Використання зарубіжного досвіду правового регулювання застосування спеціальних засобів поліцейськими під час професійного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ПОЛІЦЕЙСЬКИМИ ПІД ЧАС ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

Боровик Микола Олександрович кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри тактичної та спеціальної фізичної підготовки факультету № 3,

Коваленко Божена Олександрівна курсантка 1-го курсу

факультету 3 групи ф-3-105

Анотація

спеціальний засіб поліцейський службовий

Наукова праця є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми застосування поліцейськими зарубіжних країн спеціальних засобів під час виконання службових обов'язків.

Проведена загальна характеристика міжнародних нормативно-правових актів, що визначають правомірність застосування спеціальних засобів розглянуті засоби їх реалізації.

На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми визначено поняття «розумні межі», застосування спеціальних засобів, у міжнародному законодавстві, яке трактується в англо-американському праві як додаткове джерело права при розгляді справ у судді, та встановлює, що дії є розумними, в разі коли вони вчинені особою з належним життєвим та практичним досвідом, розвинутим рівнем інтелекту, наявністю спеціальних знань для виконання покладених на неї повноважень, з урахуванням умов конкретної події, з дотриманням прав іншого суб'єкта правовідносин.

Зазначено про особливості в діяльності поліції США, які полягають в тому, що кожен штат здійснює трактування права в сфері застосування спеціальних засобів незалежно один від одного. Застосування спеціальних засобів регулюють три різновиди стандартів, які встановлюють межі їх використання: федеральні стандарти, державні стандарти та відомчі стандарти.

Визначено термін - спеціальні засоби несмертельної дії (СЗНД) які є - зброєю, пристроями та спорядженням (боєприпаси), що спеціально розроблені та переважно застосовуються для негайного виведення із ладу особового складу та бойової техніки при мінімуму летальних наслідків, недопущення травматизму та небажаних руйнувань приватної власності в межах впливу

Надана модель застосування силового втручання поліцейськими США, під час виконання службових обов'язків.

При вивченні правових підстав застосування поліцейськими спеціальних засобів у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, було встановлено, що еквівалент їх застосування вимірюється на основі власних специфічних особливостей.

Розглянуті правові обмеження діяльності чиновників поліції, щодо застосування примусових заходів в Естонській Республіці.

Ключові слова: поліцейські, заходи примусу, спеціальні засоби, екстремальні умови, фахова підготовка.

Abstract

Borovyk Mykola Oleksandrovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Tactical and Special Physical Training of the Faculty № 3, Kharkiv National University of Internal Affairs

Kovalenko Bozhena Oleksandrivna Сadet of the 1 st year of the faculty of the 3rd group f-3-105, Kharkiv National University of Internal Affairs Ukraine

USING OF FOREIGN EXPERIENCE OF LEGAL REGULATION OF THE USE OF SPECIAL MEANS BY POLICE DURING PROFESSIONAL TRAINING

The scientific work is a theoretical and experimental research of the issue of the use of special means by police officers in foreign countries in the performance of official duties.

The general characteristic of the international legal acts defining legality of the use of special means is carried out, the means of their implementation were considered.

Based on the theoretical analysis of the researched issue the concept of "reasonable limits" was defined. This is the use of special means, in international law, which is interpreted in Anglo-American law as an additional source of law in court cases, and establishes that actions are reasonable if they are committed by a person with appropriate life and practical experience, developed level of intelligence, special knowledge to perform its powers, taking into account the conditions of a particular event, with observance of the rights of another subject of legal relations.

It is pointed out about the peculiarities of the U.S. police, which consist in the fact that each state interprets the law in the field of the use of special means independently from each other. The use of special means is regulated by three types of standards that establish the limits of their use: federal standards, state standards and departmental standards.

The term special means of non-lethal action (SMNLA) is defined as weapons, devices and equipment (ammunition), which are specially designed and mainly used for immediate decommissioning of personnel and military equipment with minimal fatal consequences, prevention of injuries and unwanted destruction of private property within the limits of influence.

A model of the use of force by US police officers in the performance of their duties was demonstrated.

In examining the legal basis for the use of special means by police in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, it was found that the equivalent of their using is measured on the basis of their own specific characteristics.

Legal restrictions on the activities of police officials regarding the use of coercive measures in the Republic of Estonia were considered.

Keywords: police officers, coercive measures, special means, extreme conditions, professional training.

Постановка проблеми

Застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї працівниками поліції представляє собою окремий вид поліцейських заходів примусу, які передбачають цілеспрямоване використання вражаючих властивостей даних предметів і спрямований, на припинення правопорушень, що становлять значну суспільну небезпеку.

Їх застосування, як правило здійснюється зі значним обмеженням прав та свобод людини, що може супроводжуватись в отриманні шкоди здоров'ю та життю, з цією метою законодавцем, були розроблені нормативні акти, які закріплені, як міжнародним правом, так і національним законодавством будь - якої демократичної держави. Підвищена увага до цієї проблеми обумовлюється також і можливістю помилок, свавілля, нехтування правами громадян з боку суб'єктів, які застосовують зазначений різновид примусу.

Досягнення позитивного результату, при застосуванні поліцейських заходів примусу, а саме спеціальних засобів, можливе лише за умови ретельної регламентації правового регулювання діяльності працівників Національної поліції України, у тому числі при виникненні особливих обставин чи надзвичайних умов, що обумовлює потребу у поглибленні наукових досліджень зазначеної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі аспекти застосування спеціальних засобів працівниками правоохоронних органів, у тому поліцейськими, досліджували таки вітчизняні та закордоні автори, як: П. Д. Біленчук, А. Д. Благов, В. А. Гуменюк, А. А. Долгополов, Д. А. Корецький, А. В. Корнієць, А. В. Кофанов, І. А. Кузнєцова, О. М. Піджаренко, О. Ф. Сулява, М. П. Федоров, О. С. Фролов.

Подальший аналіз спеціальної науково -методичної літератури та інтернет-ресурсів, проведений з метою вдосконалення навичок у напрямі застосування спеціальних засобів курсантами закладів вищої освіти з специфічними умовами навчання, діючими правоохоронцями різних силових структур та спеціальних служб України в системі їх професійної підготовки (під час проведення навчальних занять з дисципліни тактична та спеціальна фізична підготовка), надав можливість встановити, що розкриттю даного питання присвячували свої наукові праці наступні науковці: Моргунов О.А., Ярещенко О.А., Хацаюк О.В., Белошенка Ю.К., Оленченко В.В., Корольов, Сергієнко В.В.

Поруч із цим, наявність значної кількості досліджень, спрямованих на здійснення правової регламентації застосування спеціальних засобів суб'єктами правоохоронних органів, не виключає не вірного їх застосування при виконанні службових обов'язків. З метою розвитку України, як демократичної держави комплексне вивчення правових засад застосування примусових заходів, вивчення тактичних особливостей їх застосування, набувають нового сенсу та потребують більш детального вивчення.

Мета статті - визначити особливості правового регулювання застосування поліцейськими спеціальних засобів.

Виклад основного матеріалу

Науково-технічний процес не стоїть на місці, стосується це і розвитку та вдосконалення спеціальних засобів, а також прийомів їх застосування. В умовах сьогодення, створено велику кількість спецзасобів, що використовуються у світовій практиці. Наведене вище, об'єктивно потребує високої професійно -технічної культури кадрів спеціальних підрозділів уповноважених застосовувати відповідні заходи примусу, що можливо забезпечити лише через спеціальне технічне навчання особового складу у відомчих навчальних закладах та безпосередньо в органах та підрозділах за програмою службової підготовки. [2]

Актуальними питаннями нормативно-правового забезпечення здійснення примусових заходів впливу поліцейськими зарубіжних країн, в тому числі й застосуванню ними спецзасобів, присвячено праці: С. Асямова, О. Губанова, Т. Джурканіна, С. Лисенкова, Н. Матюхіної, Д. Міразова, О. Негодченка, А. Савченка, В. Сергевніна, А. Таджиєва, О. Фролова, О. Якубова. [4, с. 19].

Провівши аналіз міжнародно-правових актів, відзначаємо, що враховуючи положення Статуту Організації Об'єднаних Націй, Загальної декларації прав людини, Декларації про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН, Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, визнання рівних і невід'ємних прав усіх членів людської спільноти є основою свободи, справедливості й всеосяжного миру. [5, с. 124].

В зв'язку з тим, що застосування спеціальних засобів поліцією під час виконання службових обов'язків впливає на охорону прав і свобод людини, то забезпечення діяльності підрозділів поліції повинно відбуватись згідно з основоположними документами відповідно до міжнародних стандартів, розроблених у цій сфері

Особливу увагу серед міжнародно-правових актів, що регулюють застосування поліцією сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї посідають: Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку, що були прийняті 27 серпня - 7 вересня 1990 року Восьмим Конгресом ООН з запобігання злочинності та поводження з правопорушеннями.

Окрім цього Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи № 690 (1979) «Декларація про поліцію», прийнятою в Страсбурзі 8 травня 1979 року передбачено наявність положень, згідно з якими поліцейський, при виконанні службових обов'язків повинен: з метою досягнення мети, але в рамках передбачених законом діяти рішуче та наполегливо, водночас застосування примусових заходів має бути в розумних межах. [6]

При цьому слід визначитись з терміном «розумні межі»? Зазвичай «розум» в праві трактується в англо-американському праві як додаткове джерело права при розгляді справ у судді. [7, с. 34]. Дії являються розумними, в тому випадку коли вони вчинені особою з належним життєвим та практичним досвідом, розвинутим рівнем інтелекту, наявності спеціальних знань для виконання покладених на неї повноважень, з урахуванням умов конкретної події, та найголовніше з повагою до інтересів та дотриманням прав іншого суб'єкта правовідносин.

Серед країн, що посідають лідируючі позиції серед кількості законодавчої бази в сфері регулювання застосування поліцейських заходів примусового характеру котрі необхідно розглянути, є Сполучені Штати Америки.

В першу чергу, слід зазначити про особливості в діяльності поліції США, які полягають в тому, що кожен штат здійснює трактування права в сфері застосування спеціальних засобів незалежно один від одного.

Застосування спеціальних засобів регулюють три різновиди стандартів, які встановлюють межі їх використання: федеральні стандарти, державні стандарти та відомчі стандарти. Перелічені стандарти видозмінюються зважаючи на статус особи, що зазнала шкоди, а також федерального законодавства департаменту або агентства. Перевищення межі застосування спеціальних засобів поліцейськми США регулюються відповідно до 4-ої, 8-ої та 14-ої поправок до Конституції США, законодавчих актів штату, загального права, а також кримінальних і цивільних стандартів.

На рівні федерального законодавства США, закріплені положення, що визначають, основоположний підхід, до застосування спеціальних засобів, в якому вказано що «під час арешту, забезпечення правопорядку і захисту життя співробітники правоохоронних органів мають право використовувати будь -які засоби примусу «розумно» і «за необхідності».

Визначення терміну - спеціальні засоби несмертельної дії (СЗНД) надає Директива Міноборони США від 25.04.2013 р. № 3000.03Е, яка визначає її як - зброю, пристрої та спорядження (боєприпаси), що спеціально розроблені та переважно застосовуються для негайного виведення із ладу особового складу та бойової техніки при мінімуму летальних наслідків, недопущення травматизму та небажаних руйнувань приватної власності в межах впливу.

Нормативно-правова база, що регулює загальні правила застосування СЗНД у США: - Положення НАТО від 13 жовтня 1999 року щодо Політики застосування спеціальних засобів; - Політика нелетальних озброєнь (Policy for Non-Lethal Weapons); - Директива Міноборони США від 28.08.2014 р. № 3000.07 - Нерегулярні військові дії (Irregular Warfare); - Директива Міноборони США від 16.09.2009 р. № 3000.05 - Операції зі збереження стабільності (Stability Operations); - Директива Міноборони США від 29.12.2010 р. № 3025.18 (з змінами та доповненнями від 21.09.2012 р.) - Військова підтримка цивільної влади (Defense Support of Civil authorities); - Директива Міноборони США від 01.04.2011 р. № 5210.56 - Використання вогнепальної зброї та застосування сили співробітниками Міноборони США, задіяних у сфері безпеки, правопорядку та контррозвідки (Carrying of Firearms and the Use of Force by DoD Personnel Engaged in Security, Law and Order, or Counterintelligence Activities)

Ступінь силового втручання варіюється в залежності від конкретного випадку, починається з наступних дій: 1) комунікації; 2) застосування прийомів рукопашного; 3) хімічні аерозолі подразливої дії; 4) гумовий кийок; 5) службові собаки; 6) вогнепальна зброя [3].

Наведені дані свідчать про те, що уряд США загалом має системний підхід у формуванні правового поля в сфері застосування спеціальних засобів, що підтверджується значною кількістю відповідних меморандумів, на підставі яких приймаються розпорядження, розробляються відомчі інструкції щодо застосування конкретного виду озброєння. Однак в зазначених актах відсутні чіткі вимоги до застосування СЗНД, їх правомірність вст ановлюється поліцейським що діє відповідно до ситуації, яка склалася.

При вивченні правових підстав застосування спеціальних засобів у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, було встановлено, що їх застосування вимагає розумного підходу в кожному конкретному випадку.

У випадку коли при застосуванні спеціальних засобів відбулось перевищення необхідних меж, а саме у разі недотримання пропорційності відносно дій правопорушника, офіцер поліції може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки окрім перевищення повноважень та завдання тілесних ушкоджень у зв'язку з надмірністю сили, порушуються права людини, до якої застосовується така сила.

Проведений порівняльний аналіз правового забезпечення застосування спеціальних засобів дозволив дійти висновку, що в Сполученому Королівстві, як і в США, дії поліції оцінюються відносно розумності їх застосування, поряд з цим, якщо в США правомірність поліцейського втручання вимірюється на основі на факторів «тесту Грехема», то при поліцейську втручанні в Сполученому Королівстві їх еквівалент вимірюється на основі власних специфічних особливостей, серед яких фактори, що встановлюють: 1) Чи законне застосування сили? (чи кваліфікуються діяння правопорушника передбачені розділом 3 Закону про кримінальне право, Законом про поліцію та доказами по кримінальних справах або загального права ?) 2) Чи є сила пропорційною обставинам ? 3) Чи була можливість застосувати інші заходи впливу аніж застосування спеціальних заходів? Якщо так, то які саме, і чому вони не застосовувалися? 4) Чи володів поліцейський достатньою підготовкою необхідною для ефективного застосування спеціальних засобів ?.

Розглядаючи правові обмеження діяльності чиновників поліції, щодо застосування примусових заходів Естонській Республіці, було встановлено, що вони регулюються Законом «Про поліцію», а саме в п. 1. 232., 14.2 Закону «Про поліцію», зазначено, що «чиновник поліції, для забезпечення виконання або своєчасного виконання обов'язків щодо з'ясування або усунення небезпеки, або щодо запобігання правопорушенню, покладених на нього діючими адміністративними актами, має право застосувати фізичну силу або вдатися до допомоги інших засобів адміністративного примусу, якщо немає іншого неможливості» [1];

Застосування спеціальних заходів регулюється п. 2. 232 Закону «Про поліцію»: в якому зазначаються випадки коли чиновник поліції має право, для виконання службових завдань застосовувати засоби активного захисту, допоміжні засоби для проведення поліцейських операцій, холодну, пневматичну або газову зброю: 1) при відбитті злочинних посягань; 2) при звільненні заручників; 3) для забезпечення заборони на перебування; 4) при припиненні масових заворушень і групових порушень громадського порядку;

5) з метою звільнення захоплених незаконним шляхом земельних ділянок, будівель, приміщень і транспортних засобів», де чітко визначаються умови і перелічуються підстави застосування спеціальних засобів.

Висновки. Враховуючи зазначене вище, був зроблений висновок, щодо цілей правового контролю за діяльністю поліції зарубіжних країн при застосуванні спеціальних засобів до яких були віднесені наступні: а) гарантування прав і свобод поліцейських, а також фізичних осіб, відносно яких застосовуються поліцейські заходи примусового характеру;

6) вдосконалення тактичних прийомів застосування поліцейських заходів примусового характеру; в) здійснення постійної підготовки та підвищення кваліфікації поліцейських з всебічним вивченням умов, порядку та практики застосування поліцейських заходів примусового характеру.

Література

1. Бочок О.І. Адміністративно-правові засади, застосування поліцейських заходів примусу: автореф. дис.... канд. юрид. наук.12.00.07. Київ, 2021. 19 с.

2. Водотика С. Г. Муніципальна міліція: історичний досвід та проблеми функціонування в Україні. Культура народов Причерноморья. 2006. № 85. С. 128-131.

3. Гіда Є. О. Деонтологічні засади забезпечення прав і свобод людини та громадянина працівниками міліції у сфері правопорядку: монографія. Київ: ФОП О. С. Ліпкан, 2011. 416 с.

4. Гнусов Ю. В. Спеціальна техніка Національної поліції України: навч. посіб. з дис. «Тактико-спеціальна підготовка» / [Ю. В. Гнусов, В. А. Світличний, Ю. М. Онищенко]; Харк. нац. ун-т внутр. справ, факультет № 4, каф. кібербезпеки. Харків: ХНУВС, 2017. 175 с.

5. Грицай І. О. Адміністративно-правове регулювання діяльності неурядових правозахисних організацій: дис.... канд. юрид. наук. Класич. приват. ун-т. Запоріжжя. 2012. 200 с.

6. Матвійчук О. Загальна характеристика прав і свобод людини. Права людини в діяльності поліції: практичний посібник. 2016. 78 с.

7. Погребняк С. П. Вплив судової практики на юридичні акти в англоПамериканському праві. Вісник академії правових наук. 2004. № 2 (37). С. 24-34

References

1. Bochok O. I. (2021) Administratyvno-pravovi zasady, zastosuvannia politseiskykh zakhodiv prymusu [Administrative and legal principles, application of police coercive measures] (PhD Thesis), Kyiv, p. 19.

2. Vodotyka S. H. (2006) Munitsypalna militsiia: istorychnyi dosvid ta problemy funktsionuvannia v Ukraini [Municipal police: historical experience and problems of functioning in Ukraine.]. Kultura narodov Prychernomoria [Culture of the peoples of the Black Sea region.], no. 85, pp. 128-131.

3. Hida Ye. O. (2011) Deontolohichni zasady zabezpechennia prav i svobod liudyny ta hromadianyna pratsivnykamy militsii u sferi pravoporiadku: monohrafiia [Deontological principles of ensuring human and civil rights and freedoms by police officers in the field of law and order: a monograph], Kyiv: FOP O. S. Lipkan, p. 416.

4. Hnusov Yu. V. (2017) Spetsialna tekhnika Natsionalnoi politsii Ukrainy: navch. posib. z dys. «Taktyko-spetsialna pidhotovka» [Special equipment of the National Police of Ukraine: a textbook on the subject "Tactical and special training"], (eds. Hnusov Yu. V., Svitlychnyi V. A., Onyshchenko Yu. M.), Kharkiv: Kharkiv National University of Internal Affairs, p. 175.

5. Hrytsai I. O. (2012) Administratyvno-pravove rehuliuvannia diialnosti neuriadovykh pravozakhysnykh orhanizatsii [Administrative and legal regulation of non-governmental human rights organizations] (PhD Thesis), Zaporizhzhia: Qassical Private University, p. 200.

6. Matviichuk O. (2016) Zahalna kharakterystyka prav i svobod liudyny. Prava liudyny v diialnosti politsii: praktychnyi posibnyk [General characteristics of human rights and freedoms. Human rights in policing: a practical guide.], p. 78.

7. Pohrebniak S. P. (2004) Vplyv sudovoi praktyky na yurydychni akty v anhloamerykanskomu pravi [The impact of judicial practice on legal acts in Anglo-American law. Bulletin of the Academy of Legal Sciences.].Visnyk akademii pravovykh nauk [Bulletin of the Academy of Legal Sciences], vol. 2, no. 37, pp. 24-34.

Размещено на Allbest.ru