Інновації в сфері освіти як напрям державної політики розвитку людського потенціалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІННОВАЦІЇ В СФЕРІ ОСВІТИ ЯК НАПРЯМ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Яровой Тихон Сергійович, кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри публічного адміністрування,

ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом»,

м. Київ

Анотація

У статті визначено, що значну роль у забезпеченні ефективності державної політики розвитку людського потенціалу виконує система освіти як глобальна багатогалузева сфера діяльності, де створюється найважливіший елемент національного багатства - фонд знань, навичок, особистих якостей населення і робочої сили («фонд освіти»), який виявляється самим довготривалим з усіх сучасних активних виробничих факторів. Освіта є специфічним товаром, пропонованим на ринку освітніх послуг і володіє відмінними рисами: неосяжністю, не відокремленість від джерела надання послуги, ефектом накопичення, відсутністю права власності. Доведено, що для забезпечення державної політики розвитку людського потенціалу мають формуватися інновації, що включають фінансові, бюджетні, інвестиційні, управлінські та інші елементи. Державна політика розвитку людського потенціалу повинна реалізуватись на засадах генерації та впровадження сукупності інновацій в сфері освіти: освітні інновації нульового порядку - заходи з підтримання функціонування освітньої організації та державної політики розвитку людського потенціалу (псевдоінновації); освітні інновації першого порядку - інновації, пов'язані з розширенням і збільшенням масштабів освітньої діяльності; освітні інновації другого порядку - вдосконалення навчального процесу, пов'язане із зміною його структури, зміною поєднань різних його частин; освітні інновації третього порядку - зміни окремих елементів навчального процесу з метою пристосування до змін інших елементів; освітні інновації четвертого порядку - якісна зміна навчального процесу при збереженні його первісних родових властивостей; освітні інновації п'ятого порядку - формування державної політики розвитку людського потенціалу нового покоління з новими системними властивостями; освітні інновації шостого порядку - формування нових інструментів державної політики розвитку людського потенціалу; освітні інновації сьомого порядку - новітня модель державної політики розвитку людського потенціалу.

Ключові слова: людський потенціал, управління, державна політика, інновації, розвиток, освіта.

Abstract

Yarovoi Tikhon Serhiiovych, Candidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Public Administration, PJSC «Interregional Academy of Personnel Management», Kyiv.

INNOVATIONS IN THE FIELD OF EDUCATION AS A DIRECTION OF STATE HUMAN RESOURCES DEVELOPMENT POLICY.

The article defines that a significant role in ensuring the effectiveness of state policy of human development is played by the education system as a global multidisciplinary sphere of activity, which creates the most important element of national wealth - the fund of knowledge, skills, personal qualities of the population and workforce. is the longest of all modern active factors of production. Education is a specific product offered in the market of educational services and has distinctive features: immensity, inseparability from the source of service, the effect of accumulation, lack of ownership. It is proved that in order to ensure the state policy of human potential development, innovations should be formed, including financial, budgetary, investment, managerial and other elements. The state policy of human potential development should be implemented on the basis of generation and implementation of a set of innovations in the field of education: zero-order educational innovations - measures to support the functioning of educational organization and state policy of human potential development (pseudo-innovation); first-order educational innovations - innovations related to the expansion and increase in the scale of educational activities; second-order educational innovations - improvement of the educational process associated with changes in its structure, changes in the combinations of its various parts; third-order educational innovations - changes in certain elements of the educational process in order to adapt to changes in other elements; educational innovations of the fourth order - a qualitative change in the educational process while maintaining its original generic properties; fifth-order educational innovations - formation of the state policy of development of human potential of new generation with new system properties; educational innovations of the sixth order - the formation of new instruments of state policy of human development; seventh-order educational innovations are the latest model of the state policy of human potential development.

Key words: human potential, management, state policy, innovations, development, education.

Постановка проблеми

Держава продовжує виступати гарантом загальнодоступності освіти, свободи і плюралізму, демократизму управління і автономності освітніх установ, що відображено в законодавчих та нормативних актах, які формують державну політику у сфері розвитку людського потенціалу. Однак, зниження ефективності державного регулювання, недофінансування потреб освітніх установ в країні, падіння престижу педагогічної праці і відтоку кваліфікованих кадрів зі сфери освіти привели до слабкості формування ринку освітніх послуг і підвищення рівня загроз в його розвитку. Такий стан впливає на зниження соціальної захищеності, погіршення умов організації освітнього процесу, а також обмеження можливостей громадян на рівний доступ до освіти. У зв'язку з цим виникає необхідність удосконалення державних механізмів розвитку людського потенціалу в умовах включення національної освіти в світовий ринок освітніх послуг та розвитку цього ринку. Тим більше, коли в країні проблеми формування ефективної системи державної політики розвитку людського потенціалу ще недостатньо розроблені. Вирішення існуючих проблем освіти сприяє задоволенню національних інтересів та забезпеченню ефективності державної політики розвитку людського потенціалу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Пошук напрямів та заходів щодо удосконалення державної політики розвитку людського потенціалу представлено у наукових працях таких вітчизняних нуковців як: О. Амосова, В. Базилевича, І. Білоус, Н. Гавкалова, В. Гейця, Б. Дергалюк, Ю. Зайцева, С. Кісь, Н. Кравчук, Л. Курило, Л. Лазебник, Г. Ляшенко, Е. Лібанової, В. Мандибури, Р. Марутян, Ю. Пахомов, О. Попело, В. Савчука, Л. Федулової, А. Чухно, В. Якубенко та ін.

Проте, в умовах активної інтелектуалізації й діджиталізації національних господарств, потребує розробки стратегія розвитку людського потенціалу.

Формування цілей статті. Мета статті визначається через формування стратегічних орієнтирів державної політики у напрямку розвитку людського потенціалу, що враховує теоретичні й методологічні аспекти генерації інновацій та встановлення якості науково-освітньої діяльності в Україні.

Виклад основного матеріалу

У сфері забезпечення державної політики розвитку людського потенціалу мають формуватися інновації, що включають фінансові, бюджетні, інвестиційні, управлінські та інші елементи. Цьому сприяє розвиток ринкових механізмів фінансування освіти: нові механізми державного фінансування, диверсифікація джерел, студентське самофінансування, податкове та інше стимулювання інвестицій у сферу освіти, нові механізми оплати праці і управління у сфері освіти.

Категорія «інновації» («Innovation» лат. - оновлення, нововведення або зміна) має не тільки економічний, а й міждисциплінарний характер і є популярною в останні роки. Популярність відчувається і в сфері освіти. Однак, інновації на ринку державної політики розвитку людського потенціалу (освітні інновації) - найменш досліджена галузь теорії інноваційних процесів. Традиційно дана теорія розвивалася в частині технологічних інновацій, тобто використання сучасних засобів навчання. Оскільки методологічно сам підхід до такої класифікації повинен бути врахований при дослідженні освітніх процесів, розглянемо його основні положення.

Якщо розглянути освітні інновації, то можна їх пов'язати з процесами розвитку людського потенціалу, створення нової практики освіти. Найбільш повне визначення інновацій пов'язане з такими актуальними новоутвореннями, які виникають на основі різноманітності ініціатив і нововведень, стають перспективними для розвитку людського потенціалу. Однак, інноваційні механізми державної політики розвитку людського потенціалу включають: створення творчої атмосфери, соціокультурних та економічних умов для прийняття різноманітних нововведень, розробку та реалізацію проектів в реально діючі освітні системи, створення гнучкої системи інновацій в освітньому процесі. Інновації мають привести до економічних результатів та до поліпшення якості послуг. В останньому випадку теж відбувається підвищення попиту на продукт, що в результаті супроводжується соціально-економічним ефектом [1].

Стосовно державної політики розвитку людського потенціалу необхідно уточнити деякі традиційні поняття. Так, інновація зазвичай трактується як «нововведення, яке має фізичну форму готового принципово нового або вдосконаленого виробу, який виходить у цій формі за межі підприємства». Специфіка освітньої інновації як товару обумовлена високим ступенем невизначеності при практичному використанні нового знання і методології, методик викладання, особливим характером фінансування, тобто ризиком тимчасового розриву між витратами і результатами, невизначеністю попиту. В силу останньої обставини при освітніх інноваціях пропозиція їх зазвичай грає активну випереджаючу роль, особливо при викладанні фундаментальних дисциплін. Особливості освітніх інновацій як товару пов'язані з особистістю викладача і студента, з об'єктивними умовами у вигляді соціального замовлення або затребуваності суспільством і психологічною готовністю до прийняття та реалізації інновацій [2].

Існує безліч класифікацій освітніх інновацій. Можна розглянути класифікацію освітніх інновацій з урахуванням особливостей сфери освіти, зокрема, нововведення в організації, технологічні нововведення, інновації в програмах викладання, довготривалі і короткострокові, розраховані на малі групи і суспільство в цілому, радикальні тв. реформаторські, авторитарні і ліберальні, ініціативні та здійснювані під тиском. Найбільшого поширення в Україні отримали інновації, пов'язані з організацією навчального процесу та впровадженням нових освітніх технологій, а не зі зміною характеру і змісту освіти. освітня послуга інновація потенціал

Другою характерною рисою інновацій є розподіл за профілями і спеціалізаціями. У нашій країні хоча і з'являються нові спеціальності та профілі освіти, однак, консерватизм зберігається до цих пір. Третя риса освітніх інновацій формує безперервну освіту людини протягом усього його життя як нова глобальна система відкритого, гнучкого, індивідуалізованого знання. Однак, в країні процес безперервної освіти пов'язаний з вимогою виробництва. В цілому, таку систему можна представити у вигляді єдності технологічних, економічних, педагогічних та організаційних інновацій.

У системі освіти переважно мають формуватися економічні інновації. Цьому сприяє розвиток ринкових механізмів фінансування освіти. Освоєння економічних інновацій в умовах розвитку ринкових відносин посилює конкуренцію в сфері державної політики розвитку людського потенціалу, збільшує число споживачів і попит на освіту, пропозицію освітніх продуктів та послуг. Таким чином, освітня інновація формується як товар, який неможливо фізично виміряти і використовувати без певного мінімуму наукових знань, професійної компетенції і необхідної інформованості.

Специфічна риса цього товару - його здатність до необмеженої мультиплікації доходів при практичному використанні. В свою чергу, будь-яка освітня інновація заснована на інтелектуальній власності як товар - будь то навчальна або наукова інформація, винахід, ноу-хау і т.д. Інновації мають бути захищені юридично, можуть бути продані їх законним власникам рівно стільки разів, скільки знайдеться на них покупців [3].

Нова освітня послуга представляє собою навчання за новими програмами і новим курсам загальної та професійної освіти. При цьому програми і курси професійної освіти легко перетворити на товар за договорами платного навчання. До того ж процес комерціалізації освітніх інновацій в даний час обмежується спеціальностями підвищеного попиту - юриспруденція, фінанси і кредит, світова економіка, менеджмент. Однак, комерційно орієнтовні інновації повинні з'являтися і в сфері додаткових державної політики розвитку людського потенціалу (короткострокові курси підвищення кваліфікації). Вони не можуть і не повинні бути обов'язковими, не можуть бути нав'язані. У міру розвитку товарних відносин нова матеріальна продукція, в якій нові знання отримували втілення, все більше використовувалася не стільки для особистого споживання, скільки для задоволення суспільних потреб, тобто для продажу на ринку. Спочатку поява інновацій у вигляді нових знань на ринку відбувалося у пов'язаному з іншими товарами вигляді - або разом з новими засобами виробництва, або у складі товару «робоча сила» (науково -технічний персонал, науково-експериментальні кадри) [4-5].

Інший важливий фактор появи товарних відносин у сфері освітніх інновацій пов'язаний зі становленням і розвитком науки, орієнтованої на практичні потреби, за рахунок включення освіти та наукових досліджень в цикл оновлення виробничих процесів. В умовах ринкової економіки освітні інновації набувають характеру товарно-грошових відносин. Ці відносини розвиваються на основі поглиблення поділу праці, з одного боку, між освітою, наукою і виробництвом, з іншого боку - в результаті відокремлення окремих етапів освітнього і наукового процесів та подальшого використання інновацій в освіті та науці. Поглиблення поділу праці породжує об'єктивну необхідність розширення обміну продуктами цієї праці, веде до посилення взаємозв'язків окремих ланок процесу і кооперування продуктивних сил на основі спільної праці. Щоб освітня інновація була визнана товаром, вона повинна являти собою єдність споживної вартості.

Однією з головних особливостей інновації в якості нового знання, в порівнянні з новими матеріальними товарами, є її нематеріальний характер. На відміну від усіх нових матеріальних продуктів праці інновація як знання схильна не фізичному, а моральному зносу. Споживча вартість нових знань в процесі споживання не поглинається, на відміну від нових матеріальних товарів, а також послуг, що споживаються в процесі відтворення. Існуючі підходи до класифікації інновацій не забезпечують системність в частині типологічних ознак, що не дозволяє розглянути проблему комплексно. Як відомо, інновація являє собою перше практичне застосування нового науково-технічного, організаційно - економічного або виробничого рішення. Таким чином, на наш погляд, інновації в сфері освіти - це новий освітній продукт, що вийшов на ринок і включений в процес розвитку людського потенціалу. Освітній продукт, розробка якого завершена, але який не використовується споживачем не може вважатися чимось особливим.

Ми вважаємо, що державна політика розвитку людського потенціалу має бути здійснена на засадах реалізації таких інновацій в сфері освіти:

- освітні інновації нульового порядку - заходи з підтримання функціонування освітньої організації та державної політики розвитку людського потенціалу (псевдоінновації). Сюди можуть бути віднесені процеси з відшкодування вибуття фонду навчальної літератури, ремонту будівель і споруд, навчального обладнання;

- освітні інновації першого порядку - інновації, пов'язані з розширенням і збільшенням масштабів освітньої діяльності;

- освітні інновації другого порядку - вдосконалення навчального процесу, пов'язане із зміною його структури, зміною поєднань різних його частин;

- освітні інновації третього порядку - зміни окремих елементів навчального процесу з метою пристосування до змін інших елементів;

- освітні інновації четвертого порядку - якісна зміна навчального процесу при збереженні його первісних родових властивостей;

- освітні інновації п'ятого порядку - формування державної політики розвитку людського потенціалу нового покоління з новими системними властивостями;

- освітні інновації шостого порядку - формування нових інструментів державної політики розвитку людського потенціалу;

- освітні інновації сьомого порядку - новітня модель державної політики розвитку людського потенціалу.

Також існують архітектурні, революційні та регулярні інновації, які, на наш погляд, потрібно застосувати при аналізі освітніх інновацій. Архітектурні освітні інновації призводять до старіння існуючих навчальних процесів та освітніх продуктів, а також відмирання традиційних ринкових зв'язків. З причин виникнення можуть бути розглянуті стратегічні та реактивні освітні інновації. Стратегічні освітні інновації здійснюються в попереджуючому порядку і мають довгострокову орієнтацію. Ці інновації виробляються освітніми організаціями, що припускають проведення наступної інноваційної стратегії. Реактивні інновації є відповіддю на інновації конкурентів і характерні для освітніх організацій, які дотримуються оборонної стратегії [6].

Стосовно державної політики розвитку людського потенціалу ми пропонуємо виділити ще одну класифікаційну ознаку - рівень ініціації нововведення. Можна виділити два таких рівня - макрорівень і рівень окремої організації. Необхідність виділення двох цих рівнів пов'язана з тим, що на кожному з них приймаються рішення, що призводять до серйозних змін на даному ринку. Система інновацій державної політики розвитку людського потенціалу показана на рис. 1.

Рис. 1 Освітні інновації реалізації державної політики розвитку людського потенціалу

На рівні окремих закладів освітні інновації набувають більш виразної форми. У частині інновацій-продуктів це нові технічні засоби навчання, нові навчальні та методичні посібники та ін. У частині інновацій-процесів найбільш типовими є інновації з поглиблення існуючих ринків, а також щодо їх розширення. Значними є також інновації за новими формами взаємодії зі споживачами послуг.

Переважним типом інновацій макрорівня є інновації-процеси. Це нові інституціональні форми освітньої діяльності, які формуються рішеннями органів державної влади. Наприклад, перетворення інститутів в університети і академії, коледжі в навчальні інститути та інші форми. Далі на макрорівні використовується нові форми нормативного регулювання освіти. Це важливе нововведення, поява якого пов'язана в основному з розвитком приватних навчальних закладів, що, в свою чергу, було інституціональною інновацією [7].

Інновації-продукти макрорівня не так поширені як інновації-процеси. До перших можна віднести розробку нових інтелектуальних продуктів за напрямками, визначеними органами державного управлінні фінансовані ними. Даний інтелектуальний продукт стає освітнім, якщо є можливості його використання в освітньому процесі. Мета механізму освітньої інновації полягає не тільки в забезпеченні ефективності державної політики розвитку людського потенціалу країни на світовому рівні, а й в досягненні лідируючих позицій по окремим галузям економіки, включаючи технології, енергетику і будівництво, що неможливо без сильної системи освіти, та є основним кадровим ресурсом, що забезпечує розвиток високотехнологічних галузей народного господарства. Необхідно орієнтуватися на створення структури стимулювання здібностей до самоосвіти особистості та реалізації її здібностей до науково -інноваційної діяльності на всіх етапах безперервної освіти. Це стане гарантом стабільного відтворення кадрів у науковому, освітньому та інноваційному середовищі. Зазначена мета досяжна, при достатньому ресурсному забезпеченні, ефективних способах і методах вирішення проблем та контролі якості діяльності, результатів сфер освіти і науки. Для цього, на нашу думку, необхідно впровадити в систему освіти і науки нові організаційно-економічні механізми, що дозволить забезпечити ефективне використання наявних ресурсів і сприятиме залученню додаткових коштів, підвищить якість освіти на основі оновлення його структури, змісту та технологій навчання, залучить в сферу освіти кваліфікованих фахівців, підвищить його інноваційний потенціал та інвестиційну привабливість.

Висновки

Таким чином, інновації у сфері освіти на всіх рівнях повинні: оволодіти новизною; задовольняти ринковий попит; приносити прибуток виробнику послуг (дати позитивний економічний ефект). В цьому плані в Україні необхідно направити русло інституціональних реформ на формування відповідних механізмів, спрямованих на інновації в сфері освіти для розвитку людського потенціалу. Інституціоналізація сфери освіти означає насамперед її упорядкування на основі загальновизнаних норм і правил. Завданнями інституціоналізації сфери освіти є: - встановлення обґрунтованого співвідношення прямого державного управління та ринкових механізмів у сфері освіти; - подолання тіньового сектору в сфері освіти; - забезпечення доступу до освіти для різних верств населення; - розподіл контрольно-адміністративних та інших функцій, бюджетної відповідальності між різними рівнями влади. Все перераховане має бути орієнтоване на збереження і примноження людського потенціалу країни, соціальну справедливість в сфері освіти, використання освітніх ресурсів для стійкого та ефективного соціально-економічного розвитку.

Література

1. Шестаковська Т.Л. Концeптуaльнi засади функціонування організаційно-економічного механізму розвитку національної системи освіти. Науковий вісник Полісся. Чернігів: ЧНТУ, 2015. №1(1). C. 34-41.

2. Антошкіна Л. І. Сучасний етап і тенденції розвитку вищої освіти в умовах переходу до інформаційного суспільства. Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. К., 2004. Вип. № 11 (42). С. 18-22.

3. Козарь Т. П. Формування сучасної моделі державної політики в системі вищої освіти в Україні: проблеми та перспективи вирішення. Держава та регіони. Серія «Державне управління». 2012. № 3. C. 48-52.

4. Мазур I. I. Стратегія розвитку партнерства вищої освіти, науки та бізнесу. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Економіка. 2014. № 165. С. 6-11.

5. Bradky J. Integrity in higher education marketing? A typology of misleading data-based claims in the university prospectus. International Journal for Educational Integrity, 9(2), 74-88 [in English].

6. Карзун І.Г. Інтегральна оцінка рівня інноваційного розвитку системи закладів вищої освіти України. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2016. №3 (90). С. 3-7.

7. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Указ Президента України № 344/2013 від 25.06.2013 р. URL: http://www.president.gоv.ua/ dоcuments/1 5828.html

References

1. Shectakovcka, T.L. (2015). Kontseptualni zacady funktsionuvannia orhanizatsiino- ekonomichnoho mekhanizmu rozvytku natsionalnoi cyctemy ocvity [Conceptual principles of functioning of the organizational and economic mechanism of development of the national system of education]. Naukovyi visnyk Polissia - Scientific source of the Polissia, 1(1), 34-41 [in Ukrainian].

2. Antoshkina, L.I. (2004). Suchasnyi etap i tendentsii rozvytku vyshchoi osvity v umovakh perekhodu do informatsiinoho suspilstva [The current stage and trends in higher education in the transition to the information society]. Formuvannia rynkovykh vidnosyn v Ukraini - Formation of market relations in Ukraine, 11(42), 18-22 [in Ukrainian].

3. Kozar, T.P. (2012). Formuvannia suchasnoi modeli derzhavnoi polityky v systemi vyshchoi osvity v Ukraini: problemy ta perspektyvy vyrishennia [Formation of the current model of state policy in the system of higher education in Ukraine: problems and prospects for solution]. Derzhava ta rehiony. Seriia Derzhavne upravlinnia - State and regions. Series «State Administration», 3, 48-52 [in Ukrainian].

4. Mazur, I.I. (2014). Stratehiia rozvytku partnerstva vyshchoi osvity, nauky ta biznesu [Strategy of development of partnership of higher education, science and business]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu im. Tarasa Shevchenka. Seriia: Ekonomika - Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series: Economics, 165, 6-11 [in Ukrainian].

5. Bradley, J. (2013). Integrity in higher education marketing? A typology of misleading data-based claims in the university prospectus. International Journalfor Educational Integrity, 9(2), 74-88 [in English].

6. Karzun, I. H. (2016). Intehralna otsinka rivnia innovatsiinoho rozvytku systemy zakladiv vyshchoi osvity Ukrainy [Integral assessment of the level of innovative development of the system of higher education institutions of Ukraine]. Derzhava ta rehiony. Seriia: Ekonomika ta pidpryiemnytstvo - State and regions. Series: Economics and Entrepreneurship, 3(90), 3-7 [in Ukrainian].

7. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro Natsionalnu stratehiiu rozvytku osvity v Ukraini na period do 2021 roku» vid 25.06.2013 r., № 344 www.president.gov.ua. Retrieved from http://www.president.gov.ua/documents/15828.html [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru