Класифікація видів втручання у професійну діяльність судді: методологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація видів втручання у професійну діяльність судді: методологічний аспект

Козяр Р.Я.

ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Анотація

втручання професійна діяльність судді

У цій статті викладено результати усестороннього дослідження теоретико-методичні аспекти проблеми втручання у професійну діяльність судді. Існуючі підходи до тлумачення поняття «втручання у професійну діяльність судді» пояснює цей феномен суспільних відносин, пов'язаний з незаконним втручанням у здійснення правосуддя, у зв'язку з недовершеністю правового регулювання суспільних відносин; соціокультурними ілюзіями, у тому числі стосовно слабкості державної влади та корумпованості судової гілки влади; подекуди недостатнім рівнем правової культури та правосвідомості окремих громадян, представників професій, котрі працюють у сферах, дотичних до судочинства, а також державних службовців; недоброчесністю окремих суддів, щодо яких підтвердженими є факти прийняття неправосудних рішень; розгортанням поряд з процесами посилення участі громадянського суспільства у державних справах процесів зловживання правами з боку окремих представників громадянського суспільства. Значне розмаїття чинників активізації феномену втручання у правосуддя породжує необхідність класифікації способів такого втручання. Насправді, утім, у рамках науки судового права ми хотіли б підняти проблему класифікації не просто способів (чи форм, чи засобів), але у цілому проявів феномену втручання у професійну діяльність судді. Користаючись перевагами судово-правового дискурсу ми можемо вийти за межі науки кримінального права та обмежень, що встановлюються її методом. Метою цієї статті є узагальнити підходи до класифікації видів втручання у професійну діяльність судді: методологічний аспект.

Наведена класифікація має на меті розширити проблемне поле втручання у професійну діяльність судді. Її поширення та врахування у законотворчості та правозастосовчій діяльності правоохоронних органів і органів системи правосуддя може стати відправним пунктом для реалізації трансформацій у організаційно-правовому механізмі протидії втручанню у професійну діяльність судді.

Ключові слова: організаційно-правові засади, судова влада, професійна діяльність судді, втручання, методика класифікації.

Annotation

This article presents the results of a comprehensive study of theoretical and methodological aspects of the problem of interference in the professional activities of judges. Existing approaches to the interpretation of the term "interference in the professional activities of a judge" explain this phenomenon of public relations, associated with illegal interference in the administration of justice, due to the incompleteness of the legal regulation of public relations; socio-cultural illusions, including the weakness of state power and the corruption of the judiciary; sometimes an insufficient level of legal culture and legal awareness of individual citizens, representatives of professions working in the fields related to the judiciary, as well as civil servants; the dishonesty of individual judges in respect of whom the facts of making unjust decisions have been confirmed; deploying, along with the processes of strengthening the participation of civil society in public affairs, the processes of abuse of rights by individual representatives of civil society. The considerable variety of factors intensifying the phenomenon of interference in justice makes it necessary to classify the methods of such interference. In fact, however, in the framework of the science of judicial law, we would like to raise the issue of classification, not just methods (or forms or means), but in general, the manifestations of the phenomenon of interference in the professional activities of judges. Taking advantage of judicial discourse, we can go beyond the science of criminal law and the limitations imposed by its method. The purpose of this article is to summarize the approaches to the classification of types of interference in the professional activity of a judge: methodological aspect.

This classification aims to expand the problem area of interference in the professional activities of judges. Its dissemination and consideration in law-making and law enforcement activities of law enforcement agencies and the judiciary can be a starting point for the implementation of transformations in the organizational and legal mechanism to combat interference in the professional activities of judges.

Keywords: organizational and legal principles, judiciary, professional activity of a judge, intervention, classification methodology.

Вступ

Існуючі підходи до тлумачення поняття «втручання у професійну діяльність судді» пояснює цей феномен суспільних відносин, пов'язаний з незаконним втручанням у здійснення правосуддя, у зв'язку з недовершеністю правового регулювання суспільних відносин; соціокультурними ілюзіями, у тому числі стосовно слабкості державної влади та корумпованості судової гілки влади; подекуди недостатнім рівнем правової культури та правосвідомості окремих громадян, представників професій, котрі працюють у сферах, дотичних до судочинства, а також державних службовців; недоброчесністю окремих суддів, щодо яких підтвердженими є факти прийняття неправосудних рішень; розгортанням поряд з процесами посилення участі громадянського суспільства у державних справах процесів зловживання правами з боку окремих представників громадянського суспільства.

Значне розмаїття чинників активізації феномену втручання у правосуддя породжує необхідність класифікації способів такого втручання. Насправді, утім, у рамках науки судового права ми хотіли б підняти проблему класифікації не просто способів (чи форм, чи засобів), але у цілому проявів феномену втручання у професійну діяльність судді. Користаючись перевагами судово-правового дискурсу ми можемо вийти за межі науки кримінального права та обмежень, що встановлюються її методом. Дослідження втручання з точки зору науки кримінального права обов'язково зводиться до встановлення підстав криміналізації втручання [1], кримінально-правової характеристики форм та способів втручання [2], опису складу злочину втручання [3] тощо. Класифікація способів втручання у такому разі ототожнюється з класифікацією вчинення злочину, передбаченого ст. 376 ККУ.

Одним з прикладів недосконалості такої методики є заувага Г.Є. Бершова щодо того, що за формою злочин, передбачений ст. 376 ККУ може бути вчинений лише у вигляді діяння, але не бездіяльності. Науковець розглянув низку потенційних ситуацій, у яких бездіяльність могла б стати проявом втручання у професійну діяльність судді, але дійшов висновку, що «.. .необхідно вчинити активні дії щодо доведення до відома судді (шляхом погрози, вимоги, вказівки тощо) інформації про мету невиконання своїх юридичних обов'язків і необхідні дії з боку судді - як умови виконання) [2, С. 53-54].

Однак, існує доволі багато прикладів бездіяльності, що свідчить про втручання у професійну діяльність судді. Найяскравішою ілюстрацією є припинення охорони судів Кіровоградської області у 2016 р. Вказавши підставою припинення охорони реформування органів та підрозділів Національної поліції, ГУ НП у Кіровоградській області наразилось на критику, оскільки, за версією територіального управління ДСА України реальною причиною стали судові рішення не на користь поліцейських патрульної служби [4].

Отже, метою цієї статті є узагальнити підходи до класифікації видів втручання у професійну діяльність судді: методологічний аспект.

Результати

Усталена практика ВРП щодо невизнання факту втручання в професійну діяльність судді дій особи, які пов'язані з реалізацією процесуальних чи конституційних прав свідчить про наявність суттєвих недоліків у відповідному організаційно-правовому механізмі.

На даному етапі ми прагнемо на теоретичному рівні усунути один з недоліків, який, поряд з відсутністю закріпленого визначення поняття «втручання у професійну діяльність судді» є передумовою неефективної практики протидії такому втручанню. Мовимо про відсутність одностайних підходів до класифікації видів втручання, які б виходили за межі науки кримінального права. На наше переконання та у зв'язку з наявною практикою, розвиток методів, інструментів та організаційно-правового механізму протидії втручанню у професійну діяльність судді не має зводитись до кримінально-правового реагування чи притягнення до іншого виду відповідальності. Вважаємо, що реальна протидія втручанню має відповідати духу проголошеного у Конституції принципу неприпустимості будь-якого втручання, а не підпорядковуватись інструментальним обмеженням, що складаються у ході реалізації спроб притягнути до відповідальності осіб, котрі вчинили діяння, кваліфіковане за ст. 376 ККУ.

Отже, ми пропонуємо наступні підходи до класифікації видів втручання у професійну діяльність судді. Узагальнивши концептуальні і нормативно-правові засади, а також на основі матеріалів Вищої ради правосуддя, ми виокремили чотири групи критеріїв для класифікації видів втручання у професійну діяльність суддів:

- критерій джерела втручання по відношенню до судової системи;

- просторово-часовий та інстанційний критерій;

- критерій властивостей суб'єкта втручання;

- критерій властивостей способу втручання.

Розглянемо можливості деталізації підходів до класифікації за такими критеріями.

І. Критерій джерела втручання по відношенню до судової системи.

Цей критерій частково розглянуто у праці О. Овчаренко [5, С. 220]. Основна ідея полягає у розмежуванні способів за джерелом втручання, яке може бути зовнішнім чи внутрішнім. При цьому О. Овчаренко та інші учені, котрі досліджували питання джерела втручання чи одного з його аспектів (зовнішнє або внутрішнє втручання), наприклад Кузьмін Р.Р. [6], Дідик С. Є., Кархут Р. В. [7] не користувались понятійно-категорійним апаратом теорії систем. Отже, з нашого боку певною авторською новацією буде проведення розмежування джерел втручання шляхом ідентифікації зовнішньосистемного та внутрішньосистемного джерел.

У зв'язку з актуальним принципом єдності статусу суддів та відсутністю передумов до децентралізації судового адміністрування вважаємо за доцільне опорною точкою - системою, по відношенню до якої встановлюється джерело втручання - вважати систему правосуддя. Систему правосуддя при цьому розуміємо у такому вигляді, як її описав І. В. Назаров: «Тобто у Конституції дано такий перелік органів та осіб, які належать до системи правосуддя: судова система України (суди), професійні судді, народні засідателі, присяжні, органи суддівського самоврядування, Вища рада юстиції» [8], з урахуванням останніх змін, що відбулись у рамках судової реформи після публікації згаданої праці (тобто з виключенням народних засідателів та включенням Вищої ради правосуддя).

Тоді можемо виокремити такі види втручання за джерелом по відношенню системи правосуддя:

1. Зовнішньосистемне втручання - будь-яке втручання, що здійснюється суб'єктами, які не належать до системи правосуддя і не беруть участь у судово-правових відносинах [9, С. 13]; таке втручання призводить до виникнення будь-яких ускладнень у функціонуванні судів, органів системи правосуддя, професійної діяльності усіх суддів чи окремого судді.

2. Внутрішньосистемне втручання - втручання з боку суб'єктів, які належать до системи правосуддя, є постійними чи тимчасовими учасниками судово-правових відносин. Таке втручання пов'язане з утворенням перешкод для функціонування системи правосуддя і обов'язково пов'язане з володінням суб'єктом особливими повноваженнями, правами чи інформацією у зв'язку з його діяльністю у межах системи правосуддя.

Встановлення джерела втручання можливо вважати відправною точкою у реалізації алгоритму протидії. По-перше, традиційно найбільш небезпечним вважається зовнішньосистемне втручання. Така гіпотеза підтверджується як положеннями міжнародних стандартів правосуддя, так і висновками Вищої ради правосуддя. По-друге, у системі правосуддя після численних реформ встановився доволі ефективний механізм протидії внутрішнім втручанням (за окремими винятками, які обговоримо далі). По-третє, у зв'язку з усталеними внутрішньосистемними зв'язками, хоча внутрішнє втручання і має в своїй основі повноваження, права чи інформацію, доступну лише суб'єктам, які пов'язані судово-правовими відносинами, його реалізація неминуче ставить у невигідне положення інших суб'єктів. Це викликає природню реакцію консолідації зусиль для збалансування системи.

Слід звернути увагу, що у випадку питання зловживання процесуальними правами, щодо якого досі точаться жваві дискусії у науковому просторі [10], встановлення джерела втручання є неоднозначним. Вважаємо, що для суб'єктів, які не належать до системи правосуддя, умовою визнання їх дій внутрішньосистемним втручанням є набуття ними процесуального статусу.

ІІ. Просторово-часовий та інстанційний критерій.

За загальним принципом, озвученим зокрема, у Постанові Пленуму ВСУ від 13.06.2007 № 8 втручання у професійну діяльність судді визнається таким незалежно від стадії процесу та інстанції. Слід відмітити потенційну неоднорідність видів втручання у професійну діяльність суддів залежно від місця, часу, територіального розміщення та інстанції суду.

Отже, за місцем втручання можливо виокремити такі види втручання:

1. Особисте - втручання передбачає безпосередній контакт суб'єкта, що здійснює втручання з суддею у процесі виконання останнім професійних обов'язків зі здійснення правосуддя. Охоплює, передусім, втручання шляхом здійснення фізичного насильства по відношенню до судді, виголошення погроз, прохання, інших засобів психологічного впливу у особистому спілкуванні.

2. Дистанційне - вчинення втручання без безпосереднього фізичного контакту, шляхом листування, здійснення телефонних дзвінків, надсилання текстових повідомлень, використання інформаційно-комунікаційних мереж, соціальних мереж, ЗМІ. Включає втручання психологічного характеру - погрози, залякування, маніпуляції, у тому числі - маніпуляції суспільною свідомістю для утворення негативного іміджу судді та правосуддя в цілому. Може комбінуватись з особистим для досягнення мети втручання.

3. Дистанційне знеособлене - вчинення втручання шляхом надсилання анонімних погроз, публікації у соціальних мережах чи ЗМІ інформаційних матеріалів, направлених на дискредитацію судді без вказання авторства, поширення закликів до публічних акцій протесту (дифамації) без особистої участі у таких акціях. Може набувати особливих масштабів та чинити фатальний вплив на суспільну правосвідомість шляхом підриву авторитету правосуддя. У випадку масштабного дистанційного знеособленого втручання може розцінюватись як атака на національні інтереси держави шляхом ослаблення судової гілки влади.

Класифікація за часом втручання доповнює класифікацію за місцем та може бути розділене на такі підкатегорії:

1. За терміном впливу на об'єкт:

- одномоментне - втручання, що проявляється у діянні, вчиненому протягом короткого часу і направленому на досягнення негайного результату - зміни поведінки судді у конкретній ситуації (наприклад, блокування кабінету судді, напад на суддю у судовій залі, пікетування суду);

- середньо-тривале - втручання, що призводить до перешкоджання здійснення професійної діяльності судді або групи суддів у конкретній справі чи на строк до одного календарного року (наприклад, згадане вище припинення охорони судів або спроба зниження розміру суддівської винагороди як це було на початку епідемії коронавірусу у 2020 р.);

- довготривале - втручання, результати якого відчутні протягом більш як одного року (спроба узурпації судової влади).

2. За регулярністю:

- нерегулярне спорадичне - втручання, обумовлене недоліками у правосвідомості окремих громадян, підпадає під диспозицію статті 376 КК України;

- нерегулярне організоване - втручання, що здійснюється за участю організованих злочинних груп, недоброчесних суб'єктів з владними повноваженнями,

недобросовісних громадянських організації для реалізації власних інтересів у низці вибіркових справ;

- регулярне - втручання, направлене на встановлення квазіправосуддя шляхом послідовного впливу на професійну діяльність судді або групи суддів у значній кількості справ.

3. За терміном припинення:

- втручання з можливістю негайного припинення (наприклад, силами самого судді, судових розпорядників, Служби судової охорони, правоохоронних органів);

- втручання, що вимагає участі органів системи правосуддя (ВРП, ДСАУ, органів суддівського самоврядування);

- втручання, що вимагає проведення досудового розслідування, розгляду справи у суді (у т.ч. декількох інстанцій), виконання судового рішення;

- втручання, для припинення якого необхідний розгляд справи Конституційним судом України та внесення змін у правові акти.

Наприкінці виокремимо види втручання за критерієм інстанційності. Усвідомлюючи та підтримуючи принцип єдності статусу суддів, усе ж відзначимо, що інстанція, до якої належить суд відіграє певну роль як у плані можливостей і способів втручання, так і у аспекті наслідків втручання для судової влади загалом, її авторитету та суспільної довіри. Отже, слід визнати, що втручання у професійну діяльність судді суду першої інстанції та Верховного суду або Вищого антикорупційного суду не є однорідними. Класифікація видів за інстанцією дозволяє доповнити часово-просторові критерії, адже враховує територіальну віддаленість об'єкту впливу, наявність особливих перешкод, а також уточнює значимість втручання для авторитету судової влади. Пропонуємо наступну класифікацію за інстанційним критерієм:

- втручання у професійну діяльність суддів місцевих та апеляційних судів;

- втручання у діяльність суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного суду;

- втручання у діяльність суддів за всіма інстанціями, які розглядають конкретну справу;

- втручання у діяльність усіх суддів, незалежно від інстанції.

III. Критерії, пов'язані з властивостями суб'єкта втручання.

Ця група критеріїв до певної міри може вважатись дискусійною. Аналізуючи та узагальнюючи їх, мусимо зважати на наступні особливості підходів до оцінки будь-яких суб'єктів. Коли ми говоримо про втручання у професійну діяльність судді, ми автоматично маємо на увазі наявність суб'єкта (або групи суб'єктів) - особи з певними характеристиками, особистими даними, поведінковими паттернами та іншими властивостями, які можуть бути виявлені та оцінені. Це, на перший погляд, наводить на думку про доцільність здійснення такої оцінки. З іншого боку, маємо поведінковий підхід, який твердить про те, що малозначимими є фактори, які стоять за поведінкою, а визначальною для суспільних відносин є остання. Відносини особи і права ґрунтуються на пошуку кращих шляхів поєднання цих двох підходів. У рамках групи аналізованих критеріїв можемо класифікувати різновиди втручань у залежності від мети, причини та можливостей суб'єкта вчинити втручання.

1. За метою втручання:

- втручання для сприяння прийняття суддею неправосудного рішення у справі, де суб'єкт є стороною;

- втручання в інтересах іншої особи, яка є стороною у справі;

- втручання, не пов'язане з конкретною справою з особистих мотивів (гнів, заздрощі, помста тощо);

- втручання з метою попередження процесуальних порушень чи порушень прав людини;

- втручання, пов'язані з глобальними трансформаційними процесами.

Перші три види втручань є очевидно протиправними. Основні відмінності між ними полягають у наступному. По-перше, третій вид можливо лише умовно вважати втручанням у професійну діяльність судді, оскільки в основі усе ж лежать особисті мотиви, пов'язані з особою та поведінкою судді, а не конкретними обставинами справи. У цьому випадку очевидно, що злонамірені дії, скеровані на завдання шкоди судді можуть негативним чином відобразитись на професійній діяльності, але до кваліфікації таких дій, як пов'язаних з професійною діяльністю судді слід підходити з обережністю. По-друге, досить тонкою є грань між втручанням в інтересах іншої особи та втручанням для попередження процесуальних порушень. Розуміємо, що ці два види втручання є тісно пов'язані і можуть стосуватись, зокрема, діяльності правозахисника - представника сторони у процесі. За загальною практикою ВРП, втручання з метою попередження процесуальних порушень чи порушень прав людини не визнається протиправним. Разом з тим, за кожним з таких фактів виникає обов'язок правоохоронних органів щодо встановлення факту зловживання процесуальними правами. З іншого боку, якщо втручання у конкретній справі в інтересах іншої особи здійснюється групою осіб, представниками громадянського суспільства, ЗМІ, службовцями органів державної влади, таке втручання може бути визнане протиправним. По-третє, з попередньої зауваги є виняток, який підпадає частково під п'ятий вид - втручання, що здійснюється наведеними суб'єктами але безвідносно конкретної справи. Наприклад, у Висновку за повідомленням судді Воробйової Т.А. член ВРП констатував відсутність фактів втручання у професійну діяльність судді з боку журналіста, який подав до суду запит про отримання інформації щодо судді, незважаючи на те, що запит містив вказівки щодо того, яке рішення суддя мала ухвалити у окремих справах.

Щодо останнього виду втручання відзначимо наступне. Як і у випадку втручань, не пов'язаних з особистими інтересами суб'єкта, у більш загальному масштабі можливо припустити ситуацію, за якої втручання у професійну діяльність судді відбувається як частина глобальніших процесів суспільних та правових трансформацій. Ця група втручань характеризується опосередкованістю. Зміни, що породжують відповідне втручання, можуть переслідувати законну мету, відповідати суспільним та державним інтересам, і усе ж негативно відображатись на професійній діяльності судді. Простим прикладом є процес очищення судової влади. У загальному цей процес був покликаний забезпечити прозорість, демократизацію та підвищення доброчесності суддівського корпусу і судової влади загалом. Однак, судова система унаслідок очищення зіткнулась з проблемою критичного дефіциту суддів, що викликало посилення навантаження на діючих суддів і, відтак - опосередковане втручання у їх професійну діяльність. Важливість виокремлення цієї групи втручань полягає не у тому, щоб вказати на недоліки трансформаційних процесів, а у тому, щоб підкреслити важливість забезпечення незалежності та захищеності суддів під час їх реалізації.

2. За причинами втручання:

- пов'язане з низьким рівнем правосвідомості суб'єкта втручання;

- пов'язане з низьким рівнем правосвідомості судді;

- пов'язане з доступністю та легальністю засобів втручання;

- пов'язане з низьким рівнем авторитету та суспільної довіри до судової влади;

- пов'язане з відсутністю чи недоступністю правових засобів досягнення справедливості.

Слід відзначити, що на сучасному етапі розвитку суспільних відносин в Україні та засобів їх правового регулювання громадянам доступний широкий спектр інструментів для вирішення проблем та спорів, що стосуються їх законних інтересів. Громадяни, котрі звертались до суду за захистом своїх прав і свобод в цілому демонструють вищий рівень підтримки та довіри до судової влади [11]. Тим не менше, навіть через вісім років після Революції гідності та супутніх правових і судових реформ в суспільстві усе ще не оновилось сприйняття судової влади як помічника та захисника громадян. Отже, з огляду на можливість досягнення мети втручання у інший, правовий спосіб, вирішальною причиною втручання у професійну діяльність судді стає низький рівень правосвідомості, правовий нігілізм, відсутність правової культури суб'єкта втручання. Погрози судді, зрив судового засідання, атака на родину чи майно судді у викривленій правосвідомості видається простішим шляхом досягнення мети - одержання сприятливого рішення для порушника. У реальності ж такі кроки завдають порушникові значно більше шкоди, ніж зиску, одначе крізь призму своєї низької правосвідомості такий суб'єкт вважає, ніби то домігся більшого, ніж скориставшись доступними правовими засобами. Зауважимо, що за окресленим напрямком оцінки та розвитку правосвідомості громадян у їх стосунках з системою правосуддя доцільно було провести окреме дослідження. Це питання, як і проблема втручання у професійну діяльність судді, має міждисциплінарний характер та перебуває на стику біхевіористики, кримінології і філософії права.

Щодо другого виду наголосимо, що його виокремлення є необхідним з огляду на деонтологічний підхід, якого ми намагаємось притриматись у даному дослідженні. Крім удаваних переваг, які несе втручання у професійну діяльність судді у зв'язку з викривленням світосприйняття суб'єкта, переваги можуть бути цілком реальними, якщо підтвердиться факт низької правосвідомості судді. На щастя, очищення судової влади та посилення інститутів громадянського суспільства, допомога міжнародних партнерів сприяли зміцненню не тільки зовнішньої, але й внутрішньої незалежності суддівського корпусу. На нинішньому етапі порівняно рідкісними стали факти, що можуть свідчити про низький рівень правосвідомості суддів. Однак, не слід упускати з виду ризики, що можуть з'являтись у зв'язку з тимчасово невиявленою недоброчесністю суддів. Такі судді можуть не тільки не опиратись, але й заохочувати протиправну поведінку, що стане втручанням у їх професійну діяльність.

У системному зв'язку з попереднім видом втручання перебуває третій вид. Так само, як низька правосвідомість судді може стати причиною втручання у його професійну діяльність, і доступність позаправових засобів впливу на суд може стимулювати відповідну поведінку суб'єктів втручання. Одним з поширених прикладів є пікетування будівель суду. Практично повна відсутність правового регулювання питання громадських акцій біля будівель суду робить цей спосіб втручання у професійну діяльність судді легальним. Відсутність суттєвих фінансових та організаційних витрат сприяє доступності такого способу.

Четвертий з наведених у цій групі видів є, по суті, основою для небажаних трансформацій у суспільній правосвідомості, але, на противагу діяльності окремого суб'єкта, правосвідомість якого вже є деформована, поширення уявлень про низький авторитет та довіру у суспільстві може стати основою спонтанного групового втручання у професійну діяльність судді на хвилі, приміром, розгляду резонансної справи.

П'ятий вид втручання має системний зв'язок з втручанням, метою якого є попередження процесуальних порушень та порушень прав людини. Виникнення такої причини для втручання, безумовно, є можливим, особливо з огляду на труднощі з виконанням судового рішення. Таке втручання, утім, у зв'язку з незаконністю неминуче комбінується з деформацією правосвідомості суб'єкта, що проявляється у відмові від прийняття правової реальності та подальших спробах досягнути бажаного результату у позаправовий спосіб.

IV. Критерії, пов'язані зі властивостями способу втручання.

Ця група критеріїв залишається на сьогоднішній день найбільше дослідженою у наукових джерелах та розкритою у нормативно-правових актах. Хоча кожен з вищенаведених критеріїв у тій чи іншій мірі описує спосіб втручання, класифікація конкретних способів залишається умовною. У рамках цієї групи критеріїв ми можемо виокремити підхід до класифікації втручань за способом вчинення, очевидністю, складністю, силою впливу на правосуддя, рівнем суспільної небезпечності. Означені критерії частково є кореспондуючими до тих, які ми описали раніше. Їх основна відмінність у тому, що вони характеризують втручання «Ding an sich» - саме по собі [12].

Щодо класифікації втручання за способом вчинення, Конституція України, як ми попередньо наголошували, закріплює будь-яку дію, направлену на порушення незалежності судді при виконанні професійних обов'язків. З іншого боку, Пленум ВСУ у Постанові від 13.06.2007 № 8 конкретизував деякі способи втручання: прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом. Г.Є. Бершов наводить такі способи втручання: прохання з боку представників місцевих органів державної влади, в тому числі й правоохоронних органів, а також з боку близьких, друзів, знайомих; погрози з боку учасників судового процесу чи їх близьких; вказівки службових осіб вищестоящих судових органів чи того ж судового органу; критика діяльності судді у засобах масової інформації з боку представників місцевих органів державної влади, політичних чи громадських організацій, журналістів; підкуп [2]. Н. Я. Отчак відносить до основних способів втручання прохання, адресоване судді, подання йому вказівок, критику в засобах масової інформації до винесення рішення у справі, погрозу, підкуп, проведенням пікетів [3]. О. Овчаренко основними способами вважає прояви неправомірного тиску на суд і спроби різноманітних посадових осіб схилити його до прийняття рішення у власних інтересах, а також а) непроцесуальні відносини з іншими суддями; б) адміністративний контроль за відправленням правосуддя з боку вищестоящих суддів або органів суддівського співтовариства; в) витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи [5].

Бачимо, зрештою, що означені способи втручання вимагають подальшого дослідження, але виникає закономірне запитання чи таке дослідження потрібне? Чи є сенс розкривати поняття кожного способу? Візьмемо, для прикладу, такі способи як насильство та підкуп. Очевидно, що це кардинально різні способи і не тільки за своїми властивостями, що розкриваютсья через зміст відповідних понять. Втручання, вчинене у такий спосіб відрізняється у першу чергу за критеріями, які ми описали раніше. За критерієм джерела втручання по відношенню до судової системи вкрай низька ймовірність насильства усередині судової системи (принаймні, нам такі випадки невідомі), тоді як підкуп є більш ймовірним. За просторово-часовим та інстанційним критеріями - насильство вимагає безпосереднього фізичного контакту (якщо не брати до уваги психологічне насильство), регулярне насильство по відношенню до суддів є практично неможливим; насильство по відношенню до суддів вищої інстанції має менше поширення. За критеріями властивостей суб'єкта втручання насильство, як і підкуп, мають мати різні причини, а також різні можливості і особистісні риси суб'єкта втручання.

Ще один аргумент на користь першочергової класифікації втручання за іншими критеріями, ніж спосіб втручання є те, що способи втручання мають у своїй природі здатність еволюціонувати. Діалектика зброї і броні може застосовуватись і у цьому випадку. Посилення захисту суддів від того чи іншого способу втручання має наслідком еволюцію способів втручання.

Разом з тим, інтерес як у науковому, так і у прикладному плані мають інші властивості втручання крім способу.

1. За очевидністю втручання.

Крім критеріїв прямого та опосередкованого втручання, що належать до класифікації втручання за метою, слід виокремлювати явне та неявне втручання. Важливість цього підходу полягає у вирішенні запитання, поставленого Г.Є. Бершовим стосовно форми втручання. Справді, явне втручання може здійснюватись виключно у формі активної дії і має усі властиві для такої дії риси. Явне втручання чітко демонструє наміри суб'єкта втрутитись у здійснення правосуддя, мету такого втручання, способи, якими суддя може припинити чи уникнути (у випадку погрози) втручання. Натомість неявне втручання, на нашу думку, може проявлятись не тільки у вигляді дії (наприклад, направленої на когось з близького оточення судді), але й у вигляді бездіяльності, що не дозволяє судді у повній мірі здійснювати професійну діяльність, обмежує його у засобах, необхідних для роботи, чи ставить у невигідне положення, через яке унеможливлюється або затримується розгляд справи та допускаються інші процесуальні порушення.

2. За складністю втручання.

Критерій складності втручання є комплементарним до очевидності втручання та, у той же час, має додаткові властивості. Під складністю втручання маємо на увазі, умовно, кількість дій, які суб'єкт має вчинити для досягнення мети втручання. Явне втручання може здійснюватись у вигляді одної дії, наприклад, особистої погрози судді при випадковій зустрічі за межами суду. Неявне втручання вимагає принаймі двох дій - знайдення способу такого втручання та вчинення втручання. Отже, за складністю втручання може бути однокомпонентним, двокомпонентним та багатокомпонентним.

3. За силою впливу на правосуддя та суспільною небезпечністю.

Ці два критерії є тісно пов'язаними. З одного боку, дії, направлені на здійснення втручання у професійну діяльність судді, що вчиняються способом, який має значну суспільну небезпечність можуть мати набагато більший вплив на правосуддя. Також і дії, вчинені у спосіб, що не може вважатись суспільно небезпечним, але які мають значну силу впливу на правосуддя, є суспільно небезпечними у зв'язку з опосередкованим інтенсивним впливом на суспільні відносини. Отже, за силою впливу втручання можна класифікувати як:

- слабке - таке, що може мати обмежений вплив на суддю у конкретній справі у випадку, якщо відсутні засоби протидії втручанню;

- сильне - таке, що зі значною ймовірністю вплине на хід справи і може вплинути на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду;

- критичне - таке, що ставить під загрозу усю систему правосуддя і безповоротно підриває авторитет і довіру до судової влади.

За суспільною небезпечністю пропонуємо класифікувати втручання на:

- втручання, здійснене у спосіб, який не має значною суспільної небезпечності;

- втручання, спосіб вчинення якого є суспільно небезпечним.

Висновки

Наведена класифікація має на меті розширити проблемне поле втручання у професійну діяльність судді. Її поширення та врахування у законотворчості та правозастосовчій діяльності правоохоронних органів і органів системи правосуддя може стати відправним пунктом для реалізації трансформацій у організаційно-правовому механізмі протидії втручанню у професійну діяльність судді.

Список використаних джерел

1. Плукар В.В., Отчак Н.Я. Підстави криміналізації втручання у діяльність судових органів. Університетські наукові записки. 2015. № 2 (54). С. 171-177.

2. Бершов Г. Є. Кримінально-правова характеристика форм та способів втручання в діяльність судових органів. Форум права. 2013. № 1. С. 53-59. URL: http://archive.nbuv.gov.ua/e-joumals/FP/2013-1/13bgedco.pdf

3. Отчак Н. Я. Об'єктивна сторона складу злочину втручання в діяльність судових органів. Університетські наукові записки. 2015. № 3. С. 153-160. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unzap 2015 3 18

4. Закаблук М. Чому працівники апарату змушені ходити на нічні чергування та хто «запатентував» новий спосіб тиску на Феміду. URL: https://zib.com.ua/ua/126341.html

5. Овчаренко О. М. Проблеми запобігання незаконному втручанню в діяльність судових органів України. Вісник Академії правових наук України. 2013. 2013 р. №1(72). С. 212-223.

6. Кузьмін Р. Р. Дифамація як засіб протидії кримінальному провадженню в Україні та інших країнах: порівняльний аналіз. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 255-263

7. Дідик С. Є., Кархут Р. В.Характеристика кваліфікованих видів втручання в діяльність судових органів за законодавством України та Республіки Польща. Прикарпатський юридичний вісник. 2017. Вип. 6(2). С. 123-129. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pjuv 2017 6%282%29 28

8. Назаров І.В. Органи судової влади України. URL: https://www.viaduk.net/clients/vs.nsf/0/B57F62C08124746AC325737F00291F33

9. Лапкін А. В. Судове право України : навч. посіб. у схемах / А.В. Лапкін. Х. : Право, 2016. 148 с.

10. Тимошенко О. А. Неприпустимість зловживання процесуальними правами в системі принципів цивільного судочинства України. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції № 3. 2021. URL: http://apnl.dnu.in.ua/3 2021/13.pdf

11. Логунова М. М., Лашкіна М. Г., Гвоздик П. О., Алєксєєв А. Г. Комунікації судової влади. Київ «АДЕФ-Україна» 2012. 268 с.

12. Thing-in-itself. URL: https://www.britannica.com/topic/thing-in-itself

Размещено на Allbest.ru