Альтернативні способи вирішення спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Альтернативні способи вирішення спорів

Кравцов Сергій Олександрович кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного процесу, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Мірошник Олександра Юріївна студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Кутнякова Анастасія Геннадіївна студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Анотація

У статті обґрунтовано, що альтернативний спосіб вирішення спорів не може замінити судовий порядок розгляду правових спорів. Суб'єкти правовідносин можуть скористатися способами альтернативного вирішення спорів як додатковим варіантом захисту своїх прав, відстоювання інтересів. Така можливість є особливо доречною у зв'язку з неефективністю функціонування судової влади, зростанням кількості справ у провадженні судів, чи наявності інших чинників об'єктивного або суб'єктивного характеру. Широке впровадження способів альтернативного вирішення спорів в Україні, їх належне правове регулювання, розширення кола спорів, які можуть бути вирішені за допомогою способів альтернативного вирішення спорів - це крок у напрямку вдосконалення механізму забезпечення доступу до правосуддя, що є одним із пріоритетних завдань на сучасному етапі державотворення. правосуддя правовий спір альтернативний

Встановлено, що альтернативні способи вирішення спорів вже давно визнані кращим варіантом розв'язання конфлікту та практикуються в багатьох державах світу. Історична спадщина, що роками переслідувала вітчизняне правосуддя, відходить у минуле, натомість з'являються нові прогресивні ідеї реформування судочинства, запозичення досвіду зарубіжних країн, що тим самим підвищує відсоток довіри громадян до судової влади в Україні. У світі існує незлічена кількість способів, які забезпечують проведення примирення сторін спірних правовідносин без безпосередньої участі суду. У зв'язку з цим дослідження особливостей розвитку способів альтернативного вирішення правових спорів та перспектив їх застосування на теренах нашої держави є надзвичайно актуальним в умовах сьогодення.

Автором проаналізовано альтернативні способи вирішення спорів, різні види альтернативних способів вирішення спорів тощо. Встановлено, що в сучасному світі нагальною потребою все більше стає необхідність оперативно, законно, а головне справедливо вирішити спір, який виник між сторонами. В статті надається визначення різних видів вирішення спорів та аналіз їх процесу, ознаки та головні принципи, якими слід керуватися у процесі вирішення спору.

Ключові слова: медіація, вирішення правового конфлікту, альтернативне вирішення правового конфлікту, альтернативні способи вирішення спорів.

Kravtsov Serhii Oleksandrovych PhD in Law, Associate Professor, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

Miroshnyk Oleksandra Yuriyivna Student of Faculty of Justice, Yaroslav Mudriy National Law University, Kharkiv

Kutniakova Anastasia Hennadiyivna Student of Faculty of Justice, Yaroslav Mudriy National Law University, Kharkiv

ALTERNATIVE WAYS OF DISPUTE RESOLUTION

Abstract. The article argues that an alternative way of resolving disputes cannot replace the judicial procedure for resolving legal disputes. The subjects of legal relations can use the methods of alternative dispute resolution as an additional option to protect their rights, to defend their interests. This possibility is particularly relevant due to the inefficiency of the judiciary, the growing number of cases in the courts, or the presence of other factors of an objective or subjective nature. Widespread introduction of alternative dispute resolution in Ukraine, their proper legal regulation, expanding the range of disputes that can be resolved through alternative dispute resolution - this is a step towards improving the mechanism of access to justice, which is one of the priorities at the current stage of statehood .

Alternative dispute resolution has long been recognized as the best way to resolve conflict and is practiced in many parts of the world. The historical legacy that has haunted the domestic judiciary for years is a thing of the past, but new progressive ideas of judicial reform and borrowing from foreign countries are emerging, which increases the percentage of public confidence in the judiciary in Ukraine. There are countless ways in the world to reconcile disputes without the direct involvement of the courts. In this regard, the study of the peculiarities of the development of alternative dispute resolution and prospects for their application in our country is extremely relevant today.

The author analyzes alternative ways of resolving disputes, different types of alternative ways of resolving disputes, etc. It is established that in today's world there is an urgent need for prompt, legal, and most importantly fair resolution of the dispute between the parties. The article provides a definition of different types of dispute resolution and analysis of their process, features and main principles that should be followed in the dispute resolution process.

Keywords: mediation, legal conflict resolution, alternative legal conflict resolution, alternative dispute resolution.

Постановка проблеми

Особливістю правового врегулювання спорів і конфліктів є те, що воно чітко врегульовано правовими нормами. У сучасних умовах більший акцент робиться на поєднанні інтересів та правових підходів, що допомагає вирішувати юридичні колізії максимально ефективно, професійно та мінімально (грошовий та часовий еквівалент). Сучасне правосуддя має ряд очевидних переваг і низку недоліків: завантаженість суддів, тривалість і складність судового розгляду, значні судові витрати, неповна конкуренція та рівність сторін, прозорість судового розгляду іноді призводять до розкриття судового процесу. Конфіденційна інформація, з точки зору справедливості та права, часто не збігається з поняттям справедливості для людей без юридичних знань, тому нерідко судові рішення залишають негативну реакцію сторін, внаслідок чого конфлікт припиняється. Однак сила не вирішується, і тому справедливість не завжди здійснюється належним чином.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні засади до визначення поняття та особливостей альтернативних способів вирішення правових спорів аналізують, зокрема: Ханик-Посполітак Р., Посполітак В., Бусел В.Т., Любченко Я. П., Мазаракі Н.А., Бондаренко-Зелінська Н. Л., Романенко М. А., Ясиновський І. Г., Подковенко Т. О., Верба-Сидор О. Б., Воробель У. Б., Грабар Н. М., Дутко А. О., Юркевич Ю. М., Баранова Є. та інші.

Мета статті - аналіз теоретичних засад до визначення поняття та особливостей альтернативних способів вирішення правових спорів.

Виклад основного матеріалу

Історично склалося три основні шляхи вирішення спорів і конфліктів: з позиції сили, з позиції права та з позиції інтересів. Вирішення конфлікту з позиції сили -- це придушення однієї чи кількох сторін перевагами іншої сторони влади. Це може бути фізична сила, чисельні переваги тощо. Другий спосіб, з юридичної точки зору, передбачає застосування закону в суді, правил, інструкцій, положень, правил. Третій спосіб вирішення конфлікту полягає в спробі виявити та виявити причини конфлікту з точки зору інтересів, і, по можливості, забезпечити інтереси, які були порушені [9, с. 31].

Отже, історія вирішення конфлікту - це історія зміни трьох основних його форм:насильницької (незаконної), судової (шляхом примусового відновлення порушених прав у суді) та примирної форми.

У стародавні часи насильство було нормою. На додержавній і доправовій стадіях людського суспільства конфлікти, як правило, вирішуються на користь сильних. У той же час міжплемінні чвари, які призвели до насильства, інвалідності, вбивств і чвар, стали неприйнятними, оскільки завдали шкоди життєздатності племені та поставили під загрозу його виживання. Таким чином, вожді і старійшини племен, спираючись на авторитет і особисті якості, змогли самостійно вирішувати суперечки між представниками племені. На цьому етапі посередниками та арбітрами були одні й ті ж люди. Глава племені, старійшина був і посередником, і неупередженим [9, с. 31].

У Стародавній Греції існував такий важливий соціально-правовий інститут, як проксена, що походить від слова «гостинність». Це означало звернення до посередника для зв'язку та підтримки окремих людей, сімей, кланів, племен і навіть міст-держав, а також для ведення переговорів і взаємодії. Такого посередника називали проксенатом. Він умів конструктивно спілкуватися і був розумною людиною, який вважався надійною людиною для встановлення або підтримки дружніх стосунків у родині, племені та державі, користувався гостинністю, привілеями, повагою та гідністю. Такий посередник традиційно був підзвітний і режисеру, і ведучому. Він мав дбати про інтереси обох сторін і просувати їх на всіх фронтах. Процентас міг досягти цього лише шляхом сприяння примиренню та досягнення згоди між сторонами. Проксену можна вважати свого роду «попередником» медіатора.

Слід зазначити, що протягом усієї історії розвитку примирні процедури були тісно пов'язані з розвитком арбітражу, а на ранніх етапах вони були єдиним процесом.

В історії України також можна виділити тенденції в позасудовому вирішенні спорів. Так, на Запоріжжі в гуртку відбувалися важливі збори, зокрема військові ради. Обговорення питань у гуртку тривало до тих пір, поки громада не досягла консенсусу, прийнятного для всіх її учасників [9, с. 32].

У XV-XVI ст. У воєводстві поширені процедури «примирення» за участю суперарбітра, що використовуються для вирішення конфліктів між шляхтичами [9, с. 32]. Таким чином, для України інститут вирішення спорів є прийнятним і використовується тривалий час, про що свідчать історичні факти.

Термін «альтернативне вирішення спорів» (ADR) вперше був використаний у Сполучених Штатах у 1960-х і 1970-х роках. Визначте гнучкі та неформальні процедури вирішення конфліктів, які з'явилися як альтернатива складному та громіздкому процесу формального правосуддя. Їх запровадження стало наслідком серйозної кризи ефективності судової влади, збільшення витрат, значної тривалості судового розгляду, надмірної формалізації судочинства.

У загальній правовій системі розвиток альтернативних форм вирішення спорів у Сполучених Штатах має два чітких джерела: несудові громадські ініціативи та офіційну систему правосуддя, а отже, контрольовані державою форми ADR. Запропонували пришвидшити вирішення спорів, зменшити витрати на судові процеси, обережність, прості правила взаємодії, гнучкий захист ділових відносин та збереження партнерських відносин сторін.

Багато дослідників називають 1976 рік роком початку запровадження альтернативного вирішення спорів, оскільки він був пов'язаний із судовою системою США.

На конференції в 1976 році деякі судді стверджували, що «є кращий спосіб вирішувати суперечки, ніж через суд». У той же час Френк Зандер, професор Гарвардського університету, ввів поняття «розгляд із кількома дверима», що означає, що коли суд може запропонувати сторонам, що сперечаються, не тільки судове засідання, але й інші методи, наприклад, медіацію. або арбітраж.

Важко заперечити, що використання терміну «альтернатива» Р. Ханик-Посполітак та В. Посполітак включає пошук альтернативного механізму, який дозволив би вирішити спір по суті без звернення до суду; зазвичай це звернення до інституції незалежної третьої сторони, яка прийняла рішення у справі сторін спору. На їхню думку, поняття «альтернативного» та «позасудового» вирішення спорів є однаковими (синонімами). Водночас на практиці поняття «альтернативного» вирішення спорів все частіше використовується в юридичній літературі та законодавстві зарубіжних країн [1].

Як відомо, в Україні вже законодавчо закріплені деякі процедури, які є альтернативою судовому розгляду. Зокрема, мова йде про міжнародний комерційний арбітраж і арбітраж.

Словник визначає слово «переговори» визначає як «розмовляти з кимось про щось», «погодитися на щось», «знати щось або мати з ким-небудь коротку розмову» [2]. У юридичній лексиці переговори -- це процес, за допомогою якого сторона або група вирішують суперечку шляхом переговорів і досягнення згоди [3].

У наукових працях «переговори» мають на увазі альтернативні процедури вирішення спорів, але іноді без розкриття їх змісту [4]. Наприклад, Н. Бондаренко-Зелінськ зазначила, що «найпоширенішим і доступним способом вирішення будь-якого правового спору є діалог між сторонами конфлікту, який включає діалог про можливі шляхи його вирішення». При цьому, щоб переговори були ефективними, їх учасники повинні мати достатній рівень правової культури, принаймні рішення (угода), прийняте в результаті обговорення, може відповідати вимогам верховенства права та реалізовуватися на практиці.

При цьому достатнім рівнем знань, переважно у галузі права, можуть похвалитися не лише громадяни України, а й окремі представники юридичної професії, які некваліфікованими, іноді незаконними діями порушують права своїх клієнтів, що є фактично дискримінаційний. проти представників колег. З огляду на це, часто сторони спірних правовідносин не в повній мірі використовують підхід ABC, наприклад переговори» [5].

Однак є суперечливим те, що вчені відносять переговори або переговори до альтернативних процедур вирішення спорів, а деякі вчені розкривають переговори в контексті медіації.

Важко заперечити Лубченка, який стверджує, що наука виробила кілька способів розуміння переговорів як соціально-правового явища. Таким чином, переговори -- це процес (процедура) взаємного обговорення з метою усунення або задоволення вимог, потреб чи інтересів двох або більше учасників; це спосіб (метод) управління конфліктами, що дозволяє вирішувати конфлікти на добровільній і рівноправній основі, приймати рішення на взаємовигідній основі, максимізуючи інтереси кожної зі сторін; безпосереднє вирішення спорів сторонами, які не залучають третю сторону для досягнення взаємовигідної угоди [6].

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право захищати свої права і свободи від порушень і незаконних посягань будь-яким не забороненим законом способом [7]. Альтернативне вирішення спорів, завдяки своїй гнучкості та диспозитивності, дозволяє їм розробити найкращий шлях вирішення проблеми, що зміцнює партнерство та створює правову культуру миру та самовизначення учасників суспільних відносин.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожен має право на захист до суду, але водночас передбачає захист цивільних прав та інтересів в судовому порядку. [14]. Протягом багатьох років найуспішнішим прикладом права на альтернативне вирішення спорів на засадах індивідуальної автономії та самоорганізації громадських спільнот є арбітражний суд (ст. 1 і 3 Закону України «Про третейські суди»). Також слід відзначити медіацію, оскільки від неї залежить посилення ст. 129 Конституції України, можливість обов'язкового досудового врегулювання спорів, цей вид стає актуальним.

У нових редакціях ЦПК України, ГПК України та КАС України передбачено донедавна взагалі невідомий українським процесуальним законодавчим традиціям спосіб вирішення конфлікту - процедуру врегулювання спору за участю судді [15].

Відповідно до ст. 201 ЦПК України підставою проведення процедури врегулювання спору за участю судді є згода сторін, висловлена до початку розгляду справи по суті і лише за умови, що у справу не вступила третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Таку згоду учасники справи мають висловити під час підготовчого засідання і відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 197 ЦПК України саме на суд покладено поіівноваження з'ясувати, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді, у разі згоди учасників справи, відповідно до п. 14 ч. 2 згаданої статті суд встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення.

У разі досягнення сторонами згоди щодо проведення процедури врегулювання спору за участю судді, суд щодо цього постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справі (ч. 1 ст. 202, п. 5 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).

Норми ст. 201 ЦПК України чітко не встановлюють, правом чи обов'язком суду є пропозиція щодо застосування процедури врегулювання спору за участю судді.

На погляд Д. Д. Луспеника, введення зазначеної процедури є позитивним, «адже вона розширює процесуальні можливості сторін щодо більш швидкого та ефективного врегулювання спору». Водночас він зазначає, що «варто уважно ставитися до випадків зловживання сторонами правом скористатися зазначеною процедурою, коли одна зі сторін прагне врегулювати спір мирним шляхом, а інша дає згоду на проведення процедури лише з метою затягування розгляду справи. У таких випадках, безперечно, врегулювання спору за участю судді має бути припинене відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 204 ЦПК» [16].

Сьогодні, особливо в часи високої правової невизначеності, змін та нерозробленостінормативно-правовихактів, використання процедур вирішення спорів не лише полегшує вирішення проблеми, а й забезпечує значне моральне задоволення всіх учасників. Ці аспекти медіації є дуже важливими для юристів, оскільки вони постійно піддаються ризику професійної неправомірної поведінки. З одного боку, поширення практики вирішення спорів в Україні ускладнюється тенденцією в нашій культурі шукати вирішення проблеми з позиції влади чи влади та уникати особистої відповідальності за те, що відбувається. З іншого боку, процедура вирішення спорів у нашій державі має більш сприятливу основу через специфіку українців, як-от велике значення людських стосунків [10, с. 28].

Процедура вирішення спору базується на основних засадах принципу добровільної участі сторін у процедурі медіації незалежно від категорії конфлікту, конфіденційності, рівності сторін, неупередженості медіатора, відкритості та прозорості процедур.

Таким чином, процедура вирішення спорів має потенціал для вирішення проблем, які стоять перед українською правовою системою. Зокрема, зменшити навантаження на судову владу та покращити правовий захист громадян. Використання медіації сприяє демократизації суспільства та верховенства права. Запровадження медіації в механізми суспільного життя активно сприяє прискореному розвитку інститутів громадянського суспільства, в яких основним суб'єктом процесів і відносин і головним суб'єктом є людина з її системою потреб та інтересів. і цінності.

Класифікація методів ABC -- це об'єднання окремих методів ABC у групи за деякими загальними ознаками, які є важливими для вирішення питання про використання певного методу ABC для досягнення конкретної юридичної мети при вирішенні цивільних спорів. Процес класифікації здійснюється шляхом визначення певних спільних ознак, властивостей, що дозволяють об'єднати об'єкти дослідження в окремі групи, тобто про низку різних класифікаційних критеріїв.

У світовій практиці використовується достатня кількість альтернативних методів вирішення спорів, серед яких: експертне визначення, переговори, переговори з медіатором (переговори з посередництвом або фасилітація), примирення, примирення, медіація, медіація, міні - суд, ради з розгляду фактів, ради вирішення спорів, приватний судовий розгляд, попередня незалежна дострокова нейтральна оцінка, приміщення суду з багатьма дверима, конференція досудового врегулювання, засідання присяжних тощо.

Щодо характеристики комбінованих форм, то можна навести такі:

- посередництво - третейський суд, означає урегулювання спору за допомогою посередника-арбітра, який у разі недосягнення сторонами уповноважений вирішити спір в порядку арбітражу;

- «міні-суд» або «міні-процес», цей спосіб широко застосовується для урегулювання комерційних спорів і отримав свою назву від зовнішньої схожості з судової процедурою та являє собою урегулювання спору з участю керівників корпорацій, юристів і третіх незалежних осіб, які очолюють слуханням справи;

- незалежна експертиза щодо встановлення фактичних обставин справ - процедура досягнення сторонами угоди на підставі висновку кваліфікованого спеціаліста, який вивчив справу з точки зору фактичного складу;

- омбудсмен - врегулювання спорів, пов'язаних з недоліками в діяльності державних агентств та приватних організацій, офіційно уповноваженою особою, яка розслідує обставини справи на підставі скарг зацікавлених осіб;

- приватна судова система або суддя «напрокат» (rent-a-judge, private judging), що забезпечує вирішення спорів з допомогою суддів, що пішли у відставку за досить високу плату, які мають повноваження не тільки примирити сторони, але і винести обов'язкове для них рішення [8, с. 245];

- попередня незалежна оцінка (early neutral evaluation) - допоміжна стосовно переговорів процедура, яка полягає в залученні відповідного експерта, спеціаліста в певній галузі права для надання висновку щодо можливих варіантів вирішення спору, шансів сторін у разі звернення до суду чи арбітражу та інших поставлених питань. Такий висновок не має юридичної чи доказової сили, а лише оціночний рекомендаційний характер, але може стимулювати сторони вирішити спір у позасудовому порядку. Якщо під час медіації третя незалежна сторона (медіатор) не надає власних пропозицій чи рекомендацій щодо врегулювання спору, а лише стимулює сторони до вироблення прийнятного рішення, то в ході попередньої незалежної оцінки саме третя незалежна сторона рекомендує сторонам той чи інший варіант врегулювання спору;

- рекомендаційний (необов'язковий) арбітраж (non binding arbitration) - залучений незалежний арбітр надає власну оцінку доводам сторін, спираючись на докази, виявлені під час прискореної неформалізованої арбітражної процедури, і такий висновок не може бути примусово виконаний;

- «маятниковий арбітраж» (pendulum arbitration) або арбітраж останньої оферти (final offer arbitration) - спосіб АВС, відповідно до якого сторони у визначеній послідовності викладають власні варіанти вирішення спору, а арбітр обирає з них найбільш прийнятний і справедливий [11, с. 73].

Відсутність в Україні окремого закону про медіацію не є перешкодою для розвитку та становлення цього інституту в нашій державі. Це підтверджується, наприклад, ст. 55 Конституції України, за якою кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень, положеннями Цивільного кодексу України в частині врегулювання договірних відносин, а також створенням громадських об'єднань у сфері медіації, навчальними програмами освітніх закладів, низкою захищених дисертаційних робіт тощо.

Питання про доцільність прийняття окремого закону, спрямованого на визначення процедури здійснення медіації в Україні, на нашу думку, є актуальним. Більшість дослідників та практиків єдині в тому, що медіація як альтернативний механізм урегулювання спорів дозволяє сторонам спору самостійно прийняти для них вигідне рішення, уникнувши затягування та загострення конфлікту тощо. Крім того, медіація містить багато інших переваг для його учасників порівняно з довго- тривалим розглядом справи у суді тощо.

У серпні 2019 року Україна підписала Конвенцію ООН «Про міжнародні угоди про врегулювання спорів за результатами медіації» (Сінгапурська Конвенція щодо медіації), яка також сприятиме розвитку медіації в Україні, зокрема, в частині врегулювання міжнародних комерційних спорів.

Були спроби розгляду та прийняття законопроектів у 2015 році - законопроєкт «Про медіацію» № 3665 від 17 грудня 2015 року та у 2019 році - урядовий законопроєкт «Про медіацію» № 27062. Але обидва вони не були прийняті за основу та відхилені. У Рекомендації Комітету Міністрів Ради

Європи щодо медіації в цивільних справах від 18 жовтня 2002 року, медіація визначена як «процес вирішення спору, під час якого сторони ведуть переговори на предмет спірних питань з метою досягнення угоди за допомогою одного або більше медіаторів» [12].

Отже, поняття медіації та сам процес медіації та його наповнення потребують серйозних правових досліджень з врахуванням психологічних компонентів проведення цих вишукувань.

Таким чином, правова сутність медіації та процесу медіації полягає в чіткому законодавчому визначенні через відповідні ознаки вищезгаданих понять тих принципів завдяки яким медіація та процес медіації зможуть стати рівноцінним інструментом для вирішення спорів з найвищим ефектом позитивізму щодо захисту прав та інтересів сторін.

Окрім медіації, досить стародавнім, але не широко відомим у міжнародній практиці залишається концепція суду з багатьма дверима (MultiDoor Courthouse). Дана модель охоплює усі вищенаведені альтернативні способи захисту та продовжує використовуватись за кордоном.

Вперше вона була оприлюднена професором Гарвардської юридичної школи Франком Сандером у квітні 1976 року на конференції, де вирішувались проблеми, з якими стикнулося тогочасне правосуддя.

Професор Сандер передбачив такий будинок на майбутнє як центр вирішення суперечок, що пропонує безліч варіантів вирішення юридичних спорів. Судовий процес був би одним із багатьох варіантів, включаючи примирення, посередництво, арбітраж, омбудсмена тощо [13, с. 242].

У перші три роки дії «Будинку правосуддя з багатьма дверима» було розроблено сім програм. Своєрідні «двері» як символ можливості вирішення спору будь-яким із запропонованих альтернативних способів, що є раціональним саме у конкретній справі, запроваджувались поетапно:

- Small Claims Mediation - Посередництво у малозначних справах;

- Domestic Relations Mediation - Посередництво у сімейних (внутрішніх) справах;

- Accelerated Resolution of Civil Disputes - Прискорене вирішення цивільних спорів;

- Mandatory Arbitration - Обов'язковий арбітраж;

- Mediation (as a technique seems to hold promise for appropriate and successful use in a broad variety of cases: small claims cases, a wide range of civil disputes involving thousands or millions of dollars, and domestic relations cases) - Медіація для широкого кола справ (малозначні, спори щодо майнових зобов'язань тощо) [13, с. 242].

Висновки

Перехід України до ринкової економіки, останньої з новими законами та нормативними актами, відкриє двері для використання недержавних форм вирішення конфліктів, що значно спростить державну судову систему. Це альтернатива публічному правосуддя, тому в науці їх називають альтернативними формами (методами, прийомами, процедурами) вирішення спорів і конфліктів (англ. Alternative Dispute Resolution, ADR). Однією з причин великої кількості підходів до розуміння альтернативного вирішення спорів є те, що науковці та практики включають різні способи вирішення спорів.

Нерозробленість багатьох теоретичних питань у сфері альтернативного вирішення правових спорів і колізій, а також велика практична необхідність розробки цього механізму є необхідною умовою багатьох наукових досліджень. Досвід західних країн показує, що суперечки з мирної медіації вирішуються в суді набагато швидше, оскільки посередник і сторони висловлюють свої реальні інтереси, знижують емоції та мають чіткі вимоги. Тому для комплексного теоретичного аналізу окресленої проблематики, у якому здійснено загально теоретична характеристику альтернативних способів вирішення спорів, доцільним було б закріпити в національному законодавстві поняття, значення альтернативних способів вирішення спорів, способи несудового вирішення спорів, сутність посередництва як способу альтернативного вирішення спорів тощо.

Література:

1. Ханик-Посполітак Р., Посполітак В. «Досудове», «альтернативне» та «позасудове» врегулювання/вирішення приватноправових спорів: співвідношення понять. Підприємство, господарство і право. 2019. # 1. С. 38-44.

2. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ. 2005. С. 905.

3. Любченко Я. П. Альтернативні способи вирішення правових спорів: теоретико- правовий аспект : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Харків. 2018. С. 131.

4. Мазаракі Н.А. Основоположні ідеї інституту альтернативного вирішення спорів. Науковий вісник публічного та приватного права. 2018. Вип. 6. Том 1. С. 35-40.

5. Бондаренко-Зелінська Н. Л. Впровадження способів альтернативного вирішення

правових спорів. URL: http://www.univer.km.Ua/statti/l.bondarenko-zelinska_n.l._vprovadzhennya_ sposobiv_alternatyvnoho_vyrishennya_pravovykh_sporiv_(adralternative_dispute_resolution).pdf

6. Любченко Я. П. Альтернативні способи вирішення правових спорів: теоретико- правовий аспект : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Харків. 2018. С. 131.

7. Конституція України від 28 червня 1996 року, із змін. та доповн. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

8. Романенко М. А. Альтернативні форми вирішення правових конфліктів: вибір оптимальної моделі. Вісник АГТУ. № 5 (28). 2005. С. 244-251.

9. Ясиновський І. Г. Історичний аспект розвитку інституту медіації та сучасні тенденції його розвитку. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2014. № 10-2. С. 31-33.

10. Подковенко Т. О. Інститут медіації: зарубіжний досвід та українські перспективи. Актуальні проблеми правознавства: зб. наук. праць Юридичного факультету Терноп. нац. економічного ун-ту. 2016. Випуск 1. С. 26-31.

11. Верба-Сидор О. Б., Воробель У. Б., Грабар Н. М., Дутко А. О., Юркевич Ю. М. Альтернативні способи вирішення цивільних спорів за законодавством України. Львів. Львівський державний університет внутрішніх справ. 2021. 416 с.

12. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо медіації в цивільних справах від 18 жовтня 2002 р. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/Rec_ 2002_10_ 2002_ 09_18_1.pdf

13. Баранова Є. Альтернативні способи вирішення спорів у міжнародній практиці. Підприємство, господарство і право. № 9. 2020. С. 240-243.

14. Цивільний кодекс України: Закон від 16.01.2003 року № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

15. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів : Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII № 2147-VIII від 03.10.2017. ВВР. 2017. № 48. ст. 436. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19

16. Луспеник Д. Новелізація цивільного процесу позитивно вплинула на судову практику. 25.09.2018. Судебно-юридическая газета. https://sud.ua/ru/news/publication/125882- novelizatsiya-tsivilnogo-protsesu-pozi- tivno-vplinula-na-sudovu-praktiku-f6c2df.

References:

1. Hanyk-Pospolitak R., & Pospolitak V. (2019). Dosudove , alternatyvne, pozasudove vreguliuvannia/vyrishennia pryvatnopravovykh sporiv: spivvodnoshennia poniat ["Pre-trial", "alternative" and "extrajudicial" settlement / resolution of private disputes: the relationship of concepts.] pidpryiemstvo, hospodarstvo I parvo (pp. 38-44). [in Ukrainian].

2. Busel V.T. (2005). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. Kyiv [in Ukrainian].

3. Lyubchenko Ya. P. (2018).Alternatyvni sposoby vyrishennia pravovykh sporiv:

teoretyko-pravovyi aspect [Alternative ways of resolving legal disputes: theoretical and legal aspect]. Candidat's thesis: Science: 12.00.01. Kharkiv [in Ukrainian].

4. Mazaraki N.A. (2018). Osnovopolozhni idei instytutu alternatyvnogo vyrishennia sporiv. [Fundamental ideas of the institute of alternative dispute resolution]. Scientific Bulletin of Public and Private Law,6. Volume 1. (pp. 35-40). [in Ukrainian].

5. Bondarenko-Zelinska N.L. (2018). cVprovadzhennia sposobiv alternatyvnogo

vyrishennia pravovykh sporiv. [Introduction of methods of alternative settlement of legal disputes.] Retrieved from: http://www.univer.km.ua/statti/1.bondarenkozelinska_n.l._vprovadzhennya_ sposobiv_ alternatyvnoho_vyrishennya_pravovykh_sporiv_(adralternative_dispute_resolution).pdf [in Ukrainian].

6. Lyubchenko Ya. P. (2018).Alternatyvni sposoby vyrishennia pravovykh sporiv:

teoretyko-pravovyi aspect [Alternative ways of resolving legal disputes: theoretical and legal aspect]. Candidat's thesis: Science: 12.00.01. Kharkiv [in Ukrainian].

7. Constitution of Ukraine of June 28, 1996, as amended. and add. Retrieved from:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. [in Ukrainian].

8. Romanenko M.A. (2005). Alternatyvni formy vyrishennia pravovykh konflictiv : vybir optymalnoi modeli [Alternative forms of resolving legal conflicts: choosing the optimal model.] Bulletin of the AGTU. № 5 (28). (Pp. 244-251). [in Ukrainian].

9. Iasynovskyi I. H. (2014). Istorychnyi aspekt rozvytku instytutu mediatsii ta suchasni tendentsii yoho rozvytku [Historical aspect of development of the institute of mediation and modern tendencies of its development]. Scientific Bulletin of the International Humanities University, 10-2. (pp. 31-33). [in Ukrainian].

10. Podkovenko T. O. (2016). Instytut mediatsii: zarubizhnyi dosvid ta ukrainski perspektyvy [Institute of Mediation: Foreign Experience and Ukrainian Perspectives]. Aktualni problemy pravoznavstva - Current issues of jurisprudence: Proceedings of the Ternopil Faculty of Law. nat. University of Economics, 1, (pp. 26-31). [in Ukrainian].

11. Verba-Sydor O. B., & Vorobel U. B., & Hrabar N. M., & Dutko A. O., & Yurkevych Yu. M. (2021) Alternatyvni sposoby vyrishennia tsyvilnykh sporiv za zakonodavstvo [Alternative ways of resolving civil disputes under the legislation of Ukraine]. Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav - Lviv State University of Internal Affairs. [in Ukrainian].

12. Rekomendatsii Komitetu Ministriv Rady Yevropy shchodo mediatsii v tsyvilnykh spravakh [Recommendations of the Committee of Ministers of the Council of Europe on Mediation in Civil Matters]. (2002, October 18) Retrieved from https://supreme.court.gov.ua/userfiles/Rec_ 2002_10_2002_09_18_1.pdf [in Ukrainian].

13. Baranova Ye. (2020) Alternatyvni sposoby vyrishennia sporiv u mizhnarodnii praktytsi [Alternative ways of resolving disputes in international practice]. Pidpryiemstvo, hospodarstvo ipravo - Enterprise, economy and law, 9 (pp. 240-243). [in Ukrainian].

14. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [The Civil Code of Ukraine]: Zakon Ukrainy [the Law of Ukraine] vid 16 sichnia 2003 r. № 435-IV (accessed: 24.12.2018) Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 [in Ukrainian].

15. Pro vnesennia zmin do Hospodarskoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Tsyvilnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Kodeksu administratyvnoho sudochynstva Ukrainy ta inshykh zakonodavchykh aktiv [On Amendments to the Economic Procedure Code of Ukraine, the Civil Procedure Code of Ukraine, the Code of Administrative Judicial Procedure of Ukraine and other Acts of Legislation]: Zakon Ukrainy [Law of Ukraine] vid 3 zhovtnia 2017 r. № 2147-VTTT. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2017. № 48 [in Ukrainian].

16. Luspenyk D. (2018) Novelizatsiia tsyvilnoho protsesu pozytyvno vplynula na sudovu praktyku [The amendment of the civil process has had a positive impact on judicial practice]. Sudebno-yurydycheskaia hazeta - Judicial and legal newspaper. Retrived from: https://sud.ua/ru/news/publication/125882-novelizatsiya-tsivilnogo-protsesu-pozi-tivno-vplinula-na- sudovu-praktiku-f6c2df [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru