Сутність основних понять державного управління формування та реалізації відомчої медицини в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ВІДОМЧОЇ МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ

Кризина Наталія Павлівна, доктор державного управління, професор, Заслужений лікар України, професор кафедри управління охороною здоров'я та публічного адміністрування,

Національний університет охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика,

м. Київ, Україна

Суханова Яна Анатоліївна, аспірантка кафедри регіональної політики навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університету імені Тараса Шевченка

м. Київ, Україна

Кризина Олена Вікторівна, лікар-патологоанатом, Центральний госпіталь військово-медичного управління, Служба безпеки України, Україна, м. Київ

Анотація

У системі цінностей для будь-якої цивілізованої нації - особливе і значне місце відводиться людині та її здоров'ю. На всіх етапах розвитку суспільства протягом багатовікової історії - людство вивчало проблеми здоров'я, якому завжди приділялася велика увага. Науковці різних наук та фахів проникали в таємниці феномена здоров'я, визначали його сутність для того, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби для його збереження.

В «Основах законодавства України про охорону здоров'я» підкреслюється, що «...кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я». Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя [1].

Оптимізація сфери охорони здоров'я є найважливішою частиною соціально-економічної політики держави. Охорона здоров'я розглядається як державна система з єдністю цілей, взаємодією і спадкоємністю служб (всіх рівнів лікувальних і профілактичних) загальною доступністю кваліфікованої медичної допомоги, гуманістичною спрямованістю.

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я.

Негативна динаміка демографічних показників; підвищення показників захворюваності різних категорій населення; наслідки епідемії COVID-19; проведення медичної реформи, ідея розповсюдити її вплив на вторинний та третинний рівні організації медичної допомоги та здійснення широкомасштабного військового нападу Російської Федерації на Україну, все це необхідно врахувати на державному рівні при удосконалені механізмів управління сферою охорони здоров'я взагалі та відомчою медициною зокрема.

У статті ми досліджували сутність основних понять державного управління у формуванні відомчої медицини в Україні.

Ключові слова: публічне управління, державне управління, механізми державного управління, відомча медицина.

Abstract

Kryzyna Natalia Pavlivna Doctor of Public Administration, Professor, Honored Doctor of Ukraine, Professor of the Department of Health Care Management and Public Administration, National University of Health of Ukraine named after P.L. Shupyka, Kyiv, Ukraine.

Sukhanova Yana Anatoliivna graduate student of the Department of Regional Policy of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine.

Kryzyna Olena Viktorivna pathologist, Central Hospital of the Military Medical Department, Security Service of Ukraine, Ukraine, Kyiv.

THE ESSENCE OF THE BASIC CONCEPTS OF STATE ADMINISTRATION OF THE FORMATION AND SMPLEMENTATION OF DEPARTMENTAL MEDICINE IN UKRAINE.

In the system of values for any civilized nation - a special and significant place is given to man and his health. At all stages of society's development over the centuries, mankind has studied health issues, which have always received much attention. Scientists of various sciences and specialties have penetrated into the secrets of the phenomenon of health, to determine its essence in order to learn how to skillfully manage it, use health economically throughout life and find ways to preserve it.

The Fundamentals of the Legislation of Ukraine on Health Care emphasizes that «... everyone has a natural inalienable and inviolable right to health care.» Society and the state are responsible to present and future generations for the level of health and preservation of the gene pool of the people of Ukraine, ensure the priority of health care in the state, improving working conditions, education, living and recreation, solving environmental problems, improving health care and the introduction of a healthy lifestyle [1].

Optimization of health care is the most important part of socio-economic policy of the state. Health care is seen as a state system with unity of purpose, interaction and continuity of services (all levels of treatment and prevention), universal access to qualified medical care, humanistic orientation.

The state, through specially authorized executive bodies, monitors and supervises compliance with health legislation, state standards, criteria and requirements aimed at ensuring a healthy environment and sanitary and epidemiological well-being of the population, standards of professional activity in the field of health care. .

Conducting medical reform and the idea of distributing its influence on the secondary and tertiary level of medical care and implementation of a large-scale military attack of the Russian Federation to Ukraine, all this should be taken into account at the state level with improved health management mechanisms in general and departmental medicine in particular.

In this article we explored the essence of the basic concepts of public administration in the formation of departmental medicine in Ukraine.

Keywords: public administration, public administration, mechanisms of public administration, departmental medicine.

Постановка проблеми

Впродовж останніх років, одним із ключових чинників ситуації що склалася нині у сфері охорони здоров'я України, є нестабільна політична ситуація, що привела до воєнних дій з боку Російської Федерації. Інші не менш важливі причини - низький економічний розвиток країни, організаційні, правові, фінансові, управлінські, економічні, структурні, кадрові, інформаційні помилки, що заважають Україні отримувати вигоду від власного людського капіталу. Крім того, існує величезна невідповідність між тим, що обіцяє держава і тим, що вона може забезпечити.

Основними факторами, які характеризують існуючу модель сфери охорони здоров'я та унеможливлюють отримання якісних і доступних послуг з охорони здоров'я, є неефективність та застарілість системи управління, яка забюрократизована і не забезпечує адекватного реагування сфери охорони здоров'я на потреби людини і суспільства, що динамічно змінюються, врахування ризиків та використання потенційних можливостей; організаційно - правової бази охорони здоров'я, яка не повною мірою відповідає сучасним світовим тенденціям щодо функціонування та розвитку сфери охорони здоров'я України.

В основу всіх існуючих та функціонуючих моделей сфер охорони здоров'я покладені механізми державного управління для забезпечення якості, доступності та ефективності медичних послуг населенню та отримання і контролю бюджетних витрат.

Спроби реформування відомчої медицини відбувались неодноразово, проте суттєвих змін ця структура не зазнала. Тому необхідно дослідити реалізацію різних механізмів державного управління відомчою медициною у різних типах систем охорони здоров'я в процесі їх реформування. Остаточного тексту, або законопроекту про реформування відомчої медицини не було публічно озвучено, робота по розробці нової структури ще триває. Але деякі головні напрямки реформування згадуються у різних варіантах законопроектів, та обговорюються в експертному середовищі і засобах масової інформації.

Для того щоб почати проводити реформування відомчої медицини слід дослідити суть основних понять та визначень державного управління сфери охорони здоров'я загалом та відомчої медицини зокрема. Цю проблему ми і розкриваємо у нашій статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями дослідження теоретичних та організаційних засад державного управління займалися такі вітчизняні вчені, як: В. Бакуменко, П. Надолішній, В. Князєв, Ю. Сурмін, А. Михненко, Ю. Ковбасюк, В. Трощинський та інші [2].

Важливі аспекти державного (публічного) управління та державної (публічної) політики у сфері охорони здоров'я, займалися такі українські науковці як: Т.Авраменко [3], Н. Васюк [4], Д.Карамишев [5], О. Клименко [6], І. Кринична [7], В.Лехан [8], Я.Радиш [9], Г.Слабкий [10] та інших науковців.

Висвітлення наукової думки щодо механізмів формування та реалізації реформування відомчої медицини в Україні займалися такі українські учені: І. Матюрін [11], О. Сіделковський [12], І. Фуртак [19] та інші. Але на жаль багато питань залишається ще не визначеними і не можна робити дієві рекомендації щодо її ефективної реалізації в Україні.

Мета статті - дослідження сутності основних понять удосконалення державного управління формування та реалізації відомчої медицини в Україні в сучасних умовах функціонування сфери охорони здоров'я нашої держави.

Виклад основного матеріалу

Визначення основних понять стосовно дослідженої проблематики дає змогу дослідити понятійно-категорійний апарат проблем в частині удосконалення державного управління формування та реалізації відомчої медицини в Україні щодо розробки та запровадження нових, ефективних механізмів забезпечення ефективного обслуговування населення України медичною допомогою вторинного рівня.

При проведені дослідження нами було вивчено наявні терміни та поняття, які представлені у наукових літературних джерелах, чинному законодавстві, а також запропоновані в окремих дисертаційних дослідженнях. Основними поняттями і термінами, що вживаються є такі понять: «державне управління», «державне управління у сфері охорони здоров'я», «відомча медицина», «заклад охорони здоров'я», «медична допомога», «медичне обслуговування», «мережа закладів охорони здоров'я».

ВООЗ, наголошуючи на індивідуальній та суспільній значущості здоров'я, вважає, що політика у сфері охорони здоров'я полягає у визначенні певних пріоритетів, запровадженні системи заходів спрямованих на забезпечення збереження й розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності всіх членів суспільства при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя кожної особи [13].

У публічному (державному) управлінні влада і відповідальність поширилися «вертикально і горизонтально» по інституціональних рівнях управління та суспільстві шляхом змін у підходах до демократії, формування і здійснення публічної (державної) політики для здоров'я як частини добробуту [14].

Отже, систему управління охороною здоров'я в Україні практично можна розглядати на двох рівнях: внутрішньогалузевий рівень управління (від завідуючого відділенням до керівника закладу охорони здоров'я) та державний рівень управління (від головного спеціаліста управління охорони здоров'я до міністра охорони здоров'я) [15].

«Державне управління» як, діяльність держави (органів державної влади), спрямовану на створення умов для якнайповнішої реалізації функцій держави, основних прав і свобод громадян, узгодження різноманітних груп інтересів у суспільстві та між державою і суспільством, забезпечення суспільного розвитку відповідними ресурсами [2].

Авер'янов В.Б. вважає, що «державне управління» - це особливий і самостійний різновид діяльності держави, що здійснюється за допомогою окремих спеціальних державних органів - органів виконавчої влади, де об'єктом державного управління виступає система органів державної влади [16]. охорона здоров'я відомча медицина

За визначенням Шевцова В.Г. - поняття «державне управління системою охорони здоров'я» - це цілеспрямованість дій, які в свою чергу посилюють вплив держави на зміцнення здоров'я громадян, а також реалізуються завдяки організуючим, регулюючим, контролюючим заходам та здійснюються органами державної влади з метою надання населенню якісної медичної допомоги [17, с. 6.].

Державне управління розвитком медичної допомоги в системі охорони здоров'я є процес, який поєднує соціальну, економічну та організаційну функції. Реалізація цих основних функцій державного управління в сучасних умовах пов'язана із загостренням суперечностей між керуючою та керованою підсистемами і невідповідністю фактичних потреб населення реальним можливостям сфери охорони здоров'я. Розв'язання цих суперечностей вимагає вдосконалення існуючих та впровадження нових механізмів державного управління системою охорони здоров'я, які повинні реалізовуватися на організаційному, економічному, правовому та соціальному рівнях. Для досягнення цього необхідно проаналізувати ресурси галузі охорони здоров'я (фахівців, споруди, медичне обладнання та ін.). Результатом проведеної роботи є конкретні діагностично-лікувальні й профілактичні технології для надання медичної допомоги з відповідним обґрунтованим використанням медичних послуг, які ефективно розподіляються в системі охорони здоров'я [18, с. 157].

Дієвість державного управління розвитком медичної допомоги повинна відповідати таким критеріям, як ефективність, економічність і результативність. Для забезпечення ефективного державного управління розвитком медичної допомоги використовуються практичні заходи, важелі та стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на стан системи охорони здоров'я. Тому ефективність державного управління в процесі реорганізації медичної галузі визначається відповідністю між витратами і досягнутим результатом. Ефективність безпосередньо пов'язана з економічністю державного управління, яка обумовлюється отриманням певних результатів з найменшими витратами. Результативність державного управління визначається мірою досягнення поставленої мети та ефективним розвитком медичної допомоги

На сьогодні, за даними багатьох досліджень, вивчення теоретико - методологічних засад державного управління сферою охорони здоров'я спрямовується у площину поліпшення її функціонування за рахунок підвищення якості медико-соціального забезпечення населення.

Як зазначають дослідники, результативність і ефективність удосконалення державного управління охороною здоров'я у контексті євроінтеграції України буде досягнуто за умови, якщо вдасться створити систему управління медико- соціальною сферою, здатну виконати необхідні цілі та завдання [18].

Автори зауважують, що процеси європейської інтеграції та інституційні перетворення у цій сфері сприяють формуванню нової системи управління нею, яке має на меті пошук можливостей забезпечення усім верствам населення доступного, якісного медико-соціального забезпечення. Визначено за доцільне не зруйнувати радикальними реформами, а еволюційно перебудувати існуючу систему на основі широкомасштабного планового впровадження новітніх технологій.

Державне управління системою охорони здоров'я здійснюється відповідно до вимог Конституції України, Основ законодавства про охорону здоров'я та інших законів України. Також можна зазначити численні підзаконні нормативно-правові акти, положення про відповідні органи виконавчої влади й місцевого самоврядування, медичні заклади та посадові особи затверджені указами Президента України, постановами Уряду і наказами Міністерства охорони здоров'я України.

Державне управління у сфері охорони здоров'я визначає Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих основ охорони здоров'я, визначення її цілей, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і об'ємів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, фіскальних, митних і інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.

Основу державного управління охороною здоров'ям формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад, визначення її мети, головних завдань, напрямків, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.

Реалізація управління охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади. Особисту відповідальність за неї несе Президент України, який, у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я. Він виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування втілює у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

До системи органів державного управління охороною здоров'я відносяться Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров'я України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації (управління охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, відділи охорони здоров'я районних державних адміністрацій).

Кабінет Міністрів України організує розробку і здійснення комплексних і цільових програм; створює економічні, правові і організаційні механізми, стимулюючи ефективну діяльність у даній сфері; укладає міжурядові угоди і координує міжнародну співпрацю з питань охорони здоров'я.

Отже, коли ми говоримо про державне управління охороною здоров'я, то розуміємо діяльність органів держави щодо організації й управління усіма складовими сфери охорони здоров'я для задоволення потреб громадян України щодо збереження та зміцнення здоров'я.

З точки зору системного підходу об'єктом державного управління сферою охороною здоров'я є вся державна система охорони здоров'я України, а його суб'єктом - система органів виконавчої влади, між якими розподілені певні завдання й функції.

Шевцов В.Г дає таке визначення - «медична допомога» визначається як комплекс заходів, що здійснюються медичними фахівцями з метою профілактики, діагностики та лікування захворювань [17, с. 6.].

Галацан О.В. пропонує ряд визначень:

- «медична допомога» - це діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами [20];

- «медичне обслуговування» - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою [20];

- «мережа закладів охорони здоров'я» - сукупність закладів охорони здоров'я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території» [20];

- «заклад охорони здоров'я» - юридична особа будь -якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників [20];

- «заклади охорони здоров'я» - підприємство, установа чи організація, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення у наданні медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних заходів і послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників [20].

Відповідно до ст. 16 «Основ законодавства України про охорону здоров'я» - «заклади охорони здоров'я» є різних видів: санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та ін. [1].

Заклади охорони здоров'я можуть бути різних форм власності, включаючи приватну за наявності необхідної матеріально -технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок та умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної і фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України [21].

«Заклад охорони здоров'я» здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом. Незалежно від юридичного статусу закладу охорони здоров'я керівництво ним може здійснювати тільки особа, яка відповідає встановленим державою єдиним кваліфікаційним вимогам. Керівникові закладу охорони здоров'я має бути забезпечена незалежність у вирішенні всіх питань, пов'язаних з охороною здоров'я. Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров'я України та уповноважені ними органи, а також у межах своїх повноважень органи місцевого самоврядування мають право припинити діяльність будь-якого закладу охорони здоров'я у разі порушення ним законодавства про охорону здоров'я, невиконання державних вимог щодо якості медичної допомоги та іншої діяльності в галузі охорони здоров'я або вчинення дій, що суперечать його статутові [21].

Органи які мають в своєму веденні установи охорони здоров'я також виконують державні функції у цій сфері. До них відносяться Міністерство оборони України, Міністерство Внутрішніх Справ (МВС) України, Служба безпеки України, Міністерство транспорту України.

Базовою ланкою практичної медицини є лікарні. За галузевою приналежністю можна виділити відомчі лікарні і лікарні, які входять у систему Міністерства охорони здоров'я України; за територіальною ознакою -- окружні, районні, міжрайонні, міські, обласні лікарні.

Особливу групу складають лікарні відомчого типу (МВС України, Служби безпеки України та інші). Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами і організаціями різних форм власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Законодавством України визначається порядок і умови створення таких закладів, їх державна реєстрація і акредитація, порядок ліцензування медичної і фармацевтичної практики. Свою діяльність здійснюють на підставі статуту, затвердженого власником або уповноваженим їм органом. Державні органи призначають і звільняють з посади керівників закладів охорони здоров'я.

Отже, виходячи із вище вказаного, слід зазначити, що в умовах демократичної держави формується децентралізована система управління, із широким використанням механізмів делегування повноважень вищих органів нижчим.

Під механізмом управління розуміють складову частину системи управління, що забезпечує вплив на чинники, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об'єкта. До комплексного механізму державного управління належить система економічних, мотиваційних, організаційних, політичних та правових механізмів.

Здійснення державного управління тісно пов'язане із застосуванням методів адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Проте в сучасних умовах реформування, демократизації суспільства роль і значення цих методів суттєво змінилася.

З впровадженням нових демократичних принципів в сучасне суспільне життя, перебудовою та зміною соціальних цінностей та цілей, в процесі побудови соціальної, правової держави та громадянського суспільства, важливого значення набуває питання про зміну самої доктрини адміністративного права та державного управління.

Висновки

В проведеному нами досліджені визначено основні поняття і терміни з питань державного управління формування та реалізації відомчої медицини. За висновками проведеного дослідження можливо розв'язати існуючі суперечності щодо вдосконалення існуючих та впровадження нових механізмів державного управління формування та реалізації відомчої медицини України.

Література

1. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 № 2801-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4. Ст. 19. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2801-12&c=1

2. Бакуменко В. Д. Державне управління. Енциклопедичний словник з державного управління / [укл.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.]; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. Київ: НАДУ, 2010. С. 150.

3. Авраменко Т. П. Розвиток державного управління у сфері охорони здоров'я України в період змін. Вісник НАДУ. 2013. № 4. С. 31-37.

4. Васюк Н. О., Юрочко Т. П. Публічне управління охороною здоров'я в сучасних умовах реформування в Україні. Державне управління: теорія та практика. 2019. № 1. URL: http://www.e-patp.academy.gov.ua/pages/dop/25/ files/2d05ff43-355c-41db-8823-1871dbc0cf9f.pdf.

5. Карамишев Д. В., Федак Н. М. Реалізація державної політики щодо професійної підготовки керівних кадрів галузі охорони здоров'я. Вісник Академії митної служби України. Сер.: Державне управління. 2011. № 1. С. 68-75. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamcudu_2011_1_11

6. Клименко О. В. Державне регулювання медичної діяльності в Україні: ґенеза та тенденції розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01. Київ, 2016. 36 с.

7. Кринична І. Державне регулювання реформування галузі охорони здоров'я в Україні: аналіз очікуваних результатів реалізації реформ. Державне управління та місцеве самоврядування. 2015. Вип. 2. С. 137-147. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dums_2015_2_16

8. Лехан В. М., Крячкова Л. В., Борвінко Е. В. Яким повинен бути сучасний управлінець у сфері охорони здоров'я. Україна. Здоров'я нації. 2016. № 4 (1). С. 139-145. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uzn_2016_4% 281%29__26

9. Державна політика у сфері охорони здоров'я: кол. моногр.: у 2 ч. / кол. авт.; упоряд. проф. Я. Ф. Радиш; передм. та заг. ред. проф. М. М. Білинської, проф. Я. Ф. Радиша. Київ: НАДУ, 2013. Ч. 1. 396 с.

10. . Слабкий Г. О., Погоріляк Р. Ю. Сучасна система підготовки керівників в сфері охорони здоров'я України: метод. рекоменд. Київ, 2019. 46 с.

11. І. Матюрін Особливості реформування системи охорони здоров'я військовослужбовців в Україні. Електронний журнал «Державне управління: удосконалення та розвиток». 2013 № 11, URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=648

12. Сіделковський О. Л. Відомчі заклади охорони здоров'я у системі єдиного медичного простору: організаційно-правові засади. Південноукраїнський правовий часопис Актуальні проблеми історико-правової та міжнародно-правової науки. 2019. №4. С. 160-164. URL: http://www.sulj.oduvs.od.ua/archive/2019/4/part_3/38.pdf

13. Глоссарий терминов, используемых в серии «Здоровье для всех». Женева: ВОЗ, 1984. № 1-8. URL: http://www.who.int.

14. Білинська М. М., Жаліло Л. І., Мартинюк О. І. Управління для забезпечення здоров'я як нова стратегія в державному управлінні. Вісник 207 Національної академії державного управління при Президентові України. 2013. № 3. С. 92-97. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2013_3_16 (дата звернення: 01.06.2019).

15. Князевич В. М., Васюк Н. О., Савіна Т. В. Публічна служба у сфері охорони здоров'я в Україні та світі: нормативно-правовий аспект. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 14. С. 74-78.

16. Авер'янова В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. - К.: Факт, 2003. - 384 с.

17. Шевцов В. Г. Державне управління розвитком медичної допомоги в умовах реформування системи охорони здоров'я. Автореферат на дис. роб. канд. наук: 25.00.02. / 2011. 207 с., с. 6.

18. Шевцов В. Г. Державне управління розвитком медичної допомоги в умовах реформування системи охорони здоров'я / В. Г. Шевцов // Актуал. пробл. розвитку управлінь. систем: досвід, тенденції, перспективи: зб. матеріалів наук.-практ. конф., 19 квіт. 2006 р. - Х.: Магістр, 2006. - С. 157 - 163.

19. Фуртак І. Напрями удосконалення державного управління охороною здоров'я в Україні / І. Фуртак, О. Грицко // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. - 2011. - Вип. 26. - С. 210-215.

20. Галацан О.В. Організаційно-економічний механізм управління охороною здоров'я: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / О.В. Галацан; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Харк. регіон. ін-т держ. упр. - Х., 2004. - 17 с.

21. Гладун З.С.: персоналії // Медичне право. - . 2009. - .№ 3. - С. 142-144.

References

1. Zakon Ukrainy: Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia pryiniatyi 19.11.1992 roku № 2801-XII. [Law of Ukraine Fundamentals of the legislation of Ukraine on health care from November 19 1992, № 2801-ХЩ. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy.1993№ 4. P. 19. Retrieved from http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2801-12&c=1 [in Ukrainian].

2. Bakumenko V. D. (2010). Derzhavne upravlinnia. Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia [Public administration. Encyclopedic Dictionary of Public Administration] Kyiv: NAPA, p. 150 [in Ukrainian].

3. Avramenko T. P. (2013). Rozvytok derzhavnoho upravlinnia u sferi okhorony zdorovia Ukrainy v period zmin [Development ofpublic administration in the field of health care in Ukraine in the period of change]. Visnyk NADU. - NAPA Bulletin, № 4. p. 31-37. [in Ukrainian].

4. Vasiuk N. O., Yurochko T. P. (2019). Publichne upravlinnia okhoronoiu zdorovia v suchasnykh umovakh reformuvannia v Ukraini [Public health care management in modern conditions of reform in Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka - Public administration: theory and practice. 1. Kyiv: Retrieved from http://www.e-patp.academy.gov.ua /pages/ dop/25/ files/2d05ff43-355c-41db-8823-1871dbc0cf9f.pdf. [in Ukrainian].

5. Karamyshev D. V., Fedak N. M. (2011) . Realizatsiia derzhavnoi polityky shchodo profesiinoi pidhotovky kerivnykh kadriv haluzi okhorony zdorovia [Implementation of state policy on professional training of managers in the field of health care] . Visnyk Akademii mytnoi sluzhby Ukrainy. Ser.: Derzhavne upravlinnia - Bulletin of the Academy of Customs Service of Ukraine. Ser.: Governance, 1. p. 68-75. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ vamcudu_2011_1_11 [in Ukrainian].

6. Klymenko O. V. (2016). Derzhavne rehuliuvannia medychnoi diialnosti v Ukraini: geneza ta tendentsii rozvytku [State regulation of medical activity in Ukraine: genesis and development trends]. Extended abstract of Doctor's thesis. p. 36. Kyiv. [in Ukrainian].

7. Krynychna I. (2015). Derzhavne rehuliuvannia reformuvannia haluzi okhorony zdorovia v Ukraini: analiz ochikuvanykh rezultativ realizatsii reform [State regulation of health care reform in Ukraine: analysis of expected results of reforms]. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia - Public administration and local self-government. 2. p. 137-147. Kyiv: Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/dums_2015_2_16 [in Ukrainian],

8. Lekhan V. M., Kriachkova L. V., Borvinko E. V. (2016). Yakym povynen buty suchasnyi upravlinets и sferi okhorony zdorovia [What should be a modern manager in the field of health care]. Ukraina. Zdorovia natsii - Ukraine. The health of the nation. 4 (1). p. 139-145. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uzn_2016_4% 281%29 26 [in Ukrainian],

9. Bilynska M. M., Radysh Ya. F. (2013). Derzhavna polityka и sferi okhorony zdorovia I State policy in the field of health care[ Kyiv NAPA 1. p.396. [in Ukrainian],

10. Slabkyi H. O., Pohoriliak R. Yu. (2019). Suchasna systema pidhotovky kerivnykiv v sferi okhorony zdorovia Ukrainy - [Modern system of training of leaders in the field of health care of Ukraine]. p. 4. Kyiv: [in Ukrainian],

11. Matiurin I. (2013). Osoblyvosti reformuvannia systemy okhorony zdorovia viiskovosluzhbovtsiv v Ukraini [Features of reforming the health care system of servicemen in Ukraine]. Elektronnyi zhurnal «Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok» - Electronic journal «Public Administration: Improvement and Development» 11. Retrieved from http://www.dy.nayka.com.ua/?op=l&z=648 [in Ukrainian],

12. Sidelkovskyi O. L. (2019). Vidomchi zaklady okhorony zdorovia u systemi yedynoho medychnoho prostoru: orhanizatsiino-pravovi zasady [Departmental health care institutions in the system of a single medical space: organizational and legal principles], Pivdennoukrainskyi pravovyi chasopys Aktualni problemy istoryko-pravovoi ta mizhnarodno- pravovoi nauky - South Ukrainian Legal Journal Actual Problems of Historical and Legal and International Legal Science. 4. C. 160-164. Kyiv: Retrieved from http://www.sulj.oduvs.od. ua/archive/2019/4/part_3/38.pdf [in Ukrainian],

13. Hlossaryi termynov, yspolzuembikh v seryy «Zdorove dlia vsekh» [Glossary of terms used in the Health for All series], (1984). Geneva: WHO, 1-8. Retrieved from http://www.who.int [in Ukrainian],

14. Bilynska M. M., Zhalilo L. I, Martyniuk О. I. (2013). Upravlinnia dlia zabezpechennia zdorovia yak nova stratehiia v derzhavnomu upravlinni [Management for health care as a new strategy in public administration], Visnyk 207 Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy3 - Bulletin 207 of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, p. 92-97. Kyiv: Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2013_3_16 [in Ukrainian],

15. Kniazevych V. M., Vasiuk N. O., Savina T. V. (2017). Publichna sluzhba u sferi okhorony zdorovia v Ukraini ta sviti: normatyvno-pravovyi aspekt. [Public service in the field of health care in Ukraine and the world: regulatory and legal aspect.]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience. 14. p. 74-78.

16. Averianov V. B. (2003). Derzhavne upravlinnia: problemy administratyvno-pravovoi teorii ta praktyky / za zah. red. V. B. Averianova. - [Public administration: problems of administrative- legal theory and practice/for general, ed. IB A veryanov. / Kyiv: Fakt, p. 384 [in Ukrainian],

17. Shevtsov V. H. (2011). Derzhavne upravlinnia rozvytkom medychnoi dopomohy v umovakh reformuvannia systemy okhorony zdorovia. Avtoreferat na dys. rob. kand. nauk: 25.00.02. - [State management of medical care in terms of reforming the health care system. Abstract of dis. slave Cand. Science: 25.00.02.]. 207 p. 6. Kyiv, [in Ukrainian],

18. Shevtsov V. H. (2006). Derzhavne upravlinnia rozvytkom medychnoi dopomohy v umovakh reformuvannia systemy okhorony zdorovia. - [State management of medical care in terms of reforming the health care system]. Aktual. probl. rozvytku upravlin. system: dosvid, tendentsii, perspektyvy: Kyiv: zb. materially nauk.-prakt. konf. p. 157 - 163. [in Ukrainian].

19. Furtak I. (2011). Napriamy udoskonalennia derzhavnoho upravlinnia okhoronoiu zdorovia v Ukraini - [Directions for improving public health management in Ukraine / I. Furtak, О. Hrytsko] Kyiv: Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia: zb. nauk. pr. № 26. - p. 210-215. [in Ukrainian].

20. Halatsan O.V. (2004). Orhanizatsiino-ekonomichnyi mekhanizm upravlinnia okhoronoiu zdorovia: Avtoref. dys... kand. nauk z derzh. upr.: 25.00.02. - [Organizational and economic mechanism of health care management: Author's abstract. dis ... cand. Sciences of the state. упр: 25.00.02]. p.17 Kharkiv: NAPA [in Ukrainian].

21. Hladun Z. S. (2009). Personalii [Personalities]. Medichne pravo - Medical law, 3, 142-144 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru