Комунікативна взаємодія громадянського суспільства та органів державної влади як процес управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний податковий університет (ДПУ)

Комунікативна взаємодія громадянського суспільства та органів державної влади як процес управління

Грабовенко Наталія Валеріївна доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри соціальної філософії та управління

Михайлова Олена Геннадіївна аспірантка освітньо-наукової програми «Публічне управління та адміністрування»

Анотація

В статті досліджується специфіка комунікативної взаємодії структур громадянського суспільства та публічної влади в умовах процесів демократизації та децентралізації. Обґрунтовується, що глобальні трансформаційні процеси економічного, політичного та соціального характеру, що відбувалися наприкінці ХХ століття, викликали необхідність формування сучасної парадигми державного управління та побудови на її основі системи управління, яка б відповідала викликам сьогодення та могла б ефективно функціонувати в умовах інформаційної цивілізації. Доводиться, що основною метою реформи державного управління і державної служби є принципіальні зміни характеру взаємовідносин державних та місцевих органів влади з населенням, що передбачає перехід від адміністративного тиску до управління на основі правових і фінансових механізмів, принципів взаємовигідного співробітництва і ефективної комунікації. Соціально -комунікативні процеси є однією з умов переходу до сталого типу розвитку суспільства. Відзначається, що комунікація в державному управлінні є специфічною діяльністю, яка функціонує у чотирьох глобальних сферах: стратегічні комунікації; кризові комунікації; масові комунікації; міжособистісні комунікації. Констатується, що реалізується процес комунікації через: спілкування (прямий діалог) із населенням; електронні технології зв'язку; урядові комунікації; право на участь у житті суспільства та держави; PR-комунікації. Комунікація між органами державної влади і громадянським суспільством розглядається як комунікації із громадськістю (PR-комунікація) та комунікації в межах державно - адміністративної системи і передбачає використання різних методів. Аналізуються два блоки комунікації як виду діяльності, спрямованого на різні цілі, завдання та результати.

Ключові слова: управління, державне управління та адміністрування, громадянське суспільство, PR-комунікація, комунікаційні роцеси в державному управлінні.

Abstract

Hrabovenko Natalia Valeriivna Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor, Professor of Social Philosophy and Management, State Tax University (STU)

Mykhailova Olena Hennadiivna Graduate student of the educational-scientific program "Public Administration", State Tax University (STU)

COMMUNICATIVE INTERACTION OF CIVIL SOCIETY AND PUBLIC AUTHORITIES AS A GOVERNANCE PROCESS

The article examines the specifics of communicative interaction between civil society and public authorities in the process of democratization and decentralization. It is argued that the global transformational processes of economic, political and social nature that took place in the late twentieth century, necessitated the formation of a modern paradigm of public administration and build a management system based on it, which would meet today's challenges and function effectively in information civilization. It turns out that the main goal of public administration and civil service reform is to fundamentally change the nature of relations between state and local authorities and the population, which involves the transition from administrative pressure to management based on legal and financial mechanisms, mutually beneficial cooperation and effective communication. Socio- communicative processes are one of the conditions for the transition to a sustainable type of society. It is noted that communication in public administration is a specific activity that operates in four global areas: strategic communications; crisis communications; mass communications; interpersonal communications. It is stated that the process of communication is realized through: communication (direct dialogue) with the population; electronic communication technologies; government communications; the right to participate in the life of society and the state; PR - communications. Communication between public authorities and civil society is considered as communication with the public (PR-communication) and communication within the state-administrative system and involves the use of various methods. Two blocks of communication are analyzed as a type of activity aimed at different goals, objectives and results.

Keywords: management, public administration and administration, civil society, PR-communication, communication processes in public administration.

Вступ

Постановка проблеми. Соціально-економічна та політична ситуації в Україні, реформи у сфері державного управління та місцевого самоврядування зумовили суперечності в системі державного та регіонального управління, що не могло не позначитися на взаємовідносинах між органами державної влади та місцевого самоврядування в системі управління. Ці суперечності охоплюють основні напрями управлінської діяльності. Особливо помітними вони стали в плануванні, підборі та розстановці кадрів, їх підготовці та перепідготовці, контролі за результатами діяльності. Через ці причини в системі державного управління та місцевого самоврядування набули розвитку корупція, службові злочини тощо, що стало об'єктом уваги ЗМІ і сформувало негативний імідж і низький рівень довіри до державної влади у суспільній думці населення України. При цьому структури громадянського суспільства, які впродовж певного часу залишалися в стані становлення, не змогли належним чином забезпечити участь населення в управлінні справами суспільства та держави.

На тлі складних процесів формування нової парадигми демократичного управління виникли суперечності у взаємодії громадянського суспільства та органів державної влади. Одним із недоліків цього процесу є незавершеність побудови комунікативної взаємодії громадянського суспільства та органів державної влади. Тому на порядок денний сьогодні винесено завдання - не лише посилити слабкі загально управлінські комунікації, а й додати до них якість через нові засоби комунікації (у тому числі через громадянський ресурс, ініціативу місцевих громад тощо). У зв'язку з цим постає актуальним аналіз сучасних підходів до процесу управління комунікативною взаємодією суспільства і держави.

В українському суспільстві сьогодні з одного боку, відзначається революційний прорив у сфері комунікаційних мереж і технологій, глобалізація інформаційних процесів, з іншого - досить повільно пропонуються нові способи та форми співпраці в новому соціальному просторі.

Глобальні мережі докорінно змінили характер зв'язків з громадськістю, обміну інформацією, ступінь відкритості влади, політики і бізнесу, що позитивно вплинуло на якість і кількість діалогових форм у повсякденних контактах людей, соціальних груп і структур. Однак, взаємовідносини між владою та суспільством в інтересах суспільного прогресу та можливості прямого діалогу, розширюються повільно. Ці обставини зумовлюють актуальність дослідження комунікативної взаємодії громадянського суспільства та органів державної влади з метою підвищення ролі цього важливого ресурсу в управлінні справами суспільства та держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Важливість комунікації як однієї з основ управління осмислювалася вже в класичних теоріях управління та теоріях організації А. Файоля, Ф. Тейлора, Е. Мейо та ін. В українській науці це питання вивчали в теоретичній формі та як узагальнення емпіричних досліджень В. Авер'янов, А. Барікова, С. Бойчун, В. Данільян, Ю. Довбуш, О. Ємельяненко, О. Загвойська, А. Кірмач, К. Кислюк, І. Коліушко, І. Куспляк, Л.Малишенко, Ю. Мазурок, Л. Сморгунова, В. Солодова, С. Чукут, О. Шевчук та інші.

Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних дослідників показує, що за останні десятиліття в Україні з'явилося чимало робіт, які розробляють проблеми комунікації на різних рівнях соціальності (від міжособистісного до міждержавного). Частково ці дослідження перетинаються з роботами, які вивчають актуальні питання у сферах громадянського суспільства, місцевого самоврядування, державного та муніципального управління. В них на перший план висуваються питання політичних комунікацій, використання піар- технологій, проблеми влади та владних відносин, що пояснюється закономірною затребуваністю політичної тематики у зв'язку з формуванням нового порядку організації діяльності установ державної влади та адміністративно-політичного управління.

В Україні в останні два десятиліття особливо зріс інтерес до проблем соціально-політичних комунікацій, коли актуальними в галузі публічного управління та адміністрування постали концепції “нового державного управління” (New Public Management) та “доброго (належного, ефективного) урядування” (Good Governance), згідно яких влада стала трактуватися не тільки як право і здатність здійснювати публічно -управлінський вплив на суспільні процеси, а і як механізм з надання послуг населенню.

Метою статті є виявити та узагальнити специфіку комунікативних зв'язків структур громадянського суспільства та публічної влади в умовах процесів демократизації та децентралізації.

Виклад основного матеріалу

Глобальні трансформаційні процеси економічного, політичного та соціального характеру, що відбувалися наприкінці ХХ століття, викликали необхідність перегляду численних теорій і концепцій, відмови від застарілих моделей та пошуку нових альтернативних шляхів розвитку суспільства. На тлі цих змін перед Україною постає питання щодо формування сучасної парадигми державного управління та побудови на її основі системи управління, яка б відповідала викликам сьогодення та могла б ефективно функціонувати в умовах інформаційної цивілізації.

Комплексна реформа системи державного управління в Україні є багатоетапною, ще не завершеною та спрямована на зміцнення механізмів державного управління шляхом демократичного вдосконалення та практичного забезпечення постійних зв'язків між інститутами громадянського суспільства та органами державної влади. Сьогодні основною метою реформи державного управління і державної служби є принципіальні зміни характеру взаємовідносин державних та місцевих органів влади з населенням, що передбачає перехід від адміністративного тиску до управління на основі правових і фінансових механізмів, принципів взаємовигідного співробітництва і ефективної комунікації [1].

Комунікаційні процеси в державному управлінні мають свої особливості і мають бути спрямовані на побудову міцних соціальних зв'язків. Важливо, що зміни, пов'язані з переходом до інформаційного суспільства, є парадигматичними і диктують необхідність структурної адаптації країни до нових умов. Інформаційне суспільство набагато більш конкурентоспроможне, демократичне, менш централізоване, стабільне, здатне задовольняти індивідуальні потреби, які відповідають суспільству та навколишньому середовищу. Трансформація шляхів і механізмів формування політичного простору, а також форм взаємодії держави та громадянського суспільства характерні для сучасного суспільства. У той час як ідея інформації як товару виникла до поступової трансформації інформаційного суспільства, концепція цінності по відношенню до інформації набуває революційного значення через нові інформаційно-комунікаційні технології. Україна має можливість прискорити проходження певних етапів, одразу ставши частиною інформаційного суспільства [2].

Головною проблемою України у відповідь на виклики глобалізації стало залучення широких верств населення до розробки державної політики, консолідації нації на основі важливості та необхідності переходу до інформаційного суспільства як неодмінної гарантії розвитку. Тому підвищення якості життя та забезпечення сталого розвитку українського суспільства передбачає найбільш відкриту систему інформації, в тому числі в органах публічної влади. У цьому контексті комунікація є важливим інструментом для посилення взаємодії влади та громадянського суспільства. Соціально - комунікативні процеси є однією з умов переходу до сталого розвитку суспільства [3]. громадянський демократизація державний

Комунікація в державному управлінні є специфічною діяльністю, яка функціонує у чотирьох глобальних сферах: стратегічні комунікації; кризові комунікації; масові комунікації; міжособистісні комунікації. Всі вони реалізуються кількома способами, а саме через: спілкування (прямий діалог) із населенням; електронні технології зв'язку; урядові комунікації; право на участь у житті суспільства і держави; PR-комунікації [4].

У свою чергу вони розглядаються у двох площинах: комунікації із громадськістю (PR-комунікація) та комунікації в межах державно- адміністративної системи. Їх функціонування передбачає використання наступних методів, а саме: пропаганда; переконання; залучення; освіта; пояснення; роз'яснення; діалог медіації; інформування. PR-комунікація, як діяльність, здійснюється з громадянами; з державними органами; із зацікавленими сторонами.

При цьому методи PR-комунікації є однаковими, але мають різний зміст: надання інформації; обговорення; планування; інформаційні кампанії; поширення нової інформації тощо. Отже, інформування розглядається як один із методів реалізації комунікативної політики держави, а при інформуванні населення з метою отримання оперативної інформації реалізується право громадянина. На думку науковців, відбувається розширення функцій законодавства, яке сьогодні має не лише функцію дозволу/заборони, а й комунікативну, оскільки громадяни мають сьогодні можливість впливати на формування змісту законодавчих актів. Відповідно, закон стає формою спілкування з населенням і переходить у площину комунікаційного підходу [4].

Для державно-адміністративної системи інформація залишається основним методом, оскільки йдеться про передачу інформації для прийняття рішень та організаційної роботи. У світовій практиці виділяють два блока комунікації як виду діяльності, спрямованого на різні цілі, завдання та результати.

Перший блок стосуються природних факторів розвитку суспільства, які неможливо змінити ні законодавчими актами, ні чиїмось бажанням, ні науковими уявленнями про те, що могло б бути, якби все було зроблено так, як належить. Усі методи комунікації у цьому випадку спрямовані на: сприяння досягненню цілей національних стратегій; реагування на потреби місцевих громад; розширення прав і можливостей громадян брати участь у прийнятті державно-управлінських рішень; вирішення потенційних проблем; побудову довірчих відносин; зміни поведінки населення; мотивацію населення до участі в державних справах; формування ефективного партнерства; допомогу громадянам щодо зрозуміння їхніх прав та можливостей; формування відповідальної поведінки населення; охорону цінностей; обговорення побутових проблем населення; значення соціальних зв'язків. Все це стосується соціального проектування, соціальної інженерії, соціального управління. Такі проекти фінансуються державою, а також за рахунок бізнесу на місцевих громад.

Другий блок стосується обмежених завдань, зокрема ставлення до діяльності державного службовця та довіри до нього, сформованого за результатами його діяльності. Сюди входить PR-комунікація, яка спрямована на: підвищення іміджу органу державної влади та місцевого самоврядування; завоювання довіри широкої громадськості; стимулювання лідерів думок; залучення аудиторії за допомогою різноманітних програм; забезпечення прозорості; розвиток суспільних інтересів [5]. Це стосується побудови суспільних відносин у сфері державного управління. Фінансування організаційних структур, які проводять таку роботу, здійснює держава.

Для досягнення цілей у цих двох вищевказаних площинах використовуються: інформаційні кабінети; інформаційні послуги; ЗМІ; електронний зв'язок та управління; електронне урядування; комунікаційні проекти, соціальні проекти тощо [5].

Висновок

Для XXI століття характерно, що управління як процес прийняття рішень та їх реалізації ґрунтується на комунікації, без якої управління не може бути ефективним. У світі третього тисячоліття комунікація стає одним із визначальних чинників розвитку суспільства. Вона охоплює всі сфери суспільного життя, а також впливає на зміст і динаміку значного кола суспільно-політичних процесів. Комунікації в державному управлінні потребують постійного динамічного розвитку.

Для сприяння такому розвитку можна визначити рекомендації, які полягають у тому, що влада повинна мати під своїм впливом не лише традиційні канали масової комунікації, засновані на вертикальних зв'язках, а й навчитися будувати горизонтальні зв'язки в Інтернет-просторі, щоб зберегти не лише політичну, а й усю соціальну систему.

Комунікації в державному управлінні можна розглядати як внутрішню складову процесу державного управління, так і як зовнішньо та внутрішньо спрямовані стосунки з громадськістю та державними службовцями, які потребують власних правил і механізмів застосування. Отже, можна стверджувати, що комунікативна діяльність державних органів у межах їх повноважень включає три блоки завдань:

- надання інформаційних послуг органами державної влади та місцевого самоврядування;

- налагодження комунікації з “внутрішніми клієнтами” - державними службовцями та органами місцевого самоврядування;

- забезпечення комунікативної взаємодії із “зовнішніми клієнтами” - громадянами (населення та інституційні структури громадянського суспільства).

Все вищезазначене надає змогу сформулювати основні механізми взаємодії органів державної влади та громадськості, до яких належать:

- інформування громадськості (одностороння взаємодія),

- інтерактивна взаємодія (двостороння взаємодія),

- зворотна взаємодія.

Залежно від сфери управління комунікаційні процеси в державному управлінні матимуть специфічні особливості. В Україні не можна залишити в державному управлінні лише інформаційну діяльність, а доцільно перейти до комунікативної діяльності. Це в свою чергу потребує зміни підходів до законодавства про комунікаційну діяльність. Держава має формувати комунікаційну політику як динамічну систему, що проходить через усю діяльність суб'єктів державного управління та місцевого самоврядування та спрямована на розвиток суспільного життя та впровадження національні стратегії розвитку держави. Доречно, на нашу думку, розробити довгострокову Національну комунікаційну стратегію, у рамках якої має бути визначена форма правового визнання комунікаційної діяльності органів державного управління.

Література

1. Авер'янов В. Б. Концептуальні засади реформування органів виконавчої влади України з урахуванням європейських принципів та стандартів належного урядування (“good governance”). Форум права. - 2006. - № 2. - С. 4-12.

2. Барікова А.А. Реалії інформаційного суспільства // Правова інформатика. - №3 (43). - 2014. - URL: http://ippi.org.ua/barikova-aa-realii-informatsiinogo-suspilstva

3. Дніпренко Н. К. Зміна парадигми в державному управлінні інформаційною сферою: комунікативний аспект: автореф. дис. канд. наук держ. упр.: спец. 25.00.01 “Теорія та історія державного управління” - Дніпропетровськ, 2005. - 20 с.

4. Електронне урядування в Україні: аналіз та рекомендації. Результати дослідження / О. А. Баранов, І. Б. Жиляєв, М. С. Демкова, І. Г. Малюкова; за ред. І. Г. Малюкової. - К.: ТОВ “Поліграфі-Плюс”, 2007. - 254 с.

5. Електронне інформаційне суспільство України: погляд у сьогодення і майбутнє: монографія / [В.М. Фурашев, Д.В. Ланде, О.М. Григор'єв, О.В. Фурашев]. - К.: Інжинірін, 2005. - 164 с

Reference

1. Aver'janov, V. B. (2006). Копсеріиаі'пі zasadi reformuvannja organlv vikonavcho't vladi Ukraini z urahuvannjam єvropejs'kih princip^ ta standartiv nalezhnogo uijaduvannja (“good governance”) [Conceptual principles of reforming the executive branch of Ukraine taking into account European principles and standards of good governance ("good governance")]. Forum prava -Law Forum, 2, 4-12 [in Ukrainan].

2. Barikova, A.A. (2014). Realn mformacynogo suspd'stva [Realities of the information society]. Pravova informatika - Legal Informatics, 3 (43) Retrived from http://ippi.org.ua/barikova- aa-realii-informatsiinogo-suspilstva [in Ukrainan].

3. Drnprenko, N. K. (2005). Zmrna paradigmi v derzhavnomu upravlmrn mformacynoju sferoju: komurnkativnij aspekt [Change of paradigm in public administration of the information sphere: communicative aspect]. Extended abstract of candidate's thesis Dmpropetrovs'k [in Ukrainan].

4. Baranov, O. A. , Zhiljacv, І. B. , Demkova, M. S. , Maljukov, І. G. (2007). Elektronne urjaduvannja v Ukraini: anahz ta rekomendacii. Rezul'tati doslidzhennja [E-government in Ukraine: analysis and recommendations. The results of the study]. K.: TOV “PoHgrafi-Pljus” [in Ukrainan].

5. Furashev, V.M. , Lande, D.V., Grigorov, O.M. , Furashev, O.V. Elektronne іnformacіjne suspd'stvo Ukrafni: pogljad u s'ogodennja і majbutnc [Electronic information society of Ukraine: a view of the present and the future]. - K.: Іі^інпігіп [in Ukrainan].

Размещено на Allbest.ru