Аудит землі територіальних громад у довоєнний та воєнний періоди, концептуальні зміни

Размещено на http://allbest.ru

АУДИТ ЗЕМЛІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ДОВОЄННИЙ ТА ВОЄННИЙ ПЕРІОДИ, КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗМІНИ

Вішка Ірина Сергіївна

старший викладач кафедри адміністративного та фінансового менеджменту

м. Львів

Анотація. Важливі питання земельної реформи в Україні розділились на час до військового вторгнення в Україну і після. До початку війни були одні пріоритети, які визначали проблемні питання для територіальних громад, налагодження їхнього розвитку, формування алгоритмів проведення земельного реформування. Також визначалися проблемні питання, які стояли на перешкоді розвитку територіальних громад (недобросовісна конкуренція, нечесність орендарів, питання скорочення реальних грошових надходжень в громаду шляхом недобросовісної орендної плати за паї сільськогосподарського призначення). Саме завдяки проведенню аудиту землі виявлялись порушення такого роду. В ході аудиторських перевірок землі було проаналізовано діяльність державного органу управління геокадастрами, та виокремлено ряд недоліків, які ця структура допускає. Виявлено, що питання обліку земель є довгим і клопітким процесом, який потребує багато років на проведення якісних і конструктивних змін у цьому питанні. Проте, реформування земельного питання та його значення в житті громади набуло нового відтінку в час війни, яку важко уявити у ХХІ столітті, реалії внесли суттєві корективи. Сьогодні стоїть гостро питання забезпечення критично важливим продовольством як нашого населення так і закордонних партнерів, адже Україна не дарма називалась і буде надалі називатись «житницею Європи». Сьогодні схід України повністю відрізаний від посівної, від будь яких робіт пов'язаних із забезпеченням продовольчих запасів, тому відповідно до нового законодавства земельні ділянки сільськогосподарського призначення максимально задіюють до використання, а територіальні громади на час воєнного стану змушені розпоряджатись своїми земельними уділами відповідно до нововведень. Тому у статті ми намагались виділити проблемні питання сільськогосподарських угідь територіальних громад до війни та представити як бути громадам в часі війни. Варто розуміти, що нововведення є тимчасовими, але незнання законодавства та не відслідковування усіх змін може призвести до незручних ситуацій, корупційних ризиків та шахрайських операцій не на користо громаді.

Ключові слова: аудит землі, територіальна громада, держгеокадастр, оренда землі, військовий стан.

Vishka Iryna Serhiivna

Senior Lecturer, Department of Administrative and Financial Management, Lviv

AUDIT OF LAND OF TERRITORIAL COMMUNITIES IN THE
PRE-WAR AND WAR PERIOD, CONCEPTUAL CHANGES

Abstract. Important issues of land reform in Ukraine were divided into time before and after the military invasion of Ukraine. Before the war, there were some priorities that identified problematic issues for territorial communities, the establishment of their development, the formation of algorithms for land reform. Problematic issues that stood in the way of the development of territorial communities were also identified (unfair competition, dishonesty of tenants, the issue of reducing real cash receipts in the community through unfair rent for agricultural shares). It was thanks to the land audit that such violations were revealed. In the course of land audits, the activities of the state body of geocadastre management were analyzed, and a number of shortcomings that this structure allows were identified. It was found that the issue of land accounting is a long and troublesome process that takes many years to make qualitative and constructive changes in this matter. However, the reform of the land issue and its importance in the life of the community took on a new hue during the war, which is difficult to imagine in the XXI century, the realities have made significant adjustments. Today there is an urgent issue of providing critical food for both our population and foreign partners, because Ukraine has been called and will continue to be called "the granary of Europe" for good reason. Today, the east of Ukraine is completely cut off from sowing, from any work related to the provision of food supplies, so according to the new legislation, agricultural land is used as much as possible for use, and local communities are forced to dispose of their land in accordance with innovations. Therefore, in the article we tried to highlight the problematic issues of agricultural lands of territorial communities before the war and present how to be communities during the war. It is important to understand that innovations are temporary, but ignorance of the law and failure to monitor all changes can lead to inconvenient situations, corruption risks and fraudulent transactions to the detriment of the community.

Keywords: land audit, territorial community, state geocadastre, land lease, martial law.

Постановка проблеми. Тема територіальних громад мала важливе питання до початку війни і набула іншого забарвлення у період введення військового стану. У цій статті ми проводимо паралелі практики користування земельними наділами сільськогосподарського призначення до 24.02.2022 року та після, аналізуємо що змінилось і як поводитись територіальним громадам надалі, що їх чекає після закінчення військового стану.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Звертаючись до досліджень пов'язаних із аудитом землі та розвитком на основі цього процесу територіальних громад, може констатувати, що тема доволі свіжа, та ґрунтується переважно на законодавчих актах та нормативних документах, які цю тему розкривають. Реальний досвід та конкретні дані можна отримати із сайтів провідних територіальних громад, які зарекомендували себе, як ефективні та цілеспрямовані, які вміють розпоряджатись власним ресурсом і використовують для цього можливі методи т аінструменти. Є ряд дослідників, які присвячували свої роботи розвитку територіальних громад: Климук Д., Беновська Л.Я., Батанов, О. В., Ананьєва, Є. А. та ін. [1,2,3,4]

Про аудит використання земель сільськогосподарського призначення роботи присвячували: Вороновська О.В. [5] Жук В.М., Третяк А.М., Рудченко Ю.С.[6]. Проте в умовах воєнного стану аудит землі територіальних громад залишається відкритим і потребує аналізування, нових досліджень та порівнянь.

Мета статті - проаналізувати проблемні питання земельної реформи до початку військового вторгнення і визначити, які зміни до законодавства у сфері земельної реформи було внесено станом на весну - літо 2022 року.

Виклад основного матеріалу. Однією з проблем сучасного розвитку територіальних громад до військового вторгнення було проведення земельної реформи, яка виконувалася не належним чином. До 24.02.2022 року проглядалась проблематика, коли орендарі землі, значно занижували суми у договорах оренди і в середньому така сума становила 1500 грн. замість 6000 грн за гектар землі, яка орендується (це середньо ринкова вартість, яку платять фермери за паї). Це призводило до того, що бюджет села (громади ) не доотримував близько 3 млн. грн./рік. І якщо невеличкі села недоотримують таку суму, це відбивається на їхній інфраструктурі (на відсутності коштів на ремонт доріг, на вуличне освітлення, на фінансування шкіл та садочків та умов їх функціонування, на соціальний захист). А це означає, що отримуючи податок у розмірі 19,5% від суми орендної плати (ПДФ та військовий збір) згідно зазначених договорів оренди до бюджету буде сплачено 31 тис.грн. при тому, що підприємство мало б сплатити більш як 124 тис. грн. за умови декларування повної суми орендної плати за орендовані паї (тобто, орієнтовно в одній з об'єднаних громад на 160 га бюджет не доотримує більше 93 тис. грн., а підприємство при цьому обробляє 3300га землі). Жителі громад маю знати, що сума яку людина отримує на руки має бути така ж сама, що прописана у договорі, це захистить власника паю і у разі виникнення певної конфліктної ситуації (фермер не розрахується, або змінить умови, або не належно виконуватиме свої зобов'язання), тоді ця людина може бути впевнена у юридичній захищеності, зможе захисти свої права в судових інстанціях. Якщо договір оренди складено не коректно (вказано не вірні дані), то стає не захищеним як сам пайовик, так і громада. Такий податок сплачується не пайовиком, а власне фермером, який бере ділянку в оренду і з тієї реальної суми, яку платить людині. Не залежно яка сума вказується у договорі, власник наділу жодних податків не сплачує. Тому, відповідно, якщо сума занижена, сума податкових надходжень нижча. Частими проблема у сільських громадах були скарги про те, що існує заборгованість у виплатах орендної плати, виникали прохання вплинути на орендарів для отримання орендної плати. Заборгованості були не лише за 2020 рік, а і за 2019. Часті є і розрахунки натуральною продукцією, при цьому не відома вартість такої продукції і не відомо, чи покриває така продукція суму оренди. Це говорить про відсутність прозорості у розрахунках. Інколи і договори не отримуються на руки орендодавцям. Шантажування орендодавців також мають місце у числі ризиків, з якими може зустрітись пайовик (вимога перепідписати договір оренди з продовження на 10 років, в такому випадку заборговані кошти будуть відшкодовані). Часто орендарі (великі фермерські компанії) можуть обіцяти за користування угіддями проводити фінансування (чи співфінансування) окремих критичних об'єктів громади (для прикладу водогону, газифікації і т.д.).

Проводячи аудит землі аудитори стикались із порушеннями в ході перевірок. Для прикладу, колгоспні будинки мали бути передані людям після паювання (тобто працівникам колгоспу мали відійти безкоштовно), проте є випадки порушення такої практики (частина мешканців отримали безкоштовно, а частина заплатили кошти від 2000 до 8000 грн. і оформленні як квартплата) Таке порушення викликає інтерес: за яким принципом людей обирали, чому одним частина майна переходила безоплатно, а іншим як квартплата.

Адміністративні будівлі, будівлі соціального значення не підлягають розпаюванню і приведенню у приватну власність згідно Закону України від 2003 року про державну власність [7].

Варто зазначити, що діяльність фермерських господарств, більшість з яких в законному порядку вели свою діяльність, належно сплачували свої податки і орендну плату пайовикам, вони також брали на себе і інше соціальне навантаження, а саме: приймали участь у проведенні заходів у селі, взимку допомагали розчищати дороги, долучалися до будь яких соціально- інфраструктурних питань (вивезення сміття, прокладання інтернету та ін.).

Згідно законодавства пайовик має право обирати кому і за яку ціну буде надавати в оренду власну земельну ділянку, обирати того фермера, який буде чіткий у фіксованій сумі оренди, у формуванні договорів, у виконанні зобов'язань.

В ході дослідження постає проблемне питання, як громадам ефективно розпоряджатися землею. Адже раніше, коли земля була у державній власності були свої закони, тепер (до війни), громада має нове право на землю згідно нового Закону № 1423. Часто земельними наділами за межами населеного пункту розпоряджатись різні органи виконавчої влади, натомість орган місцевого самоврядування не могли вплинути на процес прийняття цих рішень. Закон № 1423 «Про земельну реформу» [8], який надав повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів органам місцевого самоврядування. Громади за ним наділялися правом володіти цими паями у своїй комунальній власності. Безпосередньо на самих громадах ці зміни мають такий відбиток: отримавши додатковий ресурс (в даному випадку просторовий), потрібно ним добре управляти. Тобто, чи безоплатно надати жителям ці земельні ділянки, чи виставити їх на аукціон і отримати гроші у бюджет. Це рішення безпосередньо за громадою на пленарних засіданнях сесії за участю місцевих депутатів, що її представляють згідно чинного законодавства. Усі питання, які виносяться мають бути підтримані не простою більшістю, а виключно 2/3 складу депутатів місцевої ради. Багато земель мало б відійти до територіальних громад, проте є ряд особливостей. Земля, яка надходить громаді від держави вже є розділеною державними геокадастрами і нема «вільних ділянок», які б громада могла роздавати на задоволення власних потреб та вигод, тобто земля вже використовується (це приблизно 90%) і фактичного права розпоряджатись нею в окремих регіонах України не можливо. Геокадастром роздано не лише ріллю, але і пасовища, і сіножаті, і є громади, яким нема де випасати скот. Ще однією спекулятивною темою є віддача землі учасникам АТО. Це люди, які перебуваючи в одній області, могли отримати земельну ділянку у зовсім іншій. Шляхом маніпуляцій чи інших договорів є можливість викупити таку земельну ділянку (призначену геокадастром для певної категорії громадян) і здати в оренду у треті руки. Тобто держгеокадастр виділяв певні земельні ділянки, а пізніше за процедурою перепродажу (перекупу) ці землі втрачали першопризначення. Адже паї скуповувати не можна, а земля, яка оформляється за договором купівлі- продажу, її вже скуповувати можна. На території громади, що є власником за сучасним Законом № 1423 [8] земельних паїв є частка земельних ділянок, яка не належить членам громади. І щоб громаді дізнатись хто є власником таких паїв згідно земельним кадастром, потрібно власноруч провести аудит землі. Інформацію про власника громаді не надається, надається лише сукупна частка (розмір) земель, які переходять у власність громаді.

З позитивних моментів прийнятого закону можна робити висновок, що громада все ж отримала ресурс, а перерозподіл, аудит і подальша робота необхідні для самоврядування громад.

Багато земель передавались в оренду, приватизовувались і врешті, коли закон прийнято, можна судити що такий землевпорядник як держгеокадастр зарекомендував себе не ефективно та корупційно підозріло. Коли землі передавали із комунальної власності у комунальну, то ці землі вже могли бути передані паралельно в оренду, тобто передавалось і саме право власності на землю. Якщо такий наділ вже перебував у оренді, то і власник змінювався ним тепер стає громада, але чинні договори оренди, які були укладені і зареєстровані на момент укладання угоди зберігають свою чинність. Тепер сільська рада, як власник матиме змогу адмініструвати ці договори, вносити зміни, в тому числі і в договорі оренди, проте, всі зміни у існуючих договорах вносяться за взаємною згодою сторін. Часто держгеокадастр і районні державні адміністрації давали в оренду землі сільськогосподарського призначення за значно заниженими цінами орендної плати і на даний момент органи місцевого самоврядування маю великі проблеми з надходженням коштів до бюджету. В такому випадку їм необхідно чекати термінів закінчення укладених договорів, щоб в уставленому порядку змінити орендну плату (інакше можливе, тільки за згодою обох сторін).

Така ситуація за нашими висновками призводить до того, що територіальна громада отримує земельну ділянку, якою буквально не може розпоряджатися у повній мірі. Хоча, як зазначають експерти це не зовсім так. Розпоряджатись можна, проте люди, голови територіальної громади, депутати звикли на концепцію права роздавати і передавати в оренду земельні частки і встановлювати конкретну орендну плату. Сам термін «розпорядження» має більше значення, це також і ефективне управління наділами: слідкувати за вчасною сплатою за оренду, за дотриманням законодавства про охорону земель, дотримання норм використання земель. Тобто громаді надається можливість не лише розпоряджатись (роздавати землі), але і ефективно визначати за яким цільовим призначенням вона буде використовуватись у майбутньому.

На свої землі комунальної власності громада може змінювати і цільове призначення. А на земельні ділянки приватної власності може приймати рішення про погодження і про зміну цільового призначення для об'єктів приватної власності.

Закон дав повноваження раді щодо розпорядження визначеними землями і значна частина цих площ не облікована, не присвоєні кадастрові номери, і не до кінця відомо яка площа переходить до власності громади. В такому випадку має проводитись громадою облік земель, присвоєння кадастрового номеру і облік тих ресурсів, які має громада. Облік саме земель (аудит) це довгий та клопіткий процес і за даними експертів з просторового планування та управління земельними ресурсами [9] термін для проведення такого заходу власними силами і коштом громади це рік-два в кращому випадку (і це стосується тих ділянок, яким вже призначено кадастровий номер). А є ще ділянки, які з 1991 року приватизовані для прикладу і до 2004 року були без кадастрового номеру і ніхто не знає де вони розміщені (згідно картографії нема чітких нанесених позначок). На такі об'єкти необхідні великі кошти щоб їх облікувати і присвоїти кадастрові номери. І такий процес не одного року і навіть не п'яти. Для громади такий процес дорого вартісний, попри це громада може зі свого бюджету витрачати кошти на такі цілі, але однозначної цифри вказати не можна. Для прикладу, до інвентаризації той геокадастр, який був під час передачі землі у власність громад мав орієнтовну фіксовану суму 600 грн. за гектар землі сільськогосподарського призначення, але враховуючи централізованість проведення операцій передачі земельних ділянок громадам, вартість однозначно була суттєво занижена. По кожній ділянці розроблялась певна кількість технічних документацій що має одну вартість, замовлення послуги сертифікованого інженера-землевпорядника приблизно 1000-1500грн. і вище за кожну ділянку. Сам процес клопіткий і довготривалий, і вартісний.

Щодо можливості купівлі продажу громадянами земельних ділянок на час до війни, то виникають певні спекуляції. Навіть якщо ринок землі запускається, мораторій на продаж у власність земель сільськогосподарського призначення державною або комунальною власністю залишається. Тобто ради територіальних громад продавати свою комунальну власність не можуть. Можуть лише передавати в оренду або роздавати громадянам шляхом безоплатної приватизації. Мораторій відкриває лише можливість приватним власникам, які отримали паї свою власність вільно розпоряджатися ними (продавати, здавати в оренду, самостійно господарювати).

Щодо держгеокадастру, то тепер він перетворюється з великого гіганта (існування якого на думку аналітиків суперечило існуванню органів виконавчої влади, де були поєднані функції і надання адміністративних функцій, і функції розпорядження державним майном, і навіть контролюючими функціями інспекції, все булло зосереджено водному органі, що є неприйнятним та має багато суперечностей згідно законодавства). На даний час у держгеокадастра забирають повноваження державого контролю, розпорядження землями. Проте за законодавством цей орган залишається розпорядником державних земель сільськогосподарського призначення (ті, що перебувають у постійному користуванні академії наук аграрної, науково-дослідних інститутів). Але за намірами влади іде поступова трансформація держгеокадастру у службу, яка надаватиме адміністративні послуги.

Земельна тема та розпорядження певним ресурсом це завжди певні ризики, зокрема і корупційні. І якщо чиновник (голова районної адміністрації) одноосібно розпоряджався землею з ним завжди було простіше домовитись, то тепер на сесії має бути досягнутий консенсу як мінімум 2/3 депутатів окремої громади, і ризики корупції мінімізовані, але не виключені.

Іншим боком реальності, перебуваючи вже в умовах військового стану стало важливим питання як працювати на землі, як уникнути ризику небезпеки голоду, уряд таку ситуацію регулює і поки що такої загрози немає. Варто пам'ятати, що Україна протягом останнього десятиліття робила значний вклад у забезпечення світової продовольчої безпеки, експортуючи продукцію рослинного, тваринного походження, яка б могла прогодувати близько 400 млн. осіб у рік. Саме тому, в умовах війни Україні важливо підтримувати наших міжнародних партнерів, ту продукцію, яка є додатковою, яка не потрібна для внутрішнього споживання, продовжити їм продавати. Для того, щоб ці обсяги не зменшились (повертаючись до первинного/базового принципу), треба забезпечити максимальне використання кожного клаптика земель сільськогосподарського призначення у тих регіонах де не йдуть активні бойові дії, де можна вирощувати відповідну продукцію. На основі цього було внесено Верховною Радою спільно з Президентом законопроект, відповідно до якого не дозволяється зупинятися аграріям в цих складних умовах, навіть з точки зору користування землями сільськогосподарського призначення приватної власності та максимального задіяння земель комунальної власності. Такі нововведення запроваджуються на період військового стану, та фактично ми говоримо про сільське господарство, яке має циклічність свого існування, тому актуальність залишається в межах проведеного циклу [10].

Далі пропонуємо розглянути земельну реформу в умовах воєнного стану, її основні цілі та завдання. Адже, зрозумівши цілі і завдання, можна буде зрозуміти як ці норми застосовувати на практиці. Для початку слід вияснити для чого потрібно було приймати усі ці закони і зміни до них (Закон № 2145) [11]. Річ в тім, що нині гостро стоїть потреба воєнної економіки і функціонування громад в умовах військового часу і це потребує значно швидших та рішучих дій, ніж це відбувається у мирний період часу. Адже правильні рішення, проте прийняті не вчасно (під час війни) за своїм змістом дуже часто не відрізняються від не правильних. І відповідно, якщо говорити про сільське господарство, то обмежений в часі період проведення посівної не дає змоги провести торги, або провести усі бюрократичні процедури, які супроводжуються під час надання в оренду земельних ділянок.

І відповідно перша і найголовніша мета, при розробці нового земельного законодавства - це кардинально спростити і пришвидшити управлінські рішення, які супроводжують надання земельних ділянок та проведення реєстрації прав на них в умовах воєнного періоду. Сьогодні територію України можна умовно розділити на декілька зон (де ведуться активні бойові дії, або вже відбулись і територія замінована, це - Запорізька,Чернігівська,Сумська, Донецька, Луганська, Херсонська і тепер Харківська області), зонами високого ризику залишаються Волинська, Рівненська, Житомирська, Дніпропетровська, Київська, Миколаївська, Одеська області, де відбувається евакуація, розмінування, як у Київській області, релокація підприємств, підтримка та утримання економічної активності. До умовно безпечної зони відносять: Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку, Черкаську, Кіровоградську, Полтавську області. Їхнім завданням є виконання завдань тилової оборони і з стовідсотковою гарантією та максимальними можливостями забезпечити виробництво продовольства, сплачувати податки, забезпечувати людей робочими місцями та площами для перенесення релокаційних підприємств.

Таке ефективне використання кожного відносно безпечного клаптика сільськогосподарської землі забезпечить валютні надходження, дозволить проводити експортні операції, продовжувати торгівлю і тим самим підживляти економіку [11].

В умовах війни виникає пріоритет суспільних і державних інтересів над інтересами приватних осіб, тому ті закони, які прийняті і які будуть прийматися вони беруть верх над приватною власністю на користь загальної державної стратегії, щоб максимально використати усі земельні ділянки для економічної користі державі. Проте, ці норми діють лише в умовах воєнного стану і сконцентровані на те, щоб провести посівну кампанію звузивши проблемні питання. Із моменту військової агресії було відключено діяльність роботи Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав, тобто державних електронних реєстрів, що у свою чергу унеможливлює формувати право власності та користування земельними ділянками. Тепер багато земельних відносин треба перезапустити із урахуванням воєнного часу, адже це складна процедура із технологічної та безпекової сторін.

Ключовими нововведеннями Закону № 2145 є:

а) автоматичне поновлення на 1 рік дії орендних відносин на використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності (якщо договір закінчився в період воєнного стану, тобто після 24.02.2022), якщо договір закінчився до початку воєнного стану, треба в такому випадку дочекатись поки запрацює реєстр речових прав. Зараз в умовах війни робити певні транзакції за оренду землі, переоформлення, продовження договору у короткі терміни не можливо, крім того, не працюють державні реєстри, а щоб продовжити їх легальне використання (зберегти відносини) такі міри вважаються найоптимальнішими.

б) спрощена процедура передачі в оренду для ведення сільськогосподарської діяльності земельних ділянок комунальної та приватної власності органами влади. За мирного часу проводяться земельні торги, визначаються ті, хто запропонує найкращі умови, вигідні ціни. Посівна на сьогодні триває місяць, а земельні торги проводились би також місяць, час упущений на такі процедури зривав би посівну і поглибив би продовольчу кризу.

в) спрощений варіант передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення постійними землекористувачами та емфітевтами. Тобто, якщо у фермера є земельна ділянка у постійному користуванні, він не може з об'єктивних причин (відсутність працівників, техніки) використати цю ділянку, він повинен мати можливість передати право на користування цією земельною ділянкою тому аграрію, який зможе її використати.

г) передача орендарями та суборендарями прав оренди та суборенди земельних ділянок сільгосппризначення для ведення сільськогосподарської діяльності, якщо вони не можуть використовувати свою земельну ділянку із суб'єктивних причин.

д) новий порядок передачі договорів щодо землі, їх державна реєстрація.

На сьогодні земельні торги не проводяться, хоча системою Prozoro намагались провести аукціони в умовах війни, але завершити їх нормально не вдалось (були скасовані) з об'єктивних причин (відсутність реєстрації на речові права земельних ділянок).

Передавати земельні ділянки в оренду можна безпосередньо їхнім розпорядникам, тобто органам місцевого самоврядування (а не військовим адміністраціям, як це розглядалось у проекті), адже це колегіальний орган, і це буде найкращим запобіжником, щоб мінімізувати зловживання і до управлінських рішень із використанням землі буде значно вища довіра і з боку місцевої громади і місцевих підприємців. Орендна плата не може перевищувати вісім відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки (адже витяги про нормативно-грошову оцінку землі не видаються, то прив'язка буде до середньої нормативної грошової оцінки ріллі по області). Договори оренди матимуть значну кількість обмежень (орендар не зможе мати компенсацію на власні потреби: поліпшувати поля, поновлювати договір оренди, не зможе передавати ділянку у суборенди, змінювати склад угідь, бувати об'єкти там нерухомого майна, закладати багаторічні насадження і т.д.).

Формується і нова процедура утворення сільськогосподарських ділянок. Тут мається на увазі, якщо земельне угіддя не було сформоване (не зареєстроване у Держгеокадастрі), спрощена процедура передбачає присвоєння їх кадастрового номера (не вносячи у базу) на основі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Це як додаток до договору оренди земельної ділянки в умовах воєнного часу.

Постійні користувачі (але не державні підприємства, установи, організації) матимуть можливість передавати свої земельні ділянки у користування на строк до 1 року не втрачаючи своє право постійного власника (це одночасне володіння землею постійним користувачем і орендарем). В мирний час передача землі у суборенду потребує письмової згоди власника, а на момент військового стану така згода не вимагається.

Найближчим часом також стоїть на порядку денному і ряд таких питань:

- Громадам важливо знати, що з тимчасовим припиненням діяльності держгеокадастру їм надається можливість передачі земельних ділянок, які вони мали отримати в результаті децентралізації, але без державної реєстрації права комунальної власності на такі ділянки.

- Максимально спрощена процедура надання земельних ділянок комунальної та приватної власності для розміщення виробничих потужностей підприємств, які евакуйовуються із зон бойових дій (земельні торги не будуть проводитись, з дуже жорсткими умовами оренди, але дуже швидко з мінімальним пакетом бюрократичних процедур і мінімальними вимогами до проектної документації). Поки не можливо видавати нормативно-грошову оцінку земель в сучасних умовах, тому затверджуватимуться усередненні показники оцінки по області, про що зазначалось вище.

- Будуть створені можливості, щоб ті компанії, які обслуговують критичну інфраструктуру (системи транспортування газу, розподілу, централізоване водо постачання, водовідведення, теплогенерація, електроенергія, електронні комунікації), їм буде безперешкодний доступ до земельних ділянок, для ліквідації аварій, проведення планових робіт.

- Планується розблокування робіт із землеустрою (картографічних робіт) для того, щоб виконувати польові роботи, а виконавцям на період воєнного часу потрібно буде спеціальний дозвіл від Служби Безпеки України і після контр-розвідувальної перевірки приступати до роботи.

Жодних змін у регулюванні територій та об'єктів заповідного фонду, що є у власності громад Закон змін не вносить, варто наголосити, що мова іде про ділянки сільськогосподарського призначення. Також зміну цільового призначення земельної ділянки змінити на час воєнного стану також не можливо (за відсутності діяльності Державного кадастру). Виділення ділянок для внутрішньо переміщених осіб, також такий механізм не діє, проте планується сформувати законопроект, який встановить таку тимчасову процедуру (зміна цільового призначення для земельних об'єктів що розраховані для внутрішньо переміщених осіб), проте, поки не працює держгеокадастр і такого здійснити не можна [10].

Є також і такий нюанс у законодавстві. Закони прийняті ВР передбачають час коли вони починають діяти. Іноді закони приймаються і мають діяти на період до його прийняття, а Закон № 2145 [11] прийнятий 24.03.2022 року, опублікований у газеті Голос країни 06.04.2022 р. і згідно вихідних положень набуває чинності з 07.04.2022 р. Це означає, що Закон не поширює свою діяльність на період до 07.04.2022 р. (тобто, укладаючи договір оренди земель де строк початку оренди зазначається 05.04.2022 р., такий термін буде вважатися не законним, договір оренди може мати юридичну силу, але лише з 07.04.2022 р., а до 07.04.2022 р. договір буде вважатись як автоматично поновлений на 1 рік у зв'язку із введенням воєнного стану, проте передати право оренди можна).

Із нововведень є і таке: книги для реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану ведуться в часі воєнного стану військовими адміністраціями окремої області.

У разі не можливості зібрання сесії ради місцевої територіальної громади (відсутність кворуму) військова адміністрація, яка тимчасово діє поки тимчасово не може приймати рішення на землях комунальної власності щодо однорічних договорів, але приймаються поправки, які це питання врегулюють та дозволять, є можливі випадки, коли рішення за відсутності кворуму сесійної громади, будуть прийматись головою.Звільнення від плати за орендну землі на окупованих територіях можливо у випадку форс-мажорних обставин, які не є причиною діяльності орендаря в такому випадку можуть бути припинені виплати, якщо буде доведено орендарем орендодавцю, що такий факт є присутнім. Зазначається таке пояснення у письмовій формі з вказівкою на причину звільнення від плати за оренду. Згідно Закону безоплатна приватизація земельних ділянок у місцевих громадах поки призупинена

Висновки

Тож, питання земельної реформи набуло двох площин свого існування, згідно Закону Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану (№ 2145) сучасний стан речей діє тимчасово і має повернутись до звичного довоєнного режиму, який діяв до 24.02.2022 р. Проте територіальним громадам варто детально вивчати законодавство, слідкувати за змінами та регулювати свої відносини опираючись на досвід та нормативні акти.

користування земельні наділи сільськогосподарський військовий стан

Література:

1. Сайт громадського інтерактивного телебачення // Климук, Д. Розвиток територіальних громад та їх фінансовий менеджмент (2021). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uagit.tv/2021/6/8/6918-dmytro-klymuk-rozvytok-terytorialnyh-hromad-ta-yih-finansovyy-menedzhment

2. Беновська Л.Я. Територіальна громада як суб'єкт регулювання розвитку територій: теоретичні аспекти. Регіональна економіка. 2018. - №1, с. 30-39.

3. Батанов, О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія / За заг. ред. В. Ф. Погорілка. Видавничий Дім “Ін-Юре”. 2003.

4. Ананьєва, Є. А. Об'єднана територіальна громада як суб'єкт фінансових правовідносин // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція, 2020. - № 43, с.60-64.

5. Вороновська О.В. Розвиток екологічного аудиту використання земель сільскогосподарського призначення. Таврійський вісник, 2009, с. 207-216

6. Рекомендації з організації обліку та оцінки земель на підприємствах АПК / В.М. Жук, А.М. Третяк, Ю.С. Рудченко [та ін.] ; під ред. А.М. Третяка, В.М. Жука // Облік і фінанси АПК. - 2005. - № 3. - С. 135-205.

7. Закон України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності (зі змінами та доповненнями). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.spfu.gov.ua/ua/documents/3412.html

8. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин Документ 1423-IX, від 09.06.2022. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-IX#Text

9. Сайт Асоціація міст України // О.Придатко, експерт з просторового планування та управління земельними ресурсами. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://auc.org.ua/novyna/prostorove-planuvannya-rozvytku-gromad-tema-praktychnoyi-sesiyi-u- rivnenskomu-rv-amu

10. Сайт Міністерства аграрної політики та продовольства України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://minagro.gov.ua/

11. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану. Документ 2145-IX, від 24.03.2022. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/2145-20#Text

Размещено на Allbest.ru