Управління розвитком інформаційного суспільства та електронного урядування

Размещено на http://allbest.ru

12

Одеський національний технологічний університет

Управління розвитком інформаційного суспільства та електронного урядування

Седікова Ірина Олександрівна доктор економічних наук,

професор кафедри менеджменту і логістики

Бондарчук Дарія Олександрівна

магістр кафедри менеджменту і логістики,

спеціальність «Публічне управління та адміністрування»

м. Одеса

Анотація

Електронні послуги в діяльності публічної адміністрації є одним із інструментів розвитку інформаційного суспільства в Україні, розбудова та впровадження яких сприятиме створенню відкритого і прозорого державного управління, покращенню якості діяльності публічної адміністрації, доступності та прозорості процедури отримання послуг і в цілому підвищить довіру громадян до влади.

Водночас, незважаючи на всі переваги надання електронних послуг населенню, основними чинниками, які гальмують впровадження електронних послуг в діяльності публічної адміністрації України, є: відсутність єдиної системної державної політики у цій сфері, недосконала нормативно-правова база, недостатність фінансування розбудови електронних послуг в Україні, відсутність єдиних адміністративних та технічних стандартів надання електронних послуг публічною адміністрацією, відсутність єдиної інфраструктури міжвідомчої електронної взаємодії та належної системи інформаційної безпеки, несумісність одних інформаційних систем з іншими, складність доступу до них тощо.

Досліджено правову природу електронних послуг, їх сутність та особливості в діяльності публічної адміністрації України. Визначено поняття, ознаки та критерії класифікації електронних послуг та механізм їхнього забезпечення. Розкрито зміст адміністративних процедур надання електронних послуг. Проаналізовано рейтинги країн за рівнем розвитку е-уряду, а також визначено тенденції в розвитку даного індексу України.

Всі виникаючі проблеми класифіковані за різними ознаками, але найбільш повної виглядає класифікація за джерелом виникнення проблем. Виділено наступні типи бар'єри: управлінські (виникають при взаємодії між різними підсистемами державного управління; технологічні (виникають при реалізації фізичного рівня заходів щодо впровадження ІКТ в процесі надання послуг; соціальні (визначають опір зовнішнього середовища (населення і бізнесу)), щодо впровадження інноваційних технологій; організаційні (виникають при підготовці документів та методик, формування принципів, що визначають концептуальний рівень проєктованої системи е-послуг).

Ключові слова: е-уряд, е-послуги, інформаційні системи, цифрові державні послуги, управління, інновації.

Abstract

Information society and e-governance development management

Sedikova Iryna Oleksandrivna Doctor of Economics, Professor of the Department of Management and Logistics, Odessa National Technological University, Kanatna St., 112, Odessa

Bondarchuk Daria Oleksandrivna Master of the Department of Management and Logistics, specialty «Public Administration», Odessa National Technological University, Kanatna St., 112, Odessa

Electronic services in public administration are one of the tools for the development of the information society in Ukraine, the development and implementation of which will promote open and transparent public administration, improve the quality of public administration, accessibility and transparency of service delivery and generally increase public confidence in government.

At the same time, despite all the advantages of providing electronic services to the population, the main factors hindering the introduction of electronic services in the public administration of Ukraine are: lack of a unified systemic state policy in this area, imperfect legal framework, insufficient funding for electronic services in Ukraine; lack of common administrative and technical standards for the provision of electronic services by public administration, lack of a unified infrastructure of interdepartmental electronic interaction and a proper information security system, incompatibility of some information systems with others, difficulty of access to them, etc. The legal nature of electronic services, their essence and features in the activity of the public administration of Ukraine are investigated. The concepts, features and criteria of classification of electronic services and the mechanism of their provision are defined. The content of administrative procedures for the provision of electronic services by public administration is disclosed. Analyze the ratings of countries by the level of e- government development, as well as identify trends in the development of this index of Ukraine.

All emerging problems are classified on various grounds, but the most complete is the classification by source of problems. The following types of barriers are identified: managerial (arising from the interaction between different subsystems of public administration; technological (arising from the implementation of the physical level of measures to implement ICT in the provision of services; social) (determine the resistance of the environment (population and business)); technologies, organizational (arise in the preparation of documents and methods, the formation of principles that determine the conceptual level of the designed system of e-services).

Keywords: e-government, e-services, information systems, digital public services, management, innovations.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах глобалізації та розбудови інформаційного суспільства традиційні способи взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з громадянами та бізнесом стають недостатньо ефективними.

Для створення нових, більш зручних методів доступу до інформації та послуг все частіше застосовуються сучасні інформаційно-комунікаційні технології.

Формування та розвиток системи державних послуг в електронному вигляді (е- послуг) є одним з пріоритетних напрямів реформування сфери державних послуг та всієї системи управління державою на регіональних та місцевих рівнях.

З початку 2020 року глобальна пандемія COVID-19 активізувала роль е- уряду. Використання традиційних цифрових державних послуг стає все більш поширеним, оскільки соціальне дистанціювання стимулює он-лайн взаємодію, платформи е-уряду використовуються задля інноваційного управління в умовах кризи.

Окреслені процеси, пов'язані з низкою проблем (бар'єрів), що виникають протягом усього життєвого циклу під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

Актуальність даного дослідження зумовлена зростанням ролі інформатизації та інформаційної політики в управлінні суспільним розвитком в умовах формування інформаційного суспільства і процесів, пов'язаних з цим.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання впровадження і надання адміністративних послуг знайшли своє відображення у наукових працях Я. Михайлюк, І. Клименко, О. Ніколюк, І. Седікової, Р. Матвійчук та ін. Дослідженням загальних питань впровадження е -урядування в Україні присвячені праці Ю. Соломко, В. Куйбіди, Є. Архипова.

Стратегії та механізми е-урядування в інформаційному суспільстві висвітлено у працях П. Клімушина, А. Семенченка, А. Барікова. Досвід впровадження е -урядування та е-послуг в Україні та в світі проаналізовано Л. Матвейчуком, Г. Мартинюк, С. Чукут, О. Загвойською та ін.

Мета статті дослідити процеси управління розвитком інформаційного суспільства та електронного урядування в Україні.

Виклад основного матеріалу

Термін «електронне урядування» з кожним роком стає все більш поширеним в Україні з огляду на популяризацію ідеї «держави в смартфоні». Проте, варто відзначити, що вперше ідею використання інформаційних технологій у сфері державного управління запропонував колишній президент США Б. Клінтон в 1991 році [1]. Із Законодавство США електронне урядування визначає як «діяльність по використанню органами влади Інтернет-додатків та інших інформаційних технологій, інтегрованих з процесами, які використовують дані технології для того щоб покращити доступ до поширення державної інформації та послуг громадянам та іншим державним організаціям або покращити діяльність органів влади, зокрема їх результативність, якість послуг та будь-яких трансформацій» [2].

Натомість Європейська Комісія визначає дане поняття як: «використання ІКТ в державному управлінні в поєднанні з організаційними змінами та новими навичками задля поліпшення послуг та здійснення демократичних перетворень, зміцнення підтримки державної політики в країні» [3]. Ми бачимо, що ці поняття дещо відрізняються одне від одного, тому ми вважаємо доцільним проаналізувати трактування вітчизняними вченими сутності поняття «е -уряд».

Фурашев В. вважає що «е-уряд» це «форма організації державного управління, яка забезпечує підвищення ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, яка спрямована на максимально просте і доступне спілкування з ними фізичних та юридичних осіб, неурядових організацій та формування інформаційного суспільства» [4]. Ткаченко А. визначає що, це «модель державного управління, заснована на використанні сучасних інформаційних та комунікаційних технологій для підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею» [5]. Мезенцева А. наголошує, що «е-уряд» «новітня інтерактивна система державного управління, в основі якої закладено принципи відкритості, прозорості та підзвітності й яка за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій забезпечує ефективну взаємодію громадян, неурядових організацій з органами державної влади» [6]. Колесніченко І. розглядає дане поняття через призму організації державного управління, що «сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямована формування держави нового типу, орієнтованої на задоволення потреб громадян, однією з провідних складових якої стає єдина інфраструктура міжвідомчої автоматизованої інформаційної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування між собою, з громадянами і суб'єктами господарювання» [7].

Результати дослідження Департаменту з економічних і соціальних питань ООН дозволяють відслідкувати та проаналізувати рейтинги країн за рівнем розвитку е-уряду, а також визначити тенденції в розвитку даного індексу України. Перелік країн-лідерів за індексом розвитку е-уряду за 2018-2020 рр. наведено на рис. 1.

Рис. 1. Індекс розвитку е-уряду деяких країнах світу та в Україні за 2018-2020 рр. Джерело: побудовано авторами

До числа найбільш успішних країн у галузі розвитку е-уряду,що входять у вищий клас оцінки з дуже високою групи (EGDI) відносяться: Данія, Австралія, Республіка Корея, Велика Британія, Швеція, Фінляндія, Нова Зеландія, Франція, Японія. Згідно наведених на рис. 1 даних, індекс розвитку е -уряду (EGDI) в Україні, за досліджуємий період, значно покращився, що дозволило зайняти 62 позицію у світовому рейтингу і потрапити в групу країн з високим рівнем розвитку е-уряду. електронний публічний адміністрація управління.

Статистичні дані у 2018 р. свідчать не тільки про зростання значення індексу, але й про падіння рейтингу України до 82 місця. Причиною такої ситуації є те, що за період 2016-2018 рр. багато країн з групи середнього рівня розвитку перейшли на вищий і витіснили нашу країну з рейтингу на нижчі позиції [8]. За даними дослідження ООН, викладеними у «United Nations EGovernment Survey 2020», спостерігається стійка позитивна глобальна тенденція до більш високого рівня розвитку електронного уряду серед 193 досліджуваних країн. [8].

Слід зазначити, що у 2018 р. відбулося зростання частки країн з високим та дуже високим індексами розвитку електронного уряду, а питома вага країн у групах високого та дуже високого індексу розвитку електронного уряду збільшилася відповідно на 3 і 6 %. Як наслідок, загальний відсоток країн з високим та дуже високим рівнем розвитку електронного уряду досяг 58 %, що склало дві третини країн-членів Організації Об'єднаних Націй [8]. Процес запровадження в діяльність органів влади механізму надання е- послуг пройшов складну та тривалу еволюцію. Упродовж кількох років приймалися підзаконні нормативно-правові акти, які слугували передумовою для запровадження е-послуг у діяльності публічної адміністрації (див. табл. 1).

Таблиця 1

Етапи запровадження е- послуг в Україні

Джерело: побудовано авторами за даними rada.gov.ua

За результатами дослідження Національного центру електронного урядування, в Україні майже половина (46 %) центральних органів виконавчої влади та чверть (25 %) обласних державних адміністрацій мають веб-сторінки для надання он-лайн-послуг. З установ, які мають такі сторінки, лише 19 % центральних органів виконавчої влади та 30 % обласних державних адміністрацій надають послуги в електронній формі [9]. При цьому якість таких послуг залишається низькою. Низьким є і рівень готовності до надання адміністративних послуг в електронній формі органів місцевого самоврядування. За результатами громадського моніторингу впровадження в діяльність органів місцевого самоврядування України технологій електронного урядування, на сьогодні не на всіх веб-сайтах органів місцевого самоврядування наявна інформація щодо переліку та опису адміністративних послуг, які надаються місцевою владою (така інформація відсутня на 6 % веб-сайтів органів місцевого самоврядування). Більшість веб-сайтів органів місцевого самоврядування (70 %) надає можливість завантажити бланки заяв, необхідні для одержання адміністративної послуги, проте отримати адміністративні послуги в електронній формі можна лише на 11 % веб-сайтів органів місцевого самоврядування.

Так само вкрай рідко громадяни мають можливість відстежити стан опрацювання заяви на отримання адміністративної послуги (9 % веб-сайтів органів місцевого самоврядування [10]).

На різних етапах впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процесі надання е-послуг виникають бар'єри, що характеризуються опором внутрішнього та зовнішнього середовища, щодо впровадження інноваційних технологій в традиційні процеси управління державою. Всі виникаючі проблеми можна класифікувати за різними ознаками, але найбільш повної виглядає класифікація за джерелом виникнення проблем. електронний публічний адміністрація управління

Так, можна виділити наступні типи бар'єри: управлінські (виникають при взаємодії між різними підсистемами державного управління; технологічні (виникають при реалізації фізичного рівня заходів щодо впровадження ІКТ в процесі надання послуг; соціальні (визначають опір зовнішнього середовища (населення і бізнесу)), щодо впровадження інноваційних технологій; організаційні (виникають при підготовці документів та методик, формування принципів, що визначають концептуальний рівень проектованої системи е-послуг).

До управлінських бар'єрів нами віднесено:

1) відсутність ефективної взаємодії між органами влади різних рівнів. Дана проблема найбільш гостро стояла на перших етапах реалізації плану переходу на надання е-послуг. Відсутність єдиного контролюючого органу призвело до міжвідомчої боротьбі за контроль над бюджетом та створення відокремлених портальних систем е-послуг. Названа проблема викає із-за відсутності необхідної науково-методичної та нормативно-правової бази, зокрема, необхідних адміністративних регламентів;

2) свідоме гальмування процесів управляючими органами. Головна причина - інертність сформованої системи управління, яка не сприймає радикальних змін.

До організаційних бар'єрів нами віднесено:

1) Однією з головних перешкод на шляху впровадження надання населенню адміністративних послуг в електронній формі в Україні є низький рівень розвитку електронного документообігу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Так, наприклад, попри наявність автоматизованих систем документообігу в органах виконавчої влади (в 100 % центральних органів виконавчої влади та у 80 % обласних державних адміністрації), їх використовує лише третина працівників (34 % працівників центральних органів виконавчої влади та 36 % - обласних державних адміністрації [11]);

2) недостатня опрацьованість адміністративних регламентів. Автоматизація процесів управління державою має будуватися не тільки на інформаційно - комунікаційних технологій, а й перебудові організаційної структури органів влади;

3) присутність дуалізму в поглядах на організацію процесу. Формування системи е-послуг необхідно розглядати з двох протилежних точок зору - одержувача послуги та того, хто її надає. З точки зору одержувача послуги, термін «е-послуги» визначає, що взаємодія одержувача послуги з державними органами здійснюється в електронному вигляді;

4) відсутність єдиної методологічної, науково-методичної бази.

Ефективність будь-яких заходів щодо корінної зміни принципів функціонування систем управління безпосередньо залежить від закладеної наукової бази, яка визначається розробленими методиками, імітаційними моделями, системами показників;

5) На сьогодні не завершено процес інтеграції інформаційних систем органів виконавчої влади, не створено систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, а також систему електронної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суттєво уповільнює розвиток електронних адміністративних послуг у державі;

Технологічні проблеми визначаються низьким техніко-інформаційним забезпеченням інформаційних систем. Для надання е-послуг потрібно розвинена базова інфраструктура, але фактично її немає, експлуатуються застарілі інформаційні системи, відсутній зв'язок між компонентами системи. Опір суспільства, відсутність точок доступу, стереотипи, що склалися, комп'ютерна неграмотність населення - ось набір соціальних проблем даної галузі. Найбільш очевидний бар'єр - недостатній рівень проникнення ІТ, в цьому числі Інтернету, в повсякденне життя громадян, перш за все, в малих віддалених населених пунктах, а також відсутність інших точок доступу до е-послуг - терміналів, банкоматів тощо.

Аналізуючи сучасний стан даної сфери та проблеми, що виникають при переході до надання е-послуг, можна виділити декілька напрямів їх удосконалення. З огляду на недосконалість розвитку е-послуг в нашій країні, досягнення перспективних цілей в першу чергу направлено на подолання виникаючих бар'єрів та усунення існуючих та можливих в майбутньому недоліків.

Основними напрямками розвитку е-послуг є: формування нормативно - правової бази для усунення неоднозначності в правовому статусі електронного уряду; розробка науково-обґрунтованих методів проектування та ефективного впровадження інформаційних технологій управління; нарощування технічного потенціалу (прокладання нових ліній зв'язку, встановлення точок доступу населення до е-послуг, глибоке проникнення в Інтернет, інтеграція з іншими веб-сервісами; збільшення числа е-послуг; популяризація е-уряду в суспільстві шляхом підвищення імідж е-послуг, підвищення комп'ютерної грамотності населення, розробка програм для мінімізації бар'єрів між державою та населенням в частині надання е-послуг; формування системи моніторингу і оцінки ефективності послуг, що надаються за допомогою розробки експертних систем, методик, прийомів, показників, що спираються на розвинену науково - методичну основу.

Висновки

Підготовка та реалізація перерахованих заходів не повинні йти врозріз з потребами населення та бізнесу. Щоб уникнути виникнення конфліктів між суспільством і державою необхідно дотримуватися принципів:

1. Максимізація проникнення інформаційних технологій в сферу державних послуг ще не є показником їх ефективності. Важливо розуміти, що надання деяких послуг повністю перевести в електронну форму неможливо, для інших послуг цей процес не принесе очікуваного ефекту.

2. Необхідно визначити, для чийого блага формується система е-послуг - для владних структур або для споживачів (населення і бізнесу). У першому випадку створення е-уряду спростить діяльність всередині системи державного управління, у другому - підвищить якість життя суспільства.

3. Впровадження ІКТ в діяльність органів влади неодмінно спричинити їх реорганізацію. Недотримання цього принципу призведе до різкого зниження ефективності управління.

Державні послуги є потужним інструментом в управлінні державою, тому їх вдосконалення істотно підвищує якість і ефективність управління, і як наслідок, призведе до підвищення лояльності населення до владних структур.

Література

1. Е-урядування - ключ до реформ в Україні. URL: http://surl.li/agwaq (дата звернення 09.09.2021).

2. Коломоєць Т. О. Управлінські послуги в контексті взаємодії особи й органів місцевої влади в Україні: концептуальний і нормативний аспекти. Актуальні проблеми державного управління. Дніпропетровськ. 2002. Вип. 1(7). С. 178-182.

3. Что такое «электронное правительство»?: Аналит. обзор. Институт развития свободы информации. URL: http://www.svobodainfo.org/en/node/339 (дата звернення 19.09.2021).

4. Фурашев В. М. Складові електронного урядування. Правова інформатика. 2012. № 4(36). С. 52-68.

5. Мезенцев А. В. Електронне урядування, електронна демократія - підходи до визначень. Теорія та практика державного управління. 2015. Вип. 1 (48). С. 68.

6. Ткаченко А. Теоретичне розуміння та суть поняття «Електронного уряду». URL: http://oldconf.neasmo.org.ua/node/1312 (дата звернення 09.09.2021).

7. Колесніченко І. М. Розвиток електронного урядування в Україні: інституціональний аспект. Бізнес Інформ. 2014. № 3. С. 52-57

8. Кужва Т. В. Стан та перспективи розвитку електронного урядування в Україні та в світі. Актуальні проблеми публічного управління та адміністрування. 2019. №7. С. 12-24.

9. У рамках Міжнародного наукового конгресу «Інформаційне суспільство в Україні» презентовано Оцінку електронної готовності України. Національний центр електронного урядування. URL: http://nc.gov.ua/news/index.php?ID=844 (дата звернення 11.09.2021).

10. Серенок А. О. 100 міст - крок вперед. Моніторинг впровадження інструментів електронного урядування, як основи надання адміністративних послуг в електронному вигляді. Вінниця: ГО «Подільська агенція регіонального розвитку». 2014. 86 с.

11. Оцінка електронної готовності України, 2019 р. Національний центр електронного урядування. URL: http://surl.li/agwar (дата звернення 09.09.2021).

References

2. Kolomoyecz T. O. (2002). Upravlinski poslugy v konteksti vzayemodiyi osoby j organiv miscevoyi vlady v Ukrayini: konceptualnyj i normatyvnyj aspekty [Management services in the context of interaction between individuals and local authorities in Ukraine: conceptual and normative aspects]. Aktualni problemy derzhavnogo upravlinnya [Actual problems of public administration]. Dnipropetrovsk. Vol. 1(7). Р. 178-182. [in Ukrainian].

3. Chto takoe «є^^пшє pravytelstvo»?: Analyt. Obzor [What is «e-government»?: Analyst. review.]. Ynstytut razvytyya svobodі ynformacyy [Institute for the Development of Freedom of Information]. www.svobodainfo.org. Retrieved from: http://www.svobodainfo.org/en/node/339. [in Ukrainian].

4. Furashev V. M. (2012). Skladovi elektronnogo uryaduvannya [Components of e-govemment]. Pravova informatyka [Legal informatics]. Vol. 4(36). Р. 52-68. [in Ukrainian].

5. Mezencev A. V. (2015). Elektronne uryaduvannya, elektronna demokratiya - pidxody do vyznachen [E- government, e-democracy - approaches to definitions]. Teoriya ta praktyka derzhavnogo upravlinnya [Theory and practice of public administration]. Vol. 1 (48). Р. 68. [in Ukrainian].

6. Tkachenko A. Teoretychne rozuminnya ta sut ponyattya «Elektronnogo uryadu» [Theoretical understanding and essence of the concept of «e-government»]. oldconf.neasmo.org.ua. Retrieved from: http://oldconf.neasmo.org.ua/node/1312. [in Ukrainian].

7. Kolesnichenko I. M. (2014). Rozvytok elektronnogo uryaduvannya v Ukrayini: instytucionalnyj aspekt [Development of e-government in Ukraine: institutional aspect]. Business Inform. Vol. 3. Р. 52-57. [in Ukrainian].

8. Kuzhva T. V. (2019). Stan ta perspektyvy rozvytku elektronnogo uryaduvannya v Ukrayini ta v sviti [Status and prospects of e-government development in Ukraine and in the world]. Aktualni problemy publichnogo upravlinnya ta administruvannya [Current issues of public administration and administration]. Vol.7. Р. 12-24. [in Ukrainian].

9. U ramkax Mizhnarodnogo naukovogo kongresu «Informacijne suspilstvo v Ukrayini» prezentovano Ocinku elektronnoyi gotovnosti Ukrayiny. Nacionalnyj centr elektronnogo uryaduvannya [Within the framework of the International Scientific Congress «Information Society in Ukraine» the Assessment of electronic readiness of Ukraine was presented. National Center for e-Government]. nc.gov.ua. Retrieved from: http://nc.gov.ua/news/index.php?ID=844. [in Ukrainian].

10. Serenok A. O. (2014). 100 mist - krok vpered. Monitoryng vprovadzhennya instrumentiv elektronnogo uryaduvannya, yak osnovy nadannya administratyvnyx poslug v elektronnomu vyglyadi [100 cities - a step forward. Monitoring the implementation of e-government tools as a basis for providing administrative services in electronic form.]. Vinnycya: GO «Podilska agenciya regionalnogo rozvytku» [NGO «Podolsk Agency for Regional Development»]. 86 p. [in Ukrainian].

11. Ocinka elektronnoyi gotovnosti Ukrayiny 2019 r.[Assessment of electronic readiness of Ukraine 2019] Nacionalnyj centr elektronnogo uryaduvannya [National Center for e-Government]. Retrieved from: http://surl.li/agwar. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru