Деякі проблеми караності невиконання судового рішення за кримінальним правом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра кримінально-правової політики та кримінального права

Інституту права Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Деякі проблеми караності невиконання судового рішення за кримінальним правом України

Тертична Анастасія Андріївна, аспірантка

Анотація

У роботі проаналізовано санкції статті 382 КК України на предмет дотримання у них основних правил побудови санкцій кримінально-правових норм, вироблених наукою кримінального права.

Констатовано, що законодавцем при конструюванні санкцій статті 382 КК України було допущено порушення наступних правил побудови кримінально - правових санкцій, вироблених наукою кримінального права: 1) неприпустимим є різкий перепад суворості видів покарань у складах альтернативних санкцій. Прикладом недотримання цього правила можуть слугувати санкції, в яких як альтернативні передбачені занадто «контрастні» за суворістю види покарань - наприклад, штраф та позбавлення волі на певний строк; 2) на конструкцію та зміст санкцій має впливати категорія кримінального правопорушення; 3) якщо передбачені у статті різновиди певного виду кримінального правопорушення виділені за схемою «основний склад - кваліфікований склад - особливо кваліфікований склад (склади)», «прив'язані» до таких складів санкції мають відрізнятись одна від одної і мінімальною, і максимальною межами; 4) бажано зберігати співвідношення між санкціями «суміжних» різновидів кримінального правопорушення певного виду - зокрема, таким чином, щоб максимальна межа санкції, встановленої щодо менш тяжкого різновиду, була дещо вищою ніж мінімальна межа санкції, встановленої щодо більш тяжкого різновиду; 5) має бути певна залежність («пропорція») між оцінкою тяжкості кваліфікуючих ознак і підвищенням суворості санкцій.

У зв'язку з цим запропоновано:

- доповнити санкцію ч. 1 ст. 382 КК України таким видами покарання, як громадські роботи (на строк до двохсот сорока годин) та обмеження волі (на строк до чотирьох років); доповнити санкцію ч. 2 ст. 382 КК України таким видом покарання, як обмеження волі (на строк від двох до п'яти років);

- підвищити розмір основного покарання у виді штрафу у санкціях ч. 1 та ч. 2 ст. 382 КК України, а саме - для ч. 1 ст. 382 КК України має бути встановлений штраф у розмірі від трьох тисяч до семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для ч. 2 ст. 382 КК України має бути встановлений штраф у розмірі від семи тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- встановити наступні строки для покарання у виді позбавлення волі у санкціях частин 2, 3 та 4 ст. 382 КК України: а) ч. 2 ст. 382 КК України... - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років; б) ч. 3 ст. 382 КК України. - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років; в) ч. 4 ст. 382 КК України... - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років;

- передбачити у санкції ч.3 ст. 382 КК України додаткове покарання як факультативне, доповнивши її словами «або без такого».

Ключові слова: невиконання судового рішення, категорія кримінального правопорушення, кримінально-правові санкції, штраф, обмеження волі, позбавлення волі.

Tertychna Anastasiia Andriivna graduate student of the Department of Criminal Law Policy and Criminal Law Institute of Law Taras Shevchenko National University of Kyiv

SOME PROBLEMS OF PUNISHMENT FOR A COURT DECISION NON- ENFORCEMENT UNDER THE CRIMINAL LAW OF UKRAINE

Abstract

The paper analyzes the sanctions of Article 382 of the Criminal Code of Ukraine for compliance with the rules of construction of sanctions of criminal law, developed by the science of criminal law.

It was stated that the legislator in constructing sanctions of Article 382 of the Criminal Code of Ukraine violated the following rules of construction of criminal sanctions, developed by the science of criminal law: 1) unacceptable is the sharp difference in severity of punishments in alternative sanctions. An example of noncompliance with this rule is sanctions, which provide as alternatives such contrasting types of punishment as fines and imprisonment; 2) the construction and content of sanctions should be influenced by the category of criminal offense; 3) if the types of criminal offenses of a certain type provided for in the article are allocated according to the scheme "basic composition - qualified composition - especially qualified composition (compositions)", "tied" to such compositions sanctions must differ from each other by minimum and maximum limits; 4) it is desirable to maintain the ratio between sanctions of "adjacent" types of criminal offenses of a certain type - in particular, so that the maximum limit of a sanction imposed on a less serious variety is slightly higher than the minimum limit of a sanction imposed on a more serious variety; 5) there must be a certain dependence ("proportion") between the assessment of the severity of qualifying features and the increase in the severity of sanctions.

In this regard, it is proposed:

- to supplement the sanction of part 1 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine such types of punishment as community service (for up to two hundred and forty hours) and restraint of liberty (for up to four years) and to supplement the sanction of Part 2 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine such type of punishment as restriction of liberty (for a period of two to five years):

- to increase the size of the main punishment in the form of a fine in sanctions of part 1 and part 2 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine, namely - for Part 1 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine should be set a fine of three thousand to seven thousand non-taxable minimum incomes, and for Part 2 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine should be set a fine of seven thousand to ten thousand non-taxable minimum incomes;

- to establish the following terms for punishment in the form of imprisonment in sanctions of parts 2, 3 and 4 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine: a) Part 2 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine: punishable by imprisonment for a term of two to five years; b) Part 3 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine: punishable by imprisonment for a term of three to six years; c) Part 4 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine: punishable by imprisonment for a term of five to eight years;

- add paragraph 2 part 3 of Art. 382 of the Criminal Code of Ukraine with the words "or without such".

Keywords: a court decision non-enforcement, category of criminal offense, criminal-legal sanctions, fine, restriction of liberty, imprisonment.

Вступ

Постановка проблеми. У Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 -2020 роки, затвердженої Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015, вказано, що на сьогодні система правосуддя не виконує поставлені перед нею завдання на належному рівні, та виокремлено істотні проблеми, які існують у системі виконання судових рішень, зокрема: гранично низька частка фактичного виконання судових рішень; відсутність ефективної системи мотивації державних виконавців; системні недоліки у взаємодії державних виконавців з іншими державними та недержавними установами [1].

Враховуючи, що суд в Україні покликаний захистити основні права і свободи громадян нашої держави, гранично низька частка фактичного виконання судових рішень значно знижує рівень довіри громадян до судової влади. Тому забезпечення функціонування ефективного механізму юридичної відповідальності за невиконання судових рішень (зокрема, кримінальної відповідальності) є одним з напрямків, який допоможе становленню в Україні правової держави.

Проте ефективний механізм кримінальної відповідальності за невиконання судових рішень є неможливим без встановлення теоретично обґрунтованих кримінально-правових санкцій, в тому числі і передбачених у статті 382 КК України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній науці питання кримінально-правової охорони порядку виконання судових рішень достатньою мірою не вивчалось. В наукових працях українських вчених (П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, І.А. Вартилецька, П.А. Воробей, О.М. Джужа, В.І. Женунтій, М.Й. Коржанський, В.В. Кузнецов, С.Я. Лихова, М.І. Мельник, В.А. Мисливий, В.І. Осадчий, А.В. Савченко, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, Ю.С. Шемшученко та ін.) розглядались окремі питання злочинів, які посягають на порядок виконання судових рішень.

Водночас, водночас питання караності невиконання судового рішення у наукових працях майже не розглядалося.

Постановка завдання. Визначити найбільш значущі правила конструювання санкцій, вироблені наукою кримінального права, для оцінки санкцій статті 382 КК України, проаналізувати чинні санкції статті 382 на предмет дотримання таких правил та запропонувати зміни і доповнення з метою вдосконалення санкцій статті 382 КК України.

Виклад основного матеріалу

Стаття 382 КК України передбачає наступні санкції:

а) невиконання судового рішення за ч. 1 ст. 382 КК України карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років [2];

б) невиконання судового рішення за ч. 2 ст. 382 КК України карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років [2];

в) невиконання судового рішення за ч. 3 ст. 382 КК України карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років [2];

г) невиконання судового рішення за ч. 4 ст. 382 КК України карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років [2].

Наскільки обґрунтованими є наведені вище санкції ? Так, В.В. Полтавець, досліджуючи правила конструювання санкцій, пише, що конструювання санкції зумовлено змістом диспозиції кримінально-правової норми, оскільки санкція, будучи тісно пов'язаною з диспозицією, повинна точно відтворювати всі її особливості й повністю їй відповідати, тобто об'єктивно відображати ступінь тяжкості вчиненого й особливості суб'єкта злочину [3, ^ 70]. Адже саме в характері й розмірі покарання, передбаченого в санкції, знаходить вираз ступінь небезпечності діяння, його тяжкість [4, ^ 178]. Тому склад злочину, визначений у диспозиції кожної конкретної статті Особливої частини КК України, виступає підставою визначення меж санкції [5, ^ 313-314], виражаючи при цьому типовий ступінь тяжкості злочину. А санкція, у свою чергу, «за своєю суттю являє законодавчу оцінку небезпечності діяння, що передбачене в конкретній нормі» [6, ^ 19]. Саме через це в санкції статті повинні знайти відбиття всі особливості конструювання ознак складу злочину: ступінь формалізації ознак, наявність оцінних категорій, привілейованих або кваліфікуючих ознак. У зв'язку з цим справедливо зазначають М.І. Ковальов і А.П. Козлов, що чим вища формалізованість диспозиції, тим меншим має бути розрив між мінімумом і максимумом санкції. А чим більша диференціація ознак у диспозиції, на їх думку, тим ширшими повинні бути межі санкції [7, ^ 210-215; 8, ^ 67-68, 70].

Дослідивши як українські, так і закордонні джерела, ми виокремили такі основні теоретичні правила конструювання санкцій:

1. Санкція має бути справедливою. Справедливою, на переконання

І.М. Антонова, є санкція, яка: а) відповідає тяжкості описаного в законі діяння; б) погоджена з санкціями за вчинення інших злочинів; в) дає можливість суду індивідуалізувати покарання [9, ^ 20].

2. Санкція має бути ефективною та доцільною. Ефективність санкції І.М. Антонов розуміє як співвідношення між соціальними цілями, для досягнення яких до неї вдаються, та реальним, фактичним результатом її застосування [9, ^ 20]. У кримінально-правовій санкції закріплюється загальна міра (вид, а також строки чи розміри) покарання. Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами [2]. Відповідно, кримінально-правова санкція може стати ефективною лише в тому випадку, якщо її зміст дозволить досягати зазначених цілей.

В юридичній літературі звертають увагу на те, що «сенс існування кримінально-правових санкцій полягає у використанні в якості основи забезпечення справедливої та невідворотної негативної реакції держави на кожен акт вчиненого злочину, як ефективного інструменту кримінально-правового впливу на осіб, винних у вчиненні злочинів, з метою утвердження соціальної справедливості, запобіганню вчинення нових злочинів, виправлення винного» [10, ^ 151].

3. Побудова санкцій Особливої частини КК повинна здійснюватись з урахуванням встановлених у статтях Загальної частини розмірів видів покарань [11^. 189; 12, а 117].

4. Законодавець має встановити певний вид покарання не просто в межах, визначених у статті Загальної частини КК, а з розумним звуженням цих меж [11, ^ 189].

5. Мінімальна межа покарання, встановленого за небезпечніше діяння, повинна бути верхньою межею покарання за менш небезпечне діяння [14, ^ 182].

6. Пряма залежність жорсткості санкцій (рівня альтернативності, розміру покарань та кількості додаткових покарань) від зростання ступеня суспільної небезпеки злочину, відображеної у кваліфікованих складах [14, ^ 75].

7. З метою диференціації кримінальної відповідальності та для забезпечення її індивідуалізації необхідно, щоб санкції були альтернативними [13, ^ 183].

8. Диференціюючи кримінальну відповідальність у санкціях статей Особливої частини КК, законодавець має враховувати співвідношення ступенів суворості окремих видів покарань [11, ^ 190].

9. Залежність показників альтернативності від ступеня небезпеки злочину: чим вища суспільна небезпечність діяння, тим менш альтернативна санкція, і, навпаки, чим нижча суспільна небезпечність злочину, тим санкція більш варіативна [14, ^ 73].

10. Залежність конструкції санкцій від категорії злочину [14, ^ 74].

11. Неприпустимим є різкий перепад суворості видів покарань у складах альтернативних санкцій. Прикладом недотримання цього правила можуть слугувати санкції, в яких в якості альтернативних передбачені такі контрастні за суворістю види покарань, як штраф та позбавлення волі [14, c. 74].

12. Санкція спеціальної кримінально-правової норми повинна відрізнятися від санкції загальної норми в бік посилення покарання (якщо конкретизуюча ознака підвищує ступінь суспільної небезпеки злочину) або пом'якшення (якщо така ознака його понижує) [13, c. 188].

Зіставивши ці теоретичні правила зі змістом санкцій ст.382 КК України, ми визначили ті з них, які, на нашу думку, є найбільш значущими для їх оцінки.

Перелік таких правил виглядає так:

1. Побудова санкцій Особливої частини КК повинна здійснюватись з урахуванням встановлених у статтях Загальної частини розмірів видів покарань [11, c. 189].

2. Неприпустимим є різкий перепад суворості видів покарань у складах альтернативних санкцій. Прикладом недотримання цього правила можуть слугувати санкції, в яких в якості альтернативних передбачені такі контрастні за суворістю види покарань, як штраф та позбавлення волі на певний строк.

3. На конструкцію та зміст санкцій впливати категорія злочину (кримінального правопорушення) [14, c. 74].

4. Санкції тих статей, які передбачають відповідальність за приблизно однакові за ступенем тяжкості види кримінальних правопорушень, мають бути однотипними - принаймні стосовно так званих основних складів кримінальних правопорушень.

5. Якщо передбачені у статті різновиди кримінального правопорушення певного виду виділені за схемою «основний склад - кваліфікований склад - особливо кваліфікований склад (склади)», «прив'язані» до таких складів санкції мають відрізнятись одна від одної і мінімальною, і максимальною межами.

6. Бажано зберігати співвідношення між санкціями «суміжних» різновидів кримінального правопорушення певного виду - зокрема, таким чином, щоб максимальна межа санкції, встановленої щодо менш тяжкого різновиду, була дещо вищою ніж мінімальна межа санкції, встановленої щодо більш тяжкого різновиду.

7. Має бути певна залежність («пропорція») між оцінкою тяжкості кваліфікуючих ознак і підвищенням суворості санкцій; в окремих випадках цей орієнтир може обумовлювати відступ від правила, наведеного у п. 6.

Як бачимо, перше з наведених правил конструювання санкцій, які є найбільш значущими для оцінки санкцій ст.382 КК України, - «побудова санкцій Особливої частини КК повинна здійснюватись з урахуванням встановлених у статтях Загальної частини розмірів видів покарань», законодавцем дотримано.

Проте, на нашу думку, при конструюванні санкцій законодавцем допущено порушення інших правил.

Досліджуючи санкції статті 382 КК України, доходимо висновку, що першим з недоліків їх конструювання є те, що законодавець в частині 1 та частині 2 статті 382 КК України передбачив лише два види покарання, одне з яких є найм'якішим з можливих (штраф), а інше - другим за суворістю (позбавлення волі на певний строк). Зазначимо, що у випадках, коли, наприклад, рішення, що не виконується, стосується грошової заборгованості, очевидно, призначення покарання у виді штрафу є недоцільним, а тому суд безальтернативно зобов'язаний обрати покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Така ситуація зумовлює порушення наступного правила побудови санкцій: «Неприпустимим є різкий перепад суворості видів покарань у складах альтернативних санкцій. Прикладом недотримання цього правила можуть слугувати санкції, в яких в якості альтернативних передбачені такі контрастні за суворістю види покарань, як штраф та позбавлення волі».

Виправити таку ситуацію, на нашу думку, можна наступним чином:

- доповнити санкцію ч. 1 ст. 382 КК України таким видами покарання, як громадські роботи (на строк до двохсот сорока годин) та обмеження волі (на строк до чотирьох років);

- доповнити санкцію ч. 2 ст. 382 КК України таким видом покарання, як обмеження волі (на строк від двох до п'яти років).

Ще одне правило побудови санкцій, на яке варто звернути увагу, - «на конструкцію та зміст санкцій впливати категорія злочину (кримінального правопорушення)».

Виходячи з максимальної межі покарання та орієнтуючись на ст.12 КК України, констатуємо: кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 382 КК України, є нетяжкими злочинами.

Водночас варто взяти до уваги зміст ч. 2 ст. 12 КК України - кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі, та ч. 4 ст. 12 КК України - нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Ці положення, на наш погляд, містять важливі орієнтири щодо меж основного покарання у виді штрафу.

З урахуванням цих орієнтирів вважаємо, що розмір основного покарання у виді штрафу у санкціях ч. 1 та ч. 2 ст. 382 КК України має бути підвищений, а саме - для ч. 1 ст. 382 КК України має бути встановлений штраф у розмірі від трьох тисяч до семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для ч. 2 ст. 382 КК України має бути встановлений штраф у розмірі від семи тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Третя вада санкцій кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, пов'язана з порушенням таких правил: «якщо передбачені у статті різновиди кримінального правопорушення певного виду виділені за схемою «основний склад - кваліфікований склад - особливо кваліфікований склад (склади)», «прив'язані» до таких складів санкції мають відрізнятись одна від одної і мінімальною, і максимальною межами», «бажано зберігати співвідношення між санкціями «суміжних» різновидів кримінального правопорушення певного виду - зокрема, таким чином, щоб максимальна межа санкції, встановленої щодо менш тяжкого різновиду, була дещо вищою ніж мінімальна межа санкції, встановленої щодо більш тяжкого різновиду», «має бути певна залежність («пропорція») між оцінкою тяжкості кваліфікуючих ознак і підвищенням суворості санкцій».

Задля дотримання вищенаведених правил, пропонуємо встановити наступні строки для покарання у виді позбавлення волі на певний строк у санкціях частин 2, 3 та 4 ст. 382 КК України:

- ч. 2 ст. 382 КК України: карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років;

- ч. 3 ст. 382 КК України: карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років;

- ч. 4 ст. 382 КК України: карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

І наостанок зазначимо, що санкція ч. 3 ст. 382 КК України передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Між тим ч. 3 ст. 382 КК України закріплює особливо кваліфіковані види невиконання судового рішення, пов'язані не лише з вчиненням невиконання судового рішення службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, а й у випадках вчинення кримінального правопорушення особою, раніше судимою за злочин, передбачений статтею 382 КК України, або якщо кримінальним правопорушенням було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Тобто можливі ситуації, коли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, вчиняється неслужбовою особою. На нашу думку, обов'язкове призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у випадках, коли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, вчиняється неслужбовою особою, є невиправданим. Тому пропонуємо абзац 2 ч. 3 ст. 382 КК України доповнити словами «або без такого».

караність невиконання судовий кримінальний

Висновки

1. Законодавцем при конструюванні санкцій статті 382 КК України було допущено порушення наступних правил побудови кримінально - правових санкцій, вироблених наукою кримінального права: 1) неприпустимим є різкий перепад суворості видів покарань у складах альтернативних санкцій; 2) на конструкцію та зміст санкцій має впливати категорія кримінального правопорушення; 3) якщо передбачені у статті різновиди кримінального правопорушення певного виду виділені за схемою «основний склад - кваліфікований склад - особливо кваліфікований склад (склади)», «прив'язані» до таких складів санкції мають відрізнятись одна від одної і мінімальною, і максимальною межами; 4) бажано зберігати співвідношення між санкціями «суміжних» різновидів кримінального правопорушення певного виду - зокрема, таким чином, щоб максимальна межа санкції, встановленої щодо менш тяжкого різновиду, була дещо вищою ніж мінімальна межа санкції, встановленої щодо більш тяжкого різновиду; 5) має бути певна залежність («пропорція») між оцінкою тяжкості кваліфікуючих ознак і підвищенням суворості санкцій.

2. Усуваючи відмічені вище порушення, пропонуємо вдосконалити зміст санкцій статті 382 КК України, виклавши їх у наступній редакції:

2.1. Санкцію частини 1 статті 382 КК України - у редакції «карається штрафом від трьох тисяч до семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадським роботами на строк до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років»;

2.2. Санкцію частини 2 статті 382 КК України - у редакції «карається штрафом від семи тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк від двох до п 'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років»;

2.3. Санкцію частини 3 статті 382 КК України - у редакції «карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого»;

2.4. Санкцію частини 4 статті 382 КК України викласти у наступній редакції: «карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Література

1. Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/276/2015/print (дата звернення 20.06.2020).

2. Кримінальний кодекс України. ЦБС: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення 15.08.2020).

3. Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України: Монографія / Полтавець В.В., МВС України; Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України. Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. 240 с.

4. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. М., Л.: Издательство АН СССР, 1948. 315 с.

5. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. М., 1957. 363 с.

6. Зубкова В.И. Проблемы построения и взаимообусловленности санкций и категории преступлений в УК РФ. Уголовное право. 2002. № 4. С. 17-21

7. Ковалев М.И. Советское уголовное право. Свердловск, 1974. 226 с.

8. Козлов А.П. Уголовно-правовые санкции (проблемы построения, классификации и изменения). Красноярск, 1989. 176 с.

9. Антонов И.М. Некоторые вопросы построения уголовно-правовых санкций. Актуальные проблемы науки и практики. 2018. № 2. С. 17-22

10. Дуюнов В.К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике. Курск, 2000. 277 с.

11. Пономаренко Ю.А. Значення системи покарань для диференціації кримінальної відповідальності в санкціях статей Особливої частини КК України. Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності: Міжнародний симпозіум (Львів, 11-12 вересня 2009 р.). Львів, ЛьДУВС, 2009. С. 188-190

12. Волинець Р.А. Кримінально-правові санкції, передбачені за злочини, що зазіхають на фондовий ринок. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2018. № 31. С. 117-120

13. Павлик Л.В. Диференціація кримінальної відповідальності за злочинні посягання у сфері економіки: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08. Львів, 2013. 248 с.

14. Пудовочкин Ю.Е., Андрианов В.К. Структурные закономерности и правила построения санкций уголовно-правовых норм. Российский юридический журнал. 2018. № 5. С. 71 - 84

References

1. Stratehiia reformuvannia sudoustroiu, sudochynstva ta sumizhnykh pravovykh instytutiv na

2. Stratehiia reformuvannia sudoustroiu, sudochynstva ta sumizhnykh pravovykh instytutiv na 2015-2020 roky [Strategy for reforming the judiciary and related legal institutions for 2015-2020]. www.zakon.mda.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/276/2015/print [in Ukrainian].

3. Kryminalnyi kodeks Ukrainy [Criminal Code of Ukraine]. www.zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 [in Ukrainian].

4. Poltavets, V.V. (2005). Zahalni zasady pryznachennia pokarannia za kryminalnym zakonodavstvom Ukrainy [General principles of sentencing under the criminal legislation of Ukraine]. Luhansk: RVV LAVS. [in Ukrainian].

5. Durmanov, N.D. (1948). Ponyatie prestupleniya [Crime concept]. M., L.: Izdatelstvo AN SSSR. [in Russian].

6. Traynin, A.N. (1957). Obschee uchenie o sostave prestupleniya [General doctrine of the composition of a crime]. M. [in Russian].

7. Zubkova, V.I. (2002). Problemyi postroeniya i vzaimoobuslovlennosti sanktsiy i kategorii prestupleniy v UK RF [Problems of construction and interdependence of sanctions and categories of crimes in the Criminal Code of the Russian Federation.]. Ugolovnoe pravo - Criminal law, 4, 17-21. [in Russian].

8. Kovalev, M.I. (1974). Sovetskoe ugolovnoe pravo [Soviet criminal law]. Sverdlovsk. [in Russian].

9. Kozlov, A.P. (1989). Ugolovno-pravovyie sanktsii (problemyi postroeniya, klassifikatsii i izmeneniya) [Criminal sanctions (problems of construction, classification and change)]. Krasnoyarsk. [in Russian].

10. Antonov, I.M. (2018). Nekotoryie voprosyi postroeniya ugolovno-pravovyih sanktsiy [Some questions of construction of criminal legal sanctions]. Aktualnyie problemyi nauki i praktiki - Actual problems of science and practice, 2, 17-22. [in Russian].

11. Duyunov, V. K. (2000). Problemyi ugolovnogo nakazaniya v teorii, zakonodatelstve i sudebnoy praktike - Problems of criminal punishment in theory, legislation and judicial practice. Kursk. [in Russian].

12. Ponomarenko, Yu.A. (2009). Znachennia systemy pokaran dlia dyferentsiatsii kryminalnoi vidpovidalnosti v sanktsiiakh statei Osoblyvoi chastyny KK Ukrainy [The value of the system of punishments for the differentiation of criminal liability in the sanctions of the articles of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine]. Kryminalnyi kodeks Ukrainy 2001 r.: problemy zastosuvannia i perspektyvy udoskonalennia. Dyferentsiatsiia kryminalnoi vidpovidalnosti: Mizhnarodnyi sympozium (Lviv, Veresen 11-12, 2009) - Criminal Code of Ukraine 2001: problems of application and prospects for improvement. Differentiation of Criminal Liability: International Symposium (Lviv, September 1112, 2009). LDUVS, 188-190 [in Ukrainian].

13. Volynets, R.A. (2018). Kryminalno-pravovi sanktsii, peredbacheni za zlochyny, shcho zazikhaiut na fondovyi rynok [Criminal sanctions provided for crimes that infringe on the stock market.]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu - Scientific Bulletin of the International Humanities University, 31, 117-120. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2018_31_32 [in Ukrainian].

14. Pavlyk, L.V. (2013). Dyferentsiatsiia kryminalnoi vidpovidalnosti za zlochynni posiahannia u sferi ekonomiky [Differentiation of criminal liability for criminal encroachments in the field of economy]. Candidate's thesis. Lviv. [in Ukrainian].

15. Pudovochkin, Yu.E., Andrianov, V.K. (2018). Strukturnyie zakonomernosti i pravila postroeniya sanktsiy ugolovno-pravovyih norm [Structural patterns and rules for constructing sanctions of criminal law]. Rossiyskiy yuridicheskiy zhurnal - Russian legal journal, 5, 71 - 84. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru