Використання новітніх досягнень психологічних знань у тактиці допиту неповнолітніх потерпілих від сексуального насильства: зарубіжні методики

Размещено на http://www.allbest.ru

Використання новітніх досягнень психологічних знань у тактиці допиту неповнолітніх потерпілих від сексуального насильства: зарубіжні методики

Лісіцина Юлія Олександрівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін

Серкевич Ірина Ростиславівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін

Анотація

Стаття присвячена окремим аспектам організації допиту неповнолітніх потерпілих, які зазнали сексуального насильства. Наголошено, що саме допит є показником рівня професіоналізму слідчого. Вміло підготовлений і тактично правильно проведений допит має велике значення бодай тому, що показання людей у багатьох випадках пов'язані між собою, утворюючи цілісну, логічно пов'язану систему доказів, а по-друге, пояснюють і закріплюють інші докази, якими слідчий володіє уже на початковому етапі розслідування. Особливу увагу приділено участі психолога у процесі здійснення цієї слідчої (розшукової) дії, встановленню психологічного контакту та взаємодії з жертвою статевого злочину. Зазначено, що потрібна скрупульозна підготовка та проведення комплексу заходів із вивчення особи допитуваного. Слідчі дії будуть ефективними лише за умови встановлення психологічного контакту з дитиною та правильно організованої роботи з нею.

Предметом дослідження є закономірності вибору та застосування особою, яка здійснює досудове розслідування, тактичних прийомів допиту неповнолітніх - жертв злочинів проти статевої недоторканності. Об'єктом цього дослідження є організація і тактика допиту неповнолітніх потерпілих.

У статті використано загальнонаукові та приватно-наукові методи пізнання, до яких належать: системно-структурний, порівняльний, формально- юридичний та статистичний методи.

За результатами дослідження зроблено висновок, що при здійсненні допиту потрібно враховувати вік, індивідуальні особливості та рівень психосексуального розвитку. Сформульовані рекомендації щодо організації допиту неповнолітніх, жертв статевих злочинів різних вікових груп. Визначено порядок взаємодії слідчого, неповнолітнього потерпілого та психолога.

Ключові слова: неповнолітній, злочини сексуального характеру,

психосексуальний розвиток, тактика допиту, психологічний контакт, психологічний захист, психологічний вплив, психотравмувальна подія.

Lisitsyna Yuliia Oleksandrivna PhD, Associate Professor at the Department of Criminal Law of the Institute of Law, Lviv State University of Internal Affair, Gorodotska St., 26, Lviv

Serkevich Iryna Rostyslavivna PhD, Associate Professor at the Department of Criminal Law of the Institute of Law, Lviv State University of Internal Affair, Gorodotska St., 26, Lviv

THE USE OF LATEST ACHIEVEMENTS OF PSYCHOLOGICAL

KNOWLEDGE IN TACTICS OF INTERROGATION OF MINOR

VICTIMS FROM SEXUAL VIOLENCE: FOREIGN METHODS

Abstract

The article is devoted to certain aspects of the organization of interrogation of minor victims of sexual violence. It was emphasized that the interrogation is an indicator of the level of professionalism of the investigator. Skillfully prepared and tactically correct interrogation is important at least because the testimony of people in many cases are interconnected, forming a coherent, logically connected system of evidence, and secondly, explain and consolidate other evidence that the investigator already has at the initial stage of the investigation. Particular attention is paid to the participation of a psychologist in the process of carrying out this investigative (search) action, establishing psychological contact and interaction with the victim of a sexual crime. It is noted that meticulous preparation and implementation of a set of measures to study the identity of the interrogated is required. Investigative actions will be effective only if psychological contact is established with the child and properly organized work with her.

The subject of the research is the regularities of the choice and application by a person conducting a pre-trial investigation of tactical methods of interrogation of minors - victims of crimes against sexual integrity. The object of this study is the organization and tactics of interrogation of juvenile victims.

The article uses general scientific and private-scientific methods of cognition, which include: system-structural, comparative, formal-legal and statistical methods.

According to the results of the study, it was concluded that the interrogation should take into account age, individual characteristics and level of psychosexual development. Recommendations for the organization of interrogation of minors, victims of sexual crimes of different age groups are formulated. The order of interaction between the investigator, the minor victim and the psychologist is determined.

Keywords: minor, sexual crimes, psychosexual development, interrogation tactics, psychological contact, psychological protection, psychological influence, psycho-traumatic event.

Постановка проблеми

Допит є однією із найскладніших і водночас значущих слідчих дій, які проводяться під час розслідування злочинів проти статевої недоторканності неповнолітніх. Допит дає змогу отримати найбільше доказової інформації у кримінальній справі. Саме допит є показником рівня професіоналізму слідчого. Вміло підготовлений і тактично правильно проведений допит має велике значення бодай тому, що показання людей у багатьох випадках пов'язані між собою, утворюючи цілісну, логічно пов'язану систему доказів, а по-друге, пояснюють і закріплюють інші докази, якими слідчий володіє уже на початковому етапі розслідування [1, с. 102]. Тож метою допиту неповнолітнього потерпілого є отримання за допомогою певних тактичних прийомів якомога більше достовірної, повної і точної інформації, щоб визначити, чи вчинялися відносно дитини (неповнолітнього) розпусні дії і якщо так, то ким.

Як слушно зауважує М. І. Скригонюк, психологічні можливості дітей не тільки менші, ніж у дорослих, а й інші за якістю, що змушує з особливою увагою ставитися до організації і проведення допитів малолітніх [2, с. 96]. У зв'язку із цим на повноту й достовірність сприйняття, запам'ятовування та відтворення дитиною обставин вчиненого насильства впливають: вік та стать малолітнього, особливості його розвитку, роль потерпілого при вчиненні злочину; його ставлення до встановлення істини; розуміння потерпілим наслідків злочину; ставлення до злочинця; позиція найближчого оточення потерпілого щодо скоєного злочину і злочинця; взаємини з насильником, ставлення до вчиненого насильства тощо [3, с. 102]. Саме тому процес підготовки й отримання показань від неповнолітніх потерпілих може бути пов'язаний із безліччю чинників, які безпосередньо впливають на результат цієї слідчої дії. Насамперед варто виходити з того, що жертва сексуального посягання є одним із перших та важливих джерел інформації про злочин. Потрібно також враховувати, що психотравмувальна подія може мати для потерпілої особи, тим паче неповнолітнього або малолітнього, серйозні наслідки в майбутньому, призводити до виникнення різних за глибиною і тривалістю психогенних розладів. Важливо зважати й на те, що негативні спогади про насильство, що відбувається в процесі допиту, викликають додатковий стрес, вторинну психотравматизацію.

Використання новітніх досягнень психологічних досліджень у сучасній методиці і тактиці розслідування розпусних дій дасть змогу удосконалити цей процес, оптимізувати діяльність слідчого й отримати всю необхідну інформацію для висунення розшукових і слідчих версій. Численні методики опитувань і співбесід, розроблені психологами для роботи з неповнолітніми - жертвами розпусних дій, за останні роки зазнали значних змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття спеціальних знань та їх застосування в тактиці допиту досить докладно висвітлено у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних учених у галузі кримінального права та процесу. Зокрема, це напрацювання В. В. Семенова, А. В. Мировської, В. М. Тертишника, А. М. Лазебного, В. Я. Марчака, В. Ю. Шепітька та багатьох інших.

Мета статті - дослідження психологічних особливостей організації допиту неповнолітніх потерпілих, які зазнали сексуального насильства.

Виклад основного матеріалу

розслідування допит неповнолітній

Допит для неповнолітнього є стресовою ситуацією, оскільки пов'язаний із відтворенням події з насильством. Під час стресових ситуацій в організмі задіюється частина мозку амігдала, яка відповідає за реакції виживання «бий - біжи - замри - здавайся». Коли активізується амігдала, дитині складно мислити логічно, вона не може міркувати аргументовано. Неповнолітній може бути надмірно активним або мовчазним або ж піддаватися впливу дорослого, намагаючись виправдати всі його очікування [4, с. 21].

Саме тому під час допиту неповнолітніх потерпілих від насильницьких злочинів потрібно залучати психолога - 92,1 %; педагога - 50,0 %; психіатра - 2,6 %. Водночас під час анкетування опитані майже одноголосно (97,4 %) заявили про доцільність залучення до процесу розслідування саме спеціаліста- психолога, 36,8 % опитаних вважають слушним призначення та проведення судово-психологічної експертизи, 26,3 % відчувають необхідність у взаємодії з консультантом-психологом і лише 2,6 % не відчувають потреби в залученні професійних психологів [3, с. 124].

Проведені в останні роки дослідження дали змогу отримати цінну інформацію про ефективні й належні методи інтерв'ювання потерпілого, до яких належать: «сліпе інтерв'ю з твердженнями», «відкриті питання»,

«когнітивні інтерв'ю», «дискусії «правда-брехня», «сенсорне опитування» та використання анатомічно деталізованих ляльок [5]. У комплексі з тими прийомами допиту, які вже стали традиційними, ці методи дозволяють за умови встановлення психологічного контакту інтерв'юера і респондента - опитуваного неповнолітнього - допомогти останньому відновити обставини події, простимулювати його до надання більшого обсягу відомої йому інформації, важливої для встановлення істини у справі [6].

На жаль, в Україні під час проведення допитів неповнолітніх потерпілих на стадії досудового розслідування методи інтерв'ю використовуються вкрай рідко. Практика допиту неповнолітніх потерпілих від злочинних дій сексуального характеру багато в чому розвивається стихійно. Це частково пояснюється тим, що проведення інтерв'ю вимагає відповідного рівня професіоналізму інтерв'юера; слідчий повинен бути навчений всім особливостям використання цього методу, знати етапи й методичні принципи інтерв'ювання тощо [7]. Формування якісної, надійної та порівняльної інформації про злочин в рамках інтерв'ю передбачає врахування комплексу чинників, що впливають на розкриття інформації респондентом і тому мають піддаватися аналізу й контролю з боку слідчого.

Інтерв'ю, проведене з порушенням методики і техніки, може призвести до серйозних негативних наслідків, скажімо, згодом буде виявлено помилкові твердження, піддання дітей і сімей непотрібному стресу, зниження довіри до неповнолітнього потерпілого в суді тощо, фактів зниження ймовірності засудження винних осіб. Щоб уникнути цього, потрібно розробити нові і вдосконалити наявні методи проведення інтерв'ю в процесі допиту потерпілого. Метою цієї статті є вивчення сучасних методів інтерв'ю, що використовуються в тактиці допиту неповнолітніх потерпілих від розпусних дій, а також розробка рекомендацій для ефективної інтеграції техніки інтерв'ю в тактику допиту.

Дії сексуального характеру часто є дуже особистою і складною темою для обговорення, тим паче, коли це стосується дітей. Неповнолітні, незалежно від віку, неохоче розкривають інформацію про сексуальні зловживання, а часто й приховують такі факти від дорослих [8]. Водночас важливою проблемою в цьому випадку є розкриття здатності дитини сприймати обставини, що мають значення для справи, розуміти характер і значення дій обвинуваченого [9, с. 44]. Тому в процесі підготовки до допиту слідчий має вивчити фактори, що перешкоджають (сприяють) розкриттю потерпілим інформації. У психологічній літературі до чинників, які безпосередньо впливають на розкриття неповнолітнім інформації про вчинені щодо нього розпусні дії [10], зараховано індивідуальні особливості неповнолітнього (рівень розвитку дитини, його вік), характеристики інтерв'юера (передусім його стать) та специфіку процедури проведення інтерв'ю.

Незважаючи на те, що стать дитини є важливим чинником, який треба враховувати під час підготовки до інтерв'ю, найповніше вивченою характеристикою дитини, що впливає на розкриття інформації, є її вік [11, с. 18]. Існує чимало досліджень, які доводять, що діти молодшого віку, як правило, у спілкуванні з інтерв'юером надають менше деталей і дають коротші відповіді, ніж діти шкільного віку. Так, у дослідженні ізраїльських дослідників, основаному на 142 криміналістичних інтерв'ю з дітьми, потерпілими від сексуальних злочинів у віці від 4 до 13 років, виявлено, що 4-6-річні діти дають більш короткі відповіді на питання й описують набагато менше деталей, ніж діти 7-13 років [12]. При цьому виявлено, що у відповідь на навідні й опціональні питання діти дошкільного віку дають значно більш розгорнуті відповіді.

Дж. М. Девіс у своєму дослідженні зазначає, що на відкриті питання діти у віці від 12 до 14 років дають більш розгорнуті і точні відповіді, а діти у віці від 14 до 18 років дають довші відповіді і більш точну інформацію [13]. Загалом можна зробити висновок, що подробиці й повнота інформації, отриманої від дітей у процесі інтерв'ю, значно збільшуються з віком.

Вікові відмінності також можна простежити і в способі розкриття інформації. Так, дошкільнята можуть розкривати інформацію випадково, часто після ініціювання події, а діти шкільного віку, зазвичай розкривають інформацію навмисно [14]. Дошкільнята частіше виявляють фізичні та/або поведінкові симптоми (наприклад, нічні кошмари, мастурбація, агресія), ніж діти шкільного віку. У наукових колах побутує думка, що ці відмінності також потрібно враховувати під час допиту неповнолітніх [14]. Зокрема, при опитуванні дітей дошкільного віку варто враховувати, окрім усних висловлювань, і поведінкові симптоми.

Під час збору інформації в потерпілого щодо посягання сексуального характеру важливо дотримуватися етичних аспектів цієї процедури, застосовуючи індивідуальний підхід у кожному конкретному випадку [15]. Вплив інтерв'юера визначається його особистісно-психологічними, професіональними характеристиками й безпосередньо залежить від наявних у нього навичок інтерв'ювання. Як чинник, пов'язаний із розкриттям інформації у випадку дій сексуального характеру, вчинених щодо неповнолітніх, розглядається стать інтерв'юера. У зв'язку із цим варте уваги дослідження зарубіжного вченого Л. Е. Ламба, який проаналізував 672 судово-медичні інтерв'ю дітей у віці від 4 до 14 років у різних країнах [16]. Результати досліджень показали, що жінки-інтерв'юери задавали значно більше питань хлопчикам, ніж дівчаткам, тим часом як чоловіки-інтерв'юери не демонстрували таких відмінностей. Крім того, доведено, що дівчата надають жінкам-інтерв'юерам значно більше інформації, ніж інтерв'юерам-чоловікам, на відміну від хлопчиків. Діти віком від 4 до 6 років дають більш детальні відповіді на навідні запитання, задані інтерв'юерами протилежної статі. Отже, збіг між статтю інтерв'юера і статтю дитини може істотно вплинути на розкриття інформації в процесі допиту.

Отож, виходячи із зарубіжної практики використання інтерв'ю в розслідуванні сексуальних злочинів, цей метод найбільш ефективний під час допиту неповнолітніх потерпілих [6]. Конкретні методи інтерв'ювання так само, як і особисті характеристики дитини й інтерв'юера, можуть впливати на показники розкриття інформації. У літературі розглянуто різні методи, деякі з яких, як видається, досить ефективні для отримання необхідних відомостей у процесі допиту неповнолітніх потерпілих. Ідеться про сліпе інтерв'ю з твердженнями, відкриті питання, когнітивні методи інтерв'ю, дискусії «правда- брехня», сенсорні опитування і використання анатомічно деталізованих ляльок.

Останнім часом у практиці розслідувань сексуальних злочинів, що здійснюються проти неповнолітніх, набув популярності набір з чотирьох методів інтерв'ювання, відомий як «когнітивне інтерв'ю». Його авторами є американські фахівці Рональд Фішер та Едвард Гейзельман, які ще в 1980-х роках розробили його для використання під час опитування повнолітніх свідків і потерпілих. Цей метод передбачає уявну реконструкцію події (тобто відновлення ментального контексту), повідомлення кожної деталі події (незалежно від сприйманої важливості), згадування події в різних послідовностях та опис події з різних точок зору. Загалом, дослідження показали, що когнітивні інтерв'ю ефективні для стимулювання й активізації дитячої пам'яті, відновлення обставин події, щоправда, цей метод визнаний більш перспективним для опитування дітей старшого віку [17].

Пізніше відомий дослідник К. Дж. Сайвіц адаптував метод когнітивного інтерв'ю для опитування дітей різного віку [18] та дослідив результативність такого методу на практиці, зокрема щодо ситуації, пов'язаної із вчиненим стосовно дитини злочином [18]. До слова, серед дітей у віці від 8 до 12 років простежувалася суперечка щодо того, чи використовувати проектор для слайд- шоу про події, пов'язані зі скоєним злочином [18]. Результати показали, що когнітивне інтерв'ю, коли порівняти зі стандартними методами інтерв'ювання, сприяло поліпшенню згадування правильних фактів на 26 %.

Також у багатьох дослідженнях було порівняно ефективність таких компонентів когнітивного інтерв'ю, як відновлення ментального контексту і відновлення фізичного контексту [12]. Відновлення фізичного контексту передбачає ознайомлення людини з фактичною обстановкою, в якій відбулася подія (тобто ознайомлення неповнолітнього з передбачуваним місцем злочину). Дослідження показали, що діти з групи «відновлення психічного контексту» давали більш розгорнуті і докладні відповіді, ніж діти з групи «відновлення фізичного контексту». Ці результати дають підстави припустити, що відновлення психічного контексту може бути корисним компонентом когнітивного інтерв'ю в тактиці допиту неповнолітнього.

Наразі наявні методи інтерв'ю постійно вивчаються й удосконалюються в межах психологічних і криміналістичних досліджень. Щоправда, з'явилось кілька нових напрямів у криміналістичному інтерв'юванні, які заслуговують особливої уваги. Зокрема, важливим у тактиці допиту неповнолітніх потерпілих від розпусних дій є використання структурованих і напівструктурованих інтерв'ю. Переваги використання структурованого підходу передбачають обмежені вимоги до компетенцій слідчого, зручні та гнучкі протоколи, доведеність ефективності структурованих інтерв'ю в розглядуваних випадках та значне поліпшення якості інформації, яку отримують [19; 20].

За результатами аналізу наявних досліджень можна запропонувати низку рекомендацій для вдосконалення застосовуваних методик і тактик розслідування злочинних дій сексуального характеру, зокрема на стадії попереднього розслідування. Так, важливим видається звернути увагу слідчого на етапи проведення криміналістичного інтерв'ю.

На початковому етапі слідчий повинен дати можливість допитуваній дитині заспокоїтися, щоб освоїтися в незвичній обстановці, встановити з нею психологічний контакт для активізації бажання неповнолітнього дати правдиві свідчення і підтримувати процес спілкування. Уважність до дитини, підвищена емпатія, прояв особливої чуйності і співчуття, м'якість у голосі допомагають дитині швидше освоїтися й довіритися незнайомій людині. Тож слідчий повинен мати досвід роботи з дітьми, попередню підготовку у використанні методу інтерв'ю, знати особливості розвитку дитини [21, с. 116]. Важлива об'єктивна й неупереджена позиція слідчого і його здатність конструктивно сприймати отриману інформацію. Коли це можливо, інтерв'ю варто проводити в безпечній, нейтральній і переважно сприятливій для дітей обстановці.

Успішні інтерв'ю неповнолітніх повинні відповідати рівню їх розвитку. Діти з проблемними або комунікативними навичками, що розвиваються, можуть потребувати експертної допомоги для спілкування на своєму рівні. Таким дітям має бути дозволено, серед іншого, малювати або робити письмові записи як доповнення до усних відповідей на запитання слідчого [6].

Вибираючи методи інтерв'ю, варто враховувати вік дитини. При плануванні допитів має враховуватися і стать інтерв'юера. Для структурованих інтерв'ю доцільно використовувати протоколи у зв'язку з їхньою ефективністю, простотою використання та обмеженими вимогами до навчання.

До завдань слідчого входить пояснення мети інтерв'ю допитуваному неповнолітньому та інструктаж про те, що в процесі інтерв'ю необхідна максимальна концентрація, точність і послідовність показань. Основні правила мають бути викладені для дитини на початку інтерв'ю, зокрема те, що має статися, якщо дитина не знає відповіді, не розуміє питання, не пам'ятає щось, не хоче відповідати на питання або якщо інтерв'юер робить помилку. Перш ніж обговорювати твердження про зловживання, інтерв'юер повинен обговорити з дитиною різницю між правдою і брехнею, наслідки брехні й отримати згоду дитини говорити правду.

Для того щоб ініціювати вільну розповідь, слідчий повинен задавати питання, що сприяють викладенню події, уважно слухати і фіксувати отримані відповіді, ставити уточнювальні запитання.

Для уточнення конкретної інформації варто запропонувати дитині сконцентруватися на події і постаратися її описати більш детально. Когнітивні методи інтерв'ю треба використовувати, коли це можливо (особливо з дітьми старшого віку), щоб отримати більш детальну інформацію про зловживання. Дотики можуть бути використані як метод для виявлення хороших і поганих дотиків, які дитина відчула, щоправда, цей метод варто застосовувати в поєднанні з іншими емпірично підтвердженими методами. Заразом важливо враховувати рівень розвитку дитини при визначенні того, які методи можуть бути найкорисніші [22].

На оглядовому етапі слідчий має зачитати все, що було зафіксовано в протоколі, і запропонувати допитуваному доповнити свої свідчення. Для забезпечення реальної можливості допитуваного розкрити всю інформацію про подію, що сталася, може знадобитися більше одного інтерв'ю. Недавні дослідження показують, що проведення більш ніж одного інтерв'ю може мати перевагу з погляду отримання нової або більш детальної інформації [23]. Деяким дітям потрібно більше часу і знайомства, щоб почуватися комфортно й розвивати довіру і до процесу, і до інтерв'юера. Зарубіжні дослідження показують, що численні сеанси когнітивного інтерв'ю можуть дати малолітнім, надмірно затиснутим або травмованим дітям можливість більш чітко і повною мірою обмінюватися інформацією [5]. При цьому важливо уникнути вторинної травматизації дитини, яка може статися, наприклад, якщо дитина змушена неодноразово говорити про неприємні для неї події [5].

Завершальний етап вимагає уточнення необхідної інформації про особу допитуваного та надання контактної інформації допитуваному або його представникові для уточнення даних показань. Крім того, варто виразити подяку дитині і похвалити її за допомогу слідству.

Наведені рекомендації за умови інтеграції їх у тактику допиту неповнолітніх потерпілих від дій сексуального характеру сприятимуть підвищенню ефективності слідчих дій, якнайповнішому відновленню обставин події, стимулюванню потерпілого до надання більшого обсягу відомої йому інформації, важливої для встановлення істини у справі.

Висновки

Отже, під час допиту потрібно вирішити низку важливих завдань, зокрема: визначити емоційний стан, психологічний статус потерпілого і на підставі цього вирішити питання про доцільність проведення слідчих дій; виявити індивідуальні особливості неповнолітнього, рівень його психічного розвитку та особливості його соціальної й сімейної ситуації, щоб визначити спосіб найефективнішого проведення слідчих дій; встановити особистісний контакт із потерпілим, що сприятиме нормалізації його емоційного стану, подоланню страху та відмови говорити про травматичну подію; підготувати неповнолітнього до майбутніх слідчих дій (роз'яснити на доступному для дитини рівні процедуру проведення слідчих дій, мінімізувати тривогу, вибрати спосіб надання показань); сформувати в неповнолітнього мотивацію до співпраці зі слідчим; виконати комплекс заходів, спрямованих на отримання від неповнолітнього якнайповнішої інформації про злочин з мінімальними спотвореннями (ігрові, арт-терапевтичні та інші психотерапевтичні методики); виявити ознаки спотворення інформації з урахуванням аналізу цілісної картини поведінки потерпілого під час слідчих дій.

Водночас у процесі допиту важливо враховувати вік неповнолітнього. Відповідно, тактика допиту неповнолітніх - жертв сексуальних посягань - різних вікових категорій має будуватися з урахуванням цих відмінностей.

Не можна залишити без уваги й те, що слідчому під час проведення допиту доведеться зіткнутися з певними особливостями поведінки дитини, які обумовлені механізмом психологічного захисту, що сформувався внаслідок скоєного статевого злочину. Психологічний захист може виражатися в різних поведінкових реакціях, а саме: агресія, спричинена негативними спогадами; самозамикання; відмова від дачі показань; забування, пов'язане з витісненням з пам'яті інформації про обставини сексуального зазіхання.

Наприкінці хочемо зауважити, що допит потерпілих - жертв сексуальних злочинів - має свою специфіку і вимагає терпіння з боку слідчого. Потрібна скрупульозна підготовка та проведення комплексу заходів із вивчення особи допитуваного. Слідчі дії будуть ефективними лише за умови встановлення психологічного контакту з дитиною та правильно організованої роботи з нею.

Література

Чернявський С. С. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх: досвід застосування нового кримінального процесуального кодексу України. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2014. Вип. 2. С. 91-103.

Скригонюк М. І. Проблемні аспекти криміналістичної тактики: монографія. Київ: Вид.-поліграф. центр «Київ. ен-т», 2012. Ч. 1. 159 с.

Гірук О. В. Тактика допиту малолітніх потерпілих від насильницьких злочинів: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Нац. акад. внутр. справ. Київ, 2021.

Мілорадова Н. Е. Особливості проведення допиту неповнолітніх, які постраждали від насильства. Право і безпека. 2020. № 2 (77). С. 19-26.

Cross T. P., Jones L. M., Walsh W. A., Simone M., Kolko D. Child forensic interviewing in Children's Advocacy Centers: Empirical data on a practice model. Child Abuse and Neglect. 2007. № 31. Р. 1031-1052.

Korkman J., Pakkanen T., Laajasalo T. Child Forensic Interviewing in Finland: Investigating Suspected Child Abuse at the Forensic Psychology Unit for Children and Adolescents. Johansson S., Stefansen K., BakketeigE., Kaldal A. (eds) Collaborating Against Child Abuse. Palgrave Macmillan, Cham, 2017.

Newlin C., Steele L. C., Chamberlin A. Child Forensic Interviewing: Best Practices. Juvenile Justice Bulletin, U.S. Department of Justice, 2015. URL: http://www.ojjdp.gov/pubs/248749.pdf

Гірук В. В. Допит малолітніх потерпілих від насильницьких злочинів: тактичні особливості та процесуальні засади. Юридична наука. 2020. № 2. С. 199-205.

Сексуальне насильство над дітьми: причини, наслідки, профілактика: інформ.- метод. посіб. / авт.-упор.: Т. П. Цюман, Ю. М. Малієнко; за заг. ред. Т. П. Цюман. Київ: ФОП Пономаренко Я. М., 2011. 76 с.

Нікітіна-Дудікова Г. Ю. Розслідування насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчиненого щодо малолітньої особи: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2017. 305 с.

Семенов В. В. Спеціальні знання в розслідуванні злочинів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2006. 212 с.

Hershkowitz I., Orbach Y., Lamb M., Sternberg K. J. A comparison of mental and physical context reinstatement in forensic interviews with alleged victims of sexual abuse. Applied Cognitive Psychology. 2002. № 16. Р. 429-441.

Davies G. M., Westcott H. L., Horan N. The impact of questioning style on the content of investigative interviews with suspected child sexual abuse victims. Psychology, Crime, and Law. 2000. № 6. Р. 81-97.

Lanning K. Criminal investigation of sexual victimization of children. Myers J. E. B., Berliner L., Briere J., Hendrix C. T., Jenny C., Reid T. A. (eds). The APSAC handbook on child maltreatment (Second edition). Thousand Oaks, CA7 Sage Publications, Inc., 2002.

Мозгова В. Тактико-психологічні особливості допиту неповнолітніх, які

постраждали від сексуального насильства. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2015. № 4. С. 94-104.

Lamb M. E., Fauchier A. The effects of question type on self-contradictions by children in the course of forensic interviews. Applied Cognitive Psychology. 2001. № 15. Р. 483-491.

Методичні рекомендації щодо опитування дітей, що стали свідками та/або жертвами насильства, а також вчинили насильство: метод. посіб. / Д. Пурас, О. Калашник,

О. Кочемировська, Т. Цюман; за заг. ред. Т. Цюман. Київ: ФОП КЛИМЕНКО, 2015. 114 с.

Saywitz K. J., Geiselman R. E., Bornstein G. K. Effects of cognitive interviewing and practice on children's recall performance. Journal of Applied Psychology. 1992. № 77. Р. 744-756.

Cantlon J., Payne G., Erbaugh C. Outcome-based practice: Disclosure rates of child sexual abuse comparing allegation blind and allegation informed structured interviews. Child Abuse and Neglect. 1996. № 20. Р. 1113-1120.

LaRooy D., Brubacher S., Aromдki-Stratos A. The NICHD Protocol: A Review of an Internationally-used Evidence-Based Tool for Training Child Forensic Interviewers. Journal of Criminological Research, Policy and Practice. 2015. № 1. Р. 76-89.

Процюк О. М. Кримінальна процесуальна регламентація й тактика допиту неповнолітнього підозрюваного: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2017. 243 с.

Boat B., Everson M. Concerning practices of interviewing when using anatomical dolls in child protective services. Child Maltreatment. 1996. № 1. Р. 96-104.

Poole D. A., Dickinson J. J. Evidence Supporting Restrictions on Uses of Body Diagrams in Forensic Interviews. Child Abuse and Neglect. 2011. № 35. Р. 659-669.

References

Cherniavskyi S. S. (2014). Kryminalne provadzhennia shchodo nepovnolitnikh: dosvid zastosuvannia novoho kryminalnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy [Juvenile criminal proceedings: experience in applying the new Criminal Procedure Code of Ukraine]. Naukovyi visnyk Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of the National Academy of Internal Affairs, 2, 91-103 [in Ukraine].

Skryhoniuk M. I. (2012). Problemni aspekty kryminalistychnoi taktyky [Problematic aspects of forensic tactics]: monohrafiia. Kyiv: Vyd.-polihraf. tsentr «Kyiv. un-t» [in Ukraine].

Hiruk O. V. (2021). Taktyka dopytu malolitnikh poterpilykh vid nasylnytskykh zlochyniv [Tactics of interrogation of juvenile victims of violent crimes]. Candidate 's thesis. Kyiv : National Academy of Internal Affairs [in Ukraine].

Miloradova N. E. (2020). Osoblyvosti provedennia dopytu nepovnolitnikh, yaki postrazhdaly vid nasylstva [Features of interrogation of minors who have suffered from violence]. Pravo i bezpeka - Law and security, 2, 19-26 [in Ukraine].

Cross T. P., Jones L. M., Walsh W. A., Simone M., Kolko D. (2007). Child forensic interviewing in Children's Advocacy Centers: Empirical data on a practice model. Child Abuse and Neglect, 31, 1031-1052.

Korkman J., Pakkanen T., Laajasalo T. (2017). Child Forensic Interviewing in Finland: Investigating Suspected Child Abuse at the Forensic Psychology Unit for Children and Adolescents. Johansson S., Stefansen K., BakketeigE., Kaldal A. (eds) Collaborating Against Child Abuse. Palgrave Macmillan, Cham.

Newlin C., Steele L. C., Chamberlin A. (2015). Child Forensic Interviewing: Best Practices. Juvenile Justice Bulletin, U.S. Department of Justice, URL: http://www.ojjdp.gov/pubs/248749.pdf

Hiruk V. V. (2020). Dopyt malolitnikh poterpilykh vid nasylnytskykh zlochyniv: taktychni osoblyvosti ta protsesualni zasady [Interrogation of juvenile victims of violent crimes: tactical features and procedural principles]. Yurydychna nauka - Legal science, 2, 199-205 [in Ukraine].

Tsiuman T. P. Maliienko Yu. M. (2011). Seksualne nasylstvo nad ditmy: prychyny, naslidky, profilaktyka [Sexual abuse of children: causes, consequences, prevention] T. P. Tsiuman (Ed.). Kyiv: FOP Ponomarenko Ya. M. [in Ukraine].

Nikitina-Dudikova H. Yu. (2017). Rozsliduvannia nasylnytskoho zadovolennia statevoi prystrasti nepryrodnym sposobom, vchynenoho shchodo malolitnoi osoby [Investigation into the unnatural gratification of sexual pleasure committed against a minor]. Candidate's thesis. Kyiv : National Academy of Internal Affairs [in Ukraine].

Semenov V. V. (2006). Spetsialni znannia v rozsliduvanni zlochyniv [Special knowledge in crime investigation]. Candidate 's thesis. Kyiv : National Academy of Internal Affairs [in Ukraine].

Hershkowitz I., Orbach Y., Lamb M., Sternberg K. J. (2002). A comparison of mental and physical context reinstatement in forensic interviews with alleged victims of sexual abuse. Applied Cognitive Psychology, 16, 429-441.

Davies G. M., Westcott H. L., Horan N. (2000). The impact of questioning style on the content of investigative interviews with suspected child sexual abuse victims. Psychology, Crime, and Law, 6, 81-97.

banning K. (2002). Criminal investigation of sexual victimization of children. Myers J. E. B., Berliner L., Briere J., Hendrix C. T., Jenny C., Reid T. A. (eds). The APSAC handbook on child maltreatment (Second edition). Thousand Oaks, CA7 Sage Publications, Inc.

Mozghova V. (2015). Taktyko-psykholohichni osoblyvosti dopytu nepovnolitnikh, yaki postrazhdaly vid seksualnoho nasylstva [Tactical and psychological features of interrogation of minors who have suffered from sexual violence]. Naukovyi chasopys Natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy - Scientific Journal of the National Academy of the Prosecutor's Office of Ukraine, 4, 94-104 [in Ukraine].

Lamb M. E., Fauchier A. (2001). The effects of question type on self-contradictions by children in the course of forensic interviews. Applied Cognitive Psychology, 15, 483-491.

Puras D., Kalashnyk O., Kochemyrovska O., Tsiuman T. (2015). Metodychni rekomendatsii shchodo opytuvannia ditei, shcho staly svidkamy ta/abo zhertvamy nasylstva, a takozh vchynyly nasylstvo [Guidelines for interviewing children who have witnessed and / or been victims of violence and who have committed violence]. T. P. Tsiuman (Ed.). Kyiv: FOP KLYMENKO [in Ukraine].

Saywitz K. J., Geiselman R. E., Bornstein G. K. (1992). Effects of cognitive interviewing and practice on children's recall performance. Journal of Applied Psychology, 77, 744-756.

Cantlon J., Payne G., Erbaugh C. (1996). Outcome-based practice: Disclosure rates of child sexual abuse comparing allegation blind and allegation informed structured interviews. Child Abuse and Neglect, 20, 1113-1120.

LaRooy D., Brubacher S., Aromдki-Stratos A. (2015). The NICHD Protocol: A Review of an Internationally-used Evidence-Based Tool for Training Child Forensic Interviewers. Journal of Criminological Research, Policy and Practice, 1, 76-89.

Protsiuk O. M. (2017). Kryminalna protsesualna rehlamentatsiia y taktyka dopytu nepovnolitnoho pidozriuvanoho [Criminal procedural regulation and tactics of interrogation of an under-age suspect]. Candidate 's thesis. Kyiv : National Academy of Internal Affairs [in Ukraine].

Boat B., Everson M. (1996). Concerning practices of interviewing when using anatomical dolls in child protective services. Child Maltreatment, 1, 96-104.

Poole D. A., Dickinson J. J. Evidence (2011). Supporting Restrictions on Uses of Body Diagrams in Forensic Interviews. Child Abuse and Neglect, 35, 659-669.

Размещено на Allbest.ru