Наснаження молоді з інвалідністю на різних рівнях функціонування держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський національний університет імені Петра Могили

НАСНАЖЕННЯ МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ НА РІЗНИХ РІВНЯХ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВИ

Сай Дмитро Вікторович кандидат

педагогічних наук, доцент

м. Миколаїв

Анотація

Молодь в Україні є запорукою розвитку суспільства, проте сьогодні вона зустрічаються з багатьма проблемами, які потребують вирішення. Серед різних груп молоді, молодь з інвалідністю має найбільш обмежені ресурси для реалізації своїх прав. Наявність інвалідності може впливати на психоемоційний стан осіб. Окрім того може бути стигматизація та дискримінація, обмеження у пересуванні, виборі освітніх закладів та спеціальності, дискримінація при влаштуванні на роботу тощо. За таких умов наснаження молоді з інвалідністю є важливим. Наснаження можна розглядати як активізацію внутрішніх та зовнішніх ресурсів особистості, груп або спільнот для здобуття ними контролю та можливості впливати на різні аспекти власного життя.

У підлітковому віці молодь починає свідомо проявляти громадську позицію. Водночас, знижений рівень самооцінки та надмірна чутливість до суспільної думки, залежність від оцінки однолітків та не завжди однозначних молодіжних тенденцій, можуть негативно позначатися на поведінці та самореалізації індивіда, а також на рівні залученості молоді у суспільні процеси. Наявність інвалідності у підлітка значною мірою загострює проходження підліткової кризи, а отже потребує більшої уваги з боку держави.

Вкрай важливим є комплексний підхід для запровадження наснаження на різних рівнях функціонування держави: сім'ї, освітніх інституцій, громади та держави в цілому.

Розробка та запровадження якісних освітніх програм із розвитку навичок самовизначення та особистісного зростання, мають позитивний вплив на молодь з інвалідністю у процесі та після закінчення навчання: покращують взаємодію з однолітками, можливості здобуття подальшої освіти, та працевлаштування.

Наснаження молоді з інвалідністю на рівні громади є необхідним компонентом загального процесу наснаження. Громада - найбільш близька до них форма організації взаємодії держави і населення. Наснаження у громаді для молодих людей може набувати форм колективної дії, яка буде спрямована на розробку та запровадження рішень щодо вирішення важливих для молоді місцевих проблем на рівні школи, району або всієї громади.

На рівні всієї держави наснаження полягає у формуванні комплексу заходів та підходів, які матимуть широкий влив на різні сфери життя молоді. Перш за все це формування єдиного бачення проблем та стратегій розвитку у сфері молоді з інвалідністю через активізацію участі її у процесі прийняття рішень на різних рівнях (гуртків, школи, громади, села, міста, держави). Важливо не відокремлювати молодь з інвалідністю від інших молодих людей та сприяти поширенню інклюзивних практик в усьому суспільстві. При цьому обов'язково молодь повинна виступати ініціатором бажаних змін, бути повноцінним партнером під час їх розробки та впровадження. Адже саме залучення молоді на всіх етах дозволить повністю врахувати її потреби, а також сприятиме формуванню наснаження та відповідальності за свої дії.

Ключові слова: наснаження, емпаурмент, молодь, молодь з інвалідністю, державна політика, сім'я, освіта, держава, громадянська активність. молодь наснаження держава освітній

Annotation

Say Dmytro Viktorovych PhD. in Education, associate professor, Petro Mohyla Black Sea National University, Mykolaiv

EMPOWERMENT OF YOUTH WITH DISABILITIES ON THE DIFFERENT LEVELS OF STATE FUNCTIONING

Youth in Ukraine is the key to the development of society, but today it faces many problems that need to be solved. Among various groups of young people, young people with disabilities have the most limited resources to exercise their rights. The presence of disability can affect the psycho-emotional state of individuals. In addition, there may experience stigma and discrimination, restrictions on movement, choice of educational institutions and specialties, discrimination in employment, and so on. Under such conditions, empowering youth with disabilities is important. Empowerment can be seen as the activation of the internal and external resources of individuals, groups or communities to gain control and the ability to influence various aspects of their own lives.

In adolescence, young people begin to consciously take a public stand. At the same time, low self-esteem and excessive sensitivity to public opinion, dependence on peer evaluation and not always unambiguous youth trends, can negatively affect the behavior and self-realization of the individual, as well as the level of youth involvement in social processes. The presence of a disability significantly exacerbates the adolescent crisis and therefore requires more attention from the state.

An integrated approach to the introduction of empowerment at different levels of government: family, educational institutions, community and the state as a whole is crucial.

Development and implementation of quality educational programs to develop skills of self-determination and personal growth has a positive impact on youth with disabilities during the process of education and after graduation: improve interaction with peers, opportunities for further education and employment.

Empowering young people with disabilities at the community level is a necessary component of the overall empowerment process. The community is the closest form of organization of interaction between the state and people. Community empowerment for young people can take the form of collective action to develop and implement solutions to important local issues at the school, district or community level.

At the level of the whole state, the empowerment is to form a set of measures and approaches that will have a broad impact on various spheres of youth life. First of all, it is the formation of a common vision of problems and development strategies in the field of youth with disabilities through intensifying its participation in decisionmaking at various levels (clubs, schools, communities, villages, cities, states). It is important not to separate young people with disabilities from other young people and to promote inclusive practices throughout society. At the same time, young people must be the initiators of the desired changes, be full partners in their development and implementation. After all, the involvement of young people at all stages will allow fully taking into account their needs, as well as contributing to the formation of inspiration and responsibility for their actions.

Keywords: inspiration, empowerment, youth, youth with disabilities, public policy, family, education, state, civic activism.

Постановка проблеми

Молодь в Україні є запорукою розвитку країни, проте сьогодні вона зустрічаються з багатьма проблемами, які потребують вирішення. За офіційними даними Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2018 року абсолютна чисельність молоді в Україні становила 11 млн 227,951 тис. Переважна більшість молоді (68,6% від загальної кількості молоді) проживає у містах. Молодь як соціально-демографічна група (вік 14-34 роки) складає чверть (27%) від загальної чисельності усього населення України. У світі, для порівняння, у 2018 році у було 1,2 мільярда молодих людей у віці від 15 до 24 років, що становить приблизно 16 відсотків населення планети і кількість молоді продовжує зростати [6; 7].

Потрібно зазначити і про проблемні питання, які виникають після здобуття середньої освіти, пов'язані із вибором подальшої траєкторії особистісного та професійного розвитку: пошук першого місця роботи, здобуття професійно-технічної освіти або вищої освіти, пошук власного житла, вирішення проблем, пов'язаних із підтриманням належного рівня здоров'я тощо.

Проте не всі молоді люди мають рівні умови для прийняття рішень у складних ситуація вибору та для досягнення своїх цілей. Серед різних груп молоді, молодь з інвалідністю зіштовхуються із значними обмеженнями під час реалізації своїх прав. За офіційними даними Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 р. чисельність осіб з інвалідністю становила 2659,7 тис. (6,3 % від загальної чисельності населення). На жаль, немає статистичних даних щодо кількості молоді з інвалідністю в Україні. Проте орієнтовна її кількість може складати приблизно 5-6% (орієнтовно 700 тис. чоловік) [6].

Молодь з інвалідністю опиняються у таких самих складних ситуація вибору як і інші, проте наявність інвалідності може суттєво обмежувати її можливості прийняття рішень як в фізичному так і психологічному плані. Наприклад, із-за обмежених можливостей пересування та непристосованості деяких освітніх закладів молоді люди з інвалідністю можуть не обрати бажаний ВНЗ або можуть бути дискриміновані під час влаштування на роботу. Інвалідність може впливати на їх психоемоційний стан. Так, молодь з інвалідністю може відчувати стигматизацію та бути дискримінованою. За таких умов наснаження молоді з інвалідністю має важливе значення для досягнення нею високого рівня психоемоційного розвитку, здобуття бажаної освіти, успішного професійного розвитку тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В українській науковій літературі питання наснаження досліджували О. Безпалько, А. Довбах, Н. Кривоконь, Т. Сила, Г Павленко, Т. Семигіна. Серед закордонних науковців, які займались зазначеним питанням можна виділити: М. Циммермана, Дж. Раппапорта, С. Гено, Р. Армандо, С. Расселла, Д. Кофельдьа, Д. Ходена, Н. Харда та інших. Проте питання наснаження молоді з інвалідністю на різних рівнях функціонування держави повною мірою не висвітлено у наукових працях науковців, саме тому зазначене питання потребує подальшого дослідження та аналізу.

Мета статті - дослідження особливостей наснаження молоді з інвалідністю на різних рівнях функціонування держави.

Виклад основного матеріалу

Серед науковців є різні погляди на наснаження та процес, який з ним пов'язаний. На думку Н. Кривоконь, наснаження «спрямоване на активізацію внутрішніх ресурсів людини, на побудову реалістичного бажання змін, а також акцентує увагу не на обмеженості, а на сприятливих можливостях і налагодженні взаємодії із соціально значущими іншими (хто виступає елементами конкретного соціально-психологічного простору особистості в ході реалізації тієї чи іншої практики)» [2]. Вона також зазначає, що «в такому контексті воно виступає як важливий ресурс, що не вимагає ніяких додаткових матеріальних затрат, але є дієвою стратегією поліпшення якості життя людей, зменшення та/або пом'якшення їх проблематики, формування нового ставлення до життя, опанування новим досвідом» [1].

Американський дослідник Д. Перкінс при визначенні поняття наснаження підкреслює важливість громади у цьому процесі. Він визначає наснаження, як «навмисний постійний процес, зосереджений в місцевій громаді, який включає взаємоповагу, критичну рефлексію, турботу та групову участь, завдяки чому люди, яким бракує рівної частки цінних ресурсів, отримують більший доступ та контроль над зазначеними ресурсами або просто процес, завдяки якому люди отримують контроль над своїм життям, демократичну участь у житті своєї громади та критичне розуміння свого оточення» [10].

Закордонні дослідники Л. Фумагалі, Г. Радаеллі визначають наснаження як «... здобуття мотивації (самосвідомості та ставлення через залучення) та здатності (навички та знання через сприяння), які пацієнти можуть використовувати для того, щоб бути залученими або брати участь у прийнятті рішень, створюючи тим самим можливість більшої влади у стосунках із професіоналами» [11]. Влада дослідниками розуміється як можливість та здатність впливати та свої оточення для досягнення бажаних результатів.

Наснаження розглядається деякими дослідниками як взаємодія особистісних перетворень та перетворень навколишньої дійсності. Так, дослідники Б. Дубуа та К. Майлі слушно зауважують, що: «оскільки одночасно особисте і політичне, наснаження означає як перетворення себе, так і реформування соціально-економічних та політичних умов пригноблення (oppression). Особистісне наснаження призводить до персонального зростання та підвищення самооцінки. Міжособистісне наснаження призводить до зміни відносин, які спричиняють пригноблення та заподіюють шкоду особам. Політичне наснаження є результатом колективних дій проти пригноблення. Наснаження передбачає вироблення критичного розуміння природи пригноблення та суперечностей у соціальній, політичній та економічній структурах суспільства [9].

Таким чином, можна зазначити, що наснаження це активізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів особистості, груп або спільнот для здобуття ними контролю та можливості впливати на різні аспекти власного життя.

Дослідники Л. Дженінгс, Д. Парра-Медіна, Д. Хелфінгер-Месайас та К. МакЛафлін узагальнюють напрацювання вчених та пропонують виділити чотири моделі наснаження молоді:

1. цикл наснаження молоді, заснований на психологічних теоріях, що об'єднують участь, позитивне підкріплення та визнання дорослим позитивного розвитку молоді.

2. модель розвитку та наснаження молоді, в основі яких теорії соціального контролю, навчання та очікувань, які сприяють участі молоді у громадських проектах;

3. трансакційна асоціативна модель, в якій вагоме місце належить стосункам між молоддю та дорослими з метою створення сприятливого та фасилітуючого середовища;

4. модель освітнього наснаження, що передбачає слухання, діалогу, критичної рефлексії та рефлексивних дій. Ця модель поєднує наснаження молоді із функціонуванням громади та силою політичної, індивідуальної та колективної ефективності [12].

Більшість теоретичних моделей розширення можливостей молоді, запропонованих в академічній літературі, включають в себе концепцію "позитивного розвитку молоді". Так, в організації «Інститут Аспен» наголошують на важливості наснаження молоді, адже таким чином вона зможе позитивно впливати на своє життя, життя інших, на функціонування організації та громад. Під наснаженням молоді розуміють низку досить конкретних дій: включення молоді у процеси прийняття рішень; повага до голосу молоді; розуміння та впровадження її думок та ідеї; бажання поділитися владою та привілеями дорослих з молоддю, щоб зробити громаду кращим місцем як для молоді, так і для дорослих [13].

Успішне вирішення життєвих проблем вимагає від молодих людей наявності певних особистісних якостей та навичок (так званих soft and hard skills). Важливо зазначити, що важливу роль у цих процесах також відіграє найближче оточення молоді та навколишнє середовище, під яким ми розуміємо комплекс умов, як на місцевому так і на державному рівнях, які можуть сприяти або навпаки робити складнішим досягнення поставлених цілей. Так, члени родини та друзі молодих людей можуть емоційно або фінансово підтримувати їх у цьому процесі або, навпаки, самі потребувати допомоги від них. Наприклад, наявність системи менторства на першому робочому місці сприятиме більш успішній інтеграції молоді у колектив та успішному працевлаштуванню. Ефективна державна політика щодо надання кредитів молодим людям для купівлі першого житла сприятиме швидшому вирішенню житлових проблем.

Фактори психологічної стійкості (resilience) молоді пов'язані із такими соціальними структурами суспільства як сім'я, однолітки, школа та університет, релігійні організації, клуби за інтересами тощо. Чим тісніший зв'язок молоді з ними, тим більший доступ вона має до ресурсів (психологічної та емоційної, фінансової та матеріальної підтримки тощо). Це в свою чергу впливає на стресостійкість молоді та такі інші важливі поведінкові аспекти як самооцінка, психологічна стійкість, успіхи у навчанні, ризикована поведінка, зловживання речовинами [8].

Велика кількість досліджень свідчить про те, що ситуація у родині суттєво впливає на розвиток дітей та молоді. Тому важливу роль у процесі наснаження повинна займати сім'я та близькі молоді з інвалідністю. Вони краще за спеціалістів знають можливості та потреби своїх дітей, тому важливо, щоб вони були залучені до процесу прийняття рішень та за потребою могли займатися адвокацією їх прав. Для прийняття виважених рішень батьки молоді з інвалідністю потребують своєчасного доступу до необхідної надійної інформації з різних тем (наприклад, у сфері освіти, охорони здоров'я, подальших можливостей працевлаштування тощо дітей. Адже доступ до повної інформації є критичним під час процесу наснаження та прийняття рішень батьками. З точки зору нормативних документів люди з інвалідністю є досить добре соціально захищеною категорією, проте фактична реалізація положень цих документів не відбувається із-за цілої низки причин. Тому є важливим створення програми та просвітніх заходів для батьків дітей та молоді з інвалідністю, які наснажували, надавали консультаційну підтримку та допомагали в адвокації у сфері захисту та реалізації їх прав.

Підтримка та наснаження сім'ї дозволяє створити умови для більш повного сімейно-центричного підходу до надання послуг молоді з інвалідністю та включення її до суспільного життя.

Під час підліткового віку молоді люди починають проявляти свідому громадську активність, але в той самий час вони стають уважними та іноді за залежними від думки оточуючих та різних суспільних молодіжних тенденцій. Саме тому заходи, які спрямовані на зміцнення самооцінки та розвитку потенціалу молоді у цей період можуть мати важливий вплив на їх подальше життя та здатність самим уникати суспільних ризиків та долати перешкоди. Як зазначають дослідники, «психосоціальні захисні фактори можуть протидіяти наслідкам ризику. Вони прогнозують меншу ймовірність проблемної поведінки, а також вищий успіх у навчанні та здоровий розвиток» [14]. Слід зазначити, що важливо не відокремлювати молодь з інвалідністю в окрему групу та сприяти поширенню інклюзивних практик у всіх сферах молодіжного розвитку, які б сприяли їх взаємодії.

Група дослідників на чолі з Х. Мартінесом виділяє три інтерактивні компоненти, які сприяють розвитку психологічного наснаження: «влада, яка розподілена між молоддю та дорослими, емоційна турбота та інтелектуальне стимулювання. За умови наявності всіх трьох компонентів з'являється інтелектуальний виклик для молоді, яка таким чином навчається та отримує освіту на основі критичного аналізу» [12]. Система освіти є однією з інституцій, де всі зазначені компоненти можуть бути реалізовані. Потрібно зазначити одне з досліджень у США, в якому вивчали вплив факторів, пов'язаних із самовизначенням (самостійність, самореалізація та психологічне наснаження) молоді, яка ще навчаються у середній школі на їх життя та активність після закінчення школи. Науковці досліджувати вплив зазначених факторів на: 1) працевлаштування та оплату праці, 2) освіту, 3) самостійне життя та 4) участь у житті суспільства. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що протягом 8 років після закінчення школи наявність та рівень самостійності, самореалізаці ї та психологічного наснаження позитивно впливали на досягнення після школи. Так, високий рівень психологічного наснаження позитивно корелювався із рівнем заробітної плати та професійною зайнятістю; самостійність та самореалізація були пов'язані із самостійним життям та подальшим здобуттям освіти після випуску із загальноосвітньої школи.

Дослідження виявило, що прагнення до самореалізації позитивно впливає на участь молодих людей у соціальному житті суспільства та взаємодії з іншими. Зазначене може свідчити про те, що «молоді люди, які краще розуміють себе, можуть мати більше шансів проводити більше часу з друзями» [16]. Можна припустити, що дружба та соціальні мережі впливають на якість життя молоді з інвалідністю, надає їй можливість дізнатися більше про себе та свої інтереси [16].

Таким чином розробка та запровадження якісних освітніх програм із розвитку навичок самовизначення та особистісного зростання, мають позитивний вплив на молодь під час та після закінчення навчання.

Наснаження молоді з інвалідністю на рівні громади є також необхідним компонентом загального процесу наснаження у державі. Екологічна модель наснаження розглядає молодь не як об'єкт громадського або політичного життя, а як суб'єкт, який починають діяти, щоб створити зміни у цих сферах. Теорія наснаження громади говорить про те, що наснаження - це «процес соціальних дій, завдяки якому люди, громади та організації отримують владу над своїм життям в контексті зміни свого соціального та політичного середовища...» [15]. Участь у таких процесах зменшує ізоляцію та покращує соціально-захисні зв'язки членів громади.

Здобуття «влади» (тобто можливість впливати та змінювати) потрібно для того, щоб сприяти бажаним змінам. Серед шляхів здобуття влади для молоді вчені відмічають наступні:

• усвідомлення власних можливостей та здібностей;

• віра у власні сили для досягнення запропонованих цілей;

• зростання особистої, міжособистісної та політичної сили;

• почуття компетентності та впевненості в собі;

• отримання доступу до процесів та структур прийняття рішень;

• отримання влади та контролю над ресурсами;

• вміння приймати самостійні рішення;

• розширення сфери свободи вибору та дій;

• отримання внутрішньої влади (влада над розвитком особистих можливостей та засобів, за допомогою яких їх можна придбати, розвинути чи застосувати на практиці) і зовнішньої влади (тобто можливості навколишнього середовища надавати доступ до ресурсів або дій для особистості) [12].

Сьогодні існує багато підходів до концептуалізації участі молоді у процесі прийняття рішень та громадській діяльності, які є відображенням громадянської свідомості. Однією з перших спроб осмислити та візуалізувати громадянську участь стала «Драбина громадянської участі» американської дослідниці Шеррі Арнштайн. У 1992 році Роджером Хартом було створено поняття «драбини участі». У «драбині» є вісім «сходинок» участі дітей та молоді у процесі прийняття рішень, які починаються від найнижчої сходинки - маніпуляції зі сторони дорослих (молодих людей запрошують взяти участь у проекті, але вони ніяк не впливають на ухвалення рішення та кінцевий результат) і закінчується останньою восьмою сходинкою, де молоді люди ініціюють проект і відбувається спільне ухвалення рішень з дорослими щодо його реалізації. Молоді люди і дорослі виступають партнерами [1]. Наснаження молоді у громаді може набувати форм колективної дії, яка буде спрямована на розробку та запровадження рішень щодо вирішення важливих для неї місцевих проблем на рівні двору, школи, району або всієї громади. Залученість та наснаження молоді також може захистити молодь від ризикованої поведінки [15].

На рівні громади, відбувається комплексна взаємодія індивіда та різних інституцій. Рівень наснаження прямо пропорційний рівню участі у житті громади, тобто чим більше залученість, тим вище наснаження молоді відбувається. Особи, які були найбільш залучені у житті громади зазначили про суттєві переваги участі (у порівнянні з менш залученими особами). Вони змогли отримати нові навички та інформацію, змогли допомогти іншим, збільшили соціальні контакти та виконали свої зобов'язання [17]. Дослідники припускають, що відчуття приналежності до певної спільноти (community) відіграє важливу роль у розвитку особистого контролю та процесах участі. У дослідженнях зазначається про існування взаємозв'язку між спільнотою та участю, а також почуттям особистої сили (power) та участі. Чим краще молодь знає свою спільноту та відчуває свою приналежність до неї, тим в неї з'являється більше можливостей для впливу та змін у цій спільноті [17].

Зазначені дослідження підтверджують теорію наснаження, в якій зазначається, що участь у процесі прийнятті рішень може посилити сприйняття наснаження, і що особи, які відчувають наснаження, скоріше за все будуть брати активну участь у діяльності громадських організаціях та інших видах діяльності.

На рівні держави наснаження полягає у формуванні комплексу заходів та підходів, які матимуть широкий влив на різні сфери життя молоді. Перш за все це формування єдиного бачення проблем та стратегій розвитку у сфері молоді з інвалідністю та розуміння важливості втілення їх у життя у найближчі роки. На їх основі не менш важливим є створення та реалізація політики, яка б враховувала потреби та інтереси всіх категорій молодих людей. Важливо сприяти створенню необхідного законодавства та розробки інших підходів, які дозволять надавати більше ресурсів для освітніх просторів (закладів вищої, професійно-технічної освіти та загальної середньої освіти) для забезпечення та розвитку інклюзивних практик та сприянню подальшій професійній самореалізації молоді з інвалідністю. При цьому необхідно залучати молодь з інвалідністю до зазначених процесів, а саме до розробки та впровадження політки, яка на неї спрямована. Адже саме повноцінне залучення молоді на всіх етах дозволить повністю врахувати її потреби, а також сприятиме формуванню наснаження та відповідальності за свої дії [5].

У «Всесвітньому звіті про Молодь» ООН, зазначається, що: «важливо визнати, що права людини та розквіт молоді - це більше ніж успішне працевлаштування. Молоді люди мають прагнення набагато ширші, і їх потрібно цінувати та підтримувати. Ключовими є підходи, орієнтовані на пріоритетність участі молоді, повагу прав молоді та досягнення прагнень молоді. Замість того, щоб оцінювати успіх програм на основі обмежених заходів щодо досягнення цілей в освіті чи працевлаштуванні, важливо, щоб інституційні, програмні та політичні оцінки більше ґрунтувалися на позиціях молодих людей щодо того, що вони самі цінують для свого людського розвитку та для сталого розвитку їх громади та цієї спільної планети» [7].

Молодіжна політика може сприяти успіху Порядку денного в галузі розвитку на період до 2030 року, прийнятого світовими лідерами на Саміті ООН у вересні 2015 року. А саме, молодіжна політика може «дозволити молоді реалізувати свій потенціал як активних членів суспільства. Цілеспрямована молодіжна політика допомагає зменшити нерівність не лише серед молоді, але і між молоддю та широкою громадою, сприяючи розширенню можливостей молоді та її залучення у всіх сферах життя». Також зазначається, що необхідно «сприяти участі та розширенню можливостей молоді на всіх етапах та рівнях порядку денного 2030 року, включаючи планування, реалізацію та моніторинг та підзвітність цілей, у тому числі через ініціативи молоді» [7].

На міжнародному рівні «Комітет ООН з прав людей з інвалідністю визначає шість основних напрямків мейнстрімінгу людей з інвалідністю, серед них слід виділити наступні: впровадження питань залучення людей з інвалідністю до суспільного життя засвідчує ступінь відповідальності всієї державної системи; наявність політичної волі та її практичного втілення з метою забезпечення відповідних ресурсів, включаючи людські та фінансові; обов'язковість участі людей з інвалідністю у процесах прийняття рішень на усіх рівнях [4]. Як зазначає Європейський молодіжний форум, повинна бути створена певна «культура участі» молоді у громадському житті. Тобто молодь, включаючи молодь з інвалідністю, повинна брати участь у всіх процесах, які її стосуються та мати реальні важелі впливу на них. У той самий час участь у таких заходах та процесах повинна бути добровільна.

Висновки

Таким чином, наснаження молоді з інвалідністю є важливою складовою процесу підтримки та розвитку її внутрішнього потенціалу. Для запровадження та реалізації наснаження повинен бути комплексний та послідовний підхід на різних рівнях функціонування держави: сім'ї, освітніх інституцій, громади та держави в цілому. Підтримка близького оточення, якісна освіта та участь у громадському житті впливають на рівень наснаження молоді з інвалідністю. Важливою умовою є обов'язкова ініціація бажаних змін самою молоддю, повноцінне партнерство між молоддю та іншими учасниками процесу зі сторони громади або держави. Адже саме участь молоді з інвалідністю на всіх етах прийняття та реалізації рішень дозволить повністю врахувати її потреби, а також сприятиме формуванню наснаження та відповідальності за свої дії.

Література

1. Компас. Посібник з освіти в галузі прав людини за участі молоді [Електронний ресурс] // Рада Європи. Страсбург: 2012. Режим доступу: https://www.coe.int/uk/web/compass/on-the-ladder

2. Кривоконь Н. І. Особливості наснаження як практики ресоціалізації комбатантів з обмеженими фізичними можливостями [Електронний ресурс] / Н. І. Кривоконь // Психологічне консультування і психотерапія. 2017. Т. 1, Вип. 7. С. 28-37. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pscp_2017_1_7_5

3. Кривоконь, Н. І. Поняття наснаження в аспекті психології соціальної роботи // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. пр. Ін-ту психології імені ГС Костюка НАПН України. 2011. Режим доступу: http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/9694

4. Нічого для нас без нас: Посібник з інклюзивного прийняття рішень для державних органів. Упорядники: Азін В. О., Байда Л. Ю., Госс Н., Ждан П.М., Сухініна І. М., Флетчер А. К: Ленвіт: 2015. 102 с.

5. Палагнюк Ю. В., Файчук О. Л., Костєва Т. Б. Особливості соціальної активності молоді України в умовах євроінтеграції // Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування: електр. наук. фах. вид. Херсонського національного технічного університету / голов. ред. проф. Лопушинський І.П. 2019. № 2. Режим доступу: http://el- zbirn-du.at.ua/2019_2/20.pdf

6. Соціальний захист населення України у 2019 році. Статистичний збірник. Державна служба статистики України. 2020. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/ publicat/kat_u/2020/zb/07/zb_szn_2019.pdf

7. Становище молоді в Україні. Аналітичний звіт, складений Робочою групою ООН у справах молоді. Київ. 2019. Режим доступу: https://ukraine.unfpa.org/sites/default/files/pub- pdf/THE%20STATE%200F%20Y0UTH%20IN%20UKRAINE%202019%20%D1%83%D0%BA %D 1%80%20%D 1 %84%D0%B 8%D0%BD%D0%B0%D0%BB.pdf

8. Christens, B.D., Peterson, N.A. The Role of Empowerment in Youth Development: A Study of Sociopolitical Control as Mediator of Ecological Systems' Influence on Developmental Outcomes. Journal of Youth and Adolescence. 2012. 41, 623-635.

9. Delgado, M, Humm-Delgado. The performing arts and empowerment of youth with disabilities. Pedagogia Social, 2017. (30): 105-120. Retrieved from: https://redined.educacion.gob.es/ xmlui/handle/11162/138026

10. Douglas D. Perkins I., Zimmerman M. Empowerment Theory, Research, and Application // American Journal of Community Psychology, 1995, Vol. 23, No. 5.

11. Fumagalli LP, Radaelli G, Lettieri E, Bertele P, Masella C. Patient empowerment and its neighbours: clarifying the boundaries and their mutual relationships. Health Policy. 2015. 119(3):384-94.

12. Martinez X., Jimenez-Morales M., Maso P. & Bernet J. Exploring the conceptualization and research of empowerment in the field of youth // International Journal of Adolescence and Youth. 2017. Vol. 22:4, p. 405-418.

13. Means of youth empowerment. The Aspen Institute. Retrieved from: https://www.aspeninstitute.org/blog-posts/mean-empower-youth/

14. Morton M., Montgomery P. Review Youth Empowerment Programs for Improving Adolescents' Self-Efficacy and Self-Esteem // Research on Social Work Practice. 2013. Vol. 23:22. Режим доступу http://rsw.sagepub.com/content/23/1Z22

15. Reininger BM, Perez A, Aguirre Flores MI, Chen Z, Rahbar MH. Perceptions of social support, empowerment and youth risk behaviors. J Prim Prev. 2012 Feb;33(1):33-46.

16. Shogren, Karrie & Lee, Jaehoon & Panko, Pavel. An Examination of the Relationship Between Postschool Outcomes and Autonomy, Psychological Empowerment, and Self-Realization. Journal of Special Education. 2017. 51. 115-124.

17. Zimmerman, Marc. Taking Aim on Empowerment Research: On the Distinction between Individual and Psychological Conceptions. American Journal of Community Psychology. 1990. Vol. 18. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/30844791_Taking_Aim_on_Empowerment_ Research_On_the_Distinction_between_Individual_and_Psychological_Conceptions

References

1. Kompas. Posibnyk z osvity v haluzi prav lyudyny za uchasti molodi (2012). Council of Europe. Strasburg. Retrieved from https://www.coe.int/uk/web/compass/on-the-ladder [in Ukrainian].

2. Kryvokon, N. I. (2017) Osoblyvosti nasnazhennya yak praktyky resotsializatsiyi kombatantiv z obmezhenymy fizychnymy mozhlyvostyamy [Features of epowerment as a practice of resocialization of combatants with limited physical abilities]. Psykholohichne konsultuvannya i psykhoterapiya - Psychological counselling and psychotherapy, 7, 28-37. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/pscp_2017_1_7_5 [in Ukrainian].

3. Kryvokon, N. I. (2011) Ponyattya nasnazhennya v aspekti psykholohiyi sotsialnoyi roboty [The concept of empowerment in the aspect of psychology of social work]. Problemy zahalnoyi ta pedahohichnoyi psykholohiyi. - Problems of general and pedagogical psychology. Retrieved from http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/9694 [in Ukrainian].

4. Nichoho dlya nas bez nas: posibnyk z inklyuzyvnoho pryynyattya rishen dlya derzhavnykh orhaniv [Nothing for us without us: A guide to inclusive decision-making for public authorities] (2015). Kyiv: Lenvit. [in Ukrainian].

5. Palahnyuk YU. V., Faychuk O. L. & Kostyeva T. B. (2019). Osoblyvosti sotsial'noyi aktyvnosti molodi Ukrayiny v umovakh yevrointehratsiyi [Features of social activity of youth of Ukraine in terms of European integration]. Teoriya ta praktyka derzhavnoho upravlinnya i mistsevoho samovryaduvannya [Theory and practice of public administration and local government]. Kherson national tech. university. Vol. 2. Retrieved from http://el-zbirn-du.at.ua/2019_2/20.pdf [in Ukrainian].

6. Sotsial'nyy zakhyst naselennya Ukrayiny u 2019 rotsi. Statystychnyy zbirnyk [Social protection of the population of Ukraine in 2019. Collection of statistical papers]. (2020). Derzhavna sluzhba statystyky Ukrayiny [State statistics service of Ukraine]. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/07/zb_szn_2019.pdf [in Ukrainian].

7. Stanovyshche molodi v Ukrayini. Analitychnyy zvit. [The situation of youth in Ukraine. Analytical report]. (2019). Robocha hrupa OONu spravakh molodi [UN Working Group on Youth]. Kyiv. Retrieved from https://ukraine.unfpa.org/sites/default/files/pub-pdf/THE%20STATE% 20OF%20YOUTH%20IN%20UKRAINE%202019%20%D 1%83%D0%BA%D 1%80%20%D 1%8 4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BB.pdf [in Ukrainian].

8. Christens, B.D. & Peterson, N.A. (2012). The Role of Empowerment in Youth Development: A Study of Sociopolitical Control as Mediator of Ecological Systems' Influence on Developmental Outcomes. Journal of Youth and Adolescence 41, 623-635.

9. Delgado, M. & Humm-Delgado, D. (2017). The performing arts and empowerment of youth with disabilities. Pedagogia Social (30): 105-120. Retrieved from https://redined.educacion.gob.es/xmlui/handle/11162/138026

10. Douglas D. Perkins I.,] & Zimmerman M. (1995) Empowerment Theory, Research, and Application // American Journal of Community Psychology, Vol. 23, No. 5.

11. Fumagalli L.P, Radaelli G., Lettieri E., Bertele P & Masella C. (2015). Patient empowerment and its neighbours: clarifying the boundaries and their mutual relationships. Health Policy. 119(3):384-94.

12. Martinez X., Jimenez-Morales M., Maso P. & Bernet J. (2017). Exploring the conceptualization and research of empowerment in the field of youth. International Journal of Adolescence and Youth. Vol. 22:4, p. 405-418, DOI: 10.1080/02673843.2016.12091204

13. Means of youth empowerment. (n.d.) The Aspen Institute. Retrieved from https://www.aspeninstitute.org/blog-posts/mean-empower-youth/

14. Morton M. & Montgomery P. (2013). Review Youth Empowerment Programs for Improving Adolescents' Self-Efficacy and Self-Esteem. Research on Social Work Practice. Vol. 23:22 - Retrieved from http://rsw.sagepub.eom/content/23/1/22

15. Reininger B.M., Perez A., Aguirre Flores M.I., Chen Z. & Rahbar M.H. (2012). Perceptions of social support, empowerment and youth risk behaviors. Journal of Primary Prevention. 2012 Feb;33(1):33-46.

16. Shogren, Karrie & Lee, Jaehoon & Panko, Pavel. (2017). An Examination of the Relationship Between Postschool Outcomes and Autonomy, Psychological Empowerment, and Self-Realization. Journal of Special Education. 51. 115-124.

17. Zimmerman, Marc. (1990). Taking Aim on Empowerment Research: On the Distinction between Individual and Psychological Conceptions. American Journal of Community Psychology.

18. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/30844791_Taking_Aim_on_Empowerment_ Research_On_the_Distinction_between_Individual_and_Psychological_Conceptions

Размещено на Allbest.ru