Соціальний захист військовослужбовців: нормативно-правове забезпечення та сутність

Алла Клачко, викладач кафедри із забезпечення державної безпеки

Актуальність теми. В умовах збройної агресії, економічної нестабільності та систематичної й планомірної трансформації України як держави європейського зразка питання соціального захисту військовослужбовців постає досить гостро. Право на соціальне забезпечення як усього населення України, так і специфічних його верств є одним із непорушних і фундаментальних прав людини, що передбачене не лише конституцією України, а й міжнародними нормативно-правовими актами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Поряд із цим, ураховуючи особливості механізму соціального забезпечення, що передбачене рядом нормативно-правових актів, на нашу думку, окремого дослідження потребує питання аналізу засад, що закладені у відповідних документах, а також окремих особливостей їх застосування в процесі реалізації військовослужбовцями свого права на соціальний захист.

Враховуючи також те, що на відповідному питанні зосереджена пильна увага науковців і практиків, на нашу думку, слід детально розглянути нормативно-правове забезпечення механізму функціонування відповідного інституту права з метою розроблення фрагментарних пропозицій щодо його оптимізації.

Стан дослідження заявленої тематики. Окремі аспекти у своїх працях щодо соціально-правового забезпечення як всіх громадян України, так і військовослужбовців досліджували: М. Абрамова, А. Бер- дочник, Р. Бойко, О. Василик, Д. Васильєв, С. Ветлинський, О. Водчиць, С. Коро- льов, М. Кравченко, І. Марко, О. Новікова, В. Одинцов, О. Панькова, С. Пасіка, О. Семененко, О. Сидорчук, С. Сухарєв, Л. Цюкало, А. Шалякін та інші.

Метою статті є аналіз сутності та нормативно-правового забезпечення соціального захисту військовослужбовців в Україні, а завдання передбачають: здійснення аналізу понятійно-категоріального апарату дослідження (поняття захисту, поняття соціальних прав крізь призму правового статусу військовослужбовця); дослідження сутності соціального захисту військовослужбовців в Україні; визначення нормативно-правового підґрунтя, що забезпечує функціонування відповідного інституту.

Об'єктом даного дослідження виступають суспільні відносини у сфері функціонування правового статусу військовослужбовців в Україні.

Предметом дослідження є соціальний захист військовослужбовців в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Як зазначено в розділі про актуальність статті, питанням теоретичного та практичного забезпечення правами і свободами військовослужбовців в Україні опікуються як науковці та громадські діячі, так і практики (державні службовці, посадові особи органів влади). Водночас, на нашу думку, деталізації потребує понятійно-категоріальний апарат, що й формує, власне, сутність та основний зміст соціального захисту військовослужбовців в Україні.

Так, довідникові видання визначають, що військовослужбовці - громадяни України, які перебувають на військовій службі, користуються всією повнотою конституційних прав - політичних, соціально-економічних, культурних, релігійних та особистих [1].

Наведене визначення є прийнятним у класичному його розумінні, оскільки відображає сутність та зміст правового статусу військовослужбовця, що дозволяє застосовувати до зазначеної категорії весь передбачений законодавством України спектр прав і свобод.

Наведене, перш за все, регламентується Конституцією України, Законом України «Про Збройні сили України» та низкою інших нормативно-правових актів [2; 3]. Водночас питання правового захисту, захисту в праві чи інші інтерпретації цієї категорії відображались у працях учених неодноразово.

Поняття «захист прав» та «правовий захист» ототожнюють, а поняття «правова захищеність» визначають як похідне від них, котре відображає високий рівень захисту особи законом, з наданням їй конституційних прав і наявністю ефективного правового механізму їх реалізації [4].

Проте, наприклад, на думку М. Малеїна, правовий захист визначається як система юридичних норм, які спрямовані на запобігання правопорушенням та ліквідацію їх наслідків [5, с. 142], а на думку С. Алексєєва, правовий захист є державно-примусовою діяльністю, спрямованою на поновлення порушеного права та забезпечення виконання юридичного обов'язку [6, с. 113].

Таким чином, ми вважаємо, що захистом прав військовослужбовців є державно-примусова діяльність, що реалізується спеціально уповноваженими на це суб'єктами, із поновлення порушеного права та забезпечення виконання юридичного обов'язку.

Саме категорія забезпечення виконання юридичних обов'язків насамперед є ключовою, оскільки саме право на соціальний захист частково визначається державою як обов'язок самої себе перед військовослужбовцями. Водночас сутність поняття «соціальний захист» з погляду теорії права також визначається різними вченими по-різному. Дослідження даної дефініції дозволить сформулювавши її визначення, застосовувати її в подальших дослідженнях.

Соціальний захист - це система державного гарантування прав громадян України на матеріальне забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством України [7].

Таким чином, В. Журавський звертає увагу на те, що сутність та змість поняття соціального захисту лежить виключно в полі матеріального забезпечення осіб за специфічним критерієм - різним ступенем втрати працездатності. Водночас зазначаємо, що, на нашу думку, спектр таких осіб може бути ширшим і містити й інші соціальні групи, що потребують допомоги.

Е. Холостова та А. Сорвіна під системою соціального захисту розуміють сукупність законодавчо визначених економічних, соціальних, юридичних гарантій і прав, соціальних інститутів та установ, що забезпечують їх реалізацію та створюють умови для підтримки життєзабезпечення й існування різних соціальних верств і груп населення, передусім соціально вразливих [8].

Наведене визначення, на нашу думку більш ґрунтовно визначає поняття соціального захисту, перш за все розширюючи його з виключно матеріального забезпечення в структурний і комплексний правовий механізм, також поширює й перелік суб'єктів, що можуть користуватись таким статусом.

Водночас деякі вчені вказують, що соціальний захист населення - державна підтримка певних категорій населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, забезпечення відповідного рівня життя шляхом надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення, забезпечення прийнятних для країни умов життя та праці громадян, у тому числі через установлення соціальних стандартів [9].

Наведені варіанти тлумачення поняття соціального захисту дають можливість виокремити ряд важливих його ознак, а саме: комплексність, юридичну визначеність, соціальну необхідність, економічний, фінансовий чи будь-який інший матеріальний складник. Водночас обов'язковим є чітке визначення переліку суб'єктів, що можуть користуватись правом на соціальний захист і поліпшувати в такий спосіб умови свого життя.

Аналізуючи сутність соціального захисту з метою подальшої його інтерпретації в аспекті соціального захисту військовослужбовців в Україні, вчені неодноразово вказували, що кожний напрям із забезпечення соціальних гарантій держави має свої види та форми реалізації, а саме: прийнятний рівень добробуту громадянина, який здійснює трудову діяльність, забезпечується за допомогою мінімального рівня заробітної плати, її індексації, помірних податків і невтручання у підприємницьку діяльність; пріоритетні потреби суспільства (здобуття загальної освіти, виховання дітей і підлітків, здійснення культурно-освітньої роботи, підготовка кадрів, організація охорони здоров'я і розвитку фізичної культури членів суспільства) задовольняються за кошти державного та місцевих бюджетів у формі безплатних послуг; громадяни у скрутних та неперед- бачуваних обставинах (підвищене навантаження на працездатних осіб у зв'язку з наявністю утриманців, незадовільним станом здоров'я, похилим віком, втратою роботи, кризовими явищами в економіці) підтримуються за допомогою пенсій, стипендій, грошових виплат та їх індексації, матеріальної допомоги, податкових пільг із платежів і послуг [10].

Поряд із цим законодавство України соціальним захистом військовослужбовців визначає діяльність (функцію) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності та статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі [11].

Таким чином, особливість військової галузі та зміст соціально значущого статусу військовослужбовців разом із необхідністю надання їм належного соціального забезпечення встановлено на законодавчому рівні, а різні позиції вчених лише підтверджують це.

Так, на думку Л. Новак-Каляєвої, на Збройні сили України та відповідні військові формування покладені завдання захисту суверенітету, територіальної цілісності нашої країни, оборона України та державна безпека, а реалії ХХІ століття зумовлюють потребу формування нової генерації військовослужбовців, що, у свою чергу, вимагає удосконалення системи захисту їхніх прав, зокрема соціальних. Гарантована соціальна захищеність військовослужбовців створює і забезпечує престиж військової служби та комплектування Збройних сил України високопрофесійними кадрами. Від вирішення цієї проблеми залежатиме успіх і доля військової реформи, подальший розвиток армії, її боєздатність та виконання завдань щодо захисту Вітчизни [12].

Це також підтверджуються думками й інших вчених, які звертають увагу на необхідність належного забезпечення соціального захисту військовослужбовців і вказують на їх особливий статус у системі верств населення. соціальний військовослужбовець правовий

О. Василик вказує, що важливою умовою соціальної та економічної стабільності будь-якої держави є такий елемент економічної системи, як державні соціальні гарантії, види та форми яких, а також їх розвиток залежить насамперед від рівня розвитку економіки держави та стану розвитку демократичних засад. Основою суспільного добробуту й кінцевою метою економічної діяльності кожної держави є високий рівень соціальних гарантій [10].

Наведені позиції вчених дозволяють констатувати, що систему соціальних гарантій і прав військовослужбовців як невід'ємний складник механізму забезпечення обороноздатності держави можна забезпечити прийнятним рівнем добробуту військовослужбовців, що проходять службу в Збройних силах України, за допомогою конкурентного рівня грошового забезпечення, надання в тимчасове користування службового житла, забезпечення санітарно-курортного лікування у вільний від служби час, а також за допомогою пенсій (військовослужбовцям, що досягли пенсійного віку), стипендій (військовослужбовцям, що проходять навчання в закладах вищої освіти Міністерства оборони України), грошових виплат, матеріальної допомоги, податкових пільг із платежів і послуг.

Наведені гарантії передбачаються такими законами України, як: «Про Збройні сили України» (в частині визначення функцій, складу Збройних сил України, правових засад їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними) [3]; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в частині визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їхніх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни) [11]; «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України, та членів їхніх сімей» (в частині встановлення правових основ забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей) [13]; «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (в частині реалізації особами, які мають право на пенсію за цим законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України, і спрямованості на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України) [14].

Висновки

Таким чином, на підставі проаналізованих наукових положень та нормативно-правових актів слід обґрунтувати позицію про те, що соціальне забезпечення військовослужбовців - це діяльність держави, що чітко регламентується чинним законодавством, спрямована на встановлення системи соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців. Водночас сутність соціального забезпечення військовослужбовців полягає в особливості військової галузі та змісту соціально значущого статусу військовослужбовців, що полягає в необхідності надання їм належного соціального забезпечення, встановленого на законодавчому рівні.

Крім цього, натепер питання соціального захисту військовослужбовців регулюються Конституцією України, а також такими Законами України, як: «Про Збройні сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України, та членів їхніх сімей», «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», а також іншими, що забезпечують функціонування відповідного механізму фрагментарно.

Список використаних джерел

1. Довідник з питань соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ветеранів Великої Вітчизняної війни, військової служби і військових пенсіонерів та інших громадян похилого віку в Україні / під ред. генерал-полковника В.І. Собкова. Київ, 2006. 540 с.

2. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

3. Про Збройні сили України: Закон України від 6 грудня 1991 року № 1934-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1992. № 9. Ст. 108. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1934-12#Text (дата звернення: 12.05.2021).

4. Стремоухов А.В. Правовая защита прав человека: теоретический аспект: дис.... докт. юрид. наук: 12.00.01. Спб., 1996. С. 23-67.

5. Малеин М.С. Гражданский закон и права личности в СРСР. Москва: Юрид. лит., 1981. 192 с.

6. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. Москва: Юрид. лит., 1981. Т. 1. 180 с.

7. Українські Закони. Соціальний кодекс України: Проект / В.С. Журавський та ін. ; Християнсько- демократична партія України. Київ: Логос, 1998. 319 с.

8. Социальная работа: теория и практика: учебное пособие / отв. ред. Е.И. Холос- това, А.С. Сорвина. Москва: ИнФРАМ, 2001. 427 с.

9. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: навчальний посібник. Київ: Знання-Прес, 2000. 209 с.

10. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник. Київ: НІОС, 2003. 416 с.

11. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1992. № 15. Ст. 190. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2011-12#Text (дата звернення: 12.05.2021).

12. Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України, та членів їхніх сімей: Закон України від 15 червня 2004 року № 1763-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2004. № 36. Ст. 444. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1763-15#Text (дата звернення: 12.05.2021).

13. Л.М. Новак-Каляєва Нормативно-правові основи захисту прав військовослужбовців в Україні: соціальний аспект. Держава та армія. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2007. № 584. URL: http://vlp.com. ua/files/27_3.pdf (дата звернення: 12.05.2021).

14. Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ: Закон України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1992. № 29. Ст. 399. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2262-12#Text (дата звернення: 12.05.2021).

Размещено на Allbest.ru