents_ukr. pdf (Last accessed: 02.03.2020) [in Ukrainian].

8. About the Committee. URL: https://www. intelligence.senate.gov/about (Last accessed: 02.03.2020).

9. History and Jurisdiction. URL: https:// republicans-intelligence.house.gov/about/ history-and-jurisdiction.htm (Last accessed: 02.03.2020).

10. The Committee. URL: http:// isc.independent.gov.uk/ (Last accessed: 02.03.2020).

11. Komisja do Spraw Stuzb Specjalnych. URL: https://www.sejm.gov.pl/Sejm9.nsf/agent. xsp?symbol=KOMISJAST&NrKadencji=9&KodK om=KSS (Last accessed: 02.03.2020) [in Polish].

12. Verkhovna Rada Ukrainy. (2019). Pro parlamentskyi kontrol za dotrymanniam vymoh Konstytutsii ta zakoniv Ukrainy shchodo zabezpechennia natsionalnoi bezpeky v diialnosti spetsialnykh sluzhb ta pravookhoronnykh orhaniv: proekt Zakonu No 1204. URL: http: //w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=66508 (Last accessed: 02.03.2020) [in Ukrainian].

13. Verkhovna Rada Ukrainy. (2019). Vysnovok Holovnoho naukovo-ekspertnoho upravlinnia. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66508 (Last accessed: 02.03.2020) [in Ukrainian].

14. Verkhovna Rada Ukrainy. (1996). Konstytutsiia Ukrainy: pryiniata na piatii sesii Verkhovnoi Rady Ukrainy. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 30, st.141 [in Ukrainian].

15. Verkhovna Rada Ukrainy. (1995). Pro komitety Verkhovnoi Rady Ukrainy: Zakon Ukrainy No116/95-VR. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/116/95-%E2%F0 (Last accessed: 02.03.2020) [in Ukrainian].

16. Konstytutsiynyy Sud Ukrayiny. (2010). Rishennia No16-rp/2010. URL: https://zakon. rada.gov. ua/laws/show/v016p710-10 (Last accessed: 02.03.2020) [in Ukrainian].

17. Myshchak,I.M. (2010). Some Issues of the Improvement of the Parliament's Control Function. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 3, 3743 [in Ukrainian].

18. Myshchak,I.M. (2011). Constitutional and Legal Aspects of the Legislative Initiatives Realization by People's Deputies of Ukraine. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 3, 56-61 [in Ukrainian].

19. Myshchak,I.M. (2011). Legal Regulation for the Activity of the Committees of the Verkhovna Rada of Ukraine. Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 5, 39-44 [in Ukrainian].

20. Verkhovna Rada Ukrainy. (1992). Pro Sluzhbu bezpeky Ukrainy: Zakon Ukrainy No2229-XII. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2229-12 (Last accessed: 02.03.2020) [in Ukrainian].

21. Verkhovna Rada Ukrainy. (2018). Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy: Zakon Ukrainy No2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2469-19 (Last accessed: 02.03.2020) [in Ukrainian].

22. Drukovanyi publichnyi zvit SB Ukrainy za yevropeiskymy pryntsypamy. 23-03-2017. URL: https://www.ssu.gov.ua/ua/news/1/category/21/view/3011#.f8NhNAn3.dpbs (Last accessed: 02.03.2020) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru