Цілі застосування примусових заходів медичного характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЦІЛІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Берш Анастасія Яковлівна,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права, Національний університет «Одеська юридична академія» м. Одеса

Анотація

примусовий медичний психічний неосудний

У статті розглянуті цілі застосування примусових заходів медичного характеру до психічно хворих осіб. Охарактеризована категорія осіб, до яких можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Визначені критерії суспільної небезпеки неосудних осіб, а також зазначаються умови застосування примусових заходів медичного характеру. Виокремлюються цілі та підстави застосування примусових заходів медичного характеру, на підставі аналізу різних джерел з поставлених питань, а також порядок законодавчого регулювання цього правового інституту. Пропоновані додаткові цілі застосування примусових заходів медичного характеру. Також звертається увага на те, що примусові заходи медичного характеру мають двоєдину лікувально-попереджувальну мету. З одного боку, їх застосування захищає інтереси хворого, оскільки реалізація цих заходів спрямована на лікування чи поліпшення його психічного стану. З іншого ж боку, застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється в інтересах суспільства, оскільки воно спрямоване на запобігання нових кримінально -протиправних дій з боку психічно хворих осіб. Фактично медична мета примусових заходів медичного характеру виступає засобом досягнення юридичної мети, яка полягає в забезпеченні безпеки як хворого, так і оточуючих. Проводиться розмежування цілей з точки зору методологічного значення, яке необхідне для більш глибокого з'ясування соціального призначення інституту примусових заходів медичного характеру. Реалізовані медичні цілі служать засобом досягнення правових цілей. Незважаючи на нормативне закріплення цілей примусових заходів медичного характеру в КК України, в науці кримінального права в даний час немає єдності думок щодо цілей цих заходів. У юридичній літературі зазначається, що перелік цілей, закріплений у ст. 92 КК України, є неповним. У підручниках із судової психіатрії вказується, що примусові заходи медичного характеру, з одного боку, спрямовані на лікування психічно хворих, а, з іншого - мають своєю метою захистити суспільство від суспільно небезпечних дій, вчинених цими особами.

Ключові слова, примусові заходи, медичний характер, цілі заходів, примус, психічні захворювання, неосудні, обмежено осудні.

Abstract

The purpose of the application of coercive measures of a medical nature. Bersh Anastasiia Yakovlevna, Candidate of Law, Associate Professor of Criminal Law, Odessa, National University "Odessa Law Academy", str. Pioneer

The article considers the purposes of applying coercive measures of a medical nature to mentally ill persons. The category of persons to whom coercive measures of a medical nature can be applied is characterized. The criteria of public danger of insane persons are determined, as well as the conditions for the application of coercive measures of a medical nature are indicated. The purposes and bases of application of coercive measures of medical character, on the basis of the analysis of various sources on the put questions, and also the order of legislative regulation of this legal institute are allocated. Additional purposes of application of coercive measures of medical character are offered. Attention is also drawn to the fact that coercive measures of a medical nature have a twofold therapeutic and preventive purpose. On the one hand, their use protects the interests of the patient, as the implementation of these measures is aimed at treating or improving his mental state. On the other hand, the use of coercive measures of a medical nature is carried out in the interests of society, as it is aimed at preventing new criminal offenses by mentally ill persons. In fact, the medical purpose of coercive measures of a medical nature is a means to achieve a legal goal, which is to ensure the safety of both the patient and others. The goals are differentiated in terms of methodological significance, which is necessary for a deeper understanding of the social purpose of the institution of coercive measures of a medical nature. Realized medical goals serve as a means to achieve legal goals. Despite the normative enshrinement of the goals of coercive measures of a medical nature in the Criminal Code of Ukraine, in the science of criminal law there is currently no consensus on the goals of these measures. In the legal literature it is noted that the list of objectives set out in Art. 92 of the Criminal Code of Ukraine, is incomplete. Textbooks on forensic psychiatry state that coercive measures of a medical nature, on the one hand, are aimed at treating the mentally ill and, on the other hand, are intended to protect society from socially dangerous acts committed by these persons.

Key words, coercive measures, medical nature, goals of measures, coercion, mental illness, insanity, limited sanity.

Постановка проблеми

Примусові заходи медичного характеру призначаються, виходячи з суспільної небезпеки психічно хворої особи. Суспільна небезпека хворого визначається як характером і змістом його суспільно небезпечних дій, так і психічним станом. Про це, зокрема, можуть свідчити такі обставини, як неодноразовість суспільно небезпечних посягань, підвищена збудливість і агресивність хворого, тяжкість психічного стану, високий ступінь небезпеки вчиненого діяння і т.п. Отже, сутність примусових заходів медичного характеру, за загальноприйнятою думкою, полягає в тому, щоб забезпечити безпеку психічно хворих і захистити від них суспільство.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми, які стосуються примусових заходів медичного характеру, досліджували такі вчені, як Ю.М. Антонян, Л.В. Багрій-Шахматов, В.М. Бурдін, М.Н. Голоднюк, В.О. Глушков, І.В. Жук, Г.М. Зільберблат, М.М. Книга, П.А. Колмаков, В.В. Лень, Д.Р. Лунц, Р.І. Міхєєв, Н.А. Мирошниченко, А.А. Музика, Г.В. Назаренко, Н.А. Орловська, Б.А. Протченко, Б.А. Спасенніков, Є.Л. Стрєльцов, С.Я. Улицький, А.А. Хомовський, та ін.

Мета статті. Визначення цілей примусових заходів медичного характеру

Виклад основного матеріалу

За змістом примусові заходи медичного характеру є засобом захисту від суспільно небезпечних діянь неосудних осіб шляхом їх лікування або поліпшення психічного стану. Вони не містять елементів кари, не тягнуть судимості, не переслідують мети виправлення, в першу чергу здійснюються в інтересах самого хворого і застосовуються для лікування та соціальної адаптації [1, с. 254].

Застосування покарання до даних осіб було б несправедливим і недоцільним; так як своїх цілей (виправлення і спеціального попередження) покарання у даному випадку не досягне.

Примусові заходи медичного характеру можуть застосовуватися тільки щодо тих осіб, які за характером вчиненого діяння і свого хворобливого стану створюють небезпеку для суспільства і себе. Суспільна небезпека неосудної особи повинна характеризуватися трьома критеріями: кримінально -правовим (юридичним), психологічним (соціально-психологічним) і медичним.

Кримінально-правовий (юридичний) критерій характеризує тяжкість вчиненого суспільно небезпечного діяння, психологічний (соціально -психологічний)- поведінку хворого до і після його вчинення. Медичний критерій характеризується клінічною формою психічного захворювання або психічного відхилення, його глибиною і складністю, динамікою перебігу хвороби.

Одного критерію - кримінально-правового (юридичного), психологічного (соціально-психологічного) або медичного недостатньо для визначення суспільної небезпеки неосудного. Висновок про це можна зробити тільки на підставі їх сукупності. Однак потрібно мати на увазі, що є психічний стан особистості, який враховується не тільки на момент його усвідомлення, але і прогнозується на майбутнє. Застосування заходів медичного характеру буде не обгрунтованим, якщо особа страждає таким психічним захворюванням або психічним відхиленням, яке не пов'язане з небезпекою для себе або інших (суспільства), а також виключає рецидив суспільно небезпечного діяння. І навпаки, якщо внаслідок тимчасового поліпшення стану в момент його усвідомлення не представляє небезпеки, але з урахуванням характеру перебігу хвороби, динаміки та напрацьованих психіатрією критеріїв неможливо виключити повторення суспільно небезпечного діяння.

Примусові заходи медичного характеру повинні застосовуватися до трьох категорій осіб, кожна з яких має свої особливості, характеризується специфічними ознаками.

До першої категорії належать особи, які вчинили суспільно небезпечні діяння, передбачені Особливою частиною Кримінального кодексу України в стані неосудності. В силу психічного захворювання (у більшості) або психічного відхилення вони не здатні усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними.

Застосування до них примусових заходів медичного характеру обумовлене метою усунення причин (психічна хвороба) суспільної небезпеки поведінки. Такі особи відповідно не притягуються до кримінальної відповідальності.

Другу категорію складають особи, які вчинили кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності. Зазначені особи притягуються до кримінальної відповідальності. Психічна аномалія (як правило) таких осіб враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру, а також визначення судово-психіатричної експертизи, враховуючи характер, тяжкість психічної аномалії, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та ступінь небезпеки особи для себе, оточуючих або суспільства.

При призначенні покарання обмежено осудній особі, реально можна застосовувати такий вид, як надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, тобто лікування у психіатра за місцем відбування покарання або за місцем проживання засудженої особи в разі призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі.

До третьої категорії належать особи, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли психічним розладом до постанови судового вироку або під час відбування покарання, що робить неможливим призначення або виконання покарання.

Застосування до цих осіб покарання неможливо, тому що воно не здійснить необхідного карального впливу, не може досягти поставленої перед ним мети [2, с. 26].

У всіх зазначених вище випадках застосування примусових заходів медичного характеру можливе за одночасної наявності трьох умов:

1) вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом; психічне захворювання (як правило) або психічне відхилення особи виключає можливість усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними;

2) в силу характеру діяння і хворобливого стану дана особа небезпечна для суспільства і себе.

Таким чином, для вирішення питання про вибір засобів кримінально - правового впливу необхідно враховувати суспільну небезпеку вчиненого діяння, але ще більшою мірою потрібно враховувати властивості особистості, її соціальну небезпеку, тобто ознак, що знаходяться за рамками вчиненого психічно хворою особою діяння.

Вивчення деяких кримінальних проваджень вказує на те, що суди в своїх висновках про суспільну небезпеку неосудних осіб посилаються на характер і тяжкість суспільно небезпечних дій, форму психічного захворювання та його прояв, а також відомості, що характеризують соціальну небезпеку особи.

Тим більше в ряді випадків, суди обмежуються вказівкою на характер і тяжкість вчиненого діяння без посилання на дані про психічне захворювання і таким чином не враховують суспільну небезпеку психічно хворої особи.

Відповідно до закону (ст. 92 КК України) «цілями застосування примусових заходів медичного характеру є обов'язкове лікування, а також попередження вчинення ними нових діянь, передбачених статтями Особливої частини цього Кодексу».

Виходячи зі змісту даної статті, ці цілі можна розділити на медичні і правові (юридичні). Мета медичного характеру визначається альтернативно: «вилікування» або «поліпшення психічного стану» психічно хворих осіб. Метою правового характеру є попередження вчинення ними нових суспільно небезпечних діянь.

Очевидна ієрархія зазначених цілей: медичні цілі є найближчими, а правові - перспективними. Подібне розмежування цілей має важливе методологічне значення, необхідне для більш глибокого з'ясування соціального призначення інституту примусових заходів медичного характеру. Реалізовані медичні цілі служать засобом досягнення правових цілей. Незважаючи на нормативне закріплення цілей примусових заходів медичного характеру в КК України, в науці кримінального права в даний час немає єдності думок щодо цілей цих заходів. У юридичній літературі зазначається, що перелік цілей, закріплений в ст. 92 КК України, є неповним. У підручниках із судової психіатрії вказується, що примусові заходи медичного характеру, з одного боку, спрямовані на лікування психічно хворих, а з іншого - мають мету захистити суспільство від суспільно небезпечних дій, вчинених цими особами.

Наприклад, Б.А. Протченко, погоджуючись з думкою Ш.С. Рашковської і Я.М. Калашника, вважав, що зазначені заходи застосовуються для відновлення психічного розладу осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, і захисту суспільства від їхньої небезпечної поведінки. Більш повно ці цілі визначав С.Я. Улицький, вважаючи, що примусовими заходами медичного характеру переслідуються цілі попередження вчинення психічно хворими нових суспільно небезпечних діянь, тобто захисту суспільства від нових суспільно небезпечних діянь, охорони особистості психічнохворих; вилікування і соціальної реабілітації психічнохворих [3, с. 55].

Ряд вчених пропонують віднести до цілей примусових заходів медичного характеру «проведення заходів соціальної реабілітації» (вироблення у хворих навичок життя в суспільстві), в тій мірі, в якій це можливо в умовах медичних установ, які здійснюють примусове лікування [4, с. 12 ]. Пропонується виділяти і таку ціль, як «забезпечення безпеки хворого для самого себе» [5 с. 26]. Охорона особистості психічнохворих виражається у недопущенні самогубства психічнохворого або заподіяння ним шкоди своєму здоров'ю, а також у захисті життя, здоров'я, статевої недоторканності, честі та гідності психічнохворого від протиправних дій з боку третіх осіб, яким може сприяти психічний стан психічнохворого.

Коментатори нормативного припису справедливо вважають, що «ясно сформульовані цілі служать орієнтирами для правильної, однакової правозастосовчої діяльності» [6, с. 28]. Разом з тим деякі автори змішують або ототожнюють цілі і завдання кримінально-правового впливу і тим самим ускладнюють проблему визначення мети щодо примусових заходів медичного характеру [7, с. 45].

Цілі примусових заходів медичного характеру (декларовані положення) та завдання (які вирішуються проблеми) пов'язані між собою, але не тотожні, оскільки різняться за змістом. Цілі примусових заходів медичного характеру виражають уявлення законодавця про кінцеві результати примусового лікування суспільно небезпечних психічнохворих осіб, які вчинили кримінально-протиправні діяння. Задачі примусових заходів медичного характеру являють собою проблеми кримінально-правового та медичного характеру, які доводиться вирішувати правозастосовцю в процесі досягнення кримінально-правових і медичних цілей застосування примусового лікування психічнохворих осіб.

По суті, цілі застосування примусових заходів медичного характеру позначають основні напрями діяльності органів слідства, суду, кримінально- виконавчих установ відповідного профілю щодо психічнохворих, які вчинили кримінально-протиправні діяння.

Чинне кримінальне законодавство відносить до цілей застосування примусових заходів медичного характеру два напрямки діяльності правоохоронних органів та медичних установ:

1. Обов'язкове лікування (неосудних, обмежено осудних, та осіб хворих психічною хворобою після вчинення кримінального правопорушення).

2. Попередження вчинення ними нових кримінально-протиправних діянь. Між тим аналіз законодавчих та інших правових актів, регулюючих примусові заходи медичного характеру та вивчення практики їх застосування дозволяє висловити думку, що примусові заходи медичного характеру переслідують ще й такі цілі:

1. Охорону особистості психічно хворих;

2. Їх виправлення (для осіб, яким примусові заходи медичного характеру призначені наряду з покаранням).

Під обов'язковим лікуванням слід розуміти - поліпшення психічного стану особи, досягнення стійкої, довготривалої ремісії при відсутності скільки-небудь помітних змін особистості.

Психіатри вважають, що при кожному психічному захворюванні спостерігається певна група синдромів, наявність або відсутність яких дозволяє говорити про той чи інший психічний стан особи. Між тим можлива і така зміна психічного стану, яка не супроводжується покращенням, але робить хворого безпечним для оточуючих або для себе (млявість, апатія з одночасним згасанням маячних ідей) [8, с. 68]. Обов'язкове лікування психічнохворих - найсуттєвіша мета, оскільки цим досягаються й інші цілі - охорона суспільства і особистості самих психічнохворих. Для досягнення цієї мети до хворих застосовуються всі необхідні апробовані методи лікувальної та інших видів терапії [9, с. 87]. Однак психічні захворювання не завжди піддаються повному лікуванню. Наприклад, психіатри вельми песимістично оцінюють можливість лікування шизофренії. Більшість дослідників вважають, що сприятливий результат захворювання (результат в ремісію, т.б. часткове або повне зникнення ознак захворювання) можливий у 30-40% випадків. Між тим серед осіб, визнаних неосудними, біля 50% хворі на шизофренію[10, с. 79].

Попередження - це система соціально-правових та медико- реабілітаційних заходів, завдяки яким особа позбавляється можливості повторного вчинення суспільно небезпечних діянь. Правий Н.Г.Іванов в тому, що такі можливості можуть бути абсолютно різноманітним, але головне полягає в тому, щоб вони відповідали цілям безпеки суспільства і не суперечили імперативам законності, гуманізму і справедливості [11, с. 19].

Висновки

У юридичній літературі справедливо зазначається, що, на відміну від цілей покарання, при застосуванні примусових заходів відсутня мета загальної превенції - попередження кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами [12, с. 24]. Зазначені заходи виключають можливість застосування каральних засобів замість лікувально-реабілітаційних. Метою застосування примусових заходів медичного характеру ні в якому разі не є кара або покарання особи. Примусові заходи медичного характеру припускає застосування таких засобів, як медикаментозна терапія, психотерапія, трудотерапія та інших реабілітаційних засобів, спрямованих на відновлення соціальної адаптації хворих осіб.

Література

1. Глушков В.А. Применение мер медицинского характера в отношении алкоголиков, совершивших преступления / В.А. Глушков, А.Я. Светлов// Пьянство и преступность: история, проблемы. - К., 1989. - 280 с.

2. Музика А.А. Примусові заходи медичного характеру / А.А. Музика. - К.: Нац. Акад.. внутр.. справ України, 1997. - 125 с.

3. Улицкий С.Я. Проблемы принудительных мер медицинского характера / С.Я. Улицкий. - Владивосток, 1973.- 90 с.

4. Книга М.М. Кримінально-правові проблеми визначення підстав призначенім примусових заходів медичного характеру / М.М. Книга// Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: зб. наук, праць. - 2006. - №13 (29). -С. 236-244.

5. Ветров Н.И. Уголовное право. Общая часть: [учебник для вузов] / Н.И. Ветров. - [2-е изд. перераб. и доп.]. - М.: ЮНИТИ-ДАНА «Закон и право», 2002. - 399 с.

6. Митрофанов II. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності / 1.1. Митрофанов // Юридична Україна. - 2009. - № 7. - С. 102-107.

7. Жук І.В. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування у кримінальному праві України: дис. канд.. юрид. наук : 12.00.08 / Ілона Всилівна Жук. - Київ, 2009. - 293с.

8. Введенский И.Н. Принудительное лечение душевнобольных психопатов. Душевнобольные правонарушители и принудительное лечение / И.Н. Введенский. - М., 1929. - 144 с.

9. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1993 - № 4. - Ст. 19. [ Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 2801-12

10. Курс советского уголовного права. Часть общая. Т. 1 / Отв. ред.: Беляев Н.А., Шаргородский М.Д. - Л. : Изд-во Ленингр. Ун-та, 1968. - 648 с.

11. Захист осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги: Резолюція Генеральної асамблеї ООН від 18.02.1992р. // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций. - К. : Изд-во «Сфера», 1999. -С.211-216

12. Фелинская Н.И. О дискуссионных вопросах судебно-психиатрической оценки психопатий / Н.И. Фелинская - М. - 1990. - 95 с.

References

1. Glushkov, V.A. (1989). Primenenie mer meditsinskogo haraktera v otnoshenii alkogolikov, sovershivshih prestupleniya [Application of medical measures in relation to alcoholics who have committed crimes], Pyanstvo і prestupnost: istoriya, problemyi - Drunkenness and crime: history, problems [in Russian],

2. Muzika, A. A. (1997). PrimusovI zahodi medichnogo harakteru [Coercive measures of a medicalnature] ALNats. Akad.. vnutr.. sprav UkraYini [in Ukrainian],

3. Ulitskiy, S.Ya. (1973). Problemyiprinuditelnyih mer meditsinskogo haraktera Problems of compulsory medical measures]Nladivostok [in Russian],

4. Kniga, M.M. (2006). Krimlnalno-pravovI problemi viznachennya pldstav priznachennya primusovih zahodlv medichnogo harakteru [Criminal-legal problems of determining the grounds for the appointment of coercive measures of a medical nature], Naukoviy vlsnik Dnlpropetrovskogo derzhavnogo unlversitetu vnutrlshnlh sprav - Scientific Bulletin of Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 13 (29), 236-244 [in Ukrainian],Vetrov, N.I. (2002). Ugolovnoe pravo [Criminal law]. M.: YuNITI-DANA «Zakon i pravo» [in Russian].

5. Mitrofanov, I.I. (2009). Ponyattya ta skladovI mehanIzmu realIzatsIYi krimInalnoYi vIdpovIdalnostI [Concepts and components of the mechanism of realization of criminal responsibility]. Yuridichna UkraYina - Legal Ukraine, 7, 102-107 [in Ukrainian].

6. Zhuk, I.V. (2009). PrimusovI zahodi medichnogo harakteru ta primusove lIkuvannya u krimInalnomu pravI UkraYini [Compulsory measures of medical nature and compulsory treatment in the criminal law of Ukraine].Candidate 's thesis. KiYiv [in Ukrainian].

7. Vvedenskiy, I.N. (1929). Prinuditelnoe lechenie dushevnobolnyih psihopatov. Dushevnobolnyie pravonarushiteli i prinuditelnoe lechenie [Compulsory treatment of mentally ill psychopaths. Mentally ill offenders and compulsory treatment]. M. [in Russian].

8. Zakon UkraYini “Osnovi zakonodavstva UkraYini pro ohoronu zdorov'ya” [The Law of Ukraine “Fundamentals of the legislation of Ukraine on health care”]. (n.d). zakon2.rada.gov.ua Retrived from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 2 [in Ukrainian].

9. Belyaev, N.A., Shargorodskiy, M.D. (1968). Kurs sovetskogo ugolovnogo prava. Chast obschaya [Course of Soviet criminal law. The part is common]. L. : Izd-vo Leningr. Un-ta [in Russian].

10. Zahist oslb z psihlchnimi zahvoryuvannyami ta pollpshennya psihlatrichnoYi dopomogi: Rezolyutslya GeneralnoYi asambleYi OON [Protection of persons with mental illness and improvement of psychiatric care]. K. : Izd-vo «Sfera» [in Ukrainian].

11. Felinskaya, N.I. (1990). O diskussionnyih voprosah sudebno-psihiatricheskoy otsenki psihopatiy [On the debatable issues of forensic psychiatric assessment ofpsychopathy]. M. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru