Державна антикорупційна політика України: стан, проблеми та перспективи законодавчого вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru

Державна антикорупційна політика України: стан, проблеми та перспективи законодавчого вдосконалення

Биков Роман Юрійович кандидат наук з державного управління, доцент кафедри державного управління і місцевого самоврядування, Херсонський національний технічний університет, Бериславське Шосе, 24, м. Херсон

Анотація

У статті проаналізовано сучасний стан державної політики у сфері запобігання та протидії корупції, розглянуто особливості її реалізації та проблеми виконання заходів; показано, що корупція залишається однією із найбільш гострих для держави проблем, а її рівень усе ще перебуває на неприйнятно високому рівні, про що свідчать, зокрема, показники, які Україна має в міжнародних рейтингах; доведено, що проблема корупції залишається однією із найбільш гострих як для населення України, так і для бізнесу; з'ясовано, що результати порівняльних досліджень свідчать про те, що проблема корупції для України є гострішою, ніж у багатьох інших країнах регіону чи світу; розглянуто актуальні питання дальшої реалізації антикорупційних заходів та розвитку законодавства, запропоновано шляхи їх вирішення; показано, що попередню антикорупційну стратегію на 2014-2017 роки не було імплементовано повною мірою, унаслідок чого останні три роки антикорупційні заходи реалізовуються в Україні безсистемно та нескоординовано; доведено, що значну кількість цілей, сформованих у попередній антикорупційній стратегії на 2013 -2017 роки, так і не було досягнуто повною мірою; показано, що положення проєкту нової Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки (чи уточнені роки через несвоєчасність ухвалення Закону - Р.Б.) має бути спрямовано на досягнення таких основних результатів: забезпечення ухвалення рішень щодо антикорупційної політики, які базуються на повних, достовірних та об'єктивних даних, політика є скоординованою і для її реалізації наявні достатні ресурси; забезпечення високої якості антикорупційного законодавства та досягається зменшення кількості корупціогенних чинників в інших нормативно-правових актах; підвищення ефективності функціонування інституту уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції; усунення корупційних ризиків у процедурах надання публічних послуг для громадян.

Ключові слова: корупція, державна антикорупційна політика, запобігання і протидія корупції, антикорупційне законодавство.

Bykov Roman Yuriyovych Candidate of Sciences in State Administration, Department of Public Administration and Local Self-Government of Kherson National Technician University, Beryslavske Shosse, 24, Kherson

STATE ANTI-CORRUPTION POLICY OF UKRAINE: POSITION,

PROBLEMS AND PROSPECTS OF LEGISLATIVE IMPROVEMENT

Abstract

In this paper analyzes the current position of state policy in the field of preventing and combating corruption; the features of the implementation and the problems of performing actions are considered it is shown that corruption remains one of the most acute problems for the state, and its level is still at an unacceptably high level, as evidenced, in particular, by the indicators that Ukraine has in international ratings; it has been proven that the problem of corruption remains one of the most acute for both the population of Ukraine and business. It has been established that the results of comparative studies indicate that the problem of corruption is more acute for Ukraine than in many other countries of the region or the world; topical issues of further implementation of anti-corruption measures and development of legislation were considered, and ways of their solution were proposed; it is shown that the preliminary anti-corruption strategy in 2014-2017 was not fully implemented, as a result, over the past three years, anti-corruption measures have been implemented in Ukraine in an unsystematic and uncoordinated manner. At the same time, it was proved that a significant number of goals formed in the previous anti-corruption strategy in 20132017 were never fully achieved; it is shown that the position of the draft new anticorruption strategy in 2020-2024 (whether the years were specified due to the late adoption of the Law - R.B.) should be aimed at achieving the following main results: ensuring decision-making on anti-corruption policy based on full, reliable and objective evidence, the policy is coordinated and there are sufficient resources to implement it. Providing the high quality of anti-corruption legislation and is achieved by reducing the number of corruption-generating factors in other regulatory legal acts; increasing the efficiency of the functioning of the institution of authorized units (persons) for the prevention and detection of corruption; elimination of corruption risks in the procedures for the provision of public services for citizens.

Keywords: corruption, state anti-corruption policy, prevention and combating corruption, anti-corruption legislation.

Постановка проблеми

Аналіз результатів «Індексу сприйняття корупції» (Corruption Perceptions Index, СРІ) за 2019 рік засвідчив, що порівняно з 2018 роком Україна отримала мінус два бали - 30 балів із 100 можливих (межа в 30 балів має назву «ганьба нації» - Р.Б.). Наша держава повернулася на рівень 2017 року і тепер посідає 126 місце із 180 країн. Поруч з нами в рейтингу - Киргизстан, Азербайджан та Джибуті. Україна з-поміж сусідів випереджає Російську Федерацію, що зберегла свої позиції (28 балів, 137 місце). Очікувано серед сусідів лідирує Республіка Польща (58 балів, 41 місце) та Словаччина (50 балів, 59 місце). Білорусь додала один пункт і тепер має 45 балів та 66 місце. Крім того, за підсумками 2019 року спостерігається зниження індексу в сусідів: Румунія - мінус 3 бали, Угорщина - на 2, Молдова - на 1. Лідери СРІ суттєво не змінилися. На першому місці - Нова Зеландія та Данія, що набрали по 87 балів. Примітно, що 8 із 10 країн у першій десятці - представниці Західної та Північної Європи. Наприкінці списку опинилися країни, у яких вже тривалий час нестабільна політична ситуація, військові конфлікти та де уряди частково контролюють територію країни - Сомалі (9), Південний Судан (12) і Сирія (13) [1].

Результати численних досліджень, проведених останнім часом в Україні, свідчать про те, що корупція, як і раніше, залишається однією із найважливіших та найбільш гострих для населення проблем. Так, дослідження, проведене навесні 2020 року за Методикою стандартного опитування щодо рівня корупції в Україні, засвідчило, що 91,2% населення України вважає проблему корупції «дуже серйозною» (69%) або «скоріше серйозною» (22,2%). Настільки ж гострою з позиції громадян є лише проблема війни на Донбасі (72,7% респондентів уважають цю проблему дуже серйозною, а ще 17,1% - скоріше серйозною) [2].

Дослідження, проведене у січні 2020 року, засвідчило, що 49% респондентів вважають корупцію однією із трьох найважливіших проблем для України (як і у попередньому дослідженні, частіше респонденти зазначали лише війну на Донбасі - 50%) [3].

Загалом, результати опитування, проведеного на початку 2020 року, засвідчують, що більшість респондентів уважають, що в питаннях протидії корупції в Україні за останні 12 місяців прогрес відсутній. Так, на думку 84% опитаних рівень корупції в Україні за цей період залишився незмінним (67%) або зріс (16%). Лише 7% респондентів зазначили, що, на їхню думку, рівень корупції в Україні знизився [3].

Найбільш актуальні результати досліджень стану корупції в Україні свідчать про те, що: громадяни, які отримують публічні послуги, мають найбільший корупційний досвід під час отримання медичних та освітніх послуг, взаємодії з органами правопорядку та прокуратури, з судовою системою та з патрульною поліцією; бізнес, який взаємодіє з публічними інституціями, має найбільший корупційний досвід під час взаємодії з органами правопорядку та прокуратури, отримання послуг енергетичних компаній, взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, виконання судових рішень та взаємодії з судовою системою ; бізнес стикається із проблемами корупції, серед іншого, під час підключення до комунікацій, отримання ліцензій та дозволів, взаємодії з податковою службою та отримання державних контрактів; громадяни, бізнес та експерти вважають найбільш корумпованими інституціями митницю, суди, Верховну Раду України, прокуратуру та поліцію (крім патрульної); бізнес та експерти відзначають найбільш корумпованими сферами земельні відносини, містобудування, будівництво великих інфраструктурних об'єктів, енергетику, приватизацію підприємств та публічні закупівлі [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом до проблеми державної антикорупційної політики зверталися Лопушинський І.П. (висвітлюються реалії сьогодення та законодавчі новації запобігання і протидія політичній корупції в Україні, 2017) [5], Новак А. (проаналізовано особливості та основні чинники розвитку національна антикорупційна політика в умовах сучасного державотворення, 2017) [6], Ростовська К.В. (висвітлено проблеми та перспективи сучасної антикорупційної політики в Україні, 2017) [7], Гаман П.І. (показано проблеми та перспективи розвитку антикорупційної державної політики, 2018) [8], Нонік В.В. (досліджено проблеми реалізації антикорупційної політики в українських реаліях, 2018) [9], Гжибовська Т.С. (проаналізовано антикорупційну політику в країнах Східної Європи як досвід для України, 2019) [10], Зарембський Ю.В. (досліджено адміністративно -правовий аспект

антикорупційної політики держави, 2019) [11] та ін. Водночас у їхніх та інших публікаціях останніх п'яти років по суті не показано перспективи запобігання та протидії корупції на державному рівні на новому етапі державотворення в Україні, спричиненого зміною влади на всіх її рівнях (2019 -2020 рр.).

Саме тому метою нашого дослідження й стало висвітлення сучасного стану, проблем та перспектив законодавчого вдосконалення антикорупційної політики в Україні, вироблення рекомендацій органам публічної влади нашої держави щодо подолання такого вкрай небезпечного соціального явища, як корупція.

Виклад основного матеріалу. З ухваленням 14 жовтня 2014 року Закону України «Про запобігання корупції» [12] в Україні вперше було визначено механізми формування та реалізації державної антикорупційної політики. Однак, через недостатню увагу органів державної влади та органів місцевого самоврядування до розроблення та реалізації програмних документів у цій сфері більшість цих механізмів так і не були належно втілено. Формування системи уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції дотепер не завершено, не забезпечено їхню реальну незалежність та належний рівень професійної компетентності.

Відповідно до визнань, поданих у Законі України «Про запобігання корупції» [12], «корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей» [12]. Відповідно до статті 18 «Антикорупційна політика» означеного вище Закону [12] засади антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія) визначаються Верховною Радою України. Верховна Рада України щороку, не пізніше 1 червня, проводить парламентські слухання з питань ситуації щодо корупції, затверджує та оприлюднює щорічну національну доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики. Антикорупційна стратегія розробляється Національним агентством з питань запобігання корупції на основі аналізу ситуації щодо корупції, а також результатів виконання попередньої антикорупційної стратегії. Антикорупційна стратегія реалізується шляхом виконання державної програми, що розробляється Національним агентством з питань запобігання корупції та затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівники державних органів несуть персональну відповідальність за забезпечення реалізації державної програми з виконання Антикорупційної стратегії. Державна програма з виконання Антикорупційної стратегії підлягає щорічному перегляду з урахуванням результатів реалізації визначених заходів, висновків та рекомендацій парламентських слухань з питань ситуації щодо корупції [12].

У підрозділі 4.3 розділу «Антикорупційна політика» Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 471 [13] у сфері запобігання корупції до основних завдань Уряду на найближчу перспективу віднесено: створення передумов для унеможливлення корупції завдяки переходу на новітні технології взаємодії громадян, бізнесу та влади; запровадження політики нульової толерантності до корупції: арешт без застави, конфіскація майна, довічна заборона обіймати державні посади; запровадження найжорсткіших покарань за корупцію та розкрадання у сфері безпеки і оборони [13]. Серед очікуваних Урядом результатів та показників запобігання корупції назвемо: підвищення рівня довіри суспільства до державної служби; прозора та конкурентна оплата праці державних службовців та підвищення конкурентоспроможності державної служби на ринку праці, частка фіксованої частини оплати праці державних службовців має становити не менше ніж 70 відсотків; осучаснення державної служби з використанням інформаційних технологій (HRMIS - сучасна система обліку та управління персоналом - Р.Б.); розроблення та подання до Верховної Ради України засад антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія) [13].

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про запобігання корупції» [12] та на виконання завдання, визначеного в підрозділі 4.3 розділу «Антикорупційна політика» Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 471 [13] Урядом України було розроблено і 21 вересня 2020 року зареєстровано в парламенті проєкт Закону України «Про засади державної антикорупційної політики на 2020-2024 роки» [4]. Метою цього Закону, на думку урядовців, є досягнення суттєвого прогресу в запобіганні та протидії корупції, а також забезпечення злагодженості й системності антикорупційної діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, передусім завдяки затвердженню та успішній реалізації Антикорупційної стратегії на 2020 - 2024 роки [4].

Проблема, на вирішення якої спрямовано проєкт Закону [4], полягає в тому, що вже четвертий рік (починаючи з 2018) в Україні немає основного стратегічного документа у сфері запобігання та протидії корупції - Антикорупційної стратегії. Це призвело до розбалансованої і малоефективної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших публічних інституцій у питаннях запобігання та протидії корупції.

Попередня Антикорупційна стратегія (на 2014-2017 роки) та Державна програма з її реалізації були якісними програмними документами з високим антикорупційним потенціалом. Водночас реалізувати цей потенціал владі повною мірою не вдалося, насамперед через тривалий процес створення антикорупційних інституцій, що відбувався впродовж 2014-2019 років. У зв'язку з тим, що ці програмні документи жодного разу не переглядалися та не оновлювалися, починаючи з 2016 року, їх положення поступово втрачали свою актуальність. Наприкінці 2017 року завершився період дії Антикорупційної стратегії на 2014 - 2017 роки. Серед передбачених попередньою антикорупційною стратегією та державною програмою з її реалізації заходів дотепер залишились невиконаними, зокрема, заходи щодо: проведення щорічних досліджень стану корупції;

підготовки та забезпечення ухвалення Антикорупційної стратегії; запровадження правового регулювання лобіювання; ухвалення закону про перевірки публічних службовців на доброчесність; ухвалення законів про публічні консультації, адміністративний збір, адміністративну процедуру; ухвалення нової редакції

Закону про службу в органах місцевого самоврядування; підвищення прозорості діяльності Верховної Ради України та її комітетів; запровадження механізму моніторингу дотримання обмежень після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; методичної підтримки розроблення галузевих кодексів етики; проведення аналізу дотримання суддями вимог антикорупційного законодавства та аналізу основних корупційних ризиків у судочинстві; розгляду пропозицій щодо запровадження електронної системи тестування знання антикорупційного законодавства для публічних службовців; удосконалення інституту уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції; проведення аналізу практики застосування Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, удосконалення законодавства за результатами аналізу, підготовка методичних матеріалів; виявлення корупціогенних чинників під час застосування Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, удосконалення законодавства для їх усунення [4].

Результати проведених соціологічних досліджень засвідчують, що в попередні роки не було досягнуто більшості цілей, визначених Антикорупційною стратегією на 2014-2017 роки. У цих дослідженнях насамперед звертається увага на те, що в зазначений період: антикорупційна політика держави не завжди ґрунтувалася на повних, об'єктивних та достовірних даних; зусилля різних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадськості були недостатньо скоординованими; існували корупційні ризики в діяльності виборних органів; стандарти професійної та доброчесної публічної служби не було імплементовано повним обсягом; оцінка ефективності антикорупційних програм була низькою; реформування судової гілки влади та усунення корупційних ризиків у судочинстві, органах кримінальної юстиції не було завершено, а окремі реалізовані заходи не дали змоги досягнути очікуваних результатів; бізнес-клімат не був сприятливим для відмови представників бізнесу від корупційних практик [4].

Водночас до числа основних показників успішності виконання попередньої антикорупційної стратегії (2014-2017) цілком справедливо можна віднести рівень імплементації міжнародних антикорупційних стандартів, що мав визначатися рівнем виконання міжнародних рекомендацій та зобов'язань, ступенем відповідності стандартам міжнародних ініціатив (ініціатив з прозорості видобувних галузей, будівельного сектору, Індексу відкритості бюджету тощо), а також значенням Індексу сприйняття корупції [4].

У той же час попри наявність проєкту Закону [4] на початок 2021 року нову антикорупційну стратегію так ухвалено і не було. Це значною мірою призвело до розбалансованої та малоефективної антикорупційної діяльності публічних інституцій.

Затвердження нової Антикорупційної стратегії, на думку Уряду, дасть змогу Україні не лише вирішити зазначену проблему, забезпечивши всі публічні інституції надійним антикорупційним дороговказом та інструментарієм на найближчі п'ять років, а й зробити значний стратегічний крок уперед у напрямі мінімізації корупції та суттєво підвищити темпи її соціально-економічного зростання [4].

Концепція формування антикорупційної політики у 2020-2024 роках та пропонована до затвердження антикорупційна стратегія [4] базуються на поєднанні двох підходів. Це: дальше вдосконалення загальної системи

запобігання та протидії корупції (розділи ІІ та IV проєкту Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки); мінімізація корупції в найбільш пріоритетних з погляду подолання корупції сферах, у тому числі за рахунок проведення найбільш успішних галузевих реформ (розділ III проєкту Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки). Збалансоване поєднання цих підходів, як уважають урядовці, дасть змогу не лише знизити рівень корупції, підвищити довіру громадян до органів влади, а й суттєво пришвидшити темпи соціально-економічного зростання України.

Результати аналізу стану корупції в Україні, ефективності антикорупційної політики попередніх періодів, міжнародних стандартів та найкращих світових практик у сфері запобігання та протидії корупції дали змогу Уряду України сформулювати такі основні принципи антикорупційної політики на 2020 -2024 роки:

оптимізація функцій держави та місцевого самоврядування, реалізація якої передусім передбачає: усунення дублювання повноважень різними органами; тимчасове припинення реалізації малоефективних повноважень, що характеризуються високим рівнем корупційних ризиків; усунення випадків реалізації одним і тим же органом повноважень, поєднання яких створює додаткові корупційні ризики;

цифрова трансформація реалізації повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, прозорість діяльності та відкриття даних як основа для мінімізації корупційних ризиків у їх діяльності;

створення на противагу наявним корупційним практикам більш зручних та законних способів задоволення потреб фізичних і юридичних осіб;

забезпечення невідворотності юридичної відповідальності за корупційні та пов'язані з корупцією правопорушення, що створює додатковий стримувальний ефект для всіх суб'єктів правовідносин;

формування суспільної нетерпимості до корупції, утвердження культури доброчесності та поваги до верховенства права [4].

Саме на цих принципах і ґрунтується проєкт Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки. Крім того, в урядовому проєкті Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки звертається увага на те, що ці ж принципи мають враховуватися під час розроблення:

програмних документів Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади з метою забезпечення ефективного запобігання корупції в усіх сферах державної політики;

антикорупційних програм публічних інституцій, зазначених у частині першій статті 19 Закону України «Про запобігання корупції», а також у діяльності органів місцевого самоврядування [4].

Індикаторами ефективності реалізації Антикорупційної стратегії, серед іншого, має бути: виконання заходів, передбачених державною програмою; відповідність ухвалених нормативно-правових актів, передбачених державною програмою, міжнародним стандартам та найкращим світовим практикам; підвищення позиції України в рейтингу Індексу сприйняття корупції; збільшення частки населення, що негативно відноситься до корупційних проявів; зменшення частки населення, яка мала власний корупційний досвід; зростання кількості громадян, готових повідомляти про факти корупційних проявів, а також громадян, які заявили про факти корупції, що мали стосовно них місце, компетентним органам [4].

Проєктом Закону пропонується не лише затвердити Антикорупційну стратегію на 2020-2024 роки, а й внести зміни до деяких положень Закону України «Про запобігання корупції» [12] з метою підвищення ефективності механізмів моніторингу та координації реалізації державної антикорупційної політики. Зокрема, пропонується: передбачити повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення порядку здійснення моніторингу, координації, оцінки ефективності реалізації державної антикорупційної політики; передбачити запровадження інформаційної системи з метою забезпечення відкритості відомостей про стан реалізації державної антикорупційної політики, інших заходів із запобігання та протидії корупції; переглянути періодичність підготовки національних доповідей щодо ефективності державної антикорупційної політики та порядок їх затвердження; визначити строки, на які мають розроблятись і затверджуватись Антикорупційна стратегія та відповідна державна програма; уточнити положення щодо збору та опрацювання статистичної інформації про результати діяльності спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції [4].

Очікувані Урядом України результати та показники запобігання і протидії корупції: досягнення ефективності реалізації Антикорупційної стратегії;

отримання Україною щонайменше 60 балів за показником «Індекс сприйняття

корупції» (2019 року, як уже зазначалося вище, - 30 балів); зменшення розміру збитків держави від корупційних вчинків щонайменше удвічі [13].

Висновки. 1. У попередні роки в Україні антикорупційна політика мала два основні напрями: розбудова спроможної та ефективної інституційної системи запобігання та протидії корупції (що включає у себе, зокрема, спеціалізовані органи, необхідне законодавство, створення спеціальних інструментів для запобігання та протидії корупції тощо) та усунення корупційних ризиків в окремих секторах шляхом проведення комплексних реформ у них або ж шляхом «точкового» усунення ключових системних, структурних корупційних ризиків. Останні дослідження свідчать, що такий підхід був дієвим і дав змогу, з одного боку, досягнути значного прогресу в розвитку інституційної системи запобігання та протидії корупції, а з іншого боку - мінімізувати можливості для корупції у різних секторах.

Українській державі на новому етапі державотворення слід продовжувати вживати заходи як щодо підвищення ефективності інституційних механізмів запобігання та протидії корупції, так і щодо усунення корупційних ризиків у різних секторах (насамперед у тих, де спостерігається найвищий корупційний досвід та/або найгірше сприйняття корумпованості відповідних інституцій). Поєднання обох підходів може дати найбільший результат у зменшенні рівня корупції в наступні роки.

З огляду на результати проведених останнім часом соціологічних досліджень щодо корупційного досвіду та сприйняття корупції першочергово слід надати уваги питанням запобігання корупції в таких секторах/інституціях, як: охорона здоров'я, судова влада, органи прокуратури та правопорядку, митна та податкова служба, державне регулювання економіки і взаємодія держави та приватного сектору, діяльність політичних партій. Слід також надати особливої уваги питанням запобігання корупції в оборонному секторі з огляду на його пріоритетне значення в умовах російської агресії, а також на запобігання корупції в діяльності державних підприємств з урахуванням значних обсягів збитків від корупції в цьому секторі.

Відомо, що імплементація міжнародних стандартів сприяла як розвитку системи запобігання та протидії корупції (включно зі спеціалізованими інституціями), так і зменшенню рівня корупції в деяких секторах завдяки усуненню корупційних ризиків, що мали системний, структурний характер. Дальше виконання цих зобов'язань і намірів матиме позитивний вплив на зменшення рівня корупції та засвідчить про наявність політичної волі на всіх рівнях для досягнення відчутних результатів впровадження антикорупційної політики. Саме тому такі наміри та зобов'язання мають стати складовою засад державної антикорупційної політики.

Отже, Україна має продовжувати здійснювати заходи, спрямовані на зменшення рівня корупції в Україні. Для того ж, щоб заходи із запобігання та протидії корупції були дієвими, ефективними та скоординованими, Верховній Раді України надзвичайно важливо негайно ухвалити нову антикорупційну стратегію, а Уряду розробити на її виконання відповідну державну програму.

Література

Індекс сприйняття корупції за 2019 рік. URL. http://cpi.ti-ukraine.Org/#/

Корупція в Україні 2020: розуміння, сприйняття, поширеність / Info Sapiens, НАЗК, EUACI // Офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції. URL: https://bit.ly/3f8JPuG.

Опитування громадської думки для оцінки змін в обізнаності громадян щодо громадських організацій та їхньої діяльності (січень 2020 року) / КМІС, Програма USAID «Долучайся!» // Сайт Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. URL: https://bit.ly/3hKsomc.

Про засади державної антикорупційної політики на 2020-2024 роки: проєкт Закону України від 21 вересня 2020 року № 4135, внесений Кабінетом Міністрів України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=70007

Лопушинський І.П. Запобігання і протидія політичній корупції в Україні: реалії сьогодення та законодавчі новації // Ціннісний вимір політичної діяльності: Збірник наукових праць / Редколегія: Ю.М. Бардачов - голова, Ф.Г. Семенченко, Ю.О. Ватуля та ін. - Херсон: вид-во 1111 Вишемирський В.С., 2017. - С. 30-32.

Новак А. Національна антикорупційна політика: особливості та основні чинники розвитку в умовах сучасного державотворення [Електронний ресурс] / А. Новак // Державне управління та місцеве самоврядування. - 2017. - Вип. 3. - С. 62-66. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dums_2017_3_11

Ростовська К.В. Сучасна антикорупційна політика в Україні: проблеми та перспективи [Електронний ресурс] / К. В. Ростовська // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Право. - 2017. - Вип. 23. - С. 94-96. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhIPR_2017_23_27

Гаман П.І. Антикорупційна державна політика: проблеми та перспективи розвитку [Електронний ресурс] / П. І. Гаман. // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2018.

№ 10. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2018_10_3

Нонік В.В. Антикорупційна політика: проблеми реалізації в українських реаліях [Електронний ресурс] / В. В. Нонік // Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія : Державне управління. - 2018. - Вип. 2. - С. 47-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNUCZUDU_2018_2_9

Гжибовська Т.С. Антикорупційна політика в країнах Східної Європи: досвід для України [Електронний ресурс] / Т. С. Гжибовська // Вісник Маріупольського державного університету. Серія : Історія. Політологія. - 2019. - Вип. 25. - С. 84-94. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vmdu_ip_2019_25_11

Зарембський Ю.В. Антикорупційна політика держави: адміністративно-правовий аспект [Електронний ресурс] / Ю. В. Зарембський // Актуальні проблеми правознавства. - 2019.

Вип. 4. - С. 276-281. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aprpr_2019_4_50

Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1700-18#Text

Програма діяльності Кабінету Міністрів України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 № 471. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro- zatverdzhennya-programi-diyalnosti-kabinetu-ministriv-t120620

References

Indeks spryiniattia koruptsii za 2019 rik [Corruption Perceptions Index 2019]. (n.d.). cpi.ti- ukraine.org. Retrieved from http://cpi.ti-ukraine.org/#/ [in Ukrainian].

Volosevych, I. (n.d.). Koruptsiia v Ukraini 2020: rozuminnia, spryiniattia, poshyrenist [Corruption in Ukraine 2020: understanding, perception, prevalence]. nazk.gov.ua. Retrieved from https://bit.ly/3f8JPuG [in Ukrainian].

Opytuvannia hromadskoi dumky dlia otsinky zmin v obiznanosti hromadian shchodo hromadskykh orhanizatsii ta yikhnoi diialnosti (sichen 2020 roku) [Public opinion poll to assess changes in citizens' awareness of NGOs and their activities (January 2020)]. (n.d.). www.dropbox.com. Retrieved from https://bit.ly/3hKsomc [in Ukrainian].

Proiekt Zakonu Ukrainy “Pro zasady derzhavnoi antykoruptsiinoi polityky na 2020-2024 roky” : vid 21 veresnia 2020 roku, № 4135 [Draft Law of Ukraine “On the principles of state anticorruption policy for 2020-2024” from 21 May 2020, № 4135]. iportal.rada.gov.ua. Retrieved from http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=70007 [in Ukrainian].

Lopushynskyi, I.P. (2017). Zapobihannia i protydiia politychnii koruptsii v Ukraini: realii sohodennia ta zakonodavchi novatsii [Prevention and counteraction to political corruption in Ukraine: current realities and legislative innovations]. Tsinnisnyi vymirpolitychnoi diialnosti - Value dimension of political activity, 30-32 [in Ukrainian].

Novak, A. (2017). Natsionalna antykoruptsiina polityka: osoblyvosti ta osnovni chynnyky rozvytku v umovakh suchasnoho derzhavotvorennia [National anti-corruption policy: features and main factors of development in terms of modern state formation]. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia - Public administration and local government, 3, 62-66. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/dums_2017_3_11 [in Ukrainian].

Rostovska, K.V. (2017). Suchasna antykoruptsiina polityka v Ukraini: problemy ta perspektyvy [Modern anti-corruption policy in Ukraine: problems and prospects]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia: Pravo - Visnyk of Kharkiv National University named after VN Karazin. Series: Right, 23, 94-96. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhIPR_2017_23_27 [in Ukrainian].

Haman, P.I. (2018). Antykoruptsiina derzhavna polityka: problemy ta perspektyvy rozvytku [Anticorruption state policy: problems and prospects of development]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 10. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2018_10_3 [in Ukrainian].

Nonik, V.V. (2018). Antykoruptsiina polityka: problemy realizatsii v ukrainskykh realiiakh [Anticorruption policy: problems of realization in Ukrainian realities]. Visnyk Natsionalnoho universytetu tsyvilnoho zakhystu Ukrainy. Seriia: Derzhavne upravlinnia - Bulletin of the National University of Civil Defense of Ukraine. Series: Public Administration, 2, 47-57. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNUCZUDU_2018_2_9 [in Ukrainian].

Hzhybovska, T.S. (2019). Antykoruptsiina polityka v krainakh Skhidnoi Yevropy: dosvid dlia Ukrainy [Anticorruption policy in the countries of Eastern Europe: experience for Ukraine].

Visnyk Mariupolskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Istoriia. Politolohiia - Visnyk of Mariupol State University. Series: History. Politology, 25, 84-94. Retrieved from

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vmdu_ip_2019_25_11 [in Ukrainian].

Zarembskyi, Yu.V. (2019). Antykoruptsiina polityka derzhavy: administratyvno-pravovyi

aspekt [Anticorruption policy of the state: administrative and legal aspect]. Aktualni problemy pravoznavstva - Actual problems of jurisprudence, 4, 276-281. Retrieved from

http://nbuv.gov.ua/UJRN/aprpr_2019_4_50 [in Ukrainian].

Zakon Ukrainy “Pro zapobihannia koruptsii” : vid 14 zhovtnia 2014 roku, № 1700-VII [Law of Ukraine “On Prevention of Corruption” from October 14, 2014, № 1700-VII]. zakon.rada.gov.ua. from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text [in Ukrainian].

Postanova Kabinetu Ministriv “Prohrama diialnosti Kabinetu Ministriv Ukrainy” : vid 12 chervnia 2020, № 471 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “Program of activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine” from June 12, 2020, № 471]. www.kmu.gov.ua. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-programi-diyalnosti-kabinetu-ministriv-t120620 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru