На шляху до реалізації принципу забезпечення найкращих інтересів дитини під час медіації: український досвід

The article concludes that mediation as the alternative dispute resolution can be an effective tool for implementing the principle of ensuring the best interests of the child. If it is necessary to conduct mediation with the direct participation of the child, the entities that ensure its conduct, should be more careful in choosing the person of the mediator, considering his or her possible specialization, specialized training.

Keywords: protection of children's rights; mediation; child-friendly justice; parents' rights; representatives of the child.

До ухвалення Закону України «Про медіацію» від 16 листопада 2021 р. будь-яких вимог до навчання й отримання медіаторами відповідних медіаційних компетенцій не ставили, водночас під час дослідження встановлено, що більшість медіаторів (63 особи - 91,3%) пройшли комплексне спеціалізоване навчання тривалістю не менше 40 год, підвищують свій професійній рівень шляхом відвідування спеціалізованих майстер класів (53 особи - 76,8%), проходять стажування або співпрацюють з досвідченими медіаторами (31 особа - 44,9 %), що свідчить про достатньо високий рівень їхньої професійної підготовки (рис. 3).

Рис. 3. Шляхи отримання компетенцій медіації

На питання: «Який вид медіації ви застосовуєте?» - більшість медіаторів відповіли, що сімейну медіацію (59 осіб - 85,5 %). Проте з відповідей, де можливо було обрати кілька варіантів одночасно, бачимо, що медіатори, крім сімейної медіації, практикують бізнес-медіацію (25 осіб - 36,2 %), трудову медіацію (15 осіб - 21,7), медіацію в соціальних спорах (7 осіб - 10,1), у господарських спорах (14 осіб - 20,3), найменше - у кримінальних спорах (4 особи - 5,8 %) (рис. 4).

Рис. 4. Вид медіації, який застосовують медіатори

Внаслідок опитування встановлено, що медіатори вважають відповідальність батьків за представлення інтересів дитини під час медіації найбільшою (50 осіб - 71,4 %), не знімають таку відповідальність і з медіаторів (35 осіб - 50 %), як осіб, що керують процедурою, та можуть зосередити увагу батьків на інтересах дітей у процесі ухвалення сторонами певних рішень. Якщо у процедурі беруть участь психолог або викладач, а тим паче особа, що представляє інтереси дитини окремо від батьків (адвокат дитини чи довірена особа), то вони також мають нести відповідальність за представлення й урахування інтересів дитини під час процедури (рис. 5).

Рис. 5. Позиції респондентів щодо людей, які мають нести відповідальність за представлення інтересів дитини під час медіації

Усі медіатори в тій чи іншій мірі вважають, що під час медіації слід ураховувати думку дитини, і більшість опитаних водночас зазначили, що побажання й очікування дитини варто озвучити батькам під час процедури медіації, не вимагаючи їхнього внесення до змісту мирової угоди (57,1 %) (рис. 6).

Рис. 6. Позиції респондентів щодо питання:

«Що робити медіатору, якщо в ході медіації виявляться побажання й очікування дітей щодо батьківських обов'язків або контактів?», %

Незважаючи на те, що більшість медіаторів (64,3 %) вважають участь дитини у процедурі медіації досить корисною, усе ж не бачать необхідності залучати її до врегулювання питань, які хоч і вплинуть на становище дитини, але не стосуються її особистих прав та інтересів - 38,6 %, про що свідчать діаграми на рис. 7 та 8.

Рис. 7. Методи, що не вимагають особистої участі дитини (напр., батьківські питання, що оновлюють думку дитини тощо), %

Рис. 8. Методи особистої участі дитини в медіації, %

Медіатори вважають: під час розв'язання питання про залучення дитини до процедури слід ураховувати категорію спору та тему, яка підлягає обговоренню, що бачимо з рис. 9. Водночас під час обговорення питання щодо місця проживання дитини, більшість медіаторів схильні до безпосереднього залучення дитини до процесу, з усіх інших питань, таких як здійснення батьківських обов'язків, визначення способів участі у вихованні дитини, інших питань краще застосовувати непряме залучення дитини до процедури (рис. 10).

Рис. 9. Позиція респондентів щодо питання: «Чи важлива тема, що винесена на медіацію, для ухвалення рішення про залучення дитини до участі у процедурі медіації?», особи

Рис. 10. Позиція респондентів щодо питання: «З яких тем необхідне залучення дітей до медіації?», особи

З допомогою опитування встановлено, що переважна більшість медіаторів під час розв'язання питання про залучення дитини до участі у процедурі медіації вважають однозначно важливим ураховувати вік дитини (58 осіб), її психічний стан та емоційну зрілість (59), необхідність з'ясовувати бажання та згоду дитини брати участь (60 осіб) (рис. 11).

Рис. 11. Позиція респондентів щодо питання: «Що важливе для дитини?», особи

Більшість медіаторів вважає однозначно важливим під час урегулювання питання про залучення дитини до медіації проаналізувати й урахувати такі питання, як: інтенсивність конфлікту (45 осіб), здатність батьків справлятися з емоціями та їхній психічний стан (49), готовність обох батьків виконувати батьківські обов'язки за домовленостями (32), згода і волевиявлення обох батьків на участь дитини у процедурі (47), дотримання батьками правил медіації (54 особи) (рис. 12).

Рис. 12. Позиція респондентів щодо питання: «Що важливе з боку батьків / опікунів?», особи

Розуміючи, що діти є досить вразливою категорією, переважна більшість респондентів зауважили, що однозначно важливими є спеціалізована підготовка медіатора з роботи з дітьми (62 особи) та готовність медіатора використовувати залучення дитини до участі у процедурі медіації для з'ясування та забезпечення її найкращих інтересів (64 особи), водночас не обов'язково мати психологічну або педагогічну освіту (рис. 13). Не останніми за значущістю для медіаторів є можливість під час залучення дитини враховувати її режим дня і зайнятість у шкільних та позашкільних закладах (48 осіб), а також мати можливість спілкування з дитиною у спеціально облаштованих для цих цілей приміщеннях (4о осіб).

Рис. 13. Позиція респондентів щодо питання: «Що важливе з боку медіатора?», особи

Усі респонденти, крім одного, зазначили про вікові обмеження, нижче яких дитину не мають залучати до участі у процедурі. Проте нижче якого саме віку, одностайності немає. Медіатори, наприклад, висловлювали думки, що не нижче трьох років. Деякі зауважили, що обов'язково слід ураховувати емоційну зрілість дитини, здатність використовувати ігрові методи (напр., малюнки). Достатня кількість респондентів вважає, що нижчим віковим рівнем є діти молодшого шкільного віку, зазначаючи вік від 6 до 10 років. Незначна кількість медіаторів дотримуються думки, що не можна залучати дітей, молодших 14 років та навіть 18 років, зважаючи на те, що в цьому віці діти наділені частковою та повною дієздатністю, а тому можуть уже самі ухвалювати рішення. медіатор дитина психологічний емоційний

За результатами дослідження встановлено, що медіатори відзначають наявність ризиків, які можуть негативно вплинути на дитину, її емоційно-психологічний стан, що, як наслідок, не забезпечить найкращі її інтереси. Під час аналізу можна виокремити такі основні ризики:

* нерозуміння дитиною суті, цілей і завдань процедури, що призведе до додаткового емоційного навантаження та стресу (неготовність говорити, відчуття небезпеки, завмирання);

• недостатня компетентність медіатора та відсутність або недостатність досвіду для роботи з дітьми, що можуть призвести до додаткового травмування дитини, некоректного використання отриманої від дитини інформації під час спілкування з батьками та як наслідок погіршення стосунків між дитиною й батьками або одним із батьків;

• нездатність батьків контролювати свої емоції та демонстрація негативних стосунків між собою у присутності дитини, що може призвести до конфлікту лояльності в дитини;

• використання батьками маніпуляцій щодо дитини й один одного для задоволення своїх прихованих інтересів, нездатність батьків ураховувати озвучене дитиною, якщо це суперечить їхнім уявленням про найкращі інтереси дитини.

Що стосується переваг участі дитини у процедурі медіації, то медіатори виокремили такі:

• можливість глибше й усебічно дослідити та проаналізувати конфліктну ситуацію, що надає можливість медіатору донести батькам потреби й інтереси дитини, як вона їх бачить,і прийняти сторонами рішення з урахуванням отриманої інформації з дотриманням найкращих інтересів дитини;

• зменшення ризику маніпулювання дитиною у з'ясуванні сторонами своїх стосунків;

• виявлення й усунення розбіжностей у баченні батьками та самою дитиною своїх прав, інтересів і потреб;

• можливість допомогти дитині пережити сімейну кризу з найменшими психологічними й емоційними травмами, позбутися почуття провини, прийняти ситуацію;

• дитина за присутності медіатора може почувати- себе безпечніше, що надасть їй можливість висловити своє бачення конфлікту та своїх потреб, які вона не наважувалася озвучити батькам або у присутності батьків, інших дорослих;

• можливість відбудувати алгоритм вирішення майбутніх змін у житті дитини ретельніше та реалістичніше;

• процедура стає ефективнішою та просувається конструктивніше, оскільки інформація, отримана від дитини, може сприяти виявленню насильства та запобігти або пом'якшити наслідки відчуження одного з батьків;

• змістити фокус уваги сторін зі з'ясування стосунків у конфлікті та позицій і необхідності об'єднання зусиль на забезпечення життєздатності дитини; відбувається трансформація відносин сторін на майбутнє.

Проте один із респондентів зазначив, що він не бачить необхідності участі дитини у процедурі, отже, не вбачає переваг такої участі.

На законодавчому рівні питання участі дитини у процедурі медіації не врегульовані, тому необхідність участі дитини в зазначеному процесі залежить від рівня кваліфікації медіатора, його досвіду та того, чи діє він за власним розсудом.

Медіатори у своїй діяльності досить відповідально й обережно ставляться до питання участі дитини у процедурі медіації, розуміючи, що будь-яке додаткове навантаження на дитину за умови конфлікту в сім'ї може призвести до погіршення її психоемоційного стану. З огляду на це майже 58,6 % респондентів повідомили, що ніколи не залучали дітей до процедури, або це відбувалося кілька разів - 37,1 %, регулярно залучають дітей до медіації 4,3 % респондентів.

Крім того, медіатори активно застосовують методи непрямої участі дитини у процедурі. Респонденти, наприклад, під час обговорення тем, що стосуються дітей, постійно нагадують про дітей, ставлячи відповідні запитання батькам (51 особа), інколи використовують символічні інструменти візуалізації, що дають можливість постійно пам'ятати про дитину (зображення дитини або резервування порожнього стільця тощо)(40 осіб). Оскільки в Україні згідно із чинним законодавством законними представниками дитини є її батьки або особи, що їх заміняють, то більшість медіаторів повідомили, що майже ніколи (30 осіб) та рідко (33 особи) запрошували на медіаційну зустріч особу, що відіграє роль «адвоката» дитини (рис. 14).

Рис. 14. Методи, що не вимагають особистої участі дитини, особи

Більшість медіаторів завжди (23 особи) або інколи (39 осіб) надають батькам завдання в перервах між спільними зустрічами обговорити узгоджену тему з дитиною, водночас медіатор може проговорити з батьками, яким чином це краще зробити для збереження психоемоційного стану дитини. Окрему зустріч із дитиною для з'ясування її інтересів та потреб особисто або через іншого відповідного фахівця завжди проводить досить невелика кількість медіаторів (16 осіб). Інколи до цього методу звертається значно більше медіаторів (40 осіб) (рис. 15).

Рис. 15. Методи, що вимагають залучення дитини без її особистої присутності на медіаційній зустрічі, особи

Медіатори, які залучають дитину тим чи іншим способом до процедури медіації, зауважують про досить високий рівень задоволеності процесом як серед батьків (15 осіб), так і серед дітей (13 осіб) (рис.16).

Рис. 16. Оцінка задоволеності учасників залученням дитини до медіації, особи

Опитування свідчить, що саме медіатори в більшості випадків стають ініціаторами залучення дитини до процесу (89,5 %). Також зазначене питання можуть ініціювати один із батьків (63,2 %), обоє батьків (5,3%) або адвокат однієї зі сторін (13,2 %). З досвіду усіх медіаторів, що взяли участь в опитуванні, був лише один випадок ініціації участі дитини самою дитиною, що становить 2,6 % (рис.17). Медіатори могли обирати кілька відповідей.

Рис. 17. Рівень конфіденційності розмов з дитиною, %

Велику увагу приділено дотриманню принципу конфіденційності у процедурі не лише медіаторами щодо інформації, що стала відомою їм під час підготовки та проведення медіації, а й самими сторонами. Нині певні вимоги щодо дотримання конфіденційності визначені й у недавно прийнятому Законі України «Про медіацію». Не винятком є й інформація, що була отримана медіаторами під час спілкування з дитиною. Наприклад, 47,2 % респондентів (17 осіб) зазначили, що розмова була повністю конфіденційною і батькам не передавали інформацію взагалі, 25 % (9 осіб) повідомили, що розмови були частково конфіденційними, стільки ж зазначили, що розмова була або повністю або частково конфіденційною залежно від ситуації, і жодного випадку недотримання конфіденційності не було (рис. 17).

За результатами дослідження можна зробити висновок, що медіатори рідко проводять зустріч з дитиною за присутності одного з батьків чи обох, психологів чи педагогів, представників сторін чи іншої особи, що чітко бачимо з діаграми на рис. 18.

Рис. 18. Частота зустрічей з дитиною за присутності певних категорій людей

Медіатори, які практикують залучення дитини до процедури медіації, зазначають, що під час спілкування для налагодження комунікації та встановлення довіри, представляючись, завжди або часто:

• розповідають кілька слів про себе, своє особисте життя та роботу;

• пояснюють дитині мету розмови і як будуть її використовувати, мету медіації та роль медіатора в доступній для дитині формі;

• спілкуються і про питання, що не пов'язані з предметом конфлікту (напр., про школу, уподобання дитини);

* завжди отримують згоду дитини на проведення такої бесіди.

У своїх відповідях медіатори наголосили, що найбільшими факторами, які можуть ускладнити роль медіатора як гаранта інтересів дітей, є відсутність психологічних компетенцій (22 особи - 57,9 %), недотримання медіаторами принципу нейтральності й неупередженості (20 осіб - 52,6 %), інші очікування учасників медіації (10 осіб - 50 %) (рис. 19).

Рис. 19. Фактори, що можуть ускладнити роль медіатора як гаранта найкращих інтересів дитини

Незважаючи на складність проведення процедури залучення дитини до медіації, більшість респондентів вважає, що немає необхідності у встановленні жорстких правових норм, а достатньо необов'язкових рекомендацій (22 особи - 57,9 %).

Медіатори впевнені, що запорукою забезпечення найкращих інтересів дитини у процедурі медіації є:

• урахування думки дитини в медіації (30 осіб - 75 %);

• психологічна або психолого-педагогічна підтримка дитини або навіть усієї сім'ї (27 осіб - 67,5 %);

• інформування дитини про врегулювання питання щодо визначення її місця проживання (22 особи - 55 %); інформування батьків та осіб, що їх заміняють, про потреби й очікування дитини, забезпечення представництва інтересів дитини спеціальним суб'єктом, відмінним від батьків (16 осіб - 40 %);

• проведення медіації та залучення психолога (13 осіб - 32,5 %) (рис. 20).

Рис. 20. Фактори, що можуть найефективніше гарантувати реалізацію принципу найкращих інтересів дитини (усього 40 відповідей)

Висновки

Результати проведеного дослідження показали, що для українських медіаторів надзвичайно важливим є забезпечення захисту найкращих інтересів дитини та її добробуту під час здійснення своєї діяльності. Водночас фокус проведення процедури націлений на розв'язання конфлікту шляхом порозуміння сторін спору, наслідком чого є зменшення конфліктів не лише між його сторонами, а й інших членів родини, що підтримують ту чи іншу сторону. Розв'язання спорів, що впливають на дітей, мирним шляхом зазвичай приводить до стабілізації стосунків між сторонами на тривалий час, забезпечує якісні особистісні контакти між батьками та дітьми, що зумовлює зниження конфліктизації не лише в окремих родинах, а й веде до деконфліктизації соціуму загалом. Зазначеного досягають за допомогою методів, що застосовують медіатори під час прямого залучення дітей до участі у процедурі або опосередкованих методів, що дозволяють постійно тримати фокус сторін конфлікту на необхідності враховувати інтереси та потреби дітей у спорах, які стосуються їхніх прав або законних інтересів. Ураховуючи, що медіація як процедура, яка має гнучкий формат, може забезпечити врегулювання конфлікту з максимальним урахуванням інтересів усіх осіб, на яких впливають його наслідки, існує необхідність застосувати державою заходи з популяризації та заохочуванні осіб до врегулювання сімейних конфліктів у такий альтернативний судовому спосіб.

Аналіз результатів дослідження дозволяє сформулювати такі рекомендації:

• ураховуючи, що медіація має рекомендаційний характер, назріла необхідність законодавчо визначитися з категоріями юридичних спорів, у яких порушені, оспорюються чи не визнаються права та законні інтереси дітей, щодо яких сторонам рекомендують пройти консультування в медіатора на предмет можливості врегулювання таких спорів шляхом переговорів;

• розв'язати питання про можливість звернення до виконання угод за результатами медіації, наслідком домовленостей якої є забезпечення інтересів і потреб дитини;

• суб'єктам, що забезпечують доступ до процедури або її проведення, бажано звертати увагу на фаховий рівень медіаторів, чи проходили вони спеціалізоване навчання сімейній медіації та щодо роботи з дітьми, який їхній практичний досвід;

• рекомендувати суб'єктам, що забезпечують проведення або доступ до процедури медіації за участі дітей, запровадити акредитацію сімейних медіаторів з визначенням їхньої спеціалізації;

* оскільки більшість сімейних спорів перебувають на розгляді саме в судах, передбачити можливість запровадження присудової медіації (за рекомендацією суду проведення зі сторонами обов'язкових інформаційно-оціночних зустрічей за категоріями справ, де зачіпають інтереси дітей для з'ясування доцільності та доречності застосування медіації).

За належної уваги та підтримки держави медіація спроможна бути ще одним інструментом, що здатний забезпечити найкращі інтереси дитини, знизити соціальну й економічну вартість сімейних спорів.

Список використаних джерел

1. Рекомендація № R (98) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо медіації в сімейних справах: ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи на 616 засіданні заступників міністрів 21 січня 1998 р. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/R_98_1_1998_01_21.pdf (дата звернення 14.02.2021).

2. Izarova I., Prytyka Y., Kravtsov S. Towards Effective Dispute Resolution: a Long Way of Mediation Development in Ukraine.Asia Life Sciences. 2020. Vol. 29 (1).Р. 389-399.

3. Izarova I., Krychyna A. Towards the best interests of the child principle implementation in judicial and extrajudicial matters: Ukrainian experience in Realizacjazasady dobra dziecka w mediacji w sprawachdotycz^- cychwykonywaniawladzyrodzicielskiejikontaktowed. by professor Joanna Mucha. Poland, Wolters Kluwer, 2021. P. 121-133.

4. Tsuvina T., Vakhonieva T. 'Law of Ukraine 'On Mediation': Main Achievements and Further Steps of Developing Mediation in Ukraine'. 2022. 1 (13). Access to Justice in Eastern Europe, P. 142-153. DOI: https://doi.org/10.33327/AJEE-18-5.1- n000104.

5. Rhee C.H. van. ' Mandatory Mediation before Litigation in Civil and Commercial Matters: A European Perspective'. 2021. 4(12). Access to Justice in Eastern Europe 7-24 DOI: https://doi.org/10.33327/AJEE-18-4.4- a000082.

6. Tsuvina T., Serhieieva A. 'Comprehensive Analysis of the Current Situation, Barriers and Possibilities of Mediation Development: with Recommendations for the Promotion and Implementation of Mediation in Ukraine'. 2019, 120 c.

7. Ізарова І. Реформа цивільного процесу впродовж незалежності: нові цілі та засади .Доступ до правосуддя в умовах сталого розвитку. до 30-річчя незалежності України: кол.монограф. / за заг. ред. Ю. Притики та І. Ізарової. Київ: ВД «Дакор», 2021. С. 32-59.

8. Притика Ю., Ізарова І. Формування національної доктрини цивільного процесу в роботах науковців Київського університету в період незалежності України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2021. № 3 (118). С. 99-105.

9. Ізарова І. Модельні правила європейського цивільного процесу ELI-Unidroit. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2021. № 2 (117). С. 24-29. URL: http://visnyk.law.knu.ua/images/articles/117-3.pdf.

10. Альтернативне вирішення спорів: підручник / Ю.Д. Притика, С.О. Кравцов; за заг. ред. Ю.Д. Притики. Київ: ВД «Дакор», 2021. Гл. 8. С. 268-274.

11. Izarova I. Vytautas Nekrosius, Vigita Vebraite, Yurii Prytyka Legal, Social and Cultural Prerequisites for the Development of ADR Forms in Lithuania and Ukraine. 2020. Teise (Law).Vol. 116. P. 8-23. https://doi.org/10.15388/Teise.2020.116.1.

References

1. Recommendation № R (98) 1 of the Committee of Ministers of the Council of Europe to member states on mediation in family matters: adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe at the 616th meeting of the Ministers' Deputieson 21 January 1998. URL: https://supreme.court.gov.ua/ userfiles/R_98_1_1998_01_21.pdf (дата звернення 14.02.2021).

2. Izarova Iryna, Prytyka Yurii, Kravtsov Serhii Towards Effective Dispute Resolution: a Long Way of Mediation Development in Ukraine in Asia Life Sciences, Vol. 29(1), 389-399, 2020

3. Izarova I., Krychyna A. Towards the best interests of the child principle implementation in judicial and extrajudicial matters: Ukrainian experience in Realizacjazasady dobra dziecka w mediacji w sprawach dotycz- cych wykonywania wtadzy rodzicielskiej I kontaktowed. by professor Joanna Mucha. - Poland, Wolters Kluwer, 2021,516 p., Pp. 121-133.

4. T.Tsuvina, T.Vakhonieva.'Law of Ukraine 'On Mediation': Main Achievements and Further Steps of Developing Mediation in Ukraine' 2022 1(13) Access to Justice in Eastern Europe, P. 142-153. DOI: https://doi.org/ 10.33327/AJEE-18-5.1-n000104

5. Van Rhee C.H. 'Mandatory Mediation before Litigation in Civil and Commercial Matters: A European Perspective' (2021) 4(12). Access to Justice in Eastern Europe 7-24 DOI: https://doi.org/10.33327/AJEE-18-4.4- a000082.

6. Tsuvina T., Serhieieva A. 'Comprehensive Analysis of the Current Situation, Barriers and Possibilities of Mediation Development: with Recommendations for the Promotion and Implementation of Mediation in Ukraine' (2019).

4. Izarova I. Reform of the civil process during in dependence: new goals and principles. Access to justice in conditions of sustainable development: tothe 30th anniversary of Ukraine's independence: col. monograph. / sa sah. red. Yu. Pritykaand I. Izarova. Kyiv: VD Dakor, 2021. P. 32-59.

5. Prytyka Yu., Izarova I. Formation of the national doctrine of civil procedure in the works of scientists of Kyiv University during the independence of Ukraine. Bulletin of theTaras Shevchenko National University of Kyiv. Legal sciences. 2021. № 3 (118). Pp. 99-105.

6. Izarova I. ELI-Unidroit Model Rules of the European Civil Procedure. Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal sciences. 2021. № 2 (117). Pp. 24-29. URL: http://visnyk.law.knu.ua/images/ articles/117-3.pdf.

7. Alternative dispute resolution: a textbook / Yu.D. Pritika, S.O. Кравцов; for the headed. Yu.D. Tributaries. Kyiv: VD Dakor, 2021. Ch. 8. pp. 268-274.

8. Iryna Izarova, Vytautas Nekrosius, Vigita Vebraite, Yurii Prytyka Legal, Social and Cultural Prerequisites for the Developmentof ADR Forms in Lithuania and Ukraine. Teise (Law), Vol. 116. (2020) P. 8-23. https://doi.org/ 10.15388/Teise.2020.116.1.

Размещено на Allbest.ru