Феномен цифровізації та його вплив на функціонування світових систем публічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен цифровізації та його вплив на функціонування світових систем публічного управління

Шандрик В'ячеслав Іванович,

кандидат наук з державного управління,

директор, ТОВ "В. С. Проект"

Анотація

У статті розкриваються генезис та концептуальне бачення соцієтального феномену цифровізації систем публічного управління сучасного світу. Обґрунтовується, що в умовах переходу людства до епохи інформаційного суспільства зароджується й нове розуміння сутності процесів публічного врядування, яке базується не на бюрократичному адмініструванні чи навіть клієнт-орієнтованому підході "сервісної держави", а на баченні системи органів публічного управління як цифрової технологічної платформи мережевих взаємозв'язків та взаємодій держави, її інституцій та громадян і організації громадянського суспільства.

Розкривається зміст і сутність основних етапів переходу від “Нового державного управління” до більш сучасного “цифрового” управління на основі "клієнто-орієнтованій" цілісності та широкому застосуванні інформаційно- комунікаційних технологій: етапу оцифровки або діджитізації; етапу цифровізації або діджиталізації та етапу цифрової трансформації.

Зроблено висновок, що перехід людства до епохи інформаційного суспільства є швидким і незворотнім, він торкається усіх сфер людської діяльності й насамперед державного та публічного управління, де діджиталізація буде відбуватися прискореними темпами та перетвориться на основний інструмент реалізації функцій держави й надання адміністративних послуг. Публічне управління нової епохи матиме мережевий автоматизований характер, що дозволить позбутися корупції та суб'єктивізму в процесах ухвалення державно-управлінських рішень, підвищити якість надаваних державними органами послуг громадянам, максимально скоротити витрати на утримання апарату державних службовців та в цілому підвищити результативність та ефективність діяльності органів публічної влади.

Ключові слова: держава, публічне управління, цифровізація, діджиталізація, цифрова трансформація.

Shandryk Viacheslav Ivanovych, PhD in Public Administration, Director, "VS Project" LLC

THE PHENOMENON OF DIGITALIZATION AND ITS IMPACT ON THE FUNCTIONING OF WORLD PUBLIC ADMINISTRATION SYSTEMS

Abstract

The article reveals the genesis and conceptual vision of the societal phenomenon of digitalization of public administration systems of the modern world. It is argued that in the transition of mankind to the age of information society, a new understanding of the essence of public governance is emerging, which is based not on bureaucratic administration or even customer-oriented approach of the "service state", but on the vision of public administration as a digital technology platform. ties and interactions of the state, its institutions and citizens and civil society organizations.

The content and essence of the main stages of the transition from the "New Government" to more modern "digital" governance based on "customer-oriented" integrity and widespread use of information and communication technologies: the stage of digitization; digitalization or digitalization stage and digital transformation stage. It is concluded that the transition of mankind to the age of information society is rapid and irreversible, it affects all spheres of human activity and especially public and public administration, where digitalization will be accelerated and become the main tool for state functions and administrative services. Public administration of the new era will have a networked automated nature, which will eliminate corruption and subjectivity in public administration decision-making processes, improve the quality of public services provided to citizens, minimize the cost of maintaining civil servants and generally increase efficiency and effectiveness public authority. It is noted that digitalization (digitalization) as a process of globalization nature brings states both new opportunities for a "leaping transition" to a new civilizational formation, and new threats to national sovereignty in national security.

Keywords: state, public administration, digitalization, digitalization, digital transformation.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний світ прискореними темпами входить в епоху інформаційного суспільства або "суспільства знань", в якому головну роль відіграє управління інформацією. Провідні країни світу активно переводять свої системи публічного управління на цифрову основу й розглядають цифровізацію як певний драйвер нових парадигм і концепцій публічного врядування та пріоритетне загальнонаціональне стратегічне завдання. Адже "цифрова трансформація є суттю змін, що відбуваються у розвитку суспільства. Вона охопила всі країни, усі сфери суспільного та людського життя, стала завданням та напрямом соціального та економічного прогресу. Цей процес, це явище сьогодні має певну кількість назв - цифровізація, діджиталізація, цифрова глобалізація, Індустрія 4.0 (Німеччина), Суспільство 5.0. (Японія). Ці та інші терміни мають під собою відповідні обґрунтування, які відображають зрушення в історії людства, що неможливо не помітити " [2, с. 132].

В новому цифровому світі зароджується й нове розуміння сутності процесів публічного врядування, яке базується не на бюрократичному адмініструванні чи навіть клієнт-орієнтованому підході "сервісної держави", а на баченні системи органів публічного управління як цифрової технологічної платформи мережевих взаємозв'язків та взаємодій держави, її інституцій та громадян і організації громадянського суспільства. На думку дослідників російської академії народного господарства та державного будівництва цифровізація "може стати основою для подальшого опанування державою принципу "управління за результатами", оскільки дозволяє подолати його раніше виявлені обмеження. Так, використання «великих даних» дозволяє отримати інформацію про досягнуті результати в режимі, близькому до реального часу. Штучний інтелект не обмежений у сприйнятті великої кількості показників і спроможний обробити тисячі різноманітних параметрів та обрати оптимальні рішення. "Інтернет речей" дозволяє збирати дані та автоматично корегувати дії. Технології "розподіленого реєстру" виключають можливість спотворення даних про досягнуті результати" [11, с. 6].

Цифровізація (діджиталізація) як процес глобалізаційного характеру несе державам як нові можливості "стрибкоподібного переходу" до новою цивілізаційної формації, так і нові загрози національному суверенітету у національній безпеці. Таким чином дослідження генезису, концептуальних підвалин та основних аспектів цифровізації є актуальним як з академічно- наукової точки зору, так і управлінсько-прикладної, потреба в якому є нагальною як для державних установ, так і для суспільства в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Цифровізація (діджиталізація) як домінуючий в глобальному інформаційному просторі тренд, є предметом дослідження багатьох закордонних та вітчизняних дослідників. Зокрема, варто виокремити таких науковців та експертів як М. Бурхард [12], П. Данлеві, Х. Маргетс, С. Бастоу та Дж. Тінклер [13], Т. Биркович, В. Биркович та О. Кабанець [1], О. Конюкова та С. Летунов [3], В. Куйбіда, О. Карпенко та В. Наместнік [4], І. Лопушинський [5], І. Печенкін [6], Г. та М. Разумей [7], О. Бухтатий, О. Радченко та Г. Головченко [8], Е. Холодная [9], Е. Добролюбова, В. Южаков, А. Ефремов [11], С. Квітка, Н. Новіченко та Н. Гусаревич [2] та ін.

Зазначені дослідники розглядають під авторським кутом зору різні аспекти трансформації систем державного управління в умовах цифровізації, ролі цифрових технологій у розвитку процесів публічного врядування, переходу до нових моделей державного управління: "сервісної держави", "цифрового уряду", "розумного урядування" тощо. Через їх творчий доробок червоною ниткою проходить переконання, що в сучасному світі "механізми публічного управління та адміністрування у сфері цифрових трансформацій повинно системно удосконалюватися, оскільки цифровізація повинна стати головним інструментом для досягнення стратегічної цілі України - економічне зростання держави, забезпечить добробут, комфорт та якість життя населення України на рівні країн Європи" [1].

Водночас, бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та появу нових і нових цифрових інструментів, платформ та програмного забезпечення вимагає від науковців нових пошуків концептуальних підвалин та інноваційних аспектів цифровізації (діджиталізації) сфери публічного врядування, що й становить мету даної публікації.

Виклад основного матеріалу дослідження

Нова цифрова епоха в контексті науки публічного адміністрування обумовлює докорінну трансформацію традиційних систем державного управління, коли "застарілі та архаїчні принципи перетворення державного у публічне управління шляхом лише адміністрування та встановлення заборон мають залишитися в минулому, оскільки посиленням боротьби, заборонами та погрозами не можна побудувати конкурентоспроможну економіку та ефективний розвиток, що доведено науковцями та практиками. Можливість демократичного діалогу між владою та громадянином, посилення можливостей громадського контролю через оскарження рішень та управлінських послуг органів публічної влади мають бути рецептом подальших перетворень. Змінювати необхідно саму структуру та алгоритм управлінських механізмів" [6, с. 83]. Подібну точку зору поділяє професор І. Лопушинський: "Цифрові" технології в державному секторі України - це основа його реформування та потенційний приклад для всієї країни, яким чином потрібно використовувати переваги "цифрового" світу. Синергетичний потенціал соціальних, мобільних, "хмарних" технологій, а також технологій аналізу даних та "інтернету речей" сукупно здатні привести до трансформаційних змін у державному управлінні та в цілому, тобто зробити державний сектор України ефективним, реактивним і ціннісним" [5].

Варто зауважити, що в історичному плані перехід до інформаційного "цифрового суспільства" є надзвичайно швидкоплинним та бурхливим. Цей процес безпосередньо відбувається протягом останніх 30-50-ти років, хоча його витоки науковці знаходять в глибині віків. Так, "першу інформаційну революцію" О. Бухтатий, О. Радченко та Г. Головченко відраховують ще з біблійського "Спочатку було слово". Адже "оволодіння людством цим могутнім інструментом віртуалізації, опису та абстрактного осмислення навколишнього середовища стало фактично першою Інформаційною Революцією та відправною точкою нашого наступного абсолютного панування на планеті. І від самого початку виникнення мови, оформлені в слова й речення знання - інформація як така - вже були одним з найсильніших джерел влади [8, c. 4]. У свою чергу німецький дослідник Мартін Бюркхардт початок цифровізації відраховує з 1746 року, коли аббат Жан-Антуан Нолле вперше здійснив дослід з миттєвої передачі електричного струму Лейденської банки на відстань у 600 метрів [12, с. 9-12].

Втім, з суто наукової точки зору уперше концепція “Ери цифрового врядування” (Digital Era Governance) була запропонована в 1991 р. П. Данлеві, Х. Маргетсом, С. Бастоу та Дж. Тінклером як перехід від “Нового державного управління” (New Public Management) до більш сучасного “цифрового” управління на основі "клієнто-орієнтованій" цілісності (холізмі - філософії цілісності, що лежить в основі реорганізації управління для забезпечення потреб всіх клієнтських груп) та цифровізації (використання потенціалу цифрового зберігання інформації та цифрових комунікацій для трансформації управління) [13, с. 6].

Такий перехід за тридцять останніх років відбувається в три основні етапи.

Перший етап позначається як digitization (оцифровка, діджитізація) та в сутнісному плані є запровадженням в державних структурах процесів переведення ділової інформації з аналогового формату в цифровий. В Україні цей етап здебільшого називається як етап інформатизації, в ході якого в структурах публічного врядування почали широко застосовувати інформаційні й інформаційно-комунікаційні технології, насамперед, для операційних дій щодо пошуку, відбору, отримання, накопичення необхідної інформації, її реєстрації, зберігання, обробки, перетворення, знищення, поновлення, передавання, тиражування, розповсюдження тощо.

Другий етап позначається як digitalization (цифровізація, діджиталізація), в сутнісному плані він обумовлює вже масштабне впровадження цифрових даних та інструментів в поточну діяльність органів публічного врядування, насамперед, в документообіг.

Це етап створення й функціонування принципово нового інструменту публічного управління - "електронного уряду". Метою електронного урядування, що переходить у діджиталізовану форму, експерти визначають поліпшення ефективності роботи органів влади з громадянами, підприємствами й іншими установами та зменшення спільних витрат часу та коштів [7, c. 140]. Як зазначають Г. та М. Разумей "Україна почала впроваджувати елементи електронного врядування ще у 2003 році через інформаційну систему «Електронний уряд» та ряд нормативних актів, які так і не були реалізовані повною мірою. Проте можна констатувати, що суттєвих кроків так і не було здійснено, як і в 2010 році, після прийняття Концепції розвитку електронного врядування в Україні, навіть незважаючи на існування окремих спеціалізованих органів - Національного центру підтримки електронного урядування та пізніше Державного агентства з питань електронного урядування України" [7, c. 141].

Третій етап в європейських джерелах отримав назву "Digital Agenda" (цифрова трансформація) й він є логічним продовженням еволюційного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій на основі тільки цифрових (дискретних) сигналів, що створює широкі можливості розробки й запровадження державними структурами он-лайн платформ для ефективного розвитку цифрового врядування. Цей етап символізує перехід від модерної моделі New Public Management до "ери цифрового врядування" (Digital Era Governance), яке покликане "якісно змінити зміст державного управління, включаючи окремі процедури, етапи циклу управління, державні функції, їх склад і види, і така зміна має привести до підвищення якості, ефективності та ефективності органів державної влади та управління, а також забезпечення більшого обґрунтування державного втручання, при цьому знижуючи загальну роль держави в цілому" [3, с. 78].

В Європі лідерами в переході до повної цифровізації систем публічного врядування визнаються Данія, Велика Британія та Естонія. Так, вже з 2004 року Данія активно інвестує в діджиталізацію органів державної влади. А з 2015 року взаємодія громадян і бізнесу з державними органами здійснюється тільки через інтернет. Органи влади на рівні країни і муніципалітети пов'язані в єдину мережу, що дозволяє взаємодіяти з усіма відомствами за допомогою єдиного особового рахунку. Кожен орган державної влади або державний службовець може бути доступний онлайн, і кожен громадянин має конкретний цифровий підпис для «підписання» важливих документів [9, c. 195].

Ще одним лідером у впровадженні "цифрового уряду" є Велика Британія, яка у 2017 році представила нову стратегію розвитку цифрових технологій (Digital Strategy) у семи сферах розвитку "провідної цифрової економіки" у світі, де одним із напрямків є "цифрове уряд". Відповідно до Стратегії трансформації Уряду виділяють 5 основних цілей його реалізації (досягнення):

1) надання цифрових послуг світового класу та трансформація методів роботи уряду, від переднього плану до бек-офісу, сучасним та ефективним способом;

2) розвиток високих навичок використання ІКТ та вдосконалення інтернет- культури в громадянському суспільстві та бізнесі;

3) створення нових цифрових інструментів та спрощення процедур у державному секторі, підвищення ефективності роботи державних службовців;

4) більш ефективне використання даних не тільки для забезпечення прозорості, а й для забезпечення трансформації державного та приватного секторів;

5) створення, функціонування, ітерація та впровадження ефективних спільних платформ (основ) цифрового урядування та використання багаторазових можливостей для бізнесу для прискорення трансформації на основі спільних відкритих стандартів, шаблонів [15].

Вартим уваги є досвід такої пострадянської країни, як Естонія, де на сьогоднішній день понад 90% адміністративних послуг в державному секторі надається громадянам автоматизовано на цифрових платформах.

Зазначимо, що Україна перебуває тільки на початковій стадії третього етапу, вірніше - на стадії його проголошення, але не переходу. Так, у 2016 році була розроблена програма «Цифрова адженда України 2020», яка була адаптована до з Digital Agenda Європейського союзу та якою передбачався перехід до цифровізації державного управління і економіки країни. Місією цієї програми було проголошено лозунг: "Цифрові технології - основа добробуту України; сфера, що визначає суть трансформацій у країні - для кращого життя, роботи, творчості, навчання, відпочинку" [10]. Проте більшість програмних завдань залишаються не реалізованими й досі (за винятком розробки та розгортання діяльності урядового порталу "Дія").

Цифрова трансформація систем публічного управління - "це не просто автоматизація та оптимізація окремих процесів реалізації державних функцій, у тому числі при наданні державних послуг, впровадженні та використанні окремих сучасних ІКТ в інтересах забезпечення діяльності державних органів. Цифрова трансформація покликана якісно змінювати зміст державного управління, в тому числі його окремі процедури, етапи управлінського циклу, державні функції, їх склад та види, і така зміна має призвести до підвищення якості державного управління: забезпечення більшого обґрунтування державного втручання (і зниження ролі держави в цілому) [12, с. 104].

Вважається, що цифрова трансформація та "цифрове врядування" - розумний уряд" (за аналогією з новітніми концепціями Smart Home - "розумний будинок" та Smart Town - "розумне місто") переведе переважну більшість державних та публічно-управлінських послуг в суто цифровий формат, що повністю виключить з цього процесу участь державних службовців на будь-якому етапі, автоматизує й значно пришвидшить процес отримання громадянином будь-якої адміністративної послуги. Зміниться й сама філософія державного управління, відхід від адміністрування й широке використання інструментарію "сервісно-орієнтовної взаємодії органів публічної влади та громадянина, яка еволюціонує від інформатизації до цифровізації державного управління та місцевого самоврядування, при цьому концепт "електронне урядування" позиціонується як проміжний етап сучасних управлінських трансформацій" [4, c. 6].

Таким чином, "цифровізація публічного врядування є процесом реалізації цифрових трансформацій у публічній сфері (у контексті докорінного пере творення діяльності органів публічної влади), що приведе до стрибкоподібного переходу до цифрового врядування (цифрового управління) шляхом застосування цифрових технологій (інструментів цифрового робочого місця, штучного цифрового інтелекту прийняття типових управлінських рішень, blockchain-, smart, portal-, cloud-, network-сервісів тощо)" [4, c. 7-8].

Свою, більш детальну й доволі цікаву періодизацію процесів цифровізації систем публічного врядування пропонує всесвітньо відома американська аналітична компанія Gartner, яка спеціалізуються на дослідженнях ринків інформаційних технологій. Відповідно до аналітичних викладок спеціалістів компанії цифрова трансформація систем державного управління - публічного врядування проходитиме п'ять основних етапів, в ході яких відбуватиметься трансформація чотирьох ключових параметрів врядування (Див. Табл. 1.).

Таблиця 1

Етапи цифрової трансформації систем державного управління - публічного врядування (за класифікацією компанії Gartner) [13]