Удосконалення судового контролю за проведенням НСРД, пов’язаних із використанням технічних засобів: процесуально-правовий аспект

Під час складання клопотання слідчому (прокурору) необхідно прийняти багатоаспектне рішення, врахувати всі обставини кримінального правопорушення, цілі розслідування, прорахувати перспективу отримання фактичних даних та їх легалізації як доказів. Роль слідчого судді в дослідженні доказів є активною і витікає з таких положень КПК України: не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речі і документи, які не були предметом безпосереднього дослідження суду (ст. 23 КПК); суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з погляду належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - щодо достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення (ст. 94 КПК); судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК). Відповідно до ч. 4 ст. 248 КПК, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД має відповідати загальним вимогам, що пред'являються до судових рішень.

Невідповідність змісту клопотання положенням ч. 3 ст. 248 КПК України автоматично тягне за собою відмову в надані дозволу на проведення НСРД. Слідчий суддя виносить ухвалу про відмову в надані дозволу на проведення НСРД і тоді, коли клопотання щодо проведення НСРД не відповідає встановленим процесуальним вимогам [5, с. 313]. Досить часто ініціатор просто уникає зазначення в клопотанні всіх обставин, що надають обґрунтовані підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, мають значення для розгляду клопотання по суті. Крім того, слід ураховувати, що на момент звернення з клопотанням ініціатору не завжди відома вся необхідна інформація. Особливо це стосується конкретної інформації про об'єкта НСРД (наприклад, відомості про особу, яка користується кінцевим обладнанням телекомунікацій).

Постановлення ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення НСРД не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу (ч. 5 ст. 248 КПК). Своєю чергою повторне звернення з новим клопотанням щодо проведення НСРД (ч. 5 ст. 248 КПК України) на практиці не обов'язково передбачає врахування попередніх зауважень, які слугували підставою для відмови у задоволенні попереднього клопотання, що призводить до зловживань з боку суб'єктів кримінального провадження [6]. Часто ініціатори НСРД повторно подають те ж саме клопотання, не усунувши недоліки, які ставали причиною попередньої відмови в його задоволенні. Нерідкими є випадки, коли при повторних зверненнях із клопотанням щодо проведення НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів, слідчий не зазначав суттєві установчі дані, які мають ключове значення для проведення НСРД. Іноді доходить до того, що при повторному зверненні з клопотанням щодо проведення такого НСРД, як установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України), слідчі забувають вказувати ідентифікаційні ознаки, які б дозволяли унікально ідентифікувати абонента (об'єкта).

З цього приводу І.І. Башта слушно зазначає, що право повторного звернення з тим самим клопотанням про дозвіл на проведення НСРД може призвести до зловживань з боку слідчих, порушень прав особи, а також ставить під сумнів обґрунтованість і необхідність проведення таких дій. Науковець пропонує змінити ч. 5 ст. 248 КПК, закріпивши за слідчим право звернутися з повторним зверненням із новим клопотанням за умови усунення обставин або недоліків, вказаних слідчим суддею в ухвалі про відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій [7, с. 174].

Загалом вважаємо за необхідне звертати увагу на повноту викладення обставин та установчих даних під час звернення з клопотанням щодо проведення НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів. Забезпечити виконання цього завдання можна лише шляхом внесення відповідних змін до кримінального процесуального закону. Так, законопроектом № 8555 від 04.07.2018 було запропоновано внести зміни до ст. 248 КПК, згідно з якими слідчий та прокурор не мали би права повторно звертатися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на проведення НСРД, якщо б у клопотанні не були зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею [8].

Однак ми вважаємо наведене вище формулювання не зовсім точним. По-перше, щодо терміна «нові обставини» або «нововиявлені обставини». У процесуальному праві це узагальнена категорія юридичних фактів, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті, але не були відомі суду та іншим учасникам процесу на момент ухвалення рішення, внаслідок чого було допущено судову помилку. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна наявність таких умов: 1) їх існування на час розгляду; 2) ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду; 3) істотність цих обставин для розгляду [9, с. 511].

У розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК це такі обставини, що не були відомі під час ухвалення судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали.

Таким чином, прив'язка можливості подання клопотань щодо НСРД виключно до виникнення (відкриття) нових обставин є обмеженням прав суб'єктів кримінального провадження.

По-друге, випадки подання відносно законних, але недостатньо обґрунтованих клопотань про проведення НСРД у діяльності слідчих суддів є досить частим явищем. Це відбувається через непрофесійність ініціаторів, які не зібрали досить доказів або склали матеріали з порушенням процесуальних вимог. Якщо саме проведення НСРД є необхідним та обґрунтованим, то після якісної підготовки матеріалів, збору доказової бази, виконання всіх процесуальних вимог ініціаторові, керуючись ч. 5 ст. 248 КПК, доречно звернутись із клопотанням повторно. Слідчий суддя, оцінивши всі доводи, наведені в такому клопотанні, враховуючи характер злочинних дій, обґрунтованість підстав, наявність перспектив отримання позитивного результату, безсумнівно, повинен його задовольнити.

Ключовим критерієм, за яким можна розмежувати відносно законні (недостатньо обґрунтовані) клопотання від абсолютно незаконних, є відсутність за останніми достатніх підстав для проведення НСРД взагалі. Натомість за першою групою клопотань безпосереднє проведення НСРД є необхідним і законним, а тому має бути здійснене на законних підставах після виправлення всіх процесуальних помилок, допущених раніше ініціатором з якихось причин (некомпетентність, відсутність даних тощо).

На нашу думку, в разі, якщо подається клопотання, позитивне вирішення якого тягне за собою проведення безпідставних незаконних НСРД, що порушують конституційні права громадян, результат вирішення такого клопотання має бути однозначно негативним. І навіть зазначення в повторному клопотанні якихось нових обставин, які ще не розглядалися слідчим суддею, не робить проведення самих НСРД необхідним, обґрунтованим та допустимим.

Повторне клопотання передбачає дослідження слідчим суддею в сукупності як нових, так і попередніх обставин (тобто повторне дослідження фактичних даних). При цьому важко однозначно відповісти на запитання, трудомісткість розгляду якого клопотання є більшою: безпідставного (незаконного) або клопотання, поданого з порушеннями процесуальних вимог. Тут мають значення різні чинники.

Натомість із упевненістю можна сказати, що за загальним правилом повторне дослідження доказів визнається правом, а не обов'язком суду. Зокрема, позиція Верховного Суду в справі № 712/2341-к ґрунтувалася на правомірності відмови суду в задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів, зумовленої відсутністю в поданому ініціатором клопотанні аргументованих підтверджень щодо необхідності цих дій [10].

Ми вважаємо, що заборона подання повторних клопотань, які не містять аргументованих підтверджень щодо необхідності такого розгляду (перегляду обставин, що слугували відмовою в задоволенні попереднього клопотання), з огляду на відсутність перспектив позитивного вирішення клопотання по суті, буде спонукати ініціаторів більш кваліфіковано і професійно підходити до складання та збору матеріалів.

Ще однією важливою проблемою в контексті правового регулювання судового контролю під час проведення НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів, є необхідність оптимізації строків розгляду клопотань з метою більш ретельного їх розгляду. Під час розгляду таких клопотань слідчий суддя має вивчати такі обставини, ЯК: законність ініціювання НСРД; процесуальна необхідність проведення НСРД; гарантії невтручання у приватне життя інших осіб; збалансованість обсягу проведення НСРД з урахуванням вчиненого і можливість використання інших доказів; впевненість у тому, що інформація буде отримана від конкретної особи [11, с. 152]. У зв'язку з цим вважаємо необхідним збільшити термін розгляду клопотання щодо проведення НСРД до 24 годин, протягом яких слідчий суддя матиме фізичну можливість здійснити повноцінний аналіз поданих йому матеріалів та визначити необхідність застосування конкретної НСРД та конкретного технічного засобу.

Висновки

З метою оптимізації процедури судового санкціонування НСРД, пов'язаних із використанням технічних засобів, слід звертати особливу увагу на повноту викладення ініціаторами клопотань обставин та установчих даних при поданні клопотань слідчому судді. Фільтрування клопотань щодо проведення НСРД, які не містять аргументованих підтверджень щодо необхідності такого розгляду (перегляду обставин, що слугували відмовою в задоволенні попереднього клопотання), з огляду на відсутність перспектив позитивного вирішення клопотання по суті, є необхідною мірою У справі забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

Повторне дослідження доказів апріорі є правом, а не обов'язком суду. Водночас шодо клопотань про проведення НСРД законодавець встановив інший процесуально-правовий режим. У цих умовах забезпечити якісне виконання завдань кримінального провадження можливо шляхом врегулювання відповідних положень на законодавчому рівні. З урахуванням наведеного, ст. 248 КПК необхідно доповнити частиною шостою такого змісту:

«При повторному зверненні слідчим або прокурором із новим клопотанням про надання дозволу на проведення НСРД у клопотанні додатково зазначаються:

- обставини та установчі дані, які попередньо ще не розглядалися слідчим суддею, але мають безпосереднє значення для постановлення ухвали по суті заявленого клопотання;

- підтвердження усунення обставин, що слугували відмовою в задоволенні попереднього клопотання, або аргументовані доводи щодо необхідності перегляду таких обставин».

Література

1. Пухтецька А.А. Принцип верховенства права: сучасні європейські доктрини як орієнтир для реформування національного законодавства. Вісник НАН України. 20і0. № 3. С. 33-43.

2. Назаров В.В. Конституційні права людини та їх обмеження у кримінальному процесі України: монографія. Харків: ІД «Золота миля», 2009. 400 с.

3. Звіт про роботу прокурора за січень-грудень 2020 року (форма № П, затв. наказом Генерального прокурора України від 18.11.2015 № 350).

4. Шум В.В. Накладення арешту на кореспонденцію у кримінальному судочинстві України: дис.... канд. юрид. наук. 12.00.09. Київ, 2014. 205 с.

5. Шерудило В.О. Судовий контроль під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних з втручанням у приватне спілкування. Право і суспільство. 2018. № 3. Ч. 2. С. 310-315.

6. Пропонується врегулювати порядок розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій.

7. Башта І.І. Удосконалення порядку розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. Вип.1. С. 172-175.

8. Рішення Європейського Суду від 15.05.1986 у справі № 222/84 «Джонстон проти головного констебля Королівської поліції Ольстера» European Court reports. 1986. P. 01651.

9. Юридична енциклопедія: у 6 т. / відп. ред. Ю.С. Шемшученко. Київ: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2002. Т. 4. 720 с.

10. Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 10.06.2020 за судовим провадженням № 51-6364км19.

11. Тагієв С. Процесуальні дії слідчого судді при наданні дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Слово Національної школи суддів України. 2013. № 4. С. 145-155.

Размещено на Allbest.ru