Проблеми космічної галузі як частина глобальної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблеми космічної галузі як частина глобальної безпеки

Кошова Світлана Петрівна

Кошова Світлана Петрівна старший викладач кафедри управління охороною здоров'я та публічого адміністрування Національної медичної академії пі слядипломної освіти імені П. Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. Київ

Анотація. Статтю присвячено висвітленню питання формування принципово нового розуміння глобальної безпеки, де проблеми космічної безпеки визначають необхідність спільних зусиль всіх учасників світової політики і міжнародних відносин з вироблення відповідних загальновизнаних міжнародно-правових норм і принципів.

З початку космічної ери в 50-х роках ХХ століття космос стає важливим ресурсом, а його освоєння - однією з умов сталого розвитку і виживання людства. У той же час з перших кроків людини з освоєння космосу ця різноманітна діяльність набула глобальну значимість: її результати і наслідки представляють інтерес для блага і безпеки всього світового співтовариства.

Однак, в даний історичний період як структура міжнародних відносин в цілому, так і структура міжнародних відносин у космічній сфері піддаються значній трансформації внаслідок впливу на них міжнародних процесів глобального і регіонального характеру.

Аерокосмічні технології дають можливість забезпечувати національну безпеку, сприяють розвитку науково-технічного, соціально-економічного прогресу. Таким чином, успішна участь в освоєнні космосу має стратегічне значення для сучасних держав.

Вважається, що першість у космічній сфері означає для будь -якої держави не тільки домінування виключно в космосі, але і домінування в усьому світі. Наприклад, в Національній політиці США в галузі космічної діяльності йдеться про те, що «в новому столітті тим, хто ефективно використовує космічний простір, будуть в більшій мірі доступні процвітання і безпека, і вони отримають значну перевагу над тими, хто його не використовує». Подібне усвідомлення ролі аерокосмічних технологій відбулося на політичному рівні і в інших країнах світу.

Так, якщо на зорі космічної ери боротьба за лідерство в космосі йшла тільки між СРСР і США, то в даний час більше 120 країн, частина з яких вже має власні національні космічні програми, в тій чи іншій мірі беруть участь в космічній діяльності та їх число постійно зростає. Характерно і те, що підвищується ефективність використання космічного простору в комерційному плані, наприклад, на світових ринках космічних транспортних засобів, інформаційних технологій. Це привертає в космічну галузь не тільки нові держави, а й приватні активи з їх інвестиційною мобільністю.

Збільшення числа учасників космічної діяльності в свою чергу призводить до виникнення в цій сфері нових проблем і загроз як космічної безпеки кожної держави окремо, так і глобальної безпеки в цілому. До них відносяться, наприклад, відставання процесу створення норм міжнародного права від сучасного розвитку космічної діяльності, загроза розміщення зброї в космічному просторі, його забруднення та ін.

Таким чином, потреба в комплексному, більш детальному дослідженні змін загальних політичних процесів під впливом фактора космічної безпеки набуває першочергового значення в ХХ! столітті, що і зумовило актуальність обраної теми.

Ключові слова: космічна безпека, міжнародна взаємодія в космічній сфері, програми космічного розвитку, політика держави в космічній галузі.

Koshova Svitlana Petrsvna Lecturer of the Department of management healthcare and public administration Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorohozhytska St., 9, Kyiv. SPACE INDUSTRY CHALLENGES AS PART OF GLOBAL SECURITY

Abstract. The article is devoted to the formation of a fundamentally new understanding of global security, where space security issues determine the need for joint efforts of all participants in world politics and international relations to develop relevant generally accepted international legal norms and principles.

Since the beginning of the space age in the 50s of the twentieth century, space has become an important resource, and its development has become one of the conditions for sustainable development and survival of mankind.

At the same time, from the first steps of man in space exploration, this diverse activity has acquired global significance: its results and consequences are of interest to the good and security of the entire world community.

However, in this historical period, both the structure of international relations in general and the structure of international relations in space are subject to significant transformation due to the influence of international processes of global and regional nature.

Aerospace technologies provide an opportunity to ensure national security, promote the development of scientific and technological, socio-economic progress. Thus, successful participation in space exploration has a strategic importance for modern states.

We can say that the supremacy in space means for any state not only dominance exclusively in space, but also dominance around the world. For example, the US National Space Policy states that "in the new century, prosperity and security will be more accessible to those who use space effectively, and they will have a significant advantage over those who do not." A similar awareness of the role of aerospace technology has taken place at the political level in other countries.

Thus, if at the dawn of the space age the struggle for leadership in space was only between the USSR and the USA, now more than 120 countries, some of which already have their own national space programs, to some extent participate in space activities and their number is constantly growing. It is also characteristic that the efficiency of the use of outer space in the commercial plan increases, for example, in the world markets of space vehicles, information technologies. This attracts not only new states to the space industry, but also private assets with their investment mobility.

The increase in the number of participants in space activities, in turn, leads to the emergence of new problems and threats in this area, both the space security of each state individually and global security as a whole. These include, for example, the lag of the process of creating norms of international law from the modern development of space activities, the threat of weapons in space, its pollution, and others.

Thus, the need for a comprehensive, more detailed study of changes in general political processes under the influence of space security is of paramount importance in the XXI century, which led to the relevance of the chosen topic.

Keywords: space security, international cooperation in space, space development programs, state policy in space.

Постановка проблеми

Освоєння і використання людиною космосу відразу ж набуло вирішального значення у визначенні напрямку розвитку політики провідних держав і суттєво вплинуло на міжнародні відносини.

У той же час проблематика впливу фактора космічної безпеки на розвиток загальних політичних процесів вивчена недостатньо. Інтерес до вивчення космічної політики у вітчизняній і зарубіжній науці проявився в перші роки космічної ери. Таким чином, аналіз досліджень з проблем безпеки в космічному просторі і впливу цих проблем на міжнародні відносини показує, що коло робіт з даного питання досить обмежене. Так, одні автори розглядають питання в контексті проблем забезпечення національної безпеки, а інші досліджують окремі проблеми забезпечення національної та воєнної безпеки в космосі. Також відсутні роботи, присвячені проблемам вивчення космосу, що забезпечують широку дискусію з космічних програм, без яких неможлива розробка комплексної стратегії розвитку держави і вироблення ефективної системи забезпечення національної космічної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Однак найбільш широко науковий дискурс розвернувся в 1980-і роки в зв'язку з новою можливістю використання космічних засобів СРСР і США у відношенні один до одного у військових цілях. З'явилися дослідження по цій темі таких авторів, як Г. А. Арбатов, А. А. Кокошин, Г. С. Хозин, та ін. Видається можливим розділити джерела і літературу з досліджуваної теми на кілька напрямків. По-перше, політологічні дослідження проблеми військового використання космосу, його мілітаризації, питань, пов'язаних з космічною гонкою. Із сучасних досліджень на окрему увагу заслуговують роботи А. В. Фененко, присвячені еволюції міжнародних відносин у космічній сфері, а також розвитку сучасної космічної діяльності, виникнення нової космічної гонки і проблем забезпечення міжнародної безпеки.

Окрему групу формують роботи з аналізу політичних аспектів питань національної та міжнародної безпеки таких авторів, як А. Г. Арбатов, Д. Богатуров, С. А.Караганов, С. В.Кортунов, І. В. Радик та інших дослідників. У свою чергу дослідження В. Г. Барановського, Г. М. Євстаф'єва та ін. присвячені взаємозв'язку проведеної державами космічної політики та безпеки. Вивченням реальних і потенційних загроз, що виходять в тому числі і з космосу, займаються П. Кириленко, С. А. Ланцов, Ж. Сапір, А. В. Чаєвич та ін.

У роботах таких вчених, як М. В. Гетьман, А. В. Раскін, І. Б. Афанасьєв, ін., Знайшли своє відображення вивчення історіографії освоєння космосу, огляди космічних програм ряду країн, також в них розглядається вплив космічних засобів на розвиток систем національної безпеки держав і на їх взаємини на світовій арені.

Так, в роботі М. В. Гетьмана та А. В. Раскіна «Військовий космос: без грифа таємно» представлено ретроспективний аналіз військово-космічної діяльності провідних держав світу у другій половині XX - початку XXI століття. У роботі також представлений систематизований огляд космічних програм СРСР (Росії), США, Франції і Китаю, заснований на численному фактичному матеріалі. У своїй військово-історичної монографії «Великий космічний клуб» редактор журналу «Новини космонавтики» І. Б. Афанасьєв і конструктор аерокосмічної техніки А. Н. Лавренов розкривають поняття і сутність неформальної організації країн - «Великий космічний клуб». Також відмінною рисою роботи є те, що в ній описуються історії освіти, становлення і розвитку космічних програм групи країн, що не входять, але прагнуть у «Великій космічний клуб», і показується зростаюча роль космічних засобів у збройній боротьбі на сучасному етапі і у війнах майбутнього.

Окрему групу формують наукові роботи фахівців ракетнокосмічної галузі: Е. І. Жука, Б. Є. Чертока, В. Дорофєєва, ін. У роботі Е. І. Жука «Пілотована космонавтика в інтересах національної і колективної безпеки» аналізується поняття «космічна політика», автор пропонує методологію дослідження космічної діяльності та розглядає космічну гонку між СРСР і США. У роботі в історичній динаміці представлена космічна політика в області вдосконалення досягнень пілотованої космонавтики з метою забезпечення власної національної безпеки.

До ще однієї групи робіт можна віднести джерела і літературу з правових аспектів космічної діяльності таких авторів, як Н. Р. Андрушко, С. А. Васьков, С. П. Малков, А. В. Яковенко та ін.

Так, наприклад, в монографії А. В. Яковенко «Космічні проекти. Міжнародно-правові проблеми» автор виявляє значущі проблеми міжнародно-правового характеру, що виникли в процесі космічної діяльності. А також висуває конкретні пропозиції щодо правового регулювання комерційних аспектів космічної діяльності.

Видається можливим виділити групу, яку формують дослідження таких авторів, як А. А. Абдураїмов, В. Г. Алієв, А. А. Мінаєв, А. В. Яковенко, роботи яких спрямовані на вивчення міжнародних космічних програм різного рівня. Дослідження. А. І. Гриценко розкривать питання міжнародного співробітництва в космосі.

Проблему забезпечення космічної безпеки досліджували в своїх роботах М. М. Кучервий, А. Л. Павлов.

Роботи І. О. Прокопенко і П. А. Лузіна присвячені військовим аспектам космічної діяльності Китаю, Індії, Японії, США. У дослідженні А. І. Павловського аналізуються загальносвітові політичні аспекти освоєння космічного простору, автором робиться акцент на розвиток співпраці в сфері мирного використання космосу, а також велику увагу приділено питанню забруднення космічного простору.

Зарубіжна політична наука, що займається проблематикою сфери, що нас цікавить, представлена переважно роботами американських фахівців: Джеймса Клея Мольца, Наеф аль-Родана, Сьюзен Ейзенхауер, Наталі Борман, Майкла Шіена, ін.

З іноземних робіт в області, що вивчається на особливу увагу заслуговує дослідження Джеймса Клея Мольца, в якій він аналізує з точки зору безпеки історію розвитку космонавтики. Велика частина роботи присвячена дослідженню динаміки суперництва США і СРСР. Відмінною її рисою є дослідження становлення американської теорії космічної безпеки і виділення основних наукових шкіл. Крім того, в ній описані деякі можливі варіанти розвитку «другої космічної гонки».

Інтерес представляє робота Наеф аль-Родана «Мета - геополітика космосу: дослідження космічної величі, безпеки і влади», в якій автор розглядає геополітику космічного простору. Космічна міць держави визначається автором як здатність держави використовувати космічний простір для зміцнення і посилення держави в різних напрямках її життєдіяльності.

Мета статті - комплексна оцінка впливу фактора космічної безпеки на сучасну динаміку і перспективи розвитку загальних політичних процесів.

Виклад основного матеріалу

міжнародний правовий космічний

Незважаючи на існування різних підходів щодо забезпечення космічної безпеки, використання яких визначає розвиток загальних політичних процесів в XXI столітті, сьогодні космос перетворився в новий глобальний регіон світової політики. Від успішної реалізації державою космічної політики багато в чому залежить не тільки її розвиток і безпека, а й роль і політичний вплив на міжнародній арені в цілому. У зв'язку з цим спостерігається прагнення держав до досягнення космічної переваги для конвергенції в один з факторів свого світового лідерства. Є можливим виявити перехід від протистояння між «Заходом і Сходом» до протиборства «Півночі і Півдня», пов'язаного з активним включенням в космічну діяльність країн, що розвиваються, наприклад, Китаю, Індії, Бразилії, Ірану та ін. Успіхи їх по реалізації своїх космічних програм будуть і надалі впливати як на формування глобального космічного порядку денного, так і на розвиток світових процесів в цілому [1].

На сучасному етапі освоєння космосу розвивається нова стратегічна «гонка» заради лідерства. «Друга космічна гонка» володіє іншими характеристиками. Так, змінилися учасники, їх кількість, а також напрямки, характер і рівні їх взаємодії. Відмінною особливістю є і те, що поряд з космічною гонкою розвивається космічна кооперація, яка, однак, більшою мірою носить політичний характер і є допоміжним чинником для держав в їх прагненні зайняти лідируючі позиції в космічній сфері, а потім і в світі.

Дослідження зміни підходів до розуміння безпеки виявило розширення предметного поля і виникнення її нових видів, зокрема, космічної безпеки. Сучасний процес глобалізації тісно пов'язує такі рівні космічної безпеки, як глобальна, міжнародна, державна безпека, рівні за своєю значимістю і впливом, в єдину систему.

В ході дослідження були виявлені два підходи до визначення космічної безпеки, які формують політику учасників міжнародних відносин по її забезпеченню, яка впливає на розвиток загальних політичних процесів в XXI столітті. Відповідно до першого підходу, в основі системи забезпечення космічної безпеки лежить концепція забезпечення національної безпеки. Другий підхід, що відображає глобальний характер проблеми космічної безпеки, тісно пов'язаний з верховенством міжнародного права і посиленням взаємозалежності сучасного світу. Згідно з ним космічна безпека визначається суверенною рівністю в проведенні незалежної космічної діяльності, що не створює загрози миру і безпеці в космічному просторі. Незважаючи на глобальну значимість даного підходу, першочергову важливість все ще має перший підхід. Другий же підхід використовується як допоміжний фактор для держав у забезпеченні своєї національної безпеки [2].

Таким чином, від того, який підхід використовує держава, залежить і вибір концепції проведеного нию курсу в галузі космічної діяльності: від концепції необмеженого і вільного використання космічних активів для реалізації своїх національних інтересів і досягнення світового лідерства до концепції стримування мілітаризації космічного простору і його використання виключно в мирних цілях в інтересах всіх членів міжнародних відносин, на користь всього людства.

Також не можна оминути увагою зміст і тенденції розвитку проблем і загроз космічної безпеки: військових (мілітаризація космічного простору), екологічних (забруднення космічного простору), правових (відсутність норм міжнародного права, відповідних змін, що відбулися в космічній сфері), пов'язаних з космічною діяльністю країн і призводять до збільшення глобальних земних проблем людства (забруднення навколишнього середовища, контроль над озброєннями та підтримання глобальної безпеки, відставання процесу створення норм міжнародного права від сучасних реалій, ін.). Дані проблеми і загрози є взаємопов'язаними і носять глобальний характер, тому їх вирішення можливе лише шляхом прийняття всією світовою спільнотою комплексних заходів, спрямованих на вдосконалення міжнародного права, розвиток міжнародних інститутів і зміцнення міжнародного співробітництва, подолання військово - політичних протиріч [3].

Таким чином, фактор космічної безпеки є частиною проблемного поля світової політики: виявлені основні підходи держав щодо забезпечення космічної безпеки, а також підтверджується їх вплив на посилення існуючих проблем космічної безпеки, що мають глобальний вимір, проводиться комплексне дослідження космічних програм держав з різним космічним потенціалом в умовах існування проблем космічної безпеки, виявляються загальні і особливі напрямки розвитку [1].

Розглянувши космічні програми країн-учасниць «Великого космічного клубу», можна зробити висновок, що як і в момент появи, так і зараз їх пріоритетною метою є забезпечення національної безпеки через використання тих можливостей, які дає космічний простір, а також отримання значного аргументу в політичному процесі. У період «першої космічної гонки» СРСР і США були основними учасниками космічної діяльності, які визначали основні напрямки дослідження і використання космосу. Сьогодні на становлення глобального космічного порядку денного в більшій мірі впливає космічна діяльність Китаю та Індії. Разом з тим, перші космічні держави не втратили своєї ролі і прагнуть й надалі створювати міжнародний політичний дискурс з тих чи інших питань, пов'язаних з космічною діяльністю, в першу чергу, з космічної безпеки [4].

На початку XXI століття країни «Великого космічного клубу» затвердили нові космічні програми, що відображають основні тенденції дослідження і використання космічного простору в умовах «другої космічної гонки». Незважаючи на помітну схожість основних напрямків космічних програм цієї групи країн: розширення міжнародного співробітництва в освоєнні космосу; розвиток і створення космічних апаратів і техніки нового покоління; дослідження Всесвіту, зокрема, реалізація програм польотів і дослідження Місяця та інших планет сонячної системи; стимулювання нових розробок і космічних досліджень; прагнення зайняти лідируючі позиції і перетворити їх в політичне лідерство, - в них існує і ряд відмінностей, що відображають рівень космічного розвитку країн, а також їх національні інтереси [5].

Загальна космічна програма спрямована на подальше створення космічної техніки, що відповідає світовим стандартам, на фундаментальні наукові дослідження, а також забезпечення космічної безпеки країни як через рішення задач в рамках космічної програми, так і шляхом проведення відповідної зовнішньополітичної діяльності.

Програма США характеризується спрямованістю на зміцнення свого становища космічного лідера, забезпечення національної безпеки і космічні дослідження, а також збереження максимальної свободи дій в космічному просторі при активній участі в міжнародних ініціативах, спрямованих на підвищення відкритості космічної діяльності та її правове регулювання. Тому США і закликають до зміцнення міжнародного співробітництва в цій сфері в своїх національних інтересах, при цьому у будь-який спосіб підкреслюючи домінуючу роль і готовність і далі контролювати освоєння космосу іншими країнами. Напрямки космічної політики вже привели до виникнення протиборства між космічними країнами, в тому числі і політичного. Таким чином, при збереженні США існуючої позиції можливий підрив норм міжнародного права, наростання військово політичної напруженості і виникнення реальних загроз глобальної безпеки [1].

Політика ЄС відрізняється своєю спрямованістю в бік дослідження екології планети з метою поліпшення якості життя на Землі і підвищення конкурентоспроможності своїх технологій на світовому ринку, а також підтримки стабільності і безпеки космічного простору. У той же час спостерігається прагнення ЄС використовувати космічний потенціал для проведення європейської політики в різних сферах, в тому числі і для вирішення своїх зовнішньополітичних завдань, в першу чергу у відносинах з США. Для досягнення власних цілей ЄС прагне включити в свій політичний процес в космічній сфері Європейське космічне агентство (ЄКА) - помітного гравця на європейській космічній арені, яке досягло вражаючих наукових і технічних успіхів, але є міжурядовим інститутом, що не володіє політичною владою [6].

Так, на міжнародній арені Росія створила міжнародний політичний дискурс в сфері мілітаризації космосу, покликаний з одного боку підвищити роль держави на міжнародній арені, а з іншого - не допустити мілітаризації космосу, перш за все США і Китаєм, в інтересах як глобальної безпеки, так і національної, згідно з її баченням. Проте, для зміцнення своїх позицій в даному питанні на міжнародній арені Росії необхідно продовжувати розвивати і зміцнювати тісну співпрацю з такими космічними державами, як, наприклад, Бразилія, Японія, Індія та ін. Крім того, розвиток співробітництва з відповідними країнами в космічній сфері за іншими напрямами буде також сприяти прогресу в космічній галузі країни. Таким чином, від подальшого розвитку космічної програми Росії залежить, чи досягне вона космічної переваги, що, можливо, стане суттєвим фактором в досягненні країною зовнішньополітичного лідерства в цілому і забезпечить надійний оборонний щит країни [2].

Для Китаю головним є перетворення країни за допомогою космічного лідерства в потужну світову державу і досягнення рівня світових стандартів своєї техніки, а також, в першу чергу, захисту свого суверенітету з використанням космічних засобів. Можна сказати, що успіхи Китаю в космічній сфері в XXI столітті і визначили основні напрямки космічних програм країн світу. Вже зараз Китай поряд з США є основним учасником «Другої космічної гонки» і джерелом збільшення основних загроз космічної безпеки: мілітаризації космосу і проблеми космічного сміття. Незважаючи на те, що Китай розвиває міжнародне співробітництво на регіональному рівні, а також підтримує Росію в питанні запобігання мілітаризації космосу, він, по суті, не бере участі у великих міжнародних космічних проектах і прагне розвивати свою космічну програму максимально автономно. Це дозволяє говорити про те, що міжнародне космічне співробітництво, яке здійснюється Китаєм носить скоріше політичний характер і відображає одномоментні зовнішньополітичні інтереси держави, зміна яких може призвести до збільшення загрози космічної безпеки [7].

На політичному рівні в Індії добре розуміють ті можливості, які дає використання космічного простору. Тому для її космічної програми характерний розвиток проектів, спрямованих і на соціально-економічні потреби країни, і на забезпечення безпеки як шляхом досягнення космічної переваги, такого необхідного у військово-політичному протистоянні з Пакистаном, так і через активне включення в міжнародний процес по вирішенню основних проблем і загроз глобальної безпеки.

Дані країни є активними провідними учасниками міжнародної космічної діяльності, тому розвиток і спрямування їх космічної діяльності впливає на формування міжнародних відносин у космічній сфері, на напрямки їх дослідження і використання, а також на ситуацію в сучасному світі в цілому. Тому від них залежить, чи будуть ті унікальні можливості, які дає космос, і далі використовуватися на благо людської цивілізації або ж вони приведуть до виникнення реальної загрози їх безпеки [7].

Якщо розглядати питання кандидатів у «Великий космічний клуб» на прикладі Бразилії та Ірану проводиться дослідження космічних програм кандидатів у «Великій космічний клуб» (неформальне об'єднання держав, що володіють найпотужнішим ракетно-космічним потенціалом, мають тенденції їх подальшого розвитку і впливу на глобальну космічну безпеку), то дані країни можливо умовно розділити на дві групи, грунтуючись на загальній спрямованості їх космічних програм. Так, Бразилія, Аргентина, Малайзія та інші, характеризуються переважно мирною спрямованістю космічних програм і прагненням до міжнародної співпраці. Космічні програми другої групи країн, як, наприклад, Іран, Південна Корея, Ізраїль, мають військово-політичну основу. Однак включення країн, що розвиваються в космічну діяльність і прагнення зайняти своє місце в міжнародних космічних процесах зумовлено їхнім наміром отримати як військово-політичні дивіденди, так і перш за все соціально - економічні, які раніше були або зовсім їм недоступні, або доступні частково. Можна сказати, що сучасний етап космічної діяльності, що характеризується включенням в космічну діяльність країн, що розвиваються, відзначений протистоянням «Північ-Південь», в той час як в попередні періоди протистояння йшло між Заходом і Сходом [8].

Аналізуючи, як приклад, такі країн, як Бразилія та Іран, можна сказати, по - перше, про малу вивченість їх космічних програм, а також те, що вони є одними з найбільш потенційних кандидатів на вступ у «Великій космічний клуб». Можемо говорити, що їх вступ до лав космічних держав можливий в не настільки віддаленому майбутньому. Існуючі проблеми науково -технічного характеру, як варіант, будуть вирішені в рамках міжнародного співробітництва.

Уже зараз напрямки їх космічної діяльності впливають на стан регіональної та міжнародної безпеки. Так, діяльність Бразилії на сучасному етапі носить мирний характер і сприяє не тільки досягненню національних інтересів, а й зміцненню міжнародної безпеки. Однак, в разі виникнення загроз національній безпеці з боку інших учасників космічної діяльності максимально активний розвиток військового спрямування її космічної програми [7].

Особливу небезпеку для миру і стабільності вже зараз представляє космічна програма Ірану. Наявність ракетно-космічних технологій, а також прагнення до реалізації своїх національних інтересів по досягненню лідерства як в регіоні, так і зміни існуючого світового порядку, викликає стурбованість і політичну активність країн Заходу, а разом зі змінами в космічних програмах країн-сусідів, наприклад, Ізраїлю призводить до зниження регіональної і міжнародної стабільності.

Таким чином, розширення числа держав-членів «Великого космічного клубу» перш за все за рахунок Бразилії та Ірану вже зараз впливає на міжнародну безпеку. У зв'язку з цим виникає необхідність подальшого моніторингу з боку міжнародного співтовариства космічної діяльності потенційних членів «Великого космічного клубу» з метою виявлення небезпечних тенденцій, визначення кола проблем і прийняття спільних заходів в разі виникнення загроз міжнародній безпеці, викликаних діями нових космічних держав. Адже припинити дії держав, які несуть загрозу міжнародній безпеці, набагато простіше, ніж потім шукати ефективні способи вирішення проблем, що виникають [9].

Зі вступом людства в XXI століття формується новий етап в дослідженні і використанні космічного простору, який характеризується двома суперечливими тенденціями. Одна з тенденцій пов'язана з дезінтеграційними процесами, заснованими на прагненні ряду країн вирішувати питання власної космічної безпеки в супереч глобальним, перш за все в галузі використання космічного простору у військових цілях. Це, а також прагнення через домінування в космосі зайняти лідируючі позиції на світовій арені, призвело до виникнення і розвитку «другої космічної гонки», яка володіє іншими характеристиками, ніж перша. Так, змінилися учасники, їх кількість, а також напрямки, характер і рівні їх взаємодії [3].

Сучасний розвиток «другої космічної гонки» дозволяє припустити, що даний процес продовжиться і далі через прагнення деяких країн зайняти місце лідера та їх небажання підтримувати міжнародні правові обмеження, прийняття яких зміцнило б як космічну безпеку кожної держави, так і глобальну безпеку в цілому, що буде і далі сприяти прагненню інших країн світу нарощувати свій космічний потенціал, в тому числі і у військовій сфері.

В умовах все зростаючої боротьби за контроль над космосом на перший план виходить загроза розміщення зброї в космічному просторі. Міжнародне співробітництво з даного питання сьогодні носить скоріше політичний, ніж характер роззброєння. Так, одні країни прагнуть перешкодити обмеження військового використання космосу в догоду своїм інтересам, а інші спільними зусиллями намагаються запобігти його мілітаризації. Відсутність позитивних результатів в цьому питанні в найближчому майбутньому призведе до підриву норм міжнародного космічного права, подальшої мілітаризації космосу, збільшенню космічної гонки і в перспективі виникнення військових конфліктів. Відсутність консенсусу вже зараз викликає напругу між державами і впливає на розвиток їх відносин в інших сферах, наприклад, екології, економіки та ін., а також на вирішення глобальних земних проблем людства [10].

Розвиток і зміцнення кооперації як між державами за рішенням цілого ряду питань міжнародного характеру, так і між ними і недержавними учасниками космічної діяльності є характерною тенденцією нового етапу в дослідженні і використанні космічного простору.

У порівнянні з ситуацією двадцятирічної давності, масштаб міжнародної співпраці якісно змінився. У зв'язку з розширенням кола учасників космічної діяльності, із залученням приватного капіталу поряд з двостороннім все більш вигідним стає багатостороннє співробітництво, що сприяє вільному ринку (проекти «Морський старт», GMES, GEOSS). Така співпраця дозволяє вирішувати як завдання глобального масштабу, пов'язані з вивченням загроз космічної безпеки і розвитком міжнародного співробітництва в рамках проектів наукових досліджень, так і національні - по соціально-економічному розвитку, що сприяють поліпшенню життя суспільства. Крім того, витрати і ризики держав по реалізації даних проектів занадто великі для однієї держави, тому зрозуміле прагнення країн до розширення міжнародної кооперації в космічній сфері [11].

Поряд з багатостороннім співробітництвом активно розвивається процес регіоналізації. Останнє об'єднання держав Азії, що мають деякі загальні проблеми в галузі освоєння космосу, в Азіатсько-Тихоокеанське космічне агентство допоможе зміцнити їх стосунки в цілому, послужить розвитку кооперації, науково-технічного прогресу, інноваційного розвитку.

Участь багатьох країн світу в міжнародних космічних проектах доводить, що конвергенція і глобальна кооперація в космосі стали усталеною нормою в їх космічній діяльності [5].

Висновки

Сьогодні не можна однозначно сказати, що щось одне визначає зацікавленість держав у дослідженні та використанні ресурсів космосу. Так, для одних країн, перш за все розташованих в Азії, Африці, Латинській Америці, космос є джерелом отримання соціально-економічних благ, дослідження своїх природних ресурсів, моніторингу навколишнього середовища і попередження про природні катастрофи, зростання економіки, підвищення рівня і якості життя громадян, ін. Для інших країн космос - це перш за все питання престижу і отримання політичних дивідендів, а також забезпечення своєї безпеки. Саме тому, незважаючи на світову фінансову кризу, свою космічну діяльність продовжують активно фінансувати багато країн світу.

Проте, міжнародне співробітництво в космічній сфері несе як науково-технічні, соціально-економічні, так і політичні вигоди, а також зачіпає не тільки все людство в цілому, але і окремо кожного індивіда. У сучасному світі без міжнародного співробітництва в космічній сфері неможливі реалізація великомасштабних космічних проектів, а також вирішення глобальних проблем і загроз космічної безпеки. Крім того, розвиток міжнародного співробітництва привабливий для держав насамперед через політичні причини. Зокрема, через формування глобального космічного порядку денного вони отримують можливість впливати на напрямки розвитку космічних програм інших країн світу, тим самим не тільки досягаючи своїх зовнішньополітичних цілей, але і зміцнюючи своє місце на міжнародній арені. Можна сказати, що міжнародна кооперація є допоміжним чинником для держав в їх прагненні зайняти лідируючі позиції в космічній сфері, а потім і в світі. Тому очевидно, що міжнародне космічне співробітництво з огляду на тих переваг, які воно несе, а також у вирішенні проблем космічної безпеки, що мають глобальну значимість, буде розвиватися й надалі.

Література

міжнародний правовий космічний

1. National Space Policy of the United States of America, 2010. The White House. URL: http://www.whitehouse.gov/sites/default/files/national_space_policy_6-28-10.pdf (дата звернення 13.01. 2021).

2. Profiles of Government Space Programs: Analysis of 60 Countries & Agencies. 2012

3. Edition. Euroconsult. URL: http://www.euroconsult-ec.com/research-reports/space-industry-reports/profiles-of-government-space-programs-38-37.html (дата звернення: 20.12.2020).

4. Moltz J. C. The politics of space security: strategic restraint and the pursuit of national interests. Stanford, CA: Stanford University Press, 2008. 367 p.

5. Moltz J. C. Asia's Space Race: National Motivations, Regional Rivalries, and International Risks. New York: Columbia University Press, 2011. 274 p.

6. Al-Rodhan N.R.F. Meta-Geopolitics of Outer Space: An Analysis of Space Power, Security and Governance. Basingstoke: Palgrave Macmillan, 2012. 288 p.

7. Harding R. C. Space Policy in Developing Countries: The Search for Security and Development on the Final Frontier. Abingdon, UK.: Routledge, 2012. 236 p.

8. Logsdon J. M., Schaffer A. M. Perspectives on Space Security. Space Policy Institute, Security Policy Studies Program, Elliott School of International Affairs, 2005. 119 p.

9. Securing Outer Space. International Relations Theory and the Politics of Space/ Edited by Natalie Bormann, Michael Sheehan. Routledge, 2009. 272 p.

10. Seedhouse E. The New Space Race: China vs. USA. Springer, 2010. 256p

11. Johnson-Freese J. Space as a Strategic Asset. Columbia University Press, 2013. 304 p.

12. Hays P. L. Space and Security. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO, 2011. 287 p.

References

1. National Space Policy of the United States of America, 2010. The White House. URL: http://www.whitehouse.gov/sites/default/files/national_space_policy_6-28-10.pdf (дата звернення 13.01. 2021) [in America].

2. Profiles of Government Space Programs: Analysis of 60 Countries & Agencies. 2012

3. Edition. Euroconsult. URL: http://www.euroconsult-ec.com/research-reports/space-industry-reports/profiles-of-government-space-programs-38-37.html (дата звернення: 20.12.2020) [in America].

4. Moltz J. C.(2008a). The politics of space security: strategic restraint and the pursuit of national interests. Stanford, CA: Stanford University Press [in America].

5. Moltz J. C. (2011b). Asia's Space Race: National Motivations, Regional Rivalries, and International Risks. New York: Columbia University Press [in America]..

6. Al-Rodhan N.R.F. (2012). Meta-Geopolitics of Outer Space: An Analysis of Space Power, Security and Governance. Basingstoke: Palgrave Macmillan [in America]..

7. Harding R. C. (2012). Space Policy in Developing Countries: The Search for Security and Development on the Final Frontier. Abingdon, UK.:Routledge [in America].

8. Logsdon J. M., Schaffer A. M. (2005). Perspectives on Space Security. Space Policy Institute, Security Policy Studies Program, Elliott School of International Affairs [in America].

9. Securing Outer Space. International Relations Theory and the Politics of Space. (2009). Edited by Natalie Bormann, Michael Sheehan. Routledge [in America]..

10. Seedhouse E. (2010). The New Space Race: China vs. USA. Springer [in America].

11. Johnson-Freese J. (2013). Space as a Strategic Asset. Columbia University Press [in America].

12. Hays P. L. (2011). Space and Security. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO [in America].

Размещено на Allbest.ru